Формування творчості дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування творчості дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору



Зміст

1. Розділ I. Психолого-педагогічні основи формування творчості дітей старшого дошкільного віку з використанням малих форм фольклору

1.1 Загальна характеристика творчості дітей старшого дошкільного віку

1.2 Обґрунтування малих форм фольклору, як засобів формування творчості

2. Розділ II. Експериментальна перевірка впливу малих форм фольклору на формування творчості дітей старшого дошкільного віку

2.1 Отримання первісних показників сформованості творчості дітей старшого дошкільного віку

2.2 Авторська програма : «Формування творчості дітей засобами малих форм фольклору»

2.3 Аналіз та підсумки педагогічного експерименту

Загальні висновки

Список використаних літературних джерел



Вступ

фольклор творчість виховання діти дошкільний

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Відповідно до державних документів (Закони України «Про освіту» (1991), «Про дошкільну освіту» (2001), «Про охорону дитинства» (2001), «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.» (2002), Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (1998)) провідним завданням дошкільної освіти є всебічний розвиток людини як особистості, як найвищої цінності суспільства, що ґрунтується на творчості українського народу, його традиціях і духовності. Отже, творче виховання дошкільників є досить складним і довготривалим процесом, який охоплює весь період дитинства і продовжується в дорослому житті та розглядається в його кінцевому результаті, як сформованість творчої особистості.

В останні роки в Україні розробляється принципово новий підхід до проблеми розвитку творчості у площині парадигми гуманізації освіти. На відміну від традиційної освіти, яка недостатньо актуалізувала творчій склад виховання, гуманістично-орієнтовна освіта веде до розкриття сутнісних якостей людини, її внутрішнього багатства та творчого потенціалу. У процесі багатовікової життєвої практики українського народу викристалізувались провідні принципи творчого виховання дітей засобами малого , що репрезентують сукупність основних сутнісно-ціннісних положень і визначають принципове спрямування, зміст, організацію виховних дій.

Свого часу ідею творчого виховання з використанням малих форм фольклору відстоювали видатні педагоги, письменники, прогресивні діячі освіти та мистецтва. Це, зокрема, Л.Артемова, Х.Алчевська, Б.Грінченко, О.Долина, М.Драгоманов, Ї.Котляревський, С.Русова, Г.Сковорода, Л.Українка, Ї.Франко.

Вагоме значення для опрацювання досліджуваної нами проблеми мають теоретичні положення, обґрунтовані А.Богуш, П.Блонським, Н.С Карпинська, Н.К Крупська, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинським, К.Ушинським, Фесюкова.

Актуальність досліджуваної проблеми й обумовила вибір теми нашого дослідження - „Малі форми фольклору,як засіб формування творчості дітей старшого дошкільного віку ”.

Об'єкт дослідження - формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективного формування творчості дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально довести вплив малих форм фольклору на формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження. Ефективність виховання творчості засобами малих форм фольклору може суттєво підвищитися, якщо буде забезпечено реалізацію наступних педагогічних умов : обґрунтування принципів добору малого фольклору, які забезпечують спрямоване виховання у старших дошкільнят творчу діяльність; стимулювання емоційного сприйняття .

Методологічна база дослідження. Ії становлять філософські та психолого-педагогічні положення про природу людської індивідуальності, виховну функцію мистецтва; вчення про діалектику творчого розвитку особистості, в якому вона виступає суб'єктом і об'єктом виховання; психолого-педагогічні концепції і програмні документи щодо творчого виховування підростаючого покоління; досвід народної педагогіки виховання, зокрема, малі форми фольклору.

Завдання дослідження :

1. Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та виховній практиці.

2. Обґрунтувати використання малих форм фольклору в процесі формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

3. Експериментально довести вплив малого фольклору на формування творчості у дітей старшого дошкільного віку.

Методи дослідження :

? теоретичні - теоретико-критичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури щодо проблеми дослідження, порівняння, систематизація, узагальнення здобутої інформації, дало змогу розкрити сутність, структури та особливостей виховання творчості старших дошкільників.

? емпіричні - методи збирання емпіричного матеріалу; спостереження за виховним процесом, педагогічний експеримент.

? статистичні - метод обробки експериментальних даних за допомогою яких вивчалась ефективність використання української народної казки в процесі виховання моральних почуттів.

? Бесіда.

? Розповідь.

? Ілюстрації.

- Метод математичної статистики.



Розділ I. Психолого-педагогічні основи розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку

1.1 Загальна характеристика творчості

На формування особистості дитини впливає багато чинників. Музика, зображувальна діяльність, театр, художнє слово стають для людини, а особливо для дитини, джерелом переживання радощів, відкривають їй мистецтво, забезпечують багато вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ - є своєрідною художньою творчістю іти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість - це духовний заряд дитячої творчості» [52.С.73].

Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті і науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його визначення. Наведемо наступні трактування:

* творчість - це «діяльність людини, в якій вона створює нові об'єкти якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання» [57.С.383];

* творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини [16.С.171];

* творчість - це суто людська діяльність; це не лише створення суспільного значущого продукту, творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, можливо, автоматизованих дій [49.С.2]

* творчість - це «потреба в само актуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей» [49.С.7].

У психолого-педагогічній літературі вказується, що творчість як складна інтегративна діяльність має свою структуру й включає в себе:

* процеси творчої діяльності(постановка задачі, формування і реалізація задуму );

* продукт творчої діяльності;

1.2 Обґрунтування малих форм фольклору, як засобів формування творчості

В українській системі виховання споконвіку використовувалися фольклорні тексти, які є справжнім джерелом людської мудрості, виразником народного світогляду, скарбницею національної духовності. Значну їх частину становить дитячий фольклор.

Поняття «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Проте новизна терміну не пов'язана з пізнім походженням цього виду фольклору. Відповідним фольклорним текстам притаманна глибока старовина.

Дитячий фольклор -- це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.

Отже, дитячий фольклор, це, передусім, зразки усної народної словесності призначені для дітей. Створені старшими поколіннями для молодших, такі тексти є складовою дитячого фольклору (наприклад, колисанки).

Інша частина -- це твори, які функціонують у дитячому середовищі, але водночас побутують і як зразки певного фольклорного жанру (наприклад, загадки).

Дитячий фольклор -- також і власне усна творчість дітей, яка виникає, наприклад, у процесі гри та комунікації. Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.

Класифікація дитячого фольклору така:

* зразки усної народної словесності, виконувані дорослими для дітей;

* різножанрові фольклорні твори, які побутують у дитячому середовищі;

* зразки усної творчості, які виникають і функціонують внаслідок комунікативної специфіки дитячого віку.

Такої класифікації дотримувалися В.П. Ані-кін, Е.В. Померанцева, В.А. Василенко та ін. Частина ж дослідників до дитячого фольклору зараховують сюди лише ті твори, які виконують самі діти (Г.С. Виноградов, Н.П. Андрєєв, В.І. Чічеров).

Щодо жанрової специфіки, то частина текстів дитячого фольклору створюється на ґрунті «дорослого» фольклору (примовки, жарти тощо), а частина -- на ґрунті власне дитячих жанрів (лічилки, дражнили тощо).

До середини ХІХ ст. дитячий фольклор не виділявся в окрему групу усної народної творчості та спеціально не записувався. Тільки від другої половини ХІХ ст. і у ХХ ст., відколи зростає зацікавленість суспільства народним життям, починається збирання та з'являються публікації зразків усної дитячої словесності В. Даля, П. Шейна, О. Афанасьє-ва, П. Іванова, С. Ісаєвича, Г. Виноградова, 0. Капіци, М. Мєльнікова, П. Чубинського,

1. Манжури, М. Вовчка, М. Лисенка, В. Василенка, В. Анікіна, Д. Яворницького, В. Верховинця та ін.

Наукова зацікавленість проблематикою дитячого фольклору також починається у середині ХІХ ст. й розвивається спершу на тлі таких відомих у фольклористиці напрямів як міфологічного (В. Попов) та культурно-історичного (М. Костомаров), а П. Шейн уперше створює детальну класифікацію дитячого пісенного фольклору та виділяє в ньому деякі жанри (колисанки, примовки тощо).

Досліджували дитячий фольклор О. І. Дей, Г. В. Довженок, О. А. Правдюк, Г. А. Барташе-вич, Л. Б. Стрюк, Ф. З. Яловий, П. Г. Черем-ський, В. Г. Бойко, О. М. Таланчук, Л. Ф. Ду-наєвська та ін.

Залежно від умов функціонування, дитячий фольклор поділяється на ігровий та неігровий.

Внаслідок вікової специфіки та характеру дозвілля найбільше в традиції усної дитячої творчості зразків ігрового фольклору. Вони є цілком досконалими і функціональними, адже виражають душевний стан дитини у процесі гри.

Насправді без цих веселих і смішних віршів, без словесної гри, яка в них міститься, дитина ніколи не оволодіє своєю рідною мовою досконало, ніколи не стане її гідним володарем, здатним виразити будь-які думки, відчуття, переживання тощо.

Нині серед дітей у більшій шані, ніж інші форми фольклору, лічилка. Більшість лічилок у дитячому виконанні звучить як вірші, тільки «смішні». Діти так і ставляться до них, як до веселих віршів, часто змішуючи зі скоромовками, утішками тощо. Основна особливість лічилки -- чіткий ритм, можливість кричати окремо всі слова.

Найпоширеніший вид народної лічилки призначений безпосередньо для розрахунку гравців.

Велика група лічилок указує на тих, хто буде учасником гри. Останній, хто залишився після розрахунку, водить.

До цього ж виду лічилок належать такі, де немає прямої словесної вказівки на те, хто водить або виходить після рахування. Його замінює останнє виразне слово. У цій групі особливо виділяються безглузді лічилки, з абсурдним сюжетом і звуко- та словосполученням.

