Інклюзивне навчання. Робота вчителя-логопеда в аспекті інклюзивної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського

Кафедра корекційної педагогіки

інклюзивний освіта вчитель логопед

Реферат на тему:

«Інклюзивне навчання. Робота вчителя-логопеда в аспекті інклюзивної освіти»

Кіровоград, 2009 рік

Реформа освіти в Україні покликала до життя й реформу в спеціальній освіті дітей з особливими потребами. У нашому суспільстві є різні категорії маленьких громадян, певна частина з яких має проблеми, пов'язані з розвитком, здоров'ям. І, на жаль, сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потребують соціальної адаптації, корекційно-реабілітаційної допомоги. Конституція України, Закон України "Про освіту" гарантують усім дітям право на освіту, а отже, і можливість реалізувати це право в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального та майнового стану, стану здоров'я, місця проживання та інших чинників. Діти з особливими освітніми потребами мають право задовольнити свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства. Ці принципи закріплено низкою правових актів.

В Україні діти з відхиленнями в розвитку здобувають освіту в спеціальних навчальних закладах або закладах комбінованого типу - спеціальних садках (групах), школах-інтернатах. Проте в Канаді, США, Європі на сьогодні нагромаджено значний досвід залучення дітей з особливими потребами до навчання в найближчих за місцем проживання навчальних закладах загального типу. Визнано, що діти в таких умовах краще адаптуються до навколишнього середовища, оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними в суспільстві.

Проблема інклюзивної освіти - залучення дітей з особливими потребами до процесу навчання в умовах загальноосвітнього навчального закладу в нашому суспільстві існувала завжди. Та особливо чітко вона окреслилася наприкінці 90-х років. Цієї пори багато дітей з особливими потребами прийшли навчатися до загальноосвітніх шкіл. Цьому сприяли як економічні фактори, так і досвід зарубіжних країн, привнесений до нас. І виявилося, що наші звичайні школи та дитячі садки не готові забезпечити їм належне навчання та супровід.

Вчителі загальноосвітніх навчальних закладів просто не знали, що їм робити з такими дітьми, як їх навчати. Часто вони і зараз не знають цього. Але тоді це питання стояло особливо гостро. Адже якою була наша громадська думка - всі ті, хто потрапляє до категорії дітей з особливими потребами, повинні навчатися в спеціальних школах, а всі решта - у звичайних.

У 2000 році Всеукраїнський фонд «Крок за кроком» ініціював разом з Міністерством освіти та науки України можливість пропілотувати в експериментальному режимі інклюзивну освіту як систему навчання та надання спеціальних послуг дітям з особливими потребами за місцем їх проживання. Пішов цілий рік на підготовку експериментальної програми, залучення зацікавлених шкіл та дитячих садків. Назва науково-практичного експерименту "Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах". Мета експерименту - розробка та реалізація механізму включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній навчальний заклад, рання інтеграція цих дітей у соціальне середовище з урахуванням їхніх типологічних та індивідуальних особливостей.

У 2001 році експериментальна програма була розгорнута в 27 навчальних закладах у восьми регіонах України. І тоді ж уперше до нашої мови увійшла «інклюзивна» освіта.

Дедалі частіше чуємо і вживаємо новий термін інклюзивна освіта, який базується на тлумаченні, викладеному в Саламанкській декларації та програмі з навчання дітей з особливими освітніми потребами. Педагоги і батьки в нашій країні ще мало обізнані з альтернативною формою навчання - інклюзивною освітою, що передбачає особистісно-орієнтовані підходи, методи навчання для кожної дитини, з урахуванням м особливостей, здібностей, психофізичних порушень.

Інклюзія - вимога часу. Перші експериментальні кроки із запровадження альтернативної форми навчання дітей з особливими потребами вже зроблено. Це кроки до інклюзивної освіти - інноваційної моделі навчання, забезпечення рівного доступу до якісної освіти, включення дітей з особливими потребами в масову школу (клас), дитячий садок (групу). До категорії дітей з особливими потребами належить дуже велика група дітей, для навчання яких необхідні якісь зміни. Це -- обдаровані діти, тому що вони потребують іншого підходу в навчанні. Сюди також входять діти з особливостями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю. І цих всіх надзвичайно різних дітей ми називаємо дітьми з особливими освітніми потребами, і саме цей термін відображає не медичний - діагностичний, а соціальний підхід до потреб дітей.

