Урок у технологіях інтерактивного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УРОК У ТЕХНОЛОГІЯХ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

спілкування інтерактивне навчання комп'ютерна гра

Інтерактивне навчання, на думку Є. Коротаєвої, це навчання, «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності, які не можуть здійснюватись без різнобічного спілкування.

Між діяльністю та спілкуванням як видом діяльності існують відмінності. Результатом діяльності є створення матеріального або ідеального продукту. Результатом спілкування є взаємний вплив людей один на одного. Діяльність виступає в основному інтелектуально розвивальною формою активності для учня, а спілкування -- видом активності, у процесі якої школяр розвивається як особистість. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Саме у спілкуванні з іншими людьми дитина засвоює досвід людства, накопичує знання, оволодіває вміннями та навичками, формує свою свідомість і самосвідомість, виробляє погляди та переконання, розвиває свої здібності.

Спілкування - це двосторонній процес, в якому учень - вчитель або учень - учень обмінюються думками й інформацією.

У спілкуванні розглядаються такі аспекти: зміст, мета та засоби.

Зміст спілкування - це інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї людини до іншої. Змістом спілкування можуть бути повідомлення про внутрішній мотиваційний або емоційний стан людини. Люди обмінюються один з одним інформацією, знаннями, уміннями, навичками, досвідом.

Мета спілкування - це те, завдяки чому в людини з'являється даний вид активності. Кількість цілей спілкування постійно зростає. Тільки в людей мета являє собою засіб задоволення багатьох потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, інтелектуального зростання тощо.

Засоби спілкування можна визначити як способи керування, переказування, переробки, розшифровки інформації, яку передають при спілкуванні один одному люди.

Залежно від змісту, цілей і засобів є такі види спілкування:

– за змістом - матеріальне (обмін предметами та продуктами діяльності), когнітивне (обмін знаннями), кондиційне (обмін психологічними або фізіологічними станами), мотиваційне (обмін цілями, думками, інтересами, мотивами), діяльнісне (обмін операціями, уміннями, навичками);

– за засобами спілкування може бути безпосереднім й опосередкованим, прямим і побічним. Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природно даних органів (руки, ноги, голова, голосові зв'язки тощо). Опосередковане спілкування пов'язане з використанням спеціальних засобів для організації спілкування й обміну інформацією.

Серед видів спілкування виділяють також ділові, особистісні, інструментальні та цільові.

Ділове спілкування виступає як складовий компонент будь-якої продуктивної діяльності людини і слугує засобом підвищення якості цієї діяльності. Його змістом є те, чим зайняті люди. У випадку навчання змістом спілкування виступають навчальна інформація та види діяльності, пов'язані з її засвоєнням.

У контексті зазначеного основною цільовою установкою інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя, формування її громадянської позиції на заняттях із будь-якого предмета шкільної програми. Супутніми цілями виступають освітні та розвивальні. їх досягнення пов'язують з активізацією навчальних можливостей учнів шляхом залучення до діалогу, у ході якого пропонується висловлення та обґрунтування власних думок замість переказування абстрактної, «готової» інформації, відірваної від їхнього життя та суспільного досвіду. Уроки інтерактивного навчання надають учням можливості для формування основних пізнавальних і громадянських умінь, а також навичок і зразків поведінки в суспільстві. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями. Вони стимулюють розвиток когнітивних процесів, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття та використовувати свій досвід, брати на себе відповідальність за навчання та розвивати вміння вчитися.

Як і інші моделі навчання, інтерактивна має свої позитивні та негативні сторони. Уявлення про них дає таблиця 11.

