Легенди і перекази рідного села

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна - це наша земля, наша країна зі славною багатовіковою історією народу. В державі виділяють три регіони: Південно-Східний, Північний (Полісся), Західний. Українське Полісся - це таємничий край з густими лісами, калиновими гаями, квітучими лугами, синьоокими озерами, тихоплинними річками. Це рідна мова, чарівна пісня, талановитий народ, чудові народні традиції.

Рідна мова - найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі і майбутні покоління народу в одне велике історичне ціле. Вона донесла до сьогодення легенди і перекази нашого села Більська Воля, якими я хочу поділитися з читачами. У мальовничому куточку Полісся розкинулося наше село Більська Воля, історія якого розпочинається з 1629 року. Легенда розповідає, що назва села походить від прізвища пана Бєльського, якому колись належало село. За переказами пан не пригнічував селян, їм жилося вільно. Звідси походить друга частина назви - Воля. З часом назва Бєльська Воля змінилася на Більська Воля. Та відома ще одна легенда. Розповідають, що в давні часи селяни із Придніпров'я та інших районів втікали від своїх панів, шукаючи волі. Багато з них опинялися у нашому Поліському краї. Місцевість наша була багата на білі піски. Знайшовши тут вільне місце, вони і заснували поселення, яке назвали Більська (від слова «білий») Воля. За три кілометри на захід від села на площі 450 га грає хвилями перлина Полісся - Біле озеро, красу якого описав Микола Євчук у вірші «Біле озеро»

Про появу озера і його назву «Біле» від предків до нащадків дійшла легенда, яка розповідає про те, що багато років тому в оточенні лісу було село. Люди, що жили там не любили Бога, прогнівили його. Вони робили зло один одному. І Бог вилив чашу гніву на них. В одну хвилину село провалилось під землю. Величезне провалля заповнила чиста вода. А всіх людей Бог перетворив на лебедів, що спливши над водою покрили всю поверхню озера. Перехожі, яким довелося побувати у цьому краї, дивувалися: «Звідки взялося таке озеро, біле від лебедів? І вода в ньому чиста, прозора. З того часу і прозвали озеро «Біле». А в урочищі «Діда», що знаходиться у південному куточку озера, розквітло біле латаття. Місцеві жителі його називають «лілії», «лілеї» і вбачають у них внучок-красунь дідуся. Про них цей вірш.

Лілея. В тихій озерній водіспокійно лілея жила. Та сумно було там їй,не мала друга вона.Сонце одне тільки ясне ніжно ласкало лілею, тож і заходило сумно, що розлучалося з нею .Новий же день наставав, сонце всміхалося знову.І шепотіло промінням яснимперервану ніччю розмову.

На північ від села природа подарувала людям урочище «Погибле». На основі переказів виникла легенда про походження урочища і його назви.

В оточенні лісів, далеко від села одного разу нас дорога завела в урочище, що звуть «Погибле», або по іншому - «Загибле». Урочище знайоме всім у нашому селі. Його відвідують дорослі і малі. Збирають тут гриби, чорницю, а пощастить - скоштуєш і смачну суницю. В урочищі отім не раз ми побували. І часто для себе питання задавали: - Чому цей край отак назвали?». Щоб таємницю назви розгадати, ми змушені були в дідуся розпитати. І ось таку легенду він нам розказав, що ще від дідуся свого запам'ятав. Колись, у сиву давнину, було тут озеро із кришталевою водою. І вабило людину не одну помилуватися його красою. Принц і принцеса тут любили відпочити, помилуватися красою, рибки половити. Одного разу принц, попливши на човні, закинув сіті на великій глибині. Та раптом буря озеро розхвилювала і принца разом із човном під воду заховала… В той день не дочекалася його принцеса. Прийшла до озера одна, була зажурена, сумна. І довго-довго понад берегом гукала. Та все дарма… Вода коханого не повертала. Від жалю й болю, заливаючись слізьми, вона до неба руки простягнула. - О, Боже, озеро собі візьми! Щоб я про нього назавжди забула! Не думала тоді царівна, що те прокляття перетвориться в чарівне. Та Бог послухав. З того часу вода ставала все темніша, і ліс, і очерет густішав. І з берегів, і з дна він виступає, і озеро щодня все більше заростає. Покрилось мохом, очеретом. І зникла вся вода. Прийшла на озеро біда - загинуло воно. А щоб у пам'яті було куточок той «Погиблим» всі назвали і цю легенду з уст в уста розповідали. Отож і ти її запам'ятай - хто поцікавиться, тому розповідай. Східна частина села задивляється на красу мішаного лісу з назвою урочища «Мостища», що займає територію 400 га. Старожили розповідали, що урочище приваблювало до себе грибами, ягодами, сінокосом. Та потрапити на «островки» перешкоджала болотиста місцевість. Дороги до них люди мостили стовбурами дерев, колодами. Мощені греблі, так називали ці дороги, і дали назву урочищу «Мостища». За лісом у давнину було поле, що заростало щороку поліською рослиною - лядом. З часом тут за лядом поселялися люди. Вони утворили поселення назву якому дала рослина «ляд» - «Залядино».

