Размещено на http://allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Курсова робота

з педагогіки

на тему: «Неуспішність в сучасній школі»

Виконала Студентка Чеснокова Лілія Василівна

Науковий керівник: Вознюк Олександр Васильович

Житомир-2010

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕУСПІШНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
• 1.1 Особливості підготовки дітей до школи
• 1.2 Неуспішність учнів. Сучасні педагоги і психологи про сутність неуспішності і причини ї появи
• 1.3 Психологічні причини неуспішності
• РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕУСПІШНОСТІ ШКОЛЯРІВ І ШКОЛЯРІВ ІЗ НОРМАЛЬНОЮ УСПІШНІСТЮ
• 2.1 Особливості індивідуалізації навчання
• 2.2 Шляхи подолання неуспішності в сучасній школі
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ВСТУП
• Система реформування освіти в Україні ставить своїм завданням формування високо інтелігентної, внутрішньо-вільної і свідомої особистості, здатної розв'язувати соціальні та економічні проблеми молодої суверенної держави. Його реалізація можлива за умови організації особистісно-орієнтованого навчання, кінцевою метою якого є максимальне розкриття індивідуальних можливостей та самоактуалізація особистості кожного, створювання умов для якомога повнішої реалізації інтелектуального й духовного потенціалу дитини.
• Причина виникнення неуспішності у кожного окремого учня своєрідна і пов'язана як з його індивідуальними рисами, так і з особливостями його взаємодії з оточенням. Важливим є вивчення чинників неуспішності учнів саме в початковій школі, де закладаються основи знань, умінь і навичок, необхідних для подальшого успішного навчання.
• Це зумовлено тим, що молодший шкільний вік є найбільш сензитивним для здійснення впливів на особистість дитини з боку дорослих, і саме в цей період формуються такі важливі психічні новоутворення, як довільність психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія і самоконтроль. Тому результати навчальної діяльності (успішні чи неуспішні) мають визначальний вплив на формування «Я-образу» учня. Це дає підставу вважати, що навчальних невдач та їх негативних впливів на формування особистості дитини найпростіше подолати саме в молодших класах.
• Дослідженням психологічних чинників неуспішності учнів початкових класів у традиційній системі навчання займались Б.Г.Ананьєв, Т.Ю.Андрущенко, Ю.К.Бабанський, Н.А.Бастун, Б.Н.Боденко, В.В.Волошина, Ю.З.Гільбух, О.Д.Главінська, С.М.Зінченко, Т.Д.Ілляшенко, З.І.Калмикова, Н.В.Карабекова, І.Ю.Кулагіна, Н.П.Майорова, Н.О.Менчинська, Г.Б.Моніна, М.Й.Мурачковський, Л.С.Славіна, Л.М.Співак, Р.В.Овчарова та інші. Ними встановлено, що неуспішність визначається як об'єктивними причинами (умови життя, невірно організоване спілкування з учнем, формалізм вчителів та батьків у ставленні до навчання дітей, педагогічна занедбаність, психотравмуюча ситуація), так і суб'єктивними причинами (рівень розумового розвитку дитини, ставлення самого учня до навчальної діяльності, інфантилізм школяра, слабкий стан фізичного здоров'я, несформованість мотивів навчання, низька самооцінка учня).
• Але, у зв'язку з реформуванням системи освіти в Україні, її переходом на 12-бальну систему оцінювання застосування таких термінів, як «невстигання», «невстигаючий», недоречно. Сучасна дослідниця Є.Р.Чернишова відмічає, що принципово новою є базова засада - у нас більш немає невстигаючих учнів. У нас є діти, які опанували навчальним матеріалом на певному рівні: початковому, середньому, достатньому або високому. Але ж це ні в якому разі не означає, що у школярів немає проблем у навчанні. Дослідники (Н.А.Бастун, Ю.З.Гільбух, Л.В.Дзюбко, І.В.Дубровіна, Т.Д.Ілляшенко, Н.П.Локалова, Н.Г.Лусканова, Р.В.Овчарова, Ю.О.Приходько, Л.М.Співак) зазначають, що для успішного подолання труднощів навчання необхідно насамперед визначити джерела та причини виникнення цих труднощів, це дає змогу подальшої корекційно-розвивальної роботи психолога й педагога.
• Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної теми та практика роботи школи свідчать, що такий важливий аспект, як комплексна психолого-педагогічна корекція неуспішності молодших школярів, недостатньо досліджена, а вчителі та психологи початкових класів мають потребу в сучасних науково-обґрунтованих рекомендаціях у цій галузі. Важливою є проблема визначення критеріїв шкільної успішності/неуспішності.
• Об'єкт дослідження - процес виникнення шкільної неуспішності у сучасній школі.
• Предмет дослідження - психологічна структура шкільної неуспішності та шляхи її психолого-педагогічної корекції.
• Мета дослідження - визначити шляхи, спрямовані на подолання шкільної неуспішності.
• РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕУСПІШНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ.
• 1.1 Особливості підготовки дітей до школи
• неуспішність школа педагогічний корекція
• Підготовка дітей до школи - це досить серйозна проблема для батьків, вихователів та педагогіки в цілому. По-перше - дитина йде до школи в 6 років, по-друге - загальноприйнятого посібника (як підручник у школі) дошкілля не має, по-третє - сучасні діти гіперактивні(завдяки телебаченню, комп'ютерам тощо). В той самий час шкільні програми не полегшилися, а навпаки ускладнилися. Школи намагаються представити якомога більший «пакет» пропонованих освітніх програм. Як в таких умовах достойно підготувати дитину до школи?
• Не є таємницею, що період від народження до вступу в школу є дуже важливим і від нього залежить майбутній розвиток людини. Цей період характеризується винятково інтенсивним розвитком дитячого організму і особливо швидким розвитком мозку. Саме тоді закладаються основи всіх психічних властивостей особистості, пізнавальних процесів і видів діяльності. Багата інформація, яку дитина накопичує в цьому віці є міцною основою для подальшого розвитку.
