Роль дидактичної гри в педагогічній творчості вчителя

Гра як вид діяльності і педагогічний феномен, її головні функції та цілі в процесі діяльності вчителя. Класифікація та різновиди дидактичних ігор. Гра дітей у позакласній та навчальній роботі. Перевірка ефективності використання ігор у навчанні.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.03.2012
Размер файла 66,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю може бути суспільним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним із найефективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх найнеобхіднішими вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

Упродовж життя людина грає ту и іншу соціальну роль, яка відведена їй у суспільстві. За життя людина програє близько ста ролей і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. за її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти перевіряють явою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати. За вмілого використання гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а це - спрямоване в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості і вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здорове, радісне дитяче життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності - навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання світу (життя). Ігрова позиція - могутній засіб виховного впливу на дітей. В.Ф. Шаталов пише: «Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягти, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного» [43, 64].

Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостереження, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливість ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою. Діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета. Отож, гра - не замінимий важіль розумового розвитку дитини.

Дидактична гра на уроці - не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмету є такі питання [Додаток 7]:

а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення у процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повніше враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А.С. Макаренка, який писав: «Є ще один важливий метод - гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі також є велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…» [18,367].

А.С. Макаренко, запроваджуючи гру в життя колективу, створював життєрадісний, оптимістичний, мажорний тон і стиль, що сприяли подоланню труднощів, баченню перспектив.

Дидактична гра - це практична групова гра з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Все, що допомагає успішному виконанню ролі (знання, вміння, навички), має для учня особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б їм цікаві і зрозумілі.

Рольова гра. Головна мета її - розкривати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина - це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використовувати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв'язують запропоновані кросворди досить успішно і охоче пробують складати мікро кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого - сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

Методика гри «Мозкова атака» запозичена з телевікторини «Що? Де? Коли?». Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченні часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторення учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує карти з 2-3 практичними завданнями з теми, що визначається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує, або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор - формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями, навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам'ятати, що процес створення гри містить ряд етапів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети і завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка уточнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте і не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів всього класу.

Наші дослідження показали, що не всі вчителі і не в усіх школах застосовують дидактичні ігри на уроках. На запитання, чи подобається вам брати участь у навчальних іграх, молодші школярі майже одноголосно (87%) відповіли позитивно. Проте 68% учнів заявили, що ніколи не брали участі у рольових іграх, 74% не мають уявлення, що таке гра методом «Мозкової атаки», «Динамічні пари», «Ромашковий метод», «Граматичне лото» тощо.

Аналізуючи одержані результати, можна зробити висновок: такий ефективний метод навчання як дидактична гра на уроках застосовується дуже рідко. Можливо тому, що під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирає навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві впоратися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють всі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в мажах традиційних форм і методів навчання, то у структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитися від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, мікролекцій на уроці, повчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зменшити навчальний час.

Як оцінювати результати дидактичних ігор? Якщо після гри вміння і навички учнів не зростають, це означає, що гра неефективна і результати її впровадження негативні. Тоді треба шукати причини негативних наслідків. Їх може бути дві: перша - якість самої гри низька і не відповідає вимогам, друга - методика проведення гри має серйозні відхилення від належного рівня. Позитивний ефект від використання ігор для навчання має виявитися одразу ж після гри. Він легко виявляється в моральному задоволенні від гри її учасників.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках та іспитах, якщо вони не використовувалися у процесі навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

Отже, пам'ятаючи ці обмеження, кожен вчитель має все ж керуватися настановою В.О. Сухомлинського про те, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку учнів.

2.2 Гра дітей у позакласній роботі

Гра - своєрідна соціальна практика дітей. К.Д. Ушинський відзначав, що ігри дітей, які живуть у різних умовах, дуже відрізняються. «У однієї дівчинки лялька куховарить, миє, працює; у другої - приймає гостей, поспішає в театр, у третьої - б'є людей, перелічує гроші. Траплялося бачити хлопчиків, у яких пряничні чоловічки одержували чини і брали хабарі».

