1. Короткі біографічні відомості

2. Соціально-політичні і філософські погляди Ж.-Ж. Руссо

3. Вікова періодизація і зміст виховання

4. Виховання жінки

1. Жан-Жак Руссо (1712 - 1778) - французький просвітитель, представник революційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати голод, побої, змінити багато професій.

Систематичної освіти не здобув, в основному займався самоосвітою. Тридцятилітнім поїхав у Париж де познайомився з кращими представниками (літераторами, філософами) нової буржуазної інтелігенції, часто зустрічався з Дідро. За його порадою Ж.-Ж. Руссо написав твір “Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню чи погіршенню моралі?". Діжонська академія за цей твір нагородила Ж.-Ж. Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась друга робота Ж.-Ж. Руссо “Про походження нерівності між людьми”, а потім (1762) - “Суспільний договір”, де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів і розвиває договірну теорію Д. Локка, доводить, що влада, яка не відповідає інтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний договір, за яким люди добровільно передавали частину всіх прав вибраним представниками влади, що повинні служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняє вимогам народу, то її слід усунути.

В 1762 році був надрукований роман трактат "Еміль про виховання", який виклав велике незадоволення серед королівської влади і духовенства. Книга була спалена на одному з паризьких майданів, а Ж. - Ж. Руссо змушений був тікати спочатку в Женеву, а потім в Берлін, і, нарешті в Англію.

У Францію Ж.-Ж. Руссо повернувся хворим, морально пригніченим незадовго до своєї смерті. В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічний твір “Сповідь”. В 1778 році Ж.-Ж. Руссо помер.

2. В основу виховання, за Ж.-Ж. Руссо, повинен лягати принцип слідування за вказівками природи, відповідно з яким:

· кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання;

· виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів;

· інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.

В системі виховання, за Ж. - Ж. Руссо, велика увага приділялась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза феодальним суспільством відповідно з природою. Навчати природовідповідно - значить дотримуватись законів розвитку організму дитини та її здібностей. Завдання вихователя полягає в тому, щоб створити найкращі умови для розвитку дитини, застерігати її від шкідливих впливів. Для того, щоб вихователь міг здійснити свою роль, він повинен добре знати природу дитини і закономірність її розвитку.

Оскільки виховання дітей залежить не лише від вихователя, але й від природи та речей то слід погоджувати всі три чинники виховання.

Ж.-Ж. Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховувати непотрібно: вони вже вихованні самим життям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них став людиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля - сина багатих батьків з метою виховати його справжньою людиною.

3. Ж.-Ж. Руссо ділить життя свого вихованця на вікові періоди:

від народження до двох років, коли особливу увагу слід звертати на

фізичне виховання;

· від двох до дванадцяти років - період "сну розуму", коли потрібно розвивати “зовнішні відчуття! ”;

· від 12 до 15 років (розумове виховання);

· від 15 до повноліття (період морального і статевого виховання).

Ж.-Ж. Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них.

В ранньому дитинстві (до 2-х років) основою є фізичне виховання. Новонароджену дитину не потрібно сповивати, бо перший крик дитини - “протест проти несправедливості в суспільстві! ”.Ж.-Ж. Руссо з обуренням вигукує: “Щастя, якщо її залишають можливість дихати”.

Він радить, як потрібно загартовувати дитину, зміцнювати її фізичні сили. Більше слід рухатись дитині, гратись, не потурати примхам, не поспішати вчити розмовляти, бо це може зіпсувати її мову. Але в дітей бувають і капризи. Неможна потакати капризній вимогливості, бо дитина перетвориться в слабкого тирана. Дитина починає ходити - наступає новий період виховання, коли вона, на думку Ж.-Ж. Руссо, ще не здатна міркувати. Необхідно розвивати її зовнішні відчуття, і автор дає ряд вказівок, як це слід робити.

Необхідно зміцнювати здоров'я, фізичний розвиток дитини. Вчити до 12 років не потрібно, оскільки її розум перебуває ще в "стадії сну". Хай дитина грається на свіжому повітрі; доцільно її вивезти з міста на лоно природи. Коли дитина навчилась читати і цікавиться книгами нехай першою книгою її буде “Робінзон Крузо”. Відкидаючи покарання, Руссо висуває принцип “природних наслідків”. Стикаючись з природою, дитина зрозуміє, що потрібно підпорядковуватись її законам. Дитина розбила скло вікон своєї кімнати, не слід вставляти нових, нехай дме протяг, нехай в дитини нежить - “краще її схватить нежить, ніж виросте безумною”.

Після 12 років починається розумове і трудове виховання дітей. Це так званий третій період (з 12 - 15 років), під час якого слід розвивати у підлітків спостережливість, самодіяльність, вчити працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; вчити читанню, письму, географії, природознавству, астрономії, арифметики, геометрії.

Праця виховний засіб, а разом з тим і громадянський обов'язок “вільної людини”. Еміль тепер підготовлений до життя, і на 16 році Руссо повертає його в суспільство. Він достатньо загартований проти міських спокус і пороків. У юнаків 15-17 років Ж.-Ж. Руссо виділяє три завдання морального виховання: виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. До 17 - 18 років юнаку не варто говорити про релігію, але Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно проходить поступово до пізнання божественного початку.

4. Чотири книги свого роману-трактату Ж.-Ж. Руссо присвятив вихованню чоловіка і лише п'яту - вихованню жінки. Наречена Еміля - Софі - повинна допомагати йому в добрих справах. Захищаючи необхідність виховання жінки, Ж.-Ж. Руссо все ж не міг побороти традиційних поглядів свого часу, за яким жінці відводилось другорядне місце в суспільному житті. Він вважав, що все виховання жінки повинно відповідати інтересам чоловіка. Жінка має бути здоровою, гарною, слухняною, поміркованою, ввічливою і охайною. Серйозна розумова освіта їй непотрібна, оскільки вона більше живе по почуттям, ніж розумом. Така дрібнобуржуазна позиція Ж. Руссо стосовно жіночого виховання.

Висновок:

Ж.-Ж. Руссо як представник революційної дрібної буржуазії гостро і послідовно критикував феодальне виховання і висував ідею виховання “вільної людини”.

Хоч його педагогічна система і мала недоліки (ідеалізація природного розвитку дітей, захоплення теорією вільного виховання, забезпечення шкільної освіти, обмеження розумового виховання жінок та ін.), проте вона була пройнята глибоким демократизмом, ненависті до соціальної нерівності серед людей.

Педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо мали великий вплив на розвиток педагогічної думки в наступний період.

Література

1. История педагогики: Учебник для студентов пед. институтов, Н.А. Константинов, Е.Н. Мединский, М.Ф. Шабаева. - М.: Просвещения, 1982. - 447 с.

2. Історія педагогіки /За ред. М.В. Левківського, О.А. Дубасенюк. - Житомир, 1999. - 336 с.

3. Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія /Упорядники З.Н. Борисова, В.В. Смаль. - К.: Вища школа, 1990 - 424 с.

Размещено на Allbest.ru