Тут слід уточнити - не завжди діти з інвалідністю належать до числа дітей з особливими освітніми потребами. Наприклад, не всі діти з проблемами слуху чи зору є інвалідами. Але для їх якісної освіти слід зробити якісь особливі зміни.

Ми кажемо - кожна дитина, чи має вона особливі освітні потреби, чи вона має особливості культурного, мовного, релігійного характеру, може прийти до звичайної загальноосвітньої школи за місцем проживання. І це звичайна загальноосвітня школа повинна прийняти її без жодних умов. Безумовне прийняття школою дитини і є інклюзія.

Отже, інклюзивне навчання передусім передбачає:

- перебування дитини з певними порушеннями в масовому загальноосвітньому класі (чи в масовій дошкільній групі), оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками нарівні із здоровими однолітками;

- соціально-медико-педагогічний супровід дітей;

- наукове, організаційне керівництво експериментом;

- забезпечення належних умов для навчання, виховання, корекційно-компенсаторної роботи (матеріально-технічне, кадрове, фінансове забезпечення) тощо.

Як на початковому етапі, так і протягом усієї експериментальної роботи педагог (учитель-логопед, учитель початкових класів, психолог, соціальний педагог) мають:

- визначити пріоритетні корекційні, навчальні, виховні завдання, напрямки роботи;

- розробити індивідуальні корекційно-компенсаторні плани роботи для кожної дитини з урахуванням нозологій (порушень мовлення, слуху, зору, інтелекту, опорно-рухового апарату);

- адаптувати навчальні плани, програмовий матеріал, методи, форми навчання до індивідуальних освітніх потреб дітей;

- орієнтуватися на особистісний досвід, пізнавальні можливості конкретної дитини;

- розробляти різноманітні прийоми та засоби для сприяння загальному розвитку дітей;

- створювати умови для соціальної адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку та здорових дітей, здобуття ними соціальних навичок.

Чільне місце в інклюзивній формі навчання посідає корекційно-розвивальна робота з дітьми, які мають певні особливості, порушення психофізичного розвитку. Своєчасне логопедичне втручання - один з превентивних заходів запобігання труднощам у навчанні й водночас ефективної стимуляції психічного розвитку дитини в цілому. Неоціненне значення має корекція мовленнєвих порушень (усного і письмового мовлення) і для становлення особистості.

До масових класів, груп залучаються діти з важкими мовленнєвими порушеннями, вадами слуху, зору, затримкою психічного розвитку. Вони стають частинкою життя дитячого колективу. До них ставляться як до рівних, з повагою, й сприймають їх такими, якими вони є. А це те право, що ним усі ми користуємось як члени суспільства.

Гасло в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами - "Повір у себе!"

Для здійснення корекційної допомоги в освітньому закладі повинні бути створено всі умови: логопедичний кабінет, обладнаний за сучасними вимогами, розташований у зручному для дітей і батьків місці. Він світлий, ошатний, мати належне матеріально-технічне забезпечення та добору меблів. Каталоги літератури, дидактичних посібників, ігор, систематизація різноманітних матеріалів за напрямками роботи допомагають педагогові швидко дібрати потрібний матеріал для роботи з кожною дитиною.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда:

- діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення);

- складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною;

- визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів;

- вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення; корекційно-розвивальної роботи;

- корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення;

- надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родин до, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення;

- співпраця з медичним персоналом закладу та поліклініки;

- аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів;

- участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;

- пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Пріоритетні завдання логопедичної корекції:

- подолання порушень усного і писемного мовлення;

- розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо);

- формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, зв'язного мовлення;

- формування комунікативних умінь;

- розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики

- розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційне забарвлення тощо);

- розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо).

Основне змістове наповнення корекційно-компенсаторної роботи з дітьми, що мають особливі потреби, відповідає державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та стандарту спеціальної освіти і реалізується через застосування спеціальних методів та форм навчання, технічних засобів, спеціального обладнання. Систему корекційної роботи чітко й структуровано відображено в моделях та схемах ( Див. додаток)

- зміст корекційної роботи;

- взаємодія вчителя-логопеда з дитиною через різні

- форми роботи й види діяльності;

- етапи корекції фонетичних порушень;

- види артотерапії;

- форми взаємодії між учителем-логопедом, родиною та громадськістю.

