Музика та розвиток розумової діяльності дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Музика та розвиток розумової діяльності дошкільників»

Зміст

Вступ

1. «Розумовий розвиток» і «розумове виховання»

1.1 Поняття «розумовий розвиток» і «розумове виховання»

1.2 Основні функції і завдання розумового виховання

2. Розвиток розумової діяльності дитини

3. Вплив музики на розвиток розумової діяльності

3.1 Поняття естетичного виховання

3.2 Музичне виховання та розвиток розумової діяльності дошкільників

Висновок

Бібліографія

музика розумова діяльність дитина

Вступ

Для сучасної освітньої системи проблема розумового виховання надзвичайно важлива. За прогнозами вчених 3-е тисячоліття, на порозі якого стоїть людство, буде ознаменовано інформаційною революцією, коли знають і освічені люди стануть цінуватися як істинне національне багатство. На перший план висувається завдання формування здатності до активної розумової діяльності. На сучасному етапі треба давати дітям ключ до пізнання дійсності, а не прагнути до вичерпної сумі знань, як це мало місце в традиційній системі розумового виховання.

Між тим у багатьох країнах світу в усіх ланках системи освіти - від дошкільних закладів до університетів - відзначаються, з одного боку, зростання інформованості, з іншого боку - зниження в цілому якості знань, розумового розвитку учнів.

У роботах вітчизняних і зарубіжних вчених дошкільне дитинство визначається як період, оптимальний для розумового розвитку і виховання. Так вважали педагоги, які створили перші системи дошкільного виховання, - Ф. Фребель, М. Монтессорі. Але в дослідженнях А.П.Усовой, А.В.Запорожца, Л. А. Венгер, Н.Н.Поддьякова виявлено, що можливості розумового розвитку дітей дошкільного віку значно вище, ніж вважалося раніше. Дитина може не тільки пізнавати зовнішні, наочні властивості предметів і явищ, як це передбачено в системах Ф. Фребеля, М. Монтессорі, але і здатний засвоювати уявлення про загальні зв'язках, що лежать в основі багатьох явищ природи, соціального життя, опановувати способами аналізу і рішення різноманітних завдань.

Естетичне виховання - найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток. Складовою цього процесу є мистецька освіта-процес засвоєння мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, розвиток здатності до художньої творчості.

Умовою і засобом естетичного виховання є мистецтво: образотворче, музика, література, архітектура, театр. Раннє залучення дітей до цього високого мистецтва сприяє зародженню в дитячій душі естетичного сприйняття дійсності.

Світ музики особливо привабливий для дитини, так як музичне виховання є синтезом різних видів діяльності. Одним з перших заговорив про необхідність систематичного музичного виховання дітей з раннього віку В. М. Бехтерєв. У своїх роботах, присвячених цьому періоду дитинства, він писав про те, що саме період «першого дитинства» є найсприятливішим для розвитку уваги, відчуттів, чуттєвої сфери. Ось чому головною метою музичного виховання має бути розвиток музичного слуху дитини в співі і слуханні музики.

1. «Розумовий розвиток» і «розумове виховання»

1.1 Поняття «розумовий розвиток» і «розумове виховання»

Розумовий розвиток - це сукупність якісних і кількісних змін, що відбуваються в розумових процесах у зв'язку з віком і під впливом середовища, а також спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду дитини. На розумовому розвитку дитини позначаються і біологічні фактори: будова мозку, стан аналізаторів, зміни нервової діяльності, формування умовних зв'язків, спадковий фонд задатків.

За даними вчених (генетиків, психологів), передумови розумових здібностей закладені в природі дитини на 50-60% (в зарубіжній науковій літературі вказується вищий рівень-до 80%). Підкреслюється, що розумові властивості дитину від народження носять переважно творчий характер, але не у всіх отримують належне розвиток. Виявляється, від виховання залежить, чи будуть взагалі розвиватися розумові здібності маляти, і який напрям вони отримають. Уявіть, що дитині пощастило, і природа нагородила його задатками розрізнення кольорів. На основі цих задатків може розвинутися здатність до живопису, до художнього праці: він буде сам створювати твори (малюнки, композиції з різних матеріалів), проявляючи гостру спостережливість, власне бачення світу, аналізувати, оцінювати твори мистецтва, насолоджуватися творчістю і т.д. Умови життя, виховання, ставлення батьків, педагогів до самої дитини і до його діяльності - ось фактори, від яких залежить, наскільки реалізуються задатки, якими його відзначила природа.

Про розумовому розвитку дитини судять за обсягом, характером і змістом знань, за рівнем сформованості пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, увага), за здатністю до самостійного творчого пізнання. З раннього віку в дитини починає формуватися сукупність індивідуальних здібностей до накопичення знань, вдосконалення розумових операцій, іншими словами, розвивається його розум. У дошкільному віці в більшій чи меншій мірі проявляються такі властивості розуму, як швидкість, широта, критичність, гнучкість розумових процесів, глибина, креативність, самостійність.

Таким чином, розумовий розвиток дітей дошкільного віку залежить від комплексу соціальних і біологічних факторів, серед яких напрямну, збагачує, систематизуються роль виконують розумове виховання і навчання.

