Розвиток почуття ритму молодших школярів засобами музично-дидактичних ігор

Дидактичні ігри відкривають перед дитиною шлях застосування набутих знань у життєвій практиці. Складність придумування музично - дидактичних ігор полягає в тому, що вони не тільки повинні бути створені на основі сучасної дидактики, а мають відповідати певним естетичним вимогам. Не можна було для ігор використовувати вже готові форми, вже створені музичні твори, адже до музично - сенсорного виховання дуже специфічні вимоги. Як і будь - яка інша, музично дидактична гра має включати розвиток ігрових дій.

Ігрові дії завжди мають елемент змагання, несподіваності, розваги, із сенсорним завданням відзначаються своїм дидактичним характером. Музично - дидактичні ігри побудовані так, щоб відобразити єдність музики й руху. Розвиток ігрових дій підказується розвитком музичних образів, літературним текстом пісні, характером рухів. Музично ігри взагалі поєднують в собі багато рис, властивих хороводним побудовам, рухливим іграм. Але дидактичний характер цих ігор відзначається тим, що в основі його лежить завдання розвитку музичного сприйняття. Ігрова дія повинна допомогти дитині в цікавій для неї формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики. а потім і діяти з ними. Цим сфера ігрових дій обмежується. Зайва рухливість, змагання у верткості, спритності, такі цікаві для дітей, повинні бути помірні. Отже, характер ігрових дій у музично - дидактичних іграх дуже своєрідний. Наприклад, у грі «Наш оркестр»: дітей знайомлять з тембрами уявних інструментів. Їх музичні характеристики відзначаються винахідливістю. Звичайно, темброві характеристики виражені комплексом багатьох засобів музичної виразності.

В музичному уривку, який зображує звучання барабана, мелодія побудована переважно на звукові, що повторюється, нарочито «топчеться» на місці, а у фортепіанному супроводі показано характерний барабанний ритм, до того ж він підкреслений витриманим басом. Звучання ж флейти, сопілки і скрипки підкреслено мелодією, що нагадує перебори сопілки. Та все це виражено. охарактеризовано наче «мимохідь», адже ні голос, ні фортепіано не можуть повністю передати тембр інших інструментів. Має значення вік дітей, для яких призначена та чи інша гра. Чим молодші діти, тим чіткішими повинні бути особливості музичних образів.

Музично - дидактичні ігри розглядаються як засіб навчання способів сенсорних дій. У цій ігровій якості вони підпорядковані завданням музично - сенсорного розвитку і програмним вимогам, загальну характеристику яких було вже викладено. У зв'язку з ускладненням програмних вимог у кожній віковій групі є певні ускладнення й в іграх.

В дидактичних іграх ритмічні відношення беруться обмежено і в їх найпростіших поєднаннях. Послідовність ознайомлення з ритмічним відношеннями визначається, з одного боку, ускладненням їх у самій музиці. а з другого - способами відтворення ритмічних малюнків у різних видах діяльності. Ритмічні малюнки, як й інші засоби музики, завжди виконують свої виражальні функції. Чим краще вдалося композиторові знайти сполучення. чим яскравіший музичний образ, тим легше дитині його запам'ятати. розрізнити. Це загальне зауваження. яке стосується всіх засобів музики. Але у зв'язку з ритмом його особливо не треба забувати, бо існує тенденція його формального виділення.

Найдоступніше для сприйняття зіставлення та зміна одних тривалостей, що йдуть рівномірно, іншими, наприклад, за восьмим йдуть чверті. Щоб діти могли виділити ритмічний малюнок, спершу це мають бути прості сполучення чвертей і восьмих. Складність відтворення ритмічного малюнку залежить від деяких інших побічних умов. Відіграє роль фактор часу: легший. Наприклад, одночасний рух під музику після попереднього її прослухування, ніж пізніше відтворення типу ритмічної луни. Небайдужий характер зіставлення дій дітей. Якщо діти розділені на дві партії і одна з них повторює ритм, щойно виконаний другою, то це завдання нескладне. Значно важче виконання цими партіями різних ритмів.

