Методика організації і проведення позакласних заходів з біології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика організації і проведення позакласних заходів з біології

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні засади позаурочних форм організації навчання

1.1 Семінарські заняття

1.2 Факультативні заняття

1.3 Навчальна екскурсія

1.4 Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки

Розділ II. Методика організації і проведення позакласних заходів з біології

2.1 Методичні рекомендації з позакласної роботи з біології

2.2 Різноманітність форм і видів екологічної діяльності школярів у позакласній роботі з біології

2.3 Практична частина. Екскурсія «Природа рідного краю»

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

Вступ

позакласна робота біологія екологічна

Актуальність. Позакласна робота з біології в більшості випадків нерозривно пов`язана з навчально-виховним процесом, здійснюваним на уроках, і ґрунтується на знаннях, навичках.

Знання, які подаються на уроці не є достатніми, щоб пізнати все. З метою розширити і поглибити знання, розвинути творчі нахили у дитини, побудувати її свідомість використовують позакласні роботи, тобто роботи, які виходять за межі класної кімнати.

Виступаючи проти догматичного навчання і зазубрювання, Л. Толстой наголошував, що дітей треба навчати так, щоб вони могли самостійно формулювати висновки, які випливають із спостережень і дослідів. Високо оцінюючи роль наочності в навчанні, закликав вивчати предмети і явища в природній обстановці, проводити екскурсії в поле, до лісу, де діти можуть спостерігати за життям рослин, тварин та ін.

Отже, позакласна робота проводиться в обстановці, ближчій до школярів, вона пристосована до режиму їх дня. Тому школа може охопити позакласною роботою всіх без винятку учнів, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кожного.

Позакласна робота з біології дає можливість розвивати індивідуальні інтереси учнів, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу. Завдання позакласної роботи - закріплення, збагачення та поглиблення знань набутих у процесі вивчення певної теми чи розділу з біології, а також застосування їх на практиці, розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти, формування інтересів до вивчення природи.

Сьогодні одним із пріоритетних напрямів навчання біології в сучасній школі є вдосконалення екологічної освіти й виховання, формування екологічної культури школярів. Серед групових форм позакласної роботи в школах поширена діяльність екологічних гуртків.

В позакласній роботі з біології використовують різноманітні форми й види екологічного виховання школярів. У сучасній школі найбільш поширеною є масова форма роботи, яка дає можливість охопити екологічним вихованням якомога більшу кількість учнів.

Тема реферату: «Методика організації і проведення позакласних заходів з біології».Мета реферату: розглянути методику організації і проведення позакласних заходів з біології у 7 класі.

Предмет: організації і проведення позакласних заходів.

Об'єкт: позакласні заходи з біології.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:1. Опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;

2. Розглянути позаурочні форми організації навчання;

3. Розглянути методику організації і проведення позакласних заходів з біології.

4. Розробити екскурсію, де використати інструктажі з техніки безпеки.

У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання:

ь робота з літературними джерелами;

ь бесіда;

ь спостереження.

Розділ I. Теоретичні засади позаурочних форм організації навчання

1.1 Семінарські заняття

Семінарське заняття є формою організації навчання, що дозволяє ефективно формувати вміння учнів самостійно працювати. Семінарські заняття здебільшого проводяться у старших класах.

При цьому учням дається можливість активно оперувати знаннями, набутими на уроках, а також у процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті припустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дозволяє учням більш осмислено й міцно засвоювати зміст теми. Семінар - це живий творчий процес, який не може бути запрограмований у всіх деталях. Основними завданнями семінарського заняття є: закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, отриманих раніше на уроках; формування й розвиток їх навичок самостійної роботи; реалізація диференційованого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; створення умов для формування розвитку їх пошуково-творчих знань і навичок. За характером семінарські заняття поділяються на: випереджувальні, навчальні, узагальнюючі (підсумкові) [5].

Випереджувальні семінарські заняття проводяться перед вивченням невеликої за обсягом і нескладної за змістом теми. Їх мета - формувати в учнів уміння орієнтуватись у змісті навчального матеріалу, виділяти описувальний, пояснювальний та інструктивний матеріал; головне, істотне у змісті теми. Підготовка учнів до семінару такого типу вимагає обов'язкового інструктажу, розробки групових та індивідуальних завдань, контролю процесу підготовки учнів до семінару.

Навчальний семінар проводиться у процесі вивчення теми та ставить за мету поглибити заняття, сформувати в учнів уміння й навички застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності; усунути ті прогалини в навчальних досягненнях учнів, які існують у засвоєнні теми. На семінарських заняттях навчального типу вчитель, спираючись на знання, уміння та навички учнів, що набуті на попередніх заняттях, розробляє систему навчальних завдань для самостійної роботи. При цьому завдання не повинні дублювати аналогічні, раніше використані, а носити варіативно-тренувальний або реконструктивний характер. Основні методи та прийоми роботи вчителя на навчальному семінарі - це обговорення, дискусія, аналіз, висновки та пропозиції.

Специфіка узагальнюючого (підсумкового) семінару полягає в тому, що він проводиться після вивчення складної за змістом і великої за обсягом теми чи розділу навчальної програми. Його мета - формувати вміння й навички учнів самостійно систематизувати та поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності. Ефективність семінарського заняття такого типу значною мірою залежить від ретельності його підготовки. Перш за все вчителю необхідно визначити місце семінару в системі інших уроків з навчального предмета; правильно сформулювати тему, мету й завдання семінару; визначити обсяг матеріалу для розгляду на занятті. Суттєву роль при цьому відіграє організаційна сторона семінарського заняття, зокрема розробка питань і диференційованих завдань для обговорення; складання переліку основної та допоміжної літератури; завчасно (за 10-15 днів до заняття) довести до відома учнів план семінару; повідомити про форму організації та проведення заняття; визначити роль кожного учня як його активного учасника; підготувати спільно з учнями необхідну наочність, забезпечити методичне та технічне оснащення семінарського заняття. До підготовки семінару доцільно залучати також батьківську громадськість, завідуючого бібліотекою загальноосвітнього навчального закладу, запропонувавши їм організувати, наприклад, виставку книг, посібників, зразків наочних матеріалів, самостійних творчих робіт учнів та ін.

