Формування професійної спрямованості шляхом поєднання методів самовиховання та організації діяльності і формування досвіду поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Формування професійної спрямованості шляхом поєднання методів самовиховання та організації діяльності і формування досвіду поведінки»

План

Вступ

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи професійної спрямованості виховання учнів ПТНЗ шляхом поєднання методів самовиховання та організації діяльності та формування досвіду поведінки

1.1 Особливості професійної спрямованості учнів ПТНЗ

1.2 Методи самовиховання та організації діяльності та формування досвіду поведінки як ефективні методи у процесі професійної спрямованості учнів ПТНЗ

2. Практичний розділ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Цікавий світ професій»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Юність - завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 - 17 років) та старший юнацький вік (18-25 років). Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 - 17 років. Ранній юнацький вік - це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов'язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути? ”.

Саме це питання і є основним, на яке молода людина повинна дати відповідь собі самій і суспільству.

Актуальність даної проблеми полягає у тому,щ о саме цей етап людського життя є переломним періодом між дитинством і дорослістю, яка несе за собою найвищу міру соціальної відповідальності.

В ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.

Характерною рисою розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є вироблення її світогляду, тобто системи поглядів на світ, суспільне життя, його минуле і майбутнє, на мораль, науку, мистецтво, на людину і сенс її життя. Світогляд, становлячись, регулює взаємини юнаків та дівчат, впливає на формування їх ціннісних орієнтацій, на поведінку, ставлення до людей і проектування свого майбутнього.

У юнацькому віці відбувається становлення світогляду як системи знань про політичне, економічне, культурне життя суспільства, як системи поглядів на оточуючий світ і місце в ньому кожної людини. Погляд на багато життєвих проблем досип, глибокий та розумний: Увагу юнаків привертають питання справедливості та беззаконня, порядності та безпринципності. Сучасний юнак має тверезий, розумно-практичний погляд на світ та події, які в ньому відбуваються, більш незалежну позицію та власну орієнтацію в їх оцінці.

Але можна зустріти прояв і вкрай протилежних рис: індивідуалізм та соціальну спрямованість, скепсис і намагання вірити будь-кому в будь-що, у декого виявляється максималізм та нерозбірливість у виборі засобів реалізації своєї життєвої мети.

Спостерігається також розрив між різними верствами молоді за рівнем соціально-культурне розвитку: богемна молодь та ділки, наукове світорозуміння та спрощений підхід тощо. Особливості світосприймання юнаків виявляються в ціннісних орієнтаціях, потребах та інтересах, ідеалах та переконаннях, у мріях та життєвих планах. Юнак є представником певного покоління, яке, в свою чергу, об'єднується якимось важливими явищами суспільного життя, співпадіння настанов, смаків, інтересів, моди тощо.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи професійної спрямованості виховання учнів ПТНЗ шляхом поєднання методів самовиховання та організації діяльності та формування досвіду поведінки

1.1 Особливості професійної спрямованості учнів ПТНЗ

Центральним новоутворенням психічного розвитку раннього юнацького вікує орієнтація на майбутнє, яка визначає життєву перспективу взагалі (а не тільки участь у певній діяльності): це й потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, зрозуміти себе в якості члена суспільства, визначити своє призначення в житті. Для цього потрібен достатній рівень розвитку особистості: аналіз і переоцінка моральних принципів, настанов, щоб побудувати власну систему цінностей, життєвих-цілей, перспектив.

Проблема самовизначення особистості займає важливе місце в фундаментальних дослідженнях з психології. Серед психологічних досліджень професійного самовизначення особистості можна відмітити два основні напрямки:

по-перше, професійне самовизначення характеризується як особистісне новоутворення, що виникає в старшому шкільному віці (М.Ю. Варбан, А. Маслоу, М.М. Муканов та ін.);

по-друге, професійне самовизначення розглядається як штучно організований процес.

У межах зазначених підходів зустрічаються дещо відмінні позиції різних дослідників щодо природи професійного самовизначення особистості.

