Нетрадиційні уроки та їх використання у початковій школі

Учитель пропонує учням питання, рішення яких залежить від розв'язання багатьох проблем на Землі.

Ведучий продовжує урок, він передає слово коментатору, залучає до обговорення весь клас.

Урок пройшов цікаво. Колективне обговорення привчає до самостійності, активності, учні почувають себе учасниками подій, які відбуваються в світі.

Уроки "Мозкової атаки"

Такого типу уроки проводять після завершення теми чи розділу.

Зміст цього методу -- в тому, щоб за мінімум хвилин дати максимум ідей.

I етап. Вступне слово вчителя, в якому формулюється проблема, яку необхідно вирішити. Потім комплектується бригада, призначаються експерти.

II етап. Учні ознайомлюються з умовами й правилами проведення "мозкової атаки".

III етап. Сесія, де учням задають запитання у швидкому темпі, а вони знаходять на них відповіді.

IV етап. "Штурм" поставленої проблеми. Кожна бригада одержує індивідуальне завдання і протягом 15 хвилин учні повинні знайти неординарне розв'язання даної проблеми. Перед усіма бригадами ставлять одну умову: всунута ідея повинна відрізнятися: а) новизною, б) простотою, в) надійністю, г) доступністю.

V етап. Бригади захищають ідеї, які запропонували учні, учні сперечаються, доводять, спростовують, переконують. У кінці уроку здійснюють відбір кращих ідей і оцінку цих ідей, дають рекомендації до запровадження, підводять підсумки.

Урок-семінар

Уроки такої форми проводять після завершення вивчення теми, розділів.

Заздалегідь роздають учням запитання семінарського заняття, що відображають матеріал даного розділу а й міжпредметний зв'язок.

Після того, як були заслухані вичерпні відповіді на поставлені питання семінару, вчитель підводить підсумки уроку й націлює учнів на підготовку до уроку-заліку з даної теми.

Урок-залік

Проводити його можна в різних варіантах. Перший -- коли екзаменаторами стають вільні від уроків учителі математики. Другий -- коли як екзаменатори виступають більш ерудовані учні, які добре засвоїли тему. В кінці уроку підводять підсумки.

Треба використати на уроках колективний засіб навчання. Наприклад, розв'язування вправ з наступною взаємоперевіркою. Група розбивається на 6 підгруп, призначається консультант, кожна підгрупа одержує різні картки-завдання. Перший приклад розв'язує і пояснює консультант, решту завдань учні виконують самостійно. Консультанти координують і ведуть облік, учитель слідкує за роботою всіх.

У кінці уроку консультант оголошує результат.

БІТ-Урок

Це нетрадиційний інтегрований урок.

Урок включає три взаємопов'язаних елементи: бесіду, гру, творчість.

Перша частина уроку -- бесіда. Для її успішного проведення учитель ставить перед учнями основну мету уроку і підкреслює, що досягти цю мету можна лише під час спільної роботи. На робочому місці учнів знаходиться опорний конспект і конверт з роздатковим матеріалом, з яким вони працюватимуть під час уроку. Емоційному настрою і співробітництву на уроці сприяють стимулюючі репліки учителя: "Правильно, молодці", "Оцінимо відповідь разом", "Давайте поміркуємо". Ці звернення до учнів створюють атмосферу співробітництва. Колективна робота створює ту творчу лабораторію, в якій кожний учень виступає як дослідник, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи учителя як консультанта.

Одержані таким чином знання закріплюються за допомогою гри-естафети. Клас поділяється на команди, кожній із яких видають естафетну картку, яку починають заповнювати учнів із останнього ряду. Кожний із учнів вписує одну назву і передає картку далі. Виграє та команда, яка заповнила картку без помилок і швидше за інших.

Цікаво задуманий і організований кінець уроку, в ході якого учням пропонують продемонструвати вміння оригінально застосовувати одержані знання. Розв'язання поставленого завдання вимагає від учнів творчого підходу, знання основ предмета.

Перевага біт-уроку -- в його мобільності. Учні не встигають стомитися, їхня увага постійно підтримується і розвивається. Такий урок завдяки своєму емоційному напруженню, елементам змагання є дуже ефективним. учні на практиці відчувають ті можливості, які надає творча колективна робота.

Урок-вікторина

До початку уроку кабінет відповідним чином оформляють: на стінах -- емблеми команд, привітання команд одна одній, фотографії. Учні вибирають журі і суддю-інформатора.

Перший етап уроку присвячують історії. Кожній з команд пропонують 3-4 завдання, які треба розв'язати у встановлений термін. З кожною командою працюють по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було витрачено для виконання завдань.

Другий етап -- конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати одержані знання, загострити увагу на найважливішому.

