Процес формування правописних умінь і навичок у вивчені складнопідрядних речень в учнів основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Процес формування правописних умінь і навичок у вивчені складнопідрядних речень в учнів основної школи»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні особливості вивчення пунктуації

1.1 Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

1.2 Урахування психологічних засад у процесі формування пунктуаційних умінь та навичок

1.3 Дидактичні основи вивчення розділових знаків у складнопідрядному реченні

Розділ 2. Формування пунктуаційних умінь та навичок у вивченні складнопідрядних речень

2.1 Аналіз програми і підручників з проблеми дослідження

2.2 Засвоєння знань про уживання розділових знаків у складнопідрядному реченні

2.3 Система вправ у формуванні пунктуаційних умінь і навичок у складнопідрядних реченнях

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Оволодіння пунктуацією є одним із важливих елементів правописної грамотності учнів, що набуває особливої актуальності в умовах переходу на дванадцятирічне навчання. Оскільки завдання школи полягає в тому, щоб довести учнів до рівня “відносної грамотності”, а завдання методики - розробити ефективні способи досягнення цієї мети, то одним із способів підвищення грамотності школярів є реалізація в навчальному процесі методичного принципу зв'язку пунктуації з іншими структурними рівнями мовної системи. Важливість опори на знання, вміння і навички з синтаксису в процесі формування у школярів пунктуаційних навичок зумовлюється тим, що пунктуація не є окремим розділом шкільного курсу рідної мови, а вивчається у зв'язку із засвоєнням пропедевтичного курсу „Відомості синтаксису і пунктуації ( 9 класи). Кожен із цих етапів є важливим, але досягнення кінцевого результату - сформованості сталих пунктуаційних навичок - можливе за умови створення лінгводидактичної системи роботи з пунктуації, побудованої з урахуванням загально дидактичних принципів перспективності, наступності, свідомості, науковості, зв'язку мовної теорії з мовленнєвою практикою тощо.

Об'єкт дослідження є процес формування правописних умінь і навичок у вивчені складнопідрядних речень в учнів основної школи.

Предметом дослідження є формування пунктуаційних умінь та навичок у процесі вивчення складнопідрядних речень.

Завдання дослідження :

1. Проаналізувати теоретичні особливості вивчення пунктуації.

2. Визначити основні психологічні та дидактичні особливості учнів в процесі формування пунктуаційних умінь та навичок у вивчені складнопідрядного речення.

3. Проаналізувати лінгвістичну методичну літературу з проблеми дослідження. складнопідрядне речення навчання пунктуація

4. Відібрати систему методів, прийомів та засобів навчання, що сприяють успішному формуванню пунктуаційних умінь та навичок.

5. Розробити систему вправ для засвоєння уживання розділових знаків у складнопідрядному реченні.

Наукова новизна дослідження полягає у вироблені спеціальної системи вправ, які ґрунтуються на вчені про формування пунктуаційних умінь та навичок у процесі вивчення складнопідрядних речень.

Практичне значення цього дослідження є в тому що цю роботу можуть використовувати вчителі, студенти в написаннях конспектів уроків.

Розділ 1. Теоретичні особливості вивчення пунктуації

1.1 Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами: Щоб знову шуміли міста і оселі в красі переможній своїй, вони познімали військові шинелі і вийшли на труд як на бій.

Якщо підрядна частина стоїть після головної й поєднується з нею складним сполучником підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз. Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба було рано встати (Н.-Лев.).

Якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж:, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником: Несподівано почулися постріли, в той час як його підрозділ проходив через населений пункт (3 газ.).

Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення: Щоб глибоко збагнути душу народу -- треба знати його літературу (Март.).

Між однорідними підрядними частинами, що з'єднані неповторюваними єднальними і розділовими сполучниками, кома не ставиться: Тимко приїхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Тютюн.).

Між однорідними підрядними частинами, з'єднаними повторюваними сурядними сполучниками, ставиться кома, але перша підрядна частина від головної комою не відділяється: Любіть і шануйте свою землю і коли вона вся в цвіту й осяяна сонцем, і коли осінні холодні тумани опускаються на неї, і коли вона вкрита білою габою (Гонч.) [1, с. 176].

Якщо у кілька компонентному складнопідрядному реченні одна з підрядних частин приєднується за допомогою сполучника сурядності, то кома перед ним не ставиться: Це була ділова розмова про те, як зрушити з місця справу і як її далі повести (Газ.).