Виховний захід «Легенди і перекази рідного села» 3 клас

Мета. Уточнити розуміння учнями поняття Батьківщина, сформувати поняття про рідну домівку, як частинку Батьківщини. Ознайомити з легендами, що пояснюють походження назви села та окремих урочищ, що знаходяться поблизу села. Виховувати бажання пізнавати історію рідного краю знайомитися з творчістю народу.Обладнання. Альбом «Легенди і перекази рідного краю», фотографії урочищ.

Хід заняття полісся батьківщина

І Співбесіда

1. - На уроках читання ми вивчали тему, в якій намагалися зрозуміти, що таке Батьківщина. Складіть речення-відповідь на питання. Що таке Батьківщина? (відповіді учнів).Вчитель підсумовує сказане.- Пригадаємо, як пояснює значення цього слова поет Анатолій Костецький у вірші «Батьківщина». Хто має бажання прочитати вірш на пам'ять? (Слухання вірша).- З чого починається Батьківщина для кожного з нас? (З рідної домівки).- Як називається село, в якому знаходиться ваша рідна домівка?

ІІ Оголошення теми заняття. Робота над завданнями1. - Чи хотіли б ви дізнатися чому таку назву має наше село, чому так чи по іншому називаються куточки природи, що знаходяться поблизу села? Сьогоднішнє заняття допоможе нам зрозуміти ці назви. Кому з вас вдалося від бабусі чи дідуся, мами чи тата дізнатися про історію походження назви нашого села?

2. Розповіді учнів

3. Підсумок вчителя.- 10 листопада ми будемо відзначати чергову річницю Дня народження нашого села. Попросіть батьків прийняти активну участь у проведенні визначених міроприємств.Яка велика водойма, що знаходиться поблизу села, вам найбільше подобається? (Біле озеро).- Чи відомо вам чому таку назву має озеро?

4. Діти слухають легенду, підготовлену однокласниками.

5. Підсумок вчителя.- Тож оберігаймо чистоту Білого озера і його красенів - білих лебедів, що і нині не хочуть залишати рідного куточка, в якому жили їхні предки. У своєму житті робімо добро, щоб Бог не вилив чашу гніву на нас.Чи доводилось вам побувати в урочищі, що знаходиться поблизу нашого села і має назву «Погибле»? - Чому ви там побували? - Коли? - Що бачили? - А чи хотіли б ви дізнатися, чому таку назву має цей куточок?6. Легенда про «Погибле».

7. Підсумок вчителя.- Можливо вам вдалося почути інші легенди про урочища нашого краю. Якщо так, розкажіть їх своїм товаришам. (Обмін почутими розповідями).- Ми з вами продовжимо доповнювати почутими легендами класний альбом «Легенди і перекази рідного краю». (Демонстрація альбому).

Размещено на Allbest.ru