Розумове виховання - планомірне цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дітей з метою повідомлення знань, необхідних для різностороннього розвитку, для адаптації до навколишнього життя, формування на цій основі пізнавальних процесів, уміння застосовувати засвоєні знання в діяльності.

Розумове виховання та розумовий розвиток знаходяться в тісній взаємодії. Розумове виховання багато в чому визначає розумовий розвиток, сприяє йому. Однак це відбувається тільки в тому випадку, якщо враховуються закономірності та можливості розумового розвитку дітей перших років життя.

У дошкільні роки спостерігаються більш високі темпи розумового розвитку, ніж в наступні вікові періоди. Важливо не упустити можливості для розумового розвитку в цей час. Особливо слід звернути увагу на розумовий розвиток дітей раннього віку. Сучасні дослідження встановили, що зазвичай до 2 років діти живуть настільки насичено, що спостерігається дуже великий обсяг пізнавальної діяльності. Мозок дитини розвивається дивно швидко: до 3 років він вже досягає 80% ваги мозку дорослої людини. Виникає небезпека недовантажити мозок, не дати йому «їжу», необхідну для повноцінного розвитку. Як свідчать дані фізіології, більшість сучасних дітей раннього віку страждає не від надлишку інформації, а від її нестачі.

Не слід допускати й іншої крайності, коли шляхом посиленого виховання і навчання малюка перевантажують надмірними за змістом і обсягом знаннями, намагаючись розвинути у нього які-небудь високі здібності. При інтенсивному тренуванні дитина може засвоїти знання, досягти результатів, але це буде коштувати фізичних і нервово-психічних витрат.

Дефекти, допущені в розумовому розвитку дитини протягом дошкільного дитинства, важко усунути в більш старшому віці. Вони мають негативний вплив на весь наступний розвиток. Наприклад, в сім'ї, в дошкільному закладі не приділяють уваги ігор дитини з будівельним матеріалом, з конструкторами. Через це у нього не розвивається просторова уява, що може створити труднощі при вивчення геометрії, оволодінні кресленням в школі. Або в дошкільному віці не виховали інтерес до книги, не розвинули здатність мислити, переживати на основі художнього слова. Слухаючи літературний твір, дитина повинна уявити собі його героїв, їх зовнішність, дії, зрозуміти мотиви вчинків, уявити картини природи. А в його житті знайомство з художніми творами «передоручили» телевізору. Малюкові не треба уявляти, уявляти, мислити: все дано на «картинці». У школі подолати цю прогалину в розумовому розвитку дитини буває дуже важко: дається взнаки звичка до полегшеного сприйняття літературного твору.

Основна особливість розумового розвитку дитини дошкільного віку - переважання образних форм пізнання: сприйняття, образного мислення, уяви. Для їх виникнення і формування дошкільний вік має особливі можливостями. Розумове виховання дитини не можна розглядати у відриві від психічного розвитку, від багатства інтересів, почуттів та інших рис, що утворюють його духовне обличчя.

І дійсно, пізнавальні процеси, які розвивають у дитини, проявляються в різних видах діяльності. Так, у дитини з розвиненою уявою складається образ майбутньої діяльності, він планує її, визначає, що для неї буде потрібно. Знання, які засвоює дитина, не просто розширюють його кругозір. Ці знання закладають ставлення до людей, їх вчинків, природи, мистецтва і т.п.

Для розвитку морального обличчя дитини важливі уявлення про моральні норми, правила поведінки, про конкретних проявах моральних якостей. Наприклад, діти 3-4 років говорять про будь дитину, з яким грали, не сварилися: «Це мій друг». Хто такий друг? Що значить дружити? Як чинить друг? Уявлення про дружбу, одного, які дитина засвоює, направляють його поведінку, наповнюючи його новим змістом, служать для оцінки вчинків одного і самооцінки.

З раннього віку дитина набуває знання про догляд за своїм тілом (як мити руки, обличчя, користуватися носовою хусткою, серветкою, гребінцем), які стають основою охорони здоров'я, формування культурно-гігієнічних навичок, засвоєння правильних рухів.

Залучення дітей до культури, ознайомлення з творами мистецтва, сприйняття краси навколишнього світу у всьому його різноманітті вимагають усвідомлення, осмислення, що неможливо без участі уяви, мислення, пам'яті. Активне включення розумової діяльності в процес естетичного сприйняття - передумова для формування оцінних суджень, в яких виявляються спостережливість дитини, рівень сенсорної культури, мислення.

Таким чином, розумове виховання, маючи на меті вплив на розум дитини, благотворно позначається на становленні його морального обличчя, естетичному розвитку, придбанні звички до здорового способу життя.

Розумове виховання здійснюється як процес засвоєння підростаючим поколінням багатовікового досвіду людства, зображеного в матеріальній культурі, духовних цінностях, представленого в знаннях, навичках, уміннях, способах пізнання і т. п.