Важливе значення в підвищенні ефективності семінарського заняття має технологія його проведення. Звичайно семінарське заняття починається зі вступного слова вчителя (оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом). Обговорення питань плану заняття може починатися з раніше запланованого повідомлення учня або з його вільного виступу. Бажано викликати надійних учнів, але не найсильніших. Сильні учні повинні бути в резерві та залучатися в якості опонентів, яким можна доручити узагальнення виступів з того чи іншого питання семінару. Після першого повідомлення чи виступу викликаного вчителем учня в обговоренні питання можуть брати участь усі бажаючі. При цьому їм дозволяється користуватись конспектами, підручниками, будь-якими літературними джерелами. Учитель стежить за тим, щоби під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорення теми, оцінюванням навчальних досягнень учнів [3].

Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:

ь вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання учнів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд; можливість забезпечити учнів літературою з теми; урахування ступеня сформованості в учнів умінь і навичок самостійної роботи);

ь педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;

ь підготовка вчителя та учнів до семінару (розчленування теми на конкретні питання; інструктаж із роботи з основною та додатковою літературою; вибір форм самостійних повідомлень учнів - доповідь, реферат, виступ, опанування; підготовка ілюстративного матеріалу);

ь технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова учням для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень учнів; акценти вчителя на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень учнів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);

ь розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання учнів у процесі роботи);

ь підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули учні, ставлення до заняття та творча активність учнів, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання учнів до активної участі в семінарі, похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару);

ь результативність семінарського заняття (закріплення та поглиблення отриманих учнями раніше нових знань; формування в учнів умінь і навичок самостійної роботи з першоджерелами; розвиток здібностей учнів, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці, ступінь творчого мислення учнів, самоорганізація та самоконтроль) [5].

1.2 Факультативні заняття

Факультативні заняття у школі проводяться з метою поглиблення знань учнів з окремих курсів, розділів чи тем навчального предмета з урахуванням інтересів і бажань учнів. Це одна з ефективних форм диференційованого навчання, яка розрахована на розвиток пізнавальних інтересів, здібностей та формування професійної орієнтації учнів, оволодіння методами наукових досліджень.

Зміст факультативів у 7-8-х класах передбачає поглиблене вивчення окремих навчальних предметів. Факультативи ж у 9-11-х класах є сходинкою від засвоєння навчального предмета до вивчення основ науки, до якої відноситься даний предмет, від формування загальнонавчальних умінь і навичок - до використання наукових методів дослідження [5].

За змістом навчальні факультативи бувають: із поглибленого вивчення предметів; вивчення додаткових дисциплін із набуттям спеціальності, міжпредметні факультативи. Залежно від дидактичної мети факультативи поділяються на теоретичні, практичні та комбіновані. Теоретичні факультативи проводяться з метою поглибленого вивчення складних теоретичних проблем, узагальнення та систематизації з кардинальних розділів чи тем предмета. Головним при цьому є постановка, висунення гіпотез, створення проблемних ситуацій, розробка проблемних завдань, самостійність розкриття проблем з використанням аналізу та синтезу, усвідомлення головного, істотного. Методи та прийоми при цьому можуть бути як традиційними (пояснення, розповідь, бесіда), так і частково-пошуковими, дослідними (уявний експеримент, формуючий експеримент, порівняння, співставлення) [3].

Ефективність факультативного заняття значною мірою залежить від ступеня творчого управління вчителем цим процесом; використання проблемного підходу, раціонального поєднання форм і методів навчання; індивідуального підходу, здійснення професійної орієнтації учнів; зв'язку навчання з досягненнями науки та практики.

Практичні факультативні заняття проводяться з метою формування навичок і вмінь дослідницького характеру на основі поглиблення теоретичних знань. Учні при цьому виконують лабораторні роботи, навчальні завдання практичного спрямування. При цьому вчитель розкриває практичну значущість проблеми, що ставить учнів в умови пошуку шляхів її вирішення, здійснює керівництво, контроль і корекцію навчально-пізнавальної діяльності учнів; спільно з учнями обговорює результати заняття та підбиває підсумки. Особливого значення набувають завдання з альтернативними та прихованими даними; завдання на моделювання, які сприяють формуванню конструкторсько-технічних умінь учнів. Важливе значення мають завдання виробничого характеру, розв'язання яких підвищує інтерес учнів до професії [5].

Комбіновані факультативні заняття проводяться у формі науково-практичної конференції, лекційно-практичного та семінарського занять. Їх структура залежить від дидактичних завдань і припускає різні поєднання компонентів. Провідною ідеєю при проведенні комбінованих факультативів є самостійна робота учнів з літературою та іншими джерелами інформації. Різноманітність факультативів забезпечує розвиток здібностей учнів, формування вмінь винахідництва та творчості конструювання, прогнозування, розв'язання прикладних завдань, проведення експерименту та теоретичного пошуку. Усе це забезпечує високу навчальну активність учнів у процесі факультативного заняття.

При спостереженні та аналізі факультативних занять слід ураховувати такі параметри:

ь тип факультативного заняття та врахування вчителем його специфіки;

ь вибір і формулювання теми, постановка цілей і завдань заняття, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів;

ь зміст факультативного заняття (вибір навчального матеріалу, реалізація дидактичних принципів, забезпечення зворотного зв'язку, корекція знань, розвиток самостійності та творчого мислення учнів, формування в них дослідницьких умінь і навичок);

ь раціональний вибір форм організації факультативного заняття (лекція, семінар, практикум, екскурсія, лабораторна робота);

ь педагогічна доцільність навчально-матеріального забезпечення факультативного заняття (наочні посібники, ТЗН, обладнання, роздавальний дидактичний матеріал, аудіовізуальні засоби);

ь профорієнтаційна робота з учнями у процесі заняття з урахуванням специфіки факультативу;

ь результативність факультативного заняття з поглиблення знань учнів з основного курсу навчального предмета, розширення світогляду та інформованості учнів з питань сучасних наукових досягнень; засвоєння наукових ідей, принципів та алгоритмів, законів, закономірностей; формування навичок самостійної праці; набуття знань про оточуючий світ; формування стійкого інтересу до науки, що вивчається на факультативі, активної життєвої позиції; реалізація комплексу аспектів виховання особистості - розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового[5].