• Ми живемо у цікавий час, коли є можливість вибору: школи, програми, вчителя. Усе наше сучасне життя - родина, друзі, радіо, телебачення, розмаїття іграшок - сприяє ранньому розвитку дитини. Але підходити до проблеми раннього розвитку треба уважно, пам'ятати, що малюк має право на дитинство. Психологи стверджують, що високий рівень підготовки дитини ще не означає, що в школі вона буде успішною. Адже учню важливо вміти працювати в колективі, зосереджуватися, швидко думати, бути активним і навіть просто вміти спілкуватися з однолітками. Часто проблеми не видно, поки дитина не сяде за парту. На успішність навчання впливає багато чинників: сам навчальний матеріал, його складність і значущість, правильно підібрані методи навчання, здійснення диференціації та індивідуалізації навчання, особливості навчальних планів та програм. Особистість дитини теж впливає на засвоєння навчального матеріалу.
• Проблема контролю та оцінки: становлення і розвиток. Виявлення, контроль, оцінка і облік знань учнів - важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне здійснення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін. Міняються окремі форми і способу контролю знань, але його головна суть - знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченого матеріалу, - залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання.
• Дитина дошкільного віку володіє напрочуд величезними можливостями інтелектуального розвитку та здатністю пізнавати, в ній закладено інстинкт пізнання й дослідження світу. Треба розвивати ці можливості. Але тільки цього замало для підготовки дитини до школи. Дуже важливо прищепити малюку любов до навчання (адже вчитися йому 12 років), навчити вчитися (а це можливо зробити тільки в дошкільному та молодшому шкільному віці), познайомити з зошитом (адже саме в ньому він буде працювати наступні роки), поступово привчити сидіти за партою (адже з першого дня першого класу треба висидіти за нею 45 хвилин) і зробити це так, щоб дитина її не зненавиділа, а це можливо тільки за умови, що малюк так буде захоплений роботою, що не помітить плину часу. А найголовніше - прищепити дитині впевненість у своїх силах, допомогти їй відчути себе успішною. Актуальність пошуку ефективної взаємодії дорослих та дітей-дошкільнят у сучасних виховних умовах є безперечною. Враховуючи закономірності дошкільного віку, особливості пізнавальних процесів і потреб дитячої особистості, кілька років тому з'явилася література нового покоління, яка увібрала та об'єднала працю психолога і педагога з метою допомогти дитині задовольнити свої потреби в пізнанні та подолати труднощі перехідного до школи періоду.
• 1.2 Неуспішність учнів. Сучасні педагоги і психологи про сутність неуспішності і причини ї появи
• Причина виникнення неуспішності у кожного окремого учня своєрідна і пов'язана як з його індивідуальними рисами, так і з особливостями його взаємодії з оточенням. Важливим є вивчення чинників неуспішності учнів саме в початковій школі, де закладаються основи знань, умінь і навичок, необхідних для подальшого успішного навчання.
• Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтовно досліджували відомі вчені Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За їхніми даними, контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблизно 12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою ускладнює роботу вчителя.
• У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання. В. Цетлін дає таке їх визначення.
• Неуспішність -- невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).
• Відставання -- невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.
• Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспішність -- наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.
• Академік Ю. Бабанський причини неуспішності учнів вбачає у слабкому розвитку мислення -- 27 %; низькому рівні навичок навчальної праці -- 18, негативному ставленні до навчання -- 14, негативному впливі сім'ї, однолітків -- 13, великих прогалинах у знаннях -- 11, слабкому здоров'ї, втомлюваності -- 9, слабкій волі, недисциплінованості -- 8%.
• Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.
• В. Цетлін встановила ознаки неуспішності учня у навчанні: а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв'язання самостійно, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання; б) не задає запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь і не читає додаткової до підручника літератури; в) пасивний і відволікається в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів; г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе; ґ) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат і хід роботи; д) не може відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту; е) не розуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ця сукупність ознак відставання конкретизується стосовно навчальних предметів.
• Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи: 1) недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці); 2) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов'язку і відповідальності); 3) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної та самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя); 4) негативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний рівень життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.).
• Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, серед невстигаючих майже 80% хлопців і 20% дівчат. Слабке здоров'я є головною причиною неуспішності у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат. Недостатній рівень вихованості в хлопців трапляється втричі частіше, ніж у дівчат.
• Залежно від виду відставання у навчанні проводять відповідну навчальну роботу з учнями щодо його усунення. Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; посилення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів щодо їх усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого. Для подолання стійкого відставання з одного предмета чи предметів одного профілю необхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мислення учнів; диференціювання завдань з усунення прогалин у знаннях; спеціальне повторення недостатньо засвоєних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до навчального предмета. Щоб подолати стійке і широкопрофільне відставання учнів, слід: вживати заходів щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень не встигає.
• 1.3 Психологічні причини неуспішності
• Якщо говорити про психологічні причини неуспішності, то, насамперед, основними чинниками порушення навчальної діяльності є недоліки та дисгармонічність розвитку інтелектуальних здібностей учнів - вищих форм мислення, що не одержали розвитку в початкових класах, а також неповноцінність початкових шкільних навичок, основними з яких є навички читання.
• Але навіть у тому випадку, коли початкова школа цілком та успішно вирішує свої задачі, це не означає, що дитина зможе без проблем продовжувати вчитись у середній школі. Фактично так і стається, коли відмінники початкової школи поступово стають трієчниками, незважаючи на всі їхні старання. Цей результат, на жаль, закономірний через нестиковку програм початкової та середньої школи, через розходження цілей, які вони перед собою ставлять.
• Основна задача початкової школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину до нового способу життя, де в якості провідної виступає навчальна діяльність, і сформувати в неї початкові навички: читати, писати, рахувати. Рішення даної задачі не пред'являє яких-небудь особливих вимог до інтелектуального розвитку дітей. Вони здійсненні за умови мінімального мовного та психомоторного розвитку й наявності простої асоціативної пам'яті. Якщо дитина старанна, а батьки допомагають і контролюють процес навчання, то відмінна успішність їй гарантована. Особливості та недоліки розвитку мислення не відіграють особливої ролі при навчанні в початковій школі, тому що вони там не потрібні. Мислення може знаходитись у зародковому стані, на допонятійному рівні, коли дитина не розрізняє часткове й загальне, істотні й несуттєві ознаки, замість категоризації використовує емоційні, функціональні або ситуативні узагальнення, мовні або візуальні шаблони. Усі ці особливості мислення можуть не тільки зберігатись, а й закріплюватись, поки дитина перебуває в початковій школі, тому що вона спеціальних задач розвитку понятійного мислення не ставить.
• Основна задача середньої школи полягає в тому, щоб увести підлітка в систему наук, ознайомити його з основами наукових знань. Будь-яка наука має цілком визначену структуру, що вибудовується на понятійному принципі. В її основі лежать відправні поняття й аксіоми, з яких поступово виводяться більш часткові, спеціальні поняття, виростає сама піраміда науки. Щоби сприйняти будь-яку науку, її внутрішню логіку та взаємозв'язок окремих частин, необхідно володіти понятійним мисленням, що здатне адекватно відбивати закономірності, які використовуються в наукових узагальненнях. Операційна система інтелектуальної діяльності повинна знаходитись у взаємно однозначній відповідності з операційною системою, що використовується при викладанні наукових знань. Якщо ця умова дотримується, тобто підліток має понятійне мислення, то він легко розуміє те, що йому пояснюють на уроках, і те, що він сам читає в підручниках та інших наукових посібниках чи у книгах.
• Якщо понятійне мислення не сформоване, дитина може образно уявляти наукові факти та положення, але в основному їй доводиться заучувати викладену на уроках і у книгах інформацію. Якщо це не відразу стає очевидним стосовно таких наук, як історія, біологія чи географія, то стосовно математики та фізики сумнівів ні в кого не виникає. Гуманітарні науки діти можуть ще якийсь час зубрити й одержувати «п'ятірки» за перекази, хоча на запитання, поставлені наприкінці параграфа, далеко не завжди можуть дати зрозумілу відповідь. Математика й фізика досить швидко переходять у розряд ненависних предметів, тому що запам'ятовуванню вони не піддаються, а виучені формули анітрошки не допомагають рішенню задач. Навчання стає неповноцінним, а з ряду предметів - і неможливим.
• Дитина не народжується з розвиненим понятійним мисленням, воно не дозріває саме по собі в міру її дорослішання. Як показав Л. Виготський, понятійне мислення формується у процесі навчання, коли дитині доводиться опановувати наукові поняття, коли її навчають цьому в початковій школі. На жаль, сьогодні програми не тільки початкової школи, а й у значній мірі 5-6-х класів утримують дитину від необхідності мислити, опановувати наукові поняття.
• Поряд із цим, труднощі, які молодші школярі відчувають при засвоєнні навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи.
• Так, перша група труднощів пов'язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної сфери учня.
• Конкретними недоліками розвитку психомоторної сфери є:
• · несформованість зорово-рухової координації;
• · недостатній рівень диференційованості м'язових зусиль руки;
• · недоліки в розвитку мікромоторики.
• Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретними психологічними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі:
• · несформованість просторових уявлень;
• · недоліки в розвитку процесів звуко-літерного аналізу й синтезу та фонетико-фонематичного сприйняття;
• · недоліки в розвитку пізнавальних процесів.
• Визначені труднощі при засвоєнні навчального матеріалу створюють вікові особливості розумової діяльності молодших школярів:
• · конкретність мислення (вона ускладнює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів'їв, алегорій; математичного змісту задачі у зв'язку із зосередженістю на її сюжетній стороні).
