Громадянськість і громадське виховання в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Хортицький національний навчально-реабілітаційний центр

Реферат на тему:

Громадянськість і громадське виховання в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського

Виконала: Коршенко М. В.

2010

План

1. Вступ

2. З чого починається громадянин?

3. Азбука моральної культури як початкова школа громадянськості

4. Моральні цінності

5. Висновок

6. Список використаної літератури

1. Вступ

Видатний педагог Василь Сухолминський залишив по собі величезну літературну спадщину на поміч молодим педагогам. Але він працював ще в добу існування Радянського Союзу, тому його роботи просякнуті комуністичними ідеями. Головна вихідна позиція радянської педагогіки - ідейно-педагогічна спадщина В.І. Леніна. Педагоги тих часів прагнули до того, щоб ленінська спадщина визначала дух, основу їхньої творчості і досвіду, тож свою роботу вони будували, враховуючи комуністичні ідеї.

Мету виховної роботи педагоги вбачали в тому, щоб кожному юнакові, кожній дівчині дати моральну, розумову, практичну і психологічну підготовку до праці, розкрити в кожному з них індивідуальні задатки, нахили і здібності. Вони прагнули підготувати своїх вихованців до високоморальних і естетичних відносин, побудованих на дружбі і товаришуванні, на повазі до всього справді людського в кожній чесній людині. [1]

А на першому місці стояло завдання сформувати моральну і громадянську зрілість. Радянські педагоги стверджували, що багаторічний досвід роботи переконував їх, що здібності, обдаровання, людська особистість розквітають лише на фоні ідейно-політичної, громадянської зрілості. Можливо, це і правильне твердження, але особисто я ставлюсь до нього скептично. Я б поставила на перше місце можливості індивіда, а не ідейні інтереси країни. Мабуть це через те, що мене від творців цієї думки відділяє багато років.

2. З чого починається громадянин?

Отже, виховання справжнього громадянина - ось головна задача педагога. А з чого воно починається? Тут на допомогу прийде книга Василя Сухомлинського «Павлиська школа», розділ про моральне виховання. Виявляється, починати треба з моральної основи. Незважаючи на те, що книга досить стара, тут я погоджусь з автором. Дійсно, щоб «зробити» справжню людину, треба починати з моральних норм. Починати треба з перших років свідомого життя дитини. Саме в молодшому віці, коли душа дуже піддатлива до емоційних впливів, перед дітьми треба розкрити загальнолюдські норми моральності і одухотворити їх громадянською активністю і самодіяльністю. Не просто дати знати, що таке добре, і що таке погано, а діяти добре в ім'я величі і могутності Батьківщини.

Засвоєння молодою людиною загальнолюдських норм моралі - це дуже важливий етап формування моральної культури особистості. Привчаючи дітей додержувати азбучних істин моралі, можна добитись того, щоб кожна дитина могла щасливо жити і працювати, виховати в ній перші громадянські спонукання, першу турботу про інтереси колективу, суспільства. Колектив - це, образно кажучи, колиска громадянськості. Справжній громадянин виростає там, де є почуття обов'язку перед іншими людьми, перед колективом. Саме так висловлював свою думку Сухомлинський. [3]

3. Азбука моральної культури як початкова школа громадянськості

Які саме загальнолюдські норми моральності треба розкрити перед дітьми насамперед?

1. Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай. Що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують,було добре.

Якщо таке моральне повчання підкріплюють добрими настановами, спонуканням до добрих справ для людей, у серці з малих років утверджуються внутрішні духовні сили, що обмежують бажання і вередування. А це дуже важливо для формування громадянської порядності. Хто в дитинстві бачить лише себе і не бачить людей, керується лише своїми бажаннями і не хоче визнавати інтереси колективу, той виростає себелюбцем, егоїстом.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя з дитинства. Плати їм за це добром.

Насамперед дитина усвідомить, що вона громадянин свого суспільства і що це покладає на неї великі обов'язки, вона повинна вчитись платити добром за добро.

3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює, той не їсть. Назавжди запам'ятай цю заповідь. Нероба, дармоїд - це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання - твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.

Зрозуміти ту істину, що життя без праці неможливе, можна лише тоді, коли дитина живе в колективі радощами праці, а ці радощі ні з чим не зрівняєш. Треба добиватись, щоб кожен учень уже в роки дитинства втілював у працю сили своєї душі і пишався тим, що він особисто зробив.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай і шануй батька і матір - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

Дитина повинна відчувати, що у кожної людини є серце, яке треба берегти, що завдавати їй болю - велике лихо. Нехай дитяче серце хвилюється за долю живого і красивого; йому тоді буде чуже розбещене почуття солодкого задоволення від думки, що чиєсь серце страждає через нього.

5. Не будь байдужий до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство.

Важливим завданням є виховання громадянської непримиренності, активності в боротьбі зі злом, неправдою. Не можна допускати, щоб діти мовчки дивились на марнотратство, лінощі, недбалість, нелюдськість. Та оскільки носіями зла часто бувають дорослі, у виховній роботі в цьому напрямку потрібні великий такт і вдумливість. [1]

4. Моральні цінності

Оволодіваючи «азбукою моральної культури», діти осягають суть добра і зла, честі і безчестя, справедливості і несправедливості. Одночасно з цим треба поступово розкрити перед учнями і суть таких моральних цінностей,як любов до Батьківщини, героїзм, непохитність, мужність у боротьбі за свободу, честь, незалежність, велич і могутність Батьківщини. Моральні цінності повинні стати особистим духовним багатством кожного вихованця. моральний культура громадянськість виховний

Батьківщина - це наш дім, наша колиска. В рідному домі не завжди все добре. Бувають свої біди і болі. Кажучи про них, треба пам'ятати: ми говоримо біди і болі свого рідного дому. Для того, щоб мати моральне право говорити про негаразди свого народу, щоб один раз сказати - треба десять разів зробити щось для укріплення своєї Батьківщини. Говорити про негаразди - багато розуму не треба. Думайте і робіть все для того, щоб панували добро і справедливість.

На Батьківщині треба все робити для загального добробуту. В турботі про загальне благо проявляється істинна громадянськість. Але загальне благо не можна уявити як споруду з цегли, де кожна цеглина - це щастя окремої сім'ї. Така споруда не може бути міцною. Щастя суспільства не будується механічним складанням індивідуального добробуту окремої особи чи сім'ї. Турбота людини про загальне благо - ось цемент, що скріпить цеглини індивідуального блага в міцну споруду загального щастя. [2]

Виховання в дітях свідомих громадян треба будувати на виховних бесідах, яскравих прикладах, власним прикладом і працею. При цьому слід також звертати увагу на особисті якості (задатки, вміння, навички), і давати розкрити кращі сторони індивіда.

5. Висновок

Виховний ідеал для педагога - це всебічно і гармонійно розвинута особистість, активний учасник суспільного прогресу, свідомий громадянин. Гармонійний, всебічний розвиток означає єдність праці, духовного багатства всіх сфер діяльності людини, моральну чистоту її поведінки, взаємовідносини з іншими людьми, багатогранність суспільних і особистих інтересів. Гармонія здібностей і потреб дає людині ту повноту духовного життя, що усвідомлюється і переживається нею як щастя. У центрі гармонійного всебічного розвитку стоїть висока моральність. В житті якнайповніше повинен розкритися принцип: людина людині друг, товариш і брат.

Усе, що дається вихованцям і що вони дають суспільству, має одну кінцеву мету: виховати людину з ясним розумом, благородним серцем, золотими руками, яка з повагою ставиться до інших членів суспільства, здатна цінувати, берегти, поважати працю, моральну гідність, розум, красу інших людей. Це і є справжній громадянин.

6. Список використаної літератури

1. В.О. Сухомлинський - «Павлиська середня школа»

2. В.О. Сухомлинский - «Как воспитать настоящего человека»

3. В.О. Сухомлинський - статья «С чего начинается гражданин»

Размещено на Allbest.ru