Таблиця 11 Порівняльні характеристики пасивного й інтерактивного навчання

Ознаки, за якими порівнюються	Пасивне навчання	Інтерактивне навчання
Об'єм інформації	За короткий проміжок часу можна вивчити значний обсяг матеріалу	Незначний обсяг матеріалу вимагає значних витрат часу
Глибина засвоєння змісту матеріалу	Орієнтоване на рівень засвоєння знань	Учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)
Відсоток засвоєння інформації	Як правило, невисокий	Як правило, високий
Контроль над процесом навчання	Учитель добре контролює час і хід роботи учнів, глибину й обсяг засвоєння матеріалу	Учитель має незначний контроль над обсягом і глибиною засвоєння матеріалу, часом і ходом навчання
Джерело мотивації	Зовнішнє: учитель, батьки, оцінки	Внутрішнє: інтерес самого учня
Роль особистості	Учитель -- джерело знань	Учитель -- організатор, лідер
Роль учнів	Пасивна	Активна

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ УРОКУ ЗА ІНТЕРАКТИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається з п'яти елементів:

– мотивація;

– оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

– надання необхідної інформації для розв'язання завдань;

– інтерактивна вправа -- центральна частина заняття;

– підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен із цих елементів інтерактивного уроку ґрунтовніше.

Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель.

Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії щодо засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає іншим, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки це принциповий момент інтерактивного навчання, розглянемо його більш детально.

Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

– висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованими таким чином: «Після цього уроку я зможу...»;

– чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечений; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, який планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це -- визначення, усвідомлення або формування емоційно-наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати тощо; ставлення: сформувати та висловлювати власне ставлення до, пояснювати своє ставлення до;

– досягнуті результати могли б вимірюватися. Наприклад: якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» -- це легко перевірити та виміряти в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей;

– досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів і осіб, що відвідують урок, із огляду на те, чи досягнуті заплановані цілі, чи ні.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев'яносто відсотків успіху.

Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун (49) рекомендує:

– назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

– якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

– попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

– нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

Надання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку -- дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування HIT. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько десяти-п'ятнадцяти відсотків часу.

Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько п'ятдесяти-шістдесяти відсотків часу на уроці.

Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

Порядок дій	Час
Інструктування - учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам	(2-3 хв).
Об'єднання в групи та (або) розподіл ролей	(1-2 хв).
Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним	(5-15 хв).
Презентація результатів виконання вправи	(3-5 хв).

Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

– усвідомити, чого вони навчились;

– пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

– оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

– порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

– як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

– побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями:

Ш З якою метою ви робили цю вправу?

Ш Які думки та почуття вона у вас викликала?

Ш Чому ви особисто навчились?

Ш Чому б хотіли навчитись у подальшому?

Листок оцінювання вміння висловлюватись

Ім'я, прізвище

Критерії оцінки (0 -- потребує вдосконалення; 1 -- задовільно; 2 -- прекрасно).

Критерії	Бали
Я вмію добирати аргументи та чітко їх висловлювати
Я вмію робити логічні висновки
Я успішно застосовую перефразування
Я вмію ставити запитання
Я вмію сказати «ні»
Я вмію аргументовано відповідати на критику

Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проробленого, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватися в майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

ь пояснити зміст опрацьованого;

ь порівняти реальні результати з очікуваними; проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

ь зробити висновки;

ь закріпити чи відкоригувати засвоєне; намітити нові теми для обміркування;

ь установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

ь скласти план подальших дій.

Підсумок уроку розуміють як рефлексію, на думку психологів, здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати власні дії, учинки, мотиви та порівнювати їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії - згадати, з'ясувати й усвідомити основні компоненти діяльності.

Методика проведення рефлексії (її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати) включає такі етапи:

1. Відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, у тому числі й те, що на перший погляд здається дріб'язковим.

2. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу рефлексійного матеріалу вибираються із запропонованих учителем.

3. Виявлення та формування результатів рефлексії. Таких результатів може бути виявлено кілька видів:

Ш предметна продукція діяльності - ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо;

Ш способи, які використовувались чи створювались у ході діяльності;

Ш гіпотези щодо майбутньої діяльності.

Перевірка гіпотез у подальшій діяльності.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим або іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною -- це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо.

Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання та можливість переконання, що учні їх досягли. Стадії підсумкового етапу уроку:

Ш установлення фактів (що відбулося?);

Ш аналіз причин (чому це відбулося?);

Ш планування дій (що треба робити далі?).