Ігри, які відбивають сучасну дійсність, - один із засобів морального виховання (але зміст ігор формує у дітей почуття товариськості, взаємодопомоги, правильне ставлення до праці, головне, змушує дітей відчувати свою причетність до подій, що відбуваються у країні, а в цьому, як відомо, закладено початок виховання перших почуттів громадянськості).

Більше того, на ґрунті формування «громадянськості» відкривається можливість підводити дітей до норм і навичок моральної поведінки причому на моральний розвиток дітей впливають не тільки дорослі, а й саме «Дитяче товариство». Це особливо слід мати на увазі, бо переживання дитини у грі завжди відверті, правдиві, непідробні. На відвертість почуттів дітей у грі постійно вказував К.С. Станіславський, радячи акторам вчитися у дітей уживатися в роль. «Ось коли ви дійдете в мистецтві до правди і віри дітей в їх іграх, тоді ви зможете стати великими артистами».

Дитина не механічно відображає у грі життєві враження, а відбиває їх творчо, яскраво виявляючи чуттєве ставлення до зображуваного. Гра - своєрідна школа почуттів дитини. Взята роль захоплює, діє на дитячі почуття.

У грі діти удосконалюють знання про навколишнє, набувають організаторських умінь, долають труднощі, навчаються готувати необхідне для гри; у них розвивається мова, уява. Але гра виховує дитину тоді, коли дорослі її належно спрямовують.

Як керувати дитячою грою: Насамперед ми повинні бути тактовними, уміти визначати міру втручання в гру, правильно оцінювати сили дитини, її фізичні і духовні можливості.

Можна, наприклад, примусити дитину гратися «саме так», а не «інакше». Але в такому разі дитина не мислить, не творить, не обдумує, не переживає. За неї роблять це дорослі. Зрозуміло, така гра мало що дає дитині, пригнічує її, сковує її ініціативу, глушить ігрові задуми, позбавляє самостійності.

Окремі батьки по-іншому дивляться на гру: «Чим би дитина не бавилася…», головне, щоб була зайнята, не докучала своєю поведінкою, не відволікала дорослих від справ. Ці батьки вважають, що гра взагалі не потребує керівництва. Слід лише подбати, щоб діти під час гри не билися.

Діти граються по-різному. Отже, і прийоми керівництва їхніми іграми мають бути різні.

За допомогою гри проходить виховання звукової культури мови. В поняття «звукова культура мови» входять не тільки правильна звукова вимова, але й культура мовного спілкування (чітка вимова звуків, слів, хороший темп мови), а також мовний слух. Особливо гостре питання здійснення роботи по вихованню звукової культури мови стають в зв'язку з майбутнім переходом до шкільного навчання з шестирічного віку. по цьому запропоновані ігри і ігрові вправи. Ігри на розвиток фонематичного слуху побудовані з наступним ускладненням ігрових і навчальних завдань. Спочатку дітей вчать слухати, розрізняти і визначати перший звук в окремому слові (гра «Визначити перший звук»), потім - перший і останній звуки в ряді слів (гра «Ланцюжок слів»), потім вони визначають різну позицію звука в слові («Знайди місце звука в слові», «Прикрасимо ялинку»).

В ігровій вправі «Знайди пару» діти рухають подвійну стрілку по диску, вчаться підбирати слова, близькі по звучанню: миска - мишка, том - сом. Ігри і ігрові вправи допомагають вихователю проводити заняття по розвитку мови і ознайомлення з оточуючим. Майже всі ігри - багатоцільові.

Гра має велике виховне значення. Вона володіє найбільшими можливостями у порівнянні з іншими видами дитячої діяльності для формування у дітей рис колективізму.

Різноманітність ігор і багатство їх змісту приваблює дитину, приносить їй радість. Викликає позитивні почуття, хвилювання. Гра зайняла одне із ведучих місць у педагогічному процесі, стала формою організації дитячого життя, ефективним засобом виховання.