У цьому випадку діти другої партії повинні відтворити новий ритмічний малюнок, хоча в пам`яті збереглося звучання іншого, щойно виконаного. Засвоєння деяких еталонів. пов'язаних з динамічними відтінками, рано й добре вдається дітям. Наочні уявлення про силу музичного звучання, мабуть, краще вдаються у зіставленні з життєвими явищами. Нескладно уявити і виконати найпростіші рухи, якщо вони проходять під таку. наприклад, пісню з дидактичних ігор, призначену для дітей молодшого віку, що відзначається двома крайніми динамічними відтінками.

Ще складніше відтворити динамічні відтінки, якщо дітям належить пов`язати їх з вражальністю образного руху. Вони повинні знаходити способи зміни характеру руху в зв'язку з динамічними нюансами музики.

В грі «Тихо-голосно співаємо» діти самостійно і в складнішій діяльності посилюють звучання своїх голосів і тим скеровують рухи дитини, яка шукає м'яч.

Значення музично - дидактичних ігор в житті дитини.

Одним з найважливіших засобів розвитку самостійної музичної діяльності дітей є музично - дидактичні ігри. Вони об'єднують всі види музичної діяльності: співи, слухання, рухи під музику, гру на інструментах.

Основне призначення музично - дидактичних ігор - формувати у дітей музичні здібності, в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в співвідношенні звуків за висотою, розвити в них почуття ритму, тембровий і динамічний слух, спонукати їх до самостійних дій з застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях.

Музично - дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями. розвивають в них ініціативу, самостійність, здібність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку.

Педагогічна цінність музично - дидактичних ігор в тому, що вони відкривають перед дитиною шлях застосування отриманих знань в життєвій практиці. Як і будь - яка інша гра, музично - дидактична повинна включати розвиток ігрових дій. В основі дидактичного матеріалу лежать задачі розвитку у дітей музичного сприйняття, ігрова дія повинна допомогти дитині в цікавій для нього формі почути, розрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім і діяти з ними.

Ігри:» Визначити за ритмом», «Згадай мелодію», «Повтори» розвивають почуття ритму, вчать точно відтворювати мелодію, ритмічний малюнок пісні, поспівки. З цією ж метою використовуються різноманітні дидактичні засоби: ложки, кубики, ритмічні палички, брязкальця, дзвіночки, музичні і ритмічні молоточки.

Музично - дидактичні ігри повинні бути доступні та прості, цікаві та привабливі. Тільки в цьому випадку вони стають своєрідним розпалювачем бажання у дітей танцювати та грати. Музично - дидактичні ігри поєднують у собі багато умов, які особливо сприяють сенсорному розвитку дітей. Їх зміст, структура, ігрові дії і правила спрямовані на те, щоб допомогти систематичному й планомірному розвитку висотного, ритмічного, динамічного і тембрового слуху. Ігри прості й дохідливі. Вони дозволяють дітям самостійно робити вправи по засвоєнню способів сенсорних дій. В процесі ігор діти не тільки набувають спеціальні музичні знання, в них формуються необхідні риси особистості. Музично - дидактичні ігри повинні бути цікаво та яскраво оформлені. Наприклад, картки з зображенням музичних образів - яскравими. художніми, точно відповідати змісту гри.

Ігри, в яких діти самі приймають активну участь в їх виготовленні, стають найбільш улюбленими та бажаними. Наприклад, діти можуть вирізати ритмічні картки і ноти в формі кола та приклеїти їх з протилежного боку фланель, щоб використовувати їх на фланелеграфі, чи підібрати вдома в журналах малюнки, необхідні для таких ігор. Разом з дітьми можна виготовити велику кількість роздаткового матеріалу, щоб збільшити число гравців в цій чи іншій грі. Можна дати завдання по відновленню карток. Музично - дидактичні ігри можливо організовувати на музичному та інших заняттях, у вільний час. Застосування музично - дидактичних ігор на уроці дає можливість провести його найбільш змістовно. В іграх діти швидше засвоюють вимоги програми з розвитку музично - ритмічних рухів.

