Моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра педагогіки

Курсова робота

на тему:

Моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Студентки 319 групи

факультету германської філології

Олицької Ольги

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук

доцент Демчук В.С.

Київ - 2011Зміст

Вступ

1. Моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі як актуальна організаційно-педагогічна проблема

1.1 Сутність моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

1.2 Теоретичні засади моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

1.3 Міжнародний досвід моніторингових досліджень

2. Організація моніторингу якості освіти у загальноосвітньому навчальному закладі

2.1 Моніторинг стану викладання навчальних предметів та рівня навчальних досягнень учнів

2.2 Моніторинг якості мовної освіти на матеріалі англійської

мови

2.3 Рекомендації для керівників / менеджерів щодо моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Висновки

Резюме

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Процеси демократизації й гуманізації в суспільстві, процеси економічної, екологічної та культурної глобалізації, зростання обсягу інформації, нові завдання, поставлені перед загальноосвітніми навчальними закладами - все це вимагає якісних змін в управлінні всіма ланками системи освіти, а це у свою чергу, вимагає пошуку оптимальних індикаторів ефективності навчально-виховного процесу й діяльності загальноосвітнього закладу в цілому.

Сьогодні незаперечним є той факт, що якісна освіта - це основа успішного розвитку науки, економіки, культури й, зрештою, моралі будь-якої держави. Саме якісні показники розвитку освіти, на думку експертів, визначають ефективність суспільного поступу держав в умовах глобалізації світу та підвищення їхньої конкурентної боротьби за якість життя своїх громадян. Отже, сьогодні освіта починає займати провідне місце в стратегії державної політики щодо суспільного розвитку багатьох країн світу й України зокрема.

Актуальність дослідження полягає у відсутності відпрацьованої централізованої системи збору й обробки управлінської інформації, що унеможливлює узагальнення даних щодо стану системи загальної середньої освіти та процесів, які в ній відбуваються, що, у свою чергу, призводить до неузгодженості прийнятих управлінських рішень із реальними вимогами сьогодення та попитом громадськості на освітні послуги.

Об'єктом дослідження даної роботи є моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі. Він розглядається як один з найефективніших засобів отримання інформації про функціонування освітньої системи в усій її багатогранності.

Предметом дослідження є моніторинг стану якості освіти у загальноосвітньому навчальному закладі.

Метою дослідження є вивчити та науково обґрунтувати поняття моніторингу якості освіти та його організацію у середньому загальноосвітньому навчальному закладі.

1. Моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі як актуальна організаційно-педагогічна проблема

1.1 Сутність моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Сучасний освітній менеджмент ґрунтується на запровадженні діагностичних методів і технологій збирання й оцінювання отриманої інформації, протиставляючи їх декларативності та суб'єктивності інтерпретації одержаних даних. Тому для прийняття ефективних і своєчасних управлінських рішень, що відповідають реальному станові функціонування та прогнозування розвитку об'єкта управління - учня, студента, навчального закладу чи системи освіти загалом, необхідна об'єктивна та вірогідна інформація про різні аспекти їхньої діяльності. Це потребує постійного їх обстеження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якої стане збирання, оцінювання та аналіз її якісних показників в освіті.

За результатами моніторингу якості освіти органи управління отримують інформацію про стан освітньої системи та її окремих складників, виявляють проблеми, що виникли в процесі запровадження педагогічних інновацій, з'ясовують тенденції розвитку освіти та прогнозують зміни, необхідні для перспективного функціонування освітньої системи. Отже, моніторинг освітньої системи стає дієвим інструментарієм менеджменту освіти, зокрема в управлінні її якістю[11, 21].

Перш ніж розглядати можливості моніторингу як засобу дослідження та інструменту вимірювання різних складових багатогранного й складного об'єкта - якості освіти і виховної діяльності - здається доцільним з'ясувати, що ми розуміємо під поняттям «моніторинг».

Звертаючись до витоків поняття «моніторинг» зазначимо, що слово «моніторинг» походить від латинського monitor - наглядач, контролер. Монітором називався старший учень, помічник учителя в школах, які працювали в школах за белл-ланкастерською системою взаємного навчання. Такі школи існували в Англії, США, Франції, Швейцарії, Бельгії, Росії наприкінці ХVIII - на початку XIX століття. Монітори виступали помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою молодших учнів. У деяких англійських школах і школах Швейцарії є монітор-учень, який виконує обов'язки, схожі з обов'язками старости класу [14, 7].

У синонімічному плані поняття «моніторинг» іноді заміняється словом «контроль». Інколи його вживають у значенні відстеження результативності навчально-виховного процесу (наприклад, моніторинг навчальних досягнень учнів); подекуди під ним розуміють звичайний педагогічний контроль (моніторинг успішності); частіше його використовують у сенсі різнобічного вивчення певних параметрів функціонування системи освіти чи окремих її елементів або суб'єктів освітнього процесу (моніторинг якості підготовки фахівців певної спеціальності, матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, стану здоров'я учнів тощо). Отже, моніторинг все більше набуває статусу дослідження, а не емпіричного збору інформації про певні характеристики та властивості освітньої системи.

У сучасному словнику іншомовних слів моніторинг визначається, як 1)постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам.; 2)спостереження за довкіллям, оцінка й прогноз його стану у зв'язку з господарською діяльністю людини; 3) збір інформації для вивчення громадської думки стосовно якогось питання [18,464].

І. Шимків під моніторингом розуміє постійний контроль, ретельне дослідження, спеціально організоване спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або початковим прогнозам, спосіб отримання певної інформації, можливості використання якої залежать від компетентності суб'єкта, у розповсюдження якого вона опинилась, систематичний збір даних про важливі аспекти освіти на національному, регіональному й локальному рівнях, щоб повсякчас знати її стан і прогнозувати її розвиток [21, 195].