Ряд вчених (М.Р. Гінзбург, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Б.С. Круглов, Г.П. Ніков та ін.), що вивчали питання формування особистості у юнацькому віці, пов'язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, коли спрямованість у майбутнє стає основною спрямованістю особистості, і проблема вибору подальшого життєвого шляху знаходиться в центрі інтересів і планів старшокласників. Перед ними постають фундаментальні задачі соціального й особистісного самовизначення: як знайти своє місце в житті, вибрати справу у відповідності зі своїми можливостями й здібностями, як стати справжніми людьми, у чому сенс життя і багато інших.

Юнаки і дівчата прагнуть зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе членами суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості поряд з розумінням свого місця й призначення в житті.

Відомий спеціаліст у галузі профорієнтації Є.О. Климов, стверджує, що професійне самовизначення є системоутворюючим центром для всієї системи можливих „самовизначень" підростаючої людини як суб'єкта діяльності і громадянина.

Учбово-професійна діяльність ПТНЗ є основним видом діяльності учня. Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього і значущість учіння, його завдань та цілей. Старші школярі оцінюють навчальний процес з точки зору того, що він дає для їх майбутнього. У них, в порівнянні з підлітками, зростає інтерес до учіння. Це пов'язано з тим, що утворюється нова мотиваційна структура учіння, відбуваються зрушення у мотиваційній сфері їх діяльності. Мотивація зумовлюється свідомо поставленою метою і носить довільний характер.

Мотиваційна сфера учіння включає в себе:

- мотиви пов'язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

- широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості);

- інтерес до змісту і процесу навчання (з'являється інтерес до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності з метою розв'язання складних завдань).

Учні добре розуміють значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя.

Така пізнавальна мотивація може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов'язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

Професійна орієнтація - науково-практична система підготовки підростаючої особистості до свідомого професійного самовизначення. Цю включають повідомлення про різні професії, їхні особливості, виховання інтересу до певної професії чи групи професій з урахуванням особистих нахилів.

Профорієнтаційна робота має три основні складові: професійна інформація, професійна консультація і попередній професійний відбір. Проблема професійної орієнтації за своїм змістом і засобами є комплексною. В її розв'язанні беруть участь підприємства й установи різних галузей народного господарства, науки, культури, мистецтва, засобів масової інформації.

Центральним у профорієнтаційній роботі з юнаками є її психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації - це формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до майбутньої професійної діяльності.

Професійна придатність - відповідність індивідуальних рис професіонала вимогам, які висуває певна професія до рівня розвитку цих рис. Професійної придатності сприяє досягненню особистістю високих показників у праці і морального задоволення від неї.

Професійне самовизначення юнаків та дівча - процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності. Воно полягає в усвідомленні особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста.

1.2 Методи самовиховання та організації діяльності та формування досвіду поведінки як ефективні методи у процесі професійної спрямованості учнів ПТНЗ

До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців.

Управляти цією діяльністю педагоги можуть завдяки поділу її на складові частини -- конкретні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини -- операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім -- до управління діяльністю вихованців (П.О. Сластьонін).

Організація різнопланової діяльності учнів обов'язково залучає їх до багатогранних відносин, які виникають на основі спілкування у процесі цієї діяльності. Різні позиції учня у системі внутрішньо колективних відносин

приводять його до певних рішень, вчинків, ліній поведінки, на основі чого формуються складніші акти поведінки, риси особистості.

Тренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.

В організації тренування важливо враховувати такі умови: формування стійких навичок і звичок слід розпочинати якомога раніше; чим молодший організм, тим швидше укорінюються у ньому звички (К.Д. Ушинський); між частотою, обсягом вправ і досягнутими результатами існує пряма залежність: чим більше і частіше вправ виконується, тим вищий рівень розвитку якостей, які формуються з їх допомогою; кількість вправ, які повинні виконувати різні учні для вироблення якостей на тому самому рівні, не збігається: там, де одним достатньо декількох вправ, іншим потрібно десятки і навіть сотні спроб; чим складніша якість, тим більше вправ необхідно виконати для вироблення стійкої звички, тим частіше їх потрібно повторювати для того, щоб не забути.

