Результати діагностичного обстеження дитини за методикою "Переплетення ліній" на виявлення рівня розвитку уваги

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Результати діагностичного обстеження дитини за методикою «Переплетення ліній» на виявлення рівня розвитку уваги

Виконала

студентка 4 курсу групи Б спеціальність 5.01010201 «Початкова освіта» Голощапова Катерина Вячеславівна

Запоріжжя 2011

1. Увага, її види та властивості

Увамга -- спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення.

1.1 Види уваги

· Мимовільна увага

Мимовільна увага -- не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага - увага неуважної людини. Фактори, що викликають мимовільну увагу:

Ш інтенсивність (сила) подразника;

Ш новизна подразника;

Ш контраст подразників;

Ш відповідність внутрішньому станові організму (потребам);

Ш безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження;

Ш загальна спрямованість особистості.

Механізми мимовільної уваги спільні у людей із тваринами. Це, насамперед, орієнтувальний рефлекс або, за визначенням І.П.Павлова, рефлекс “що таке?”. Мимовільна увага є вже в маленької дитини, але на перших етапах онтогенезу вона має хитливий і відносно вузький за обсягом характер (дитина раннього й дошкільного віку дуже швидко втрачає увагу до нового подразника, орієнтувальний рефлекс у неї швидко згасає чи гальмується появою будь-якого іншого подразника), обсяг її уваги відносно вузький і вона не може розподіляти свою увагу між декількома подразниками.

· Довільна увага

Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється. Дитина раннього віку розглядає звичну обстановку, і її погляд блукає по навколишніх предметах, не зупиняючись на жодному з них і не виділяючи того чи іншого предмета з інших. Мати говорить дитині: “Це -- горнятко!” і вказує на нього пальцем. Слово і вказівний жест матері відразу ж виділяють цей предмет із інших, і дитина фіксує поглядом горнятко й тягнеться до нього рукою. Увага дитини продовжує мати мимовільний, зовнішньо детермінований характер, з тією тільки відмінністю, що до природних факторів зовнішнього середовища приєднуються фактори суспільної організації її поведінки, керування увагою дитини за допомогою вказівного жесту й слова. У такому випадку організація уваги розподілена між двома людьми: мати націлює увагу, дитина підкоряється її вказівному жесту й слову. Однак це -- лише перший етап формування довільної уваги: зовнішній за джерелом і соціальний за природою. У процесі свого подальшого розвитку дитина опановує мову і стає спроможна самостійно вказувати на предмети й називати їх. Розвиток мови дитини вносить корінну перебудову в керування її увагою. Зараз вона вже здатна самостійно переміщати свою увагу, указуючи на той чи інший предмет жестом або називаючи його відповідним словом. Організація уваги, яка раніше була розподілена між двома людьми -- матір'ю та дитиною, стає тепер новою формою внутрішньої організації уваги, соціальною за своїм походженням, але внутрішньо опосередкованою за своєю структурою. Фактори довільної уваги, на відміну від мимовільної, пов'язані не стільки із зовнішніми подразниками, скільки із самим суб'єктом і структурою його діяльності, насамперед з цілями і завданнями цієї діяльності. Механізмом довільної уваги можна вважати принцип домінанти. На думку О.Ухтомського, у мозку завжди є домінуючий, пануючий осередок збудження. Він характеризує домінанту як констеляцію “центрів з підвищеною збудливістю”. Особливістю домінанти є те, що вона не тільки придушує нові осередки збудження, але й здатна залучати (“притягати”) до себе слабкі збудження і підсилюватися за їх рахунок, ще більше домінувати над ними. Домінанта -- це стійкий осередок збудження. Уявлення О. Ухтомського про домінанту дозволяють зрозуміти нервовий механізм тривалої інтенсивної уваги.

· Післядовільна увага

Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.

· Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись. Стійкість залежить від:

Ш складності завдання;

Ш наявності перешкод;

Ш установки й інтересу;

Ш особливостей нервової системи.

· Зосередженість (концентрація) - це утримання уваги на якому-небудь об'єкті. Таке утримання означає виділення «об'єкта» в якості деякої фігури із загального тла. Оскільки рівень ясності і виразності визначається інтенсивністю зв'язку з об'єктом, або стороною діяльності, при цьому концентрованість уваги виражатиме інтенсивність цього зв'язку. Таким чином, під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.

· Здатність до переключення уваги - навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Можна говорити про повне й неповне переключення. У першому випадку попередня діяльність не гальмує ту, на яку була переключена увага, у другому - така інтерференція присутня. Існують деякі закономірності переключення: успішність переключення знижується під час переходу від легкої до важкої діяльності; чим цікавіша була попередня й менш цікава подальша діяльність, тим важче переключення; перехід до нової діяльності значно важчий, якщо не довершена попередня; при глибокому зосередженні переключення досягається із суттєвим зусиллям; ясність і чіткість мети нової діяльності, її значимість для особистості поліпшують переключення.

· Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій. Розподіл уваги залежить від психологічного й фізіологічного стану людини. У разі стомлення, під час виконання складних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги, область розподілу звичайно звужується. Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності, які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; важко сполучати два види розумової діяльності; розподіл найбільш ефективний за умови сполучення розумової й моторної діяльності, при цьому продуктивність розумової діяльності знижується більше, ніж моторної; основна умова успішного розподілу - автоматизація принаймні одного з видів діяльності, які здійснюються одночасно.

· Обсяг уваги - це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова за один погляд (200 мсек) -- дорослий здатний утримати стільки одиниць інформації. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування.

Так, при сприйманні тексту, легко сприймаються слова з 14 літер. Разом з тим, сприймаючи об'єкт в цілому, людина може не помічати в ньому помилок. У молодшому шкільному віці обсяг уваги порівняно малий. З часом він розширюється. Основною умовою розширення обсягу уваги є формування умінь групувати, систематизувати, поєднувати за суттю матеріал, який сприймається.

2. Особливості розвитку уваги молодшого школяра

Домінує мимовільна, слабість гальмівних процесів - нестійкість уваги. Зростає обсяг і стійкість. Пов'язана з важливістю навчального матеріалу: формується довільна - від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації власних цілей, контролю за їх виконанням.

Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку залежить від розвитку їхньої нервової системи. Процеси збудження і гальмування в корі великих півкуль у молодших школярів змінюються порівняно швидко. Цим пояснюється те, що діти дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому новий осередок збудження, що виник в корі мозку змушує дитину відволікатись від того, на чому вона була зосереджена. Виходить деяка нестійкість уваги, мимовільне переключення її з одного предмета на інший. Цьому сприяє дуже розвинутий орієнтувальний рефлекс. Завдяки дитячій вразливості увагу молодшого школяра привертають насамперед яскравий, образний, наочний навчальний матеріал, жвавий і емоційний виклад.

Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра - це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, ніж на власних думках і уявленнях. Так .в одній школі першокласникам запропонували помічати членів своєї сім'ї і сусідів по квартирі. Діти спробували виконати завдання в класі, а потім відмовилися і сказали :”краще ми це зробимо дома, коли всі зберуться”. Цей факт свідчить про те, що здатність зосереджуватись на своїх думках і уявленнях (так звана внутрішня увага) в цьому віці ще слабко розвинена.

В перші місяці навчання в школі дитина однаково уважна до різних видів робіт, її більше цікавить її не зміст навчального матеріалу, а процес навчання.

Але поступово їх увага стає більш зосереджена на заняттях з певних навчальних предметів або про виконанні тих ж самих видів навчальної роботи. Це залежить від розвитку диференційованих інтересів учня.

Таким чином, хоч у дітей велику роль відіграє мимовільна увага, але вже в дошкільному віці в них починає розвиватися довільна увага. Вона є результат виховання, спілкування дітей з дорослими, спільної діяльності з ними.

Нерідко дітям буває важко підтримувати довільну увагу не лише тому, що вони не звикли до вольових зусиль й у них ще не має вміння працювати терпляче, не поспішати. Це особливо відчувається коли діти мають зрозуміти суть задачі. Навчальне завдання як на уроці, так і вдома, не можна виконати, якщо на них не зосередитися. Поступово учень звикає працювати уважно, у нього розвивається післядовільна увага.

3. Результати проведення методики «Переплетення ліній»

увага переплетення шкільний психічний

3.1 Зміст методики

Запропонуйте дитині малюнок, на якому зображені 10 переплетених ліній. Кожна лінія має свій номер на початку і в кінці. Однак ці номери не співпадають.

Попросіть дитину уважно простежити за кожною лінією від початку до кінця. При цьому не можна користуватися ручкою, пальцем. Дитина має назвати номер лінії зліва, а потім справа. Гарний показник, коли діти 6-7 років виконують завдання за 1-2 хвилини та без помилок.

За кожну правильну відповідь - 1 бал (всього 10 балів). З урахуванням часу (1-2хв).

Протокол проведення методики «Переплетення ліній»

Семеніхін Владислав Олегович, 7 років, 1 клас.

При проведенні тесту учень так відповів: 1-7, 2-3, 3-4, 4-5, 5-1, 6-10, 7-2, 8-6, 9-9, 10-8. Все завдання Владислав виконав за 1 хв.28с.

Висновок: Провевши тест і проаналізувавши результати його виконання учнем 1 класу, можна зробити висновок, що у Владислава достатньо високий рівень розвитку уваги, який відповідає рівню розвитку уваги молодшого школяра. Цей тест можна проводити і з середніми школярами, дещо ускладнивши завдання. За допомогою цього тесту можна не лише перевіряти рівень розвитку уваги, а й розвивати увагу, окомір тощо.

Размещено на Allbest.ru