Діти вчаться прискорювати та уповільнювати рухи, без примусово рухатися згідно з музичними образами, різноманітним характером, динамікою музики. В процесі систематичних занять з руху у дітей розвивається музично - слухове сприйняття, яке необхідне їм в подальшому в самостійній музичній діяльності. Дітям доводиться постійно вслухуватися в музику для того, щоб точно виконувати рух. Ігрова форма розучування рухів допомагає дитині вірно виконати ритмічний малюнок, спочатку простий, а потім більш складний. З початкових, тобто найперших уроків необхідно розвивати в дітей прагнення самостійно з творчим елементом виразності рухатися під музику.

Таким чином треба збагачувати та розвивати рухову реакцію дітей. В цьому велику допомогу можуть надати музично - дидактичні ігри. Наприклад у грі» Кто из лесу вышел?» діти повинні не тільки визначити за характером музики, хто вийшов з лісу, а й передати, тобто відтворити це у рухах. Кожна дитина по - своєму застосовує вміння та знання в цій грі. Цікаві ігрові творчі завдання можна проводити після повторного слухання нового музичного твору. Наприклад звучить мелодія незнайомої польки.

Діти визначають веселий. бадьорий характер музики. Одна дитина каже, що музика - танок, вона весела і танцювати треба легко, весело - і пішла танцювати підскоками. А інша дитина придумала цікавий ритмічний малюнок плесканнями.

Використання грамзапису дає можливість дітям самостійно імпровізувати рухи, складати нескладні композиції ігор, хороводів, плясок. А це, в свою чергу, є змістом таких музично - дидактичних ігор: «Будем танцювати», «моя любимая мелодія», «Определи пляску». Рухи хороводів, плясок діти включають у свої ігри, використовуючи при цьому іграшки озвучені та музичні інструменти.

Так, у танці - пляске» Калинка» діти створили рухи з ложками: на другу частину музики відстукують ритмічний малюнок мелодії, змінюючи положення рук, потім на першу частину музики плавним хороводним кроком обходять один одного, низько кланяються в кінці.

Таким чином, музично - ритмічна діяльність дітей проходить більш успішно, якщо навчання елементам танцювальних рухів здійснюється в поєднанні з музично - дидактичними іграми, з виконанням творчих завдань.

Виразність рухів дітей залежить від виразності й усвідомлення виконання музичного твору педагогом. Тому недопустимі викривлення музики. Навчально-виховні функції гри важко переоцінити.

Дослідники визначають такі її функції.

Гра є засобом:

- ненав'язливого введення дитини в навчальну виховну діяльність;

- каталізатором збудження й відновлення пізнавального інтересу;

- згуртування дитячого колективу, включення в активну діяльність

сором'язливих дітей;

- виховання свідомої дисципліни;

- самовираження особистості дитини;

- формування вмінь та навичок спілкування.

Слід урахувати, що в деяких неконтрольованих іграх під час спілкування діти можуть одержати від старших морально перекручену інформацію.

Гра - найбільш вільна діяльність людини, вона завжди бажана і цікава. Вона не існує без задоволення та наснаги, несе з собою енергетичний підйом, веселий настрій, захоплення і натхнення. Якщо в навчанні відчуття невідомого іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього віддаляються, то у грі дитина з величезним бажанням йде назустріч невідомому. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без повної віддачі розумових та творчих сил. Але виконуючи яку - не будь роль у грі вона перевтілюється, стає активною, зацікавленою, набуває позитивних якостей. Використання ігор веде до підвищення творчого потенціалу учнів.

Багато з педагогів - музикантів рекомендують розвинути почуття ритму починати з мовленевих вправ. Так у грі «Заря-Заряниця» у дітей виробляється почуття ритмічного ансамблю, відчуття пульсації дикційна чіткість. Яскравою кульмінацією уроку стає момент, коли вдається точно передати ритмічний малюнок різних героїв у грі в одночасному звучанні.

2. Експериментальна робота з розвитку почуття ритму молодших школярів засобами музично-дидактичних ігор

2.1 Педагогічні умови формування почуття ритму у молодших школярів засобами музично-дидактичних ігор

Формування почуття ритму потребує активного засвоєння музично - ритмічних співвідношень. Цьому сприяють музично - ритмічні рухи, гра на найпростіших ритмічних інструментах, використання складових позначень, закріплених за кожною ритмічною одиницею.