1.3 Навчальна екскурсія

Навчальна екскурсія - це форма організації навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати спостереження та вивчення різних явищ, предметів, процесів у природних умовах, музеях, на виставках тощо [5].

Екскурсія збагачує учнів знаннями про матеріальне виробництво, людей праці, сучасні технології та техніку виробництва. Екскурсії розрізняють: а) за змістом - виробничі, біологічні, історичні, краєзнавчі, мистецтвознавчі та інші; б) за витратою часу - короткочасні та тривалі; в) за місцем у навчально-виховному процесі - вступні (на початку вивчення теми або розділу програмного матеріалу), проміжні (у процесі вивчення теми або розділу програмного матеріалу), підсумкові (у кінці вивчення теми, розділу). Екскурсії бувають тематичні та комплексні. Тематичні екскурсії проводяться у зв'язку з вивченням однієї або кількох взаємопов'язаних тем одного навчального предмета. Комплексні екскурсії проводяться на основі взаємопов'язаних тем кількох навчальних предметів [5].

Незалежно від типу та структури навчальних екскурсій, їх метою є спостереження реальних процесів виробництва та виробничих відношень, використання теоретичних знань на практиці. Разом із тим цілі екскурсії часто зумовлюються її типом. Наприклад, метою вступної екскурсії буде засвоєння опорних понять, формування образних уявлень про практичний досвід, ознайомлення з фактами, суть яких буде розкрита, розширена та поглиблена на наступних уроках [1] .

Проведення екскурсії вимагає серйозної підготовки до неї як учителів, так і учнів. Процес підготовки до екскурсії охоплює організаційні, дидактичні, психологічні та виховні аспекти. Учителю необхідно уважно вивчити об'єкт екскурсії; вичленити проблемні питання, дати завдання учням; указати основні та додаткові джерела інформації; намітити маршрут екскурсії; указати приблизний перелік обладнання, необхідного для екскурсії, дату та місце її проведення; нагадати правила безпеки, яких потрібно дотримуватись під час екскурсії; розподілити учнів класу (класів) на підгрупи та дати їм конкретні доручення (вести записи, фотографувати, вимірювати). Підготовка учнів до екскурсії передбачає: оволодіння знаннями з відповідного навчального предмета, з'ясування завдання з набуття нових знань і поглиблення раніше набутих [1].

Невід'ємною складовою організації навчальної екскурсії є інструктаж з ознайомлення учнів з об'єктом спостереження, розробка технологічних карток спостереження, підготовка необхідних матеріалів для екскурсії, техніки безпеки.

Навчання у процесі екскурсії будується, в основному, на сприйнятті об'єктів, що спостерігаються; поясненні їх теоретичної та практичної значущості. Велику роль тут відіграють конкретне й образне мислення, уява учнів. Під час екскурсії найбільш повно реалізуються дидактичні принципи єдності конкретного та абстрактного зв'язку теорії із практикою, навчання з життям, свідомості та активності. Екскурсія має великі можливості для реалізації міжпредметних зв'язків (біологія, фізика, хімія, географія, література, історія), що сприяє формуванню системних знань учнів, умінь і навичок їх розумової та практичної діяльності [5].

Обов'язковим компонентом навчальної екскурсії є перевірка досягнень її мети та результатів. Оформлення результатів екскурсії може бути індивідуальним і груповим. З метою актуалізації знань і життєвого досвіду учнів, створення емоційного тла подальших уроків доцільно використовувати зібраний ними на екскурсії матеріал.

У процесі спостереження та аналізу навчальної екскурсії необхідно зосередити увагу на таких параметрах:

ь педагогічна доцільність теми екскурсії;

ь раціональна постановка цілей та завдань екскурсії;

ь тип екскурсії (літературна, краєзнавча, виробнича) й урахування її специфіки при організації та проведенні;

ь теоретична та практична підготовка учнів до екскурсії;

ь ознайомлення з екскурсійним об'єктом і складання плану екскурсії (інколи це маршрут, пункти спостереження; формулювання запитань для учнів, на які вони повинні отримати відповіді під час екскурсії);

ь інструктаж учителя із проведення екскурсії (психологічна, змістова та етична підготовка), уточнення й розподіл завдань серед учнів;

ь процес проведення екскурсії (організація спостереження, консультація в ході екскурсії, завдання та їх виконання учнями - малюнки, фото -, кінозйомки, записи на магнітну плівку);

ь поведінка учнів на об'єкті, їх зацікавленість тим, що спостерігають;

ь оформлення матеріалів екскурсії (альбом, вікторина, рукописні фільми, графіки, діаграми, доповіді, аматорські кінофільми);

ь результативність навчальної екскурсії (поповнення науковими та спеціальними знаннями, уміннями та навичками учнів; розширення світогляду, ерудиції, поля активного навчання та зіткнення з реальними речами, людьми, процесами, явищами; дисципліна, відчуття задоволення від побаченого, почутого під час екскурсії; якість оформлення матеріалів екскурсії, доцільність і можливість їх використання в навчально-виховному процесі) [5] .

Керівник школи не завжди може відвідати навчальну екскурсію. Однак проаналізувати її можна. Для цього треба перевірити план екскурсії, розроблений учителем, поговорити з ним до та після завершення екскурсії, з учнями - після екскурсії, ознайомитися з матеріалами, їх змістом та оформленням [3].