• · синкретичність мислення (відсутність необхідного й достатнього аналізу всіх даних, що призведе до неправильних умовиводів і помилкових рішень задач);
• · недостатність узагальнення мислення (обумовлює ускладненість при утворенні понять, що ґрунтуються на виділенні істотних ознак у навчальному матеріалі);
• · однолінійність мислення (тобто прикутість до якої-небудь однієї сторони розглянутого предмета чи ситуації, невміння бачити й утримувати у свідомості одночасно різні сторони, різні ознаки того самого предмета, невміння оперувати одночасно всіма потрібними для рішення задачі даними) обумовлює рішення задачі тільки одним способом;
• · інертність розумової діяльності (призводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може ускладнювати перехід від прямого способу дії до зворотного; виявлятись у труднощах при переведенні з однієї форми в іншу, наприклад, з буквеної форми в цифрову).
• Третя група труднощів пов'язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна психологічна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в несформованості процесів самоконтролю й саморегуляції. Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути:
• · невміння виявляти свої помилки;
• · зростання кількості помилок до кінця роботи;
• · виконання вимог учителя не в повному обсязі;
• · труднощі з формуванням рухової навички письма;
• · повільний темп письма.
• Особливо слід зазначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей - дітей із флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуально-типологічними особливостями:
• · пропуск букв, складів, недописування слів і речень (унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від класу);
• · повільний темп письма, читання, рахування;
• · невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу;
• · уповільнене протікання розумової діяльності.
• До психологічних причин неуспішності варто віднести також таке:
• · недоліки пізнавальної діяльності;
• · несформованість прийомів навчальної діяльності;
• · недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини;
• · неадекватне використання дитиною своїх індивідуальних типологічних особливостей;
• · невміння вчитись, переборювати труднощі;
• · труднощі засвоєння навчального матеріалу.
• Робота зі слабо встигаючими учнями повинна будуватися за принципом заповнення пробілів у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увага варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено.
• РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕУСПІШНОСТІ ШКОЛЯРІВ ІЗ НОРМАЛЬНОЮ УСПІШНІСТЮ
• 2.1 Особливості індивідуалізації навчання
• Індивідуалізація, як показав аналіз, стосується змісту праці школярів, і характеру їх навчальної роботи: для слабких школярів рекомендуються карточки з індивідуальними завданнями, особлива методика аналізу помилок в письмових роботах. Застосовувались три типи запитань і завдань при роботі з відстаючими: підготовчі, зрівнюючи (при виконанні яких слабо встигаючі школярі знаходять на одному рівні з іншими) і перспективні (при вихованні яких слабо встигаючі школярі ставляться на передній фронт загально класової діяльності). Крім того, на уроках виявлялась спеціальна допомога слабким школярам, яка виражатись у вказівках на неуважність, в показі помилок, змога використовувати визначене правило, в нагадуванні про порядок дій (математика), тимчасове полегшення умов задачі (завдання), вимоги провести порівняння, провірити зроблене, подувати про другий спосіб дій. Індивідуалізація здійснюється також з допомогою програмових підручників.
• Звернемо увагу і на особливі умови опитування для невстигаючих школярів. Рекомендується давати їм більше часу для обдумування відповіді коло дошки, допомагати викладати зміст “уроку, використовуючи план, плакати ”.
• В практиці школи використовують різного роду додаткові заняття з відстаючими. Цей спосіб виявляється єдиним у тих вчителів, які не вміють диференціювати роботу школярів на уроці, індивідуалізувати домашні завдання. Рекомендації про необхідність додаткових занять з відстаючими знаходяться в літературі. Згадуються епізодичні і систематичні заняття, групові та індивідуальні. Спеціально відмічаються зібраність додаткових занять, які породжують вивчення нового матеріалу.
• Велике значення приділяється організації індивідуальних занять молодших школярів. Рекомендується для слабих школярів організувати підготовку уроків в школі.
• Ще одне важливе питання відноситься до організації навчання дітей, які залишилися на другий рік.
• В літературі справедливо відмічається, що повторний курс наносить велику шкоду, травмує дітей, що навчаються і малоефективний.
• В зв'язку з цим виникла ідея і мається доволі широка практика створення спеціальних класів (шкіл), як для невстигаючих з повільним темпом розвитку, так і для переростків, дітей що залишились на 2-й рік, і дітей ми залишились на 3-1 рік в тому ж класі.
• В школах США, також практикують особливі групи із відстаючих. Для них розроблюються прогари, комплектуючі недоліки, їх підготовки, - двомовні матеріали для тих, хто слабо знає англійську мову. В американській педагогіці основною мірою подолання неуспішності рахується індивідуалізація навчання; залишені є на другий рік ставляться під сумнів. Педагоги приходять до висновку про бажаність:
• а) розприділення школярів в класи по віку і перевід всіх в наступний клас; комплектування класів у великих школах по здібностям на основі думки вчителів, даних тестування і оцінок.
• б) важлива роль в подоланні неуспішності належить досконалості діяльності педагогічного колективу в цілому, науковій організації його праці.
• Багатьма розглядаються питання досконалості програм і книжок.
• Інші автори виділяють:
• 1) мінімумі програмного матеріалу;
• 2) основний матеріал в повному обсязі;