Реалізація такої системи корекційної роботи, спільні дії педагогів, батьків, медиків безсумнівно забезпечать високу результативність.

Характерною ознакою корекційно-розвивальної роботи з дітьми є її варіативність. Адже різні діти, залежно від стану враження в них тієї чи іншої функції, рівня збереження аналізаторів, індивідуальних особливостей, фізичних або розумових порушень, мають різні можливості.

Учитель-логопед і вихователі, вчителі початкових класів використовують різні методи і форми корекційного навчання, що передбачають кооперативну роботу дітей у малих групах, у парах. Це сприяє здобуттю ними соціальних навичок, формує почуття товариськості та взаємної відповідальності. В інклюзивному класі (групі) у дитини з вадами з'являється бажання бути потрібною, що спонукає до здобуття нових навичок, знань.

Актуальною, цікавою і досить ефективною є спільна форма роботи педагогічних працівників - бінарні уроки, бінарні заняття вчителя-логопеда з вихователем чи вчителем початкових класів, учителя-логопеда з психологом, соціальним працівником, вчителя-логопеда з музичним керівником, на яких одночасно реалізуються корекційні, навчальні, виховні завдання. До таких форм роботи корисно залучати батьків, бажано, щоб вони брали якнайактивнішу участь у навчально-корекційному процесі.

Щоб надати корекційній роботі мовленнєво-діяльнісної спрямованості, варто використовувати прийоми ігротерапії, артотерапії, дуже ефективні в роботі з дошкільниками та молодшими школярами, які мають порушення мовлення, зору, слуху, затримку психічного розвитку, ДЦП, розумову відсталість, як індивідуально, так і з підгрупами, у формі тематичних занять, вправ, ігор, інсценівок, свят, етюдів тощо.

Ігротерапія - терапія засобами ігрової діяльності, тобто побудова стосунків між дорослим і дитиною через гру, коли малюк почувається значущою особистістю, яку цінують і люблять. Ігротерапія допомагає дитині розкритися для вираження своїх емоцій, завдяки чому вона звільняється від напруження, пригніченості. Ігротерапія - це задіяння емоційних, пізнавальних, фізичних здібностей дитини з метою корекції вад розвитку та поведінки. Використовуючи різноманітні ігри, вчитель-логопед створює такі стосунки з дітьми, які сприяють установленню між ними швидкого контакту- провідного компонента будь-яких стосунків, коригування первинних та вторинних порушень. Між учителем-логопедом і дитиною, однолітками виникають стосунки свободи і співробітництва замість стосунків примусу та агресії, що дає зрештою корекційний ефект.

Досить потужним чинником для «запуску» рухової діяльності може стати потреба дитини в самовиявленні, самоствердженні, для реалізації якої діти широко використовують творчість. Тому серед сучасних можливостей подальшого удосконалення реабілітаційних технологій належна увага надається арт-терапії.

У логопедичній роботі з дітьми широко використовуються різні види артотерапії, оскільки будь-яке порушення у психофізичному, мовленнєвому розвитку негативно позначається на афективній сфері дитини. Артотерапія - це корекція мовленнєвих, психосоматичних, психоемоційних процесів та відхилень в особистісному розвитку дитини за допомогою різних видів мистецтва. Мистецтво позитивно впливає на всебічний розвиток особистості взагалі, і на дітей з особливими потребами, зокрема. Корекційно спрямоване мистецтво є джерелом позитивних емоцій дитини, сприяє зародженню креативних (творчих) мовленнєвих здібностей, активізує та прискорює корекцію різних порушень у її розвитку. При цьому дитина навчається спілкуватись з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби. Вона має змогу самостійно висловлювати свої почуття, потреби та мотивацію своєї поведінки, діяльності і спілкування, необхідні для її повноцінного розвитку та пристосування до навколишнього середовища. Основна увага при проведенні корекційної арт-терапії приділяється ставленню дитини до своєї діяльності, своїх малюнків, гри на музичних інструментах тощо. Головне завдання педагога спрямоване на розвиток мотивації дитини до діяльності, відбір прийомів арт-терапії для кращого формування мотиваційної сфери у дітей з різними формами органічного ураження нервової системи.