1.4 Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки

Проводять у післяурочний час або в групі подовженого дня. їх призначення - компенсувати відставання окремих учнів. Додаткові заняття з відмінниками проводять під час їх підготовки до предметних олімпіад, вступу до вузів. Спеціальним видом таких занять є уроки вдома з прикутими до ліжка хворими дітьми. Вчитель сам обирає методику проведення таких занять, їх періодичність і тривалість, готує до них матеріали. Єдиною методичною вимогою до додаткових занять є їх ефективність, тобто завершення лише після того, як остаточно ліквідоване відставання, а ті, що додатково займались, увійшли в нормальний робочий ритм [5].

Предметні гуртки - науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо [5].

Вони посідають важливе місце серед позаурочних форм навчання. Створюють їх у школі відповідно до навчалних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.), керують ними учителі на громадських засадах. Предметні гуртки беруть участь у проведенні масових виховних заходів у школі: готують і проводять тематичні вечори, конкурси, олімпіади, тижні та місячники знань, випускають стінну, радіогазету, альманахи [3].

До різних видів практичної діяльності прилучають дітей технічні гуртки. У них є можливість проводити певну профорієнтаційну роботу з учнями і виховувати в них любов до праці. Фізичному розвитку дітей сприяють організовані в школах різноманітні спортивні секції (волейбольна, футбольна, легкої атлетики, гімнастична тощо), їх мета - досягнення високих результатів і перемог у спортивних змаганнях водночас із зміцненням здоров'я та загальним фізичним розвитком дітей. Учнів поділяють на вікові групи, перед кожною з яких ставлять свої навчально-виховні завдання.

Під час занять у гуртках педагог не повинен забувати про громадянське, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання учнів. Слід також дбати про організованість і дисципліну, активність і самостійність учнів. Всі гуртки працюють двічі на місяць. Очолюють їх ентузіасти педагоги, батьки [5] .

Розділ II. Методика організації і проведення позакласних заходів з біології

2.1 Методичні рекомендації з позакласної роботи з біології

Враховуючи той факт, що екологічні проблеми будь-якого регіону не можуть бути розв'язані без екологічної освіти і виховання, які покликані допомогти зрозуміти ці проблеми, для правильного керування ними пропонуються деякі шляхи їх розв'язання. У пропонованому матеріалі, призначеному для роботи з молоддю, використано досвід учителів Польщі, Німеччини, США. (Це такі теми: «Співпраця школярів із заповідними територіями», «Організація охорони земноводних», «Цінна енергія», «Організація ігор у природі, спрямованих на охорону природи» [2].

Співпраці школярів із заповідними територіями (національними парками, заповідниками, заказниками.

Роботу щодо співпраці учнів із заповідними територіями доцільно розпочинати з 6 класу (12 років), з моменту вивчення учнями біології як наукового предмета. Для дітей цього віку доцільно розпочинати заняття зі знайомства із заповідним об'єктом, де учень буде працювати. Спочатку ознайомлюємо з картою-схемою заповідної території, за якою учень повинен знайти будь-яке місце на місцевості. Після цього він одержує завдання залежно від пори року. «Описати лісовий пейзаж весною, взимку, восени, влітку». «Порівняти життєві форми насінних рослин певної місцевості (трави, кущі, дерева), показати їх взаємний вплив». «Дослідити основні способи поширення рослин на досліджуваній території». «Провести дослідження з метою виявлення рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги». «Робота над виявленням рослинних угрупувань, які потребують охорони, - створення Зеленої книги». «Пізнання дерев за корою, листками. Фенологічні спостереження». 7 клас. У зимовий період. Виготовлення годівниць та підживлення птахів [2]. Спостереження за птахами, які найбільше поїдають їжу і яким найбільше потрібна підгодівля взимку. Пізнання птахів за кольором, розмірами, голосами. Розпізнавання слідів тварин і птахів на снігу. Малювання зимових пейзажів із тваринами й птахами.

У весняний період. Виготовлення шпаківень, синичників, дятлениць. Спостереження за прильотом птахів; розпізнавання їх за зовнішнім виглядом, голосами. Визначення періоду парування, гніздування, виводу пташенят, годування й покидання гнізд. Поява молодих ссавців (зайченят), козенят, диких кіз. Використання птахами кормів. Спостереження за взаємозв'язками тварин на території, яку вивчаємо. Виготовлення фотовиставок «Тваринний світ нашого краю». Конкурс малюнків про життя тварин. На основі досліджень написати реферати «Життя лісових мурашок», «Перелітні птахи нашої місцевості». 9-11 класи. Дослідження впливу людини на національний парк чи досліджувану територію. Вплив абіотичних, біотичних і антропогенних факторів на біоценози, життя біоценозів, саморегуляцію. Взаємозв'язки в біоценозах. Дослідження назв природних об'єктів. На основі дослідження розробити рекомендації щодо правил поведінки на природоохоронних територіях. Залучення старшокласників керівництвом заповідних територій до дослідницької роботи під керівництвом науковців, практичних занять із молодшими школярами щодо дотримання правил поведінки в природоохоронній зоні. Боротьба за чистоту території, як її здійснити, Учні дістають завдання із працівниками парку проводити рейди з метою виявлення відвідувачів, які не дотримуються правил поведінки під час відвідування природоохоронних територій [2].

Керівництвом парку наприкінці кожного року проводиться олімпіада (парку, заказника, заповідника) на краще знання досліджуваної території і життя природи в ній. Переможці й а город жуватимуться призами. Олімпіада проводиться у формі написання учнями наукових праць із досліджуваних ними об'єктів, рефератів, конкурсів, фотовиставок, малюнків.

Екологічне виховання через створення екологічних доріг і стежок.

У тих місцевостях, де немає заповідних територій, екологічне виховання можна проводити шляхом створення екологічних доріг або стежок. Для цього потрібно вибрати територію-маршрут, який характеризується цінними природними об'єктами (місцем зростання цінних лікарських, реліктових, рідкісних рослин; тварин, що підлягають охороні, пам'яток природи, історичних пам'яток). За маршрутом прокласти дорогу, на якій нанести зупинки, кожну зупинку описати. Це залучає учнів до проведення дослідницької, краєзнавчої роботи. Дорога стає місцем для проведення туристично-краєзнавчої роботи. На кожній зупинці екологічної дороги потрібно розмістити щит, на якому написати інформацію про те, чим цінна дана територія. На екологічну дорогу необхідно виготовити паспорт [6].