1.2 Основні функції і завдання розумового виховання

Основна функція розумового виховання дітей перших років життя - формування пізнавальної діяльності, тобто такої діяльності, в ході якої дитина вчиться пізнавати навколишній світ. Маленька дитина пізнає навколишній світ у грі, у праці, на прогулянках, заняттях, в спілкуванні з дорослими і однолітками. Пізнавальна діяльність здійснюється в формах сприйняття і мислення. За допомогою сприйняття дитина пізнає зовнішні властивості предметів в їх сукупності (колір, форму, величину та ін.) Відображення цих властивостей в мозку створює образ предмета. Завдяки мисленню дитина осягає внутрішні, приховані властивості, зв'язки між предметами і явищами (причинно-наслідкові, часові, кількісні та інші зв'язки). Результати мислення відображаються за допомогою слова. Між сприйняттям і мисленням існує тісний зв'язок. Сприйняття формується в перші місяці життя дитини, а початок розвитку мислення Л.С. Виготський відносить до віку близько 2 років. В основі розвитку мислення лежить сприйняття, яке надає для поглибленого пізнання чуттєвий (сенсорний) досвід. Протягом дошкільного віку сприйняття готує мислення, дає йому «їжу» для аналізу, порівняння, узагальнення, висновків. Мислення, в свою чергу, позитивно впливає на розвиток і вдосконалення сприйняття, підсилюючи його цілеспрямованість, продуктивність.

Для повноцінного розумового розвитку дитини перших років життя необхідно дбати про розвиток його сприйняття і мислення. У зв'язку з цим найважливішими завданнями розумового виховання дітей дошкільного віку є:

- Сенсорне виховання (розвиток);

- Розвиток розумової діяльності (оволодіння розумовими операціями, пізнавальними процесами і здібностями);

- Становлення мови.

Розумове виховання дітей цього віку направлено на формування пізнавальних мотивів, тому одне з його завдань:

- Виховання допитливості, пізнавальних інтересів.

Результатом пізнавальної діяльності незалежно від того, в якій формі пізнання вона здійснилася (за допомогою мислення або сприйняття), є знання. Чи розглядає дитина божу корівку, яка сіла до нього на долоньку, слухає чи розповідь мами про неї або малює її «портрет» - у нього виникає уявлення про предмет пізнання (сонечка). Це уявлення складається у вигляді образу, але може отримати вираз у мові, жестах, міміці, моделі (малюнок).

Тому завданням розумового виховання є:

- Формування системи елементарних знань про предмети і явища навколишнього життя як умова розумового зростання.

2. Розвиток розумової діяльності дитини

Особлива роль в сенсорному вихованні (цілеспрямовані педагогічні дії, що забезпечують формування чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприйняття) дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так, в лісі, парку малюки вчаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези вона лимонного кольору, у дуба - коричневого, у верби - зеленувато-жовтого, у осики - червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається яскравіше, якщо вихователь пропонує послухати голоси птахів, шум вітру, шарудіння опадаючих листя; вчить визначати запахи грибів, прілою зелені. Чим більше органів чуття «задіяно» в пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явище, а отже, тим багатшими стають його подання. На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Цей аспект розумового виховання розглядається як розвиток у дитини розумових операцій, пізнавальних процесів і здібностей. Позитивний результат багато в чому залежить від того, наскільки дорослі зуміли пробудити в дитини інтерес до розумових занять, виховати звичку до розумової діяльності. Свого часу К.Д.Ушинський писав, що «розумова праця чи не найважчий для людини», тому привчати дитину до розумової праці слід «помалу, обережно».

Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання, розсовуючи горизонти останнього. Щодо маленької дитини важливий процес дій з пізнаваними предметами. На основі практичних дій малюк вчиться зіставляти об'єкти, аналізувати, порівнювати, групувати. Починає функціонувати перша форма мислення - наочно-дієве. Поступово у дитини розвивається здатність мислити не тільки на основі безпосереднього сприйняття предметів, а й на основі образів. Формується наочно-образне мислення. У другій половині дошкільного віку починає розвиватися словесно-логічне мислення. Найбільш виразно ця форма мислення проявляється при встановленні зв'язків, що існують між предметами і явищами. Раніше за все дитина засвоює функціональні зв'язки: назва, призначення предмета. Більш складними для дітей виявляються зв'язку, які як би не лежать на поверхні предметів, хоча і доступні чуттєвої практиці, досвіду: просторові, тимчасові, причинно-наслідкові.

Усередині всіх форм мислення здійснюється розвиток основних розумових операцій. Вчити дітей мислити - завдання, яке повинні вирішувати дорослі. Навіть маленьким дітям недоцільно давати знання в «готовому вигляді», коли основне навантаження лягає на пам'ять. Слід вчити дитину аналізувати, порівнювати, зіставляти, узагальнювати; підводити його до класифікації; спонукати до висловлення власних припущень. Перед дітьми необхідно ставити завдання, що стимулюють їх пізнавальну активність, що вимагають роздуми, порівняння.

У дошкільному віці розвиваються і такі важливі пізнавальні процеси, як пам'ять і уява.

Завдяки пам'яті дитина запам'ятовує, зберігає, відтворює те, що раніше сприймав, робив, відчував. Мислення неможливо без накопичення потрібних відомостей, фактів. Однак, визнаючи виняткову роль пам'яті у розвитку пізнавальної діяльності, не слід все ж її переоцінювати. У цю помилку нерідко впадають педагоги і батьки, вважаючи основним показником розумового розвитку дитини обсяг його знань, накопичену їм інформацію. Дотримуючись цієї точки зору, вони спрямовують усі свої виховні впливу на те, щоб добитися запам'ятовування і відтворення інформації про навколишній світ Разом з тим з перших років життя треба вчити дитину запам'ятовувати імена героїв книг, мультфільмів, авторів художніх творів, з якими його знайомлять, композиторів, художників, у тому числі і ілюстраторів дитячих книг. Необхідно розвивати пам'ять дитини за допомогою спеціальних ігор, вправ, заучування віршів і т. п.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що пам'ять є комори знань, основою, без якої не можна обійтися, але обмежуватися нею у розвитку пізнавальної діяльності дітей не можна.

Велике місце серед пізнавальних процесів людини взагалі, а дитини дошкільного віку особливо займає уяву. Уява полягає у створенні нових образів на основі тих, які були сприйняті раніше, а також знову отриманих знань. Уява вплітається в усі складні розумові операції, є основою творчої діяльності дитини. Завдання дорослих - всіляко розвивати у дітей здатності до уяви.

Спочатку в дитини з'являється відтворює уяву, на основі якого з накопиченням життєвого досвіду і розвитком мислення формується творча уява. Відтворює уяву у дитини треба розвивати, пропонуючи йому подумки уявити собі те, про що йому розповідають, читають, або ж в якій послідовності він буде виконувати завдання.

Особливо важливо розвивати творчу уяву, а для цього спонукати дитину до пошуку рішення задачі, підштовхувати до маленьких відкриттів, просто вчити фантазувати. Наприклад, влітку на прогулянці педагог пропонує дітям розповісти, яким був кущ бузку навесні, а потім подумки уявити, як він буде виглядати восени, взимку.

Для повноцінного розумового розвитку важливі не тільки своєчасне формування пізнавальних процесів, а й їх довільність: вміння зосереджувати увагу на об'єкті пізнання, не відволікатися, вчасно пригадувати, не пасувати перед труднощами, не падати духом, якщо відразу не вдається правильно вирішити практичну або розумову задачу.

3. Вплив музики на розвиток розумової діяльності

3.1 Поняття естетичного виховання

Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, створювати художні цінності. Діти в дошкільному і навіть ранньому віці здатні реагувати на красиве в навколишній їхній обстановці, музику, поезію, предмети образотворчого мистецтва, природу, самі прагнуть малювати, ліпити, співати, танцювати, складати вірші. Ці спостереження за дітьми дають підстави вважати, що естетичне виховання можливо і необхідно вже стосовно до дітей дошкільного віку.

Естетичне виховання - найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності (відомо, що для дошкільника поняття «гарний» і «добрий» майже ідентичні), підвищує і пізнавальну активність, навіть впливає на фізичний розвиток. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток.

Складовою цього процесу є мистецька освіта-процес засвоєння мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, розвиток здатності до художньої творчості. Завдання естетичного виховання дошкільнят, виходячи з його мети, можна представити двома групами.

Перша група завдань спрямована на формування естетичного ставлення дітей до навколишнього. Передбачається розвивати вміння бачити і відчувати красу в природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потреба в пізнанні прекрасного.

Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь в області різних мистецтв: навчання дітей малювання, ліплення, конструювання; співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

Умовою і засобом естетичного виховання є мистецтво: образотворче, музика, література, архітектура, театр. Раннє залучення дітей до цього високого мистецтва сприяє зародженню в дитячій душі воістину естетичного сприйняття дійсності. Чомусь побутує думка, що маленькій дитині недоступно розуміння творів великих художників, що для дітей має бути особливе, спрощене «мистецтво». А от 4-річна дівчинка йде по залах Третьяковської галереї і раптом сама, без єдиного натяку з боку дорослих зупиняється у картини «Княжна Тараканова». Вона вражена зображеним, задає масу питань, повертається до картини знову і знову. Що це? Адже К.Д. Флавіцкий писав свій твір не для дітей. І в жодній методичної книзі не знайдете рекомендацій до її розглядання з дітьми. А вразливий дитина зауважив страх і борошно в особі князівни і боїться разом з нею води і щурів. Дуже сильне враження. Сила мистецтва пробудила в дівчинці найкращі людські почуття - співчуття, співчуття.

3.2 Музичне виховання та розвиток розумової діяльності дошкільників

Світ музики особливо привабливий для дитини. Ще в утробі матері майбутній чоловік починає реагувати на музичні звуки, і існує припущення, що саме в цей період можна впливати на формування музичності. І вже, поза всяким сумнівом, перший вид мистецтва, який сприймає дитина і на який він реагує, - це музика. Через мелодію колискової пісні, звуки мови, її тембр малюк починає не тільки розрізняти, диференціювати навколишній світ, але і відчувати його. Він ще довго не зможе усвідомлювати цей вплив музики, але реагувати буде адекватно: засумує, навіть заплаче, почувши сумну мелодію; засміється, почне рухатися під веселу, ритмічну. Вплив музики на емоційну сферу особистості безперечно, хоча механізм цього впливу поки не розкритий до кінця. Безсумнівно одне - знайомити дітей необхідно з кращими зразками народної і класичної музики.

Слухання музики - один з основних засобів естетичного виховання. Воно повинно займати велике місце в роботі з дітьми дошкільного віку. За допомогою слухання музики вихователь піднімає у дитини інтерес до музики, розвиває любов до неї, підвищує його сприйнятливість. Діти привчаються зосереджувати свою увагу, слухати і розуміти музику. Уміло підбираючи музичні твори для дітей, можна створити у них відповідний настрій, внести заспокоєння.

