Сутність, ознаки та особливості сучасної професійної спрямованості студентів – майбутніх вчителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність, ознаки та особливості сучасної професійної спрямованості студентів - майбутніх вчителів

Центрованість сучасного реформування освіти на психологізації й педагогізації свідомості громадян зумовлює потребу формування й розвитку психологічно грамотних та висококваліфікованих майбутніх учителів з особистісно орієнтованою спрямованістю в навчанні й вихованні учнів. Звичайно, підготовка такого спеціаліста залежить, головним чином, від його професійно-педагогічної спрямованості [55, с.89].

Формування професійно-педагогічної спрямованості в студентів педвузу є однією із найважливіших проблем педагогіки вищої школи. Під спрямованістю в загальному плані в психології розуміють такі психологічні властивості особистості, які визначають основний напрям діяльності людини в різноманітних конкретних обставинах життя. Це стійка домінуюча система мотивів, яка визначає внутрішні позиції особистості, тобто її ставлення до дійсності, до різних видів діяльності, до науки, мистецтва, суспільства, до самого себе [52, с.78].

Професійне самовизначення являє собою особистісну характеристику студента, яка включає свідому та обдуману суб'єктивну позицію щодо майбутньої професійної діяльності, структуру якої складають професійна самосвідомість, професійна направленість, професійна компетентність. Процес перетворення студента в спеціаліста повинен контролюватися самими студентами за чіткими, зрозумілими їм критеріями. Тільки в такому випадку можна розраховувати на виникнення пізнавальної мотивації і перетворення її в професійну мотивацію, в зацікавлену участь студентів в процесі переходу від навчання до праці [1, с.85].

Під рівнем професійного самовизначення розуміється ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (отже, особистісного змісту) об'єктивному змісту професії. При високому рівні спрямованості близьким і потрібним людині є найбільш істотне в даній діяльності, те, у чому полягає її об'єктивне призначення. При низькому рівні спрямованості провідний мотив виражає потребу не стільки в діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах. Основний показник рівня - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його статусу в системі мотивів, що визначають професійну спрямованість. Очевидно, що без досить високого рівня професійної спрямованості оптимальна взаємодія між людиною і працею, що обирається нею, є неможливою. Тільки за цієї умови можна прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних сил особистості в процесі праці. І можна стверджувати, що саме у практично спрямованих наукових дисциплінах, які вивчаються майбутніми педагогами, переважно формується необхідна мотивація до майбутньої професії, в той час, як теоретичні роздуми та міркування про цінність обраного шляху тільки натякають на можливість успішної самореалізації або підкріплюють вже сформовані мотиви (якщо вони дійсно стійкі та глибинно-особистісні, а не зовнішні та ситуативні) [6, с.37].

Професійно-педагогічну спрямованість дослідники розглядають переважно як систему особистісних якостей, які визначають внутрішнє розуміння мети й завдань педагогічної діяльності і які залежать від характеру провідного мотиву в структурі мотивації майбутнього педагога. Водночас, багато вчених стверджує, що на формування цього структурного компонента особистості фахівця значно впливають психологічні знання та усвідомлення студентами їхньої значущості в професійному становленні.

Виходячи з теоретичного аналізу основних положень, професійно-психічну спрямованість ми розглядаємо як складову професійно-педагогічної структури, від сформованості якої залежить, як особистість виконуватиме професійно-педагогічні завдання [55, с.90].

Під професійно-психологічною спрямованістю майбутнього вчителя ми розуміємо таке динамічне психічне утворення, яке характеризується усвідомлюваними особистістю домінуючими професійними мотивами, що визначать стійке, тривале, активно-дійове позитивне ставлення особистості до опанування психологічних знань, умінь, навичок, і забезпечує ефективність виконання виховних, освітніх і розвивальних завдань у майбутній професійній діяльності.

Професійно-педагогічна й професійно-психологічна спрямованості (ППС) в компонентній структурі загальної спрямованості особистості на професію вчителя діалектично взаємопов'язані - залежать одна від одної і доповнюють одна одну. Суть їхньої взаємодії полягає в розвитку й формуванні усвідомленого, активного дійового ставлення не тільки до опанування фахових, але й до опанування психолого-педагогічних знань, набуття вмінь і навичок, до їхньої інтеграції й перенесення на дії інших людей до розвитку й закріплення раніше набутих (до вступу у вищий навчальний педагогічний заклад) професійно важливих якостей [55, с.90].