В багатьох закладах створені необхідні умови для організації різних видів дитячих ігор.

Систематично проводяться рухливі ігри, в яких здійснюються основні рухливі навички у дітей, розвивається сміливість, загартовується здоров'я, підвищується емоційний тонус, виховуються морально-вольові якості. Використовуючи дидактичні ігри, вчителі розвивають сенсорні розумові здібності дітей, увагу, формують вміння підчинятися правилам.

Для гри дітей на майданчику іграшки підбираються без врахування інтересів дітей, пір року.

У всіх видах гри здійснювати активне спілкування дітей, збагачувати словниковий запас, розвивати зв'язну, виразну мову.

В процесі спільної ігрової діяльності виховувати наполегливість, витримку, формувати позитивні взаємовідносини між дітьми: взаємодопомога, вміння виконувати вправи.

3. Експериментальна перевірка ефективності використання ігор у навчальному процесі

Для дослідження ігрової діяльності в процесі навчання ми скористалися методами науково-педагогічного дослідження і для вивчення практичної сторони роботи ми звернулися до методів вивчення досвіду. При вивченні педагогічного досвіду ми використовували наступні методи:

- бесіда,

- анкетування;

- інтерв'ювання.

Дослідження з використання ігрової діяльності в навчальному процесі проходили в школі №12 м.Рівне.

Для з'ясування цілей і задач гри як методу навчання, у яких випадках і на яких етапах вона проводиться, було проведене опитування з учителями цієї школи.

Аналіз анкетування учителів-початківців показав, що тільки 4 з 10 постійно використовують дидактичну гру у навчальному процесі. Від вчителів-початківців, як і ніколи не застосовували дидактичні ігри, були отримані наступні відповіді:

- одні вважають, що їхній предмет є одним із найскладніших у шкільній програмі і тому для засвоєння навчального матеріалу недоцільно використовувати ігри;

- інші думають, що у них вже відпрацьовані свої методи навчання і немає необхідності їх змінювати;

- треті вважають, що організовувати процес навчання, використовуючи дидактичні ігри, досить складно і більш прийнято організовувати педагогічний процес у формі уроку і використовувати методи навчання.

Але зупинимося на досвіді організації ігрової діяльності конкретного учителя. Це вчитель початкових класів. Стаж роботи в школі - 12 років. Застосовує дидактичні ігри і, за її словами, досить успішно. Дослідження проходило на уроках математики у 4-му класі. Спираючись на результати дослідження, ми з'ясували, що на уроках використовує вона різні форми ігор: індивідуальну, групову, колективну. Вибір форми залежить від мети і задач ігор. Мета вибирається залежності від результату, якого необхідно добитися.

На її погляд, використовувати гру необхідно переважно на етапі перевірки чи закріплення навчального матеріалу. За її словами, аналіз результатів проведених ігор показує, що відбувається закріплення і поліпшення знань, розвиток психологічних якостей учнів, уміння правильно і логічно викладати свої думки, розвиток уміння знаходити оптимальні рішення і т.д.

Виходячи зі свого педагогічного досвіду, вчителька робила висновок, що діти люблять ігри на уроці, але не завжди виконують правила. Найчастіше це буває в груповій грі, де діти намагаються допомогти один одному. У цьому випадку вона не припиняла ігровий процес, але робила більш жорсткими правила гри.

На її думку, гру не можна застосовувати в наступних випадках:

- якщо гра не відповідає рівню розвитку учнів, тобто навіть при чіткому поясненні правил викликає певні труднощі під час їх виконання. На її погляд, це не сприяє закріпленню знань, а розсіює увагу на вирішення проблем, які не стосуються теми задач;

- якщо діти не хочуть грати;

- якщо гра нова - нові ігри повинні бути перевірені.

