Юридична освіта в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридична освіта в Україні

Юридична освіта в Україні - це ключова область вищої освіти в соціально-економічній ситуації, що склалася, коли народ бореться за свою державність. Будівництво правової держави, реформи політичної і суддівсько-правової системи настійно вимагають розвитку юридичної освіти в Україні.

Концептуальний розвиток юридичної освіти ми розглядаємо в контексті Конституції України, Закону України «Про вищу освіту», Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року, затвердженого ухвалою Кабінету міністрів України від 10 квітня 2001 року 44, інших законодавчих актів, що забезпечують затвердження верховенства має рацію, надійного захисту прав людини і громадянина, впровадження цивілізованих форм суспільного життя.

Відбулося якісна зміна соціальній значущості юриспруденції. Юридична професія стала однією з найбільш престижних. Разом з тим кроки з реформування юридичної сфери в державі обмежуються областю законодавства і перебудовою юридичної практики. Ефективність реформування як в правовій сфері, так і в масштабах всього суспільства безпосередньо залежить від рівня кваліфікації юридичного корпусу держави. Сьогодні насиченість країни юристами недостатня. Їх підготовка здійснюється в основному для правоохоронних органів, де зосереджена переважна більшість юридичних кадрів. Разом з тим в органах державної влади і управління, у сфері економіки багато посад, що вимагають правової підготовки, заміщаються фахівцями без юридичної освіти. Та і в системі правоохоронних органів фахівців з вищою юридичною освітою замало.

Складне положення з фахівцями середньої ланки в судах (судовиконавці, завканцеляріямі, секретарі судів і секретарі судових засідань). У органах запису актів цивільного стану близько 60% співробітників не мають спеціальної освіти.

Принципові зміни в діяльності державного апарату, правовому регулюванні у сфері економіки, фінансів, торгівлі, перехід суспільства до соціально орієнтованої ринкової економіки вимагають якісних змін в ідеології і методиці підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації. Отже, сьогодні абсолютно чітко повинна бути обкреслена модель фахівця-юриста і, як її складові, модель особи і модель підготовки. Модель фахівця повинна відповідати вимогам до професіоналів-юристів майбутнього.

Система вищої юридичної освіти сьогодні складна і взаємодіє з політичними, економічними, культурними і соціальними системами. У цих умовах вища юридична освіта не може бути пасивним, а повинно істотно і динамічно впливати на навколишнє середовище, формуючи цивілізоване демократичне правове поле. У цьому полягає його позитивна роль і просвітницька місія.

Основними принципами універсальності вищої юридичної освіти повинні бути:

1) Вища юридична освіта повинна сприяти становленню культу згоди і миру в суспільстві.

2) Доступ до вищої юридичної освіти всіх, хто для цього має необхідні здібності, мотивацію, а також адекватну підготовку на всіх етапах професійної юридичної діяльності впродовж всього життя.

3) Призначення вищої юридичної освіти в тому, щоб надавати не тільки фундаментальні і професійні знання, але перш за все виховувати законопокірного громадянина демократичної держави.

4) Вища юридична освіта повинна використовувати різні форми роботи для того, щоб задовольняти правові потреби громадян.

Універсальний підхід, пов'язаний з конкретними умовами дня нинішнього і характером освіти в цілому, дозволить краще визначити основні напрями розвитку вищої освіти, орієнтування їх на кінцевий результат.

Тенденції і проблеми в системі вищої юридичної освіти дозволяють обкреслити п'ять напрямів, а саме: відповідність вищої юридичної освіти сучасним вимогам, зміст освіти, якість освіти, фінансування і управління, співпраця і соціальне партнерство.

З моменту проголошення незалежності держава істотно вплинула на формування власної системи вищої юридичної освіти. Сформована мережа вищих учбових закладів, що здійснюють підготовку юридичних кадрів по освітньо-кваліфікаційних рівнях молодшого фахівця, бакалавра, фахівця і магістра. На сьогодні до складу мережі входять 189 вищих учбових закладів І-ІV рівнів акредитації. Серед них 134 належать до державної форми власності і 55 - до інших форм власності. Зокрема Міністерству освіти і науки України підпорядковано 60 вищих учбових закладів, з них 35 ІІІ-ІV рівнів акредитації і 25 - І-ІІ рівнів акредитації. Загальний об'єм, що ліцензіює, складає майже 27 тис. вакантних місць, з них 82% належать вищим учбовим закладам державної форми власності. Мережа за обсягом, що ліцензіює, забезпечує чотири вакантні місця на 10 тис. населення України, з них 3,5 доводиться на вищі учбові заклади державної форми власності. Частка 55 інших учбових закладів у формуванні потенціалу мережі незначна і складає 0,5 вакантного місця на 10 тис. населення України.