Між поширеними підрядними частинами, не з'єднаними сполучниками сурядності, може ставитися крапка з комою: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався «Верхній город» Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому; коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки і винокурні; коли згадаємо, що дев'ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кілька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як зазначив один мандрівник, «тільки спогади та надії великого міста», -- то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині (Загреб.).

Якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке вимагає роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка: Серпень вінчає літечко красне. У народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш (Ткач.).

Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, про що йдеться у попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире: Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, -- той буде предком дорогим народові своєму (Рил..) [1, с. 177].

Кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо:

а) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник: Ми не знали і коли розпочнеться зустріч;

б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не: Хотілось би знати не що він сказав, а як він сказав;

в) підрядна частина складається з одного сполучного слова: Він обіцяв прийти, але не сказав коли;

г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім: Через місяць він став працювати майже як фахівець.

Кома не ставиться у суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: упав як підкошений [1, с. 178].

1.2 Урахування психологічних засад у процесі формування пунктуаційних умінь та навичок

Психологія ? наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем. Психічна діяльність може протікати цілеспрямовано та продуктивно лише за умови зосередження людини на діяльності. Учню належить провідне місце в навчальному процесі. Навчання мови повинне трансформуватися в освіту особистості учня. Для цього необхідно навчати вчитися, організовувати навчання в інтересах розвитку особистості учня в цілому. Тільки за такого підходу забезпечується досягнення високих результатів безпосередньо в навчанні, формуванні умінь та навичок. Щоб цого досягти вчителеві потрібно враховувати психологічні особливості учнів, таких як: увага, сприймання, пам'ять, мислення, мовлення [8, с. 5].

Увага ? це спрямованість та зосередженість психічної діяльності учня на об'єкти та явища зовнішнього світу (зовнішньо направлена увага), а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього (внутрішньо направлена увага). Увага -- складна функція. В ній розрізняють низку якостей, а саме: об'єм; розподіл; перемикання; концентрація; стій кість. [8, с. 133 - 134]. Дуже важливо є уміти зосереджувати увагу учнів на головне.

Сприймання - це відображення предметів та явищ у сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому їх впливові на органи чуття. Сприймання характеризується рядом особливостей, найбільш важливими з яких є: предметність, цілісність, структурність, константність і осмисленість. В основі поділу сприймань на види лежать відмінності в провідній ролі аналізаторів при відображенні дійсності. Тому виділяють зорові, слухові. Вони актуальними у вивченні пунктуації [8, с. 177].

Пам'ять - це психічний пізнавальний процес, який полягає у фіксації, збереженні та відтворенні попереднього досвіду.

Умовами успішного запам'ятовування є:

- багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

- розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

- розуміння тощо [8, с. 204 - 206].

Мовлення - процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми. Отже, воно виступає як психологічна діяльність, що виявляється у спілкуванні людей за допомогою мови. Навчання української мови неможливе без використання мовлення різних видів. Наприклад монологічне мовлення - це таке мовлення, коли говорить одна особа, а інші слухають, сприймають її мову, тобто пояснення вчителем навчального матеріалу. Діалогічне мовлення ? це розмова між двома або кількома співбесідниками, які міняються ролями того, хто слухає, та того, хто говорить, тобто розмова вчителя з учнями. Письмове мовлення - це особливий різновид мовного процесу, який допомагає краще запам'ятовувати та засвоювати матеріал [8, с. 265]. Опрацювання психологічної літератури дає підстави стверджувати, що вдосконалення процесу навчання пунктуації неможливе без урахування психологічних закономірностей засвоєння школярами пунктуаційних знань, а також ефективної організації мисленнєвої діяльності учнів у процесі застосування пунктуаційних правил.

1.3 Дидактичні основи вивчення розділових знаків у складнопідрядних реченнях

Технологія навчання ? це система методів, способів та прийомів, яка забезпечує оптимальну реалізацію навчального процесу. Тут слід розуміти наявність системи засобів, адекватних цілям, завданням, принципам і умовам навчання, що виявляється в поєднанні теорії і практики. У широкому розумінні ? це сукупність навчальних, методичних, програмних і технічних засобів, що використовуються в навчально-виховному процесі.