Великий педагог В. Г. Бєлінський писав, що «вплив музики на дітей благодатно і чим раніше почнуть вони випробовувати його на собі, тим краще для них. Вони не переведуть на свій дитячий мову її не вимовляє дієслів, але зафіксують їх в серце, не передумати їх по-своєму, не будуть про неї розказувати, але вона наповнить гармонією їх нові душі ... ».

На жаль, в дитячих садах часто недооцінюють цей вид музичної роботи, може бути, тому, що слухання музики не дає швидких результатів, як спів або руху під музику.

Музика - складне мистецтво. Найбільш легко сприймається дітьми 3-4 років пісня, виконана вихователем без інструментального супроводу. Інструментальний супровід спочатку заважає малюкам розібратися в тексті. У перший час дітей цікавить те, про що розповідається в пісні, а музика грає як би підсобну роль. Поступово вводиться слухання пісні з супроводом фортепіано або якогось іншого інструменту. Малюки слухають музику головним чином у зв'язку з музичною грою, танцем. Так, перш ніж дати дітям музичну гру «горобчика і автомобіль», вихователь пропонує послухати музику про те, як літають горобці, як рухаються автомобілі. Ознайомившись попередньо з музикою, дітям легше передати її згодом у своїх рухах. Але можна в молодшому віці давати слухання нескладної інструментальної музики як програмної, тобто написаної на певний сюжет, так і поза зв'язком її з рухом.

З віком при правильній постановці музичного виховання можливості дітей зростають. Дітям середньої та старшої груп даються уривки більш складні за змістом, за характером, за гармонії і довші. Наприклад, з програмної музики можна дати «Хвороба ляльки» (музика П. Чайковського), «Веселий селянин» (музика Р. Шумана), «Пташки» (музика Е. Гріга); з не програмуючої музики - «Мелодію» А. Рубінштейна; з танцювальної музики - вальси, екосези Ф. Шуберта, Л. Бетховена, польки М. Глінки, С. Рахманінова.

При проведенні слухання музики суттєвими моментами є правильний вибір музичного твору, створення інтересу до нього, виконання музичного матеріалу і засвоєння його дітьми. Вибір музичного матеріалу визначається тими завданнями, які ставить перед собою вихователь.

Можна, наприклад, запропонувати послухати музику, щоб викликати у дитини певні почуття і переживання, щоб поглибити, посилити, закріпити отримані дітьми враження, створити спокійний настрій. Музика і пісня повинні бути високохудожні, тому що тільки на художньому матеріалі розвивається смак дітей. Діти можуть слухати твори як класиків, так і сучасних композиторів. Іноді музичні працівники грають дітям свою власну імпровізацію, дуже невисокої якості. Ця музика не сприяє розвитку художнього смаку і не повинна мати місця в роботі з дітьми.

Необхідно, щоб музичні твори були доступні сприйняттю даної групи дітей; складна музика викликає зайве стомлення і марне напруга уваги. При виборі твору треба враховувати вік дітей, їх інтереси.

Не слід давати матеріал, який вимагає дуже швидкого темпу або дуже сильного звучання: діти дошкільного віку, особливо молодшого, не встигають стежити за змінюються звуками, а надто гучне звучання зливається для них на суцільний шум.

Вибираючи пісню для слухання, потрібно враховувати вокальні дані вихователя, який буде виконувати пісню; при виборі фортепіанної музики - вміння музичного працівника.

В окремих випадках, переважно в молодшій групі, може бути використаний ілюстративний матеріал: книжки, картинки, іграшки. Деякі вихователі та музичні працівники зловживають показом ілюстративного матеріалу і таким чином послаблюють безпосередній вплив музики. Постійно даючи дитині готовий образ, вихователі заважають розвитку його творчої уяви.

Від якості виконання залежить зацікавленість дітей і засвоєння матеріалу. Чим краще і виразніше буде заспівана пісня чи виконана п'єса, тим більше вона сподобається дітям і тим краще діти засвоять її. При виконанні пісні вихователю потрібно уважно поставитися до своєї дикції: жодне слово не повинно пропасти для дитини. Часто вихователь не вирішується виконати дітям пісню, посилаючись на те, що у нього немає голосу. Ці посилання безпідставні, тому що при виконанні пісні для дітей дошкільного віку основне не сила голосу, а якість виконання.

Для того щоб музика справила враження на дитину, потрібно не тільки вміло вибрати матеріал, правильно його виконати, а й підготувати дитину до сприйняття музики, направити його увагу під час слухання.

Перш ніж виконувати твір, вихователь знайомить дітей з тим, що вони почують. Це знайомство відбувається по-різному, залежно від матеріалу. Можна сказати лише назву речі, наприклад: «Я зіграю вам музику" Метелики "». У деяких випадках перед виконанням музичної п'єси вихователь проводить коротку бесіду на тему, яку діти почують в музиці. Так, перед виконанням музичного уривка «Танець птахів» з опери «Снігуронька» М. Римського-Корсакова вихователь запитує дітей, які птахи прилітають навесні з теплих країн, нагадує, що вони в'ють гнізда і виводять пташенят, потім пропонує послухати, як приліт птахів і спів передані в музиці.