Вчителька відзначила, що упродовж усього процесу гри на уроці необхідно уважно стежити, щоб не виникла конфліктна ситуація між дітьми і не зіпсувалися взаємини в класі. Якщо вона це зауважувала, то втручалася в хід гри і відволікала увагу дітей на рішення інших проблем у самій грі.

Вона вважає, що гра допомагає учням розвиватися в особистому плані. Це й уміння співробітничати з однолітками, уміння вислухати і сприйняти думку інших і т.д.

Для того, щоб зрозуміти, як зробити використання ігор більш ефективними для навчання і виховання учнів, як використовувати ігри і на яких етапах, ми провели дослідження серед учнів 4-го класу школи №12 м. Рівне, запропонувавши їм відповісти на питання анкети.

Аналіз відповідей учнів цього класу дав наступні результати:

1. Гра на уроках подобається всім учням без винятку.

2. Більшість учнів хотіли б грати на кожному уроці, але якщо тільки ця гра їм цікава.

3. Діти найбільше люблять групову форму ігор. Очевидно, це зумовлено прагненням до спілкування з однолітками, прагненням поділитися з ними своїми думками, фантазіями, а також затвердити свій авторитет через товаришів.

4. Учням може не подобатися гра, у випадку, якщо при організації гри не враховуються інтереси учнів, зміст гри не відповідає темі уроку чи захопленням учнів.

5. Бажання учнів брати участь у грі дуже часто залежить від їхніх взаємин з учителем, унаслідок чого вчителю необхідно чітко продумувати свої дії, просліджувати реакцію учнів на ці дії і робити висновки.

6. Більшості учнів подобається у грі перемагати. На мою думку, це прагнення до перемоги забезпечує навчання і розвиток учнів в ігровій діяльності.

Розглянувши проблему активізації навчання, її психолого-педагогічні основи та засоби активізації пізнавальної діяльності учнів, ми вирішили перевірити гіпотезу дослідження.

Для її перевірки ми обрали 3-2 класи НВО №12 м. Рівне: 3-А, 4-А - були контрольними, а 3-Б, 4-Б - експериментальними.

Після виявлення початкового рівня пізнавальної активності у всіх класах при допомозі вчителів використовували систему пізнавальних завдань і засобів пізнавальної діяльності учнів.

Система пізнавальних завдань:

- завдання на порівняння;

- завдання на аналогію;

- завдання на визначення головного;

- завдання на визначення образної та смислової ролі слова та словосполучень.

Засоби активізації пізнавальної діяльності молодших школярів:

- дидактичні ігри;

- актуалізація попереднього досвіду;

- повідомлення дітям яскравих і незвичайних відомостей.

Анкетне опитування учнів початкових класів та вчителів дало такі результати:

Таблиця 1. Засоби активізації пізнавальної активності школярів в оцінці учнів та вчителів

Учні

Вчителі

Позитивна оцінка

Негативна оцінка

Позитивна оцінка

Негативна оцінка

Проблемне навчання

36%

64%

52%

48%

Дидактичні ігри

95%

5%

83%

17%

Проблемні запитання

71%

29%

72%

28%

Проблемні ситуації

65%

35%

81%

19%

Аналіз успішності учнів показав, що найкраще на активізацію пізнавальної активності школярів впливають дидактичні ігри.

Таблиця 2. Вплив дидактичних ігор на активізацію пізнавальної активності школярів

Підлягало дослідженню учнів

До проведення експерименту

Після проведення експерименту

Якісна успішність

Загальна успішність

Якісна успішність

Загальна успішність

120,

з них у контрольних класах - 68

61%

98,4%

61%

98%

у експериментальних класах - 52

54%

97,2%

62%

99,4%

Отже, аналіз успішності показав, що вона зростає при вмілому застосуванні дидактичних ігор у навчальному процесі.

У ході експерименту ми констатували, що в учнів експериментальних класів підвищився інтерес до навчання. Це виявилося в таких цифрах.

Таблиця 3.