Організація охорони земноводних. Цю акцію можна проводити в кількох напрямках:1. Перший напрямок полягає в збільшенні чисельності земноводних за рахунок збереження ікри і личинок - пуголовок. Ця акція проводиться в тому випадку, якщо земноводні відкладають ікру в місцях, де пересихають водойми. Учні переносять ікру і пуголовок у посудинах у ті місця, де є вода.

2, Другий напрямок - це охорона водойм, де живуть земноводні. Діти очищають водойми від замулення, проводять до водойми рівчаки, по яких тече вода для поповнення запасів води у водоймі.

3. Третій напрямок - це охорона земноводних під час переходу проїжджої частини дороги". Виявляють такі місця, якщо можливо, роблять підземні проходи, якщо ні, то переносять їх вручну (кошиками).

4. Четвертий напрям - це облік і вивчення міграції земноводних. Робота проводиться наступним чином. Виловлюють земноводну тварину, обрубують на правій нозі 1 кіготь. Записують місце виявлення особини, час, дату проведення обліку. Це повторюється на певному ареалі два-три рази на тиждень. Якщо тварина потрапила ще раз, їй відрізають другий кіготь на тій самій нозі. Кожен дослідник вибирає собі певну ногу (ліву, праву, передню, задню). Наприкінці літа визначають, чи мігрують особини, чи живуть на місці, скільки нових особин приходить до ареалу [6].

Організація ігор у природі, спрямованих на її охорону. Головна мета - гратися в ігри, які розвивають різні аспекти спілкування з природою. Збирають дітей, які є ініціативними і хочуть зробити щось добре для природи. В іграх беруть участь діти різних категорій.

Перша гра. Учневі закривають очі й ведуть до дерева. Учень кладе руки на дерево і, відчуваючи кору руками, визначає, який це вид рослин.

Друга гра. Із закритими очима в лісі або на полі, без взуття, учня ведуть за руки, а він, йдучи, відчуває, які рослини в нього під ногами.

Третя гра. Із закритими очима учень вислуховує в лісі з різних сторін горизонти звуку і визначає, що чує (шум вітру, звук співу птаха (визначити, якого птаха) тощо). Всі ці ігри проводяться для того, щоб відчути природу (ліс, поле) не так, як бачать їх [2] .

Можна організувати й інші ігри, коли діти відтворюють тварин. Наприклад, здійснюючи екскурсію чи туристичний похід, дитина грає роль білочки. Вона збирає жолуді, лісові горіхи, гриби, ховаючи їх (подібно до того, як білочка заготовляє собі корм на зиму). Повертаючись назад, діти відшукують заховане. Цим самим вони дізнаються, як непросто живеться білці в лісі, особливо взимку. Іще поширені творчі ігри, коли дітям пропонують словесну характеристику рослини, будову рослини, її морфологічний аналіз. Діти малюють рослину, уявляючи її за словесним описом. А потім відшукують її у природі й порівнюють намальовану рослину з натуральною. Цей вид позакласної роботи проводиться у вільний від уроків час (у вихідні дні, канікули), під час організації туристичних походів і екскурсій. У такий спосіб діти вчаться поведінки в природі, як майбутні туристи. Проводити ігри можуть учителі біології, студенти ВНЗ, керівники позашкільних навчальних закладів та різних громадських організацій і об'єднань.

Цінна енергія. Цей вид учнівської діяльності спрямований на економію енергії. Учні залучаються до економії світла і тепла в навчальному закладі. Кожного дня учні чергового класу стежать, щоб у класах і коридорах не горіло світло без потреби, щоб вхідні двері не залишалися відкритими в зимовий час. Кожен день у кожному класі чергові виставляють оцінки за економію електроенергії і тепла (учні, які найбільше вмикали лампочки без потреби, залишали вхідні двері відкритими взимку, коли заходили до школи, одержують низькі оцінки (1, 2), і навпаки, ті, що намагалися економити електроенергію й тепло, одержували оцінки (4, 5)) [6].

На годинах класного керівника школярів навчають, як економити електроенергію (утеплення вікон, дверей). У класах встановлено термометри, і учні чергового класу зафіксовують температуру в класі тощо [6] .

2.2 Різноманітність форм і видів екологічної діяльності школярів у позакласній роботі з біології

Сьогодні одним із пріоритетних напрямів навчання біології в сучасній школі є вдосконалення екологічної освіти й виховання, формування екологічної культури школярів.

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві, де першочергова роль належить сім'ї. Проте особливе місце у формуванні екологічного світогляду, екологічної культури, екологічної свідомості відводиться саме загальноосвітній школі в зв'язку з тим, що екологічна освіта і виховання тут реалізуються безперервно й послідовно, комплексно на міжпредметній основі. Тому ефективним засобом формування екологічної культури є екологізація шкільної освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, які пов'язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації мають бути покладені дидактичні, психологічні, етичні та методичні принципи [2] .

Пріоритетом загальної середньої екологічної освіти й виховання є особистісна орієнтація, що передбачає створення таких умов, за яких природа стає особистісною цінністю для кожного школяра.

Проблеми екологічного виховання розроблені в дослідженнях В. Вербицького, І. Звєрєва, О. Захлєбного, Б. Лихачова, Н. Мамедова, М. Моїсєєва, Л. Салеєвої, І. Суравегіної, Л. Юглічек та інших. Цими авторами розкриваються мета, завдання, принципи, умови екологічного виховання. Характеристику засобів, форм і методів екологічного виховання знаходимо в працях О. Захлєбного, Н. Городецької, Н. Добрецової, А. Миронова, А. Меремінського, А. Курія, Т. Руснак та інших [3].