Перед виконанням знайомої музики чи пісні варто іноді запропонувати дітям вгадати, що буде виконано. Засвоєння тексту деяких пісень важко для дітей; в таких випадках вихователь попередньо розповідає зміст пісні або повністю читає текст, особливо якщо пісня дається в патефонної записи. Часто слухання музики дається у зв'язку з розповіддю. Ось приклад такого заняття, проведеного в середній групі Красовської (Ярославль).

У старших групах деяких дитячих садків при проведенні слухання музики граються твори одного композитора, дітям показують його портрет, коротко розповідають деякі цікаві факти з його життя, переважно з дитинства. Так були проведені концерти, присвячені сторіччю з дня народження Чайковського, концерт, присвячений Бетховену, Римського-Корсакова. Дуже подобається дітям концерт-загадка, наприклад:

«Вгадай, на якому інструменті грають». Для такого концерту підбирається відповідна музика: так, при використанні патефона ставлять такі платівки, як народна мелодія «Во саду чи в городі» (секстет домр), «Марш», музика Р. Глієра (квартет баяністів), полька «Бродячі музиканти» ( ансамбль ксилофоністов).

Прослухавши твір, діти зазвичай діляться враженнями з товаришами, вихователем, музичним працівником. Але трапляється, що вони так поглинені почутим, що по закінченні музики настає тиша - діти мовчать. Слова в цей момент можуть порушити враження, отримане від музики, і вихователю не слід неодмінно добиватися того, щоб діти висловлювалися. Проте мовчання дітей може відбуватися і з іншої причини: саме через те, що музика виявилася важка для дитячого сприйняття.

Іноді висловлювання дітей бувають далекі від справжнього змісту музики; в такому випадку вихователь або музичний працівник звертає увагу дітей на зміст і характер музики. Уточнивши дитячі враження, слід ще раз програти музичні твори. Іноді музика викликає у дитини потребу в рухах: наприклад, слухаючи веселу музику, діти плещуть у долоні, стрибають. Якщо ці рухи не заважають дитині сприймати музику, а навпаки, як би доповнюють і поглиблюють її сприйняття, вихователь допускає їх.

Зазвичай слід проводити слухання музики без подальшого розбору, так щоб діти сприймали її безпосередньо. Але іноді можна розібрати з ними музику після того, як вони її прослухають. Розбір полягає в тому, що діти визначають характер музичного твору, його частин, окремих засобів музичної виразності (сила звуку, висота).

Враховуючи позитивний вплив слухання музики на дітей, слід можливо більше розширити рамки цієї роботи навіть в дитячих садах, де немає музичного працівника або вихователя, що грає на якомусь інструменті. У таких випадках можна запрошувати баяніста, користуватися комп'ютером, DVD-програвачем, музичним центром, магнітофоном, дитячими радіопередачами.

Деякі вихователі зневажливо ставляться до комп'ютера, погано вміють працювати з аудіо-дисками. Комп'ютер портативний, вихователь може ним користуватися в будь-який час; за допомогою Інтернету діти мають можливість познайомитися з музикою в різному виконанні, слухати сольний, хоровий спів, різні музичні інструменти (баян, скрипку, віолончель, рояль), духовий та симфонічний оркестри, оркестр народних інструментів. Тут існує ще одна особливість, що можна не тільки прослухати музику, а й дати дітям можливість познайомитися з відео кліпами, подивитися манеру виконання пісень, познайомитися з музичними виконавцями на власні очі.

При проведенні слухання музики за допомогою комп'ютера або DVD-програвача вихователь садовить дітей півколом, а стіл з комп'ютером ставить проти них, щоб всі бачили монітор і відео зображення.

У житті дітей велике значення мають радіопередачі. По радіо діти чують артистів, майстрів слова, співаків, музикантів. Радіо сприяє збагаченню мовлення дітей, розвитку музичного слуху, смаку, творчої уяви.

При організації перегляду дитячих музичних передач треба, перш за все, забезпечити гарну чутність і видимість. Перед початком перегляду діти розміщуються півколом перед телевізором або комп'ютером, щоб краще бачити і чути. Це допомагає зосередити увагу. Вихователь оголошує дітям, про що буде передача. Він повинен знати дитячі музичні програми, тільки тоді можна вибрати програму, яка підходить для даної групи дітей.

Деякі вихователі вимагають від дітей повній тиші під час передачі. Якщо вони неголосно висловлюють свої враження і діляться з товаришами, їх не слід зупиняти.

Слухання музики проводиться на музичних заняттях, а також під час вільних занять, творчих ігор, якщо це доречно по ходу гри. Нерідко малята несуть вихователю книжки, картинки і просять: «Заспівай про конячку, заспівай про ляльку, про пташку». Вихователь може це вдало використовувати. Ось приклади з життя старшої групи.

Прийшовши в дитячий сад після вихідного дня, діти зібралися біля виховательки і стали один за іншим розповідати про те, що вони бачили, що робили вдома. Одна дівчинка сказала, що була з мамою в клубі і бачила там, як танцювали під мелодію «Полянка». «Покажи, як вони танцювали», - запропонувала вихователька і поставила диск з цією мелодією у виконанні баяністів. Спочатку все послухали музику, потім дівчинка виконала танець, незабаром до неї приєдналися й інші діти.