Педагогічний досвід демонструє, що елементарне музикування значно активізує почуття ритму учнів. Воно розвивається в процесі гри знайомих пісень на металофонах і ксилофонах, при виконанні ритмічних акомпаніментів до вокально-хорового репертуару і творам для слухання.

Виконуючи такі завдання, школярі активно слідкують за ритмічним розвитком музики, емоційно переживають, «пропускають» через себе. Для активізації ритмічного почуття дітей не дозволяється використовувати тільки вправи в відриві від «живої» музики. В той же час нецілеспрямовано пропонувати ті чи інші інструментально - ритмічні завдання до творів, які діти не можуть осягнути повністю, в цілому.

Тому для послідовного формування почуття ритму рекомендується використовувати доступні інструментально - пісенні мініатюри, п'єси, інструментовки творів по слуханню музики, наприклад п'єсу М. Ройтерштейна «Кукушка и дятел».

Гра на найпростіших музичних інструментах особливо ефективна на початкових етапах музичного виховання, бо сприяє формуванню музично - слухових уявлень, розкриттю емоційної сутності ритму. Складний інструментальний супровід необхідно завжди пристосовувати до можливостей дітей.

Партитури можна спрощувати чи, навпаки, ускладнювати, а також пропонувати їх в якості прикладу для складання ритмічного супроводу до інших творів. Крім того, вони можуть слугувати в якості зразка в творчих завданнях. Для активізації і послідовного формування почуття ритму, ритмічних навичок використовуються невеликі і нескладні за формою твори, які учні опанували в спів, грі на звуковисотних інструментах чи в процесі слухання.

Розвиток почуття ритму відбувається паралельно в декількох напрямах:

Одне дає дітям розуміння співвідношень різних тривалостей. Інше - забезпечує засвоєння різних ритмічних фігур і через їх запам'ятовування - розвиток внутрішнього ритмічного слуху. Третє закріплює уявлення про сильні та слабкі долі завдяки відтворенню їх пульсації. Четверте сприяє формуванню уявлень про емоційну сутність ритму через інструментальний супровід. Уявлення дітей про емоційну сутність ритму посилюються через забарвлення звучання інструментів, для яких написана та чи інша партія, кожна повинна передавати особливості художнього образу, наприклад: цокання годинника чи стук дощових крапель. Для визначення виразності, зображальності ритмічного супроводу необхідний і аналіз творів.

Активізація музично - ритмічного почуття учнів здійснюється в ігрових ситуаціях за допомогою прилучення асоціативних зв'язків між елементарними ритмічними уявленнями і життєвими явищами, які спостерігаються.

Починати розвивати музично - ритмічне почуття рекомендується з завдань, виконуючи які діти повинні передати на ритмічних інструментах рівномірну пульсацію метричних долей маршової музики під час її виконання педагогом. Виконання такого завдання сприяють рухи під музику, проведення аналогій між пульсацією сильних та слабких долей в музиці і биттям людського серця. Варіанти необхідних пояснень різноманітні. Наприклад, корисно нагадати дітям, що нечіткі удари пульсу людини кажуть лікарю про хворобу пацієнта. Про музику не можна сказати, що вона хвора, однак її виконання з порушенням ритму змінює характер твору і робить, наприклад, музику польки незручною для танка, а музику маршу - для стройового кроку.

Перші завдання, спрямованні на розвиток відчуття пульсації, будуються на основі творів, які мають однаковий темп. Потім в роботу слід включати п'єси з контрастними темпами:» Марш» С Прокоф'єва зі збірника «Дитяча музика» і п'єсу В Ребикова «Медведь».

Відчуття різних швидкостей руху долей у власному виконанні: - активізує в учнів музично - ритмічне почуття;

- допомагає їм з`ясувати зображальність, виразність ритму в музиці.

При виконанні таких завдань школярам пропонується вибирати інструменти для супроводу кожного твору, щоб яскравіше передати художній образ за допомогою даного тембру.