З 189 вищих учбових закладів далеко не всі отримали право на надання освітніх послуг відповідно до процедури, встановленої Кабінетом міністрів України від 11 лютого 1996 року. Це ухвалу уряду регламентує порядок організації освітньої діяльності з обов'язковою перевіркою професійною радою. Він перевіряє відповідність вищих учбових закладів ліцензійним вимогам відносно кадрового, навчально-методичного і матеріально-технічного забезпечення. Сьогодні маємо неодиничні випадки, коли учбові заклади без відома Мона і професійної ради відкривають відособлені структурні підрозділи, що здійснюють освітню діяльність за фахом «Правознавство» з порушенням ліцензійних вимог.

Ми запропонували після відповідного рішення колегії МОН указувати в ліцензії учбового закладу його відокремлені структурні підрозділи, спеціальності і конкретні об'єми, що ліцензіюють, до них. Це примусило багато учбових закладів відмовитися від вищезазначеної спеціальності і навіть закрити подібні структурні підрозділи.

МОН планує здійснити перевірку решти учбових закладів, що порушили умови ліцензування. Така перевірка, у тому числі і за участю Вищої професійної ради, буде здійснена найближчим часом.

У вищих учбових закладах, підлеглих Міністерству освіти і науки України, по державному замовленню було зараховано на перший курс на підготовку фахівців з напряму «Право» по всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях в 2001 році - 8035 чоловік, а в 2002 році - 8457 чоловік.

Потенціал мережі підготовки юристів в розрізі регіонів істотно диференційований. Об'єм, що ліцензіює, з розрахунку на 10 тис. населення регіонів складає: північний - 10,2 вакантного місця, східний - 4,7, південний - 3,0. Західний і центральний регіони мають по два вакантні місця. Як результат, об'єм підготовки фахівців з напряму «Право» розподілений по регіонах нерівномірно. Він сконцентрований в основному в північному і східному регіонах. Слід підкреслити, що об'єм, що ліцензіює, переважно доводиться на вищі учбові заклади МВС, Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, Національний університет імені Тараса Шевченка, Одеську національну юридичну академію, Державну академію податкової служби, Львівський національний університет імені Івана Франко, Військовий інститут при Національному університеті «Львівська політехніка». Об'єм цих вищих учбових закладів, що ліцензіює, за програмами фахівця, магістра складає близько 80 відсотків загального об'єму, що ліцензіює, по цих освітньо-кваліфікаційних рівнях напряму «Право».

Нерівномірний розподіл вищих учбових закладів і об'єму, що ліцензіює, породжує певні соціальні проблеми, оскільки для молоді різних регіонів створюються нерівні можливості для здобування вищої юридичної освіти. Сьогодні необхідно при плануванні зарахування враховувати матеріальне положення рядової сім'ї, яка поки не має фінансової можливості відправити випускника школи на навчання у віддалену область, місто.

Разом з тим не всі вищі учбові заклади, що особливо непрофільні, такі, що отримали ліцензію на право підготовки юристів, забезпечують їх якість на рівні державних вимог.

Що сьогодні може сприяти внутрішній інтеграції області вищої юридичної освіти? Це - кардинальне оновлення змісту освіти. Воно ще значно відстає від глобальних тенденцій розвитку суспільства, від потреб формування вільної особи в умовах демократизації суспільства. Все більше виявляється така серйозна проблема, як недостатня відповідність освітньої юридичної сфери характеру і змісту українських реформ. Спроби модернізувати змістовну сторону на всіх рівнях за рахунок введення в учбові плани окремих учбових дисциплін або збільшення об'ємів тільки привели до перевантаження студентів. Це позбавило їх можливості заглиблювати свої знання самостійно, набувати навиків самоосвіти. Перевантаження студентів регламентоване аудиторною роботою. У учбових закладах ще не прижився культ знань, що істотним чином, враховуючи високий рівень професійної юридичної освіти, допомагає випускникам знаходити свою нішу на ринку праці. Головне завдання полягає в постійній адаптації змісту вищої юридичної освіти за допомогою освітніх і професійних програм до потреб суспільства.

На цьому етапі потрібна система трансформації змісту вищої юридичної освіти на основі наукової обгрунтованої програми, яка передбачала б створення механізму безперервного оновлення змісту.

Тільки через зміст вищої юридичної освіти і якість навчання можна досягти цих цілей. україна освіта юридичний трансформація

По-перше. Необхідно терміново завершити розробку державних стандартів вищої юридичної освіти. Це дасть можливість визначити критерії щодо спроможності вузу здійснювати підготовку юридичних кадрів.

По-друге. Відповідно до вимог стандартів, сформувати зміст вищої юридичної освіти по освітньо-кваліфікаційних рівнях, передбачивши їх спадкоємність і безперервність.

По-третє. Відповідно до вимог державних стандартів, провести низку організаційних заходів, пов'язаних з реалізацією змісту освіти за допомогою кадрового і навчально-методичного забезпечення, матеріально-технічної бази, системи доступу і діагностики знань. Ухвалення державних стандартів вищої юридичної освіти забезпечить умови і відповідальність за наданням якісних освітніх послуг відповідно до вимог цих стандартів.

Актуальним є вирішення ще однієї проблеми - потрібно терміново забезпечити вищі юридичні учбові заклади відповідною організаційно-розпорядливою і методичною документацією.

Цей індикатор - функція якісних характеристик складових юридичної освіти, аргументи якої - якість науково-педагогічних кадрів, якість учбових програм, якість знань студентів; якість інфраструктури, внутрішнє і зовнішнє середовище; систематична оцінка і регулювання.

Якість науково-педагогічних кадрів грає визначальну роль в умовах трансформації суспільства до нових соціально-економічних відносин. Завдання, які виконують юридичні вищі учбові заклади, мають високий рівень складності. Отже, це вимагає від науково-педагогічного персоналу не тільки високого рівня компетентності, але і волі займати передові позиції, виходячи з етичних цінностей відповідно до вимог якості.

Політика забезпечення якості вимагає створення ефективної системи відбору науково-педагогічних кадрів на основі їх здібностей і уміння здійснювати учбово-виховний процес.

Не менша вага в реалізації політики якості має система управління службовою кар'єрою викладачів, визнання їх соціального статусу і фінансове забезпечення цього статусу.

Якість викладацького персоналу у все більшій мірі залежатиме від його реакції на радикальні зміни у сфері інформатизації і технологизациі учбового процесу. У сучасних умовах необхідно широко використовувати можливості нових інформаційних і комунікаційних технологій, реалізовувати новаторські концепції і методи. При нинішній фінансовій обмеженості це складне завдання. Вона полягає в забезпеченні вузів сучасною комп'ютерною технікою і створенні на базі провідних юридичних установ системи перепідготовки і підвищення кваліфікації викладачів в плані застосування в учбовому процесі інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Для поліпшення юридичної освіти в умовах адаптації законодавства України до міжнародних і європейських стандартів необхідно:

- завершити розробку і впровадження державних стандартів вищої юридичної освіти з одночасним впровадженням системи державного контролю за рівнем професійної підготовки юристів;

- вивчити стан забезпечення юридичними кадрами з вищим утворенням органів державної виконавчої влади, правоохоронних, судових органів соціального захисту населення і визначити потребі у фахівцях з рівнів підготовки і спеціалізаціям;

- розробити і затвердити перелік посад, які можуть займати випускники вищих учбових закладів з юридичною освітою відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня;

- передбачити нові спеціалізації в юридичних учбових закладах з урахуванням сучасних видів юридичної практики;

- розвивати міжнародні зв'язки в юридичній освіті, пов'язані з розробкою учбових програм і інших компонентів освіти, направлених на інтеграцію юридичної освіти в світовий освітній простір;

- створити гнучку розгалужену систему післядипломної освіти шляхом перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців з нових напрямів юридичної науки і практики з оптимальними термінами, періодичністю навчання і забезпеченням оновлення його змісту;

- розробити і прийняти державну програму підтримки видавництв, що випускають юридичну літературу.

Роботи багато. Але це благородна праця на користь держави і наших громадян.

Размещено на Allbest.ru