Схожі лічилки існують у дитячому фольклорі різних народів.

Наступна група лічилок -- ігрова -- призначена одночасно і для рахування, і для гри. Саме ці лічилки закінчуються питаннями, завданнями, вказівками та іншими вимогами.

Лічилки -- це здавна придуманий для дітей спосіб здійснення об'єктивної справедливості. Ніби сама доля розпоряджається розподілом ролей. А коли це так, то виграш у грі залежить тільки від граючого. Дитина під час гри повинна бути меткою, кмітливою, пам'яткою, догадливою, спритною тощо. Всі ці якості в дитячій свідомості розвиває лічилка.

Крім того, у давнину, коли люди вірили у чарівну силу слова, лічилка, вірогідно, виконувала ще одну серйозну роль, адже за звуковою структурою нерідко була схожою до заклинань.

Класифікація лічилок за формою:

1. Власне лічилки;

2. Лічилки-каламбури (містять незрозумілі слова);

3. Лічилки-замінники віршів (не містять ні незрозумілих, ні рахункових слів).

За призначенням:

1. Лічилки-задачі;

2. Лічилки для вибору ведучого;

3. Лічилки для вибору учасників гри.

Для композиції лічилки властиві такі форми: зачин, який виражається найчастіше в рахунку; процес, який починається фактично від самого зачину, тримається за нього і розвиває тему; вихід.

Так, скоромовка -- весела і віртуозна гра у швидке повторення віршів і фраз, які складно вимовляти без належної практики. Краса скоромовки полягає у тому, що з першого разу її взагалі важко промовити. Адже за правилами гри скоромовку не читають, а повторюють зі слуху, що значно важче. Гра полягає не тільки в тому, щоб дібрати важкі для вимови звукосполучення, а й у плутанині, у постійній перестановці звуків.

У наступній групі скоромовок складність полягає у дзеркальному повторенні двох майже однакових слів («Охрім осипнув, Осип охрипнув»), що створює примхливий малюнок звукового руху.

В іншій групі своя гра звуків і слів. У цих скоромовках потрібно повторити слово, складене з декількох слів або з одного кореня і декількох префіксів і суфіксів.

Це і корисні граматичні вправи, що тренують дитину в правильному, осмисленому вживанні частин мови і частин слова, і одночасно -- улюблена гра у словотворення.

Задовго до того, як буде вивчене значення відмінкових закінчень, тимчасових дієслівних форм тощо, дитина вже зараз у грі й через гру засвоює складні смислові відтінки мови, її структурні одиниці.

Що ж допомагає дитині впоратися з усіма труднощами, загадками, каверзами скоромовки? Передусім -- її смислова організація. На відміну від лічилок, у скоромовці немає «нісенітниці», немає абсурдних словосполучень. Скоромовка найчастіше передає картину знайомих реалій повсякденного побуту. Кожна дія, вказівка, визначення в скоромовці має сенс.

Наступна особливість скоромовок -- її складна ритміка. Кожен звук, звукосполучення і слово скоромовки підпорядковані ритму і створюють ритм. Майже будь-яку скоромовку можна записати як двовірш або чотиривірш.

Принципи скоромовки -- це глибинні поетичні закони. Такі властиві поезії звукові механізми як асонанс, консонанс, дисонанс, алітерація мають безпосередній зв'язок із народною скоромовкою.

Дитячі дражнилки, які часом пов'язують з ігровим дитячим фольклором -- утішками, лічилками, небилицями -- водночас є окремим жанром. Вони висловлюють негативний аспект у сприйнятті дітьми навколишньої дійсності.

Життя дітей з різних причин пронизане не тільки радісними, веселими, щасливими переживаннями. Тому серед мотивів дитячого фольклору зустрічаються сильні відчуття смутку, образи, неприязні, огиди, ненависті й злості. Відвіку народна мудрість давала вихід негативним емоціям дитини у слові, яке супроводжували рухи, стрибки, гримаси -- у дражнилках. Звичайно, звичка всіх передражнювати завжди зустрічала опір. Але наявність дражнилок, їх різноманітність і цензурний характер -- показник здорових відносин у дитячому колективі, здатності до адаптації без втручання дорослих і без фізичної розправи.

Народна дражнилка всім своїм ладом призначена для того, щоб поставити на місце кривдника, виказати своє ставлення до неприємних відхилень у поведінці, звичках, зовнішньому вигляді. Без дражнилки гра і життя дитини втрачають часом гармонійність, а часом і справедливість.

Ефект дражнилки розрахований на багатократне докучливе повторення одних і тих самих римованих рядків.

Дражнилка виникає як своєрідне додавання до імені дитини римованого прізвиська або співзвучного слова («Іван-барабан»), або варіації імені («Катеринка-Катерина»). Приєднання до повтору або прізвиська декількох римованих рядків перетворює прізвисько в дражнилку. Зміст таких віршів найчастіше не має ніякого зв'язку з предметом суперечки або мотивом, що спровокував зіткнення дітей. Дитяча дражнилка, висміюючи і засуджуючи погані схильності і вчинки дитини, лише у виняткових випадках прямо називає її злодієм, боягузом, ледарем, ненажерою.

