Засоби ігрових технологій на уроках української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби ігрових технологій на уроках української мови

Теоретичний аналіз проблеми розвитку комунікативних здібностей молодших школярів засобами ігрових технологій на уроках української мови

ХХІ століття ставить перед освітою нові вимоги. Людство помітно зміцнює орієнтації в бік демократії, піднесення авторитету особистості. Має утверджуватися стратегія прискореного розвитку освіти, що забезпечить розвиток особистості, її самоствердження та самореалізацію. На цьому наголошує Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті.

Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток молодших школярів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Освітня галузь "Мова і література" передбачає вивчення молодшими школярами основ української мови як засобу спілкування, пізнання та впливу. Основною змістовою лінією мовної освіти в початковій ланці загальноосвітньої школи є мовленнєва (комунікативна), яка передбачає формування й розвиток умінь слухати та розуміти, говорити, читати й писати.

Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту", розроблено Державний стандарт початкової освіти відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку. Він передбачає всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих умінь, навичок, бажання та вміння вчитися. Разом із загальноосвітньою підготовкою за роки навчання в початковій школі діти мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності.

Школа - це простір життя дитини, де вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу має будуватися так, щоб сприяти становленню особистості як творця й проектувальника власного життя. У молодших школярів навчальна діяльність формується шляхом набуття особистого досвіду культури поведінки в соціальному оточенні. Входження молоді в глобалізований динамічний світ, у відкрите суспільство підносить роль життєвої та соціальної компетентності.

Освіта XXI століття - це освіта для людини. Її стрижень - виховання особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати одержані знання й вміння для творчого розвитку. Концепція загальної середньої освіти вказує на те, що недоліком нашої школи є несформованість у частини випускників достатньої життєвої компетентності.

Основна мета курсу української мови на початковому етапі її вивчення - забезпечити розвиток, удосконалення вмінь та навичок усного мовлення. Уже в початкових класах створюються значні можливості для розвитку соціальних навичок учнів, насамперед - уміння спільно працювати в парах, в невеличких групах. Необхідно виховувати в дітей самоповагу й повагу до інших, уміння оцінити роботу інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку в разі переконливих аргументі інших учасників спільної діяльності.

Комунікативна змістова лінія, яка є основою, передбачає розвиток усного й писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи в дошкільному віці (слухання-розуміння, діалогічне, монологічне мовлення). Уроки української мови надають великі можливості для ознайомлення учнів із найважливішими правилами усного та писемного мовлення й спілкування, практичного засвоєння формул ввічливості, які виховують мовну культуру, інтелігентність.

Кожна дитина з раннього дитинства, наслідуючи дорослих, самостійно оволодіває рідною мовою й уже до навчання в школі добре розуміє оточуючих, може відповідати на посильні запитання, уміє висловлювати нескладні думки. На уроках мови учні збагачують свій словниковий запас, набувають умінь добирати найбільш влучні слова, використовувати синоніми, антоніми, фразеологізми, вправляються в побудові значно складніших синтаксичних конструкцій, ніж ті, що трапляються в побутовому мовленні.

Керуючись принципами особистісно орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційне благополуччя учнів на уроці, що сприятиме успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів. Навчальне заняття з рідної мови необхідно будувати так, щоб діти кожен вислів сприймали не лише розумом, а й серцем, намагалися "побачити" живу картину, почути звуки, прислухатися до почуттів. Щоб зацікавити учнів роботою на уроці, необхідно подбати про гармонійне поєднання - його мотиваційного, змістового, розвивального компонентів. Зміст має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям.

Невід'ємною складовою комунікативної компетентності молодших школярів є розвинене діалогічне мовлення, яке передбачає не тільки збагачення словникового запасу учнів формами мовного етикету, синонімами, антонімами, образними словами тощо, але й уміння варіювати інтонацією відповідно до мовленнєвої ситуації. З метою розвитку діалогічного мовлення широко використовують роботу в парах і невеличких групах, яка дає можливість висловитись більшості учнів класу. При цьому необхідно прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, але й в умінні уважно слухати співрозмовника; призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитися іншому; погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник; в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження в такій формі, щоб нікого не образити.

В останні роки в початковій школі з метою розвитку комунікативних умінь все частіше практикується використання інтерактивних технологій навчання. Перш ніж перейти до гґрунтовного їх аналізу, з'ясуємо загальну суть інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню комунікативних навичок, умінь і створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав: "Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію". Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

Застосовуючи інтерактивні технології, необхідно пам'ятати наступні правила:

* інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Можна створити план поступового впровадження інтерактивного навчання;

¦ можна спочатку використовувати прості інтерактивні технології - роботу в парах, малих групах. Коли в учнів з'явиться досвід спільної роботи, такі заняття будуть проходити набагато краще;

¦ інтерактивне навчання - не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Для ефективного застосування інтерактивного навчання необхідно старанно планувати роботу так, щоб:

• дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі вправи;

• під час інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його усвідомлено , а не механічно;

• проводити емоційне обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі спілкування вчителеві необхідно попередньо:

¦ глибоко вивчити й продумати матеріал, у тому числі додатковий;

¦ старанно спланувати й розробити заняття: визначити ролі учасників, підготувати питання й можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності виконання завдань;

¦ мотивувати діяльність учнів шляхом добору найцікавіших для них завдань, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для продуктивної роботи.

Психологи зазначають, що в школяра наявні дві важливі потреби: потреба до постійного зростання й потреба бути в безпеці. Один із найважливіших способів досягнення безпеки - це поєднання з іншими людьми, залучення до групи. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає можливість вийти далеко за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь. Невимушена атмосфера в малій групі сприяє розвиткові в сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо.

За умови роботи в парах усі діти в класі отримують рідкісну для традиційного навчання можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію, критично мислити.

школяр комунікативний мова

1. Учням пропонується завдання, ставляться запитання. Після пояснення необхідно дати 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей.

2. Учні об'єднуються в пари, визначають, хто з них буде висловлюватися першим. Краще визначити орієнтовний обсяг часу для висловлювання кожного в парі та спільного обговорення. Учні мають досягти згоди.

3. Після завершення часу, виділеного для обговорення, кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом.

Розвивають мовленнєві навички такі завдання, як сприйняття на слух, розуміння з одного-двох прослуховувань змісту тексту, який належить до художнього, розмовного, науково-художнього стилів (казка, художня розповідь, сюжетна розповідь пізнавального характеру). Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності розвиває вміння уважно слухати текст, розуміти, запам'ятовувати його зміст, виробляти своє розуміння змісту, персонажів твору, а також уміння усвідомлювати елементи фактичного змісту; запам'ятовувати з одного прослуховування послідовність подій; уявляти все, що описано; висловлювати думку про персонажів, факти, події.

Аналіз вправ і завдань у підручниках з української мови для 2-4 класів дає підставу стверджувати, що майже всі вони можуть виконуватися в парах змінного складу, і це, на наш погляд, є найбільш ефективним підходом.

Відомо, що розвиток мовлення учнів відбувається в процесі активної мовленнєвої діяльності. Як неможливо навчитися плавати, сидячи на березі, так само не можна оволодіти мовленнєвими навичками без відповідної практики. Активна мовленнєва діяльність безпосередньо пов'язана з потребою розповісти про свої враження, спостереження, почуття, переживання, думки. А така потреба виникає і складається тоді, коли життя дитини сповнене різноманітних вражень, багате духовно й емоційне. При цьому необхідною умовою реалізації такої потреби в класі є атмосфера щирого, дружнього спілкування, зацікавленого ставлення до кожного. Отже, вчити дитину говорити - це вчити її бачити й спостерігати, думати й відчувати, тобто розширювати життєвий досвід.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості, її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримуються певні умови:

· створення позитивного настрою для навчання;

· відчуття рівного серед рівних;

· забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

· усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

· можливість вільно висловити свою думку й вислухати свого товариша;

· учитель не є "засобом" похвали й покарання, а другом, порадником, старшим товаришем.

Так історично склалося, що освіта в навчальних закладах надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання - урок. Кожний урок будується за певною структурою та передбачає організацію навчання за різними моделями.

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О. ІІометун, Л. Пироженко) моделі навчання й порівняємо їх.

1. Пасивна модель навчання.

За цією моделлю учень виступає в ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають.

Спробуємо визначити позитивні та негативні сторони такої моделі:

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати "Монолог".

2. Активна модель навчання

3.