Основні складові психологічної готовності дошкільників до шкільного навчання

Учбові дії - це наочні дії, направлені на пошук і виділення загальних способів рішення якогось класу задач. Вся учбова діяльність складається з учбових дій. Наприклад, під час рішення учбових задач по математиці діти вчаться вимірювати предмети. Спочатку вони роблять це за допомогою мотузка або палички, а потім поступово приходять до необхідності введення одиниці вимірювання. Особливий клас учбових дій складають дії самоконтролю і самооцінки. У цих діях дитина направлена як би на самого себе.

Самоконтроль - це здатність контролювати свої дії в процесі виконання будь-якої діяльності, зокрема учбової. Самоконтроль важливий на всіх основних етапах діяльності:

- при ухваленні або самостійному виробленні загальної стратегії майбутньої діяльності і способів її виконання;

- в ході безпосереднього виконання певних дій;

- після завершення діяльності, при звіренні одержаного результату з планованим (за об'ємом, за якістю і т.д.).

Дії самоконтролю у дітей дошкільного віку вимагають спеціального формування. І лише при сформованих на певному рівні діях самоконтролю можливе успішне формування загальної здатності у навчанню.

Діти 5-6 років вже володіють достатньо великими можливостями в регуляції своєї поведінки. В умовах лабораторного експерименту встановлено, що вони здатні простояти в нерухомій позі «вартового» досить тривалий час - до 12 хвилин. В умовах заняття, близького до учбового (розкладати шматочки кольорового паперу по коробках), діти здатні пам'ятати завдання дорослого і виконувати його в середньому впродовж 63 хвилин, в умовах гри - майже 72 хвилини. [21]

3.2 Розвиток здібностей до письма та малювання

Ще однією важливою задачею підготовки дитини до школи є розвиток у нього так званої «ручної умілості». Такий розвиток припускає засвоєння знань і навиків, обслуговуючих як змістовну, так і моторну, рухову сторону письма.

Змістовна сторона - це уміння представляти звуковий склад слова, яке пишеться. Як цьому навчати ми розказуємо на чолі «Як навчити малюка читати?»

Рухова сторона письма - це уміння зберігати і змінювати напрям руху руки відповідно до малюнка графами (зображенням форми букви), здійснювати плавний і невідривний рух руки, регулювати розмах такого руху. Все це вимагає координації рухів руки і зорового контролю за цим рухом.

Навчання письму - задача школи. Але багато з необхідних навиків і умінь дитина може засвоїти до того, як перед ним безпосередньо встане задача вчитися писати. І тоді навчання письму буде значно полегшене. Засвоєні навики дитина застосує до нової для нього діяльності.

Яким же чином можна розвивати «ручну умілість»? Цьому сприяють такі види образотворчої діяльності, як малювання, ліплення, аплікація, виготовлення різних виробів з паперу, дроту, корінців дерева і інших матеріалів.

На думку більшості фахівців найважливішим з перерахованих видів діяльності все-таки є малювання.

Ученими встановлено, що малювання вимагає узгодженої участі багатьох психічних функцій. Воно сприяє також узгодженості міжпівкулевої взаємодії. В процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов'язане в основному з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яку відповідально ліву півкулю.

Будучи напряму пов'язаним з найважливішими психічними функціями - зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою і мисленням, малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функції, але і зв'язує їх між собою, допомагаючи дитині упорядкувати бурхливо засвоювані знання, оформити і зафіксувати модель вага уявлення, що ускладнюється, про світ.

В процесі інтенсивного розвитку дрібних м'язів кисті, пальців рук у дитини починає активізуватися діяльність відповідної ділянки кори головного мозку. Розвиток цього центру мозку стимулює сусідні, ділянки. Цікаво, що одним з таких важливих «сусідів» підпадаючих під позитивний вплив є мовний центр. Надалі, в результаті вдосконалення мови дитини інтенсивно розвивається мислення, оскільки обидва ці психічні процеси знаходяться в тісному взаємозв'язку. Таким чином, прості вправи по вдосконаленню дрібної моторики рук сприяють активізації мислення, мови, а з ними і всіх інтелектуальних процесів.

В процесі малювання у дитини виробляється уміння управляти інструментом (олівцем, пензликом), розвивається координація руху обох рук, координація дій руки і ока, зоровий контроль. Спостереження показують, що діти, що багато малюють в дошкільні роки, що добре володіють технікою малюнка, легше вивчаються писати. [19]

Діти малюють інструментами, близькими формою, способу тримання і дії до ручки, яку пишуть в школі. Особливо справедливо це до олівця. Поза дитини і положення рук також близькі до тих, які необхідні при письмі.