Зміст традиційної народної дражнилки -- нісенітниця, безглуздість. В утішках і небилицях гра слів, значень і образів спрямована на дійсність поза дитиною, на знайомі предмети і явища, уявне спотворення яких приносить їй задоволення. У дражнилці всі спотворення -- звукові, смислові, образно--дієві -- спрямовуються на ту дитину, котру мають дратувати. Саме в цьому спрямуванні відвертого безглуздя, нісенітниці, абсурду і закладена емоційна сила дражнилки, її образа.

Дитині приписують або нісенітні риси зовнішності («Ноги-тростинки»), або неможливі й безглузді в реальному житті вчинки («На купину сіла, комарика з'їла»).

Такий самий відтінок насмішки, несхвального ставлення додають дражнилці дії, що мають негативні наслідки для дитини або для оточуючих («Мирон ворона купив, три копійки заплатив»).

Отже, основний закон побудови дражнилки, що робить її водночас смішною та образливою, -- це порушення звичного порядку речей, визнаної норми поведінки, зовнішності щодо конкретної дитини. Дражнилка схильна до перебільшення і зменшення, настирливого повторення, до нісенітниці, безглузддя.

На цій властивості дражнилки заснована етична форма гри. Якщо діти використовують дражнилку, то вони попереджають товариша про зроблену ним помилку в грі, про поганий вчинок. Оскільки осміянню за допомогою дражнилки може піддатися кожен, вона дає змогу бачити ту межу, за якою закінчуються попередження і насмішка і починається знущання. Дражнилка вчить дітей помічати погане, несправедливе, непривабливе, вона вчить слухати слова і добирати інші за співзвуччям і значенням, вона розвиває чутливість до безглуздих ситуацій в житті і комунікативній ситуації.

Після знайомства зі словесними іграми-діями (дражнилками, лічилками утішками), звернемося безпосередньо до словесної гри -- гри в слова і із словами. Предметом гри тепер стає саме слово у всіх його формах і значеннях, а сама гра вбирає в себе всі прийоми, всі правила ігор-дій зі словом і перетворюється на гру розуму, уяви, фантазії, звукових і образних асоціацій. Це поетична літературна гра, заснована на знанні рідної мови, її лексики, граматики, семантики.

Словесна гра починається з простих маніпуляцій зі словом і поступово переходить до його смислових таємниць і глибинних мовних зв'язків.

Незрозуміла мова -- поширена словесна гра дорослих, яка перейшла до дітей. Проста форма створення незрозумілої мови -- додавання після кожного складу в слові одного і того ж звукосполучення.

Діти захоплюються такими іграми, коли вчаться виражати переживання, спостереження, відносини, і мимоволі дошукуються до значення слів і флексій.

Наступна поширена гра -- звуконаслідування.

Коріння багатьох форм дитячого фольклору має глибоку історію. Серед них заклички і примовки, мабуть, найстародавніші. Вони народжені язичницькою вірою у всемогутні сили природи і мають на меті використати магію слова для того, щоб викликати благотворний вплив природних стихій або попередити їх згубну силу.

Пов'язані з найдавнішими ритуальними обрядами служіння природним стихіям, зак-лички і примовки багато століть залучали дитину до закономірностей землеробського побуту. Кожна природна стихія, кожне природне явище відобразилися в них як чудова сила, до якої зверталися з проханнями про врожай, благополуччя, процвітання.

Заклички -- це невеликі пісеньки, призначені для виспівування групою дітей. Часом вони супроводжуються ігровими діями, які імітують процес селянської праці.

Всі явища і сили природи функціонують у закличці як живі істоти. Дитина сама вступає з ними в контакт, змову: сонце просить про щедре літо; грім -- не лякати худобу; дощ -- поливати; обіцяє за справну роботу подарунок.

. Закличка -- не просте звернення до природних стихій, а виражена в слові, ритмі, інтонації гамма відчуттів -- переживання, захоплення, ніжність. Емоції радості, довіри, переконаності в хорошому закладені в самій структурі вірша -- у хвилеподібних повторах, у зміні картинок-прохань, у ритмі -- жвавому, завзятому, у звучанні кожного рядка, кожного слова.

Примовки -- невеликі вірші з двох-чотирьох, рідко восьми рядків. Це барвисті, яскраві словесні картинки, що становлять світ повсякденних вражень дитини: все те, що оточує її в будинку, у дворі, на вулиці. Предмети домашнього ужитку і господарства, роботи в будинку, в дворі і в полі змальовані гранично стисло, тільки у визначальних рисах.

Примовки позбавлені описовості й моралі. Слово в них передає звук, рух, колір, об'єм і навіть смак.