Наступний етап розвитку почуття ритму в інструментальній діяльності дітей - розрізнення чергувань долей сильних та слабких. Завдання, спрямовані на формування уявлень о різноманітній тяжкості долей, даються на добре знайомих учням пісенних мініатюрах, де смислові акценти співпадають з сильною долею кожного такту. Як тільки діти зможуть точно відтворити на інструментах чергування сильних та слабких долей, треба запропонувати їм «записати» всю роботу «пульсу» пісні, написаної в дводольному розмірі. Виділяючи сильні удари рискою перед ними, діти отримують уявлення про запис метру, тактової риски і розміру.

Для активізації цих уявлень можливо запропонувати дітям знайти помилку, спеціально зробленою вчителем в запису «пульсу» у відомій учням пісенній мініатюрі. Паралельно з розвитком в учнів відчуття метроритмічній пульсації в музиці відбувається засвоєння ритмічних фігур, побудованих на чергуванні двох різних ритмічних одиниць - Четвертна і восьма чи четвертна і половинна.

Завдяки цьому діти будуть легко сприймати і свідомо відтворювати співвідношення тривалостей, граючи ритмічні вступи та супроводи.

Засвоєння ритмічних фігур доцільно починати, використовуючи:

а) інструментальний супровід до привітання вчителя і дітей, такі діалоги можуть бути різними за своїм виразно - смисловим змістом:

б) гру «Єхо», в якій вчитель виконує на фортепіано виразний мотив пісні, а діти відповідають повторенням ритмічної фігури цього мотиву на своїх інструментах;

в) інструментально-ритмічну розшифровку складонот музичних загадок і відповідей до них.

Як тільки діти засвоять і почнуть розрізняти довгі та короткі звуки, можливо переходити до виконання супроводів, побудованих на різноманітному ритмічному русі. Групі дітей пропонується супроводжувати спів товаришів рівномірною пульсацією ритмічних долей, в той час як ритмічний рух мелодії пісні будується на тривалостях, які вдвічі коротші чи довші. Якщо інструментальна партія дублює ритмічний малюнок пісні, то учні можуть одночасно співати та грати. Закріпивши уявлення молодших школярів про ритмічний рух мелодії пісні, пульсації долей в музиці і ознайомивши їх з термінами, можливо запропонувати їм самостійно користуватися ними при аналізу партій в партитурах пісень - мініатюр, при виборі супроводу до п'єс по слуханню, до творів вокально-хорового репертуару.

У роботі з інструментальними партитурами діти зі слів вчителя, зі слуху чи за допомогою ритмічного запису знайомляться з побудовою партій. Потім клас ділиться на групи граючих і співаючих, які обмінюються ролями при повторному виконанні твору; ритмічні мотиви вступів до пісень діти опановують, попередньо, наприклад в іграх: «Ехо», «Дразнила», які спрямовані на активізацію почуття ритму, формуванню уявлень про співвідношення ритмічних одиниць, про їх складові позначення, запозичених з системи відносної сольмізації. Як тільки учні засвоюють перші два типи інструментального супроводу, можна включати в урок партитури, де одна з двох партій побудована на остинатній фігурі. При цьому друга партія дублює ритмічний рух мелодії чи фіксує пульсацію долей. З цією партією діти повинні вміти координувати спів. Цьому для виконання інструментально-пісенних мініатюр клас ділиться на групи: одна складається з тих, які грають та співають, а інша - тільки з тих, хто грає. Використанню на уроці партитур з декількома партіями, побудованими на самостійних остинатних ритмічних фігурах, повинна попередньо відбуватися робота з творами, де інструментально-ритмічне остинатне дво-, триголосся виникає, по-перше, поступово і, по-друге, не супроводжує спів, а звучить як зв'язка між куплетами. Крім того, в куплеті цих творів бажано передбачити спеціальну побудову для сольного співу характерної ритмічної фігури кожної партії. При цьому необхідно, щоб кожна остинатна фігура супроводу мотиву пісні, якій сольним інструментальним епізодам. цінність інструментально - ритмічних партій з паузами для розвитку внутрішнього слуху явна. Але вони являють собою для дітей певну складність, тому потребують попередньої підготовки, спеціальних прийомів.

