Книгознавча підготовка фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти України: теоретико-методологічні засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

КНИГОЗНАВЧА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ БІБЛІОТЕЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

СИЩЕНКО СВІТЛАНА ВІТАЛІЇВНА

Харків - 2001

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Формування національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання, входження України до світового інформаційного простору розглядається як стратегічно важливе для розвитку країни завдання, вирішення якого потребує якісно нових фахівців, які за своїм рівнем підготовки, поглядами, організаторськими здібностями, гуманітарним мисленням мають активно впливати на системний розвиток книжкової галузі України.

Актуальність дослідження зумовлена проблемною ситуацією, викликаною невідповідністю між зростаючими потребами України у фахівцях книгознавчого і бібліотечно-інформаційного профілю, здатних ефективно діяти в нових соціально-економічних умовах України, та існуючим рівнем підготовки відповідних кадрів у вищій школі. Вирішення цього протиріччя потребує розвитку книгознавчої освіти як цілісної системи, модернізації її змісту та напрямів. Вона зумовлена також потребами відродження національної книги, яка уособлює та формує світогляд українського народу, сприяє процесові державотворення, формує позитивний імідж України на міжнародній арені. Менталітет українського народу тісно пов'язаний з книжковою культурою, яка є найдосконалішою формою існування і збереження історичної та культурної спадщини. Національна книга є джерелом інформації, могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, формування його національної самосвідомості. Про об'єктивну потребу в книгознавчих кадрах свідчать маркетингові дослідження вітчизняної книжкової галузі та освітньої діяльності, ринок праці, попит на фахівців, що володітимуть системними знаннями закономірностей створення, вироблення, розповсюдження і використання як традиційної друкованої, так і новітньої електронної книги.

Книгознавчий компонент є традиційним для бібліотечно-бібліографічної освіти. В Україні підготовку кадрів для книжкової сфери тривалий час здійснювали бібліотечні факультети вузів культури, які набули багатий досвід, заклали та розвинули кращі вітчизняні традиції книгознавчої освіти, підготували значний загал фахівців книгознавчого профілю. Однак поступово книгознавча підготовка бібліотечно-бібліографічних кадрів втрачає своє пріоритетне значення. Це стало однією з причин послаблення гуманітарної складової книгознавчої освіти, наповнення її технологічним змістом, спрямування переважно на процеси створення книги. Системне уявлення про функціонування книги у суспільстві характерне саме для змісту бібліотечно-бібліографічної освіти. Це зумовлює переорієнтацію бібліотечно-бібліографічної освіти на споріднені сфери діяльності, що є пріоритетними для розвитку сучасного українського суспільства, на підготовку професіоналів для національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання.

Незважаючи на актуальність, у теоретичному й методологічному аспекті проблема книгознавчої підготовки бібліотечно-бібліографічних кадрів лишається недостатньо дослідженою. При існуючих тактичних підходах і різноманітних рішеннях, що втілюються вузами в навчальних планах, ще не розроблено концептуальних засад змісту та напрямів книгознавчої підготовки бібліотечно-бібліографічних кадрів на рівні спеціалізацій, кваліфікацій, номенклатури навчальних дисциплін з урахуванням багаторівневої освіти. До їх розробки спонукає відсутність спеціальних теоретичних досліджень даної проблеми, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний з реалізацією Законів України “Про освіту”, “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Про видавничу справу”, Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження" і т. ін. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури у межах теми “Книгознавство як предмет дослідження і викладання" кафедри бібліотекознавства і бібліографії. Дисертація, що є предметом захисту, розроблена з урахуванням завдань підготовки книгознавців, менеджерів книговидання та книгорозповсюдження, а також інформаційних фахівців, об'єктивна потреба в котрих є нагальною для розвитку вітчизняної книжкової галузі.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти в умовах формування національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання.

Для досягнення мети у дисертації поставлені такі основні задачі:

проаналізувати сучасний стан наукової розробки проблеми книгознавчої підготовки бібліотечно-бібліографічних кадрів;

дослідити існуючу систему книгознавчої освіти у профільних навчальних закладах України та інших країн світу, виявити основні чинники її розвитку;

узагальнити еволюцію наукових уявлень про книгознавство як теоретико-методологічного підгрунтя книгознавчої освіти;

дослідити сутність і структуру книжкової комунікації як основи розробки концептуальних засад інтеграції та диференціації книгознавчої освіти;

науково обгрунтувати перспективні книгознавчі спеціалізації і кваліфікації у межах вищої бібліотечно-бібліографічної освіти, запропонувати дидактичні засоби їх реалізації;

розробити концептуальні засади змісту підготовки кадрів для книжкового маркетингу та інформаційного забезпечення книжкової галузі України в умовах ступеневої і профільної диференціації навчання.

Об'єкт дослідження - книгознавча підготовка фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є теоретичні засади книгознавства, а також принципові положення педагогіки вищої школи, які сприяють дидактичному переосмисленню та спонукають до системного сприйняття змісту книгознавчої освіти, пошуку пріоритетних напрямів книгознавчої підготовки у межах бібліотечно-бібліографічної освіти в умовах ступеневої і профільної системи навчання. Книгознавчий і педагогічний підходи взаємодоповнюють і взаємозбагачують пізнання предмета дисертаційного дослідження.