Ш Технологія проведення підсумкового етапу

Ш На першій стадії:

Ш Використовуйте відкриті запитання (Як? Чому? Що?).

Ш Виражайте почуття.

Ш Наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів.

Ш Говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зроблено.

Ш На другий стадії:

Ш Запитуйте про причини (Чому? Як? Хто?).

Вникніть у відповіді (Чому цього немає? Що було б, якщо?). Шукайте альтернативні теорії (Чи є інша можливість?).

Ш Підберіть інші приклади (Де ще відбувалося щось подібне?).

Ш Наведіть думки незалежних експертів.

Ш На третій стадії:

Домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов'язання щодо подальших дій. Для підсумків уроку й оцінювання його результатів у балах доцільно залишити до двадцяти відсотків часу, відведеного на урок.

УРОК У ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ

Зміна хоча б одного елемента в системі «урок» суттєво змінює його тип, структуру, методичну модель. Сучасний комп'ютер як засіб навчання і його програмне забезпечення мають надзвичайно потужні можливості стосовно організації навчального процесу: мова гіпертекстової розмітки HTML, пакети презентаційної графіки (різноманітні фотографічні бази даних, фрагменти окремих розділів, тем; електронні енциклопедії, засоби для моделювання процесів, їх інтерпретації в графічній системі кодування, обчислювальні пристрої тощо). В основному цей потенціал дослідники пов'язують із такими факторами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці, як наочність, емоційність, індивідуалізація навчання. Але є дослідження (О. Зеленський), які свідчать, що ефект від використання комп'ютера на уроці досягається також за рахунок:

збільшення обсягу самостійної роботи -- індивідуальної, групової, фронтальної;

інформаційної насиченості навчального матеріалу;

активізації навчальної діяльності за рахунок розв'язування учнями значної кількості задач.

Як відомо, інформація, яку учень сприймає за комп'ютером, може бути звуковою та візуальною. Остання може демонструвати рухомі або нерухомі об'єкти, фотографічні копії реальних фізичних тіл і процесів, а також анімаційні, схематичні, графічні, інші зображення. Для учнів 7-8 класів, у яких фізична картина світу тільки починає формуватися, наочне уявлення основних наукових понять і явищ має велике значення. А технічне оснащення сучасних комп'ютерів дає змогу не тільки допомогти дитині побачити невідомий предмет, а й маніпулювати з фізичними об'єктами з метою його кращого усвідомлення: змінювати зоровий образ екранної події через зміну розмірів образу, виділення його окремих фрагментів, через зміну масштабу його графічного представлення тощо (Ю. Жук). Це безумовно впливає на якість створення наочного образу того елемента фізичних знань, який формується.

Серед основних напрямів застосування HIT у фізиці можна виділити:

– навчально-інформуючі програми, спрямовані переважно на передачу інформації;

– програми-тренажери з розв'язування задач;

– програми тестового контролю навчальних досягнень;

– програми моделювання певних фізичних явищ і дослідів, особливо таких, які не можуть бути реалізовані в натуральному вигляді;

– ігрові програми, що мають на меті залучити учнів до опанування фізичного матеріалу шляхом включення їх до різноманітних ігрових ситуацій.

Ставлення до комп'ютерних ігор як дидактичного засобу сьогодні коливається від повного заперечення до визнання корисності як методу, що відповідає специфіці дитячого світосприймання. Зрозуміло, що гра не може замінити цілеспрямовану навчальну працю, але в помірних дозах ігровий компонент може позитивно впливати на результативність навчання.

