Методика викладання образотворчого мистецтва в дошкільному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Методи навчання з зображувальної діяльності

2. Характеристика словесних прийомів навчання

3. Види зображувальної діяльності в дошкільному закладі

4. Методика проведення занять з ліплення

5. План - конспект заняття по ліпленню фігури ляльки

Література



1. Методи навчання з зображувальної діяльності

дитина заняття ліплення

У формуванні особистості дитини неоціненне значення мають різноманітні види художньо-творчої діяльності: малювання, ліплення,вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів і т.д.

Такі заняття дарують дітям радість пізнання, творчості. Зазнавши це почуття одного разу, малюк буде прагнути у своїх малюнках, аплікаціях,виробах розповісти про те, що дізнався, побачив, пережив.

Зображувальна діяльність дитини, якій він тільки починає опановувати, має потребу в кваліфікаційному керівництві з боку дорослого.

Але щоб розвинути в кожного вихованця творчі здібності,закладені природою, педагог повинен сам розбиратися в образотворчому мистецтві, в дитячому творчості, володіти необхідними способами художньої діяльності.

Зображувальна діяльність дошкільнят як вид художньої діяльності повинна носити емоційний, творчий характер. Педагог повинен створювати для цього всі умови: він перш за все повинен забезпечити емоційне, образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття і уявлення, розвивати образне мислення і уява, навчати дітей способам створення зображень, засобам їх виразного виконання.

Процес навчання повинен бути спрямований на розвиток дитячого образотворчого творчості, на творче відображення вражень від навколишнього світу, творів літератури і мистецтва.

Малювання, ліплення, аплікація - види образотворчої діяльності,основне призначення якої - образне відображення дійсності.

Зображувальна діяльність - один з найцікавіших для дітей дошкільного віку.

Зображувальна діяльність - це специфічне образне пізнання дійсності. Як будь-яка пізнавальна діяльність має велике значення для розумового виховання дітей.

Оволодіння вмінням зображувати неможливе без цілеспрямованого зорового сприйняття - спостереження. Для того щоб намалювати, виліпити який-небудь предмет, треба попередньо добре з ним ознайомитися,запам'ятати його форму, величину, колір, конструкцію розташування частин.

Для розумового розвитку дітей має велике значення поступове розширення запасу знань на основі уявлень про різноманітність форм просторового розташування предметів навколишнього світу, різних величинах, різноманітті відтінків кольорів.

При організації сприйняття при організації сприйняття предметів і явищ важливо звертати увагу дітей на мінливість форм, величин (дитина і дорослий), квітів (рослини в різні пори року), різне просторове розташування предметів і частин (птах сидить, літає,клює зерна, рибка плаває в різних напрямках і т.д.); деталі конструкцій також можуть бути розташовані по-різному.

Займаючись малюванням, ліпленням, аплікацією діти знайомляться з матеріалами (папір, фарби, глина, крейда тощо), з їх властивостями,виразними можливостями, набувають навичок роботи.

Навчання образотворчої діяльності без формування таких розумових операцій, як аналіз, порівняння, синтез, узагальнення.

На основі подібності предметів за формою виникає спільність способів зображення в малюнку, ліплення. Наприклад, щоб зліпити ягоду, горішок, неваляшки, яблуко або курчати (предмети мають круглу форму або частини круглої форми), необхідно розкачати шматочки пластиліну чи глини колоподібними рухами.

Здатність аналізу розвивається від більш загального і грубого розрізнення до більш тонкого. Пізнання предметів і їх властивостей, що набуває дієвим шляхом, закріплюється в свідомості.

На заняттях з образотворчої діяльності розвивається мова дітей:засвоєння і назва форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесі спостережень за предметами, при обстеженні предметів, будівель, а також при розгляданні ілюстрацій, репродукцій з картин художників позитивно впливають на розширення словникового запасу і формування зв'язного мовлення.

Як зазначають психологи, для здійснення різних видів діяльності,розумового розвитку дітей велике значення мають ті якості, навички,уміння, які вони набувають в процесі малювання, аплікації і конструювання.

Зображувальна діяльність тісно пов'язана з сенсорним вихованням.

Формування уявлень про предмети вимагає засвоєння знань про їх властивості і якості, формі, кольорі, величині, положення в просторі. Діти визначають і називають ці властивості, порівнюють предмети, знаходять подібності та відмінності, тобто роблять розумові дії.

Таким чином, образотворча діяльність сприяє сенсорному виховання та розвитку наочно-образного мислення. Дитяча образотворчість має суспільну спрямованість. Дитина малює, ліпить,конструює не тільки для себе, але і для оточуючих. Йому хочеться, щоб його малюнок щось сказав, щоб зображене їм дізналися.

Громадське спрямованість дитячого образотворчого творчості проявляється і в тому, що у своїй роботі діти передають явища суспільного життя.