Класи

Інтерес до навчання

Глибокий

Достатній

Поверховий

Відсутність інтересу

Контрольні

37

41

9

8

Експериментальні

62

14

6

0

Але аналіз досвіду роботи вчителя початкових класів і дослідження ігрової діяльності учнів на уроках дозволили мені знайти наступні негативні сторони у використанні ігор у процесі навчання:

по-перше, нерідке пояснення правил і демонстрація гри займає багато часу (особливо у вчителів з невеликим досвідом організації ігор). Часто це приводить до того, що діти не встигають за час, що діти не встигають за час, що залишився, вивчити чи закріпити матеріал;

по-друге, нерідко порушується механізм гри, тобто порушується строгий порядок виконання ігрових дій. Найчастіше це спостерігається в групових і колективних формах ігор, що приводить до плутанини, а головне, до сумнівних результатів;

по-третє, після проведення ігор - це особливо стосується школярів молодших класі, буває важко відновити дисципліну в класі, на що скаржаться вчителі;

по-четверте, при проведенні парних, групових і колективних форм гри змагання між дітьми, буває, переростає в нездорове суперництво, що не завжди встигають помітити вчителі, а тим більше запобігти. Це призводить до зіпсованих взаємин між дітьми поза грою.

Таким чином, аналіз спостережень за ігровою діяльністю і її результатами дозволив виявити, що використання ігрових форм навчання не завжди є ефективним методом для зміцнення чи розширення знань.

Для вчителів, що застосовують гру в навчальному процесі, нами було розроблено наступні рекомендації:

- по-перше, при виборі ігрових форм навчання не можна поспішати і діяти поодинці. Також ніколи не потрібно приймати чужі ігри на віру, без належної перевірки. Необхідно самому переконатися в ефективності і привабливості ігрових форм навчання, погравши з колегами і добре граючими дітьми;

- по-друге, розроблені ігри не варто відразу нести в клас. Часто буває так, що гра зупиняється раптово на самому цікавому4 місці і ніяке відновлення не зможе повернути колишній хід гри. Щоб цього не відбулося, необхідно попрацювати з колегами ще раз, подивитися, які труднощі можуть виникнути, особливо в колективних іграх, ще раз перевірити, хто з учнів може бути головним помічником у грі;

по-третє, ніде, ніколи і нікого не можна змушувати грати. Усі люди рівні перед арбітром і все повинно бути побудоване на добровільному співробітництві;

по-четверте, не можна собі дозволяти грати з дітьми зверхньо чи йти від них на поводу. При цьому, як би не було смішно і весело у грі, необхідно дотримувати всі зовнішні ознаки строгості і безвідмовної вимогливості.

Висновки

Перед школою, вчителями і батьками постає завдання надзвичайної ваги: домогтися того, щоб кожного, хто зараз ходить до школи, дитячого садка і хто ще тільки має народитися, виростити не лише свідомим членом суспільства, не лише здоровою людиною, а й ініціативним, мислячим працівником, здатним творчо підходити до будь-якої справи, за яку б він не брався.

Отже, головний зміст проблеми в тому, щоб традиційному пасивному навчанню протиставити форми й методи, які б активізували розумову пізнавальну діяльність учнів з оволодіння знаннями і вміннями. Тому вчителями освоюються і впроваджуються форми й методи активного навчання, серед яких одне з провідних місць посідають навчальні ігри.

Дидактичні ігри можна і потрібно широко використовувати як засіб навчання, виховання й розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Збільшення розумового навантаження змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, що вивчається, їх активність протягом уроку. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуація, доповнюють свою уяву, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші діти включаються до гри з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, що б не підвести товаришів по грі.

Під час гри діти завжди дуже уважні, зосереджені і дисципліновані. Включення до уроку дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету.

У терміні «дидактична гра» підкреслюється її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність її застосування. А тому найістотнішими для вчителя початкових класів є такі питання:

а) визначення місця дидактичних ігор і ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розроблення методик проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі завдань розвиваючого навчання;

Ігрова діяльність - це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має ніякої іншої мети, крім одержання задоволення від прояву фізичних і духовних сил.