Серед комп'ютерних ігор виділяють:

Ш аркадні, які визначаються як «ігри» на виживання, що не вимагають напруженої розумової діяльності. їх потужні редактори рівнів використовують програмісти для творення навчальних ігор-лабіринтів;

Ш головоломки, в яких головне не форма, а зміст. Вимагають від учнів зосередженості, оригінальності мислення. Але їх сюжети не обмежені в часі, а тому на уроках їх застосовувати недоцільно;

Ш стратегії, що імітують процеси управління виробництвом або розвитком певної структури. При всій цікавості та корисності цих типів ігор їх важко пов'язувати з фізичним змістом;

Ш квести (пригоди), в яких розв'язується низка задач із використанням різноманітних предметів за умов самостійного набуття необхідної інформації. Саме квести найбільш підпадають під визначення «інтерактивних»;

Ш логічні ігри вимагають від учасників застосування певних прийомів мисленнєвої діяльності;

Ш ігри-стимулятори (літаки, танки, кораблі) можна використовувати як ілюстрацію практичного застосування фізичних законів;

Ш електронні підручники -- навчальні програми, що містять теоретичні відомості в текстовому чи звуковому форматі, відеозаписи або віртуальні моделі фізичних дослідів, приклади розв'язання задач і систему завдань для відпрацювання основних практичних умінь і навичок із предмета. У більшості таких підручників матеріал супроводжується графіками, малюнками, анімаційними роликами, звуковим супроводом тощо.

Усі ці елементи стимулюють перебіг когнітивних процесів:

– уваги учня -- через використання різних видів інформації та шляхів її передачі, які дозволяють переключати увагу зі статичного тексту на звукові коментарі, а з динамічних анімаційних роликів на абстрактні графіки;

– мислення -- шляхом залучення учнів до пошуку відповідей на поставлені запитання; наданням права вибору навігації в гіперпросторі -- траєкторії руху користувача від вузла до вузла за зв'язками мережі для дослідження інформації або, простіше кажучи, читання гіпертексту; пропозицією підключитися до моделювання об'єктів і явищ, що вивчаються, та розв'язування фізичних задач, проектування процесів; занурення учнів у ситуації, в яких вони повинні самостійно приймати рішення тощо;

– сприймання -- шляхом застосування різних форм подачі інформації та можливостей маніпулювання нею з метою кращого розуміння її змісту. Дослідження психологів цього аспекту пізнання свідчать, що робота з електронним підручником супроводжується більш чітким розумінням інформації, яке не є продуктом якогось певного когнітивного процесу (сприймання, пам'яті, мислення, а більшою чи меншою мірою притаманне їм усім, точніше -- цілісній особистості в ситуації пізнання;

– пам'яті -- через забезпечення умов, які лежать в основі більшості законів пам'яті: усвідомлене сприймання інформації; багатократне активне повторення інформації в різних формах її кодування; яскравість першого враження від отриманої інформації; виникнення різноманітних асоціацій у процесі сприймання навчального матеріалу; можливість самостійно дозувати об'єм інформації відповідно до пропускної здатності кожного учня; зацікавленість процесом роботи з електронним носієм інформації; можливість розширення змісту інформації за рахунок використання енциклопедичних даних та її систематизації у процесі виконання спеціально підібраних навчальних завдань тощо.

Комп'ютерна візуалізація навчальної інформації, яку в більш яскравій формі можуть забезпечити HIT, позитивно впливає на всі когнітивні процеси, бо під час роботи з комп'ютерними об'єктами учні залучаються до таких видів діяльності:

– управління об'єктами (навчальними роботами, що імітують реальні можливості впливу на досліджувані об'єкти);

– управління відображеними на екрані моделями фізичних явищ, приладів, пристроїв;

– інтерактивного діалогу, у процесі якого забезпечуються можливості здійснення вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи.

Безумовно, такі програми є новим кроком у порівнянні зі старими паперовими підручниками. Але не позбавлені вони й недоліків.

Крім зазначених видів ППЗ існують ще й інші підходи, у відповідності з якими за цільовим призначенням їх поділяють на:

– програми для управління та діагностування, які призначені для управління навчальним процесом на уроці. їх використання дозволяє послідовно задавати учням запитання, аналізувати отримані відповіді, визначати рівень засвоєння матеріалу, виявляти допущені помилки, вносити корективи в процес набуття знань і формування вмінь;

– демонстраційні програми, що дають змогу одержати на екрані дисплея кольорові, динамічні ілюстрації до навчального матеріалу;

– генеруючі програми, що призначаються для залучення учнів до розв'язування задач певного типу з даної теми. їх використання дозволяє забезпечити індивідуальний підхід до виконання самостійних робіт;

– операційні пакети навчальних програм, які забезпечують залучення учнів до самостійної постановки та розв'язування задач за допомогою комп'ютера, дозволяють вносити корективи в запропоновані схеми, малюнки та ін.;

– контролюючі програми, розраховані на створення умов для самостійного виконання перевірочних робіт;

– моделюючі програми, призначені для імітації складних експериментів, заохочення учнів до творчої діяльності.