Значення занять образотворчої діяльністю для морального виховання полягає також у тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба і вміння доводити почате до кінця, зосереджено й цілеспрямовано займатися, допомагати товаришеві, долати труднощі і т.п.

Зображувальна діяльність повинна бути використана для виховання у дітей доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів,які виникають у них.

В процесі образотворчої діяльності поєднується розумова і фізична активність. Для створення малюнка, ліплення, аплікації необхідно докласти зусилля, здійснити трудові дії, оволодіти певними уміннями. Зображувальна діяльність дошкільнят вчить їх долати труднощі, виявляти трудові зусилля, оволодівати трудовими навичками.

Спочатку у дітей виникає інтерес до руху олівця або кисті, до слідів, що залишаються ними на папері; поступово з'являються нові мотиви творчості - бажання отримати результат, створити певне зображення.

Дошкільники опановують багатьма практичними навичками, які пізніше будуть потрібні для виконання самих різноманітних робіт, набувають ручну вміло, яка дозволить їм відчувати себе самостійними.

Освоєння трудових умінь і навичок пов'язане з розвитком таких вольових якостей особистості, як увага, завзятість, витримка. У дітей виховуються вміння працювати, домагатися бажаного результату. Формуванню працьовитості,навичок самообслуговування сприяє участь дітей у підготовці до занять і прибирання робочих місць.

Основне значення образотворчої діяльності полягає в тому, що вона є засобом естетичного виховання.

В процесі образотворчої діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного сприйняття та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття, що сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.

Безпосереднє естетичне почуття, яке виникає при сприйнятті гарного предмета, включає різні складові елементи:відчуття кольору, відчуття пропорції, відчуття форми, почуття ритму.

Для естетичного виховання дітей і для розвитку їх образотворчих здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів в картинках,скульптурі, архітектурі і творах прикладного мистецтва викликають естетичні переживання, допомагають глибше і повніше сприймати явища життю і знаходити образні вираження своїх вражень у малюнку, ліплення,аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.

2. Характеристика словесних прийомів навчання

Успіх виховання і навчання багато в чому залежить від того, які методи і прийоми використовує педагог, щоб донести до дітей певний зміст,сформувати у них знання, уміння, навички, а також розвинути здібності в тій чи іншій сфері діяльності.

Під методами навчання образотворчої діяльності та конструювання розуміють систему дій педагога, що організує практичну і пізнавальну діяльність дітей, яка спрямована на засвоєння змісту, визначеного «Програмою виховання і навчання в дитячому саду».

Традиційно методи навчання класифікуються за того джерела, з якого діти отримують знання, навички та вміння, з тих засобів, за допомогою яких ці знання, уміння і навички підносяться. Так як діти дошкільного віку здобувають знання в процесі безпосереднього сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності та з повідомлень педагога (пояснення, розповіді), а також у безпосередній практичній діяльності (конструювання, ліплення, малювання і т.п.), то виділяють методи:

- наочні;

- словесні;

- практичні.

Це традиційна класифікація.

Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н. вона включає наступні методи навчання:

- інформативно - рецептивної;

- репродуктивний;

- дослідний;

- евристичний;

- метод проблемного викладу матеріалу.

В інформативно - рецептивний метод включаються такі прийоми:

> розглядання;

> спостереження;

> екскурсія ;

> зразок вихователя;

> показ вихователя.

Словесний метод включає в себе:

> бесіду;

> розповідь, мистецтвознавчий розповідь;

> використання зразків педагога;

> художнє слово.

Репродуктивний метод - це метод, спрямований на закріплення знань і навичок дітей. Це метод вправ, які доводять навички до автоматизму. Він включає в себе:

> прийом повтору;

> робота на чернетках;

> виконання формотворчих рухів рукою.

Евристичний метод направлений на прояв самостійності в якому педагог пропонує дитині виконати частину роботи самостійно.

Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки самостійності, але і фантазії і творчості. Педагог пропонує самостійно виконати не частину, а всю роботу.

У своїй діяльності вихователь використовує різні методи і прийомів малювання, ліплення, аплікації і конструюванні.

Словесні методи навчання.

Головна їх особливість у тому, що інформація подається учням через слово викладача, а сприймання її здійснюється у процесі слухання її. Усю їх різноманітність іноді зводять до двох методів: евристичного (запитального) -- бесіда; та акроматичного (викладального) -- пояснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з підручником.

Бесіда -- діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Метод бесіди реалізується за допомогою запитань -- відповідей. Якщо запитання мають тільки інформаційний характер (“Що?”, “Де?”, “Коли?”), бесіда є повідомлюючою.

Розрізняють кілька типів пояснень: причинні, які виявляють причини певного явища, події, факту (наприклад, пояснення передумов різних історичних подій, причин виникнення фізичних, хімічних та інших явищ тощо); генетичні, що розкривають передісторію явищ; закономірні, які розшифровують зміст закономірних зв'язків, конкретних виявів закону; структурні -- розкривають будову об'єкта, взаємодію його елементів (наприклад, пояснення будови машин, приладів, механізмів); функціональні -- допомагають усвідомити специфіку функціонування об'єкта (наприклад, пояснення дії приладу, машини).

Розповідь -- образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Характеризується відсутністю взаємних питань між викладачем та учнями, незначною тривалістю (10--12 хв.), доступною формою викладу. Викладач може використовувати цитати, резюмування, наочні засоби, яскраві образні приклади, зіставлення.

Розрізняють три типи розповіді:

розповідь-вступ (використовують перед вивченням нової теми для стимулювання та актуалізації опорних знань);

розповідь-викладання (пояснення);

розповідь-завершення (проводять після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивченого, підбиття підсумків).

Лекція -- інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу. Структура лекції є наслідком творчості вчителя. Проте доцільно передбачити: вступ (чіткий, короткий, виразний виклад вихідних позицій, можливе використання яскравих фактів, суперечливих ситуацій); виклад основного змісту (послідовне, адаптоване до рівня сприйняття викладення матеріалу); висновок (коротке узагальнення або яскрава цитата, що підбиває підсумок).

Інструктаж -- короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) щодо виконання дії. Поділяється на вступний, поточний і заключний. Вступний інструктаж проводять перед початком самостійної роботи учнів, щоб довести до них мету й способи виконання завдання. Поточний інструктаж проводять у процесі самостійної роботи. Розрахований він на допомогу окремим учням.

3. Види зображувальної діяльності в дошкільному закладі.

Основним завданням виховання та навчання в процесі образотворчої діяльності є одержання дітьми вмінь передавати уяву про предмети, явища за допомогою виразних образів.

Залучаючи дітей до художньої творчості, вихователь повинен виховувати в них естетичне відношення до зображувального мистецтва., до оточуючого життя, допомагати накопиченню естетичних вражень, формувати індивідуальні інтереси, здібності,нахили.

Для вирішення цих завдань в дитячому садку ми знайомимо дітей з різними видами образотворчої діяльності такими як малювання, ліплення, аплікація та конструювання.

Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про оточуючий світ.

Малювання - це графічно - живописний засіб зображення предметів і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція.

Спостерігаючи предмет, діти повинні вміти передавати в малюнку його характерні властивості, створювати художній образ, відображати сюжет; засвоювати деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні), поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

Ліплення - це пластичне, об'ємне зображення предметів.

Способом пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів, фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін та інші), який дозволяє змінювати зовнішній вигляд персонажів, їх рухи, пози, досягаючи необхідної виразності.

Розглянемо конкретно, якими вміннями й навичками з ліплення має оволодіти дитина на кожному віковому етапі. Так, дітей третього року життя педагог навчає:

· відривати шматочки глини і коловими рухами обох рук утворювати нескладні предмети з глини (цукерки, кульки, горішки), розривати глину на частини, м'яти, розкочувати і розплющувати її долонями;

· ділити глину на частини і прямими рухами рук, утворювати нескладні предмети (стовпчики, сосиски, цукерки);

· розкочувати глину прямими рухами рук і утворювати стовпчики, краї яких з'єднувати (бублики);

· розкочувати глину коловими рухами рук та сплющувати між долонями, утворюючи дископодібні форми (пиріжки, коржики, котлети та ін.);

· ділити глину на 2-3 частини, розкочувати її прямими та коловими рухами і ліпити нескладні предмети (гриб, пташка, зайчик, неваляшка).

Для дитини четвертого року життя, яка вже має певну досвід роботи з глиною, цю роботу потрібно дещо ускладнити, одночасно закріплюючи навички, котрі вона придбала у попередній групі:

· ділити глину на частини та розкочувати її між долонями прямими рухами рук, утворюючи нескладні предмети (стовпчики, ковбаски, рогалики, цукерки);

· розкочувати глину коловими рухами рук та утворювати різні предмети (горішки, цукерки, м'ячі);

· розплющувати глину, утворюючи диск, і на основі цієї форми ліпити нескладні предмети (пиріжки, вареники, котлети), згинати і защипувати форму пальцями рук;

· ділити глину на 2-3 частини та ліпити предмети, в основі яких лежить куля (башточка, неваляшка, пташка), диск та циліндр (гриб);

· з'єднувати частини прикладанням та притисканням.

З дітьми п'ятого року життя повторюють і закріплюють набуті раніше знання та уміння, а крім того, їм дають нові знання та уміння, а саме:

· ділити глину на частини і утворювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля (горіх, яблучко);

· утворювати предмети, в основі яких лежить циліндр (огірок);

· розкочувати глину прямими рухами рук та утворювати овоїдну форму і на основі цієї форми ліпити такі предмети: слива, лимон, груша;

· загострювати та заокруглювати предмети;

· розкочувати глину коловими рухами рук, розплющувати, загинати, защипувати краї, вдавлювати глину пальцями і утворювати такі предмети: мисочка, чашечка, рибка, грибок, кошик, пиріжки, варенички;

· ділити глину на частини і з'єднувати їх у ціле прикладанням і натисканням, примазуванням (лялька-неваляйка, сніговик, пташка, зайчик).

З дітьми шостого року життя, як і в попередніх вікових групах, спочатку повторюють та закріплюють навички та уміння, а потім вводять нові завдання:

· ділити глину на 3-4 частини і утворювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля, циліндр, конус (ліплення овочів, фруктів, їжачка, мишки, котика, лисички);

· ліпити частини в основі яких лежить диск (тарілочка, чашечка);

· ліпити предмети комбінованим і пластичним способами, прийомам міцного з'єднання деталей, згладжування поверхні пальцями, стекою та зволоженою ганчіркою (собака, зайчик, білочка, літак, черепаха, курочка, півник, пташка - свистулька, лисичка та ін.).

Діти шестирічного віку, відтворюючи той чи інший образ із цілого куска глини або пластиліну, сполучають лінії різних конфігурацій, що дають їм змогу узагальнити силует єдиною складною лінією. У практичній діяльності дітей має місце як монохромна так і поліхромна декоративна скульптура. Монохромна скульптура обмежується природним кольором глини. Спеціальна термічна обробка готового виробу надає йому жовто-оранжевих відтінків. Поліхромності скульптурні вироби набувають за допомогою різнокольорового пластиліну або відповідним фарбуванням деталей чи їх розмальовуванням орнаментом.

Композиція окремих образів, які виконуються дітьми цього віку, відрізняється найпростішим відтворенням відповідних рухів, жестів, пози. Зазначені прояви композиційної виразності мають місце і при створенні нескладних скульптурних сюжетів, в яких діти, крім того, намагаються вичленити головний об'єкт контрастністю величини та місцем його розташування, здебільшого, в центрі.

Аплікація - це декоративно - силуетний спосіб зображувальної діяльності.

Діти повинні вміти вирізувати з паперу різні силуети, візерунки, орнаменти, наклеювати їх на кольорове тло, створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються технічні навички.

Конструювання - це продуктивна діяльність, в процесі якої створюються різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з будівельних матеріалів та конструкторів.

Конструювання має загальне із образотворчою діяльністю, бо створюючи будь - яку конструкцію, слід обмірковувати задум, виконати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не лише у відношенні форми, додаткових деталей, але й кольору. Конструювання з різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов'язано з грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби діти завжди використовують в іграх.

Всі розглянуті види образотворчої діяльності тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок відбувається перш за все крізь зміст робіт. Деякі теми є спільними для всіх видів - зображення будинків, транспорту, тварин тощо. Зв'язок між різними видами образотворчої діяльності здійснюється шляхом послідовного оволодіння формоутворюючими рухами в роботі з різними матеріалами. Так, ознайомлення з округлою формою краще розпочати з ліплення, де вона дається об'ємною. В аплікації дитина знайомиться з площинною формою кола. В малюванні створюється лінійний контур.

Таким чином під час планування роботи вихователь повинен ретельно продумати, використання якого матеріалу дозволить дітям швидко і легко оволодіти навичками зображення. Знання, які одержують дошкільники на заняттях одним видом зображувальної діяльності, можуть з успіхом використовуватись на заняттях з іншим видом роботи і з іншим матеріалом.

4. Методика проведення занять з ліплення

Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина так і пластилін або солоне тісто. Своєрідність ліплення полягає в тому, що за допомогою цього виду діяльності передається форма предмета в трьох вимірах. Діти з задоволенням ліплять людей, тварин, посуд, транспортні засоби, овочі, фрукти, іграшки. Предмети, які вони створюють, використовуються в ігровій діяльності. Під час підготовки до ліплення дитина отримує багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір, призначення). Разом з тим збагачується і розвивається її словник, зв'язна мова, за допомогою якої можна описати образ по пам'яті. Це сприяє розвитку її мислення, уваги, уяви та інших процесів. На заняттях дитина отримує відомості про способи ліплення і сам навчається це робити. На основі свого досвіду він намагається самостійно вирішити навчальні завдання, а з часом ця самостійність переростає у творчість. У процесі ліплення більше, ніж у будь-якої діяльності, можна домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці, особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині потрібно розвинути спеціальні рухи щодо їх сили, точності, темпу, спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть дошкільникові надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності. Під час ознайомлення з предметом дитина навчається розуміти його красу. Вона сама починає передавати в ліпленні окремі виразні його ознаки, намагається ретельно обробити поверхню виробу, прикрашають його орнаментом і т. д. Ознайомлюючись дітей з деякими зразками скульптури і декоративно-прикладного мистецтва, ми виховуємо в них любов і повагу до людей, які створили ці чудові речі. Ліплення допомагає виховати цікавість до образотворчої діяльності. Дитина ставить перед собою певну мету і доводить почату справу до кінця, а це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує його. Вихователю потрібно пам'ятати, що він повинен навчати дитину ліпити, а не робити з нього скульптора, і ліплення не самоціль, а лише засіб всебічного розвитку та виховання. велике значення має також те задоволення, яке отримує дитина, спостерігаючи кінцевий результат своїх праць. А якщо малюк зможе похвалитися своєю роботою перед батьками, задоволення від виконаної роботи подвоюється!

Передбачено ускладнення технічних прийомів. Це дасть можливість вихователю вибрати тему для роботи з дітьми відповідно їх віку і вмінню. Для дітей трьох-чотирьох років рекомендується ліпити: стовпчики, апельсини, вишеньки, бублики, кренделі, коржики, пиріжки, вареники та ін. На наших сторінках показані такі прийоми ліплення, як розкачування глини прямими і круговими рухами рук, розплющування глини (палички, бублики , кренделі, пташки, неваляшки, гриби), відтягування невеличких частин (дзьоб, хвіст та ін.) Для роботи з дітьми п'яти років рекомендується ліпити: яблучко, моркву, мисочку, тарілочку, чашечку, стакан, пташку та ін., де в основі ліплення предметів лежать форми циліндра, конуса (овочі, фрукти, іграшки та ін.), наводяться такі прийоми ліплення, як заокруглення та загострення (морква, літак), вдавлювання (кошик, чашечка, блюдце), загинання країв, з'єднання частин, поділ глини на частини і з'єднання їх прикладанням, притискуванням, примазуванням. Для дітей шести-семи років рекомендується ліпити: півника, курочку, качечку, гуску, лебедя, пташку на підставці, синицю, снігурі, білочку, зайчика, котика, собачку, лисичку, ведмедика, та ін., в яких показані різні способи ліплення: конструктивний, пластичний, комбінований; прийоми згладжування, щільного з'єднання частин. Наводяться зразки, як прикрасити та розмалювати іграшку чи предмет, як прикрасити та виділити в окремих предметах дрібні частини стеком, щоб передати характерні ознаки, обсяг, динаміку, пропорції та ін.

Вихователь має можливість творчо вибрати тему заняття, враховуючи інтереси дітей, наявність знань і вмінь, раніше придбаних. Успіх рішення навчальних завдань здебільшого визначається правильною організацією роботи з дітьми і чітко продуманою системою об'єднання занять різного типу. Використовуються два типи занять з ліплення: на тему, запропоновану педагогом (вивчення нового матеріалу, повторення пройденого), і на тему, обрану дитиною (за його задумом). Центральне місце в першому випадку відводиться засвоєнню нового програмного матеріалу. У присутності дітей вихователь ліпить зразок, розповідає про прийоми роботи і її послідовність. Кожну дію педагог підкреслює словами, рухами рук і пальців. На заняттях з ліплення, де діти закріплюють раніше набуті знання, вихователь використовує частковий показ лише тієї частини предмета, яку діти не знають чи погано засвоїли, ставить завдання побудувати композицію, запам'ятати предмети й виліпити їх по пам'яті. На заняттях другого типу - за задумом - діти самостійно, ґрунтуючись на своїх знаннях та вміннях, обирають тему, продумують композицію, визначають послідовність роботи, шукають прийоми виконання. Мета цих занять - розвиток самостійності, ініціативи і творчих здібностей дітей. Проведення їх дає можливість проявити інтереси дітей, ступінь розвитку їх творчих задумів, оволодіння зображувальними вміннями та навичками.

У роботі з дітьми дошкільного віку значне місце відводиться ліплення з натури. Критерієм оцінки таких робіт є подібність натури. Дитина вивчає предмет, виявляє основну форму, будову, пропорції, співвідношення частин, характерні особливості, прийоми ліплення предмета. Якщо виникає необхідність, педагог показує окремим дітям прийоми ліплення на окремому шматочку глини. Досить популярна і сюжетна ліпка. Діти старшого дошкільного віку роблять багатофігурні композиції, прагнуть зображувати людей, тварин у різних позах. Це здебільшого нескладні побутові сценки, епізоди казок та ін.

У роботі з дітьми різного віку можна використовувати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований.

Конструктивний - найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин. Наприклад, пташка: спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з'єднуються усі частини і надають фігурці характерних ознак. Конструктивним способом ліплення діти користуються в молодшій групі дитячого садка. Цей спосіб застосовується надалі в усіх вікових групах, але кількість деталей збільшується, а прийоми з'єднання частин ускладнюються.

Пластичний спосіб складніший. Це ліплення з цілого шматка глини, з якого витягуються всі дрібні деталі, частини виробу і ін. Починають діти ліпити цим способом з середньої групи (овочі, фрукти, іграшки). Наприклад, під час ліплення мишки із загального шматочка глини дитина створює потрібну форму, витягає мордочку, вушка, хвостик, лапки та за допомогою стеки надає їй характерні ознаки. Пластичним способом діти ліплять протягом усього дошкільного віку.

Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин. Наприклад, із шматка глини ліпимо частину курочки: тулуб, голову, а дрібні деталі та підставку готуємо окремо, потім з'єднуємо їх. Зразки: півник, курочка, гусак, зайчик, крокодил, соболь, кенгуру, черепаха та ін. Крім того, під час виготовлення птахів, тварин, людей користуються прийоми рельєфною ліплення: невеликі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім стеком або пальцями примазуються. Після чого виробу надають потрібної форми, це: синиця, снігур, Снігуронька, дід Мороз, виноград.

5. План уроку ліплення

ТЕМА: Методи навчання методики зображувальної діяльності. Організація і проведення занять. Підготовка до заняття та його планування. Організація чергування. Засвоєння дітьми програми по зображувальній діяльності. Ліплення. Матеріали та обладнання.

Мета: Ознайомити учнів із ліпленням, скульптурою, як методом зображувальної діяльності; матеріалами та обладнанням. Навчити методиці ліплення в різних вікових групах.

Розвивати навики роботи з пластиліном та гіпсом, фантазію учнів, художні здібності при створені гіпсових деталей та виробів з пластиліну дотримуючись правил ОП і ТБ

Виховувати естетичні смаки, сприйняття в навколишньому світі, красу скульптури та живопису.

Матеріально-технічне обладнання:

Програма «Малятко», епіграф, роботи учнів, конспект, музичний супровід, роздатковий і демонстраційний матеріали: пластилін, форми, гіпс, зразки народно прикладного мистецтва, інструкційні картки, фарби, пензлик, дощечки, стеки.

ХІД УРОКУ

1.Організаційна частина.

Перевірка наявності учнів на уроці. Підготовка учнів до уроку. Повідомлення теми і мети заняття. (Обговорення епіграфа).

2.Ввідний інструктаж.

В житті людини мистецтво відіграє важливу роль.

«У всіх видах мистецтва необхідно самому відчути ті почуття, які хочеш викликати у інших». Федерік Стендаль

1. Як ви розумієте ці слова?

2. Які види мистецтва вам відомі? (архітектура, образотворче мистецтво, а також театр, опера, балет, музика...)Кожен вид мистецтва має свою власну мову свої засоби впливу на людину.

3. Що таке зображувальна діяльність?

4. Які види зображувальної діяльності вам відомі?

3. Викладення нового матеріалу.

3.1 Організація і проведення занять. Підготовка до заняття та його планування. Організація чергування. Засвоєння дітьми програми по зображувальній діяльності.

Вступне слово. З дитячих років ви захоплено розглядали ілюстрації в книжках. Вчилися малювати, ліпити, конструювати, робити аплікацію. В садочку ви робили перші кроки до ознайомлення з прекрасним. Ліплення є одним з улюблених занять дітей. По-перше, їм зручно працювати з пластиліном, оскільки він легко набуває будь-якої форми. По-друге, який ще матеріал, що є дуже доступним, дозволяє точно відтворити кольори навколишнього світу?!

Однак не всі знають, що ліплення з пластиліну - це не тільки цікаве, але й корисне заняття. Воно найкраще розвиває координацію рухів пальців рук, а відтак, дитина зможе без проблем упоратися навіть зі складними завданнями, які вимагають чіткого виконання дрібних деталей. Крім того, подібна творчість сприяє формуванню таких необхідних якостей, як терпіння й цілеспрямованість.

Спершу потрібно зробити:

¦ Наголошуємо на дотримання правил ОП та ТБ при роботі;

¦ Оголосити тему та мету заняття і допомогти визначити об'єкт роботи.

¦ Ознайомлюємо з способами отримання необхідного відтінку пластиліну й технікою ліплення початкових форм. (Роздаємо інструкційні картки)

¦ Назначаємо чергового, який допомагає роздати все необхідне та після закінчення роботи зібрати та прибрати робочі місця. Якість роботи дитини залежить від того, як організовано її робоче місце. Для цього добре мати невеликі по розміру дошки (квадратні або круглі), котрі розміщуються на столі. Розмір дошки визначають величиною ліпки. Якщо фігура величиною 10-15 см, то дошка може бути розміром 22 х 35 см. Якщо фігура більше, то й дошка більшого розміру. Замість дощечок в старших групах можна використовувати поворотні станки, які зручні під час роботи і дають дітям можливість акуратно покручувати виріб і опрацьовувати його з усіх сторін. Для роботи дитині знадобиться набір пластиліну, до складу якого обов'язково повинні входити стеки - палички, що допомагають надавати пластиліну потрібної форми. В процесі ліпки потрібно користуватися стеками. Вони можуть бути дерев'яними або металічними. Дерев'яні легко зробити самому. Самі прості форми стеки: це паличка, загострена з однієї сторони і закруглена з іншої, стека у вигляді лопаточки і стека-петля. Стека використовується для проробки деталей в тих випадках, коли це тяжко зробити рукою.

¦ Ну а без фантазії й пристрасного бажання мати власну колекцію фігурок із пластиліну й зовсім не обійтися!

¦ Виконуємо роботу згідно програми по зображувальній діяльності, враховуючи додаткові пояснення та допомогу кожній дитині, відповідно віковій групі.

Отже: разом з дітьми можемо мандрувати до чарівного світу уяви й творчості! А ви напевно не раз відвідували художні музеї, галереї, виставки і знаєте, що кожна людина по-різному сприймає картини, живопис, фрески, мозаїку, скульптуру, вироби з глини та інше.

3.2 Ліплення.

Ліплення має велике значення для вивчення і виховання дітей дошкільного віку. Ліплення сприяє розвитку пам'яті образотворчого мислення, розвивання ручних вмінь та навичок. В дитячому садку для ліпки, завжди використовують глину і пластилін.

З давніх часів люди займалися гончарними виробами. З глини виготовляють посуд, керамічні глиняні вироби.

Глина повинна бути основним матеріалом для вивчення дітьми ліпки тому що вона пластична, однотонна, красива, як матеріал і дає можливість дитині зрозуміти цілісність форми предметів. Глина має ще одну перевагу перед пластиліном: глиняні вироби можна піддавати обробці в муфтельній печі або після ретельного просушування розмальовувати гуашшю з добавкою яєчного жовтка.

Використання пластиліну, веде до зображення малих форм з кольорових частин бо це заважає цілісному сприйняттю форми. Відбувається це тому, що вихователь не має можливості дати дитині для розгорнутої, цікавої ліпки однотонний кусок пластиліну певного розміру Крім цього, це кольоровий матеріал, а колір, як доповнюючий зображувальний засіб, часто відволікає дітей від зображення основного - форми. Все це ускладнює виконання важливого завдання програми дитячого садка - навчити дітей бачити і створювати основну форму предметів.

Пластилін добре використовувати в роботі з дітьми 5-7 років, в яких в деякій мірі розвинуті малі м'язи рук і вже проявляється бажання зображувати малі деталі предметів. Але й в старших групах пластилін слід використовувати лише на деяких заняттях.

До обладнання для ліпки відносяться каркаси. При роботі з дошкільниками, це звичайні палички різної довжини і товщини. Використання каркаса, допоможе гарніше зобразити ноги тварин, робити фігури стійкими і динамічними. Глиняні фігури виконані на каркасах часто дають тріщини, тому, як тільки робота підсохне, каркас краще обережно зняти , щоб подальше висихання проходило без нього.

При роботі з дітьми використовуються такі види ліпки:

1. Предметна;

2. Сюжетна;

3. Декоративна.

Кожен із видів має свої особливості, й може проводитися, як по завданню, так й по замислу дітей.

1. В предметній ліпці зображення окремих предметів для дитини, являється більш простою, ніж в малюванні, так, як в ліпці дитина має справу з реальним об'ємом і нема потреби в умовних зображеннях. Діти з великим інтересом ліплять фігури людей і тварин. Але діти скоріше володіють зображенням предметів конструктивної, ніж пластичної форми. Дослідження показують, що в результаті вивчення дітей можна підвести до відносно правильного зображення людей і тварин, спочатку конструктивнішим, а вже згодом пластичним способом. В зв'язку з цим перед дитячим садком постає питання вивчення дітей вмінню зображувати в ліпленні основну форму предметів і найбільш світлі, характерні їх ознаки.

2. Сюжетна ліпка по порівнянню з малюнком також має свою специфіку. Якщо в малюванні сюжетна композиція буває пов'язана з використанням умовних прийомів зображення то в ліпці реально виліплені фігури не потребують умовної зміни форми і скорочення пропорцій для створення уяви про простір.

Дитина може наприклад виліпити якусь тварину і тут же, починає з нею гратися. Рух фігур по столу, супровід дій мовою, наповнює ліпку дитини реальною динамікою, робить виліплені фігури учасниками уявного епізоду. Звичайно з цієї гри і починається сюжетна ліпка. По мірі розвитку інтересу доданого виду ліпки, освоєння прийомами зображення діти виконують розгорнуті сюжети.

Сюжетна ліпка потребує від дітей більшого об'єму роботи, так як потрібно виліпити кожний предмет, який входить в композицію, покласти його потрібному положенні на підставці або без неї, доповнити ліпку деталями.

Для складання сюжетної композиції потрібно подумати про підставку, про її об'єм і форму, а вже потім виліпити її, розмістити і закріпити на ній предмети. Спочатку, як правило, діти не задумуються над об'єктом і формою підставки, не прикріплюють до неї предмети, часто роблять її тонкою. Вихователь повинен підвести дітей до вміння робити ціпку, об'ємну підставку і красиво, логічно розмістити на ній предмети. Це дозволить успішно розв'язувати задачі композиційного характеру.

Сюжетом для ліпки можуть бути корисні епізоди з навколишнього життя, зміст з деяких казок, розповідей.

Виразність сюжетних композицій залежить не тільки від того, як діти вміють зображувати форму, але й від того, як вони пов'язують фігури між собою зображенням дій.

Основні завдання при вивченні сюжетної ліпки слідуючі:

1) навчити дітей задумувати і зображати ліпні композиції з 2-3 предметів.

2) вчити творче підходити до рішення сюжету, підкреслюючи основне.

3) використовувати під час ліпки знання форми, пропорції предметів, свої спостереження за діями живих об'єктів, різні прийоми ліпки.

Сюжетна ліпка проводиться лише в старшій і підготовчій групах. Пов'язано це з тим, що дитині потрібно багато знати про предмет, і вміти користуватися різними прийомами зображення.

3. Декоративна ліпка.

Одним із засобів естетичного виховання являється знайомство дітей з народним прикладним мистецтвом, з різними його видами. Гарні форми ляльок, звірів, птахів, з умовним світлим розписом, радують дітей і впливають на розвиток їх художнього смаку, поширюють їх уяву і фантазію. Дітям подобаються декоративний посуд, вироблений гончарями різних народів. Діти з великим бажанням розглядають прості, а іноді й замислуваті форми кружок, тарілок, глечиків і інших виробів.

Таким чином скульптура своїм глибоким змістом - збагачує дитину, розвиває вміння сприймати прекрасне, закладає перші основи художнього смаку.

4. Поточний інструктаж.

3.1. Відтворення ляльки з пластиліну.

3.2.Робота з деталями із гіпсу, створення декоративних зразків.

Ліпимо конструктивним способом.

Глину ділимо на 3 частини.

З першої частини -- тулуб. В основі ліплення його конусоподібна форма, яку ми отримуємо, розкачуючи глину прямими рухами рук, натискуючи більше на один кінець (мал. 1).

Аналогічно ліпимо і руки.

З другої частини ліпимо голову, в основі ліпки лежить куля (мал. 2).

З третьої частини робимо руки, для них глину ділимо на 2 рівні частини (мал. 3). З'єднуємо усі частини, щільно притискуючи їх (мал. 4).

З окремого шматка глини можна виліпити капелюшик (мал. 5).

Ляльку в шубі діти ліплять в молодшій та середній групах дитячого садка. Робота ускладнюється тим, що діти надають іграшці більш характерні ознаки, особливості, виділяють дрібні деталі, розфарбовують та ін.

Цільовий обхід:

1. Перевірка правильності виконання завдання.

2. Перевірка дотримання правил охорони праці і ТБ.

3. Виявлення типових помилок при виконанні роботи.

4. Допомога учням при виконанні завдань.

5. Заключний інструктаж.

Закріплення вивченого матеріалу (усно).

* Що вам відомо про ліплення та скульптуру?

* Назвіть всі види ліпки.

* Які методи та прийоми ви використовували?

* Що нового ви навчилися?

Підведення підсумку: Перегляд виконаних робіт та обговорення.

Виставлення оцінок з коментарями.



Література

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво. Київ. Видавництво „ Світ ” 2004р.

2. Захарчук-Чугай Р.В. „ Декоративно-прикладне мистецтво Яворівщини ”. Київ. Видавництво „ Світ ” 1998р.

3. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. Навчальний посібник. Київ.Вища школа. 2002р.

4. Комарова Т.С. Теорія та методика образотворчої діяльності в дитячому закладі „. Київ; „ Вища школа ” 1998р.

5. Сірченко Л.Я., Скиданова Л.І. Декоративне малювання та аплікація в дитячому садку. Київ; Видавництво „ Радянська школа ” 1990р.

6. Халізова Л.Б. „ Ліпка в дитячому закладі ”. Київ; Видавництво „ Радянська школа ” 1990р.

Размещено на Allbest.ru