Процес створення гри містить ряд етапів, що потребують проведення певних досліджень і розробки:

І. Вибір теми гри.

Повинна мати у своєму змісті завдання або ситуацію, для вивчення яких і вироблення конкретних рішень доцільно використати гру.

ІІ. Визначення мети й завдань гри.

На цьому етапі слід визначити вид і мету гри та критерій оцінки розв'язків, а також реальні існуючі обмеження. Розроблена гра повинна пройти експериментальну перевірку.

За результатами цієї перевірки здійснюється остаточна доробка гри.

ІІІ. Функції учасників гри і критерії оцінок їх діяльності.

Розподіл ролей між учнями необхідно проводити з урахуванням особистих даних, знань і здібностей. Особливе місце відводиться вчителеві, який розв'язує спірні питання, що виникають у ході гри, контролює дотримання ігрового режиму і оцінює діяльність кожного учасника.

ІУ. Підготовка і проведення гри.

Розроблена й подана в методичних вказівках гра після відповідної підготовки може бути впроваджена у навчальний процес.

Таким чином, ми переконалися, наскільки необхідно розуміти значення гри для навчання і виховання учнів, як важливо реалізувати її багаті виховні можливості.

Будемо пам'ятати, що гра дає змогу кожному учневі виявити і розвинути свою особистість. Це зумовлено тим, що в грі відбувається здійснення бажання учня виявити свої здібності. В грі відбуваються лише ті дії, цілі яких значущі для індивіда за їх власним внутрішнім змістом. У цьому основна особливість ігрової діяльності.

Теоретичні та експериментальні дослідження дають змогу дійти висновку про те, що використання дидактичних ігор на уроках української мови, читання, математики і т.д. забезпечують максимальні умови для розвитку саме творчої активності, тобто її найвищого рівня. Але цей рівень має свої підрівні, окремі ступені формування.

Кожний ступінь припускає оволодіння певними уміннями, які сприяють успішному вирішенню проблемних пізнавальних завдань.

Використання дидактичних ігор відповідає сучасним вимогам психології та педагогіки навчання і розвитку учнів, оскільки сприяє формуванню творчої активності. Активність виникає саме тоді, коли з'являється необхідність, яка спонукає людину до самодіяльності.

Розглянувши проблему використання дидактичних ігор, ми перевірили експериментальну гіпотезу. Виявили ставлення до ігрової діяльності молодших школярів та вчителів. Ставлення це неоднозначне.

Аналіз успішності показав, що вона зросла при вмілому застосуванні цього засобу вчителями. Отже, якісна успішність у експериментальних класах зросла на 8%, а загальна - на 2,2%. У ході експерименту ми констатували, що в учнів експериментальних класів помітно зріс інтерес до навчання.

Отже, дидактичні ігри мають не тільки важливе дидактичне, а й психологічне значення, допомагають учням самостверджуватися в усвідомленні власних сил і можливостей.

Література

1. Агарпова Т.Ф. Дидактическая игра - средство обучения детей шестилетнего возраста элементарным трудовым умениям // Начальная школа. - 1988. - №6.

2. Алексєєва Н. Дитина розвивається у грі // Завуч. - 2002. - №32. - С. 7.

3. Амонашвили Ш.А. В школу с шести лет. - М.: Просвещение, 1986.

4. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. - М., 1988.

5. Ангелова О. Дидактичні ігри з української мови // Початкова освіта. - 2004. - №8 (листопад). - С. 15-17.

6. Андрущенко Н. Поєднання ігрової та навчальної діяльності // Початкова освіта. - 2004. - №6. - С. 7-10.

7. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. - М., 1987.

8. Бэрн Э. Люди, которые играют в игры. Игры, в которые играют люди. - Л., 1992.

9. Булатов Є. Малий збірник ігрових завдань-вправ // Початкова освіта. - 2000. - №10. - С. 3.