Нині питання технології навчання особливо актуальне. Сучасні методи і методичні прийоми навчання створювалися і вироблялися багатовіковими традиціями вітчизняної школи, тому для вчителя-словесиика сьогодні необхідним є всебічний аналіз усієї системи методів навчання предмета, виявлення ще не використаних резервів для розв'язання завдань, що стоять перед школою [6, с. 108].

Методи навчання ? це складна педагогічна категорія, завдяки якій реалізуються всі функції навчання: освітня, виховна, розвивальна. спонукальна, контрольно-корекційна та ін. Наукова розробка та вдосконалення їх здійснюється на основі найновіших досягнень педагогіки, психології, лінгвістики, лінгводидактики, методики та інших наук, а також передовою педагогічного досвіду.

Ефективність засвоєння пунктуаційних умінь та навичок у вивчені складнопідрядних речень значною мірою залежить від правильного розуміння вчителем методів навчання, їх особливостей і класифікаційних структур. Огляд педагогічної і методичної літератури показує, що в дидактиці і методиці по-різному визначаються і класифікуються методи навчання: 1. С. Чавдаров, В. Масальський, Є. Дмитровський методами навчання мови називають взаємозв'язані способи роботи вчителя і учнів, за допомогою яких здійснюються завдання навчального процесу.

2. Л.Федоренко зазначає: методи навчання мови - це способи роботи вчителя і залежні від них способи роботи учнів з відібраним для вивчення мовним матеріалом.

3. На думку І.Олійника, методи навчання мови - це об'єднана в одне ціле діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і навичок на організацію пізнавальної діяльності учнів.

4. О. Білясв зазначає, що методи навчання мови об'єднують в одне ціле, діяльність учителя й учнів, спрямовану на засвоєння мовних знань, умінь і навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів. [6,с.108-109]

Для вивчення пунктуаційних норм у складнопідрядних реченнях ми можемо виділити такі методи:

- пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний;

- репродуктивний:

- проблемний виклад;

- частково-пошуковий, або евристичний;

- дослідницький [6, с. 109].

Пояснювально-ілюстративний метод полягає в тому, що вчитель дає готову інформацію за допомогою усного слова (підручника, посібника) або наочних засобів (таблиці, схеми, картини). Цей метод забезпечує лише перший рівень знань (сприйняття, коли учні слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам'ятовують), але він не сприяє виробленню вмінь і навичок [6, с. 109].

Навички і вміння формуються через застосовування репродуктивного методу, основною ознакою якого є відтворення і повторення видів діяльності за завданням учителя. Зовнішньою стороною цього методу є система різноманітних вправ, тренувань, програмовані матеріали [6, с. 109].

Метод проблемного викладу матеріалу характеризується тим, що вчитель ставить перед учнями проблему і сам показує складний, але доступний шлях її розв'язання. Особливість цього методу втому, що учень не тільки сприймає, усвідомлює і запам'ятовує готові наукові висновки, а й стежить за логікою доказів, за розвитком думки вчителя [6, с. 109].

Частково-пошуковий метод наближає учнів до самостійного розв'язання проблеми. Він привчає їх бачити проблему, ставити питання, висловлювати припущення, будувати докази, робити висновки [6, с. 110].

Дослідницький метод використовується для стимулювання творчої діяльності учнів, передбачає формування умінь учня набувати знання самостійно, досліджувати предмет або явище, робити висновки, а набуті знання застосовувати у практичній діяльності [6, с. 110].

Л. Федоренко до джерел знань відносить теоретичний матеріал підручника, дидактичний мовний матеріал, живе мовлення і визначає три основні групи методів навчання:

1) методи теоретичного вивчення складнопідрядних речень (бесіда, повідомлення, робота з підручником);

2) методи теоретико-практичного вивчення до них відносяться спостереження, розбір, диктант, конструювання;

3) методи практичні (у поданих реченнях розставити розділові знаки, пояснити їх) [6, с. 111].

Наявність різних класифікацій у системі методів навчання мови свідчить про науковий пошук, нагромадження і теоретичне узагальнення педагогічного досвіду учителів-словесників.

Доведено, що метод створюється тільки системою прийомів і ґрунтується на логіці процесу навчання. Особливість кожного методу створюють домінуючі в ньому прийоми.

Прийом є елементом методу, засобом його реалізації. Його характерною рисою порівняно з методом є: по-перше, здатність включатися в різні методи, по-друге, частковість, через що прийом часто називають деталлю методу.

До прийомів мислеінииого характеру відносяться аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, індукція, дедукція.