А ось приклад із практики виховательки Ю. Невелинтейн (Санкт-Петербург).

Під час сніданку на веранді з лісу донеслося кування зозулі. Вихователька прислухалася і заспівала знайому дітям пісню «Там вдалині за рікою». Ранньою весною, коли земля була ще покрита снігом, вихователька принесла до групи перші проліски. Вона вийняла одну квітку, тримаючи його за стеблинка, і, похитуючи, показала дітям. «Як дзвіночок», - зауважує Віктор. «А ви послухайте, як він дзвенить і що говорить», - вимовляє вихователька і співає принишклим дітям останню фразу з пісні Гречанінова «Пролісок», «Я бачу, погода тепла і ясна, скажіть, адже, правда, що це весна!».

Елементи слухання музики зустрічаються в усій музичній роботі: і в співі, і в русі під музику. Перед тим, як почати розучування пісні, вихователь пропонує дітям послухати її.

У середній та старшій групах, коли діти придбали вже деякий навик слухати музику і можуть більш довгостроково зосереджувати увагу, можна влаштовувати слухання музики у вигляді концерту. У такому концерті виповнюється кілька музичних творів, з яких одне - два інструментальні, інші вокальні. Зазвичай дається одна нова річ, яка повторюється як на даному занятті, так і на подальших заняттях. Знайомі твори можна виконувати за вибором і бажанням дітей. Систематично і правильно проведене слухання музики в дитячому саду допоможе дітям краще сприймати і розуміти музику.

Висновок

Розумовий розвиток - це сукупність якісних і кількісних змін, що відбуваються в розумових процесах у зв'язку з віком і під впливом середовища, а також спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду дитини. На розумовому розвитку дитини позначаються і біологічні фактори: будова мозку, стан аналізаторів, зміни нервової діяльності, формування умовних зв'язків, спадковий фонд задатків.

Розумове виховання - планомірне цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дітей з метою повідомлення знань, необхідних для різностороннього розвитку, для адаптації до навколишнього життя, формування на цій основі пізнавальних процесів, уміння застосовувати засвоєні знання в діяльності.

Розумове виховання та розумовий розвиток знаходяться в тісній взаємодії. Розумове виховання багато в чому визначає розумовий розвиток, сприяє йому.

Основна функція розумового виховання дітей перших років життя - формування пізнавальної діяльності, тобто такої діяльності, в ході якої дитина вчиться пізнавати навколишній світ.

Особлива роль в сенсорному вихованні (цілеспрямовані педагогічні дії, що забезпечують формування чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і сприйняття) дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху.

На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Цей аспект розумового виховання розглядається як розвиток у дитини розумових операцій, пізнавальних процесів і здібностей.

Мислення виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання, розсовуючи горизонти останнього.

Розумове виховання дітей раннього віку включає завдання сенсорного розвитку, формування мислення, мовлення, пам'яті, уваги, орієнтування в навколишньому, збагачення різноманітними враженнями. Здійснюється воно в процесі ігор-занять дітей, їх самостійної діяльності, що спрямовується дорослими, під час прогулянок, в процесі догляду за дітьми (при умовно, одяганні, годуванні і т.д.).

На першому році життя малюка вихователь показує йому нові дії і називає їх. Але з другого року і надалі при навчанні дитини показ і пояснення набувають провідне значення.

У процесі розумового виховання дітей перших років життя здійснюється сенсорний розвиток, завдяки якому мало диференційовані зорові і слухові враження змінюються предметним сприйняттям, який відкриває дитині світ речей і явищ.

На основі практичних дій всередині процесу предметно-то сприйняття починають складатися елементарні форми мислення, развіваются1 пам'ять, увагу, готується ґрунт для розвитку мови.

Початкові прояви мислення відносяться до кінця першого - початку другого року життя, коли маля освоює практичні дії, спрямовані на досягнення мети і засновані на виявленні елементарних зв'язків між об'єктами.

В процесі навчання предметним діям здійснюється не тільки його сенсорний розвиток - у нього формується мислення.

Дітей другого року навчають діям з предметами-знаряддями: годувати ложкою або зачісувати гребінцем ведмедика, ляльку. На третьому році дітям рекомендують давати іграшки, що імітують знаряддя праці: молоток, яким забивають кілочки в пісок або втулки в отвори лавки, грабельки для згрібання листя, лопатки, совки для піску. І надалі практична діяльність активно впливає на розвиток більш високих рівнів узагальнення і судження дітей (А. А. Люблінська, А. К. Матвєєва, В. В. Гербова і д "р.). Так, в процесі дидактичних ігор з лялькою і атрибутами до неї діти третього року життя вчаться групувати предмети під узагальнюючим словом посуд, одяг. Беручи участь багато разів в годівлі птахів і кролика, вони роблять висновок: «У всіх пташок є дзьоб. Всі пташки клюють», «Кролик морквину гризе, а цукерку не любить ».