10. Вавилова Н.М. Роль игры в обучении грамоте // Начальная школа. - 1986. - №9.

11. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання // Початкова школа. - 1988. - №12.

12. Венгер О.М. Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей младшего школьного возраста. - М.: Просвещение, 1989.

13. Власюк Є.М. З досвіду використання гри у навчанні // Початкова школа. - 19986. - №11.

14. Власик М. «Віннер» - гра для інтелектуалів: Позакласна робота // Шкільний світ. - 2003. - №40. - С. 19-20.

15. Воробйов С. Дидактична гра в процесі навчання // Рідна школа. - 2002. - №10. - С. 46-48.

16. Воронина Т. Зграя, обучаем и воспитываем // Воспитание школьников. - 2002. - №8. - С. 62-66.

17. Газман О.С. Педагогика в пионерском лагере. - М., 1982.

18. Газман О.С. В школу - с игрой. - М., 1991.

19. Гамалій Л.Г. Ігри та цікаві вправи на уроках української мови. - К.: Радянська школа, 1980.

20. Гарбунцова Т.Ю. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови. - Л.: Радянська школа, 1970.

21. Геллер Е.М. Наш друг - игра. - Минск, 1979.

22. Гельфмон Е.М. От игры к самовоспитанию. - М., 1971.

23. Глущенко Л. Спілкування з природою: Уроки - ігри // Початкова освіта. - 2004. - №21. - С. 12-13.

24. Гриб Д.М. Гра у навчанні шестиліток // Початкова школа. - 1985. - №2.

25. Гузь І. Щоб хотілося грати… // Шкільний світ. - 2004. - №46. - С. 13-14.

26. Давиденкова Ж.П. Елементи гри при навчанні шестирічок // Початкова школа. - 1988. - №10.

27. Дідух В.М. Ігрові прийоми навчання читання // Початкова школа. - 1991. - №11.

28. Демидова С. Организация соревновательной и игровой деятельности детей // Начальная школа. - 2004. - №6. - С. 62-64.

29. Дон О. Про дидактичні ігри // Завуч. - 2001. - №23. - С. 31-35.

30. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М., 1971.

31. Зеленина Е.Я. Дидактическая игра на уроках изобразительного искусства у шестилеток // Початкова школа. - 1988. - №10.

32. Іванова Л. Ігрова діяльність молодших школярів як засіб формування літературних понять на уроках читання // Українська мова та література в школі. - 2003. - №4. - С. 31-34.

33. Ігнатюк О. Рольова гра як метод соціалізації учнів // Історія в школі. - 2003. - №3. - С. 46-47.

34. Кабанова Л.В. Ігри на уроках - засіб підвищення якості навчання // Початкова школа. - 1988. - №1.

35. Каникулы. Игра. Воспитание / Под ред. О.С. Газмана. - М., 1988.

36. Каравиев А.В. Деловая игра - форма проверки знаний учащихся // Физическая культура в школе. - 2002. - №8. - С. 1349-146.

37. Козел Л.В. Дидактичні ігри і перфокарти на уроках математики в 1 класі // Початкова школа. - 1993. - №4.

38. Козлова О.А. Роль современных дидактических игр в развитии познавательных интересов и способностей младших школьников // Начальная школа. - 2004. - №11. - С. 49-52.

39. Коц А. Правила игры, поощряющие игру без правил // Директор школы. - 2002. - №7. - С. 15-24.

40. Кудиніна Н. Педагогічне керівництво інтелектуальними іграми у позаурочному навчально-виховному процесі // Початкова школа. -
№4. - С. 10-13.

41. Кушнір М. Через ігри - до знань // Рідна школа. - 2003. - №8. - С. 68-69.

42. Літературні ігри та розваги на уроках читання. Збірник літературних ігор для вчителів, батьків та учнів початкових класів. Рівне: Департамент соціологічного обслуговування населення Рівненського міського управління, інформаційно-методичний центр, 1995. - 131 с.

