Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Зміст

Вступ

1. Особистість викладача та його педагогічні здібності

2. Психологічна структура діяльності педагога

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Праця викладача вищого навчального закладу - це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки й виховання кадрів спеціалістів вищої кваліфікації з усіх галузей народного господарства, інтелектуальної еліти суспільства, української інтелігенції. В ній органічно поєднані знання та ерудиція вченого і мистецтво педагога, висока культура та інтелектуальна, моральна зрілість, усвідомлення обов'язку і почуття відповідальності.

Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства.

Праця викладача вищого навчального закладу являє собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку студентів.

1. Особистість викладача та його педагогічні здібності

Центральною ланкою в усій педагогічній діяльності є особистість викладача. професійний компетентність вчитель

Серед сучасних викладачів студенти виділяють наступні групи:

1) викладачі -"вічні студенти" - вони розуміють студентів, бачать у студентах особистість, охоче дискутують на різні теми, володіють високим інтелектом і професіоналізмом;

2) викладачі -"колишні моряки" - намагаються встановити військову дисципліну у вузі; під словом "дисципліна" ці люди розуміють тотальне беззастережне прийняття їх точки зору, вони цінують "рабство", а не інтелект і вміння логічно мислити, намагаються задавити особистість, "я "- студента шляхом адміністративних заходів;

3) група викладачів, які відбувають години, дозволяють студентам все робити, аби їм не заважали.[1]

Професійна компетентність вчителя - це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

На перший план висуваються внутрішні фактори вчителя: особистісні якості, тобто структура особистісних здібностей та рис характеру, його загальна культура, управлінські та організаторські можливості, а вже потім - кваліфікаційна компетентність, яка передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності.[3]

Необхідні характеристики, якими повинен володіти педагог:

Педагогічна ерудиція - загальний запас сучасних знань і способів, якими ці знання можна ефективно передати.

Педагогічне цілепокладання - потреба у плануванні своєї праці й уміння виробити сплав із цілей суспільства та своїх особистих цілей.

Педагогічне мислення - виявлення посеред зовнішніх, незаданих, прихованих властивостей педагогічної дійсності в ході порівняння та класифікації ситуацій причинно-наслідкових зв'язків.

Практичне педагогічне мислення - аналіз конкретних ситуацій з використанням теоретичних закономірностей і прийняття на їх основі педагогічних рішень.

Педагогічна інтуїція - швидке, одномоментне ухвалення педагогічного рішення з урахуванням передбачення подальшого розвитку ситуації без розгорнутого усвідомленого аналізу.

Педагогічна імпровізація - знаходження несподіваного педагогічного рішення.

Педагогічний такт - почуття розумної міри на основі співвіднесення задач, умов, можливостей учасників спілкування. Такт - це вибір і здійснення такого заходу педагогічного впливу, що заснований на ставленні до особистості дитини як головної цінності. Педагогічний такт - це одна з форм реалізації педагогічної етики.

Педагогічна емпатія - розуміння учня, що спирається на аналіз його особистості, емоційне співпереживання й відгук на його почуття.

Педагогічна творчість - пошук і знаходження нового в педагогічній діяльності.[6]

Викладач вищого навчального закладу повинен виконувати такі функції:

* організаторську (керівник, провідник у лабіринті знань, умінь, навичок);

* інформаційну (носій найновішої інформації);

* трансформаційну (перетворення суспільно значущого змісту знань в акт індивідуального пізнання);

* орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структуру знань студента);

* мобілізуючу (переведення об'єкту виховання у суб'єкт, самовиховання, саморуху, самоутвердження).

Діяльність викладача є поліфункціональною і має комплексний характер. У спілкуванні з студентами він вирішує навчаючі, виховні, організаційні і дослідницькі завдання. Для цього йому необхідно розвивати свої педагогічні здібності.