Учитель-логопед використовує різні види артотерапевтичних методик залежно від характеру порушень у дітей, компенсаторних можливостей організму, насамперед центральної нервової системи, характеру та глибини патологічного стану, а саме:

- театралізації; І

- вокалотерапію - корекцію співом;

- музикотерапію - корекцію через сприйняття музики; ізотерапію - корекцію через образотворче мистецтво;

- бібліотерапію - корекцію за допомогою читання; казкотерапію - корекцію через інсценування казок; кінезіотерапію - корекцію за допомогою рухів (логопедична, фонетична ритміка). При застосуванні кінезіотерапії діти вчаться плавно розмовляти, співвідносити слова з рухами, правильно й граційно рухатися, відчувати музичний ритм, координувати свої рухи. Ці заняття допомагають позбутися незграбності, сприяють розвитку координації рухового, зорового, слухового сприймання, яке має велике значення для опанування читання, письма, мовлення.

Арт-терапію, як методику корекції, доцільно використовувати в комплексі функціонально-системної медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Застосування арт-терапії підвищує пізнавальну активність дітей, сприяє сенсорному та руховому розвитку, концентрує увагу. Крім того, арт-терапія дозволяє здійснювати більш ефективний вплив на формування емоційної сфери, спонукає до подальшого розвитку компенсаторних властивостей збережених функціональних систем.

Педагогічна корекція за допомогою арт-терапії у дітей з обмеженими можливостями здоров'я (клініко-синдромологічними формами органічного ураження нервової системи) має свої особливості і визначає доцільність врахування загальних та індивідуальних напрямів і умов роботи, а саме: віку дитини, ступеня зрілості всіх функціональних систем, індивідуальних властивостей її особистості.

Загальні напрями та умови проведення арт-терапії схожі на інші методики педагогічної корекції, які використовуються в реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Педагог зобов'язаний:

- усвідомлювати і пам'ятати про труднощі дитини в реалізації можливостей своїх функціональних систем;

- встановити напрями і завдання корекційної роботи з арт-терапії;

- підібрати ті види арт-терапії, які конкретна дитина спроможна виконати і отримати результат;

- дати можливість дитині самостійно вибрати завдання;

- встановити з пацієнтом доброзичливий двобічний контакт;

- регламентувати роботу дитини, що дає змогу підвищити зосередження уваги.

Такі правила проведення корекції і арт-терапії стимулюють пізнавальну активність дитини, організують її поведінку, підвищують самооцінку.

Завдяки цікавим технологіям - ігротерапії, артотерапії - у корекційному навчанні і вихованні діти "розкриваються" психологічно, починають розуміти свою унікальність у властивих їм здібностях, почуваються значущими й повноцінними особистостями.

Не менш важливий аспект у запровадженні інклюзивної освіти - робота з родинами, що мають як здорових дітей, так і дітей з особливими потребами. Слід віддати належне батькам дітей з особливими потребами. Вони започаткували рух за доступність звичайних шкіл та дитячих садків для своїх дітей. Об'єднуючись у громадські організації чи просто батьківські групи, вони крок за кроком просували інклюзію як систему навчання. Поступово накопичувався досвід, який з часом став у пригоді всім, хто має відношення до інклюзивної освіти.

Частина батьків досить болісно реагує на спільне навчання дітей, "побоюючись, що їхні діти будуть скривджені. Доводиться розв'язувати соціальні проблеми і з родинами, надавати їм повноцінну інформацію про переваги інклюзивної моделі навчання, залучати до плідної співпраці. Встановлення з батьками довірчих стосунків зміцнює віру родини в переваги інклюзивної моделі навчання.

Повсякденне спілкування зі своїми однолітками у загальноосвітній школі не дає можливості дитині з особливими потребами зациклитися на своїх проблемах. Школа, відкрита для всіх, дає можливість усім бути обізнаними з тими проблемами, з якими стикаються діти з інвалідністю, діти з особливими освітніми потребами. І завдяки цьому ми краще розуміємо оточуючий світ, тих, хто, на нашу думку, відрізняється від нас, краще розуміємо себе. І коли з'являється необхідність зробити зміни, надати допомогу, ми робимо це без якихось вагань.