Якщо звертати увагу дитини на те, щоб при малюванні він правильно тримав олівець, кисть (між великим і середнім пальцями, притримуючи зверху вказівним, не згинаючи його уздовж олівця), не здавлював олівець або кисть в пальцях дуже сильно, тримав інструмент на 3-4 сантиметри вище вигостреного кінця (або ворса пензлика), сидів прямо, не нахиляючись сильно над листом паперу, то тоді і при письмі дитина швидко звикне виконувати ці вимоги і легко оволодіє технікою листу.

Для письма важливо, щоб дитина вміла виробляти рукою рівномірні, ритмічні, плавні рухи. Такі рухи можна відпрацьовувати, наприклад, при рівномірному нанесенні елементів узору на папір. При цьому більше часу рекомендується приділяти таким узорам, які характеризуються плавністю ліній і малювати які потрібно не відриваючи олівця від паперу. Це можуть бути різного роду завитки: різні по величині, спрямованості (з нахилом вліво або управо), злитій. Допомагає відробітку потрібних.для листи навиків (таких, як ритмічність, розміреність, неквапливість, рівномірність натиску, акуратність) розфарбовування картинок (у книжках-розфарбовуваннях). Для розфарбовування олівцями звичайно рекомендується відбирати картинки з менш крупними зображеннями, а для розфарбовування фарбами картинки можуть бути покрупніше. [17]

3.3 Постановка експерименту

Інструкція випробовуваному: «Перед тобою лежить лист паперу і олівець. На цьому листі я прошу тебе намалювати точно таку картинку, яку ти бачиш на цьому малюнку (перед випробовуваним кладуть листок з «Будиночком») не поспішай, будь уважним, постарайся, як щоб твій малюнок був точно такою ж, як цей на зразку. Якщо ти щось не так намалюєш, то стирати гумкою або пальцем нічого не можна, а треба поверх неправильного або поряд намалювати правильно. Тобі зрозуміле завдання? Тоді приступай до роботи».

Обробка експериментального матеріалу виробляється шляхом підрахунку балів, що нараховуються за помилки.

Помилками вважаються:

а) відсутність, яких або деталей малюнка.

б) збільшення окремих деталей малюнка більш ніж в 2 рази при відносно довільному збереженні розміру всього малюнка.

в) не правильне зображення елементів малюнка.

д) відхилення прямих ліній більш ніж на 30 градусів від заданого напряму.

е) розриви між лініями в тих місцях, де вони повинні бути сполучені

ж) залізання ліній одна на одну.

Хороше виконання малюнка оцінюється в 0 балів. Чим гірше виконане завдання, тим вище одержана випробовуваним сумарна оцінка.

Результати досліджень

Випробовуваний Учень (1).

Методика «Будиночок» виконана без помилок. Можна охарактеризувати як хороше виконання завдання - 0 балів. Всі деталі малюнка присутні. Немає окремо збільшених деталей більш ніж в 2 рази. Всі елементи малюнка зображені правильно і довільний їх розподіл в просторі. Немає відхилень більш ніж на 30 градусів від заданого простору. Лінії без розривів. Відсутні ліній одна на одну.

Орієнтовний тест шкільної зрілості випробовуваного виконаний дещо гірше, ніж попередній. Перше завдання виконане дуже примітивно і заслуговує оцінки в 5 балів. За друге завдання можна поставити 2 бали оскільки зразок скопійований розбірливо але з невеликими погрішностями. І третє завдання майже довершене наслідування зразку. Єдиною погрішністю це не яке зменшення простору між крапками, але це допустимо. Разом випробовуваним набрано 8 балів, що відповідає середньому результату.

Висновок: дитина добре орієнтується на зразки, у нього сформульоване уміння копіювати його. Можна говорити об розвиток довільної уваги, сенсомоторної координації.

То результатом проведених методик можна зробити висновок, що дитина готова до шкільного навчання.

Випробовуваний Учень (2).

На малюнку всі деталі присутні. Розмір малюнка збережений. Правильне зображення в просторі. Немає відхилень прямих ліній більш ніж 30 градусів, від заданого на правління. Немає розривів між лініями. Відсутнє залізання ліній одна на одну. Єдиним мінусом є не правильно зображений елемент малюнка. Тому малюнок можна оцінити в 1 бал.

За виконання тесту шкільної зрілості в сумі можна поставити 6 балів. Результат вище середнього.

Перше завдання. Малюнок чоловічої фігури можна оцінити 3 балами. На малюнку зображені голова, тулуб, шия, кінцівки, волосся, але відсутні ступні ніг і на руках по 3 пальці.

Друге завдання. Наслідування письмовими буквами - 2 бали, оскільки букви досягають подвійною величини.

Третє завдання. Змальовування групи крапок - 1 бал оскільки майже довершене наслідування зразку.

Висновок: за наслідками проведених методик можна говорити про психологічну готовність дитини до шкільного навчання. Випробовувана добре може відтворювати зразок, розвинена тонка моторика руки і координація зору. Все це характеризує довільність психологічної діяльності.