За характером діяльності, до якої залучаються учні, ППЗ поділяють на тренувальні, консультаційні, моделюючі, ігрові та редактори текстів.

Ураховуючи цільове призначення, зміст й інтерфейс ППЗ, учитель може планувати урок, спираючись на можливості комп'ютера та санітарно-гігієнічні норми його застосування в класах певної вікової групи.

Особливу роль у навчанні фізики відіграє фізичний експеримент. Створені віртуальні фізичні лабораторії дозволяють:

– підсилити роль фізичного експерименту в пізнанні навколишнього світу;

– залучити учнів до:

– самостійної діяльності з планування фізичних дослідів;

– моделювання необхідних експериментальних установок;

– аналізу можливих варіантів із дослідження фізичних явищ;

– пошуку інформації, необхідної для розв'язання поставлених завдань; ознайомлення з правилами техніки безпеки й усвідомлення необхідності їх дотримання під час фізичного експерименту;

– самостійної домашньої роботи з віртуальним обладнанням і перевірки одержаних результатів у реальних умовах;

– д процесу формування інтелектуальної, інформаційної, дослідницької культури та культури самоорганізації;

– рефлексивного управління власною діяльністю;

– набуття досвіду творчої діяльності;

– інтерактивного режиму роботи з ЕОМ;

– допомогти вчителю:

– забезпечити організацію навчального процесу відповідно до вимог програми з фізики та сучасних тенденцій розвитку школи;

– ознайомити учнів із фізичним обладнанням і правилами роботи з ним;

– реалізувати рівневий підхід до виконання лабораторних робіт;

– активізувати учнів під час вивчення фізики;

– розвинути в учнів інтерес до дослідницької діяльності та створити умови для формування експериментальних і загальнонавчальних умінь;

– сформувати в учнів навички культури праці дослідника на всіх етапах експерименту.

Нині на вітчизняному ринку ППЗ із фізики є досить значна їх кількість, але розробниками переважно виступають російські колективи. В Україні співробітниками корпорації «Квазар-Мікро» у 2003 році був створений програмно-методичний комплекс «Фізика-7» відповідно до навчальної програми з цього навчального предмета. Метою розробки ПМК було підвищення ефективності навчання фізики учнів 7-х класів загальноосвітніх шкіл. Автори продукту зазначають, що «структура побудови ПМК «Фізика-7» дозволяє використовувати його для підтримки як індивідуальних, так і групових форм роботи учнів на уроці та в позакласній діяльності у процесі формування фундаментальних знань про явища природи, закони та закономірності перебігу фізичних процесів, формування практичних навичок розв'язування задач, умінь користуватись фізичними приладами та проводити самостійні дослідження у процесі виконання лабораторних робіт і розв'язування експериментальних задач, а також для формування політехнічних знань».

До цілей, які висувались авторами проекту, входять:

Ш підтримка групових та індивідуальних форм при вивченні фізики в умовах класно-урочної системи організації навчального процесу;

Ш створення комфортних умов комп'ютерної підтримки традиційних новаторських технологій навчання фізики;

Ш створення дидактичних основ технології дистанційного навчання фізики як комп'ютерної монотехнології навчання;

Ш підвищення пізнавального інтересу учнів до вивчення фізики шляхом створення умов самодослідження природних явищ (середовище -- дослідницька лабораторія);

Ш формування навичок розв'язування задач практичного та дослідницького характеру.

Ш Педагогічні можливості даного продукту значні. До їх складу входять: - вибір режиму роботи програми (індивідуальний, груповий); - вибір алгоритму взаємодії з користувачем (алгоритму навчання, що пропонується розробниками програми, або створення індивідуального алгоритму навчання з допомогою підсистеми «конструктор уроку»);

Ш контроль результатів навчання з використанням тестових завдань бібліотеки самоперевірки навчальних досягнень ПМК «Фізика-7» або розроблених самостійно вчителем за допомогою підсистеми «конструктор тестових завдань»;

Ш постійне поповнення бібліотек ПМК новими елементами. Вивчення змісту таких поширених ППЗ із фізики, як «Репетитор. Фізика», «Репетитор по физике Кирилла и Мефодия», «Курс физики -- XXI век», засвідчило, що переважна кількість ППЗ спрямована лише на залучення учнів до окремих видів діяльності: вивчення нового матеріалу, розв'язування задач, виконання демонстраційного та лабораторного експерименту, перевірка та контроль знань, моделювання процесів і явищ. Між тим на уроках (особливо комбінованого типу) учень повинен брати участь і у вивченні матеріалу, і в його практичному застосуванні, і в перевірці якості засвоєння навчальної інформації. Таким чином, забезпечити різноманітні види діяльності учнів на уроках під час вивчення певної теми може тільки комплексне використання декількох ППЗ.

Найбільш методично спрямованим ППЗ російського виробництва є «Відкрита фізика», в якій, крім інформації про організацію роботи з ППЗ та змісту основних тем курсу, пропонуються матеріали для вчителів, у яких містяться всі методичні рекомендації щодо роботи з даним ППЗ, які можна знайти на диску. До складу цих рекомендацій входять: - методичні рекомендації з оцінки навчальних досягнень;

Ш зразкове календарне планування; - зразкове поурочне планування для 7-11 -х класів;

Ш зразкові тексти контрольних робіт для 7-11-х класів (із кожного розділу по чотири варіанти контрольних робіт);

Ш методика роботи з комп'ютерним курсом, а саме: комп'ютерні моделі в шкільному курсі фізики та методика використання комп'ютерних моделей на уроках, види уроків з використанням комп'ютерних моделей, види завдань до комп'ютерних моделей;

Ш практична робота з комп'ютерним курсом, що включає рекомендації: як починати працювати з комп'ютерним курсом «Відкрита фізика 2.5. Частина 1», як проводити перші уроки в комп'ютерному класі, як складати практичні завдання до комп'ютерних моделей, приклади завдань проблемного та дослідницького характеру, як підготувати комп'ютерну лабораторну роботу, література та ресурси Інтернет;

Ш самостійне конструювання комп'ютерних лабораторних робіт.

Діяльність учителя з розробки системи уроків із застосуванням ППЗ складна, передбачає дотримання вимог, які випливають із закономірностей навчального процесу:

Ш визначення учнями цілей діяльності;

Ш визначення якісних особливостей діяльності, досвід якої формується на уроці;

Ш забезпечення мотиваційного компонента діяльності;

Ш забезпечення умов для прояву індивідуальних особливостей учнів;

Ш застосування різноманітних форм зворотного зв'язку;

Ш забезпечення видів контролю та самоконтролю;

Ш можливість корекції набутих знань та освоєння видів діяльності.

Аналіз роботи вчителя під час проектування навчального процесу із застосуванням ЕОМ дозволив створити модель його діяльності, до складу якої увійшли змістовий, технологічний блоки та блок ціле покладання їх конкретизація може бути виражена такими етапами:

1. Визначення вимог програми до змісту, результатів діяльності учнів з даного розділу за темами уроку.

2. Визначення відповідності дидактичних засобів (підручник, обладнання, роздатковий матеріал) розвивальним, навчальним і виховним цілям.

3. Вивчення можливостей ППЗ у забезпеченні досягнення цілей уроку, орієнтованого на реалізацію ООП до навчання.

4. Проектування навчальної, пізнавальної діяльності учнів на уроці з використанням ППЗ та урахуванням ООП.

5. Розробка плану вивчення розділу й технологічної карти уроку з дотриманням принципів навчання та санітарно-гігієнічних норм.

6. Управління діяльністю учнів на уроці з використанням ЕОМ.

7. Рефлексія.

Размещено на Allbest