В основу дослідження покладено міждисциплінарний принцип використання наукових підходів - історико-генетичного, структурно-функціонального, системно-діяльнісного, інформаційно-комунікативного, що забезпечує синтез нових пізнавальних можливостей для обґрунтування теоретико-методологічних засад системної підготовки фахівців для книжкової галузі України та її локалізації у межах бібліотечно-бібліографічної освіти.

У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз авторитетних наукових публікацій з теми дослідження, системний, термінологічний, бібліометричний, моделювання, вивчення програмної та навчально-методичної документації, спостереження, узагальнення педагогічного досвіду, опитування керівників видавництв та видавничих організацій, анкетування і тестування студентів.

Обґрунтування перспективних напрямів книгознавчої освіти базується на положеннях педагогіки вищої школи щодо цілісності та інтегрованості змісту професійного навчання, його випереджаючого характеру та прогностичності, особливостей змістовної підготовки фахівців залежно від рівневої та профільної освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перша дисертаційна праця, в якій досліджуються теоретико-методологічні засади формування змісту і напрямів книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти України.

У роботі на основі комплексу теоретичних підходів до книгознавства обґрунтовується ідея системного розвитку книгознавчої освіти в Україні. Виявлені закономірності розвитку книжкової комунікації закладають теоретичні підвалини нової парадигми книгознавчої освіти, яка полягає в поєднанні інтеграції й диференціації у підготовці фахівців для забезпечення функціонування основних її підсистем - книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання. Розроблена автором концепція узагальнює існуючі й генерує нові освітні проекти (спеціалізації, кваліфікації, блоки дисциплін), що створює єдине професійне книгознавче “поле” в умовах рівневої і профільної диференціації навчання, закладає основи для поглибленої спеціалізації фахівців у сфері управління та інформаційного забезпечення національної книжкової галузі.

Наукову новизну мають також представлений аналіз існуючої системи книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої освіти України та інших країн світу, виявлення чинників, тенденцій і перспектив розвитку, що надає можливість зберегти у змісті книгознавчої освіти кращі національні традиції та творчо використати міжнародний досвід.

Практичне значення одержаних результатів полягає у збагаченні змісту книгознавчої освіти науковим знанням про книгознавство і книжкову комунікацію як цілісної динамічної системи; створенні концепції удосконалення змісту і напрямів книгознавчої освіти фахівців бібліотечно-бібліографічного профілю; визначенні номенклатури книгознавчих спеціалізацій і кваліфікацій на основі базової спеціальності; з'ясуванні змісту й послідовності викладу дисциплін книгознавчого циклу з урахуванням ступеневої системи навчання; розробленні експериментальних навчальних планів для підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів для книжкової галузі та впровадженні їх у навчальний процес Харківської державної академії культури; розробці пропозицій для Міністерства культури і мистецтв України щодо впровадження нових спеціалізацій книгознавчого спрямування у межах бібліотечно-бібліографічної освіти.

Особистий внесок здобувача. Найважливіші наукові результати, одержані здобувачем особисто, полягають у створенні теоретико-методологічних засад формування змісту і напрямів книгознавчої підготовки фахівців, які базуються на комплексі теоретичних підходів, що забезпечує її системний розвиток; узагальненні наукових уявлень про книгознавство та книжкову комунікацію; дослідженні сучасного стану книгознавчої підготовки в системі вищої школи України та інших країн світу; обґрунтуванні змісту фундаментальної та спеціальної складових книгознавчої освіти; визначенні номенклатури книгознавчих спеціалізацій, кваліфікацій, навчальних дисциплін; розробці кваліфікаційних характеристик, навчальних планів для підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра у галузі книжкового маркетингу та інформаційного забезпечення книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки і результати дослідження оприлюднено на Міжнародних наукових конференціях “Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть” (Харків, 1999), “Библиотечное дело - 2000: проблемы формирования открытого информационного общества” (Москва, 2000), “Інформаційні ресурси бібліотек та їх кадрове забезпечення” (Мінськ, 2000), “Человек в информационном пространстве цивилизации: культура, религия, образование” (Краснодар, 2000), “Библиотечное дело - 2001: Российские библиотеки в мировом информационном и интеллектуальном пространстве” (Москва, 2001), “Информационная свобода и информационная безопасность” (Краснодар, 2001), на регіональних та щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Харківської державної академії культури (1997, 1998, 1999, 2000, 2001 рр.). Основні результати дослідницької роботи використано під час викладання дисциплін книгознавчого циклу в Харківській державній академії культури.

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження відображені в 12 публікаціях: 9 статей - у наукових журналах і збірниках наукових праць (із них 8 - у фахових виданнях) та 3 - матеріали і тези доповідей на Міжнародних наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та задачами дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальним обсягом 183 сторінки), списку використаних джерел (265 найменувань) і десяти додатків (28 сторінок). Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок.

книгознавчий бібліографічний освіта бібліотечний

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її зв'язок з науковими програмами і планами, сформульовано об'єкт, предмет, мету і задачі дослідження, визначено його методи. Розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації автора.

У розділі 1 “Сучасний стан теорії та практики книгознавчої підготовки фахівців у системі бібліотечно-бібліографічної освіти”, який складається з трьох підрозділів, проаналізовано сучасний стан наукової розробки проблеми та практичної реалізації книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої освіти в Україні та інших країн світу, визначено методологію, методи та основні етапи дослідження. Основну увагу приділено детальному аналізові теоретичних положень українських та зарубіжних учених, найбільш значущих для дослідження.