Так має бути. І ми всім суспільством повинні до цього прагнути. Наше суспільство вже готове до повного розуміння необхідності впровадження інклюзії. Замисліться про те, як ми реагуємо на людину, яка зовні відрізняється від нас. Посміхаємося їй? Приймаємо такою, якою вона є? Але якщо реалізувати окремі методики, якщо готувати батьків здорових дітей до того, що їхні сини та доньки навчатимуться поряд із тими, хто потребує якихось змін для навчання та розвитку, то сама атмосфера в школі стане безбар'єрною в усіх відношеннях. Дуже важливий момент - підготовка самих педагогів. Ми маємо допомогти їм подолати штучно створені стереотипи. А ще зрозуміти, що таке толерантність, розуміння та прийняття. І що цього в них - більш ніж достатньо.

Аналіз результатів роботи, динаміки розвитку кожної дитини, опитування батьків, педагогів показує, що перші кроки на шляху реалізації інклюзивної моделі навчання зумовили значні зрушення в позитивному сприйнятті нової системи - включення дітей з особливими освітніми потребами в масову школу, дитячий садок. Отже, інклюзивне навчання як альтернативна форма здобуття освіти, соціального досвіду, життєвої компетенції дітьми з особливими потребами, може існувати як варіативна форма навчання. Але маємо погодитися й з тим, що сьогодні наше суспільство ще не готове до масового впровадження цієї форми навчання з різних причин: зокрема, через недостатнє кадрове забезпечення та неготовність більшості педагогів до роботи з дітьми, що мають психофізичні порушення, недостатнє фінансування та матеріально-технічне забезпечення, відсутність унормованої доступності і безбар'єрності загальноосвітніх закладів для дітей з особливими потребами тощо. Тож на сучасному етапі варто активніше ознайомлювати педагогів, батьків з досвідом інших країн, де інклюзивна освіта має широке практичне втілення.

І все-таки перші експериментальні кроки до інклюзивного навчання в нашій країні вже зроблено. Зараз великі зміни відбуваються на загальнодержавному рівні. Міністерство освіти та науки України підтримує інклюзію. У цей процес також включилися Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерство охорони здоров'я України та багато інших, які опікуються питаннями, пов'язаними з дітьми.

Що дуже важливо - сьогодні і держава, і громадські організації ініціюють підготовку базової Концепції інклюзивної освіти. Концепції, яка дозволить усім нам закріпити поняття інклюзії, інклюзивної освіти, інклюзивної школи та кроків, які треба зробити для того, щоб вона реалізувалася.

Розробка цього документу - чудовий приклад співпраці різних організацій, об'єднаних однією метою - потребою розвитку інклюзивного суспільства, яке приймає та цінує кожну людину такою, якою вона є, поважаючи його таланти та відмінності, створюючи умови для розвитку. Об'єдналися такі різні організації, як Інститут спеціальної педагогіки Академії педагогічних наук, Національна Асамблея інвалідів України, громадські організації, які входять до Коаліції захисту прав людей з інтелектуальною недостатністю, просто педагоги та батьки дітей з особливими потребами

Міністерством освіти та науки України реалізується експериментальна програма «Соціальна адаптація, інтеграція дітей з особливими потребами до загальноосвітньої школи». Окрім того впроваджується ряд проектів за підтримки різних міжнародних донорів. Зараз інклюзивну освіту підтримують Міжнародний фонд «Відродження» та Канадська агенція міжнародного розвитку (CIDA). У рамках проектів, фінансованих цими донорами, розробляється базова Концепція інклюзивної освіти, здійснюється аналіз законодавчих документів для подальшої їх зміни в напрямку інклюзії, розробляються комплексні програми реалізації інклюзивної освіти у різних регіонах нашої країни, надається допомога конкретним школам, реалізуються навчальні програми для педагогів, батьків, членів місцевих спільнот.

До цієї роботи залучаються різні державні та недержавні установи, організації. Спільно ми зможемо впливати на системні зміни, сприяти тому, що з часом інклюзія стане для України звичним явищем.

Тому можна процитувати думку Нормана Кунка: "Коли інклюзивне навчання буде повністю опановане, ми зможемо відмовитися від ідеї, що всі діти для того, щоб приносити користь суспільству, мають бути схожими одне на одного. Замість цього будемо шукати й підтримувати таланти, властиві всім людям. Ми починаємо розглядати нетипові способи, щоб виховувати корисних членів суспільства, і в процесі цієї роботи ми зможемо дати всім дітям відчуття того, що вони потрібні".