У багатьох примовках предмети і дії ніби зміщені щодо реальності, дещо незвичайні, трохи безглузді.

Також примовка пропонує дітям побачити смішне в житті і навчитися смішне передавати в слові. Гумор безглуздих питань, пропозицій і припущень -- стихія цих віршів і пісеньок. Але примовка зберігає серйозну інтонацію, надаючи можливість слухачеві самому розібратися, смішно йому чи ні.

Примовка -- це й інтимне спілкування з природою наодинці. Такі примовки будуються за принципом прохання і побажання.

Звертаючись до птахів під час весняного й осіннього перельоту, дитина вчиться розрізняти в повсякденних буднях це дивовижне природне явище, починає сприймати його як подію, підлаштовує звуки своєї мови під пташиний щебет і крик.

Примовки під час ігор -- це своєрідні прохання до природи про співучасть, допомогу. Вони звернені до вітру, води тощо. У них закріплені необхідні для всіх гравців правила гри, які часто застерігають про нещасний випадок. Наприклад, не захлинутися при пірнанні. Вони вчать дітей бути уважними до своїх дій, перевіряти дії правилами, строго дотримуватися правил.

Кричалки -- новий рівень творчого спілкування дитини зі світом. У цьому жанрі виражаються дитячі переживання та емоції: радість, щастя, захоплення, захват, здивування тощо.

Кричалки -- це емоції та переживання дитини, відображені у слові.

Поетична форма кричалок споріднена з дитячим фольклором. Ця спорідненість базується на емоційному ставленні до повсякденних подій дитячого життя: вставання, умивання, одягання, до священного для дітей ритуалу гри. І в цьому значенні вони є насущною необхідністю і потребою дитини. Сама природа кричалок, визначення цього жанру підказують, що кричалки потрібно співати, кричати, верещати, підкоряючись переливам їх жвавого, дзвінкого, примхливого ритму.

Серед народних віршів для дітей велику групу становлять такі, змістом яких є явна нісенітниця, безглуздість. Але нісенітниця ця має особливі властивості. Вона підкоряється певному правилу. Дитина сприймає безглузді вірші саме як нісенітницю, небилицю, ні на хвилину не сумніваючись, що в житті так не буває. Коли дитина вже засвоїла інформацію про характер предметів, ознаки явищ, послідовність зв'язків між ними, вона дозволяє собі довільно поводитись з тим, що стало надбанням її розумового життя. Це своєрідне випробування на міцність знань.

Переклади з англійського, німецького, французького фольклору свідчать про поширеність цього жанру, який існує не одну сотню років.

Дитині приємно усвідомлювати, що вона розумна: їй відомо, як усе є насправді. Самоствердження необхідне дитині в її щоденному пізнанні світу. Закономірне виникнення цього відчуття -- достоїнство цього жанру.
Безглуздості, нісенітниці, небувальщини -- прекрасний засіб для виховання і розвитку відчуття гумору, здорова їжа для дитячої душі, яка задовольняє ненаситну потребу дитини в радості .

Особливе місце в дитячому фольклорі належить загадці. Все, що раніше було для дитини предметом знайомства і відстороненого спостереження, що становило фон і простір її життя, стає предметом загадування. Для загадки немає дрібниць, немає нічого нецікавого. Найбільше загадок про небесні світила і явища природи, предмети домашнього ужитку, різні форми і знаряддя праці.

Загадка -- гра в пізнавання, відгадування, викриття того, що заховано і приховано, що представлене в іншому образі, іншій якості.

Багато загадок сучасні діти і навіть дорослі відгадати не можуть, оскільки вийшли з ужитку речі, форми і знаряддя праці, що були предметом загадування.

Фантастичність образу в загадці зовсім інша, ніж у примовках, безглуздостях, лічилках. Якщо в останніх предмету могли бути приписані будь-які якості, то в загадці перераховані тільки такі, які властиві відгадці. Фантазія, незвичність потрібні загадці, щоб слухач задумався, звернув свою увагу на предмет або явище.

Образність, несподіваність зіставлення, нестандартність мислення -- цьому вчать дитину загадки. Загадка є важливим атрибутом чарівних казок. Знання загадок не тільки розвиває пам'ять, а й виховує поетичне відчуття, готує дитину до сприйняття літератури.

Деякі зразки дитячого фольклору є цікавою підгрупою ліричних народнопоетичних творів. Для дітей наймолодшого віку дорослі виконують колискові пісні, а згодом -- утішки.

Утішки - це дуже простенькі пісні-ігри, які, на відміну від колискових, залучають маленьку дитину до співучасті, привчаючи її до певних навичок та викликаючи увагу до рук, ніжок, деяких речей.

Прислів'я і приказки - особливий вид усної поезії, що століттями шліфувалося й вібрало в себе досвід численних поколінь. Через особливу організацію, інтонаційне зафарбування, використання специфічних мовленнєвих засобів виразності(порівнянь, епітетів) вони передають відношення народу до того або іншого предмета або явища. Прислів'я й приказки, як інший жанр усної народної творчості у художніх образах зафіксували образ прожитого життя у всьому його різноманітті й суперечності. Адрінова-Перетц В.П. відзначає, що вони в узагальненому судженні, про типові явища прибігають до найбільш стійкої частиною лексики загальнонародного мовлення, у них не має ніяких засобів, що прикрашають, думки передаються лиш самими необхідними і точно відібраними словами.[29,с.28.]. До того ж , як визначає Дмитрієва Н.О., що виражено словом, те вже більшій або меншій мірі зрозуміло і пояснено, «визначеність», що виражає: думи, почуття, враження, настрій та переживання[30,c.27].

Колискові пісні, на думку народу - супутник дитинства. Вони разом з іншими жанрами містять у собі могутню силу, що дозволяє розривати мовлення дітей дошкільного віку. Колискові пісні збагачують словник дітей. Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить у собі більші можливості уу формування фонематичного сприйняття, чому сприяє особлива інтонаційна організація. Колискові пісні дозволяють запам'ятовувати слова й форми слів.

Народні пісеньки, потішки, пестушки також являють собою прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати а заняттях з розвитку мовлення дітей дошкільного віку.



Розділ II. Експериментальна перевірка впливу малих форм фольклору на формування творчості дітей старшого дошкільного віку

2.1 Отримання первісних показників сформованості творчості дітей старшого дошкільного віку

Під поняттям розвитку творчої активності дитини ми розуміємо якісні зміни в пізнавальній діяльності дітей, що відбуваються в наслідок розвитку умінь та навичок мистецької діяльності.

Виходячи з положень концепції Базового компонента дошкільної освіти, наше завдання озброїти дитину насамперед умінням жити, сприймати життя в цільності. Це значно складніше й багатогранніше, ніж окремо формувати системи знань та умінь з окремих розділів програми виховання та навчання. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ.

В процесі зображувальної діяльності здійснюються різні сторони виховання: сенсорне, розумове, естетичне, моральне, трудове.

Зображувальна діяльність -це специфічне образне пізнання дійсності. Для того щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, попередньо потрібно добре з ним ознайомитись, запам'ятати його форму, величину, конструкцію, розміщення частин, колір.

Для розумового розвитку дітей велике значення має поступово розширюваний запас знань на основі уявлень о різноманітності форм та просторового положення предметів навколишнього світу, різних величинах, різноманітності відтінків кольорів. При організації сприйняття предметів та явищ важливо звертати увагу дітей на мінливість форм, величин, кольорів, різне просторове положення предметів та частин.

Навчання зображувальної діяльності неможливо без формування таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. В процесі спостережень, при обстеженні предметів та їх частин перед зображенням дітей вчать виділяти форму предметів та їх частин, величину і розміщення частин в предметі, колір. Зображення різних по формі предметів потребує їх співвідношення та встановлення відмінностей. Разом з тим діти вчаться порівнювати предмети, явища та виділяти в них загальне та відмінне, об'єднувати предмети за схожими ознаками.

Для здійснення педагогічного експерименту ми розглядаємо три етапи: константувальний, формувальний та контрольний.

В процесі константу вального експерименту групу дітей старшого дошкільного віку розподіляємо на дві підгрупи. Групу 1 і групу 2 х однаковою кількістю дітей. (таблиця 2.1.1. і таблиця 2.1.2)

Дітям групи 1 і групи 2 пропонується виконати наступне завдання: перевірка творчості.

Завдання №1: «Намалюй осінь, за допомогою загадок, прислів'їв та приказок».

Мета: Перевірити рівень сформованості творчості через засоби малих форм фольклору.

Завдання:Перевірити показники рівню творчості дітей старшого дошкільного віку. Чи може придумати композиції з образотворчого мистецтва.

Обладнання: Олівці, аркуш, фарби, пензлики та стаканчики.

Тема: Придумати художній образ у малюванні.

Оцінювання результату константувального експерименту заносимо в таблицю 2.1.1. та 2.1.2.

Критерії оцінювання результатів, тобто дитина повинна мати наявність елементів фантазування, вміння спів ставляти предмети за аналогією, асоціаціями, порівнювати - тобто володіти творчим дивергентним мисленням.

Критерії оцінки:

Високий: дитина може швидко придумувати художній образ, сюжет якого повністю придуманий самою дитиною; на малюнку зображено декілька тематичних образів, що симатично пов'язані між собою.

Середній: дитина може частково придумувати щось своє, але обов'язково у малюнку присутні елементи побаченого; на малюнку налічуються не більше двох тематичних образів, але мають певний смисловий зв'язок.

Низький: Якщо дитині знадобиться більше часу для створення тематичного образу; на малюнку, лише один тематичний образ.