Не менш важливо для розумового розвитку дитини удосконалювати його пам'ять, увагу, хоча вони носять в ранньому віці мимовільний характер. Наприклад, у перші місяці життя розвивають зорове і слухове зосередження на показані іграшку, на ласкавий розмова вихователя, звуки музичного інструменту. На другому році домагаються, щоб діти проявили зосередженість, увагу до того, як побачать предмет, орієнтуючись на установку вихователя: «Подивимося, що у нас в мішечку», або: «Послухаємо, хто до нас прийшов». В кінці другого, на третьому році життя за допомогою наочно-дієвого навчання важливо формувати у дітей всі компоненти уваги. Тоді малюки будуть здатні не тільки слухати пояснення, стежити за показом, а й утримувати увагу на те, що потрібно побудувати, намалювати і зліпити. Це допомагає їм досягти результату. Так поступово в процесі навчання роль мовних впливів на дитину значно зростає.

Виховання і навчання в ранньому віці здійснюються в основному в процесі індивідуальної роботи з дітьми. Разом з тим на другому році діти звикають грати і займатися невеликими групами. Фронтальне навчання вводиться тільки після трьох років.

Розвиток дітей може бути успішним лише у випадку, якщо активність вихователя і дитини обопільна. Тому слід планувати не тільки повідомлення знань, а й те, як дитина зможе проявити активність в рухах, мови, діях. Необхідно стежити, чи користується малюк у самостійній діяльності вміннями, які в нього сформувалися на заняттях. Домогтися від дітей раннього віку потрібної активності в самостійній діяльності досить важко.

Слухання музики - один з основних засобів естетичного виховання. Воно повинно займати велике місце в роботі з дітьми дошкільного віку. За допомогою слухання музики вихователь піднімає у дитини інтерес до музики, розвиває любов до неї, підвищує його сприйнятливість. Діти привчаються зосереджувати свою увагу, слухати і розуміти музику. Уміло підбираючи музичні твори для дітей, можна створити у них відповідний настрій, внести заспокоєння.

Систематично і правильно проведене слухання музики в дитячому саду допоможе дітям краще сприймати і розуміти музику.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що проблема розумового та естетичного виховання займає важливе місце в дошкільній освіті. Тому система дошкільної освіти має постійно вдосконалюватися, щоб бути більш ефективною.

На розвиток теорії і практики музичного виховання дошкільників в нашій країні мали значний вплив погляди провідних педагогів і психологів Росії В. М. Бехтерева, П. П. Блонського, Л. С. Виготського, П. Ф. Каптерева. Вони створили теоретичну основу для побудови системи музичного виховання в радянський період, але їх ідеї звучать досить актуально і сьогодні. Тому знайомство студентів з питаннями музичного виховання у психолого-педагогічній теорії є однією з основних тем курсу історії музичного виховання музичних керівників.

Одним з перших заговорив про необхідність систематичного музичного виховання дітей з раннього віку В. М. Бехтерєв. У своїх роботах, присвячених цьому періоду дитинства, він писав про те, що саме період «першого дитинства» є найсприятливішим для розвитку уваги, відчуттів, чуттєвої сфери. Ось чому головною метою музичного виховання має бути розвиток музичного слуху дитини в співі і слуханні музики. Повинні також дотримуватися дві основні принципи музичного виховання дітей: облік реакції з боку дитини та дотримання суворої пропорційності в музичних враження. В. М. Бехтерєв одним з перших поставив і питання про створення «дитячої виховної музики». Він вважав, що правильно організоване музичне виховання дозволяє дітям набути навичок в сфері почуттів, розуму і волі, тому від детальної розробки питань музичного виховання з раннього дитинства в значній мірі залежить морально-естетичний розвиток людської особистості.

Бібліографія

1. Асафьев Б. Вибрані статті про музичну просвящения та освіті. - Л., 1973.

2. Виготський, Л.С. Психологія розвитку дитини / Л.С. Виготський. - М.: Сенс: Ексмо, 2004.

3. Жавініна О. Музичне виховання: пошуки і знахідки / / Мистецтво в школі. - 2003. - N 5. - С. 49-52.

4. Казакова С. В. Проблема виховання розумово-активної особистості в історії музичної педагогіки / / Мистецтво та освіта. - 2005. - N 1. - С. 75-85.

5. Козлова, С.А. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів дошкільний. відділень і фак. середовищ. пед. навч. закладів. - 2-е изд., перераб. і доп. - М: Видавництво. центр "Академія", 2000.

6. Парамонова Л. Зміст дошкільної рівня освіти: з чим пов'язана його оновлення / / Дошкільне виховання. - 2003. - N 3. - С. 65-67.

7. Ратанова Т. Старший дошкільний вік: діагностика рівня розумового розвитку / / Дошкільне виховання. - 2006. - N 8. - С. 80-88.

8. Урунтаева, Г.А. Дошкільна психологія: Учеб. посібник. - 5-е изд., стереотип. - М: ACADEMIA, 2001.

9. Ушинський К.Д. Избр. пед. соч. - М., 1953. - Т. 1.

10. Чечина С. Н. Дошкільний музично-педагогічний театр в морально-естетичному вихованні дітей / / Мистецтво та освіта. - 2005. - N 6. - С. 46-59.

11. Штанько І. Художнє виховання дошкільнят Огляд програм / / Мистецтво в школі. - 2001. - N 4. - С. 13-14.

12. Естетичне виховання в дитячому садку: Посібник для вихователів дитячого садка /; Під ред. Н.А.Ветлугиной. - 2-е изд., Перераб. - М: "Освіта", 1985.

Размещено на Allbest.ru