Поглиблений аналіз публікацій за темою дослідження та суміжних з нею виявив, що книгознавство як професійний компонент вищої освіти ще не було предметом самостійного дисертаційного дослідження. Відсутні також узагальнюючі праці теоретико-методологічного характеру з цієї проблеми. Окремі її аспекти розглядаються у працях таких українських учених, як Д.А.Балика, О.Л.Біличенко, В.Я.Буран, Л.А.Дубровіна, Я.Д.Запаско, В.О.Ільганаєва, Т.І.Ківшар, Н.Ф.Кодак, С.Г.Кулешов, Н.М.Кушнаренко, В.М.Медведєва, Є.А.Медведєва, М.А.Низовий, М.І.Сенченко, В.К.Скнар, М.С.Слободяник, А.А.Соляник, А.С.Чачко, Г.М.Швецова-Водка, І.О.Шевченко, В.М.Шейко. Джерелознавчу базу дослідження склали праці російських науковців - Й.Є.Баренбаума, А.І.Барсука, А.О.Бєловицької, О.А.Гречихіна, М.М.Лісовського, І.Г.Моргенштерна, Є.Л.Немировського, Ю.М.Столярова, а також інших зарубіжних учених: К.Мігоня, М.Червинського, Т.Зберського, Р.Цибульського, Х.Кунце, Дж.Шири, А.Моля, Р.Ескарпі, А.Буллока, П.Водозека.

Для розробки теоретико-методологічних засад книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти найсуттєвіше значення має обґрунтована в працях В.О.Ільганаєвої парадигма розвитку бібліотечної освіти в контексті еволюції соціальних комунікацій; визначене Г.М.Швецовою-Водкою місце книги у соціальному комунікаційно-інформаційному процесі; сформульована М.А.Низовим об'єктивна зорієнтованість книжкової галузі на кінцевого споживача.

Теоретико-методологічну базу дослідження склали також принципові положення педагогіки вищої школи України, які сприяють дидактичному осмисленню і цілісному сприйняттю змісту книгознавчої освіти. Це перш за все праці А.М.Алексюка, М.І.Бурди, В.М.Мадзігона, в яких означено пріоритетні напрями педагогічних досліджень та обгрунтовано концептуальне положення про домінанту зовнішнього фактора розвитку вищої освіти в Україні.

Усебічний аналіз публікацій дає змогу дійти висновку, що до цього часу не існує завершеної концепції книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти, не розроблено теоретико-методологічних засад її змісту та напрямів у системі ступеневої підготовки кадрів для книжкової галузі України. Поки що немає обґрунтованої концепції і за кордоном. Загалом еволюція вітчизняних уявлень про книгознавчу підготовку фахівців була подібна до того, що мало місце у світовій вищій бібліотечній школі. Формування змісту і напрямів книгознавчого навчання здійснювалося емпіричним шляхом, так і не отримавши вичерпної науково-теоретичної основи. Єдиного підходу до змісту і структури книгознавчої складової у системі вищої освіти на світовому рівні не існує.

Одним із основних показників розвитку книжкової галузі в цілому та окремих її підсистем (зокрема освітньої) є кількість та якість публікацій, присвячених їй. Видання відповідної тематики складають джерельну базу книгознавчої освіти. Статистичний і бібліометричний аналіз вітчизняного документного потоку з питань друку, книгознавства та поліграфії за 1922-2000 рр. дозволяє дійти висновку щодо тенденції різкого зниження показників випуску в Україні книг і брошур означеної тематики за назвами і тиражами. Бібліометричний аналіз змісту українських професійних журналів за роки незалежності України свідчить про актуалізацію дослідження книжкової галузі. Однак більшість публікацій присвячена проблемам книговиробництва, зокрема видавничо-поліграфічному комплексу. Менше уваги приділяється розробці проблем книгорозповсюдження, книговикористання, а також освіти. Виходячи із закономірностей документного потоку, книгознавчу освіту можна вважати за таку, що перебуває у стані формування.

Аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дозволяє дійти висновку, що про цілісну систему книгознавчої освіти в Україні говорити ще передчасно. Вона характерна суттєвими розбіжностями між потребами сучасної особистості, суспільства і держави у розвитку національного книговидання, книжкової торгівлі, бібліотечної справи та бібліографії та рівнем їхнього кадрового забезпечення, недостатньою збалансованістю, змістовною й організаційною непізнаністю. Нині підготовку кадрів для книжкової галузі України здійснюють кілька вищих навчальних закладів гуманітарного і технічного профілів різних регіонів країни. Вона існує в межах різних освітніх напрямів, спеціальностей і спеціалізацій, що, з одного боку, дозволяє зважати на особливості регіональної інфраструктури книжкової галузі країни та її кадрового забезпечення, а, з іншого, - призводить до дублювання і розбалансованості у кадровому забезпеченні національного книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання.

Книгознавча підготовка фахівців у межах вищої бібліотечно-бібліографічної освіти в Україні є традиційною і здійснюється за такими основними напрямами: а) через органічне включення книгознавчого знання в загально-професійні і спеціальні навчальні курси бібліотечно-бібліографічного профілю; б) введення суто книгознавчих дисциплін; в) організаційне оформлення книгознавчих спеціалізацій. Це дає підстави стверджувати, що сучасна бібліотечно-бібліографічна освіта включає книгознавче знання як обов'язковий компонент. Зазначені напрями і в перспективі розвиватимуться паралельно, доповнюючи один одного.