• 3) основний матеріал плюс поглиблене його вивчення.
• Про різноманітну глибину засвоєння матеріалу говорить і Л.В. Занком, маючи на увазі подання неуспішності в початковій школі. Частково ці ідеї реалізовані в діючих книжках, в яких даються наряду з обов'язками додаткові завдання.
• Слід відмітити і такі запропоновані в літературі міри попередження неуспішності, як підвищення кваліфікації вчителів, їх періодична атестація.
• Ми рахуємо важливим підвищення не тільки методичною, яка і загально педагогічною і психологічного інформування вчителів, створення умов для їх творчої самоосвітньої роботи.
• Для попередження неуспішності, як показав аналіз умов, основне значення має досконалість процесу навчання, процес його вихованої і розвиваючої взаємодії. Наші рекомендації поправлені на вирішення цих питань як в індивідуальній роботі навчається, так і в роботі з всім часом.
• 2.2 Шляхи подолання неуспішності в сучасній школі
• Над вихованням дітей шкільного віку працюють педагоги і батьки. Тільки при умові органічного, а не випадкового контакту між ними це виховання принесе потрібні результати. Педагоги можуть дати батькам корисні поради, як боротьба з недоліками дітей, і з іншої сторони, які отримають від батьків важливі поряди, які характеризують життя і поведінку дітей вдома.
• Якщо небажання працювати або неохоче відношення до роботи у школяра повторюється часто, так як би закріплення, стали показниками для нього, ми говоримо, що цей школяр лінивий. К.Д. Ушинський в книзі “Людина як предмет виховання», і в інших творах показав, що мотив до діяльності - потреба людини, що в творчій праці є людське щастя.
• Лінивість школяра, як відсутність працелюбства не дає йому можливість відчути людське щастя, мішає йому пережити радість праці, збіднює його особистість, його можливості в майбутньому, коли він покине стіни школи і вступить в самостійне життя. Щоб боротися з лінивістю школярів, треба добре розібратися в різних формах і проявах цього недоліку.
• Інколи батьки неправильно пояснюють лінивість небажання і разом з тим невміння дитини працювати, які насправді пов'язані з його хворобливим станом і частковим ослабленням працелюбства.
• Неправильно робили батьки учня ІV класу, щойно перехворівшого скарлатиною, заставляючи його багато займатися, щоб скоріше наздогнати пропущене в школі. Організм цього школяра був ще слабкий і дитина не могла працювати в такому напруженні, як цього вимагають батьки.
• Якщо школяр неохоче відноситься до всіх занять, до фізичної праці, уникає всілякої праці, цього школяра ми можемо називати лінивцем.
• Такі діти всіляко уникають праці. А якщо і бувають вимушені її виконувати, відносяться до неї, як до неприємного обов'язку, від якої стараються по можливості звільнитися. Дуже часто школярі лінуються тільки на заняттях по визначеним предметам або виконують якесь доручення. Діти не народжуються лінивими, і коли говорять, що син або дочка ліниві «в тата» або «в маму», то діло тут не в спадковості, а в батьках, в умовах виховання. Лінивість дітей породжується відсутністю в сім'ї трудової обстановки. Лінивість часто породжується - розжалуванням дітей в сім'ї. Інколи школярі починають неохоче відноситися до уроків, тому що вдома для цих уроків не створені необхідні умови.
• Лінивість дітей інколи виникає в результатів поганого впливу однокласників. Боротьба з лінивістю, окремих школярів особливо є важкою в тих випадках, коли у батьків немає впевненості в тому, що вони в стані перевиховати ліниву дитину. В таких випадках батькам необхідно об'єднати свої зусилля з зусиллями педагогів.
• Увага необхідна для успішного навчання і праці, для дисциплінованої поведінки.
• Великий російський педагог К.Д. Ушинський зрівнював увагу з дверима в свідомість дитини. Якщо ці двері закриті, якщо дитина неуважна, вона не засвоїть навчального матеріалу.
• Деяким школярам тяжко зорієнтуватись на чому-небудь довгий час, увага у них нестійка, вони часто відволікаються, таких дітей ми називаємо розсіяними.
• Розсіяність буває різна. Одна, якщо так можна висловитися, - від дуже важкої уваги, направленої на один предмет і, заважаючої сприймати все інше. Школяр ІV класу з великою цікавістю працює вдома з конструктором. Мати говорить йому: “Я тебе три рази кликала обідати, а ти ніякої уваги не звертаєш. Який ти розсіяний. Увага школяра так була зацікавлені конструктором, що він не чув слів матері.
• Не під силу для дітей молодшого шкільного віку запам'ятати одразу багато різних доручень. Дітям цього віку не можна давати одразу кілька завдань.
• Наприклад, Дмитро, школяр І класу, отримав погану оцінку. Це дуже погіршило його настрій, і під час уроків в класі він був дуже неуважний і розсіяний.
• Розсіяність дітей часто говорить про те, що у них не розвинуте почуття обов'язку, відповідальності. Наполегливість - риса сильного характеру, яка виражається в можливості боротьби з труднощами, долати перешкоди, які виникають на шляху людини до поставленої ним мети. Недолік наполегливості у дітей часто проявляється в тому, що вони почавши якусь справу, починають «скучати». Ненаполегливі діти часто, не закінчують одної справи, переходять до іншої. Так, більшість дітей перестають займатися музикою, тому, що таке навчання, яке витрачає багато часу і терпіння, здається їм важким, а їм хотілось б скоріше навчитися виконувати слабкіші твори. Часто ненаполегливі діти розбалувані, не навчені до напруженої праці. Дитині вже з ранніх років присутня властивість до активної діяльності, і період її розвитку йде в напрямку все більшої і більшої тяжкості і свідомості цієї діяльності. Однак є діти пасивні, в'ялі і разом з тим їх не тяжко назвати лінивими. Це або хворобливі, фізично слабкі діти, або діти сімейні умови яких і застосовуючи до них міри виховання в якісь мірі подавляє їх активність.
• Учениця ІІІ класу Олена - худенька дівчинка, дуже в'яла, хвороблива. Батьки загрузили її різними заняттями: Олена навчається музиці, англійській мові. Якщо вона відмовляється виконувати завдання. кажучи, що в неї болить голова, батьки називають її лінивою, наказують. В виховання Олени втрутились шкільні лікарі і вчителі. Вони сказали батькам, що в'ялість дівчинки пояснюється її хворобливим станом. Олену помістили в оздоровчий табір. Повернулась вона звідти здорова, життєрадісна. Пасивність буває і тимчасовим станом дітей, наприклад: після перенесених хвороб, і в результаті сильної втоми, пережитих невдач. Деяким пасивним дітям властива непевність в собі, навіть боязкість. Батьки ж іноді, замість того, щоб нав'язувати дітям віру в свої сили, навпаки, посилюють їх невпевненістю, звинувачуючи дітей в невмінні працювати, в відсутності у них здібностей. Батьки повинні укріпити здоров'я і фізично розвивати дітей, що необхідно і для виховання у них активності, впевненості в собі, бадьорості і оптимізму. Дітей здорових та невстигаючих треба приваблювати до систематичної посиленої для них праці, давати їм доручення, старання, щоб вони можливо більш знаходились в колективі. В вихованні навиків культурної поведінки у таких дітей входить виховання акуратності, зібраності, організованості. Формуванню цих якостей сприяє строге виконання режиму дня. Неакуратність школярів проявляється в усьому, навіть в їх зовнішності.
• Василь школяр 4 класу, дуже неакуратний. Форма його завжди брудна, ґудзики незачеплені, ремінь бовтається, волосся незачесане. Василь дуже неохайно поводиться з книжками, за що його не один раз попереджували в шкільній бібліотеці. Він повертає книжки з розірваними сторінками, пописані. В школу Василь постійно запізнюється. Вдома довго не може взятися за уроки. Неорганізованість, неохайність хлопчика пояснюється тим, що в свій час на ці негативні риси не звертали увагу в сім'ї, та й в школі. Для виховання акуратності і організованості має велике значення організація побуту в сім'ї.
• У народі кажуть, що та людина щаслива, котра йде на роботу з радістю і повертається з добрим настроєм. Для учительки ліцею №1 ім. Т. Г. Шевченка м. Радомишль та її учнів такою роботою є навчання у школі. Вважаючи особистість пріоритетом педагогічної діяльності, вчителька шукає ті форми і прийоми навчання, які сприяли б розвиткові і становленню дитини, виховання культури, спілкування, працьовитості.
• Відомо, що більшість першокласників із виникненням бажанням починає ходити до школи. Та невдовзі пізнавальний інтерес послаблюється, натомість з'являється пасивність, зростає відчуженість. Щоб запобігти такому явищу, вчителька завжди дбає про добре самопочуття кожного школяра у його «другому домі». За основу спілкування вона бере доброзичливість, щирість, принциповість і відповідальність, бо від цього залежить чи стане вчитель для дитини близькою людиною. Катерина Станіславівна намагається уявити себе в ролі учня, зрозуміти і сприйняти його погляди. До вихованців звертається лише по імені, щоб краще пізнати їх, вивчає сім'ї, в яких виховуються діти, умови життя, моральні принципи батьків, так зване «вуличне оточення», світ захоплень, проводить анкетування дорослих і дітей.
• Наводимо зразки анкет.
• Анкета № 1 (для батьків)
• 1. Прізвище, ім'я по батькові матері, батька.
• 2. Освіта, місце роботи.
• 3. Домашня адреса. Як ви оцінюєте свої житлові умови?
• 4. Стосунки в сім'ї: чудові, нормальні, добрі, не дуже вдалі (підкреслити одну з відповідей).
• 5. Хто з членів сім'ї, родини має більший вплив на дитину?
• 6. Світ захоплень сім'ї.
• 7. Світ захоплень дитини.
• 8. Назвати те, що вам найбільше подобається і не подобається у вашій дитині.
• 9. Як заохочуєте своїх дітей? Як реагуєте на злочин (незлочин) провини?
• 10. Чого очікуєте від навчання дитини у школі?
• Анкета № 2 (для учнів)
• 1. Чи бажаєш ходити до школи?
• 2. Які твої улюблені уроки?
• 3. Чи подобається твій сусід за партою? Чим?
• 4. Чи маєш друзів у класі?
• 5. З яким настроєм ідеш зі школи додому? Чому?
• 6. Які три бажання ти б загадав, якщо б мав чарівну паличку?
• Аналіз відповідей дає змогу корегувати педагогічні зусилля, спрямовувати їх у потрібне русло. Щоб відчути, що школярі в класі не просто навчаються, а дійсно живуть, робочий тиждень починається з бесіди на тему: «Як минув твій тиждень?», «Твої вихідні дні».
• У класі учні завжди пам'ятають про день народження один одного. Це улюблене свято кожної дитини. Щоб воно стало пам'ятним, школярі співають, танцюють, вітають один одного, малюють, а в дарунок виконують книжку-саморобку «На згадку». В класі є парта «Сонечко», за якою сидить іменинник у свій день. У кінці кожної чверті учні збираються за «круглим столом»: аналізують успішність, поведінку, розважаються, п'ють чай. Значну увагу класовод приділяє організації навчальної діяльності учнів залежно від змісту уроку і готовності дітей до сприйняття матеріалу. Саме це впливає на навчальні результати, розвиток особистості, емоції, та почуття вихованців. Значну увагу Катерина Станіславівна приділяє керівництву читанням школярів. Адже це універсальний дидактичний прийом, психологічний вплив якого прискорює загальний розвиток дитини на початковому етапі навчання. На уроці доводиться формувати й удосконалювати різні навички - швидкість, правильність, виразність, усвідомленість. Але основними заняттями є розуміння прочитаного. Уже на перших заняттях Катерина Станіславівна пояснює учням, що читати - означає думати, намагатися зрозуміти написане. Навчає дітей слухати, чути й усвідомлювати. Ефективним прийомом для поліпшення розуміння прочитаного вважає проведення різних форм словникової роботи, а саме:
• · Дидактична гра «Дотепи». Це самостійне читання всіх нових слів у парі «школяр + школяр», класом, а потім по черзі парами на час.
• · Дидактична гра «Аукціон». Хто запам'ятав найбільше нових слів?

· Дидактична гра «Впіймай рибку». На дочці зліва записано нові слова, справа - синоніми до них (відповіді). Завдання: з'єднати лінією пари.

Пропонування словникова робота корисна й потрібна Її слід вести систематично, тренуючи дітей свідомо читати й сприймати твори. Традиційними в класі Катерини Станіславівни стали дні відкритих дверей, на які запрошуються батьки, це дає можливість дорослим краще пізнати дітей у процесі навчання, спілкування з товаришами. Завдання на таких заняттях, виховних заходах одержують усі: і школярі, і їхні батьки. Успішність школяра майже основний показник його невдач і досягнень на протязі всього часу навчання. Висока успішність асоціюється у дорослих(батьків, вчителів) не тільки і не скільки зі здібностями, навчальною мотивацією чи якостями, стільки з загальним благополуччям школяра.

Низька успішність, навпаки, сприймається як показник визначених труднощів, неблагополуччя школяра. Цим посилюється велика кількість публікацій, які присвячені неуспішним, недисциплінованим школярам В качестве принципа можно назвать: Вапеер Э. Зависимость второгодичества от дополнительных условий и некоторых особенностей школьной среды// Советская педагогика и школа: В. 3 т. Тарту, 1968.Т.1; Ланестик П. личных взаимоотношениях оттесненных учеников и особенности их развития // Советская педагогика…; Ланестик П. Путь развития в личных взаимоотношениях отвердженных учащихся // Советская педагогика 1970. Т.3; Ануфриева В.Д. Пхилологические исследования ----------трудновоспитуемых в системе личных взаимоотношений в классе // О некоторых вопросах нравственного воспитания детей и подростков. М., 1970;, і відсутність праць про встигаючих школярах і відмінниках.

Є правдою те, що на взаємовідносинах дуже відзначаються не самі результати навчальної діяльності, не сама неуспішність, а особистісні якості підлітка. Які характеризують його навчальну працю См.: Синицкая В.А. Некоторые особенносты взаимоотношенийв класном колективе школьников-подростков//О нравственном воспитании школьников. Л.1968..

Дослідження по проблемі взаємовідносин в шкільному колективі будуються по одній, традиційній схемі: на початку в класі виділяється група найбільш успішних школярів, після цього дослідник намагається вивчити фактори, які характеризують дану групу См.: Копоминський Я.Л. Психология дексткого коллекитва. Минск, 1984..

Якщо таким фактором є спілкування, то робиться висновок про залежність статусу школяра від його спілкування, якщо успішність, то статус пов'язується з цим показником.

В справжньому дослідженні рухи смислової освіти вивчатись на прикладі відмінників, наприклад, не дивлячись на приписування хорошим школярам позитивних якостей, їх реальний вплив на загально-групові норми дуже незначний. Так, в ІV класах тільки відмінники виказували незадовільність вимогами дорослих добре вчитися. В своїх відповідях на тест «Незакінчені речення» вони писали, що дорослі “забули, як вчитися самим та вимагають неможливого”. Інші школярі, особливо слабші, навпаки, відмічали, що “дорослі правильно роблять, заставляючи нас вчитися добре, вони бажають нам добра0 хочуть, щоб ми більшого досягнули в житті” і т.д. Експеримент проведений в тих же класах, які пізніше, показав, що думки дітей змінились кардинально.

Школярі, виказують відношення до відмінників із свого класу, відмічають, що це хороші, добрі, лагідні люди, з якими можна дружини, що вони завжди готові прийти на допомогу. Але на думку інших школярів, існують і такі відмінники, але не із класу, які задирають ніс перед іншими, ставлять себе вище інших, такі відмінники “нехороші, погані люди”.

В молодшому шкільному віці перевищує процес адаптації, що проявляється в правом нового школяра познайомитися з порядками в класі, засвоїти нормативи шкільного життя. Характерна для молодших школярів інтеграція находить своє вираження в підтримці і одобрені класом тих позицій, які сприяють реалізації цілей і цінностей колективу школярів.

В процесі сімейного і шкільного виховання у дітей успішних повинні формуватися позитивні риси, необхідні для успішної роботи, дисциплінованої і моральної поведінки. Ці риси виражають відношення молодших школярів до праці - працелюбність, увага, акуратність в праці, до самого себе - відповідальність, скромність, самокритичність, до інших людей - колективізм і товаришування, чуйність, велике значення мають вольові риси - цілеспрямованість, сміливість, самостійність, ініціативність, витримка, наполегливість, терпимість.

Ми повинні, як учив А.С. Макаренко, підходити до виховної роботи з молодшими школярами з вірою в неможливість, виправлення самого дурного характеру, і в те добре, що чуйні вихователі завжди найдуть в кожній дитині.

Ефективність навчання виявляється характером відношення школярів до науки, характером їх навчальної праці. Це відношення в більшості залежить від того, чи розуміють школярі особистісну і суспільну значущість навчальної праці, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для суспільства активної, творчої, систематичної праці. Тому організація навчального процесу повинна бути такою, щоб кожному школяру була зрозуміла особистісна і суспільна значущість його активної, творчої і впертої праці і основним показником була б оцінка такої навчальної праці школяра.

Для того, щоб інтенсифікувати навчальну роботу кожного школяра, недостатньо прямого впливу вчителя на школяра. Більш ефективним засоби являється вплив на нього через шкільний колектив. А для цього потрібно, щоб шкільна група була референтною по відношенню до кожного школяра.

Для того, щоб своєчасно виявляти всіляке відставання в навчанні кожного школяра і тут же його виконувати, протікаючий контроль повинен мати все захопливіший характер. Це значить, що контроль повинен проводитися по кожному елементу змісту навчальної програми і захоплюють одночасно всіх без виключення тих що навчається.