Результати константувального експерименту в групі №1 (експериментальній)

Прізвище та ім'я дитини	Критерії творчості	Бали	Рівні
	уява	знання про образотворче мистецтво	Вміння створювати образи
1.Бондаренко Нікіта	5	4	6	15	Н
2.Кальниціка Вероніка	10	8	9	27	В
3.Волкова Даша	7	6	5	18	С
4.Дьомочка Артем	5	5	4	14	Н
5.Макаренко Дмитро	8	6	7	21	С
6.Міхно Денис	8	9	8	25	В
7.Крютченко Роман	6	4	5	15	Н
8.Замула Данил	6	5	7	18	С
9.Сліта Настя	5	3	4	12	Н
10.Тарівердієв Санан	5	6	4	15	Н

Результати константувального експерименту в групі 2(контрольній)

Прізвище та ім'я дитини	Критерії творчості	Бали	Рівні
	уява	знання про образотворче мистецтво	Вміння створювати образи
1.Манько Вероніка	7	6	8	21	С
2.Епштейн Аня	10	9	10	29	В
3.Каменський Анатолій	5	4	3	12	Н
4.Нікуліна Марія	3	6	3	12	Н
5.Саліманович Дмитро	6	7	7	20	С
6.Сташенко Павло	5	3	4	12	Н
7.Буряковська Аріна	3	6	2	11	Н
8.Пенцова Дарина	4	5	3	12	Н
9.Крупко Поліна	4	3	5	12	Н
10.Колісник Дарина	9	10	10	29	В

Таким чином,за підрахунками маємо наступні рівні розвитку творчості і кількісного співвідношення:

Підгрупа № 1:

v Високий рівень : 2 дитини - 20% ;

v Середній рівень : 3 дитини - 30 % ;

v Низький рівень : 5 дітей - 50% .

Підгрупа № 2:

v Високий рівень : 2 дитини - 20% ;

v Середній рівень : 2 дитини - 20 % ;

v Низький рівень : 6 дітей - 60% .

Тож переходимо до формуючого експерименту.

2.2 Авторська програма розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку засобами малого фольклору

У своєму дослідженні ми впроваджуємо авторську програму розвитку т творчості старших дошкільників на заняттях з образотворчого мистецтва із вживанням малих форм фольклору.

Дана авторська програма стосується лише експериментальної групи.

Оскільки проектна діяльність передбачає поетапну організацію занять, тому у нашій дослідницькій роботі розвиток творчості впроваджується поетапно,а саме на заняттях з образотворчого мистецтва.

По - перше , декілька занять 2 - 3 будуть спрямовані на проінформованість дітей щодо малих форм фольклору : казки, загадки, лічилки,скоромовки,чистомовки.

По - друге , 3 - 4 заняття повинні бути присвячені розвитку фантазії,завдяки різним іграм і тренінгам.

По - трете, на 3-х заняттях планується організовувати, ативузувати творчість дітей у складанні власних казок, розвитку уяви, мислення.

По - четверте ,2 заняття спрямовані на закріплення вмінь складати казки самостійно,зображати малювати образи за допомогою малих форм фольклору.

Заняття №1

Тема : «Чим вабить казка?»

Мета : ознайомити дітей з поняттям казка, особливостями її побудови, жанровою тематикою, як використовуються у казці прислів'я, пояснити значення цього терміну, розвивати увагу, уяву,виховувати любов до казок.

Завдання : поширити знання дітей про значення слова «казка», вчити уважно слухати вихователя,запам'ятовувати те,що він розповідає.

Методичне забезпечення : Ілюстрації, різні за жанрами казки, картинки з зображеннями героїв казок.

Хід заняття :

1. Ознайомлююча розповідь вихователя про те, що таке казка, особливості її побудови, жанрова тематика, тобто які бувають казки.

2. Показ ілюстрацій до різних казок, пояснення вихователя.

3. Вихователь пропонує дидактичну гру «З якої казки герой?». (за картинками)

4. Підсумки заняття.

Заняття №2

Тема : «В гостях у прислів'я».

Мета : пояснити дітям значення слова «прислів'я», розвити уявлення, мислення.

Завдання: поширити уявлення дошкільників про форми фольклору,розвивати вміння порівнювати,спів ставляти.

Методичне забезпечення : прислів'я про труд і знання, відповідні картинки.

Хід заняття :

1. Вихователь дає пояснення фольклорного поняття «прислів'я». Читає ряд прислів'їв про труд і знання людини. Визначають головний зміст.

2. Вихователь пропонує подумати, як по іншому можна завершити прислів'я.

3. Вихователь пропонує встановити відповідність картинок до прислів'їв .

4. Підсумки заняття.

Заняття № 3

Тема : «Не кажи, а приказкою приказуй»

Мета : пояснити дітям значення слова «приказка», розвивати уявлення, мислення,увагу, прилучати дітей до скарбів фольклору.

Завдання : продовжувати збагачення знань щодо малих форм фольклору.

Методичне забезпечення : різнопланові ілюстрації.

Хід заняття :

1. Вихователь дає пояснення фольклорного поняття «приказка».

2. Вихователь пропонує скласти свої приказки за допомогою ілюстрацій.