Останнім часом термін «моніторинг» часто вживається стосовно педагогіки. І в науковій літературі, і в методичних розробках він асоціюється з процедурою систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях.

З точки зору методологів та теоретиків, моніторинг в освіті, або освітній моніторинг, слід розглядати як систему збору, обробки, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, що орієнтована на інформаційне забезпечення управління, дозволяє робити висновки про стан об'єкта у будь-який момент часу та дає прогноз його розвитку, як комплекс процедур щодо спостереження, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта як узагальнене, комплексне оцінювання ефективності функціонування всієї системи освіти на основі системного аналізу всіх факторів, як система організації збору, зберігання, обробки та розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує систематичне відслідковування її стану, прогнозування її розвитку і проектування заходів стосовно її вдосконалення, як безперервне стеження за станом навколишнього середовища з метою попередження небажаних відхилень за найважливішими параметрами.

У науковій педагогічній літературі зустрічаються багато підходів до організації та визначення об'єктів спостереження. По-перше, моніторинг розглядається науковцями як інформаційна система, що постійно поповнюється; по-друге, основним показником ефективності освітнього процесу виступає шкільна оцінка. За таких підходів, на наш погляд, неможливо мати цілісне уявлення про стан освіти та його відповідності Державним стандартам, як на загальнонаціональному та регіональному рівнях, так і на шкільному. Справжній моніторинг містить у собі багатий комплекс процедур, що дозволяють виявити динаміку розвитку системи у певний період. Через це він добре вписується в алгоритм маркетингу освітніх послуг, є його необхідною умовою та невід'ємним компонентом. За такої постановки питання моніторингу поряд з прогнозуванням виступає як один із найважливіших елементів системи інформаційного забезпечення, а це дозволяє розглядати його як складову частину системи управління освітою. Таким чином, моніторинг забезпечує інформаційну стабільність, запобігає дефіциту інформації під час підготовки рекомендацій та прийняття управлінських рішень, підвищує їх обґрунтованість.

1.2 Теоретичні засади моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Аналіз літератури свідчить про те, що моніторинг має риси наукового дослідження, але дещо відрізняється від нього. Якщо припустити, що причина будь-якого наукового дослідження - це усвідомлення недостатньої кількості відомих фактів для опису певного явища, то першопричина моніторингу - це недостатність інформації, як правило, у сфері управління. Дослідження можуть бути теоретичними та емпіричними. Моніторинг трактують як емпіричне дослідження, яке має три етапи: 1) підготовчий (визначення програми та інструментарію); 2) збір інформації; 3) систематизація, узагальнення та інтерпретація інформації.

Однак емпіричні дослідження проводяться для підтвердження або спростування гіпотез, чого не можна сказати про моніторинг, який має суттєві відмінності від експерименту. Здійснюючи моніторинг, дослідник намагається точніше описати об'єкт, його технологію, не припускає втручання в природний хід подій, поки їх динаміка не перетвориться на загрозливу. Але навіть у цьому випадку дія направлена не на вивчення ефекту, викликаного втручанням, а на усунення небезпеки. Моніторинг має і ознаки емпіричного дослідження, і відмінності:

1) причина організації моніторингу - це відсутність достатньої інформації;

2) результати моніторингу мають цінність - обмежений час. Чим динамічніший розвиток системи, тим менший період цінностей даних;

3) наукове дослідження передбачає мінімізацію кількості показників, а моніторинг - більш широкий вибір;

4) моніторинг пов'язують із спостереженням. Він не передбачає втручання у функціонування системи;

5) моніторинг не має на меті спростування гіпотез, хоча в результаті його про ведення дані можуть мати наукову цінність. Незважаючи на суттєві відмінності моніторингу і наукового дослідження, деякі риси останнього притаманні моніторингу, ось чому поняття «моніторинг» і «дослідження» в літературі взаємозаміщаються.

Моніторинг все більше набуває статусу наукового дослідження, а не емпіричного збору інформації про певні характеристики та властивості освітньої системи.

На основі вивчення й аналізу наукової літератури ми дійшли висновку, що моніторинг - сфера наукової компетенції інформації, яка вивчає структуру та загальні особливості виховної діяльності, а також питання, пов'язані зі збиранням, зберіганням, пошуком, аналізом відповідних даних щодо різних сфер виховання; квалітології - триєдиної науки, що охоплює теорію якості, теорію оцінювання і теорію управління якістю, тому під моніторингом розуміємо вид систематичної педагогічної діяльності, спрямований на набуття нових знань, інформації та ін., на виявлення визначених проблем за допомогою засобів та методів, накопчених і розроблених наукою, який максимально реалізує в собі закони виховання та розвитку особистості і забезпечує можливість прийняття конкретних управлінських рішень. Моніторинг - не данина моді, а стиль сучасного науково-педагогічного мислення, яке включає в себе безперервне і тривале спостереження, аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, вміння здійснювати розумові операції, необхідні в усіх випадках, що вимагають висновків, узагальнень, визначення належності явищ або предметів до певного класу, оцінювання стану виховання, розповсюдження інформації про діяльність освітньої виховної системи, а також прогнозування динаміки та основних тенденцій її розвитку. Моніторинг - це інформаційно-кореляційний супровід системи освітньо-виховної діяльності будь-якого навчально-виховного закладу[14, 13].

Мета моніторингу:

· створення певних інформаційних умов для формування цілісних уявлень про стан функціонування системи загальної середньої освіти на обласному та місцевому рівнях, про те, які якісні та кількісні зміни відбуваються в ній під впливом різних факторів;

· створення сприятливих умов для виявлення, розвитку і підтримки здібної та обдарованої молоді, підготовки її до дослідницької, наукових діяльності у вищих навчальних закладах;

· виявлення і підтримка творчих керівників і педагогічних колективів навчальних закладів нового покоління, підняття їх престижу, конкурентоспроможності;

· організація взаємодії з вищими навчальними закладами.