Методи взаємодіють між собою, але не можуть бути частиною один одного, а прийоми, взаємодіючи, поєднуються в різних варіантах і можуть входити як складовий компонент до різних методів [6, с. 111].

Вибір методів та прийомів у вивчені пунктуаційних особливостей складнопідрядного речення необхідно здійснювати в процесі підготовки до уроку, враховуючи його дидактичну мету, характер змісту навчального матеріалу, рівень знань учнів. Щоб успішно оволодіти оптимальним вибором методів і прийомів навчання, слід глибоко осмислити склад, структуру, функції кожного з них і можливості застосування.

При виборі методів навчання необхідно керуватися дидактичними та лінгводидактичними принципами. В першу чергу слід враховувати дидактичний принцип дотримання єдності змістової і процесуальної сторін у навчанні [6, с. 112].

Характеристика методів навчання

До основних методів навчання рідної мови належать: усний виклад учителем матеріалу, бесіда.

Розділ 2. Формування пунктуаційних умінь та навичок у вивченні складнопідрядних речень

2.1 Аналіз програм і підручників з проблеми дослідження

Програма з української мови - це державний документ, в якому визначено обсяг і зміст знань, умінь і навичок з мови, що їх мають одержати учні за час навчання в середній школі [11, с. 3]. Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови - її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета. Програма складається із пояснювальної записки, основної частини і додатків. Основна частина структурується на дві змістові ланки: основну школу і старшу школу.

Аналізуючи програму з української мови [11], можна побачити, що на вивчення складнопідрядних речень відведено 10 годин. Зміст даного матеріалу включає: теоретичні відомості про складнопідрядне речення, засоби зв'язку в ньому, основні види складнопідрядних речень, розділові знаки.

Практичні вміння і навички з теми передбачають:

- уміння розпізнавати складнопідрядні речення у тексті,

- вміння визначати смислові відношення між частинами складнопідрядного речення,

- уміння правильно ставити розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

За програмою, пунктуаційні особливості у складнопідрядних реченнях вивчаються у 9 класі. У підручнику чітко витримано мовну змістову лінію, згідно з якою учні під час виконання вправ і завдань знаходять і розрізняють види простого речення; визначають їхні істотні ознаки; правильно ставлять розділові знаки у простому реченні та обґрунтовують уживання їх; знаходять і виправляють помилки на вивчені правила; складають усні й письмові висловлювання на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення; знаходять висловлювання з прямою й непрямою мовою, цитатами, репліками діалогу; правильно ставлять і обґрунтовують розділові знаки при прямій мові, ци таті, діалозі; замінюють пряму мову непрямою; порівнюють виражальні можливості різних способів передачі прямої мови; розрізняють структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв'язками; знаходять у тексті складносурядні речення; визначають види складних речень, засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому; правильно вживають та обґрунтовують розділові знаки між час тинами складносурядного речення; аналізують і оцінюють виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних їм конструкцій; скла дають речення й мікротексти, використовуючи вира жальні можливості складносурядних речень; знаходять складнопідрядні речення в тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами; визначають головну й підрядну частини, види складнопідрядних речень, їхні істотні ознаки, межі головної й підрядної частин, кількість частин; розрізняють сполучники і сполучні слова; конструюють складнопідрядні речення різних видів, вивчають програмовий матеріал за допомогою алгоритмів. Значно полегшити процес засвоєння складного речення і його синтаксичний розбір зможуть пропоновані авторами алгоритми [20, с. 4].

Шкільний підручник - це спеціальна навчальна книга, у якій викладаються основи знань з української мови на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно до освітніх стандартів і програм. Підручник є важливим засобом самовдосконалення учня, формування його мовної картини світу. В основі побудови підручника лежать загально дидактичні принципи, зокрема науковості, систематичності й послідовності, наступності й перспективності, зв'язку теорії з практикою, наочності, доступності, свідомості та ін., що забезпечує процес навчання й успішного засвоєння учнями навчального матеріалу, формування мовленнєвих умінь і навичок [3, с. 200].

Підручник і програма мають спільну систему фактів, послідовність їх викладу. Однак у підручнику на відміну від програми дається визначення мовних явищ, уточнюється зміст понять, що вивчаються. Особливої уваги авторів вимагає мова підручника, що повинна відповідати таким критеріям, як науковість, доступність, актуальність, емоційність, чіткість, послідовність. Підручник визначає обсяг мовних відомостей з конкретних тем, містить вправи для закріплення знань, формування мовленнєвих, мовних умінь і навичок. Методично обґрунтована послідовність цих вправ сприяє формуванню мовної особистості учня. Традиційно підручник повинен містити такі структурні компоненти, як теоретичні відомості про мову у вигляді текстів і поза текстові компоненти; апарат організації роботи (питання, завдання); ілюстративний матеріал і апарат орієнтації (зміст, заголовки, позначки тощо) [5, с. 139].

Сучасна система освіти в Україні невпинно йде вперед і посутньою метою вбачає становлення свідомого патріота своєї держави, виховання в нього національної свідомості, любові до рідної землі, культивує найвищі цінності української ментальності. Розвиток методики дає поштовх педагогам до створення навчальних книжок, які задовольняють потреби часу. До праць такого типу можна залічити підручник з української мови для 9-го класу загальноосвітніх навчальних закладів за загальною редакцією доктора педагогічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України М. І. Пентелюк [10]. Підручник містить основні відомості про син таксис, пунктуацію, складне речення та складне синтаксичне ціле, що відповідає вимогам чинної програми з української мови для 5-12-х класів, Державного стандарту базової й повної загальної середньої освіти; його рекомендовано Міністерством освіти і науки України [10, с. 3].

Слід зазначити, що цей підручник підготовлений згідно із сучасними вимогами лінгводидактики: навчальний матеріал скомпоновано завершеними блоками логічно і структуроване; він су проводиться методичними порадами щодо вивчення розділів, запитаннями й завданнями для повторення та узагальненнями вивченого, системою завдань і вправ, спрямованих на розвиток логічного мислення учнів [10, с. 3]. Аналізуючи підручник можна сказати, що вправ достатньо на вивчення складнопідрядних речень. Особливо добре розроблена система вправ на формування пунктуаційних умінь та навичок з даної теми.

2.2 Засвоєння знань про уживання розділових знаків у складнопідрядних реченнях

Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів(ступенів, фаз). Так, до психологічних компонентів засвоєння, на думку С. Рубінштейна, М. Левітова, належать:

-позитивне ставлення до учнів;

- безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом;

- мислення як процес активного опрацювання отриманого матеріалу;

- запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації [7, с. 59]. В. Крутенький інтерпретував зазначені психологічні компоненти з позиції дидактики і визначив психічні стани, якими ці компоненти виражаються [5, с. 29].

Закріплення знань умінь і навичок - спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнем навчального матеріалу. Важливе значення має первинне, поточне і узагальнене повторення. Повторення повинно бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію, бути правильно розподіленим у часі. Застосування знань умінь і навичок - перехід від абстрактного до конкретного воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, різних видів повторень. Важливе значення має засвоєння знань пунктуації, правильно ставити розділові знаки в простому й складному реченні, особливо в сучасних умовах коли більша частина навчального матеріалу виноситься на самостійне опрацювання [9, с. 67].

Для закріплення знань, під час вивчення складнопідрядних речень, та формування пунктуаційних умінь і навичок застосовують теоретика практичні методи, що знаходять своє втілення в системі різноманітних тренувальних вправ. На початок потрібно дати текст із завданням, знайти речення із сурядним зв'язком, проаналізувати їх. Наступним етапом буде пошук пунктуаційних помилок у складнопідрядних реченнях. На закріплення синтаксичне конструювання, тобто складання речень певної структури за даною схемою.

Вивчаючи різні типи зв'язку потрібно допомогти учням усвідомити загальну класифікацію сполучників підрядності. Я б запропонувала таку таблицю:

Часоі	коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли тебе хвалять)
Умовні	якщо, якби (аби), коли, тільки (якби ж я то міг так добре співати!)
Мети	щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом)
Допустові	незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був останнім)
Наслідкові	так що, так що й (малював так, що йому навіть заздрили)
Порівняльні	як, ніби, наче, неначе, нібито, начебто (наче пташка, злетів на підвіконня);
Причинові	тому що, бо, через те що (повірив, бо)

А також при формуванні пунктуаційних умінь та навичок актуальним буде створення таблиці “Розділові знаки у складнопідрядному реченні”.

Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами.	Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь.
Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється.	Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається.
Якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тим-часом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником	Несподівано почулися постріли, в той час як його підрозділ проходив через населений пункт.
Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки, може ставитися крапка з комою.	Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками
Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення	Щоб глибоко збагнути душу народу ? треба знати його літературу

Щоденна практика і роздуми, постійний пошук форм і методів сприяють виникненню твердого переконання, що позитивних результатів можна досягти, коли вчитель створює на уроці потрібну атмосферу, яка б сприяла співпраці, взаємоповаги, доброзичливості.

2.3 Система вправ у формуванні пунктуаційних умінь та навичок у складнопідрядних реченнях

Досягнення рівня сформованості компетенції неможливе без виконання вправ, адже навички та вміння формуються у вправах. Львов М.Р. дає наступне визначення вправ: «Вправа - це вид навчальної діяльності, яка ставить учнів перед необхідністю багаторазового та варіативного використання набутих знань у різних зв'язках та умовах.» [3, с. 196]

Найбільш прийнятою видається класифікація вправ, розроблена В.О. Онищуком. В її основу покладено мету завдання виконуваного учнями, ступінь їхньої активності і самостійності в роботі. За цією класифікацією мовні вправи діляться на підготовчі, тренувальні та завершальні. Мета підготовчих вправ полягає в тому, щоб ліквідувати прогалини в опорних знаннях, потрібних для кращого сприймання нового матеріалу. Призначення тренувальних вправ - закріпити в учнів мовні вміння і навички. Відповідно до характеру завдань розрізняють вправи за зразком, на конструювання і моделювання мовних одиниць, зміну одних форм чи конструкцій іншими. До завершальних вправ належать проблемні завдання та різні види творчих робіт. Виконуючи проблемні завдання, учні стикаються з нестандартними ситуаціями, що сприяє активізації їхньої навчальної діяльності на уроці.

Для закріплення вивченого матеріалу пропонуються вправи:

Вправа 1. Прочитайте уривок інтерв'ю з Василем Лопатою -- одним з оформлювачів української гривні. Випишіть складнопідрядні речення. Поясніть розділові знаки.

Людину без грошей можна уявити, а держава без грошей -- не держава... В Україні був такий час, коли ходили не гроші, а купони. І я к тільки постало питання створити свою валюту, я був готовий робити варіанти грошових знаків... Лише коли почав працювати, зрозумів, що не все так просто. Насамперед треба вирішити, що має бути зображене на гривнях. Це найважливіша деталь. Хотів, щоб наші гроші були національними і щоб вони мали естетичний вигляд. Звичайно, коли б від краси залежала вартість банкноти, було б зовсім ідеально. Важливо і як впорався художник, і як виготовили банкноти на фабриці. Грошові знаки -- це символ державності поряд із прапором, гімном, гербом. Це візитка, яка представляє країну на міжнародній арені. У моїй уяві на грошових знаках мали бути зображені найвизначніші постаті України. На звороті -- зображення архітектурних пам'яток, що пов'язані з життям великих українців. Ось так людина, яка нічого не знає про Україну і яка вперше бачить українські гроші, могла б ознайомитися з її історією та культурою. І все це вона могла б зробити, коли б уважно розглянула зображене на банкнотах. До речі, у 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню найкрасивішою валютою у світі. Наша грошова одиниця випередила австралійський долар (друге місце), євро (третє), болгарський лев (четверте) й американський долар (п'яте) (Із преси).

Вправа 2. У поданих реченнях проставити розділові знаки, пояснити.

Тут пам'ять несуть на плесах голубі обеліски й Тараса Шевченка сліди незабутні живуть (Т'. Батош). Без Вкраїни мені не являється Світ а без Світу для мене немає Вкраїни (/. Гончар).

Піднялися крила сонних вітряків і черешню білу вітер розбудив. Була метелиця і тиша залягла (М Рильський).

Десь тут пройшлась лісами Чураївна і чари Леонтович розгубив (В. Лупейко).

Вправа 3. Знайти помилки в пунктуації поданих речень, пояснити, дати характеристику речень.

1. Од свіжого подиху ранку злегка тремтіли жита, з рум'яного сходу линуло світло, і м'якими хвилями розпливалось поміж небом і землею.

2. Зліва кінчались жита, і починались луки.

3. У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою, і розпливалось у пітьмі.

4. Не то останні води шуміли збігаючи у Дунай, не то вітер бився в заломах провалля.

5. У ту ж хвилину кінська голова наткнулась на купку людей, а над нею звісився козак немов шукав чогось на землі.

6. Соломія приклала до рани мокру холодну ганчірку і Остапові стало легше.

Вправа 4. З поданих пар утворіть складнопідрядні речення, використовуючи потрібні сполучники чи сполучні слова, і поставте розділові знаки.

Зразок. Батько Михайла Ломоносова жив у селі. Село було розташоване на Курострові. -- Батько Михайла Ломоносова жив у селі, яке було розташоване на Курострові.

1. Курострова видно місто Холмогори. Місто стоїть на березі Північної Двіни. 2. Вниз за течією стоїть велике місто Архангельськ. За тридцять верст від Архангельська починається Біле море. 3. Холмогорські селяни ловили в морі рибу. Селяни жили досить далеко від морських берегів. 4. Моряки і рибалки були загартовані, відважні, сміливі. Моряки і рибалки походили з холмогорських селян. 5. Першими книжками були арифметика і граматика. Книжки вивчав Ломоносов.

Висновки

У курсові роботі теоретично обґрунтовано систему навчання пунктуації у складнопідрядному реченні в основній школі, що сприяє успішному засвоєнню знань і формуванню в учнів умінь і навичок з пунктуації. Суть запропонованої методики полягає у продуктивному ознайомленні учнів з пунктуаційними нормами у складнопідрядних реченнях, у використанні раціональної системи пунктуаційних вправ (за послідовністю виконання: підготовчі,основні, узагальню вальні; за змістом мовного матеріалу: синтаксичні, пунктуаційні, пунктуаційно-стилістичні, граматико-стилістичні); у дотриманні загально дидактичних і власне методичних принципів навчання; застосуванні сучасних ефективних методів і прийомів навчання пунктуації.

Необхідною умовою формування пунктуаційних умінь і навичок є дотримання етапів навчальної діяльності, що передбачають свідоме засвоєння правил, визначення пунктограм за властивими їм ознаками, синтаксично-пунктуаційний аналіз, комплексне використання різновидової навчальної роботи, спрямованої на практичне застосування пунктуаційних знань у різних ситуаціях писемного мовлення. Потрібно приділяти увагу урокам засвоєння нових знань, урокам розвитку усного і писемного мовлення, нестандартним урокам, закріплення і систематизації знань. Запропонована система роботи дозволяє стверджувати: успішне формування пунктуаційних умінь і навичок можливе, якщо в учнів міцна база теоретичних знань, на уроках оптимально поєднуються системно-мовний, комунікативно діяльнісний, функціональний, текстоцентричний, проблемний підходи до вивчення матеріалу, застосовуються інформаційні технології та інноваційні методи і т. ін. Розроблена методика здатна істотно поліпшити пунктуаційну вправність учнів, вивчаючи складнопідрядні речення.

Завдання курсового дослідження виконані і поставлена мета реалізована.

Список використаної літератури

1. Бевзенко С. П. та ін. Сучасна українська мова. Синтаксис: навч. посіб. / С. П. Бевзенк, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. ? К.: Вища школа, 2005. ? 270с

2. Гончар Л. В. Складнопідрядне речення. Цикл уроків. 9 клас // Вивчення української мови і літератури. - 2008. - № 30. - С 25-29.

3. Львов М. Ф. Словарь ? справочник по методике русского языка.- М.:Просвещение, 1988.- 240 с.

4. Макуха Л. О. Складнопідрядне речення. Цикл уроків. 9 клас // Вивчення української мови і літератури. - 2008. ? № 12. - С. 14-16.

5. Мартиненко С. М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. ? К.: МАУП, 2002.

6. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах/ Колектив авторів за ред. М. І. Пентелюк: М. І. Пентелюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Барахтян, І. В. Гайдаєнка, А. Г. Генетова, Т. В. Корепун, А. В. Нікітіна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетинова. - К.: Ленвіт. 2004. - С. 108-112.

7. Педагогика / Под. ред. Ю. К. Бабанского. ? М.: Просвещение, 1983.

8. Повеньків Р. В. Загальна психологія. Підручсник. К.:, 2004. 506с.

9. Українська мова: Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаенко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. К.: Освіта, 2009. ? 336 с.

10. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 класи. - К. - Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.

11. Якунин В. А. Педагогическая психологія: Учеб. Пособие. ? СПб: Издательство Михайлова В. А., 2000.

Размещено на Allbest.ru