С.Д. Смирнов виділяє наступні види:

· гностичні;

· конструктивні;

· організаційні;

· комунікативні [9]

Гностичні здібності -- це система знань і умінь викладача, які складають основу його професійної діяльності. Окрім основних спеціальних знань до них належить світогляд і культурний рівень.Робота зі студентами потребує значних зусиль у сфері внутрішнього розвитку. Викладач повинен орієнтуватися на сучасний стан культури, бути цікавою всебічно розвиненою особистістю. Не зупинятися на досягнутому і своїм прикладом спонукати духовне зростання студентів. Опитування, проведені на базі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя свідчать, що високого рівня професійних знань не досить для володіння аудиторією. Значний вплив має загальний розвиток особистості викладача, його вміння пов'язувати матеріал із сьогоденням, із власним досвідом; незалежність поглядів, розуміння інтересів молоді і т.д. Чим ширший світогляд і коло інтересів, тим простіше налагодити контакт з аудиторією.На наш погляд, окремо слід виділити проблему психолого-педагогічної освіти викладачів. Часом брак елементарних навичок погіршує сприйняття викладача студентами і значно знижує продуктивність їх співпраці. Тому доречним було б надання практичних порад не лише щодо окремих моментів педагогічної діяльності ( лекцій, семінарів і т.п.), а й до налагодження спілкування взагалі.Конструктивні здібності - це вміння організувати навчальний процес на належному рівні. Організаційні здібності -- це вміння педагога оптимальним чином здійснити часову організацію роботи.Цей вид здібностей базується на змісті попередніх. Організація роботи залежить від того, як добре викладач володіє матеріалом і чи зможе він правильно розрахувати час, потрібний на його засвоєння. Обмеженість у кількості годин вимагає раціонального підходу до планування лекційних і практичних занять, самостійної роботи студентів і перевірки її результатів.Організаційні здібності впливають не лише на професійну діяльність викладача. Від них залежить, як він організовує власний час: скільки виділяє на підготовку, на власну наукову роботу і, зрештою, скільки залишиться вільного часу. Від цього залежить якість викладання і настрій, з яким педагог спілкується з аудиторією. Якщо часова організація вдала, то матеріал буде вивчено і залишиться час на міжособистісне спілкування. У протилежному випадку викладач може бути втомленим, роздратованим, що негативно позначиться на якості роботи.А.А.Леонтьєв зазначає: через природні причини організаційні здібності знижуються з віком.[5]

Молодим викладачам простіше спланувати роботу, у них більше сил для реалізації поставлених завдань. Проте старше покоління компенсує ці моменти за рахунок досвіду і звички працювати організовано (якщо, звісно, такі звички виробилися у процесі викладацької діяльності).Комунікативні здібності - це не лише знання психології студента, а й вміння їх використати для налагодження продуктивного спілкування, інтерес до окремих особистостей.Розвиток комунікативних здібностей залежить, по-перше, від особистісних якостей викладача: наскільки він відкритий для спілкування, як ставиться до власної роботи і до людей взагалі. По-друге, від його вміння практично застосувати знання, використати попередній досвід, побачити власні недоліки і працювати над ними.Із комунікативними здібностями пов'язана проблема педагогічного спілкування.[2]

А.А. Реан та Я.А. Коломенський рекомендують наступні умови успішного педагогічного спілкування:

· мова викладача повинна бути доступною аудиторії;

· максимально демонструвати форми спільності (спільні інтереси, цілі, задачі, точки зору);

· щирий інтерес до проблем аудиторії;

· іноді доречна вербалізація емоційного стану;

· активне вислуховування;

· уникання „позиції зверхності";

· не переносити негативну оцінку діяльності на особистість і навпаки.[8]

Успішна викладацька діяльність можлива лише за постійного розвитку педагогічних здібностей і критичного підходу до власної діяльності.

2. Психологічна структура діяльності педагога

Психологічна структура діяльності - це взаємозв'язок, система і послідовність дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних задач. У ній Н.В.Кузьміна виділяє конструктивний, організаторський, комунікативний і гностичний функціональні компоненти.

Гностичний компонент є своєрідним стрижнем усіх вищеназваних компонентів. Він включає в себе вивчення: 1) змісту і способів впливу на студентів; 2) вікових та індивідуальних особливостей студентів; 3)особливостей навчально-виховного процесу і результатів власної діяльності, її переваг і недоліків.