Великі можливості для реалізації завдань екологічного виховання школярів має позакласна робота з її різноманітністю форм і видів проведення занять. Мета нашого дослідження - охарактеризувати основні форми та види екологічної діяльності в позакласній роботі з біології, які використовуються в сучасній школі, зокрема на Рівненщині.

З метою з'ясування найпоширеніших форм і видів позакласної діяльності учнів загальноосвітньої школи нами було проведено анкетування учителів біології під час курсів підвищення кваліфікації в Рівненському та Тернопільському обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. У ньому взяли участь 113 педагогів. Результати дослідження свідчать, що найчастіше в шкільній практиці використовуються такі види позакласної роботи: екскурсії (їх назвали 35,7% опитаних), заняття гуртків (30,6%), КВК (28,6%), вечори (25,5%), тижні біології (24,5%), біологічні ігри (19,4%), вікторини (16,3%), брейн-ринги (15,3%), конференції (15,3%), диспути (13,3%), свята (13,3%), конкурси (8,2%), «Що? Де? Коли?»(6,1%), круглі столи (6,1%), усні журнали (5,1%), виставки (4,1%), ранки (4,1%), семінари (4,1%) та інші. Як бачимо, переважає масова форма роботи [3] .

Масові заходи еколого-натуралістичного характеру передбачають участь великої кількості учнів - кількох класів, усієї школи. Їм властива суспільно корисна спрямованість. Сюди належать вечори на екологічні теми, екологічні лекторії, натуралістична кампанія «День птахів», «Тиждень саду», «Тиждень лісу», збирання кормів для зимового підживлення птахів, насаджування дерев і кущів, боротьба зі шкідниками сільського господарства, заготівля лікарських рослин, шефська допомога лісництвам, рибним господарствам тощо.

Крім названого вище, важливе місце в позакласній діяльності з біології займають такі цікаві та пізнавальні форми й види екологічного виховання, як екологічні акції, операції, ігри, казки, суди, мітинги, естафети, вечори, марафони, тренінги, лекторії, всеобучі, екскурсії, походи, виступи екологічних агітбригад, показ екомод та інші.

Багато із цих заходів проводиться під час тижня біології. Але не варто зводити тиждень біології до тижня екології. На наш погляд, у сучасній школі, крім предметного тижня, доцільним є організувати окремо ще й тиждень екології (наприклад, напередодні 26 квітня - Дня Чорнобильської трагедії).

Наведемо для прикладу план тижня екології, в підготовці до якого беруть участь різні вчителі-предметники. План проведення тижня екології (Л.Підлісна, вчитель біології Дубенської гімназії №1 Рівненської області): «Понеділок. Екологічна лінійка (5-9 класи). Виступ агітбригади (11-Б клас). Вівторок. «Ріпка» - казка на сучасний лад (8-А клас). Середа. Науково-практична конференція «Геоекологічна ситуація в Україні й Рівненській області» (10-А клас). Екскурсія в природу з теми: «Вивчення екологічних закономірностей в лісовій екосистемі» (11-А, 11-Г класи). Четвер. Розв'язування задач екологічного змісту на уроках фізики (8 класи). Свято «Наш земний дім» (7 класи). П'ятниця. Нестандартний урок географії з використанням матеріалу з екології (6 класи). Проведення екологічного ерудиціону (5-9 класи)» [4].

Як правило, перший день тижня починається загальношкільною лінійкою, на якій учитель ознайомлює учнів з планом його проведення. Її мета - поглибити знання учнів про основні екологічні проблеми сучасності, розглянути причини їх виникнення, показати сучасний вплив діяльності людини на довкілля; розвивати критичне мислення, вміння передбачити можливі наслідки антропогенних чинників [4].

Під час тижня організовуються різноманітні заходи: екологічні вечори, вікторини, ігри, акції, радіопередачі «Екологічна хвиля», виставки літератури на екологічну тематику, конкурси малюнків і плакатів «Моя Земля у майбутньому», конкурси творів, фотографій, кросвордів із теми «Екологічні проблеми міста», тематичних газет на екологічну тематику, екологічні тренінги, кінолекторій «Знай. Люби. Бережи», екскурсії до парку, зоопарку, музею тощо[4].

Значну допомогу вчителям біології в підготовці тижня екології надають позашкільні заклади: станція юних натуралістів, екоцентр, «Екошкола», а також громадські організації.

Вагоме місце в системі екологічної освіти та виховання займають спеціально організовані й проведені природоохоронні акції. Вони можуть бути епізодичними (розчищення берегів водойми під час літнього пішохідного маршруту) або постійними. Щорічними стали такі Всеукраїнські акції: «Не рубай ялинку», «Первоцвіт», «Птах року», «Посади сад», «До чистих джерел» та інші [4].

Серед групових форм позакласної роботи в школах поширена діяльність екологічних гуртків.

До нових форм і методів екологічного виховання належить організація мережі екологічних стежок. Навчально-виховна екологічна стежка - це завчасно визначений маршрут певною природною місцевістю, на якому розташовані унікальні й типові для даної місцевості об'єкти: різні групи рослинності (ліс, гай, луки, чагарники), водойми, водні джерела, пам'ятки природи, характерні форми рельєфу тощо. Основне призначення екологічних стежок - екологічна освіта і природоохоронне виховання учнів, ознайомлення їх з рідною природою, формування екологічної культури, екологічно грамотної поведінки людини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу та людину як невід'ємну частку довкілля [7]. Особливе значення екскурсії екологічними стежками мають для міських, школярів, які в більшості позбавлені можливості спілкуватись з природою.

Однією з нових форм екологічного виховання є польоваекологічна практика. У ході її проведення формується екологічна орієнтація учнів, поповнюються знання про взаємозв'язок людини з природою, розвивається вміння вивчати й оцінювати стан місцевих екосистем, брати участь у конкретних природоохоронних справах.

Отже, в позакласній роботі з біології використовують різноманітні форми й види екологічного виховання школярів. У сучасній школі найбільш поширеною є масова форма роботи, яка дає можливість охопити екологічним вихованням якомога більшу кількість учнів. Проте потребує вдосконалення методична підготовка вчителів до проведення екологічної освіти школярів, що є об'єктом для подальших наукових досліджень [7].

2.3 Практична частина. Екскурсія «Природа рідного краю»

Тема: «Природа рідного краю» (біологія, 7-й клас) [1] .

Мета: поглибити знання про життя рослин і тварин; удосконалювати вміння учнів проводити спостереження в природі, працювати у групах, виступати, відстоювати свою думку; навчити учнів застосовувати здобуті знання у життєвих ситуаціях; розвивати творче та логічне мислення, інтерес до вивчення природи; сформувати екологічне мислення та екологічну свідомість школярів; творчий підхід до розв'язання сучасних екологічних проблем; сприяти вихованню дружніх взаємовідносин у колективі.

Тип екскурсії: ознайомлювально-розвиваючий.

Методи: спілкування із живою природою, бесіда, спостереження.

Обладнання: блокнот, олівці, бінокль, фотоапарат тощо.

Міжпредметні зв'язки: біологія, етика, основи здоров'я, екологія, українська мова.

Хід екскурсії

I. Підготовчий етап

Учитель заздалегідь визначає маршрут екскурсії; проводить інструктаж з техніки безпеки під час екскурсії (додаток № 1).

Учні повторюють начальний матеріал про тварин і рослин, що вивчали на минулому уроці; пригадують правила поведінки людини в природі готують екіпіровку до екскурсії; зручне взуття, панамки, зошити, олівці, фотоапарати.

II. Практично - виконавчий етап

Учитель. Сьогодні ми вирушаємо на екскурсію до лісу і луків, розташованих неподалік від школи і наше завдання - проявити максимальну уважність, зосередженість, спостережливість, витримку, вміння зіставляти отримані результати з уже відомими фактами, систематизувати і робити висновки.

На місці учитель пропонує учням уявити на мить, що зникли всі тварини, а всі інші організми залишилися. Настала незвична «мертва» тиша, без голосів птахів, писку комарів, гудіння бджіл. Непривабливими стали: глід, груша лісова, яблуня лісова, що цвітуть зараз. Будиночки для птахів світять чорним, порожнім отвором, мурашники перетворилися на купи землі, ґрунт втратив родючість та покрився рештками організмів.

Але не будемо продовжувати далі. Такого не може статися, бо тварини завжди були, є і будуть. Вони утворюють з іншими організмами дуже розгалужені , багаточисельні й міцні взаємозв'язки та перебувають з ними в глибокій гармонії і стабільності.

Учні об'єднуються в 6 груп, кожна з яких одержує одне пошукове завдання для проведення невеликих досліджень.

Завдання 1. Знайти на певній ділянці території трупи тварин (пошуки повинні бути безрезультатними) та пояснити результати дослідження.

Завдання 2. На верховій луці виявити кротовини, пояснити роль кротовин на луках.

Завдання 3. Виявити рослини, що цвітуть. Пояснити значення кольору квіток, суцвіть та їх запаху. Знайти різні види комах, що відвідують ці рослини.

Завдання 4. Знайти пошкоджені пагони та листя рослин (об'їдені),вияснити, які тварини живляться цими рослинами.

Завдання 5. Виявити хижі види комах, пояснити їх роль у конкретному угрупуванні.

Завдання 6. Порівняти видову різноманітність тварин біогеоценозів широколистяного та соснового лісу.

Підведення підсумків мінідосліджень. Учитель коментує результати кожного завдання та робить відповідні висновки.

Трупи тварин швидко поїдаються іншими тваринами чи руйнуютьсягрибами, бактеріями гниття. Так виконується санітарна функція тварин. Як приклад повідомляється історія завезення жуків-гнойовиків до Австралії. Кроти відіграють значну роль, впливаючи на ґрунтові ділянки окультурених земель, пояснюються заходи щодо переселення їх за межі присадибної ділянки. 80% квіткових рослин запилюється комахами. Джмелі займають особливе місце серед запилювачів (історія завезення джмелів до Австралії). Повідомляється про значну роль лісових мурашок (3 - 4 мурашники охороняють 1 га лісу), а також про розселення людиною мурашиних сімей як спосіб біологічного захисту лісових масивів. Мурашки, богомоли, сонечка та ін. - чудовий приклад застосування біологічного методу боротьби з шкідниками сільського та лісового господарства. Кожен вид повинен займати свою екологічну нішу. Чим більше видів у біогеоценозі, тим вид стійкіший (широколистяний ліс).

Узагальнення знань. Учитель узагальнює знання про роль тварин у природі, необхідність їх існування в своїх екологічних нішах. Він говорить про помилковість термінів «корисні», «шкідливі» тварини, проводить бесіду про значення тварин у житті людини.

Учні розповідають про свійських тварин, що є у підсобних господарствах, або тварин з домашнього живого куточка.

Тварини-шкідники (яблунева плодожерка, жук колорадський, білан капустяний, хрущ травневий). Учні пропонують зменшувати чисельність цих тварин за допомогою перспективного біологічного захисту.

Учитель розповідає про способи боротьби з цими тваринами, що застосовує сучасна біологічна наука. (Бесіда про правила поведінки щодо цих тварин.

Бесіда про небезпеку цих тварин та заходи боротьби з ними) [1].

III. Заключний етап

Учні оформлюють результати екскурсії та презентують їх на уроці біології[1].

Висновки

Ефективність позакласної роботи з біології - висока. Наявні кількісні показники свідчать, що в школах з добре організованою позакласною роботою набагато вище й науково-методичний рівень викладання біології й успішність учнів цього предмету. Масова науково-просвітня робота серед школярів і населення сприяє росту престижу біології, привертає увагу до її навчально-виховних можливостей, будить інтерес до біологічної науки. Значний вплив на стан навчання біології позакласних заходів.

Ще значніше роль методів дослідження в позакласній роботі, особливо довгострокових систематичних спостережень із наступною обробкою, оформленням і використанням результатів на гурткових заняттях й уроках.

Результати позакласної роботи з біології бажано узагальнювати, щоб їх можна було використати під час проведення навчальних занять та у виховному процесі з усіма учнями школи. Ці результати оформлюються та експонуються у краєзнавчих куточках і музеях школи, кабінеті біології, використовуються в процесі підготовки дидактичних посібників. У цілому, уся позакласна робота спрямована на поглиблення знань з біології, оволодіння уміннями та навичками, розширення загальнокультурного світогляду учнів.

Сили й час, які вчитель використовує на розгортання й підтримку позакласної роботи з біології, виправдані у всіх відносинах. У руках ініціативного, люблячого свою справу вчителя-ентузіаста позакласна робота є життєво необхідною складовою частиною всієї системи «навчально-виховної діяльності школи»!

Список використаних джерел

1. Аксімова Л.М. Проведення екскурсій.-К: «Академія», 2010.-89 с.

2. Вербицький В.В. Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи. - К.: СМП «Аверс», 2003. - 304с.

3. Внеклассная работа по биологии / А.И. Никишов, З.А. Мокеева и др. - М.: Просвещение, 1980.- 240с.

4. Возна Я. Зупинись, людино, подивись . Тиждень екології // Хімія. Біологія. - 2005. - №21. - С.19-23.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних

закладів. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2003. -- 576 с.

6. Екологічна освіта. 6 клас: Методичний посібник для вчителя / Л.С. Юглічек,

Л.А. Мирна, Л.В. Зазуліна та ін. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2000. - 116с.

7. Екологічні стежки України. Живи, Земле!: Методичні матеріали / За ред. В.В. Вербицького. - К.: СМП «АВЕРС», 2003. - 196с.

8. http://kts-osvita.org.ua

Додатки

Додаток 1

Інструкція з техніки безпеки для учнів під час екскурсій

І. Загальні положення.

1.1. Дана інструкція визначає порядок і правила проведення екскурсій з учнівською молоддю, що організовуються в школі.

1.2. Екскурсія - це групове відвідання одного чи декількох екскурсійних об'єктів ( географічних, історичних, культурних, народногосподарських...) в навчально-пізнавальних, виховних та оздоровчих цілях.

1.3. Для проведення багатоденних екскурсій туристська група повинна мати письмову згоду закладу, організації, що приймає групу, або путівку екскурсійного закладу.

1.4. Адміністрація школи, яка дала позитивну оцінку про можливість проведення групою заявленої екскурсії. Не несуть відповідальність за подію в ній, що сталося в наслідок неправильних дій керівника, або учасника подорожі.

1.5. Адміністрація школи зобов'язана:

ь видати наказ по школі про проведення екскурсії призначити керівника та заступника, затвердити склад учасників;

ь ознайомити керівника та заступника керівника з їхніми обов'язками згідно з «Правил проведення туристичних походів, експедицій і екскурсій з учнівською і студентською молоддю України», про що вони розписуються в журналі з техніки безпеки;

ь видати керівнику необхідні документи, підписані і завірені печаткою [8].

ІІ. Вимоги безпеки перед початком екскурсії.

2.1. Учасник екскурсії зобов'язаний брати активну участь у підготовці до екскурсії. Сумлінно виконувати покладенні на нього обов'язки.

2.2. Своєчасно повідомити керівника екскурсії, або його заступника про погіршення стану здоров'я.

2.3. Ознайомитися із стендами у кабінеті біології з місцевими отруйними рослинами, отруйними і небезпечними тваринами.

2.4. Вирушаючи на екскурсію, надягайте одяг, що відповідає сезону і погоді, на ноги взувайте міцне взуття, панчохи або шкарпетки.

2.5. Візьміть із собою питну воду у фляжці, щоб не пити води з відкритих водоймищ, де звичайно бувають мікроби - збудники захворювань [8] .

ІІІ. Вимоги безпеки під час екскурсії.

3.1. Під час руху, переходи дороги тільки на перехрестях на зелене світло світлофора.

3.2. Дозволяється заходити і виходити за територію закладу тільки через встановлені переходи. Забороняється входити на територію закладу і виходити через залізничні проїзди і перелази через огорожу.

3.3. Ходити тільки по місцях і переходах, спеціально призначених для пішохідного руху. На дорогах, де відсутні тротуари. Ходити по лівій її стороні. Не чіпай обірваного дроту, що трапляється на твоєму шляху, і про це повідом старшого.

3.4. Будь уважний до сигналів рухомого транспорту, дзвінків кранів, сирен та інших сигналів.

3.5. Виконуй вказівки попереджувальних надписів. Бережи попереджувальні надписи, знаки і плакати з техніки безпеки, не допускай їх пошкодження і знищення.

3.6. Проходи тільки по встановлених проходах і переходах міста. Бережись рухомих механізмів, а також вантажопідйомних кранів, тепловозів, електротоварів, візків... Категорично забороняється переходити через візки, вагони і залізнодорожні колії.

3.7.Під час ходьби дивись під ноги щоб не спіткнутися і не травмуватися на гострі предмети ( цвяхи в дошках, обрізки металу, дріт...)

3.8. Не пробуйте жодного із зібраних рослин на смак: пам'ятайте, що це може призвести до отруєння, а також зараження шлунково-кишковими хворобами.

3.9. Не користуйся для заморювання зібраних комах сірчаним ефіром, хлороформом.

3.10. Не витягуй рослини руками, для цього користуйся лопатками, розпушувачами, захисти руки рукавицями.

3.11. Для ознайомлення з живими об'єктами водоймища користуйся сачками на довгих палках, не заходячи у воду.

3.12. Не розпалюйте багаття під час екскурсій, щоб уникнути лісових пожеж і опіків.

3.13. При знаходженні вибухонебезпечних та незнайомих предметів, зброї - не торкатися і не зрушувати їх з місця. Про місце знаходження терміново повідомте керівника [8].

ІV. Вимоги безпеки після закінчення експлуатації.

4.1. Після закінчення експлуатації учень повинен виконати вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни.