Школа і педагогічна думка в Україні першої половини ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Лекція

Школа і педагогічна думка в Україні першої половини XX століття

ПЛАН

1. Становлення національних систем освіти і відкриття експериментальних шкіл у країнах Західної Європи та США

2. Становлення національної школи України в 1917 - 1919 роках. Сподвижники української освіти І. Стешенко, С. Русова, І. Огієнко

3. Розвиток освіти та педагогічної думки України в 20-40 роки XX ст.

1. Становлення національних систем освіти і відкриття експериментальних шкіл у країнах Західної Європи і США

У п.п. XX ст відбувається подальший розвиток національних систем освіти, становлення яких почалось у кінці XIX ст. Для них характерно утвердження масової початкової ланки освіти і небагаточислених середніх навчальних закладів.

Початкова освіта на Заході в цей період мала багато спільних і відмінних ознак. Передусім склалась система обов'язкового і безкоштовного початкового навчання.

Першою країною, в якій було введено обов'язкове безкоштовне навчання, була Німеччина (1794 рік). У США безкоштовне навчання було закріплене законами в середині 1850-их років. В Англії закон про безкоштовну обов'язкову освіту був прийнятий у 1870 році, у Франції - у 1880 році.

У початкових класах Західної Європи і США був введений поділ учнів за віковими групами У Західній Європі навчання для дівчаток і хлопчиків було окремим, а у США - сумісним.

Відбуваються зміни у змісті початкової освіти - збільшується навчальне навантаження. До предметів елементарної освіти (читання, письмо і арифметика) додаються предмети природничого і гуманітарних циклів (природознавство, історія, географія, фізика), що поєднуються з трудовою підготовкою (ручна праця, діловодство, ремесло), і обов'язковим вивченням державної моралі.

У зв'язку із збільшенням змісту початкової освіти та необхідністю підвищення рівня масової освіти виникає новий тип навчальних закладів - вища початкова школа. В Англії створення таких шкіл відноситься до 1870 р У їх програму входило, крім елементарної освіти вивчення математики, фізики, історії, латині, французької мови. У Німеччині крім загальноосвітньої програми, вивчали право, діловиробництво і бухгалтерію. У США з поглибленою елементарною освітою вводилось вивчення іноземних мов. Вищі початкові школи були проміжними між початковою і середньою освітою.

Таким чином, у п.п. XX ст. зростала кількість початкових шкіл. Особливо інтенсивно цей процес відбувався у Німеччині і США, повільніше - в Англії і Франції. Збільшення початкових шкіл сприяло зростанню кількості освіченого населення. Але забезпечити все населення початковою освітою не було змоги, та і її рівень і якість були низькими.

У XIX ст. відбувалась становлення системи середньої освіти. Особливістю шкіл Заходу було те, що не існувало тісного зв'язку між масовою початковою школою і небагаточисленними середніми навчальними закладами. Доступу в середню школу заважала плата за навчання, неоднакова програма початкової і середньої школи, існування спеціальних початкових класів при середніх школах. Характерними ознаками середньої ланки освіти були її становість і платність (крім США і Франції).

Розвиток середньої освіти виявляється в становленні класичної і сучасної освіти. У класичних навчальних закладах велику увагу надавали вивченню давніх мов, у сучасних - новітнім мовам і літературі та природничим і фізико-математичним наукам. На початку XX ст. у середній освіті збільшується об'єм природничо-наукового змісту, розвивається середня професійно-технічна освіта.

Середня освіта була представлена:

Крім державних навчальних закладів, існували і приватні як початкові, так і середні школи.

Для застосування ідеї реформаторської педагогіки на практиці створюються експериментальні (дослідницькі) школи.

Ідеї вільного виховання були широко застосовані в діяльності "нових шкіл", в яких робота базувалась на таких педагогічних принципах:

· всебічного розвитку особистості;

· вільної діяльності дитини;

· врахування потреб та інтересів дитини, що вимагає вивчення психології;

· особливого значення надається трудовому вихованню і праці як методу засвоєння знань і центру навчального процесу;

· розвиненого самоуправління, співдружності учнів та учителів.

Перша нова шкода була створена у 1889 році у сільській місцевості Англії Сесілем Редді. У ній переважала природничо-наукова підготовка, праця в майстернях. Багато уваги надавалось спорту, естетичному вихованню. Вводилось шкільне самоуправління. За її прикладом у Західній Європі відкривались інші школи, яких було більше 25. У Франції найбільш відомою була школа Де Рош. У Німеччині, Австрії та Швейцарії вони носили назву сільських виховних будинків. Найбільш відоме шкільне самоуправління в школі вільної шкільної общини Вікерсдорфі.

У 20 - З0 роки в Західній Європі та США. виникають нові типи експериментальних шкіл. Це передусім школи, які за основу діяльності брали естетичне виховання і спільні переживання дітей. Широкого поширення набувають вальдорські школи Штайнера.

Першу школу було відрито в 1919 році у Штутгарті для дітей робітників тютюнової фабрикн "Вальдорф - Асторія". У 1990 році у світі налічувалось близько 500 вальдорфських шкіл. Це приватні установи, які дають повну середню освіту (12 років навчання, а для тих, хто вступає до університету, - 13-й клас). Ідеал вльдорфської педагогіки - виховання духовно вільної особистості, мистецтво пробуджувати приховані в людині природні задатки, велика увага надається естетичному розвитку і трудовому навчанню.

Ідеї прагматичної педагогіки реалізувались в лабораторній школі Чікагського університету при організації навчання за Дальтон-планом (Е.Паркхерст), за методом проектів (У. Кілпатрік).

У Франції широкого застосування набули ідеї Селестена Френе, який у 1920 році організував власну школу. В її основі ідея створення розвиваючого і навчального середовища та організованої вільної діяльності учнів у ньому.

національний освіта україна

2. Становлення національної школи у 1917-1919 роках. Засновники української освіти І.Стешенко, С.Русова, І.Огієнко

Незважаючи на постійну зміну урядів України у 1917 - 1919 роках, їх спільною ознакою була боротьба за створення національної школи. У квітні 1917 року відбувся Всеукраїнський з'їзд учителів. На його прохання Центральна Рада створила Генеральний секретаріат освіти, першим секретарем якого став Іван Стешенко. Ним був розроблений план розбудови національної школи, що включала три ступені:

1. молодша основна школа (4 роки);

2. старша основна школа (4 роки);

3. колегія (4 роки).

Школа базувалася на таких принципах:

· єдина (забезпечується наступність від нижчих ланок до вищих);

· національна як за формою, так і за змістом: викладання велось рідною мовою, поглиблене пізнання навколишнього середовища, національне виховання. Але усі народності, що живуть в Україні, повинні знати мову, літературу, географію та історію даного регіону;

· виховна;

· діяльна.

Відповідно до цих принципів був вироблений статут школи. Велику участь у розробці питань дошкільного і позашкільного виховання брала С.Русова.

У квітні 1918 року встановлюється влада гетьмана Скоропадського, який багато уваги приділяв проблемам освіти і культури. Було відкрито університет у Кам'янець-Подільському, створені кафедри української мови і літератури, відкриті навчальні заклади для підготовки вчителів, створено Українську Академію Наук, президентом якої став В.Вернадський. Для початкової школи були розроблені і надіслані програми відповідно до вимог нової національної школи. Гімназія оголошується середньою загальноосвітньою школою, в якій ліквідовано становість і надано можливість навчатись усім дітям, що мають відповідну підготовку.

Велику роль у розробці концепції національної освіти відіграв І.Огієнко. Він вважав, що система освіти має бути національною за характером, науковою за змістом, відповідати світовому рівневі. Огієнко всупереч існуючому закону стверджував, що державною мовою на Україні має бути тільки українська.

У 1919 році розпочинається руйнування національної освіти. Школа перебудовується відповідно до "Положень про єдину трудову політехнічну школу" Росії.

3. Розвиток освіти та педагогічної думки в Україні у 20 - 40 роки XX століття

В історії освіти України 20-ті роки характеризуються, як роки пошуку сміливих та оригінальних рішень. Відбувається пошук власного розвитку освіти в Україні.

У 1920- 1923 роках створюється система "соціального виховання" дітей 3 - 15 років у дитячих будинках-інтернатах. Але складні економічні умови не давали можливості розгортанню мережі дитячих будинків, тому в середині 20-тих років від системи "соціального виховання" відмовились. Основним типом встановлюється семирічна трудова школа.

У 1920 році система народної освіти Радянської України включала:

· дошкільні заклади (від 4 до 8 років);

· семирічну трудову школу, яка складалась з двох ступенів для дітей віком від 8 до 15 років (перший ступінь - 1- 4 класи, другий 5-7 класи);

· професійні школи і технікуми (від 15 до 18 років);

· вищі навчальні заклади для молоді (від 18-22 років).

Очолював освіту Народний комісар освіти. Першим наркомом освіти був Г.Гринько. У школах України, як і Росії, широко вводиться комплексне навчання, лабораторно-бригадний метод, метод проектів.

З 1925 року початкове навчання в УРСР проголошується обов'язковим та безкоштовним.

20-ті роки ввійшли в історію України як і роки "українського відродження". У 1923 році на 12 з'їзді партії був покладений початок політики "коренізації", а в Україні вона набула політики "українізації. У 1922 році у "Кодексі законів про народну освіту" надається право націям на виховання і навчання рідною мовою. В усіх школах України викладається українська мова як мова більшості населення республіки. У той же час в Україні діють і польські, німецькі, єврейські та школи для інших народностей. Рушійною силою політики українізації був голова комісаріату освіти - М.Скрипник.

Результатом українізації було те, що у 1929 році понад 80% загальноосвітніх шкіл і 30% вузів вели навчання виключно українською мовою, а 97% українських дітей навчались рідною мовою

У 1933 - 1939 роки відбувається наступ на українську культуру, який в літературі отримав назву "розстріляним відродженням". У цей час приймаються такі постанови про освіту:

1930 рік - постанова "Про загальну обов'язкову початкову освіту" У школах обов'язково утворюються піонерські, комсомольські та партійні організації.

1931 рік - постанова "Про початкову середню школу".

1932 рік - постанова "Про навчальні програми і плани в початковій і середній школі".

1933 рік - постанова "Про підручники для початкової і середньої школи".

1936 рік - постанова "Про педологічні перекручення в системі Наркомпросу".

1937 рік - постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в неросійських школах".

На кінець 20-х років загальна середня освіта в Україні відрізнялась від школи Росії та обмежувалась семирічною школою, яка мала шість варіантів: міські, індустріальні, фабрично-заводські семирічки, сільські агрономізовані семирічки і школи селянської молоді. Наступним етапом була професійна освіта, що включала професійні школи, технікуми та інститути. В 1932 році була створена єдина з Росією система освіти - десятирічні трудові школи.

Література

1. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академія, 2000. - С. 480 - 489; 528 - 540

2. Волкова Н.П. Педагогіка - К.: Академія, 2001. - С. 521 -526; 566 - 575

3. Джуринський А.Н. История зарубежной педагогики. - М., 1999. - С.230 - 239

4. Любар О.О. Історія української педагогіки. - К., 1999. - С. 237- 292

5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. ( за ред. М.Д.Ярмаченка) - К.,1994

6. Пискунов А.И. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М.: Просвещение,1981

7. Антология педагогической мысли Украинской ССР (под ред. Калениченко М.Н. ) - М., 1985

8. Ступарик Б. Національна школа: витоки становлення. - Івано-Франківськ, 1992.- С.116 - 146

9. Майборода В.К. Школа України: історія, розвиток, уроки. // Рідна школа,19993, №7

10. Майборода В.К. Організатор рідної школи в Україні // Початкова школа,1992. - № 11- 12

11. Калениченко М.Н. педагогічні ідеї С.Русової. // Рідна школа - 1991- №12

12. Хілліг Г. Подряпини на образі "видатного педагога" // Радянська школа - 1991. - №3

13. Ярмаченко Н.Д. Педагогическая деятельность и творческое наследие А.С.Макаренко. К.; Радянська школа, 1989

Размещено на Allbest.ru