43. Литова З. Ділові ігри в школі // Завуч. - 2002. - №2.

44. Мамчур І. Теорія гри та її пізнавальні можливості: (Історичний аналіз) // Рідна школа. - 2003. - №6. - С. 61-63.

45. Марченко С.І. Підбір, розробка і класифікація тренувальних завдань ігрової направленості для школярів молодших класів // Теорія та методика фізичного виховання. - 2003. - №4. - С. 13-20.

46. Мацюк О. Хто в будиночку живе?: Дидактична гра як засіб навчання грамоти // Початкова освіта. - 2004. - №42. - С. 18-21

47. Минскин Е.М. Игры и развлечения в группе продленного дня. - М., 1990.

48. Менкес М.В. Кроссворды т ребусы // Начальная школа. - 2001. - №5. - С. 78-80.

49. Никитин Б.П. Ступеньки творчества, или развивающие игры. - М., 1990.

50. Охрімчук Р. Ділова гра «Баланс інтересів»: (Як зробити, аби у стінах школи всі почувалися комфортніше) // Шкільний світ. - 2002. - №40.

51. Петрушина Л. Вчимося гратися: (Поняття, виникнення, історія ігор, види ігор) // Початкова освіта. - 2004. - №24. - С. 3-24.

52. Петрушина Л. Ігри та цікаві завдання з прислів'ями й приказками на уроках // Початкова освіта. - 2004. - №45. - С. 1-8.

53. Пидкасистый П.И., Хайдаров Ж.С. Технология игры в обучении и развитии. - М., 1986.

54. Позднякова Г.П. Використання творчих вправ, завдань і розвиваючих ігор на уроках у початкових класах // Розкажіть онуку. - 2004. - №16-17. - С. 46-44.

55. Прятников Н.С. Деловая игра как способ активизации учащихся // Вопросы психологи. - 1987. - №4. - С. 92-99.

56. Пушкарьова Р. Роль сюжетної гри в період навчання грамоти // Початкова школа. - 2001. - №12. - С. 27-33.

57. Рогович Л. Психомоторні компоненти навчання. Енергія навчального простору в психомоторних іграх. Психолого-педагогічний практикум // Початкова школа. - 2004. - №7. -
С. 21-24.

58. Савенков О.І. Організація ігор-досліджень для молодших школярів // Обдарована дитина. - 2004 - №3. - С. 46-54.

59. Смольникова С. Дитяча гра під кутом зору психолога // Початкова освіта. - 2003. - №38. - С. 7.

60. Степанова О. Науково-методичні підходи до використання гри у педагогічній роботі з молодшими школярами // Дайджест педагогічних ідей та технологій - «Школа-прак». - 2004. - №3-4. -
С. 31-34.

61. Типчукова С. Вчимо правила, граючись // Початкова освіта. - 2002. - №1. - С. 6.

62. Топній Г. Гра - сходинка до майстерності // Початкова освіта. - 2004. - №37. - С. 12-13.

63. Топній Г. Добірка дидактичних ігор // Початкова освіта. - 2004. - №37. - С. 18-20.

64. Топній Г. Ще раз про дидактичну гру. // Початкова освіта. - 2004. - №37. - С. 14-17.

65. Філімонова Т.В. Дитяча гра у наукових розробках педагогів і психологів кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Педагогіка і психологія. - 2001. - №1. - С. 139-146.

66. Фільварська Л. Динамічна стіна (Ігрова діяльність на уроках) // Сільська школа України. - 2003. - №27. - С. 7-11.

67. Хайруміна В. Перемагати (Гра у навчально-виховному процесі Українського коледжу ім. В. Сухомлинського) // Українська мова і література. - 2003. - №13-15. - С. 3-4.

68. Шмаков С.А. Игры учащихся - феномен культуры. - М., 1994.

69. Шмаков С.А. Ее величество - игра. - М., 1992.

70. Шмаков С.А. От игры к самовоспитанию. - М., 1993.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.