Найважливішим фактором підвищення ефективності навчання являється суб'єктивний характер діяльності школяра в навчальному процесі.

Школяр повинен бути не тільки об'єктом педагогічних впливів вчителів, і активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів в організації всього навчального процесу. Це означає, що в кожному класі організується навчальне самоуправління, яке організовує тільки суспільне життя класу, як і значну частку навчальної роботи.

Ефективність навчальної роботи школярів залежить від розвитку у них здібностей до навчання, здібності розумного і правильного вчителя. Для цього вони повинні оволодіти загальними навчальними вміннями і навичками,які повинні включатися в навчальні програми вчителів по кожному навчальному предмету.

Ефективність навчальної роботи школярів визначається характером їх особистісної вихованості, їх соціальними якостями.

Ефективність навчання, характер відношення школяра до навчальної правці залежать від того, яке життя школяра в школі і класі, чи задовольняє життя його потреби, з якими почуттями школяр йде в школу, які емоції і почуття виникає у нього навчально-виховний процес.

Життя школярів у школі, навчальний процес, уроки і позакласні і позашкільні заняття повинні бути так організовані, щоб в них могли і хотіли приймати активну участь всі школярі. Взаємовідносини між вчителями і школярами повинні протікати на оптимістичному відношенні вчителя до кожного школяра: вчитель повинен вірити в можливості і сили школяра. Він повинен виявити сильні сторони кожного школяра. Для того, щоб боротися з недоліками того чи іншого школяра вчитель повинен шукати його розмови і створювати умови, щоб кожний школяр досяг успіху в якій-небудь області. Школяр, який в школі не досягає успіху, робиться невдахою почуває себе так, і тим самим він приречений на успіх в навчальній роботі.

ВИСНОВКИ

Сьогодні ми маємо справу з лавиноподібним ростом неуспішності школярів. Оскільки стопроцентний показник вже не потребується, але кожна школа намагається вирішити цю проблему по-своєму. Немає єдиного розуміння, а головне єдиної стратегії.

Неуспішність - постійна проблема педагогів. Світова школа накопичує лише два підходи до рішення цієї проблеми. Перший - перевід невдалих школярів в наступний клас, де навчання здійснюється по програмах зі зниженими вимогами. Другий повторне вивчення курсу за минулий рік, тобто другий рік. Перший підхід в силу ряду причин у нас не практикується. Залишається другий рік, який як давно показано, не оправдовує себе, ні в економічному, ні в технологічному, ні в педагогічному змісті.

Неуспішність - важке і багатогранне явище шкільної дійсності, яке потребує різноманітних підходів при її вивченні.

Неуспішність трактується як не співвідношення підготовки школярів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку вмінь і навичок, формування досвіду творчої діяльності і виховання пізнавальних відносин. Ми просимо показати, що попередження неуспішності вимагає в себе визначення і відсторонення всіх її елементів. Висувається «відставання», яким характеризується як неуспішність в вигляді процесу, так і окремі часткові і різночасові невиконання вимог. Відставання розуміється як невиконання вимог навчального процесу.

Вимоги групуються в зв'язку з компонентами змісту навчального предмету, які повторюють склад змісту загальної освіти.

Ці компоненти в єдиному з особливостями засвоєння різноманітних видів змісту визначають зміст елементів неуспішності. Нами виявлені елементи неуспішності для однієї групи навчальних предметів. При умові виділення їх для інших груп навчальних предметів з'являється можливість дати більш дидактичне визначення неуспішності в сучасній школі.

Вивчення природи міжособистісних відношень нелегка справа. Особливо важко вона вирішується в дитячих колективах.

Проведені дослідження також дають матеріал для подальшого, більш глибокого вивчення міжособистісних відносин, як в даному віці - молодшому шкільному віці, так і в іншому віці, при умові додаткового вивчення особливостей даного віку. Вони так само дають матеріали для роботи, як в досліджуваній групі, так і в інших, подібних групах школярів, молодшого шкільного віку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абасов З. Эта вечная проблема - неуспеваемость. //Директор школы № Стр. 22-28.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968.

3. Борисов П.П.О дидактических причинах второгодничества в школах Якутин. Якутск, 1967.

4. Будорный А.А. Розанталь У.Д. Об одной из возможностей преодоления второгодничества // Советская педагогика, 1966, № 7.

5. Вопросы предупреждения неуспеваемости школьников / рад. Бабанский Ю.К. Ростов-на-Дону, 1972.

6. Дидактика совершенной школы./Под ред. В.А. Онищука. - К., 1987. - с. 109-110.

7. Зинченко С.Н. Трудные дети. -Н., 1988, стр. 3-10.

8. Левитов Н.Д. Отчего возникают недостатки в характере школьников и как их исправить. М., 1961. стр. 3-4, 12-13, 14-17, 25-31, 31-35, 36-40,41-43.

9. Психология развивающейся личности/ред. Петровского А.В.-М. «Педагогика» 1987 стр. 112-113, 126-127.

10. «Початкова школа». № 9 вересень 1998.стор. 25-27.

11. «Початкова школа». № 7 липень 1998.стор. 25-27.

12. Психологія /ред Крутецкого В.А. -М. “просвещение” 1974. стр. 265-267.

13. Психология дества/Под ред. А.А. Реана. - М.Ю. “ОЛМА-Пресс” 2003. стр. 202-204.

14. Фіцула М.М. Педагогіка.

15. Устининин. Неуспеваемость школьников и ее предупреждение. М., 1977.

Размещено на allbest.ru