Глобальна тенденція диверсифікації професійної освіти, самостійність навчальних закладів у визначенні профілю підготовки (номенклатура спеціальностей і спеціалізацій) і змісту навчання (наповнення навчальних планів і програм) загострили проблему пошуку концептуальних основ професійної підготовки кадрів для книжкової галузі України в умовах ступеневої системи освіти. При відсутності єдиної концептуальної основи набір і зміст книгознавчих спеціалізацій і дисциплін на факультетах бібліотечно-інформаційного профілю складається значною мірою емпірично, неузгоджено, інтуїтивно. Кількість книгознавчих курсів поступово скорочується, оскільки навчальні плани мають передусім забезпечити загальноосвітню і фахову підготовку бібліотечно-бібліографічних кадрів. Зі скороченням обсягу державного набору на бібліотечно-бібліографічну спеціальність зменшується імовірність книгознавчих спеціалізацій на основі держзамовлення. Не сприяє якісній підготовці кадрів щорічна змінюваність навчальних планів, їх ізольована розробка, що суперечить принципам системності й цілісності, спадкоємності і взаємодії, ідеї неперервності освіти. При численності тактичних завдань та різноманітності їх рішень, що втілюють вузи в свої навчальні плани, ще не розроблено теоретико-методологічних засад системного розвитку книгознавчої освіти в єдиному освітньому середовищі України. Поза увагою фахівців лишається наукове обґрунтування перспективних спеціалізацій і кваліфікацій з поглибленим змістом книгознавчих дисциплін. Не запропонована ще сума книгознавчих знань, умінь і навичок, які зобов'язаний набути кожний випускник вузу. Не зроблено і наступного кроку з наукового визначення номенклатури навчальних курсів книгознавчого профілю з огляду на ступеневу підготовку бакалаврів, спеціалістів і магістрів.

Диверсифікація професійної освіти, зміна сутності і розширення сфери професійної діяльності бібліотекарів-бібліографів виводять бібліотечно-бібліографічну освіту за межі традиційного розуміння. Завдання розширення сфери освітньої місії бібліотечно-інформаційних факультетів реалізується завдяки: а) переорієнтації на споріднені сфери діяльності, що є пріоритетними для розвитку сучасного суспільства; б) активному освоєнню студентами інформаційних технологій, однаково актуальних для різних сфер документно-комунікаційної діяльності. Інтердисциплінарний характер навчання визначається як перспективна тенденція системного розвитку бібліотечно-бібліографічної освіти. Розробка в дисертації теоретико-методологічних засад книгознавчої освіти сприятиме підвищенню якості підготовки кадрів для національної книжкової галузі України.

У розділі 2 “Концептуальні підходи до формування та розвитку книгознавчої підготовки кадрів”, який складається з двох підрозділів, подається системне осмислення книгознавства як теоретичного підгрунття книгознавчої освіти; книжкова комунікація розглядається як базова складова змісту і напрямів сучасної книгознавчої освіти.

Підвищенню якості книгознавчої підготовки фахівців сприяє системне дослідження книгознавства і книжкової справи, що створює теоретико-методологічне підґрунтя для визначення змісту освіти якісно нових фахівців-книгознавців, які володіють системним знанням закономірностей функціонування і використання як традиційної друкованої, так і новітньої електронної книги. Проблема розроблення змісту книгознавчої освіти є однією з ключових у системі педагогічної науки, а також книгознавства - науки про книгу й книжкову справу. Зміст освіти - це своєрідна модель підготовки професіоналів для книжкової галузі України, один із головних чинників, що впливає на ефективність навчання і виховання.

У розділі на основі аналізу еволюції основних наукових підходів (бібліографічного, бібліотекознавчого, інформаційного, літературознавчого, культурологічного, технологічного) до формування методологічних засад книгознавства обґрунтовано висновок про значний невикористаний потенціал застосування структурно-функціонального, інформаційно-комунікативного, системно-діяльнісного, культурологічного та маркетингового підходів. Доводиться обмеженість кожного з підходів, придатних для вирішення окремих наукових і практичних завдань, але нездатних самостійно створити загальнонаукове підгрунття книгознавства. Використання лише одного з підходів зумовлює об'єктивну обмеженість професійного світогляду і змісту книгознавчої освіти.

Теоретико-методологічне переосмислення змісту книгознавчої освіти базується на розумінні книги як поліструктурного явища, а національного книговидання, книжкової торгівлі, бібліотечної і бібліографічної діяльності як єдиної системи взаємопов'язаних і взаємодіючих галузей книжкової справи, що потребує пошуку єдиної концептуальної основи - базової ідеології, науково здатної забезпечити обґрунтований підхід до структури і змістовного наповнення професійної освіти сучасних книгознавців.

Продуктивною "ідеологічною" платформою професійної підготовки кадрів для книжкової галузі може бути комплекс (система) теоретичних підходів до книгознавства, що дозволить подолати обмеженість існуючих нині підходів, створити цілісну концепцію книгознавчої освіти. Світоглядне значення комплексу теоретичних підходів, що поєднує в собі базові положення структурно-функціонального, інформаційно-комунікативного, системно-діяльнісного, створює синтез знань про книжкову справу та суміжні сфери, формує якісно новий рівень професійної компетентності фахівців. Професійна компетентність визначається професійною педагогікою як поглиблене знання предмета або засвоєння уміння, здатність адекватного виконання завдання. Включаючи в себе змістовний і процесуальний компоненти, компетентність є виразом дидактичної тріади "знання - вміння - навички". Її характеризують такі атрибутивні властивості, принципові для діагностики книгознавця: мобільність, здатність до самоосвіти та переорієнтації на нові види діяльності. Комплексний підхід забезпечує системний характер книгознавчої підготовки, оновлення змісту освіти через об'єднання її змістовних і діяльнісних характеристик, перехід від емпіричного до концептуального, від тематичного до проблемного навчання.

У розділі на основі всебічного аналізу особливостей книжкової комунікації обґрунтовуються теоретичні підвалини змісту книгознавчої освіти з огляду на потреби кадрового забезпечення функціонування основних її підсистем - книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання. Основна дидактична ідея інформаційно-комунікативного підходу - це можливість використання закономірностей розвитку і функціонування книжкової комунікації у контексті життєвого циклу книги як наукової основи структури і змісту книгознавчої освіти, теоретичного підґрунтя інтеграції і диференціації змісту навчання, обґрунтування його інваріантної і варіативної складових. Доводиться, що загальні знання про книгу, книгознавство, книжкову справу, книжкову комунікацію - це той обов'язковий базовий освітній компонент, який має опанувати кожний випускник вищого навчального закладу відповідного профілю. Він має стати інваріантною частиною змісту книгознавчої освіти.

Першим рівнем диференціації змісту книгознавчої освіти мають стати базові підсистеми книжкової комунікації - книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання. Поглиблене вивчення головних складових книжкової комунікації на базі особистісно-орієнтованого підходу, що сприяє урахуванню інтересів, здібностей, мотивів до навчання кожного студента, має здійснюватися у межах варіативної частини змісту книгознавчої освіти. Студенти, що спеціалізуються на книговиробництві, повинні набути поглиблені знання у галузі книговиробництва. Ті, що спеціалізуються на книжковій торгівлі, мають досконало знати не лише теоретико-методичні, а й технологічні закономірності книгорозповсюдження та книжкового бізнесу. Студенти, які пов'язують свою майбутню професійну діяльність з книговикористанням, мають глибоко вивчати засоби і технологію книговикористання, обліку, обробки, зберігання книг, обслуговування читачів. За рахунок годин інваріантної частини створюється цикл фундаментальних, варіативної - професійно-орієнтованих і спеціальних дисциплін, що визначають профіль професійної компетентності майбутніх фахівців у певній сфері книжкової галузі з огляду на освітньо-кваліфікаційний рівень їхньої освіти та обраний напрям спеціалізації.

Нині перспективи розвитку книжкової комунікації пов'язують переважно з технологізацією сфери книговидання, а питання зміни функціонального призначення книги ставиться у залежність від процесів інформатизації суспільства. Системний розвиток книжкової комунікації в Україні потребує переміщення акцентів з технологічної у гуманітарну площину, переорієнтації на кінцевого споживача - читача, вивчення і задоволення його потреб. Дидактичний потенціал системно-діяльнісного підходу дає підстави для спрямування книгознавчої підготовки в системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти на підсистеми книгорозповсюдження і книговикористання, на кінцевий результат книжкової комунікації - отримання споживачем необхідної книги та її читання. Діада "книга - читач" має базове значення.

Пізнавальне значення системно-діяльнісного підходу до книжкової комунікації полягає у можливості науково обґрунтувати її оптимальну суб'єктну структуру: автор - видавець - продавець - бібліограф - бібліотекар - споживач (читач). Це надає змогу наблизитись до системного розуміння книжкової діяльності, в структурі якої особливого значення набуває соціальний компонент - професіонали, задіяні у виробництві, розповсюдженні і використанні книг. Специфічна діяльність бібліотекаря і бібліографа органічно включена в загальну структуру книжкової комунікації, що є ще одним свідченням спорідненості бібліотечно-бібліографічної і книгознавчої освіти.

У розділі 3 “Удосконалення змісту і напрямів книгознавчої підготовки фахівців на базі бібліотечно-бібліографічної освіти”, який складається з трьох підрозділів, на основі попередніх результатів дослідження обґрунтовано напрями спеціального книгознавчого навчання, перспективи підготовки менеджерів книговидання і книгорозповсюдження, подається аналітична модель підготовки кадрів для інформаційного забезпечення книжкової галузі.

Книгознавча підготовка фахівців і в перспективі залишиться важливою складовою освіти в Україні. З розвитком національної книжкової галузі вона потребує системного підходу. Взаємопов'язаний розвиток усіх компонентів книжкової справи - практичної, наукової, освітньої та управлінської, зумовлює узгоджену підготовку сучасних висококваліфікованих кадрів, здатних до подальшого професійного росту і професійної мобільності. Досягти цілісності й узгодженості змісту професійної освіти, забезпечити її випереджаючий характер і прогностичність, можливості "горизонтального" і "вертикального" професійного переміщення кадрів дозволяє корпоративний підхід, основи якого мають закладатися ще в процесі навчання майбутніх фахівців. Книгознавці як соціально-професійна група, що володіє системою знань, покликана відіграти стержнево-консолідуючу роль у професійному середовищі книжкової галузі.

Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і напрямів книгознавчої освіти дозволили визначити перспективні книгознавчі спеціалізації у межах бібліотечно-бібліографічної спеціальності. Серед них: Книгознавство, книжковий менеджмент і маркетинг (кваліфікація - книгознавець, менеджер книжкового бізнесу), Книгознавство, інформаційне забезпечення книжкової галузі (кваліфікація - книгознавець, інформаційний менеджер (маркетолог), бібліограф-аналітик), Книгознавство, експертиза цінності книжкових пам'яток (кваліфікація - книгознавець, експерт з оцінки книжкових пам'яток), Книгознавство, книжкова реклама (кваліфікація - книгознавець, менеджер книжкової реклами). Ці напрями діяльності є найперспективнішими і в той же час найменш забезпеченими кадрами. Випускники книгознавчих спеціалізацій, завдяки набути системним знанням, зможуть працювати в усіх соціальних інститутах книжкової галузі України: книжкових і газетно-журнальних видавництвах, видавничих фірмах, редакційно-видавничих відділах, поліграфічних і книготорговельних підприємствах (книготоргах, книжкових магазинах, колекторах), рекламних агентствах, інформаційних та інформаційно-аналітичних центрах, Книжковій палаті України, в мережі розповсюдження вітчизняної видавничої продукції за кордоном та іноземної в Україні, в органах державної бібліографічної реєстрації та централізованої каталогізації, статистики друку, відділах маркетингової інформації у різних фірмах, митницях, бібліотеках, архівах, музеях, фондах підтримки розвитку видавничої справи, викладачами фахових дисциплін у вузах відповідного профілю.

У розділі розглянуто кілька варіантів організаційної структури книгознавчої освіти: 1) об'єднання в освітньому напрямі “Книгознавство” всіх існуючих до цього часу в Україні спеціальностей та спеціалізацій книгознавчого профілю; 2) впровадження в освітній напрям “Культура” нової спеціальності “Книгознавство” з низкою спеціалізацій; 3) створення інтегрованої спеціальності "Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія"; 4) розширення номенклатури книгознавчих спеціалізацій у межах існуючої спеціальності “Бібліотекознавство і бібліографія”, які заповнять існуючі прогалини в кадровому забезпеченні окремих сфер книжкової галузі. У світовій практиці реалізований кожний із цих підходів. Доводиться, що в сучасних умовах України найефективнішими, що не потребують суттєвих організаційних і фінансових витрат, можна вважати два останні варіанти.

Ключовим моментом книгознавчої підготовки фахівців зазначеного профілю є освоєння ними інформаційної (зокрема мережевої) та управлінської складових книжкової галузі, які також потребують відповідного кадрового забезпечення і мають посісти належне місце у змісті книгознавчої освіти. Зміст підготовки фахівців-книгознавців, менеджерів видавничої і книготорговельної діяльності базується на новому розумінні книжкового маркетингу, який має набути не лише економічного, але й гуманітарного змісту, орієнтуватися на споживача у широкому розумінні цього слова. Книжковий маркетинг - це узгодження споживацьких потреб усіх суб'єктів книжкової комунікації, а головне - споживача-читача. Він є засобом відстеження будь-яких змін у читацьких потребах суспільства як загалом, так і кожного його члена, ефективного функціонування всієї книжкової комунікації як цілісної системи. Згідно з таким розумінням книжкового маркетингу йому має приділятися значно більше уваги в навчанні.

Ефективне функціонування національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання неможливе без надійної (повної й оперативної) інформації, яку здатні забезпечити лише висококваліфіковані фахівці-інформаційні менеджери, бібліографи-аналітики - знавці книжкової справи, професіонали інформаційної галузі. Під інформаційним забезпеченням книжкової галузі пропонується розуміти систему діяльності зі створення, пошуку, збирання, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про книги, що є у наявності та друку, а також ефективну організацію інформаційних потоків і масивів у межах книжкової галузі та в суспільстві в цілому. Сучасні інформаційні фахівці, що є знавцями книжкової справи та інформаційних технологій, мають досконало володіти засобами і методами створення, розповсюдження і використання інформації, знати й ефективно застосовувати інформаційний моніторинг і маркетинг, здійснювати аналітико-синтетичну переробку інформації, створювати інформаційні продукти і послуги, інформаційно-пошукові системи, бібліографічні, фактографічні і повнотекстові бази і банки даних.

У розділі на базі комплексного теоретичного підходу визначено номенклатуру та обов'язковий мінімум змісту загально-професійних і спеціальних дисциплін, вимоги до рівня підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів, вироблені критерії, що відрізняють професійну підготовку фахівців на різних рівнях книгознавчої освіти, що є ключовою проблемою у забезпеченні спадкоємності і неперервності ступеневої книгознавчої освіти.

Механізмом реалізації теоретико-методологічних підходів до змісту і напрямів книгознавчої підготовки кадрів у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти України стали розроблені дисертантом кваліфікаційні характеристики бакалаврів, спеціалістів і магістрів, навчальні плани, впроваджені в навчальний процес Харківської державної академії культури. За умов відсутності Державного освітнього стандарту України з бібліотечно-бібліографічної спеціальності обґрунтовані в дисертації теоретико-методологічні засади, висновки і наукові результати можуть бути базою для створення системи книгознавчої освіти в Україні, розробки державних стандартів, базових освітньо-професійних програм, навчальних планів, кваліфікаційних характеристик фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Висновки

За результатами всебічного аналізу та теоретичного узагальнення сучасного стану теорії та практики книгознавчої освіти, застосування комплексу теоретичних підходів у дисертації розроблено теоретично-методологічні засади книгознавчої підготовки фахівців у системі вищої бібліотечно-бібліографічної освіти, що сприятиме підвищенню якості підготовки кадрів для книжкової галузі України.