Третій етап -- змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять запитань. Учитель у такій вікторині активно бере участь в обговоренні, коли -- в ролі консультанта, коли -- як учасник команди, а інколи -- допомагає журі.

Уроки-вікторини цікаві тим, що надають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдалі розв'язання. Такі уроки є емоційними, вони виховують колективізм, розвивають допитливість, почуття експромту, самостійність.

Бінарний урок

Такий урок часто називають інтегрованим. Головна перевага бінарного уроку полягає у можливості створити в учнів систему знань, допомогти уявити взаємозв'язок предметів і таким чином підвищити рівень знань учнів. Бінарні уроки вимагають активної діяльності кожного учня, тому клас необхідно готувати до їх проведення: запропонувати літературу з теми уроку, порадити узагальнити практичний досвід, придивитись до конкретного явища.

Бінарні уроки допомагають зміцнити учительські колективи, поставити перед нами спільні завдання, виробити спільні дії і єдині вимоги. Вдали поєднуються в бінарному уроці предмети природничо-математичного, гуманітарного циклів. Це поєднання предметів розширює кругозір і культуру учнів.

ВИСНОВКИ

На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка появилась у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок -- це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нетрадиційних уроків є: уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-"суди", уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-ролеві ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку -- перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.

А.Бородай підкреслює, що нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають певне уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Нестандартні уроки не передбачають прямої залежності від змісту, методів і форм навчання. Частіше метод визначає зміст. Самостійний пошук випереджає навчання, самопізнання обдарованих дітей; творчий підхід талановитого вчителя, дозволяє вибірково ставитися до змісту, відкидати непотрібне, зайве, нецікаве [1, с.205].

Поширеними методиками, методами і прийомами на нестандартних уроках є ділові, рольові ігри, моделювання, імітація, імпровізація, де саме середовище впливає на учня і перебудовує навчально-виховний процес. Нестандартні уроки пов'язані з груповими формами роботи. КВК - групи і капітан, громадський огляд знань, комісії, подорожі-екскурсії. При розкритті функціональних обов'язків у групі кожен учень сам шукає своє місце за здібностями. Якщо робота проводиться не регулярно, то учні можуть бути пасивними на рівні присутності, якщо - в системі, то, як правило, пасивних не буває.

А.Бородай зазначає, що неждане, непередбачене загострює увагу учня і викликає інтерес. Не зміст відіграє важливу роль, а невідомість. Вагомим психологічним стимулом є свобода вибору свого статусу, своєї позиції, перевірка власних поглядів, утвердження в колі однолітків і в почуттях учителя. Спочатку окремі учні слабо включаються в нові підходи до навчання. Поступово вони починають діяти, приділяють велику увагу формі взаємовідносин, спілкування і тільки з часом цікавляться змістом. Це суперечить системі навчання базисних знань, де головну увагу приділяють логіці навчання, змісту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Минск, 1990.

2. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. - М., 1977.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. - К., 1987.

4. Занков Л. В. Обучение и развитие / Экспериментально-педагогические исследования): Избранные педагогические труды. - М., 1990.

5. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1996. - 436 с.

6. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3.є видання, доповнене. - К.,2001. - 608 с.

7. Оконь В. Введение в общую дидактику: Пер. с польск. Л. Г. Кашкуревича, Н. Г. Горина. - М.: Высш. шк., 1990. - 382 с.

8. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.

9. Теоретические основы процесса обучения в советской школе / Под ред. В. В. Краевского, И. Я. Лернера. - М., 1989.

10. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. - Тернопіль: ТДПУ, 2000. - 168 с.

11. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К., 1994.

12. Баяновська М., Опаленик О. Понятійний аппарат "Концепції національного виховання". Проблеми післядипломної освіти." - Ужг., 1996. - С. 42-44.

13. Дубасенюк О. Теоретичні і методологічні основи виховної діяльності педагога. Автореферат докторської дисертації. - К., 1996.

14. Заслуженюк В.С., Прискар В.В. Формування у школярів культури міжнаціонального спілкування/УПедагогіка і психологія, 1999, №2. - С.66-75.

15. Етнонаціональний розвиток України. - К., 1993.

16. Концепція національного виховання / "Рідна школа", 1995, №6.

17. Опаленик О.В., Сагарда В.В. Оновлення системи виховання/ Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. Вип.8 -К.:НМКВО,1992.-С.З-16.

18. Опаленик О., Береш Г. Педагогічні основи формування національної самосвідомості студентів. - Львів, 1992.

19. Ступарик Б. Про мету національного виховання в Україні/ "Педагогіка і психологія", 1996, №2. - С.87-94.

20. Філіпчук Г. Українська етнокультура в змісті національної загальної та педагогічної освіти. Автореферат докторської десертації. -- К., 1996.

Размещено на Allbest.ru