Привчання -- метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. На жорсткому привчанні базуються всі казармові системи виховання, наприклад, армійська, де цей метод поєднується з покаранням.

Умови правильного застосування методу такі: чітке уявлення про мету виховання у вихователя і його вихованців; якщо вихованці не бачать смислу в тих чи інших діях, то привчання можливе лише на основі без умовного підкорення; не давати казенно-бюрократичних вказівок типу: «Будь ввічливим»; «Люби свою Батьківщину», а сказати приблизно так: «У нечепури немає майбутнього: брудні вуха лякають людей», «Привітай сусіда -- і він буде ввічливим з тобою»; спочатку турбуватися про точність виконання дій, а потім - про їх швидкість;показувати, як виконуються дії, які їх результати; контроль повинен бути доброзичливим, але строгим, обов'язково поєднуватися з самоконтролем.

Педагогічна вимога -- метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей.

Залежно від форми пред'явлення вимоги бувають прямі й опосередковані. Для прямої вимоги характерні імперативність, визначеність, конкретність, точність, однозначність. Ці вимоги висуваються рішучим тоном, причому можлива ціла гамма відтінків, які виражаються інтонацією, силою голосу, мімікою.

Опосередковані вимоги (порада, прохання, довір'я, схвалення тощо) відрізняються від прямих тим, що стимулом для зумовленої дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення самих дітей.

Найважливішими формами опосередкованих вимог є:

Вимога-порада. Це апеляція до свідомості вихованця, переконання його в доцільності, користі, необхідності пропонованих педагогом дій. Порада сприймається, якщо учень бачить у наставникові старшу, досвідченішу людину, авторитет якої є визнаним, і думку якої вій цінує.

Вимога - довір'я. Якщо між вихователем і вихованцем складаються дружні стосунки, довір'я проявляється як природне ставлення сторін, що поважає одна одну.

Вимога-прохання. Прохання є формою виявлення співробітництва між людьми, взаємного довір'я і поваги. В добре організованих колективах прохання стає одним з найуживаніших засобів впливу.

Вимога-натяк. Характерним для цієї форми впливу є не тільки те, що діти повинні розуміти вчителя з півслова. Головне в натяку -- роль поштовху, що призводить до дії вже сформовані якості дітей. Виражається вимога у формі міміки, жесту, погляду, риторичного запитання.

Вимога-схвалення. Схвалення, похвала, вчасно висловлені вихователем, діють як сильний стимулятор діяльності дітей. Схвалення заохочує, надихає дитину на більш успішні дії, часто виступає в ролі навіювання дитині тих якостей, якими вона повинна володіти.

Вимоги викликають позитивну, негативну чи нейтральну реакцію вихованців Тому виділяються позитивні і негативні вимоги. Прямі вказівки є здебільшого негативними, тому що майже завжди викликають негативну реакцію у вихованців.

До негативних опосередкованих вимог належить осуд і погроза. Вони здебільшого породжують подвійну мораль, формують зовнішню покірність при внутрішньому опорі.

За способом пред'явлення розрізняють безпосередні й опосередковані вимоги. Вимога, за допомогою якої вихователь сам домагається від вихованця потрібної поведінки, є безпосередньою. Вимоги вихованців один до одного, «організовані» вихователем, є опосередкованими. Важливою умовою ефективності даного методу є почуття міри.

Для становлення досвіду суспільної поведінки вихованця надзвичайно важливо, щоб він міг діяти не тільки відповідно до вимоги педагога, в рамках його конкретного доручення, де все визначено, а й самостійно. Щоб він міг прийняти самостійне рішення, мобілізуючи свої знання, почуття, волю, звички, цінності орієнтації.

Ситуація вільного вибору - метод виховання, що моделює момент реального життя, в якому виявляється і підлягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень.

Ситуації вільного вибору бувають за своїм інструментарієм природними і штучними (реальними і вербальними). Природні ситуації вільного вибору час від часу спонтанно виникають у житті. Педагог використовує їх для того, щоб учні зробили самостійний вибір.

Наприклад, вирішити: грати чи не грати з ворогуючим однолітком в одній команді, що виступає за честь виховного закладу; їхати разом зі всіма на відпочинок чи залишатися з хворим товаришем; поступитися місцем незнайомій літній людині чи продовжувати сидіти; сказати правду чи промовчати і подібні.

Однак вчитель не завжди може чекати такого природного збігу обставин. Йому доводиться самому створювати зовнішню обстановку, яка викликає в учня необхідний психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови називають штучними ситуаціями вільного вибору.

Наприклад, викладач вніс пропозицію провести акцію милосердя, в якій кожен учень опиниться в ситуації, що потребує прояву уваги до людей, співчуття, доброти тощо. Ситуації вільного вибору спонукають учня пригадати свій досвід поведінки в аналогічних ситуаціях, проаналізувати його наслідки і одночасно прогнозувати наслідки вибору, який необхідно здійснити.

Прийняття остаточного рішення викликає сильне емоційне переживання, оскільки він бере на себе відповідальність за вибір. У зв'язку з цим ситуації вільного вибору можуть довго і стабільно визначати спрямованість поведінки й діяльності учня.

Самовиховання-- свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Для збагачення учнів знаннями і уміннями проводять цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривають сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.

Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати учнів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має.

Успішність процесу самовиховання значною мірою залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно.

2 Практичний розділ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Цікавий світ професій»

професійний орієнтація самовизначення учень

Тема: Цікавий світ професій

Мета: Розширити і закріпити знання учнів про найпотрібніші професії,трудові дії та знаряддя праці, поглибити у дітей усвідомлення того,що добробут нашої країни і всіх громадян примножується працею; викликати почуття поваги до трудівників та прагнення сумлінно працювати; сприяти розвитку трудової активності і працьовитості учнів.

Форма групова

Метод організації діяльності і формування досвіду поведінки

Засоби: ілюстрація на тему «Професії», народні прислів'я про працю,кросворд.

Хід заходу

План

І Підготовча частина

1.Робота з підготовки приміщення.

- знайти необхідне приміщення.

- здійснити генеральне прибирання.

- з`ясувати чи вільне приміщення в назначений час.

2.Підготовка необхідного обладнання.

- перевірка справності аудіо систем

- перевірка освітлення

ІІ Основна частина.

1.План проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя.

1.2Основна частина

1.3Заключна частина.

Сценарій проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя

Вихователь. Чи думали ви коли-небудь над тим,скільки людей працює, щоб ви були нагодовані, одягнуті, взуті, щоб вдома у вас було світло вечорами і тепло у холодну погоду, щоб у вашій шкільній сумці були книжки і зошити, щоб ви могли сидіти біля радіоприймача чи телевізора і слухати музику?

Якщо б ви задумали порахувати всіх цих людей то, мабуть, до вечора не порахували б.

ІІ. Основна частина.

«Мозковий штурм»

Пригадайте деякі професії і скажіть їхні позитивні і негативні сторони.

Заповніть пелюстки квітки.

Лікар. Обстежує хворих з травмами, захворюваннями серця, судин, легень,шлунку і інших органів, а також встановлює діагноз,проводить лікування. Надає екстрену допомогу, готує хворих до операції, а також спостерігає після неї. Організовує харчування і перев'язки пацієнтів.

Програміст. Працює в обчислювальних центрах виробничих об'єднань, промислових підприємств, фірм, наукових установ. Готує технічні носії інформації - магнітні і лазерні диски, жорсткий диск, магнітні стрічки та ін.

Вчитель. В початкових і середніх школах на високому рівні проводить навчання учнів по різних предметах. Домагається від учнів міцних і глибоких знань. Формує уміння і навички самостійного навчання, готує їх до практичного застосування знань.

Інженер. В науково дослідних установах бере участь в проведенні наукових досліджень або виконанні технічних розробок. Проводить складні досліди і вимірювання, виконує необхідні розрахунки, аналізує і узагальнює результати.

Кухар. На підприємствах громадського харчування готує і оформляє страви і кулінарні вироби масового попиту(салати, перші і другі страви, гарячі і холодні напої, печиво,торти, булочки), страви національної і зарубіжної кухні.

Архітектор. Розробляє проекти реставрації архітектурних пам'ятників, реконструкції історичних частин міст з включенням пам'ятників архітектури в структуру. Проводить дослідження і експерименти, пов'язані з проектним рішенням, здійснює авторський нагляд за будівництвом.

Робота в групах.

Перша група.

Продовжи прислів'я.

· Праця людину годує, а лінь марнує.

· На дерево дивись як родить,а на людину як робить.

· Бджола мала, а й та працює.

· Що посієш те й пожнеш.

· Зробив діло - гуляй сміло.

· Більше роби, та менше говори.

· Який майстер - така й робота.

· Сім разів відміряй, а раз відріж.

· Під лежачий камінь і вода не тече.

· Мало хотіти - слід навчитися і вміти.

Друга група.

Прочитати текст, виконати завдання.

Дівчинка вирішила після вечері помити посуд.

- Мамо, - сказала вона, - тепер завжди допомагатиму тобі. І ніколи, ніколи не стомлюся.

Мати була зворушена. Вона пригорнула до себе доньку. - Гаразд. Якщо так, донечко, тоді завтра перед моїм поверненням додому зроби щось у хаті. Що саме - побачиш сама.

- Добре, мамо, я все зроблю, тобі нічого не залишиться!

На другий день мати пішла на роботу. А дівчинка гралася у себе у дворі. Потім побігла до подружок. І раптом згадала про свою обіцянку все поробити вдома.

- Ой,пропала моя голівонька! - вигукнула вона. Дівчинка стояла у дворі і дивилася на всі боки. За що б їй узятися? Але чомусь ніякої роботи не бачила.

Якби їй кинувся у вічі віник, вона б підмела у дворі. Попався б совок - прибрала б сміття, ганчірка - помила б підлогу.

Раптом дівчинка побачила на веранді ляльку, взяла її і почала гратися.

Настав вечір. Уся сім'я зібралася в хаті.

Після вечері мама запитала:

- Ну,що ти сьогодні, донечко, встигла зробити в хаті.

- Ой, - відповіла дівчинка, - я шукала роботу і не знайшла її.

Коли ти йшла з дому, заховала усю роботу!

Мама засміялась.

- Як це так вийшло? Віник і совок - під ґанком, ганчірка он там, на цвяшку. Тобі треба навчитися самій знаходити роботу.

Наступного дня дівчинка знайшла собі роботу: підмела у дворі, викинула сміття, помила підлогу. Отак вона навчилася допомагати мамі.

Завдання :

· Що пообіцяла дівчинка мамі?

· Чому вона нічого не зробила?

· Що вона відповіла мамі на її запитання?

Третя група.

Прочитай текст, виконай завдання.

Яка ж професія найкраща?

- Хто потрібніший і найважливіший, - сперечалися діти, - яка професія?

- Звичайно, лікар, сказав один. Я увесь минулий рік хворів та хворів, ангіна та ангіна, а лікар вирізав мені мигдалики. І от я тепер завжди здоровий.

- Ні, сказав інший, найпотрібніший - учитель. Він нас навчає і читати, і писати.

- А от і не вчитель. Найважливіші пожежники! - гарячкував третій. У нас якось ледь будинок не згорів. Мешканці бігають, метушаться, нічого не можуть зробити. А приїхали пожежники - враз вогонь погасили!

Хто кричить: «Найважливіші льотчики», хто розхвалює листонош. З усіх боків чути: «продавець!», «комбайнер!», «водолаз!». Словом, сперечалися, аж захрипли, але так нічого не вирішили. Та це й не дивно, тому що немає на світі …

Завдання:

Продовж оповідання. Подумай, що можна було б сказати про професії доярки, міліціонера, продавця, тракториста, водія?

ІІІ. Заключна частина.

Обговорення виконаних групами завдань.

Представник кожної групи доповідає про виконану роботу.

Висновки

Процес особистісного самовизначення юнаків та дівчат зумовлюється системою їх ціннісних орієнтацій. Специфіка сучасної ситуації розвитку, охоплюючи комплекс внутрішніх (індивідуальних, вікових) та зовнішніх (соціокультурних) умов, детермінує процес особистісного самовизначення як центрального новоутворення юнацького віку, що виражається у необхідності формування в учнів як стійкої системи поглядів, принципів, переконань, так і високої лабільності, гнучкості у процесі вирішення життєво важливих завдань.

В останні роки проблеми профорієнтації, працевлаштування та вторинної зайнятості молоді дещо загострились. Тенденція зростання рівня безробіття змушує збільшувати та вдосконалювати форми і методи соціального впливу на молодь, сприяти підвищенню рівня її професійної підготовки, налагоджувати співробітництво із зацікавленими установами та підприємствами, залучати якомога більше кваліфікованих спеціалістів до надання допомоги молодій людині (соціальних педагогів, психологів, профконсультантів, соціологів), посилювати соціальний захист неконкурентоспроможних категорій молоді.

Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді. Діяльність у цьому напрямку характеризується цілеспрямованістю, великою кількістю форм та методів роботи, бажанням залучити до неї зацікавлені організації та установи, охопити різні групи молоді та підлітків. В Україні більшість соціальних служб для молоді розробили та здійснюють спеціальні соціальні програми, реалізація яких сприяє не лише професійному самовизначенню, але й працевлаштуванню та зайнятості молоді.

В ході курсової роботи було визначено умови розвитку та становлення особистості в період ранньої юності, загальна ситуація розвитку, соціальний вплив та внутрішньо-особистісні мотиви професійного та особистого самовизначення юнаків. В проведенні досліджень було застосовано методики, за якими визначалась професійна спрямованість досліджуваних юнаків, які на основі отриманих результатів і опираючись на внутрішні вподобання обиратимуть в подальшому свій професійний напрямок, професійну орієнтацію. Адже правильний вибір сфери навчання і відповідно професійної трудової діяльності є запорукою їх умов повної реалізації в дорослому житті.

Запропоновані методики та ряд інших можуть бути і повинні застосовуватись на практиці з метою допомогти юнакам самовизначитись і правильно обрати свій дорослий життєвий шлях.

Список використаної літератури

1. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О.В. Скрипченко., Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

2. Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. А.В. Петровского. - М., 1979.

3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Гамезо и др. - М., 1984.

4. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М., 1979.

5. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. - М., 1976.

6. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. - М., 1995.

7. Мир детства. Юность. - М., 1991.

8. Немов Р.С. Психология. Т.1. - М., 1994.

9. Барановский А.Б., Потапенко Г.М., Щекин Г.В. Система методов профессиональной ориентации. Основы профессиональной ориентации: Учебно-методическое пособие. - К., 1991.

10. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. - М.: Просвещение, 1988.

11. Захаров Н.Н., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация школьников. - М.; Просвещение, 1989.

12. Kалугин Н.И., Сазонов А.Д., Симоненко В.Д. Профессиональная ориентация учащихся. - М.; Просвещение, 1983.

13. Професійна орієнтація молоді / Випуск 1. - Тернопіль, 1995.

14. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.

15. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. - М., 1994.

16. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение, - М., 1996

17. Психологическая наука и образование. - 2003. - >6 3. - С.43-47.

18. Бернс Р. Развитие "Я-концепции" и воспитание. - М., 1991.

19. Вовчик-Блакитна М.В. Сімейне виховання. Юнацтво. - К., 1982.

20. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.

21. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів // Газета "Психолог". - 2004. - №8. - С.2-11.

22. Касянова О.М. Кваліметрична модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання // Управління школою. - 2004. - N° 19 - 21. - С.4.

Размещено на Allbest.ru