Головні наукові і практичні результати роботи:

1. Методологічним підґрунтям удосконалення книгознавчого навчання у межах бібліотечно-бібліографічної освіти є відображення і проектування крізь призму дидактичних закономірностей таких основних чинників, котрі безпосередньо впливають на формування змісту і напрямів освіти і складають методологічну базу для їх відбору. Серед них: 1) найповніше врахування потреб особистості, суспільства і держави у створенні національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання та її кадрового забезпечення; 2) системне відбиття основних компонентів книжкової галузі в освітній сфері та їх дидактичне осмислення; 3) врахування основних видів діяльності у книжковій галузі, виявлення існуючих прогалин у кадровому забезпеченні та неузгодженості в книгознавчій підготовці фахівців для національної системи книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання; 4) обґрунтування дидактичних засобів, що забезпечують оптимальну відповідність між практичною й освітньою підсистемами книжкової галузі України; 5) врахування вимог практики до змісту освіти; 6) активне оволодіння новітніми педагогічними технологіями.

2. Об'єктивна необхідність і актуальність методологічного обґрунтування загальнотеоретичних положень книгознавчої освіти зумовлена і стимулюється явно вираженою тенденцією до підвищення теоретичного рівня підготовки кадрів, необхідністю вдосконалення її змісту і напрямів, модернізації викладання дисциплін книгознавчого циклу.

Посилення базової теоретичної підготовки сучасних кадрів для книжкової галузі, виходячи із закономірностей педагогіки, має здійснюватися через відображення компонентів книгознавства (науки про книгу й книжкову справу) в освітній галузі та їх педагогічне обґрунтування. А саме: а) відображення науки в змісті освіти як його елемента через включення методологічних знань; способи діяльності, що відповідають етапам і логіці наукового пізнання; прийоми, що відповідають методам науки; б) врахування тенденції розвитку науки й зокрема знань, посилення функцій теорії у науці, інтеграції й диференціації науки.

3. Формування національної системи книжкової галузі України, зорієнтованої на задоволення потреб особистості, суспільства, держави, перспективи функціонування української книги в сучасному вітчизняному і світовому інформаційному просторі потребують підготовки якісно нових фахівців-книгознавців, які володіють системним знанням закономірностей функціонування книги в суспільстві, здатні ефективно діяти в умовах інформатизації та ринкової економіки. Теоретико-методологічним підґрунтям для створення цілісної системи книгознавчої освіти є розгляд національного книговидання, книжкової торгівлі, бібліотечної і бібліографічної діяльності як єдиної потужної системи взаємопов'язаних і взаємодіючих галузей книжкової справи, яка потребує узгодженого кадрового забезпечення, що формується ще у процесі навчання у вузі.

Продуктивною методологією системного формування книгознавчої освіти є комплекс теоретичних підходів до книгознавства, що поєднує в собі базові положення структурно-функціональної, інформаційно-комунікативної, системно-діяльнісної парадигм, забезпечує синтез знань про книжкову справу та суміжні сфери, формує якісно новий рівень професійної компетентності фахівців-книгознавців, які володіють системними знаннями закономірностей функціонування у суспільстві як традиційної друкованої, так і новітньої електронної книги.

4. Застосування системно-діяльнісного та інформаційно-комунікативного підходів дає змогу наблизитись до системного розуміння книжкової галузі, в структурі якої особливе значення має соціальний фактор - професіонали, задіяні у виробництві, розповсюдженні і використанні книг. Поєднані пізнавальною тріадою “предмет - теорія - метод”, вони створюють концептуальне підгрунття змісту книгознавчої освіти.

Інформаційно-комунікативний підхід як концептуальна основа вдосконалення книгознавчої освіти має дидактичний потенціал щодо інтеграції та диференціації змісту навчання, обґрунтування його інваріантної і варіативної складових. Першим рівнем диференціації книгознавчого навчання мають стати базові підсистеми книжкової комунікації - книговидання, книгорозповсюдження і книговикористання. Його дидактичне значення полягає в можливості диференціації вимог до знань та вмінь книгознавців різної кваліфікації, уточнення номенклатури, змісту і структури навчальних дисциплін, забезпечення дидактичної спадкоємності різних рівнів ступеневої книгознавчої освіти.

5. Книгознавчу підготовку у межах вищої бібліотечно-бібліографічної освіти педагогічними засобами можна реалізувати двояко: а) як "наскрізний" компонент базової освіти; б) як один із аплікативних, явно виражених компонентів через уведення книгознавчих спеціалізацій і навчальних дисциплін. Останній підхід може забезпечити її максимальну узгодженість і відповідність реальним потребам сучасного рівня розвитку книжкової комунікації та інформатизації суспільства в умовах України.

Головним підсумком застосування комплексного теоретичного підходу є обгрунтування перспективних книгознавчих спеціалізацій у межах вищої бібліотечно-бібліографічної освіти. А саме: Книгознавство, книжковий менеджмент і маркетинг (кваліфікація - книгознавець, менеджер книжкового бізнесу), Книгознавство, інформаційне забезпечення книжкової галузі (кваліфікація - книгознавець, інформаційний менеджер (маркетолог), бібліограф-аналітик), Книгознавство, експертиза цінності книжкових пам'яток (кваліфікація - книгознавець, експерт з оцінки книжкових пам'яток), Книгознавство, книжкова реклама (кваліфікація - книгознавець, менеджер книжкової реклами) і т. ін.

У сучасних умовах України найпридатнішими є два основні підходи до організаційного оформлення книгознавчої підготовки фахівців: а) через впровадження нової інтегрованої спеціальності "Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія" з низкою спеціалізацій; б) через уведення нових книгознавчих спеціалізацій у межах існуючої спеціальності "Бібліотекознавство і бібліографія", що дозволяє уникнути існуючих прогалин у кадровому забезпеченні важливих ланок національної книжкової галузі.

6. В умовах інтенсивного розвитку ринкових відносин, активного освоєння нових інформаційних технологій пріоритетного значення для розвитку книжкової галузі України набуває підготовка високоякісних кадрів для управлінсько-організаційної та інформаційної сфер, здатних забезпечити її корпоративний розвиток та ефективне входження у світовий інформаційний простір. Перспективи розвитку цих двох напрямів визначають об'єктивну необхідність їхньої системної організації у змісті книгознавчого навчання. Обґрунтовані в дисертації теоретико-методологічні засади дають можливість виробити диференційовані вимоги до рівня професійної компетентності (знанням і вмінням) книгознавців, менеджерів книжкового бізнесу та книгознавців, інформаційних менеджерів, здійснити системну побудову змісту і структури книгознавчого навчання, реалізувати її в кваліфікаційних характеристиках, навчальних планах для бакалаврів, спеціалістів і магістрів, впроваджених у навчальний процес Харківської державної академії культури.

Подальший системний розвиток вищої книгознавчої освіти потребує вирішення таких першочергових завдань: систематичне оновлення змісту і напрямів професійної освіти з огляду на досягнення науки і практики, закріплення мінімуму змісту освіти в Державному освітньому стандарті України; створення гнучкої системи спеціалізацій, зорієнтованої на майбутнє, що носить випереджаючий характер і передбачає можливість адаптації випускників до змін в інформаційному та соціально-комунікаційному середовищі, організація навчального процесу на базі гнучкої технології проблемно-модульного навчання: забезпечення індивідуалізації навчання, особистісно-орієнтованого підходу до студентів, варіативності освітніх і наукових програм; удосконалення науково-методичного забезпечення навчального процесу.

Основні результати дисертації опубліковано в працях

1. Еволюція уявлень про книгознавство як наукову дисципліну // Вісн. Харк. держ. акад. культури.: Зб. наук. пр. - Х., 1999. - Вип. 1. - С. 106-110.

2. Інформаційне забезпечення книговидання і книгорозповсюдження // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. праць. - Х., 2001. - Вип. 6. - С. 255-268.

3. Книгознавство як професійний компонент вищої освіти // Вісн. Кн. палати. - 2000. - № 12. - С. 24-27.

4. Книгознавча підготовка бібліотекарів-бібліографів в Україні: реалії та перспективи // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. пр. - Х., 2000. - Вип. 3. - С. 201-213.

5. Книжкова комунікація як базовий компонент професійної книгознавчої підготовки бібліотечних фахівців // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. пр. - Х., 2001. - Вип. 4. - С. 25-35.

6. Концепція підготовки менеджерів видавничої справи в Харківській державній академії культури // Вісн. Кн. палати. - 1999. - №. 8. - С. 17-19. - (у співавт. з Н.М.Кушнаренко)

7. Корпоративний підхід у підготовці фахівців для книжкової сфери України // Вісн. Харк. держ. акад. культури: Зб. наук. пр. - Х., 2001. - Вип. 5. - С. 174-183

8. Розвиток книговидання з питань друку, книгознавства та поліграфії в Україні 1922-1996 рр. // Вісн. Харк. держ. акад. культури.: Зб. наук. пр. - Х., 2000. - Вип. 2. - С. 11-19.

9. Структура книгознавства як наукової дисципліни // Зб. ст. аспірантів. - Х., 1997. - С. 114-116.

10. Книговедческая подготовка библиотечных специалистов в вузах культуры Украины // Человек в информационном пространстве цивилизации: культура, религия, образование: Междунар. науч. конф. Краснодар - Новороссийск, 19-21 сент. 2000 г.: Тез. докл. - Краснодар, 2000. - С. 371-374.

11. Проблемы информатизации книговедческой подготовки библиотечно-информационных специалистов // Библиотечное дело - 2001: Российские библиотеки в мировом информационном и интеллектуальном пространстве: Тез. докл. Шестой междунар. науч. конф. (Москва, 26-27 апр. 2001 г.): В 2 ч. - М., 2001. - Ч. 2. - С. 354-356.

12. Трансформация книговедческой подготовки библиотечных специалистов в условиях информатизации общества // Библиотечное дело - 2000: проблемы формирования открытого информационного общества: Тез. докл. 5-й междунар. науч. конф. (Москва, 25-26 апр. 2000 г.). - М., 2000. - Ч. 2. - С. 119-121.

Размещено на Allbest.ru