Оцінювання якості освіти і виховної діяльності як інструмент управління має на меті:

· удосконалення педагогічних засобів;

· визначення результативності навчання та виховання учнів;

· порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;

· визначення ефективності використання коштів;

· планування та прогнозування розвитку освітньої галузі;

· формування освітньої політики;

· визначення престижності та конкурентоспроможності національної системи освіти.

На регіональному рівні моніторинг якості загальної середньої освіти повинен торкатися функцій регіонального управління якістю освіти та становити підґрунтя для прогнозування розвитку регіональної системи освіти, визначення ефективності запровадження цільових програм розвитку освіти. В рамках моніторингової оцінки мають проводитися спеціальні дослідження соціального середовища, освітніх потреб різних груп населення регіону тощо.

На муніципальному рівні надається розгорнуте уявлення про діяльність муніципальної системи освіти в цілому та її елементи порівняно один з одним, а також із урахуванням специфічних функцій кожного елемента (ліцею, гімназії, коледжу, школи для дітей з особливими потребами тощо). Відпрацьовується прогноз про розвиток системи загальної середньої освіти на даній території. Результати моніторингових досліджень на муніципальному рівні дають можливість організувати роботу, спрямовану на підвищення кваліфікації учителів та керівників з питань здійснення управління якістю освіти; проаналізувати наявні тенденції в їх змінах та відповідним чином будувати освітянську політику; визначити рейтинг конкретного навчального закладу тощо.

На внутрішньошкільному (або внутрішньокласному)рівні освітній моніторинг виступатиме основою для розробки шляхів удосконалення діяльності окремих навчальних закладів, навчально-виховного процесу та діяльності окремого учня. Саме на цьому рівні відпрацьовуються психолого-педагогічні рекомендації; спрямовані на корекцію навчально-виховної роботи.

Можна окреслити коло першочергових основних завдань, спрямованих на формування системи моніторингу якості середньої освіти у загальноосвітньому навчальному закладі, що потребують якнайшвидшого розв'язання:

· створення національної системи оцінки якості загальноосвітньої підготовки учнів;

· визначення системи освітніх індикаторів та побудова системи збору та обробки статистичної інформації;

· розробка методів освітнього тестування;

· розробка системи вимог до рівня підготовки учнів на кожному ступені навчання;

· розробка критеріїв та моделі вимірників навчальних досягнень учнів відповідно до вимог Державного стандарту загальної середньої освіти за ступенями навчання;

· створення стандартизованих об'єктивних вимірників підсумкової атестації учнів з ряду предметів базового начального плану;

· створення методики визначення соціального замовлення населення на освітні послуги;

· створення тестової моделі регіонального банку результатів оцінки досягнень навчальних вимог;

· розробка норм оцінювання досягнень учнів, що випливають із засвоєння ними вимог державного стандарту;

· створення системи вимірників якості засвоєння знань і навичок (тестів, діагностичних контрольних робіт тощо) з кожного навчального предмета для всіх вікових груп учнів;

· створення системи апробації тестів та технології їх використання з метою виявлення оптимального інструментарію для вимірювання якості освіти на рівні учня, класу, школи, району, міста, області, регіону.

Основні завдання моніторингу:

· сприяння реалізації в повному обсязі конституційного права дітей і молоді на одержання якісної повної загальної середньої освіти понад вимоги державного стандарту;

· створення в загальноосвітніх навчальних закладах нового покоління необхідних умов для наукової діяльності педагогів, реалізації особистісно орієнтованої системи освіти, адаптованої до рівнів і особливостей розвитку учнів, залучення їх до дослідницької роботи, що поєднує у собі загальноосвітню й наукову діяльність і на цій основі забезпечує готовність учнів до навчання у вищих навчальних закладах;

· Сприяння підвищенню якості загальної середньої освіти, відновленню її змісту, форм організації навчально-виховного процесу, у тому числі шляхом впровадження освітніх інновацій, сучасних інформаційних технологій;

· Створення системи спостережень і педагогічних вимірювань;

· Одержання об'єктивної і достовірної інформації;

· створення банку статистичних результатів моніторингових досліджень з оцінювання навчальних досягнень учнів;

· систематизація інформації, підвищення її оперативності та доступності для користувачів;

· визначення додаткового комплексу освітніх індикаторів, що відображають особливості місцевого розвитку системи освіти;

· здійснення систематичних досліджень різних елементів загальної середньої освіти та об'єктів освітнього середовища;

· вивчення характеру процесів, що відбуваються в оточуючому освітньому середовищі (місті, області);

· створення методики вивчення замовлення населення на освітні послуги та прогнозування розвитку системи загальної середньої освіти;

· вивчення попиту та пропозицій щодо фахового та загальноосвітнього рівня підготовки випускників навчальних закладів.

Об'єкти моніторингу:

· система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна);

· зміст освіти;

· засоби досягнення освітніх цілей;

· рівень і якість сформованості знань, умінь і навичок учнів (рівень навчальних досягнень);

· процеси (педагогічний процес в цілому та окремі його складові: процес морального виховання, трудового, процес підготовки дітей до школи або процес та результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо);

· результати навчально-виховного процесу;

· різноманітні аспекти діяльності навчальних закладів;

· діяльність(трудова, навчальна);

· явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші).

Таким чином, можна говорити про безліч видів моніторингу в системі загальної середньої освіти.

Суб'єкти моніторингу:

· органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів;

· моніторингова служба відповідного рівня;

· адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада;

· органи громадського та місцевого самоврядування.

1.3 Міжнародний досвід моніторингових досліджень

Ідею моніторингу висунув англійський психолог Ф. Голтон у книзі «Дослідження людських здатностей та їх розвитку» (F. Galton «Inquiries into human faculty and its development», 1883). Ця ідея була названа тестом (від лат. testimonium - свідчення, англ. test - випробування, дослідження).

У 1890 р. методику тестування розробив американський психолог Д. Кеттелл (D. Kettell).

Для педагогічних цілей з 1892 року тести почали використовувати

Ф. Голтон і Дж. Саллі. Проте широке використання тестів як системи прийомів для випробування та оцінювання розумового розвитку або обдарованості дітей пов'язане з працями французьких психологів А. Біне (A. Binet) і Т. Сімона (Th. Simon). Тести Біне-Сімона привернули увагу педагогів та психологів багатьох держав світу і були адаптовані з урахуванням національних особливостей Л. Терменом в США, Бобертагом в Німеччині, С. Бьортом у Великобританії, А.М. Шуберт в Росії.

Значний розвиток методика тестування здобула в педології (П.П. Блонський), К.М. Корнілов, В.М. Бехтерєв, І,І, Россолімо, О.П. Нечаєв - в Україні; Е. Мейман - у Німеччині; Піццолі - в Італії; С. Холл - в США).

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, поняття «моніторинг» введено в науковий обіг у 60-х роках ХХ ст. і одне з його перших нормативних визначень подано в 1977 р. у Міжнародній енциклопедії освіти. У ній це поняття визначається як технологія постійного спостереження конкретного явища, його оцінки і прогнозування розвитку[14, 18].

Уперше моніторинг застосувала прогресивна освітня асоціація у США, яка здійснювала дослідження з метою визначення становища американської системи освіти. Концепцію дослідження розробив Ральф Тайлер, який уперше звернув увагу на системний підхід до цього проекту. У Європі перші моніторингові дослідження було проведено у Швеції між 1952 та 1959 рр. для порівняння плідності роботи нових об'єднаних шкіл з традиційними [7, 109]. У 50-ті роки, коли лише деякі країни мали достатньо ресурсного потенціалу і відповідних механізмів для побудови фундаменту якісної конкурентноспроможної системи освіти, міжнародні Організації, такі як ЮНЕСКО, Міжнародне бюро освіти (ІВЕ) та ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку - OECD) почали збір інформаційного матеріалу про навчальні плани, методи організації навчально-виховного процесу, розвиток освітніх систем з метою інтерпретації їх впливу на соціально-економічний розвиток. Була здійснена спроба визначити плідність освітнього процесу, з'ясувавши, який процент населення здобув якісну середню освіту. Відтак модна було стверджувати, що методи, принципи організації навчання у межах різних систем освіти виявилися досить розмаїтими, оскільки вони виникали не в однакових соціоекономічних і культурних умовах. Андерсон одним із перших цілком слушно зауважив, що проведення порівнянь успішності в межах національних освітніх систем вимагає якісних методик діагностики та вдосконалення освітніх індикаторів з урахуванням особливостей систем освіти.

В 1958 році була розглянута можливість проведення досягнень учнів. Це привело до так званих «пілотних» проектів (pilot study) або пробних досліджень, які дали потенційну можливість адекватно виміряти продуктивність особистісних компетентностей школярів з урахуванням мовних, культурних і державних традицій країн-учасниць та проаналізувати складні аспекти методики проведення таких великомасштабних розвідок. Ставало дедалі очевиднішим, що подібні дослідження надзвичайно корисні з багатьох аспектів, одним із яких є здобуття актуальної інформації про стан системи освіти, виявлення факторів, які впливають на рівень підготовки та окреслення пріоритетних напрямів розроблення освітньої політики.

На основі досвіду впровадження пробних розвідок було вирішено на початку 60-тих років провести перше Міжнародне дослідження з оцінки якості математичної освіти (First International Mathematics Study - FIMS), у процесі якого здійснювалось порівняння навчальних компетентностей учнів із 12 країн. Додатково між 1967 та 1075 рр. було розроблено так зване «шестипредметне» (Six-Subjects) дослідження з метою перевірки навчальних компетентностей учнів різних вікових категорій у галузях іноземних мов (англійська, французька мови), природничих наук, літератури, читання та політичної освіти. Опублікована американською Національною комісією з питань якості освіти (US National Commission on Excellence in Education) в 1983 році відома доповідь «Нація в безпеці», в якій аналізувався незадовільний стан американської школи, та оприлюднення результатів у середині 80-х років другого міжнародного дослідження з оцінки якості математичної освіти (Second International Mathematics Study - SIMS), в процесі якого японські школярі продемонстрували високий рівень знань, тоді як американські школярі зайняли лише середню позицію, знову привернули увагу громадськості до якості освіти, важливості міжнародних порівняльних досліджень навчальних досягнень учнів, які можна було б використовувати як віхи для розроблення рівня досягнень різних освітніх систем.

До кінця 80-х та початку 90-х рр. належать такі розвідки у галузі моніторингу, як дослідження факторів класного середовища, що впливають на успішність (Classroom Environment Study), дослідження можливостей використання в освіті комп'ютерних технологій (Computers in Education Study), дослідження навичок написання творів (Written Composition Study), дослідження у галузі дошкільного навчання (Pre-primary Education), Міжнародне дослідження компетентностей у галузі читання (International Reading Literacy Study) [21, 197].

Наразі закладаються передумови початку нового етапу порівняльної педагогіки, а саме спрямованість на політичну підтримку та наукову обґрунтованість досліджень. Освітня політика та вимірювання й оцінювання освіти поступово вийшли на міжнаціональний, міжнародний рівень. Це потребує створення спеціального міжнародного банку порівняльної інформації. Крім того, за минулі роки створено методологічну основу для проведення різноманітних досліджень, розроблено нові статистичні методи вимірювань, відпрацьовано ефективні технології тощо.

Вивчення механізмів контролю та оцінювання ефективності діяльності систем середньої освіти європейських країн здійснювалося рамках міжнародного проекту «Загальна середня освіта», учасниками якого були 46 країн - членів Ради Європи і який було реалізовано протягом 1994 - 1998 рр. Дане дослідження зумовило насамперед неоднорідність політичного устрою, принципів управління освітою в європейських країнах. Приміром, у Західній Європі контроль, оцінювання діяльності навчальних закладів завжди пов'язували з намаганням зберегти певну рівновагу між інтересами особистості та інтересами суспільства із деякою перевагою у бік першої. Одним із чинників збереження цієї рівноваги було збереження соціальних гарантій поряд із конкурентоспроможністю. Паралельно із традиційними випускними іспитами запроваджувалася система порівняльного оцінювання діяльності навчальних закладів, їх програм, методів навчання діяльності вчителів та різних систем освіти. Увага з боку держави та керівних органів до якості навчання у цих країнах стимулювала певним чином розуміння необхідності контролю та всебічного оцінювання діяльності системи середньої освіти на всіх рівнях [8, 19].

Американці як прагматична нація раніше за всіх зрозуміли переваги та можливості тестового контролю як потужного внутрішнього джерела розвитку наукового прогресу і в педагогічній науці, і в самій системі освіти.

Тому вони й створили національну службу з тестування в освіті (ETS). ЇЇ організував у 1947 році Фонд Карнегі з розвитку освіти й екзаменаційна рада зі вступу до коледжів. Головний центр ETS знаходиться в місті Прінстоні штату Нью-Джерсі. ETS поставила за мету систематизувати роботи з тестування, зокрема стандартизувати тест, встановити єдині правила тестування, а також розробити критерії для визначення якості освіти, що здобувають американські школярі та студенти.

Нині ETS проводить діяльність за такими основними напрямками:

· Наукові дослідження - дослідження проблем теорії і практики вимірювання в системі освіти, а також впливу зовнішніх факторів на реалізацію психофізичних можливостей учнів.

· Розробки - створення нових та вдосконалення існуючих методик вимірювання.

· Програми вимірювання - подальше вдосконалення та використання програм вимірювання.

· Консультації - проведення консультацій щодо питань тестування з працівниками освіти.

· Програми навчання - розробки програм для працівників освіти США та інших країн щодо надання допомоги з питань вимірювання та інтерпретації результатів, а також планування тестування.

ETS розробила понад 50 програм тестування, до яких належать і загальнонаціональні програми з визначенням рівня знань учнів протягом навчання в середній школі студентів коледжів і університетів, і програми визначення професійної придатності - ММРІ. Також розроблено методику створення на ЕОМ тестів, програми збирання бази даних про абітурієнтів та студентів,методи адаптації випускників вищих навчальних закладів до умов праці.

Важливим кроком було введення до системи освіти США стандартизованих загальноосвітніх тестів, що набули характеру обов'язкових. Усі абітурієнти перед вступом до вищих навчальних закладів США повинні пройти тестування для визначення їхньої академічної успішності. Тести, які використовуються, є стандартизованими, що дає можливість проводити порівняльний аналіз у масштабах країни.

В країнах СНД упровадження зовнішнього незалежного тестування почалося з 1993 року. Початківцем у галузі впровадження тестових технологій для атестації випускників загальноосвітніх навчальних закладів серед країн СНД є Казахстан. З цією метою було створено Центр тестування, котрий після багаторазових реорганізацій діє і тепер як Національний центр державних стандартів освіти і тестування (НЦДСОТ), підпорядкований міністерству освіти і науки Казахстану.

Становленню системи зовнішнього стандартизованого тестування в Україні на основі кращого вітчизняного і міжнародного досвіду був присвячений експеримент зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів (наказ МОН України від 17.07.2002 р. № 409), проведений Міністерством освіти і науки України та Центром тестових технологій за фінансової та експертної підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (2002-2005). У ході експерименту було підготовлено нормативно-правову основу зовнішнього тестування, розроблено й апробовано його технологічний цикл, здійснено підготовку кадрів, проведено інформаційну кампанію, організовано низку фахових і громадських обговорень.

У 2006 році в Україні розпочато запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Випускники мають додаткову можливість зарахувати отримані результати за власним бажанням як державну підсумкову атестацію (українська мова, математика, історія) та як вступні іспити до вищих навчальних закладів. З 2008 року запроваджується тестування з української мови та історії як обов'язкове, а з математики, біології, хімії та фізики - за вибором учнів.

У 2006 році також проведено міжнародне пілотне моніторингове дослідження якості природно-математичної освіти (TIMSS) учнів початкової та основної школи.

З 2007 року Україна виступає як рівноправний партнер Міжнародних моніторингових досліджень якості природно-математичної освіти (TIMSS) учнів початкової та основної школи, а також впроваджується Національна система моніторингу вивчення рівня навчальних досягнень з математики учнів 4-х класів початкової школи в контексті підготовки до навчання в основній школі та отримання інформації щодо впливу факторів, які характеризують процес навчання, на стан підготовки учнів[14, 28-29].

2. Організація моніторингу якості освіти у загальноосвітньому навчальному закладі

2.1 Моніторинг стану викладання навчальних предметів та рівня навчальних досягнень учнів

Реформування загальної середньої освіти, перехід на новий зміст і 12-річний термін навчання передбачає реалізацію основних принципів гуманізації освіти, переорієнтацію освітніх систем з інформативної форми на особистісно-орієнтоване навчання. Це, у свою чергу, вимагає індивідуально-диференційованого підходу до навчання, формування в учнів умінь і навичок самоосвітньої діяльності та самооцінки. Ці напрямки передбачають формування регіонального моніторингу якості освіти, який забезпечить поглиблений, об'єктивний, багатомірний аналіз та дасть змогу оцінити процес розвитку регіональної системи освіти, виявити провідні тенденції та педагогічні закономірності.

Основним еталоном на шляху створення регіонального моніторингу є впровадження системи від слідкування навчальних досягнень учнів з базових дисциплін відповідно державного плану контролю за навчально-виховним процесом у загальноосвітніх закладах. Важлива роль при цьому належить оцінюванню навчальних досягнень учнів під час поточного, тематичного та підсумкового контролю.

Аналіз опублікованих дидактичних матеріалів різних авторів засвідчує, що практично всі вони пропонують оцінювати результати виконання завдань письмових робіт формальною сумою балів, набраних учнем при виконанні завдань різного рівня складності. Проведена державна атестація випускників

9-х, 11-х класів, запропонована Міністерством освіти і науки України, теж має ряд суттєвих недоліків і потребує вдосконалення. Зумовлено це тим, що формальна сума балів виконання завдань не адекватна рівню навчальних досягнень учня, тому методологічно неправильно оцінювати завдання різних рівнів складності однаковою кількістю балів[19, 6].

Такий підхід не дає змоги проаналізувати якість виконання завдань, а значить, позбавляє вчителя можливості проведення дієвих заходів щодо корекцій рівня і якості підготовки школярів.

12-бальна шкала4 рівнів оцінювання (початковий, середній, достатній, високий) навчальних досягнень учнів, якою нині користуються в школі містить у собі слідуючі ідеї:

- класифікація задач і вправ за рівнями складності і оцінювання їх розв'язування відповідною кількістю балів;

- покрокове оцінювання результатів, при якому враховуються лишу успіхи учня.

Зазначимо, що I і II рівні навчальних досягнень передбачають засвоєння і відтворення навчального матеріалу на репродуктивному рівні, тому логічними кроками у процесі розв'язування вправ відповідної складності слід вважати окремі дії або операції.

На III і IV рівнях навчальні досягнення включають застосування набутих знань у нестандартних ситуаціях, коли учень мислить не конкретно, а згорнутими поняттями, узагальнює матеріал і робить висновки. Логічними кроками тут будуть окремо логічно завершені етапи (частини) розв'язання вправ, які містять елементи репродуктивних знань I і II рівнів.

Таким чином складність завдань залежить від кількості логічних кроків, реалізація яких оцінюється відповідною кількістю балів, так як кількість балів практично відповідає кількості логічних кроків, які необхідно виконати у процесі розв'язування завдання.

Учням слід одночасно пропонувати на вибір 4 різнорівневі варіанти робіт, кожен з яких містить по 3 завдання:

- перший варіант має містити завдання I рівня складності, результати його виконання оцінюють від 1 до 3 балів;

- другий варіант складається із завдань II рівня складності. За їх виконання учень може одержати від 1 до 6 балів;

- третій варіант містить відповідно завдання III рівня складності. Їх виконання оцінюється 1-9 балами;

- аналогічно складається четвертий варіант, за який учень може одержати від1 до 12 балів.

Завдання кожного з варіантів мають бути підібрані за принципом наростаючої складності між собою. Учень обирає той варіант, який на його думку він може розв'язати. Але він може виконувати завдання і різних варіантів. При цьому вчитель зараховує кращий варіант. Варто зазначити, що сумування балів можливе лише при виконанні одного й того ж самого рівня.

Дана система оцінювання формує в учнів навички самооцінки й самоконтролю, що є дуже важливим для формування його особистості. Проведення таких робіт значно полегшує роботу вчителя, а покрокове оцінювання створює умови для оперативного аналізу рівня і якості навчальних досягнень учнів та проведення їх корекції.

2.2 Моніторинг якості мовної освіти на матеріалі англійської мови

Освіта і виховання молодої людини, її гармонійний розвиток вимагають органічного поєднання знань, умінь і навичок, які набуваються у процесі засвоєння шкільних предметів. Знання англійської мови у процесі становлення і розвитку України необхідні молоді не тільки протягом навчання у закладах освіти, а також є необхідністю на рівні комунікативності, професійної та соціальної дієвості.

Отже, в умовах якісного регулювання діяльності навчального закладу моніторинг якості освіти й української мови набуває такого значення, яке виводить рівень роботи школи на потреби розвитку особистості учня і на потреби розвитку держави взагалі.

Моніторинг якості освіти з предмета дає змогу зробити висновки про знання і уміння, навички, лінгвістичні здібності, ступінь розвитку загальнонавчальних умінь та навичок, результати пізнавальної діяльності, якість викладання і управління навчально-виховним процесом[20, 7].

Складові мети моніторингу полягають у встановленні відповідного рівня навчальних досягнень учнів вимогам навчальних програм, досягненні позитивного ефекту розвитку особистості через систему управлінських рішень для якісної діяльності навчального закладу, у виявленні тенденцій якісних змін англомовної регіональної освіти.

Мета реалізується через вирішення ряду практичних завдань та досягнення певного результату в системі змісту поетапного моніторингу:

- перший етап - діагностичний;

- другий - тематичний;

- третій - підсумкове оцінювання;

- четвертий - державна атестація.

Діагностичний моніторинг діагностує якість освіти з мови, набутий у попередніх класах (чи то підтверджує достатній і високий рівень знань, чи примушує замислитися над початковим і середнім рівнем).

Другий етап - це по суті вся робота, яка планується на навчальний рік з метою підвищення якості знань з мови. Учителю бажано побачити перспективу роботи учня і надати йому вчасно фаховий супровід протягом навчального часу під час вивчення будь-якої теми.

Аналіз шкільного курсу англійської мови показує, що в ньому закладені значні можливості для реалізації всіх змістових ліній програми. Визначаючи можливі напрями зв'язків компонентів програми з метою стимулювання пізнавальної діяльності учнів, тіснішого зв'язку навчання з життям, важливо помітити місце і роль самоосвіти та самооцінки учнів у системі пізнавальної творчої діяльності.

Таким чином, у системі моніторингу якості освіти учнів з англійської мови другий етап важливий тим, що не тільки вносить корекцію в систему знань, але й організовує на самостійно-творчу роботу. Система завдань будь-якого характеру з мови націлює учнів на самооцінку якості знань з предмета,спонукає до самовдосконалення та наштовхує на пошуки умов для самореалізації особистості.

Досвідчені вчителі використовують цей етап моніторингу для організації аналітично-корекційної роботи, створення індивідуально-розвивальних програм, залучення дітей до пошуково-творчої, самостійної діяльності з метою виявлення динаміки індивідуальних досягнень учнів. Це можуть бути різнорівневі тематичні тестові завдання, різнопланова робота над текстом, складання текстів творчого характеру. Саме в цей період роботи надається можливість кожній дитині інтенсивно попрацювати над підвищенням якості знань з мови.

Будь-який учень має можливість підвищити рівень набутих знань через залучення до самостійно-творчої, комунікативної діяльності. Учитель обов'язково проаналізує свою педагогічну працю, побачить перспективу в організації дослідницької діяльності, у супроводі самоосвіти школяра, у підвищенні рівня власної педагогічної культури[20, 8].

2.3 Рекомендації для керівників / менеджерів щодо моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі

Аналізуючи дане дослідження, для керівників / менеджерів моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі було розроблено такі рекомендації:

- виявлення базового рівня знань, вмінь та навичок учнів;

- коригування навчального процесу і його навчально-методичного забезпечення на основі аналізу результатів вимірювань і досліджень;

- упровадження сучасних технологій проведення підсумкового контролю у загальноосвітньому закладі;

- безперервне вдосконалення засобів вимірювань і технологій проведення моніторингу мовленнєвої компетенції студентів з іноземної мови;

- викладачам на своїх заняттях створювати особистісно-орієнтовані ситуації, які органічно пов'язуються з методами і прийомами організації пізнавальної діяльності студентів - проблемно-пошукові, методи діалогічного спілкування: діалог, дискусію, полеміку, групові форми роботи, дослідження;

- на заняттях застосовувати різноманітні методи і прийоми: проблемно-пошукові, комунікативні, діалогічні, імітаційно-ігрові, проектно-дослідницькі.

Висновки

Поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї є одним із головних завдань сучасної державної політики в галузі освіти, національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації права громадян на освіту. Загалом воно віддзеркалює світову тенденцію інноваційного розвитку освітніх систем, адже світове співтовариство визначило, що освіта, добробут і здоров'я людини - головні чинники якості її життя, а якість освіти - головна мета, пріоритет розвитку громадянського суспільства.

Моніторинг є основним засобом одержання інформації про якість освіти і містить у собі відстеження основних результатів роботи загальноосвітнього навчального закладу, тобто відстеження рівня освітньої підготовки учнів, що включає якість знань із предметів, умінь та навичок учнів, а також рівень їх вихованості.

Створення та розвиток відпрацьованої централізованої системи збору і обробки інформації про стан якості освіти є на сьогоднішній день одним із найактуальніших завдань освітньої сфери. Основними завданнями такої системи є розробка спеціальних технологій проведення моніторингу за допомогою якісного об'єктивного стандартизованого інструментарію, формування чіткої єдиної системи критеріїв і показників якості навчання.

В Україні триває удосконалення централізованої системи моніторингу якості загальної середньої освіти, діяльність якої регламентується відповідними законодавчими актами та іншими нормативними документами. Дана система є базовою в структурі управління якістю загальної середньої освіти.

Резюме

Проблема якості освіти стала наріжним каменем у реформуванні національних освітніх систем, що розпочалося наприкінці ХХ ст. і відбувається нині в багатьох країнах світу. Моніторинг якості освіти є невід'ємним елементом освітнього процесу та основним засобом одержання інформації про стан освіти. Саме суспільна та педагогічна значущість проблеми зумовили вибір теми курсової роботи: «Моніторинг якості освіти у загальноосвітньому навчальному закладі».

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, двох додатків. Обсяг роботи складає 30 сторінок. У списку використаної літератури нараховується 22 джерела.

У першому розділі курсової роботи обґрунтовано сутність моніторингу, розглянуто різні підходи до трактування поняття «моніторингу», висвітлено теоретичні засади та міжнародний досвід моніторингових досліджень, а також представлено основні завдання процесу моніторингу на сучасному етапі освітнього процесу.

У другому розділі розкрито проблеми моніторингу стану викладання навчальних предметів та рівня навчальних досягнень учнів, здійснено аналіз моніторингу якості мовної освіти на матеріалі англійської мови. Сформульовано основні методичні рекомендації для керівників / менеджерів щодо моніторингу якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі.

Ключові слова: моніторинг, якість освіти, контроль, моніторингове дослідження, освітньо-виховна діяльність, регулювання діяльності навчального закладу.

Resume

The problem of the quality of education became a foundation stone in reforming national educational systems, which started in the end of the XX c. and is going on in many countries of the world now. Monitoring of the quality of education is an inalienable element of the educational process and the main mean of getting information about educational state. Social and pedagogical insight of the problem defines the topic of our investigation: “The monitoring of the quality of education in general educational institution”.

The course paper consists of the introduction, two parts and two applications. The general number is 30 pages. The list of the used literature consists of 22 sources. моніторинг освіта

The first part of the course work contains the grounding of the monitoring, observes different approaches to the term of “monitoring”, clears up theoretical basis and international experience of the monitoring investigations, and also presents main targets of the monitoring process on the modern stage of the educational process.

The second part outlines problems of the monitoring of tuition state of basic subjects and educational achievements of pupils, there has been performed the analysis of the monitoring of the quality of language education due to materials of the English language. This part formulates main methodical recommendation for supervisors / managers as for the monitoring of the quality of education in general educational institution.

Key words: the monitoring, quality of education, inspection, monitoring investigation, educational activity, regulation of the activity of educational institution.

Додаток

Структура моніторингу якості освіти за різними напрямами досліджень

Моніторинг якості освіти	Педагогічний (вивчення рівня навчальних досягнень учнів, якості змісту освіти)
	Психологічний (вивчення емоційної рівноваги, моральних цінностей тощо)
	Соціологічний (вивчення соціальних умов життя, навчання й праці учасників освітнього процесу)
	Медичний (вивчення стану фізичного здоров'я, санітарно-гігієнічних умов праці та навчання, функціонування закладів охорони здоров'я, їх результативності; наявність програм соціального захисту учасників освітнього процесу тощо)
	Статистичний (збір статистичної інформації відповідно до показників державної та відомчої звітності)
	Ресурсний (вивчення обсягів, розподілу та якості забезпечення системи освіти матеріально-технічними, фінансовими, науково-методичними ресурсами)
	Кадровий (вивчення кадрового складу педагогів та управлінців системою якості освіти, аналіз системи підготування та підвищення кваліфікації кадрів, фіксація вакансій залежно від місця розташування навчального закладу,навчального предмета, тощо)
	Управлінський (комплексний аналіз системи ЗСО за різними групами показників для вироблення управлінського рішення, оцінювання ефективності державного управління освіти та її якістю)

Відмінності моніторингу та експертизи

Моніторинг	Експертиза
Проводиться безперервно. Постійно супроводжується і відслідковується будь-який процес, оцінюються його складові та результативність.	Проводиться на ключових етапах реалізації проекту.
Проект приймається у існуючому вигляді без внесення змін.	Проект підлягає аналізу не лише з метою вдосконалення, а й зміни.
Результати запланованої діяльності порівнюються з фактичними.	Виявляються проблеми і аналізуються причини досягнення або недосягнення запланованих результатів.
Отримана інформація використовується для покращення роботи проекту.	Отримана інформація може використовуватися як для покращення роботи даного проекту, так і для зміни чи корекції сформульованих проектних цілей і задуму.

Список використаної літератури

1. Вікторов В. Основні критерії та показники якості освіти // Вища освіта України. - 2006. - №1. - С. 54 - 59.

2. Генденштейн Л., Лукіна Т. Система моніторингу якості загальної середньої освіти. Сучасний стан, проблеми та перспективи // Директор школи. - 2002. - №36. - С. 4.

3. Демчук В. С. Основи освітнього менеджменту. - К.: Ленвіт, 2007. - 263 с.

4. Зайчук В.О. Управління якістю освіти як складова державної освітньої політики // Педагогіка і психологія. - 2007. - №2 - С. 19 - 26.

5. Коберник О.М. Педагогічний моніторинг як складова управління виховним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі // Педагогіка і психологія. - 2005. - №2 - С. 66 - 76.

6. Локшина О. Моніторинг якості освіти: світовий досвід // Педагогіка і психологія. - 2003. - №1 (XXXVIII). - С. 108 - 116.

7. Ляшенко О.І. Організаційно-методичні засади моніторингу якості освіти // Педагогіка і психологія. - 2007. - №2 - С. 34 - 40.

8. Ляшенко О.І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти // Педагогіка і психологія. - 2005. - №1 - С. 5 - 12.

9. Матвієнко О. В. Моніторинг якості результатів навчання на основі ймовірнісно-статистичного підходу // Педагогіка і психологія. - 2001. - №1. - С. 105 - 110.

10. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І. Локшиної - К.: К.І.С, 2004. - 128 с.

11. Оварчук О. Якість освіти в діяльності освітянських організацій міжнародної спільноти // Шлях освіти. - 2005. - №4. - С. 22 - 25.

12. Пермякова О. Моніторинг в освіті як засіб прогнозування педагогічної діяльності // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 211. Педагогіка і психологія. Збірник наукових праць. - Чернівці: «Рута», 2005. - С. 123 - 126.

13. Приходько В.М. Моніторинг якості освіти і виховної діяльності навчального закладу. Навчально-методичний посібник для вчителя. - Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. - 144 с. - (Серія «Адміністратору школи»).

14. Синьогіна О. З досвіду впровадження комплексного моніторингу // Рідна школа. - 2003. - №11. - С.14 - 15.

15. Сібіль О. Педагогічний моніторинг ефективності освітньої системи гуманітарної школи // Рідна школа. - 2003. - №11. - С. 12 - 14.

16. Соф'янц Е.М., Чернікова Л.Г. Теорія та практика моніторингового підходу до управління якістю освіти // Педагогічна скарбниця Донеччини. Науково-методичний журнал. - 2002. - №2. - С. 4 - 5.

17. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень / Уклали: О.І. Скопенко, Т.В. Цимбалюк. - К.: Довіра, 2006. - 789 с. - (Словники України).

18. Федченко Л.Я. Про сучасні підходи до оцінювання навчальних досягнень учнів // Педагогічна скарбниця Донеччини. Науково-методичний журнал. - 2002. - №2. - С. 6 - 7.

19. Харахоріна Т.О. Змістові аспекти моніторингу якості освіти учнів з української мови // Педагогічна скарбниця Донеччини. Науково-методичний журнал. - 2002. - №2. - С. 7 - 11.

20. Шимків І. Моніторинг якості освіти в європейському контексті // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 211. Педагогіка і психологія. Збірник наукових праць. - Чернівці: «Рута», 2005. - С. 194 - 203.