Висновки

Психологічна готовність до шкільного навчання припускає багатокомпонентне навчання.

Багато що можуть зробити для дитини в цьому відношенні батьки, перші і найважливіші його вихователі.

Дитина дошкільного віку володіє справді величезними можливостями розвитку і здібностями пізнавати. У ньому закладений інстинкт пізнання і дослідження миру. Допоможіть дитині розвинути і реалізувати свої можливості. Не жалійте витраченого часу. Воно багатократне окупиться. Ваша дитина переступить поріг школи з упевненістю, навчання буде для нього не важким обов'язком, а радістю, і у вас не буде підстав турбуватися з приводу його успішності.

Щоб ваші зусилля були ефективними, скористайтеся наступними радами:

1. Не допускайте, щоб дитина скучала під час занять. Якщо дитині весело вчитися, він вчиться краще. Інтерес - краща з мотивацій, він робить дітей по-справжньому творчими особами і дає їм можливість випробовувати задоволення від інтелектуальних занять!

2. Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначається часом і практикою. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до нього пізніше або запропонуйте дитині легший варіант.

3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і недостатнього просування вперед або навіть деякого регресу.

4. Будьте терплячі, не поспішайте, не давайте дитині завдання, перевищуючі його інтелектуальні можливості.

5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не примушуйте дитину робити вправу, якщо він вертиться, втомився, засмучений; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять кожного разу на дуже невеликий час. Надайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка йому подобається.

6. Діти дошкільного віку погано сприймають строго регламентовані, повторюються, монотонні заняття. Тому, при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.

7. Розвивайте в дитині навики спілкування, дух співпраці і колективізму; навчіть дитину дружити з іншими дітьми, ділити з ними успіхи і невдачі: все це йому стане в нагоді в соціально складній атмосфері загальноосвітньої школи.

8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хвалите дитину за його терпіння, наполегливість і т.д. Ніколи не підкреслюйте його слабкості порівняно з іншими дітьми. Формуйте у нього упевненість в своїх силах.

А найголовніше, постарайтеся не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і одержуйте задоволення від процесу спілкування, ніколи не втрачайте відчуття гумору. Пам'ятайте, що у вас з'явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

Список використаної літератури

1. Венгер Л.А., Пилюгина Э.Г., Венгер Н.Б. «Воспитание сенсорной культуры ребенка» М.: Просвещение, 2000. - 185 с.

2. Дьяченко О.М., Веракса Н.Е. «Что на свете не бывает?» М.: Знание, 1998. - 46 с.

3. Заика Е.В. «Упражнение для формирования навыков чтения у младших школьников» // Вопросы психологии. 1999. №6 - С. 43-54.

4. Фисюкова Л.Б. «От трех до семи: Книга для пап, мам, дедушек и бабушек» Харьков: Фолио, 1997 - 123 с.

5. Барташникова И.А., Барташников А.А. «Учись играя.» Харьков: Фолио, 1999 - 145 с.

6. Ильина М.Н., Парамонова Л.Г., Головнева Л.Я. «Тесты для детей» Дельта, 1997 - 76 с.

7. Нартова-Бочавер С.К., Мухортова Е.А. «Скоро в школу!» М.: 1998 - 115 с.

8. Богиович Л.И. Избранные психологические труды. Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: 1997 - 247 с.

9. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. - М., 1969.

10. Лингвистический энциклопедический словарь: Языкознание. - М., 1990.

11. Львов М.Р. Основы теории речи. - М., 2000.

12. Леонтьев А.А. Основы теории речевой деятельности. - М., 1974.

13. Супрун А.Е. Лекции по теории речевой деятельности. - Минск, 1996.

14. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985.

15. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М., 1997.

16. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М., 1979.

17. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. - М., 1963.

18. Горелов И.Н. Коммуникация // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990.

19. Жинкин Н.И. Язык. Речь. Творчество // Избранные труды. - М., 1998.

20. Жинкин Н.И. Механизмы речи. - М., 1979.

21. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинений: В 6 т. - Т.2. - М., 1982.

22. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М., 1982.

23. Супрун А.Е. Лекции по теории речевой деятельности. - Минск, 1996.

24. Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности. - Таллинн, 1997.

24. Панфилов В.З. Взаимоотношение языка и мышления. - М., 1987.

25. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. - К., 1998.

26. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкозн. -1964. - No6. - С. 26-28.

27. Кодухов В.И. Методология науки и методы лингвистического исследования // Вопросы общего языкозн. - Л., 1967.

28. Новое в зарубежной лингвистике. Теория речевых актов. - М., 1986.

29. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. - М., 1968.

30. Сорокин В.Н. Теория речеобразования. - М., 1985.

Размещено на Allbest.ru