Пропозиції щодо інклюзивного навчання:

Створити програму з підготовки кадрів, які працюватимуть з дітьми, що мають особливі потреби, при застосуванні інклюзивної моделі навчання.

Забезпечити фінансування для організації інклюзивної форми навчання:

- для соціально-медико-педагогічного супроводу (додаткові штати педагогічних і технічних працівників);

- створення відповідної матеріально-технічної, навчальної, корекційно-компенсаторної, реабілітаційної бази.

Передбачити в нормативно-правових актах можливість використання інклюзивної форми навчання для дітей з особливими потребами, зазначивши ступінь нозологічних вражень, за яких можливе інклюзивне навчання, кількість дітей з вадами у масових групах (класах) тощо.

Забезпечити інформування населення про можливість включення дітей з особливими потребами в масові групи дошкільних закладів, класи загальноосвітніх шкіл, шкіл-дитячих садків.

Реформувати діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій, змістивши акцент з обстеження та направлення в спеціальні освітні заклади на розробку індивідуальних програм реабілітації, компенсаторно-корекційних програм, направлення дітей з вадами в масові групи (класи) та консультування батьків.

Розробити рекомендації щодо соціальної адаптації дітей при інклюзивному навчанні.

Вивчати міжнародний досвід інклюзивного навчання, його результативність.

Список використаної літератури

1. Логопедия: учеб. для студентов под ред. Л.С. Волкова, С.Н. Шаховская. - М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 680 с.

2. Понятийно-терминологический словарь логопеда: под ред. В.И. Селивёрстова.- М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС,1997. - 399 с.

3. Логопедическая работа в коррекционных классах: метод. пособ. для учителя-логопеда / Р.И. Лалаева. - М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 224 с.

4. Логопсихология: учеб. пособие / О.О. Косякова. - Ростов н /Д: Феникс, 2007. - 254 с.

5. Основы логопсихологии: учеб. пособие / Е. В.Шипилова. - Ростов н /Д: Феникс, 2007. - 224 с.

6. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников: учеб. метод. пособ. под ред. Т.В. Волосовец. - М.: Творческий ценр СФЕРА,2007.-225с.

7. Step by Step Program (1995).

8. Колупаєва А.Засадничі понятійно-термінологічні визначення інклюзивної освіти // Дефектологія. - 2009. - N 2. - С. 3-8.

9. З. Ленів. Концептуальні засади застосування арт-терапії в корекційній педагогіці // Дефектологія. - 2009. - N 2. - С.30-33.

10. Кавун Ю., Ворон М. Інклюзивна освіта // Дефектолог (Шкільний світ). - 2007. - N 5. - С. 4-11.

11. Бондар В. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти. //Дефектологія. - № 3. - 2003. - С. 2 - 5.

12. Дерба С. Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами // Освіта України. - 2004. - 12 жовтня. - С. 6-7.

13. С. Гончаренко. Інклюзивна освіта приживається в звичайних школах // Освіта України. - 2009. - 01 грудня.

14. Ю. ІВАНОВ. Діти з особливими потребами повинні мати рівні шанси на освіту// Нова Газета по-полтавськи. - 2009. - 20 жовтня.

15. Л. Білецька, І. Білецька Інклюзивне навчання: перші кроки в Україні// Дошкільне виховання. - 2007. -N4. - С. 12-15.

16. Горбатюк О.Ф. Соціальна адаптація та інтеграція дітей з особливими потребами в загальноосвітню початкову школу // Розкажіть онуку. - 2008. - №8. - С. 2-3.

17. Інтеграція дітей з особливими потребами у загальноосвітню школу// Розкажіть онуку. - 2008. - № 8. - С. 5-6.

18. Навчання дітей з особливими потребами // Розкажіть онуку. - 2008. - №8. - С. 4.

19. Складні діти./ Бібліотечка вихователя дитячого садка. - №4 - 2009.

20. Актуальність та важливість створення інклюзивних класів // Розкажіть онуку. - 2008. - №8. - С. 7-10.

Размещено на Allbest.ru