3. Підсумки заняття.

Заняття № 4

Тема : «Прислів'я чи приказка?»

Мета : закріпити знання дітей про прислів'я і приказку.

Завдання : накопичувати знання дітей про різновиди малих форм фольклору.

Методичне забезпечення :різнопланові прислів'я і приказки.

Хід заняття :

1. Вихователь мішано читає прислів'я і приказки, а діти намагаються відрізнити їх.

2. Діти самі складають прислів'я або приказку, розповідають її, а потім пояснюють різницю між прислів'ям і приказкою.

3. Підсумки заняття.

2.3 Аналіз та підсумки педагогічного експерименту

З метою перевірки нашої гіпотези та визначення результативності організованої освітньо-виховної роботи з досліджуваного питання нами було проведено порівняльний (контрольний експеримент). Зміст завдань намалювати зиму,з опорою на малі форми фольклору,яке пропонується в групі №1 експериментальній і групі №2 контрольній (табл. 2.3.1. і табл. 2.3.2.).

Як результат ми отримали наступні показники:

Результати контрольного експерименту в групі №1 (експериментальній)

Прізвище та ім'я дитини	Критерії творчості	Бали	Рівні
	уява	знання про образотворче мистецтво	Вміння створювати образи
1.Бондаренко Нікіта	6	7	6	19	С
2.Кальниціка Вероніка	10	8	9	27	В
3.Волкова Даша	7	6	8	21	В
4.Дьомочка Артем	6	7	6	19	С
5.Макаренко Дмитро	8	6	7	21	С
6.Міхно Денис	6	9	8	23	В
7.Крютченко Роман	6	4	5	15	Н
8.Замула Данил	9	10	10	29	В
9.Сліта Настя	6	7	7	20	С
10.Тарівердієв Санан	5	6	4	15	Н

Результати контрольного експерименту в групі № 2 (контрольній)

Прізвище та ім'я дитини	Критерії творчості	Бали	Рівні
	уява	знання про образотворче мистецтво	вміння створювати образи
1.Манько Вероніка	7	6	8	21	С
2.Епштейн Аня	10	9	10	29	В
3.Каменський Анатолій	6	5	4	15	Н
4.Нікуліна Марія	3	6	4	13	Н
5.Саліманович Дмитро	6	7	7	20	С
6.Сташенко Павло	5	3	4	12	Н
7.Буряковська Аріна	6	6	8	20	С
8.Пенцова Дарина	4	5	3	12	Н
9.Крупко Поліна	4	4	5	13	Н
10.Колісник Дарина	9	10	10	29	В

Таким чином, за підрахунками маємо наступні рівні творчості і кількісного співвідношення :

Підгрупа №1(експериментальна) :

v Високий рівень : 4 дитини - 40% ;

v Середній рівень : 4 дитини - 40 % ;

v Низький рівень : 2 дитини - 20% .

Підгрупа №2 (контрольна) :

v Високий рівень : 2 дитини - 20% ;

v Середній рівень : 3 дитини - 30 % ;

v Низький рівень : 5 дітей - 50% .

Таким чином ми бачимо, що після використання авторської програми, показники щодо розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку в підгрупі №1(експериментальній) вище за показників підгрупи №2 (контрольній).

Як показують підсумки нашого експерименту, майже всі діти добре ознайомлені з різними видами образотворчого мистецтва емоційно реагують на декоративне мистецтво, яке характеризує яскравість і багатство кольорів, гармонійність кольорових поєднань, чіткість і продуманість форми, простоти композиції. За допомогою основних жанрів мистецтв проходить формування особистісного ставлення дітей до тих чи інших творів. Вони через емоційні почуття, захоплення красою розуміють, що все намальоване взяте з життя-квіти, листя, бутони та інше. Тож під час розглядання творів мистецтва вихователям потрібно допомогти дітям виділяти основну мету усіх форм малого фольклору. Направити увагу дітей, розвивати уяву і естетичний смак в гармонійному поєднанні на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах творчості - малювання, ліплення, аплікацію.

Як бачимо найважливішими результатами опанування творчої діяльності було те, що діти усвідомили себе суб'єктом творчості, митцями, здатними не лише відтворювати здобули враження, а й створювати самим, збагачувати власним досвідом, творчо самовиражатися у різних видах діяльності.



Загальні висновки

На основі вивчених літературних джерел з теми дослідження ми здійснили психолого - педагогічний аналіз основних названих положень. Нами були визначені такі поняття :

- Творчість;

- Творчі завдання;

- Творчі напрямки;

- Творчі уміння.

Нами були обґрунтовані твори малого фольклору :

- Лічилки;

- Потішки;

- Скоромовки;

- Примовки;

- Загадки;

- Прислів'я і приказки;

- Колискові пісні;

- Народні пісеньки.

Таким чином можна стверджувати,що прийоми і методи формування творчості є важливим складовим у виховному процесі старших дошкільників.

Размещено на Allbest.ru