Конструктивний компонент включає в себе: 1) добір і композицію змісту інформації, яка стає надбанням студентів; 2) проектування діяльності студентів, в якій необхідна інформація може бути засвоєна; 3) проектування власної майбутньої діяльності і поведінки, якими вони мають бути в процесі взаємодії зі студентами. У навчальній діяльності конструктивні уміння виявляються у доборі і композиції навчальної інформації, проектуванні власної діяльності і діяльності студентів щодо засвоєння інформації. За нашими спостереженнями, у досвідчених викладачів, докторів наук найбільш розвинене вміння виділяти вузлові моменти, закономірності, тенденції, напрями, а також на високому рівні добирати і структурувати матеріал, але вони менш уваги звертають на методику викладання. Для конструктивної діяльності молодих педагогів характерним є планування власної діяльності, а не способів організації діяльності студентів. У них відсутні відчуття особливості сприймання інформації аудиторією. Молоді викладачі відчувають труднощі у конструюванні матеріалу, у виділенні головного, та в розподілі його за часом. Доценти звертають увагу на конструювання контактів з аудиторією. Під час викладання вони легко знаходять співвідношення між теоретичним і фактичним матеріалом. Педагоги-майстри відчувають аудиторію і творчо перебудовують інформацію.

Проективні -- це інтелектуальні уміння, необхідні для мисленного моделювання наукового пошуку або навчально-виховного процесу.

У науковому пошуку -- це вміння чітко сформулювати мету, проблему, гіпотезу, задачі дослідження, знаходити найбільш ефективні методи вивчення явищ та аналізу даних, добирати інформаційний матеріал для наукового пошуку, передбачати і попередньо оцінювати результати дослідження тощо.

Організаційний компонент вміщує організацію: 1) інформації в процесі її повідомлення студентам; 2) різних видів діяльності студентів таким чином, щоб результати відповідали цілям системи; 3) власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з студентами.[7]

Комунікативний компонент вміщує: 1) встановлення педагогічно доцільних стосунків з тими, на кого спрямований вплив (на основі визнання моральної, інтелектуальної і політичної зверхності в ролі керівника і організатора -- « взаємини по горизонталі»);

2) установка правильних взаємин з тими, хто виступає в ролі керівників даної системи (дисциплінованість, принциповість, творчість - «взаємини по вертикалі») і партнерів по діяльності;

3) співвіднесення своєї діяльності з державним завданням, що ставиться до керівника як громадянина своєї держави.

Психологічна структура компонентів діяльності викладача є динамічною і поступово змінюється з оволодінням майстерністю. [4]

Висновок

Викладачам належить стратегічна роль у ході професійного і особистісного становлення студентів. У цьому складному процесі зростає роль особистісних якостей педагога. Професійна діяльність викладача вищого навчального закладу -- це особливий різновид творчої інтелектуальної праці. Творчість викладача полягає, насамперед, у доборі методів і розробці технологій реалізації мети і завдань, поставлених державою перед вищою школою: забезпечення ефективності навчально-виховного процесу; озброєння майбутніх спеціалістів фундаментальними знаннями; привчання студентів до самостійного отримання максимальної інформації за короткий час і розвитку творчого мислення; озброєння уміннями наукового дослідження; виховання різнобічної, досвідченої і культурної людини.

Список використаних джерел

1. Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы: учебное пособие. -- Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - 544 с

2. Зимняя М.А, Возрастная и педагогическая психология. - Спб., 1999. - 397 с

3. Концепція педагогічної компетентності//http://www.kgpa.km.ua/?q=node/233

4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посібн. - К. : Знання, 2005. - 486с

5. Леонтьев А.А. Педагогическое общение - Нальчик, "Научный мир", 1996. - 286 с

6. М. Розенова Психологія педагогічної діяльності та психологія вчителя//http://osvita.ua/school/psychology/1755

7. Омеляненко В.Л., Кузьмінський А.І., Вовк Л.П. Педагогіка : Завдання і ситуації : Практикум. - 2-ге вид., випр. - К. : Знання - Прес, 2006. - 423с

8. Реан А.А., Коломенский Я.А. Социально-педагогическая психология. - Спб., 1999.-388 с.

9. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М., Издательский центр " Академия", 2001. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru