Сенсорне виховання – розвиток сенсорної сфери дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Розвиток сенсорної сфери дошкільника

1.1 Початковий етап у сенсорному розвиткові дитини

1.2 Психологічні основи сенсорного розвитку дошкільників

1.3 Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтування дій

1.4 Розвиток спостереження - цілеспрямованого сприймання

1.5 Розвиток різних видів сприймання дитини

Розділ 2 Дослідження сенсорної сфери дошкільника

2.1 Розвиток різних видів сприймання дитини

2.2 Формуючий експеримент

2.3 Контрольний експеримент

2.4 Рекомендації щодо розвитку сенсорних здібностей

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

У дошкільному віці відбувається збагачення і порядкування чуттєвого досвіду дитини, оволодіння специфічними формами сприймання і мислення, бурхливий розвиток уяви, формування довільної уваги і пам'яті. Пізнання дитиною навколишнього світу за допомогою відчуттів і сприймання створює необхідні передумови для виникнення складніших пізнавальних процесів (мислення, пам'ять, уява). Розвинена сенсорика - основа для удосконалення практичної діяльності дитини. Зміни в організмі малюка відбуваються не самостійно, а в результаті того, що дошкільник оволодіває новими діями сприймання, спрямованими на обстеження предметів і явищ дійсності, їх різноманітних властивостей і відношень. У середині дошкільного віку у дитини виникає бажання розібратися у формах, порівняти, у чому їх схожість і відмінність з відомими їй предметами.

Сенсорне виховання спрямоване на формування і розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприймання, уявлень), за допомогою яких вони набувають досвіду орієнтування у зовнішніх властивостях предметів і явищ. Його завдання - навчити дошкільників точно, повно і розчленовано сприймати предмети, їх властивості і відношення (колір, форма, величина, розміщення у просторі, висота звуків тощо). Без такого навчання сприймання дитини тривалий час буде поверховим, фрагментарним, не створюватиме необхідних основ для загального розумового розвитку, не формуватиме спостережливість, мислення, мовлення, не відбуватиметься повноцінне засвоєння знань і навичок у початкових класах школи тощо.

Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсової роботи обрано питання: «Сенсорне виховання - розвиток сенсорної сфери дошкільників».

Об'єкт курсової роботи: сенсорна сфера дитини.

Предмет курсової роботи: сенсорний розвиток.

Мета дослідження: з'ясувати особливості сенсорної сфери дошкільників.

Завдання дослідження:

1) опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;

2) з'ясувати особливості сенсорної сфери дошкільників;

3) розробити рекомендації.

У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання:

- бесіда;

- робота з літературними джерелами;

- аналіз;

- анкетування;

- експеримент.

РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК СЕНСОРНОЇ СФЕРИ ДОШКІЛЬНИКА

1.1 Початковий етап у сенсорному розвиткові дитини

Відчуття та сприймання - початковий момент пізнання, його називають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допомогою органів чуттів людина отримує інформацію про оточуюче.

Відчуття - це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ оточуючого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Найбільш поширена класифікація відчуттів за органами чуттів, запропонована Аристотелем: зір, слух, нюх, смак, дотик. У наш час дотикові поділяють на тактильні (тиску) і температурні. Виділяють проміжні між тактильними і слуховими - вібраційні, що мають місце, коли ми розпізнаємо музику, тримаючи руку на гучномовці. Загальні для всіх аналізаторів - больові, які не мають специфічного рецептора.

Сприйняття - це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і сукупності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ на відповідні органи чуття. На відміну від сприйняття, відчуття дозволяє відображати лише окремі властивості предметів і явищ.

Як і відчуття, сприймання виникає лише при безпосередній дії на аналізатори. Перехід від відчуття до сприймання означає більш повне і складне відображення предметів.

Образ сприймання вибудовується завдяки активності людини. Неточності і помилки у функціонуванні окремого аналізатора виправляються і уточнюються за допомогою злагодженої роботи інших. У результаті людина отримує образ, адекватний дійсності. Види сприймання розрізняють за:

1) конкретним змістом об'єкта (сприймання тексту, мистецтва, природи, навчального матеріалу);

2) формами існування матерії (часу, простору, руху); 3) провідним аналізатором (зорове, слухове, нюхове, смакове, дотикове, кінестетичне або рухове).

Відчуття і сприйняття складають процеси чуттєвого пізнання. Протягом дошкільного дитинства сенсорно-перцептивний розвиток дитини проходить важливі етапи, що багато у чому визначають пізнавальну діяльність людини загалом. Низка психологічних та психофізіологічних досліджень (Денісова Н.М., Фігурін Н.Л., Щелованов Н.М., Аксаріна Н.М., Голубєва Л.Г., Кістяковська М.Ю. та ін.) розкривають, як відбувається сенсорно-перцептивний розвиток дітей.

Найхарактерніші зміни упродовж перших років життя дитини зумовлені передусім розвитком основних видів її відчуття.

Відчуттям називають відображення окремих властивостей, якостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також внутрішніх станів організму при їх безпосередньому впливі на відповідні рецептори.

Розвиток відчуттів дитини значною мірою обумовлений розвитком у неї психофізичних функцій (сенсорних, мнемічних, вербальних, тонічних та ін.).

Матеріальним органом відчуття є аналізатори. За фізіологічними механізмами відчуття - рефлекторний процес, відповідь організму на діючий вплив (І. Сеченов, І. Павлов). З кожним роком підвищується чутливість її аналізаторів. Наприклад, гострота зору молодших дошкільників підвищується на 15-20%, старших - на 25-30%. Рівень гостроти зору залежить від умов діяльності: вона значно покращується в ігровій ситуації (в середньому на 17,2% - у дітей 4-5 років; 29,8% - у дітей 5-6 років; 30,2% - у дітей 6-7 років).

Розвивається у дошкільний період і розрізнення кольорів, передусім підвищується його точність. До 2 років діти при безпосередньому сприйманні добре розрізняють 4 основних кольори: червоний, синій, зелений, жовтий, важче - проміжні тони: оранжевий, голубий і фіолетовий. 4-річні діти здатні встановлювати зв'язок між основними кольорами і їх найменуваннями, 5-річні - із проміжними кольорами. У середньому дошкільному віці діти починають розрізняти світлі відтінки, чому сприяє і позначення відношень словами «темне», «світле».

Активно розвивається у дошкільному віці і слухова чутливість: у старших дошкільників гострота слуху у 3-4 рази вища, ніж у молодших. Спостерігається повільніший розвиток гостроти тонального слуху. Пороги чутливості З-4-річних дітей перевищують пороги чутливості дорослих на 7-11 Дб, 5-6-річних - на 5-8 Дб.

У дошкільний період розвивається здатність розпізнавати висоту звука. Однак фонематичний (мовний) і музичний слух формуються не однаковими темпами. Фонематичний слух починає розвиватися наприкінці 1-го року життя малюка, а до початку дошкільного періоду дитина розрізняє всі звуки рідної мови, оволодіває пасивним і активним мовленням. Сприймання висоти звуків, відношень між ними нелегко дається навіть багатьом 5-річним дітям. Сприймання звуків, особливо розпізнавання їх висоти, тембру, має індивідуальні особливості. Під час прослуховування музичних творів дошкільники зосереджуються пере важно на їх динаміці (ритм, темп), мелодію і гармонію вони сприймають гірше.

Для розвитку у дошкільників музичного слуху використовують різноманітні методи і прийоми. Наприклад, метод опосередкованого моделювання дає змогу навчити дітей моделювати властивості і відношення певних об'єктів за допомогою інших предметів. Його використовують у дошкільних закладах, особливо зі старшими дошкільниками, для формування поняття про високі і низькі, довгі і короткі звуки, для розрізнення їх, упізнавання напрямку руху мелодії (донотний період навчання).

У цей період удосконалюється кінестетичні і тактильні відчуття, свідченням чого слугує здатність розпізнавати вагу предметів, яка з 4-х до 7-ми років покращується приблизно удвічі.

Розвиваються у дошкільному віці і нюхові відчуття, тому старші дошкільники допускають менше помилок при розпізнаванні запахів, точніше їх називають.

1.2 Психологічні основи сенсорного розвитку дошкільників

Сенсорне виховання спрямоване на формування і розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприймання, уявлень), за допомогою яких вони набувають досвіду орієнтування у зовнішніх властивостях предметів і явищ. Його завдання - навчити дошкільників точно, повно і розчленовано сприймати предмети, їх властивості і відношення (колір, форма, величина, розміщення у просторі, висота звуків тощо). Без такого навчання сприймання дитини тривалий час буде поверховим, фрагментарним, не створюватиме необхідних основ для загального розумового розвитку, не формуватиме спостережливість, мислення, мовлення, не відбуватиметься повноцінне засвоєння знань і навичок у початкових класах школи тощо.

Сприймання як цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ виникає у свідомості людини при безпосередній дії об'єктів на аналізатори. Процес переходу від відчуття до сприймання - це перехід до складнішого відображення світу, яке збільшує можливості людини щодо пристосування і активного його перетворення.

Розвиток сприймання є складним процесом, який передбачає засвоєння дитиною певних сенсорних еталонів, які є результатом суспільного досвіду; оволодіння нею способами обстеження предметів.

Сенсорні (лат. sensorium - орган чуттів) еталони - вироблені людством уявлення про основні властивості і відношення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Ці еталони функціонують як загальноприйнятий зразок властивостей і відношень предметів. Наприклад, при сприйнятті форми сенсорними еталонами є геометричні фігури (круг, квадрат, трикутник, овал, циліндр тощо), кольору - сім кольорів спектра, а також білий та чорний. У природі існує розмаїття форм і барв, однак людство упорядкувало їх у певну систему. Оволодіння сенсорними еталонами дає змогу сприймати навколишній світ крізь призму суспільного досвіду. Отже, дитина привчається бачити властивості предметів як різновиди або поєднання відомих зразків.

Забезпечити засвоєння сенсорних еталонів - означає сформувати уявлення про основні різновиди кожної властивості предмета (колір, величина, форма тощо). Однак безпосередньо такі уявлення не зможуть керувати сприйманням, якщо дитина не знає способів обстеження предметів - встановлення, якому зразку відповідає властивість певного предмета, з яким вона має справу - у грі, на занятті, у процесі спостережень, розваг. Цим способам дитину потрібно вчити спеціально.

Зміст сенсорного виховання у дошкільному закладі полягає в ознайомленні дітей із сенсорними еталонами і навчанні їх способів обстеження предметів.

У повсякденному житті під час самостійних ігор, праці, на прогулянках малята мають справу з багатьма властивостями предметів, однак помічають, виокремлюють, усвідомлюють лише деякі з них. Практика і спеціальні дослідження підтверджують, що набутий стихійно, без керівництва дорослих, сенсорний досвід є досить бідним, поверховим. Керівництво сенсорним вихованням дитини повинне враховувати її вікові особливості. До трьох років вона ще не здатна зрозуміти значення зразків (еталонів), з якими необхідно порівнювати властивості предметів. Кружечок, кулька, кольорова смужка для неї такі одиничні і конкретні, як м'яч, годинник, чашка, книжка тощо. На цьому етапі важливо забезпечити нагромадження різноманітних уявлень, сформувати основу для подальшого засвоєння і використання сенсорних еталонів, використовуючи у роботі з дітьми основні види форм і кольорів, які згодом виступатимуть як еталони. Вихователь повинен використовувати назви кольорів і форм, організовувати такі дії малят з предметами, які спрямовуватимуть увагу на їх певні властивості, сприятимуть утворенню відповідних уявлень. При цьому не потрібно вимагати, щоб дитина обов'язково запам'ятала їх. Повноцінне засвоєння назв можливе тільки після засвоєння сенсорних еталонів.

У цій роботі важливо знати і використовувати дії, які забезпечують виокремлення властивостей й утворення елементарних уявлень про них. Такими діями є зіставлення предметів за формою, розміром, кольором: дитина добирає пари з групи предметів або шукає серед них названий дорослим. Важливо, щоб вона навчилася використовувати як зразок будь-який предмет, що сприятиме засвоєнню засвоєння загальноприйнятих еталонів. Найлегше малята вибирають предмет за формою, складніше - за розміром (величиною), і найважче - за кольором.

Опановуючи зіставлення предметів за властивостями, добираючи предмети з однаковими властивостями, діти спочатку накладають їх один на інший, порівнюють за формою, величиною або кольором. Це дається їм легко, а згодом, оволодівши прийомами зовнішнього зіставлення, вони переходять до зіставлення «на око» (зорове зіставлення). У ранньому і молодшому дошкільному віці у процесі сенсорного виховання доцільніше використовувати плоскі предмети, які легко і зручно накладати, прикладати, порівнюючи за певними властивостями. Із набуттям дитиною певного досвіду можна використовувати об'ємні предмети.

Сучасна методика сенсорного виховання спрямована передусім на формування пізнавальної активності дитини. Для цього вона повинна володіти процедурою обстеження залежно від його мети. Перед конструюванням, наприклад, головну увагу звертають на будову, основні вузли кріплень, розглядають предмет з різних боків для визначення його форми. Перед малюванням увагу дітей зосереджують на контурі предмета. Для цього вихователь пропонує обвести пальцем або долонею його зовнішню частину, рухом руки у повітрі відтворити його форму. Характер обстеження предметів залежить від наступної продуктивної діяльності дітей. Під час організації діяльності дошкільників виокремлюють такі головні моменти:

а) сприймання цілісного предмета, створення загального враження про нього;

б) виокремлення основних частин предмета, визначення їх властивостей;

в) визначення просторового розміщення одних частин відносно інших (вище, нижче, ліворуч, праворуч);

г) виокремлення дрібніших частин предмета і з'ясування їх просторового розміщення щодо основних;

ґ) повторне цілісне сприймання предмета, закріплення враження.

У цій послідовності обстежують найрізноманітніші предмети, тому таке обстеження називають узагальненим. Для обстеження під час праці на природі важливо, щоб діти вміли відрізнити суху землю від вологої, розпушену від твердої, культурну рослину від дикоростучої. Для цього їм потрібні уявлення про характерні властивості ґрунту (колір, консистенція, вологість) і рослин (ознаки стебел і листків).

Розрізнення звуків мови (звуковий аналіз слова, формування фонематичного слуху) організовують у формі підкресленої, розчленованої вимови.

Отже, способи обстеження, які застосовуються у сенсорному вихованні залежать від характерних властивостей предметів (колір, форма, звук, запах тощо) і його мети. Спрямовані вони на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової активності.

У дошкільному закладі сенсорне виховання здійснюється на заняттях і у повсякденному житті, під час різноманітної діяльності дітей. Усі його форми спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орієнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності реагувати на безпосередній вплив явищ дійсності.

1.3 Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтування дій

Сенсорно-перцептивні процеси інтенсивно розвиваються у дитини віком від 3 до 7 років, набуваючи якісно нових властивостей. Сприйняття набуває цілеспрямованого, організованого, довільного характеру, тобто в дитини формується перцептивна діяльність. Головним її елементом виступають обстежувальні дії, що зароджуються ще у ранньому віці, а у дошкільника набувають послідовного та опосередкованого характеру, здійснюються за допомогою спеціальних засобів - сенсорних еталонів. Це поняття запропонував відомий дослідник психології дошкільника О.В. Запорожець на початку 60-х pp. XX століття.

Основне місце в сенсорному розвитку дитини, починаючи з 3 років, займає оволодіння сенсорними еталонами кольору, форми, величини. Сенсорні еталони - це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об'єктів. Властивості сенсорних еталонів:

- узагальненість (у них закріплені найістотніші, головні якості);

- усвідомлюваність (за образом-еталоном закріплено назву - слово);

- системність (фонеми рідної мови, спектр кольорів, шкала музичних звуків, система геометричних форм і ін.) (О.В. Запорожець).

Етапи засвоєння сенсорних еталонів (за Л.А. Венгером):

- до 1 року виникають «сенсомоторні передеталони», що являють собою неусвідомлювані способи виділення просторових властивостей предметів за допомогою рухів тіла, руки, спочатку з реальним предметом, а потім з уявним;

- протягом 2-3 років виникають «предметні передеталони», якими виступають конкретні предмети-мірки, використовувані у ході практичного співвіднесення предметів за певними ознаками (передусім, за формою й величиною). Уявлення про окремі знайомі предмети стають своєрідними мірками при визначенні властивостей інших предметів;

- після 3 років у ході продуктивних видів діяльності (гри, малювання, конструювання, ліплення) з'являються власне сенсорні еталони.

Згадані види діяльності дитини спираються, на відміну від предметної діяльності, на систему образів, передбачають задум, а тому сприяють розвиткові еталонів як психічних образів певних властивостей предметів.

Як довів відомий дослідник сенсорно-перцептивного розвитку дошкільника Л.А. Венгер, протягом дошкільного віку практична дія з матеріальним об'єктом «розщеплюється» на орієнтувальну і виконавську частини.

Орієнтувальна частина спочатку здійснюється у формі фізичних рухів, які при цьому отримують нову функцію, - виділення властивостей предметів і передбачення подальших виконавських дій. Поступово орієнтувальна дія стає самостійною і переходить у розумовий план. Завдяки цьому змінюється характер орієнтувально-дослідницької діяльності дитини: вона переходить від фізичних дій з предметами до ознайомлення з ним за допомогою зору й дотику.

Співвідношення між зором та дотиком спочатку майже рівнозначне, згодом зростає роль зору, який управляє дотиковими обстежувальними діями. Зір дозволяє одночасно втримувати у полі сприймання різні частини предмета, бачити їх взаємозв'язки та співвідношення. Завдяки цьому обстеження предметів стає послідовним, всеохоплюючим.

На основі орієнтувальної складової ігрового маніпулювання предметами виникають власне обстежувальні дії, спеціально спрямовані на з'ясування призначення частин предмета, їх рухливості та зв'язку між собою (З.М. Богуславська). До старшого дошкільного віку обстеження набуває характеру експериментування, дослідницьких дій, порядок яких визначається уявленнями дитини про предмет та його властивості. Експериментування дошкільників тісно пов'язане із вирішенням тісно пов'язаних ігрових та пізнавальних завдань.

Наприклад, ігрова мета полягає в прокладенні дороги яка по схилах пісочної гори веде до міста на вершині. Під час будівництва утворюються обвали - діти перекидають через них містки за допомогою дерев'яних паличок. Щоб скоротити шлях, гравці прокладають тунель. Виявляючи при цьому осипання піску, експериментують з різними матеріалами, щоб усунути осипання: змочують пісок, викладають тунель кубика, нарешті приймають рішення використати порожнисту трубку від зіпсованого калейдоскопа.

Провідним різновидом обстежувальної дії дошкільника на основі зорового аналізатора є акт роздивляння, який набуває самостійного значення, бо не пов'язаний із предметними діями. У старшого дошкільника з'являється систематичне роздивляння, рухи погляду відзначаються послідовністю, всебічністю. Тривалість роздивляння простої за змістом картинки зростає: у 3-4 роки становить 6 хв. 8 сек., у 5 років - 7 хв. 6 сек., а у 6 років - 10 хв. З сек. (Н.Г. Агеносова).

Дошкільник в ході роздивляння вирішує різноманітні завдання: пошуку предметів, виділення, визначення їх ознак, частин - спільних і відмінних з іншими, ознайомлення з новим предметом. Дитина по-різному обстежує предмет - відповідно до завдання. У цьому виявляється зростання цілеспрямованості й керованості таких дій. Так, при ознайомленні з новими предметами виникає тривала, складна орієнтувально-дослідницька діяльність. Діти беруть предмет в руки, уважно розглядають його, обмацують, куштують на смак, згинають, розтягують, стукають ним, підносять до вуха тощо.

Дотикові обстежувальні дії виступають допоміжними. їх значення зростає, якщо зір не забезпечує виявлення властивостей предмета (у темряві, для обстеження сторін, недосяжних для зору тощо).

1.4 Розвиток спостереження - цілеспрямованого сприймання

У процесі здійснення дошкільником різних видів діяльності за умови педагогічного керівництва формується спостереження - цілеспрямоване сприймання, що будується за певними правилами. Поступово педагог учить дитину постановці цілей спостереження і контролю за процесом їх досягнення.

Як зазначає М.М. Подд'яков, вже у середньому дошкільному віці продуктивна діяльність передбачає цілеспрямоване спостереження, яке дорослий організовує у такому порядку:

- предмет сприймається в цілому;

- виділяються його головні частини, визначаються їх властивості (форма, величина й ін.);

- встановлюються просторові взаємозв'язки частин (вище, нижче, справа, зліва);

- розрізняються дрібні деталі та визначається їх просторове співвідношення з основними частинами;

- повторне цілісне сприйняття предмета.

На розвиток спостереження впливає зростання допитливості дитини, яку у 4-5 років називають «чомучкою». Увагу дитини привертають не тільки оточуючі предмети, але й зображені у дитячих книжках пізнавального змісту (дитячих енциклопедіях, оповіданнях про природу, професії, далекі країни). її пізнання стає поза ситуативним. Пізнання не тільки розширюється, але й поглиблюється: дошкільник починає відкривати нове в знайомих об'єктах: квітка не просто червона, запашна, а в'яне, якщо її залишити без води; чашка не лише біла, велика, але й розбивається, якщо впаде.

У старшого дошкільника спостереження набуває дослідницької спрямованості, проводиться з метою встановлення чогось, для дитини невідомого. Дошкільник може систематично спостерігати за процесами у природі: за розвитком рослин, за погодою, за ростом тварин. При цьому він пізнає умови цих процесів: догляд за кроликами відрізняється від того, як бабуся доглядає за курчатами; рибки їдять хлібні крихти, а котик п'є молочко. Постановці та збереженню мети спостереження сприяє формулювання її за допомогою мови. Називання ознак об'єкта допомагає дитині абстрагувати їх від предмета і усвідомити їх як специфічну характеристику дійсності. Вдосконалюється пояснювальне та описове мовлення. Зростає осмисленість сприймання, воно категоризується. Сприймаючи незнайомий предмет, діти намагаються назвати його відповідно до свого минулого досвіду і цим самим відносять його до вже відомої їм категорії схожих об'єктів. Завдяки мові розширюється об'єм сприймання, яке охоплює цілу систему властивостей предмета.

Спостерігаючи за різними предметами, вирізняючи їх ознаки, дитина намагається осмислити їх з позицій свого досвіду. Процес інтерпретації сприйманого набуває варіативності та гіпотетичності. Наприклад, відомий дошкільникові предмет або ситуація знаходять послідовні інтерпретації. Так, іграшковий бегемотик, що ковтає кульки, одержує пояснення: живе в зоопарку й їсть цукерки, які йому принесли відвідувачі; захворів й тому ковтає пігулки, вітаміни; працює жонглером й готує цирковий номер. Зовні іграшка залишається незмінною, але сприймане переосмислюються у кількох варіантах, зв'язуючись з різним змістом життєвого досвіду дітей. У цьому разі іграшка служить опорою в актуалізації уявлень та в їх оригінальній структуризації у зв'язку з даною ситуацією.

Отже, особливості сенсорно-перцептивного розвитку в дошкільному віці:

- успіхи у розвитку сенсорно-перцептивної сфери дошкільника досягаються на основі характерних для віку видів діяльності та форм спілкування;

- розвиток сприймання відбувається на основі орієнтувально-обстежувальної діяльності;

- провідним різновидом обстежу вальної дії дошкільника є акт

роздивляння, який набуває самостійності;

- формуються системи сенсорних еталонів;

- сприйняття інтелектуалізується (зростає його диференційованість та інтегрованість із мовленням, мисленням, пам'яттю);

- зростання загального рівня особистісної довільності проявляється як набуття сприйманням цілеспрямованості, керованості, планованості та його перехід до спостереження.

1.5 Розвиток різних видів сприймання дитини

Сприймання простору. Немовля орієнтується приблизно у радіусі 2-3 м навколо основного місця свого перебування - ліжечка, коляски або манежа. У цьому просторі малюк навчається ходити, втримувати і маніпулювати з предметами.

У ранньому віці дитина починає краще розуміти слова дорослого, які допомагають їй орієнтуватись у просторі. Коментування дій малюка у просторі словами дорослих (догори, донизу, далеко, близько) дозволяє дитині достатньо швидко зрозуміти основні просторові відношення.

Після року малюк оволодіває ходьбою, яка розширює його життєвий простір, він самостійно пересувається з кімнати до кімнати. Розвиток предметних дій також сприяє цьому процесу. Формується характерна для людини система просторових координат, у якій точкою відліку стає власне тіло. Інтенсивний розвиток предметних дій зумовлює виділення провідної руки (найчастіше правої), що бере найбільш активну участь у предметних діях. Дитина орієнтується в напрямах вперед-назад, догори-донизу, вправо-вліво, або рухаючись в ту чи іншу сторону, або змінюючи положення корпусу, голови, рук і контролюючи ці рухи зором (М.В. Вовчик-Блакитна). Позначення просторових відношень у мовленні нечітке, узагальнене, що виражається у переважному використанні вказівних займенників «тут», «там», значення яких уточнюється за допомогою жестів в поєднанні з оточуючою ситуацією.

Роль мовлення у просторовому сприйманні зростає у дошкільному віці, причому зниження ситуативності мовлення приводить до позначення просторових відношень за допомогою слів і, як наслідок, до розуміння дитиною залежності просторових відношень від точки відліку. Спочатку дитина оцінює просторові відношення виключно з погляду свого положення в просторі.

Формування більш узагальнених уявлень про простір у старшому дошкільному віці забезпечує здатність дитини визначити напрями і щодо інших осіб та предметів.

Іншим важливим видом сприймання, що вирізняється за формами існування матерії, є сприйняття часу. Цей вид сприймання важко дається дитині через відсутність безпосередніх наочних виявлень часу. Хід часу позначається за допомогою годинника та виявляється як процес виконання діяльності, як набуття предметом певних змін, як зміни, що виникають у зовнішності живих організмів (зростання, старіння). Відносність у фіксації проміжків часу ще більше виражена, ніж у просторовому сприйманні: незабаром, завтра, вчора, наступного дня мають сенс тільки стосовно певного моменту часу. Точність сприймання часу залежить від змісту і характеру діяльності, стану людини на даний момент. Тривалість проміжків часу може переоцінюватись (минуло 5 хвилин, а людині здається, що 8), або недооцінюватись. Тривалість приємних подій, періоду виконання цікавої роботи недооцінюється. Діти довго не розуміють логіки часових відношень, путаються у їх розрізненні, не сприймають дуже тривалих часових періодів (рік, століття).

Важливу роль у розвитку сприймання часу мають ритмічно повторювані побутові процеси, режим дня, до якого дорослі привчають дитину з перших днів життя. Протягом немовлячого віку у дитини міцно закріплюється специфічно людський біоритм денної активності та нічного відпочинку. Завдяки цьому дитина відрізняє день і ніч, засвоює їх найбільш помітні ознаки (вдень світить сонечко, вночі - місяць тощо). До 3 років діти вирізняють нетривалі й конкретні часові відрізки з менш помітними зовнішніми ознаками: (ранок-вечір), пов'язані з виконанням дитиною різних режимних моментів: вранці вона просинається, одягається, снідає; ввечері - вечеряє, снідає, дивиться по телебаченню «На добраніч, діти», засинає. Дитина дошкільного віку навчається орієнтуватись за годинником, який часто вважає причиною плину часу. Внаслідок такого уявлення дитина іноді переводить стрілки годинника, щоб очікувана подія настала швидше або щоб відкласти її. Вона добре орієнтується на ті часові проміжки, що їх відлічує годинник: хвилина, година, доба. Ознайомлення дитини з календарем формує її уявлення про тиждень, місяць, рік. Головна роль у розвитку сприйняття часу належить дорослому, який виділяє часові відрізки, встановлює їх зв'язок з діяльністю малюка і позначає словом (Т.Д. Ріхтерман).

На матеріалі сприйняття творів живопису М.Н. Зубарєва розкрила рівні у розвитку сприймання прекрасного дошкільником.

I рівень - молодший дошкільник. Дитина радіє знайомим предметам, які впізнала на картинці, але не усвідомлює різниці предмета із його образом. Малюк нерідко плутає зображену і реальну дійсність: намагається зірвати з картинки намальовані квіти або взяти намальовані яблука. Такі спроби говорять про те, що малюнок ще не виступає для дитини замінником, знаком реального об'єкта, а малювання не стало власне зображувальною діяльністю. Оцінка красивого - некрасивого носить практичний характер (вибрав картинку з шафою тому, що «лялька буде складати туди одяг»), з погляду значущості зображеного для виконання дій («тому, що тут поїзд, можна доїхати на дачу»).

II рівень - середній дошкільник. Початок усвідомлення елементарних власне естетичних якостей, що роблять картину привабливою. Привабливе викликає у дитини приємні емоції, що виступають основою формування естетичної насолоди. Ознаками привабливого стають, насамперед, кольори, їх поєднання, потім - форма і композиція, просторові співвідношення на живописному творі.

III рівень - старший дошкільник. Зміст художнього образу розширюється, доповнюється попереднім досвідом дитини. Тому вона виходить у розумінні картини за межі зображеного. Наприклад, дитина описує картину: «Хлопчик тримає рибу. Він, напевно, ходив на річку, сидів з вудкою...» і т. д.

Отже, розвиток різних видів сприймання дитини:

- у дитини до кінця дошкільного віку формуються види сприймання за формами існування матерії (простору, часу) та за змістом сприйманих об'єктів (сприймання творів мистецтва і літератури);

- сприймання простору дитиною полягає у формуванні уявлень про основні просторові відношення (догори-донизу ліворуч, праворуч, далеко-близько), про точку відліку при їх оцінці);

- для формування сприймання часу важливу роль відіграють повторювані режимні моменти, використання зовнішніх опор відліку часу - годинника та календаря;

- дитина вирізняє такі відтинки часу, як хвилина, година, день-ніч, доба, тиждень, місяць, рік;

- сприймання прекрасного розвивається від зародження естетичних оцінок на основі практичної значущості зображеного до власне естетичних критеріїв (кольору, форми, композиції).

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СЕНСОРНОЇ СФЕРИ ДОШКІЛЬНИКА

2.1 Констатуючий експеримент

Після теоретичних досліджень ми вирішили провести практичні дослідження. Дослідження проводили в дитячому садочку №1 у старшій групі. Дослідження проводили з 20 дітьми. Мета експерименту визначити рівень сенсорних здібностей дітей. та надати методичні рекомендації по впровадженню вправ на розвиток сенсорних здібностей дітей.

Для встановлення рівня сенсорних здібностей дітей ми провели наступне заняття. Аналіз результатів:

- вірно назвала та дорисувала 10-14 фігур - високий рівень;

- вірно назвала та дорисувала 5-9 фігур - середній рівень;

- вірно назвала та дорисувала 0-4 фігури - низький рівень.

Дорисуй фігуру. Для гри потрібні декілька рисунків із зображеннями фігур різної форми (зразки показані на рис. 2.1.).

сенсорний сприймання виховання

Рисунок 2.1

Запропонуйте малюкові сказати, як називається кожна фігура, і дорисувати їх. Поясніть, що під час дорисовування не можна ні зменшувати, ні спотворювати форму фігури.

Якщо виконання цього завдання викликає труднощі, покажіть, як потрібно дорисовувати, на одній із фігур. Коли дитина дорисує усі фігури, попросіть вирізати їх і розкласти так, щоб разом опинилися фігури однакової форми (окремо - квадрати, окремо - ромби і т.д.). Зверніть увагу дитини на різновиди одної форми.

Провівши завдання та проаналізувавши їх, було встановлено наступне.

Таблиця 2.1 - Рівень сенсорних здібностей

Ім'я	Рівень
Даша М.	високий
Данило К.	низький
Віка Н.	середній
Сергій Щ.	високий
Катя К.	середній
Дмитро М.	середній
Олег Ж.	середній
Богдан К.	низький
Настя С.	високий
Олексій Ч.	високий
Іван Д.	середній
Микола Л.	середній
Віктор Н.	низький
Жанна Н.	високий
Євген В.	середній
Сергій К.	низький
Данил М.	середній
Таня У.	високий
Діана З.	середній
Дана П.	середній

Отже, в експериментальній групі високий рівень мають 30% дітей; середній - 50% дітей; низький - 20% дітей. Даша М., Сергій Щ., Настя С., Олексій Ч., Жанна Н., Таня У. мають високий рівень сенсорних здібностей; Віка Н., Катя К., Дмитро М., Іван Д., Микола Л., Євген В., Данил М., Діана З., Дана П. мають середній рівень сенсорних здібностей; Данило К., Богдан К., Віктор Н., Сергій К. мають низький рівень розвитку сенсорних здібностей.

2.2 Формуючий експеримент

Найскладнішим завданням для дошкільнят є аналіз поєднання кольорів, форм і предметів із складною структурою. Виділення елементів таких структур, а також аналіз зв'язків між елементами забезпечуються аналітичним сприйняттям. Недостатньо вміти точно сприймати окремі кольори й відтінки. У природі та творах мистецтва кольори знаходяться в складних і різноманітних поєднаннях. Дитину 5-6 років слід навчити обстежувати ці поєднання, відчувати певний ритм у розміщенні окремих кольорових тонів, відрізняти поєднання теплих кольорів від поєднань холодних.

Сприйняття форми складної структури передбачає вміння на око розділяти її на окремі елементи, що відповідають тим чи іншим зразкам і визначати співвідношення елементів між собою. І цьому можна навчати дитину вже в дошкільному віці.

Трохи інакше з розміром. Аналітичне сприйняття цієї ознаки пов'язане не з виділенням і об'єднанням частин складного цілого, а з виділенням різних вимірів предмета - його довжини, висоти й ширини. Проте, оскільки неможливо відокремити довжину та ширину від самого предмета, слід навчити дитину зіставляти предмети згідно з цими предметами. Тут варто зазначити, що самі виміри предмета мають відносний характер: їх визначення залежить від розташування предмета в просторі.

Для розвитку сенсорних здібностей з дітьми групи були проведені наступні ігри.

Ігри для розвитку сенсорних здібностей згруповані згідно з тим, що саме є об'єктом сприйняття - колір, форма чи розмір.

Таблиця

Сенсорні здібності	Розвиваючі ігри
Сприйняття кольору	«Різнокольорові крижинки»
	«Летіть до своєї зграйки»
	«Кольори»
	«Якого кольору предмет?»
Сприйняття форми	«Форми»
	«Опиши предмет»
Сприйняття розміру	«Звірята шикуються»
	«Порівняй предмети»

Наприклад: Розвиваюча гра «Різнокольорові крижинки». Гра спрямована на закріплення уявлень про основні кольори спектру, розвиток вміння створювати відтінки кольорів за допомогою змішування фарб.

Перед початком гри поговоріть з дитиною про те, що таке лід, крига, крижинки, як вони утворюються та як можна зробити кольорові крижинки. Якщо малюк не зможе здогадатися, поясніть, що кольорові крижинки утворяться, якщо заморозити кольорову воду. Поставте на стіл гуаш червоного, синього та жовтого кольорів і скажіть, що це чарівні фарби. Якщо їх змішувати, можуть утворитися інші кольори. Спитайте, наприклад, які кольори слід поєднати, щоб утворився помаранчевий, зелений чи фіолетовий колір. Перед тим, як дитина відповість на запитання, дозвольте їй проекспериментувати з фарбами. Якщо щось не буде вдаватися, допоможіть знайти відповідні поєднання. Але влаштуйте все так, щоб у малюка виникло відчуття, що він самостійно зробив це відкриття. Дитина повинна побачити на власні очі, що коли змішати червону й жовту фарби, то утвориться помаранчевий колір, якщо змішати синю та жовту фарби - отримаємо зелений колір, а якщо червону та синю - то фіолетовий.

Буде значно цікавіше, якщо гра не зупиниться лише на отриманні зеленого, фіолетового й помаранчевого кольорів. Нехай дитина спробує створити різні відтінки цих кольорів - жовто-зелений, синьо-зелений, світло-фіолетовий та інші. Коли усі можливі поєднання кольорів будуть вичерпані, розлийте кольорову воду в маленькі форми й заморозьте. Влітку це можна зробити в холодильнику, а взимку - надворі. Малюкові буде дуже цікаво виготовити лід, до того ж кольоровий, влітку. А взимку можна запропонувати прикрасити кольоровими крижинками ялинку біля будинку чи в парку.

2.3 Контрольний експеримент

Для визначення динаміки рівня сенсорних здібностей дітей з дітьми було проведене заняття з використання гри «Дорисуй фігуру». Отримані результати занесені в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 - Рівень сенсорних здібностей

Ім'я	Рівень
Даша М.	високий
Данило К.	середній
Віка Н.	середній
Сергій Щ.	високий
Катя К.	середній
Дмитро М.	високий
Олег Ж.	середній
Богдан К.	низький
Настя С.	високий
Олексій Ч.	високий
Іван Д.	середній
Микола Л.	високий
Віктор Н.	середній
Жанна Н.	високий
Євген В.	середній
Сергій К.	низький
Данил М.	середній
Таня У.	високий
Діана З.	високий
Дана П.	середній

Отже, високий рівень мають 45% дітей; середній - 45% дітей; низький - 10% дітей.

2.4 Рекомендації щодо розвитку сенсорних здібностей

1. Формування сенсорних еталонів. Еталонами форми вважають геометричні фігури. Ознайомлення з ними в межах сенсорного виховання відрізняється від вивчення цих фігур у процесі формування елементарних математичних уявлень. Засвоєння еталонів форми передбачає вміння впізнавати їх, називати та діяти з ними, а не аналізувати кількість і величини кутів, сторін і т.п. У 5 років дитина вже повинна знати 5 основних фігур: квадрат, трикутник, коло, прямокутник та овал. У подальшому необхідно вводити нові фігури - трапецію, ромб і п'ятикутник, ознайомлювати з різновидами овалів, трикутників, прямокутників і трапецій. При цьому зовсім не обов'язково подавати назви фігур - головне, щоб дитина розрізняла їх на око. Закріпленню уявлень про еталони форми сприяють ігри, в яких малюк самостійно зображує, а потім і виготовляє різноманітні геометричні фігури.

Сенсорними еталонами у сфері сприйняття кольору є так звані хроматичні (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий) і ахроматичні кольори спектру (білий, сірий, чорний). До 5 років дитина, як правило, вже знає основні кольори, крім голубого й фіолетового. У 5-6 років можна переходити до формування уявлення про решту. Особливо важким для засвоєння є голубий колір. Діти часто плутають його із світлими відтінками синього. Тому, перш ніж починати знайомити з голубим кольором, слід дати уявлення про відтінки (вони утворюються в результаті змішування двох сусідніх кольорів), про розміщення кольорових тонів у спектрі та їх поділ на групи теплих і холодних (теплі - від червоного до жовтого, холодні - від зеленого до фіолетового). Ознайомлення з відтінками дає можливість порівняти світло-синій і голубий кольори, встановивши відмінність між ними, а засвоєння спектральної послідовності дозволяє визначити голубий колір як такий, що знаходиться між зеленим і синім. Дітей цього віку важливо також навчити розрізняти 4-5 відтінків за насиченістю. При цьому треба звернути увагу на те, що деякі відтінки мають окремі назви (наприклад, світло-червоний називають рожевим).

Оволодіння еталоном розміру проходить дещо важче, ніж еталонами форми й кольору. Розмір не має абсолютного значення, тому його визначають з допомогою умовних мір. Засвоєння їх - досить складне завдання, яке вимагає певної математичної підготовки, тому для дошкільнят воно буде дуже важким. Проте для сприйняття використання метричної системи не є обов'язковим. Предмет може розглядатися як великий у порівнянні з меншим предметом. Таким чином, як еталони розміру виступають уявлення про співвідношення між предметами. І ці уявлення можуть позначатися словами, що вказують на місце предмета серед інших (великий, маленький, найменший). У 5-6 років дитину слід вчити порівнювати спершу 2-3, а потім - і більше предметів, які утворюють ряд величин, що спадають чи зростають. Правда, у цьому випадку потрібно одночасно вчити дитину способам порівняння й серіації. Поза тим, оволодіння еталоном розміру в цьому віці передбачає необхідність навчити дитину вмінню виділяти довжину, ширину та висоту предметів.

Ознайомлення дітей з сенсорними еталонами відбувається в певній послідовності. Спершу дошкільнят ознайомлюють з основними зразками, а пізніше - з їх різновидами. При цьому різні еталони слід порівнювати між собою, і спочатку нехай їх називає дорослий, а вже потім - дитина. Лише так вони надійно закріпляться в пам'яті.

2. Навчання способів обстеження предметів. Після того, як сенсорні еталони засвоєні, слід навчити дитину використовувати їх як зразки під час обстеження різноманітних предметів.

Спочатку дитина повинна навчитися сприймати колір певних предметів. Це зовсім не складно, якщо предмети мають порівняно чистий колір. Проте, якщо цей колір містить елементи різних кольорових тонів, до того ж виражених різною мірою (наприклад, колір морської хвилі, кавовий, бордовий та ін.), завдання стає непростим. Спеціальне тренування потрібне й для вміння виділяти та розрізняти предмети з різними кольоровими відтінками.

Навчити дітей обстежувати форми предметів - це, перш за Все, вміння бачити подібність між формою предмета і простою геометричною фігурою. Згодом важливо навчити дитину словесно позначати форму цього предмета (наприклад, телевізор - прямокутний, тарілка - кругла і т.д.). Проте предметів, які мають просту форму, що однозначно нагадує якусь геометричну фігуру, є небагато. У більшості випадків форма предметів складніша: у ній можна виділити загальні обриси, форму основної частини, форму й розташування другорядних (дрібніших) частин і окремі додаткові деталі. У 5-6 років дитина повинна навчитися послідовно обстежувати саме такі, складніші форми предмета. На всіх етапах навчання діям, необхідним для обстеження форми, може бути використаний спосіб обведення контуру предмета і його частин. Він допомагає зіставити обведену форму із засвоєними еталонами.

Навчання обстеженню розміру предметів слід спрямовувати, головним чином, на розвиток окоміру. Для цього можна вчити виконувати все складніші «окомірні» завдання. Спершу дитина порівнює два предмети, прикладаючи їх один до одного, і добирає на око два предмети, які за своєю сумарною величиною дорівнюють третьому. Потім вона повинна оволодіти складнішим способом обстеження розміру: навчитися користуватися найпростішою міркою. Наприклад, вибираючи предмет, тотожний зразкові, дитина вимірює зразок смужкою паперу, а потім за цією міркою знаходить предмет потрібного розміру. Переходячи до завдань на окомір, слід розуміти, що вони є досить складними навіть для 6-7-річних. Проте, як доводять спеціальні дослідження, рівень окомірних дій у дітей можна підвищити шляхом цілеспрямованого навчання. Окомір розвивається, коли дитина добирає відсутні, але потрібні для побудови якоїсь конструкції деталі; під час ліплення, коли вона ділить грудку глини, щоб її вистачило для усіх частин предмета; під час створення аплікацій, рисування і, звичайно, під час ігор.

3. Розвиток аналітичного сприймання. Найскладнішим завданням для дошкільнят є аналіз поєднання кольорів, форм і розмірів предметів із складною структурою. Виділення елементів таких структур, а також аналіз зв'язків між елементами забезпечуються аналітичним сприйняттям. Недостатньо вміти точно сприймати окремі кольори й відтінки. У природі та творах мистецтва кольори знаходяться в складних і різноманітних поєднаннях. Дитину 5-6 років слід навчити обстежувати ці поєднання, відчувати певний ритм у розміщенні окремих кольорових тонів, відрізняти поєднання теплих кольорів від поєднань холодних.

Сприйняття форми складної структури передбачає вміння на око розділяти її на окремі елементи, що відповідають тим чи іншим зразкам, і визначати співвідношення елементів між собою. І цьому можна навчити дитину вже в дошкільному віці.

Трохи інакше з розміром. Аналітичне сприйняття цієї ознаки пов'язане не з виділенням і об'єднанням частин складного цілого, а з виділенням різних вимірів предмета - його довжини, висоти й ширини. Проте, оскільки неможливо відокремити довжину та ширину від самого предмета, слід навчити дитину зіставляти предмети згідно з цими параметрами. Тут варто зазначити, що самі виміри предмета мають відносний характер: їх визначення залежить від розташування предмета у просторі.

ВИСНОВКИ

Способи обстеження, які застосовуються у сенсорному вихованні залежать від характерних властивостей предметів (колір, форма, звук, запах тощо) і його мети. Спрямовані вони на організацію пізнавальних дій дитини, формування її розумової активності.

У дошкільному закладі сенсорне виховання здійснюється на заняттях і у повсякденному житті, під час різноманітної діяльності дітей. Усі його форми спрямовані на створення у дітей багатого чуттєвого досвіду, здатності орієнтуватися в різноманітних властивостях предметів, на виховання культури сприймання, уважності, здатності реагувати на безпосередній вплив явищ дійсності. Отже, сенсорні можливості дитини формуються у процесі життєдіяльності. Органічною передумовою сенсорного розвитку є дозрівання аналізаторів. Однак для цього лише їх готовності недостатньо, потрібен і сенсорний досвід, без чого неможливий розвиток орієнтування у властивостях і відношеннях предметів дійсності.

Розвиток відчуттів і сприймання взаємозв'язаний із загальним рівнем розумового розвитку дитини, оволодінням нею мовленням. Особливе значення у розвитку сенсорики має засвоєння дитиною суспільного сенсорного досвіду, опанування діями сприймання, удосконалення їх.

У дошкільному віці починають формуватися основи художнього сприймання, рівень якого залежить від здатності дитини зрозуміти зображене, проникнути у його суть, сприйняти емоційно, співпереживати з героями твору.

Важлива роль у розвитку сенсорики дитини належить дорослим, які допомагають дітям оволодіти виробленою людством системою сенсорних еталонів, розвинути сенсорні можливості у процесі наповнення діяльності змістом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алътхауз Д., Дум Э. Цвет - форма - количество: опыт работы по развитию познавательных способностей детей дошкольного возраста / Пер. с нем. под ред. В.В. Юртайкина. - М.: Просвещение, 1984. - 64 с.

2. Ананьев Б.Г., Рыбалко Е.Ф. Особенности восприятия пространства у детей. - М.: Просвещение, 1964. - 304 с.

3. Артемова Л.В. Вчись граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільників. - К.: Томіріс. - 112 с.

4. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток сенсорних здібностей і пам'яті у дітей 5-6 років: Навчальний посібник / 2-е вид., переробл. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2007. - 56 с.

5. Венгер Л.А., Пилюгина Э.Г., Венгер Н.Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка / Под ред. Л.А. Венгера. - М.: Просвещение, 1988. - 144 с.

6. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко та ін. 2-ге вид. - К.: Каравела, 2007. - 400 с.

7. Дудкевич Т.В. Дошкільна психологія: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 392 с.

8. Загальна психологія / За ред. академіка С.Д. Максименка. Підручник. - 3-тє вид., перерол. і доп. - Вінниця: Нова Книга, 2006. - 688 с.

9. Загальна психологія: Підручник / Для сиуд. Психол. І педагог. спеціальностей. - 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури». - 2007. - 968 с.

10. Павелків Р.В., Цигикало О.П. Дитяча психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2008. - 432 с.

11. Психологія: Підручник. / За ред. Ю.Л. Трофімова. - 4-те вид., стереотип. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

12. Репина Т.А. Восприятие дошкольниками выразительной стороны рисунка и ее влияние на отношение к герою книги // Вопросы психологии. - 1960. - №5. - С.115-124.

13. Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1991. - 47 с.

14. Теория и практика сенсорного воспитания в детском саду / Под ред. А.П. Усовой, Н.П. Сакулиной. - М., 1965.

15. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология. - М.: Изд. центр «Академия», 1997. - С.141-157.

Размещено на Allbest.ru