Звісно, таке розуміння означеної проблеми потребує чіткого визначення змістових параметрів і характеристик ППС. Виділяють два аспекти ППС - особистісний і процесуальний .

Перший, особистісний, - це сукупність тих домінуючих форм особистісної спрямованості майбутнього вчителя, що спричинюють його вираження. Складовими цього аспекту є:

ь потреби (в досягненні професійно-педагогічної мети, педагогічному спілкуванні, професійному самовираженні, самопізнанні), що обумовлюють професійно значущу мотивацію;

ь інтерес (до програмних і позапрограмних психолого-педагогічних знань, до себе самого та інших людей, до професії вчителя);

ь ідеали (наслідування педагога-«ідеалу», прагнення до професійного вдосконалення, «еталонного» рівня вчителя);

ь переконання в потребі й важливості психологічних знань, навичок та вмінь для успішного педагогічного практикування, самопізнання й саморозвитку;

ь світогляд як система знань про формування особистості дитини;

ь бажання одержати диплом, фахову освіту, пізнати себе та інших людей, бути незалежним, самоутвердитися;

ь самооцінка (загальноосвітня та професійна);

У другому, процесуальному, аспекті ППС особистості майбутнього вчителя виділяють три складові:

ь когнітивну - наявність психолого-педагогічних знань і усвідомлення способів самопізнання, професійно-особистісної самоактуалізації. Умовно можна виділити: «початковий» вид, що дає можливість фіксувати й планувати не тільки наявну ППС особистості студента, але й перспективи її розвитку, та мовно-мисленнєвий вид (логічне переосмислення й трансформація знань у практичну сферу діяльності), що проявляється під час педагогічної практики;

ь емоційно-оцінну - проявляється в позитивному ставленні до майбутньої професії, знань психології, в захопленні додатковою літературою з предмета, у виявленні своїх почуттів і в ставленні до того чи іншого обговорюваного психічного явища, в самооцінці; характеризує зміст уявлень особистості студента про себе як майбутнього педагога, відображає ставлення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї навчально-педагогічної діяльності;

ь поведінкову - проявляється в активності кожного студента в навчальній діяльності з курсів психології, в самопізнанні й спрямованій, наполегливій роботі над удосконаленням своїх особистісних психічних якостей, професійних навичок і вмінь.

Надання сучасної вищої та середньої спеціальної освіти можна успішно виконати лише на основі розроблення концептуальних основ формування особистості професіонала на новій предметній основі, що включає інтеграцію навчальної, наукової та виробничої діяльності студента. Метою діяльності стає не просто засвоєння деякої частини змісту соціального досвіду, зафіксованого у вигляді навчальної інформації, а формування навичок до виконання функцій на основі цих знань [34, с.53].

Таблиця 1.1 Якісна характеристика рівнів сформованості професійно-психологічної спрямованості (ППС) особистості майбутнього вчителя (за Яремчук С.В. [55, с. 91])

Передумовою підвищення якості підготовки майбутніх спеціалістів є вивчення професійної мотивації студентів. Необхідно знати мотиваційні характеристики, професійні прагнення та інтереси на етапі професійної орієнтації людини. Тут неприпустимі помилки у визначенні справжніх мотивів вибору професії. Важливо забезпечити гармонійне поєднання особистих і суспільних інтересів. Але в роботі сучасної школи є низка вад організації професійної орієнтації учнів [34, с.53]:

ь Більшість учителів у своїй повсякденній роботі не надають належної уваги виявленню схильностей та здібностей школярів.

ь Не складені розгорнуті психологічні характеристики розвитку схильностей і здібностей, а тому немає можливості простежити розвиток здібностей учнів у динаміці, отож професійна орієнтація проводиться наосліп і вибір професії відбувається випадково.

ь Немає кваліфіковано складених характеристик-анотацій різних професій, і це призводить до того, що випускники потрапляють на робочі місця, які їм не підходять.

Практично в нашій освіті поки що є тільки вибір напряму: гуманітарний, технічний, медичний тощо. Технічні ВНЗ проводять іспити з математики, фізики, хімії, але можливості випробувати себе як майбутнього інженера не надається. Спеціальних іспитів, тестування, співбесід з випускниками немає, а тому деякі студенти вже з перших курсів відчувають розчарування в обраній спеціальності і починають погано вчитися. Потім багато хто з них змінює професію, що призводить до плинності кадрів на виробництві, втрат кращого часу для оволодіння професією, на якій людина зрештою зупинилася. Водночас багато сучасних фірм, оголошуючи конкурс на ту чи іншу посаду, пропонують претендентові пройти тест-випробування, за результатами якого його приймають на роботу. І часто виявляється, що, незважаючи на диплом, у людини немає об'єктивних даних для певного фаху. Можливо, такі тести потрібно розробити на рівні школи або ВНЗ. Ми маємо з самого початку навчання у ВНЗ дати можливість студенту впевнитись у своєму виборі, перевірити свої сподівання на здобуття тієї спеціальності, до якої він прагнув. В умовах ВНЗ легше переорієнтуватись у виборі [34,с.54].

Навчальний процес і трудове навчання, взяті разом, - важливі фактори, під впливом яких формуються професійні інтереси школярів. У міру засвоєння майбутньої професії змінюються і мотиви поведінки учнів. У період професійної підготовки вони звичайно закріплюються та розвиваються. Від особливостей динаміки мотивацій залежить у цілому ставлення до навчальної і майбутньої професійної діяльності.

Стає очевидною необхідність об'єднати питання професійної орієнтації, професійного самовизначення молоді, професійної підготовки і професійної діяльності в усіх ланках: родина, школа, система профосвіти і підприємство. Розглянемо вирішення цього питання на рівні професійної підготовки у ВНЗ. Формувати професійну спрямованість - означає закріплювати позитивне ставлення, інтерес до майбутньої професії, нахили і здібності до неї, прагнення усвідомити завдання виробництва, розвивати ідеали, погляди, переконання, престиж професії майбутнього спеціаліста [34, с.54].

В успішному розв'язанні завдань формування професійної спрямованості основоположні такі умови:

1. Орієнтація студентів на засвоєння змісту, форм, засобів і способів майбутньої професійної діяльності. Процес передачі знань може і повинен відбуватися через організацію певних форм зовнішньої предметної діяльності, вростання індивіда у професійну культуру, завдяки чому складаються певні форми психіки, свідомості людини. Змінюючи діяльність, її зміст і умови здійснення, дістаємо можливість формування відповідної психічної діяльності. Діяльний підхід є ключем до виявлення, організації, змісту і визначення самих цілей і завдань вищої освіти.

2. Високий рівень володіння змістом відповідної професійної діяльності, усвідомлення цього змісту. Орієнтація діяльності студента на глибинні, сутнісні характеристики матеріалу означає, що знання спеціаліста з вищою освітою мають бути системними, бо тільки через системність у вивченні процесів і явищ дійсності можна прогнозувати відповідний розвиток і зміну цієї дійсності в особистій діяльності.

У навчальному процесі вищої школи ключове значення має практика. Нагромадження теоретичних знань, навчальної інформації «працює» на утвердження студента в правильності обраної спеціальності лише до певного моменту. І що швидше він ознайомиться з умовами майбутньої професійної діяльності, залучений до найпростіших справ, то краще [34,с.55].

Категорія «орієнтація» - своєрідний фокус, в якому сходяться різні точки зору на особистість. З нею переплітаються всі основні поняття, що розробляються в філософії, соціальній психології, соціології, педагогіці. За результатами соціологічних досліджень, проведених у Київському Національному університеті імені Т. Шевченка та Київському Національному університеті культури та мистецтв, у системі ціннісних переваг і орієнтацій сучасного студентства прагнення «зробити професійну кар'єру» і «бути вільним та незалежним у своїх рішеннях та вчинках» виявили майже 80 відсотків. Багатства прагнуть 28 відсотків молодих людей. Така ціннісна орієнтація, як прагнення «принести користь своїй країні», виявилася не надто популярною - 38 відсотків. Ці показники свідчать про не дуже високу активність молодих людей щодо праці на користь Батьківщини, певну інертність та відстороненість від усього, що відбувається в суспільстві. Напевно, в умовах сьогодення - «виживає сильніший» - більшість молодих людей переймаються вирішенням своїх власних проблем, а не суспільства загалом [19,с.18].

Цікаво розглянути сформовані в сучасних суспільних умовах ціннісні орієнтації молоді залежно від віку респондентів. Існує певна тенденція: з віком, набуттям життєвого досвіду в настроях людей молодіжні ілюзії поступаються місцем реалізму, раціоналізму. Такі цінності, як багатство, кар'єра, влада, слава, більше приваблюють студентів I-II курсів. Це вік, коли ще здається, що попереду безліч невикористаних можливостей, широкий простір для самореалізації та здобуття належного соціального статусу. І, навпаки, з наближенням до завершення навчання, коли молода людина вже зіткнулась з усіма труднощами адаптації в сучасному суспільстві, її погляди, переконання дещо змінюються. Зокрема, що стосується прагнення зробити кар'єру, то цей показник серед випускників вузу вдвічі нижчий, ніж серед першокурсників. З віком бажанішим стає відчуття спокою та можливості ні в що не втручатися. Це свідчить про те,що з віком зростає питома вага тих молодих людей, які пасивно спостерігають за суспільними процесами.

У цілому проблеми, які турбують українську молодь, відбивають ситуацію в суспільстві. При цьому проблемами економіки, фінансування, безробіття, зростання злочинності серед молоді люди переймаються помітно більше, ніж, скажімо, проблемою «руйнування вітчизняної культури». Така позиція свідчить, що сучасна молода людина все ж таки не замкнена у своєму власному внутрішньому світові, а живе реальним суспільним життям, реагуючи на інфляцію в економіці та корупцію у владних структурах [19, с.18].

Вираженням інтересів молоді, підготовки її до громадської діяльності виступають молодіжні або студентські парламенти. На практиці вони працюють на молодь і разом з нею над розв'язанням власних проблем, є посередником її з державою. Подібні організації дозволяють створювати такий духовний і моральний клімат у країні, який допомагає молодій людині знайти свій шлях у житті [19, с.19].

Проблеми формування ціннісних орієнтацій та культурних потреб, утвердження духовних і моральних засад у молодіжному середовищі сьогодні надзвичайно актуальні для нашого суспільства. Прилучення України до світової спільноти одним з наслідків має поширення в українському суспільстві світових тенденцій індустріалізації та урбанізації соціального середовища, панування масової культури, спрощення культурних запитів та потреб. Традиційно такі тенденції посилюються в кризові періоди в суспільстві, під час економічних негараздів та докорінного переосмислення системи цінностей. Саме такий період свого становлення переживає сучасна Україна. Оскільки засвоєння людиною певних світоглядних орієнтацій та життєвих настанов відбувається у молодому віці, то ситуація в такому середовищі може розглядатися як умовна модель майбутнього українського суспільства. Звичайно, з набуттям життєвого досвіду коригуються ціннісні настанови, однак підвалини політичних, моральних, культурних пріоритетів, система світоглядних цінностей та орієнтирів засвоюються людиною саме в юнацтві як наслідок процесу соціалізації [19, с.19].

Таким чином, саме на основі усвідомлення студентом індивідуальних особливостей особистості у нього формується позитивне ставлення до педагогічної діяльності, завдяки осягненню образу майбутньої професійної діяльності у майбутніх фахівців актуалізується усвідомлення особистісного досвіду, формуються власні цілі, здійснюється вибір стратегій професійного саморозвитку. Особливу роль у взаємодії особистості і діяльності у студентському віці відіграє ідентифікація, у процесі якої розвивається важлива для майбутнього педагога якість діяльності - професійна ідентичність. Нова парадигма освіти вивела на перший план як одне з актуальних завдань педагогіки проблему удосконалення та раціоналізації педагогічного процесу, визначення оптимальних форм і методів підготовки фахівця, який би міг бути конкурентоспроможним на сучасному ринку праці. Модернізація освіти, яка відбувається у зв'язку з приєднанням України до Болонського процесу, насамперед стимулює пошук і удосконалення педагогічних процесів. Серед них є упровадження ідеї компетентісного підходу у професійну освіту [18, с.37]. Проблемі підготовки майбутнього вчителя сьогодні приділяється багато уваги. Суспільство хоче бачити в учителеві такі якості, які були б гідні для наслідування. Об'єктивно виникає запитання: а якою системою психолого-педагогічних умінь повинен володіти вчитель? Як готувати сучасну молодь до педагогічної праці, щоб вона стала еталоном для інших? Допрофесійне становлення особистості майбутнього вчителя включає в себе: 1) гурткову роботу (педагог-фахівець орієнтує своїх вихованців не тільки на зміст предмета, що вивчається, а й на педагогічну діяльність); 2) створення в школах факультативів «Юний педагог»; 3) діяльність районних професійних центрів (зокрема, шкіл майбутнього вчителя); 4) робота факультету майбутнього вчителя при інституті [10, с.77].

професійна педагогічна спрямованість студентРазмещено на Allbest