Початкові навички відтворення партитур, побудованих таким чином, можливо формувати на інструментальних п'єсах, написаних за принципом відлуння - «Еха» чи діалогу. Після цього працювати дозволяється над супроводом до пісні, де постійно чергуються удар на сильній долі з паузою на слабкій.

У розвитку почуття ритму вагоме значення мають творчі завдання в формі ігор. Виконання цих завдань потребує попереднього ознайомлення учнів з інструментами, їх музично - зображальними та виразними можливостями, технікою звукоутворення.

На уроках у молодших класах ефективне застосування ігрових методів. Зокрема, дітям подобається виконувати роль вчителя.

Гра задовольняє соціальну потребу дитини в пізнанні навколишньої дійсності й водночас дає їй змогу переноситись у чарівний світ фантазії. Цей світ, очевидно, є надзвичайно принадним, бо спонукає дітей до творення, прийняття й використання ігрових форм, для проникнення в навколишнє і осягнення його розмаїття - предметів, діяльності, стосунків, моралі. Тому спочатку народна, а потім і офіційна педагогіка використовувала гру як засіб навчання й виховання. Гра допомагала б донести до дітей материнську ласку, тепло, настрій та повсякденні турботи сім`ї, найважливіші життєво необхідні справи, взаємини, етичні норми суспільного оточення. Гра як засіб навчання і виховання дітей повинна нести їм радість. Нові, незнані предмети, іграшки завжди цікавлять і захоплюють дитину, спонукають її до дії з ними. Їх приємне, яскраве. різноманітне забарвлення тішить дитину. Допитливість викликають функціональні можливості предметів та іграшок.

Пізнання спочатку найпростіших, а потім складніших способів дій з іграшками та предметами задовольняє дитячу допитливість. приносить дитині радість успіху. Разом з тим дії з предметами створюють передумови для формування власне гри. Діти пізнають реальні можливості предметів, опановують способи дій з ними. Це дає можливість використовувати предмети в уявних ситуацій різних ігор.

Наприклад, знаючи динамічні властивості будівельного матеріалу можна створювати з нього будиночок для ляльки тощо. Якщо дитина натрапляє на труднощі, вчитель підбадьорливим тоном, допомогою відразу ж поліпшує її настрій, додає наснаги, спонукає дитину продовжувати гру, яку він ладен був вже припинити.

2.2 Хід експерименту

Експериментальна робота проводилася протягом 2009-2010 навчального року на базі ЗОШ №13 у паралелях третіх класів 3 - А, 3 - Б. Усього в експерименті брали участь 49 учнів.

В процесі дослідження використовувались констатуючий та формуючий види експерименту. На першому етапі експериментальної роботи був проведений констатуючий експеримент. Його метою було виявлення початкового рівня сформованості почуття ритму у контрольному та експериментальному класах, ефективність творчих завдань з ритму, підготовка до формуючого експерименту. Для цього було виявлено критерії сформованості почуття ритму, а саме:

1. Мотиваційно-ціннісний

1.1 Раціонально - когнітивний:

- орієнтування дитини в питаннях музичного ритму

1.2. Потребово-мотиваційний:

- інтерес до музично - ритмічної діяльності.

1.3. Позитивно - емоційний:

- позитивна емоційна реакція в процесі музично - ритмічної діяльності;

- вільне, розкуте виконання рухів.

1.4. Результативний або творчий:

- виразність рухів;

- узгодження рухів із засобами музичної виразності;

- здібність розрізняти і самостійно створювати ритм;

- відображення в русі характеру музичного твору;

- комбінування, варіативність рухів і їх частин;

- здібність самостійно вибрати атрибути, елементи костюмів для виконання рухів під музику.

Перший рівень - високий.

1. Мотиваційно-ціннісний

1.1 Раціонально - когнітивний:

- орієнтування дитини в питаннях музичного ритму

1.2. Потребово-мотиваційний:

- інтерес до музично - ритмічної діяльності.

1.3. Позитивно - емоційний:

- позитивна емоційна реакція в процесі музично - ритмічної діяльності;

- вільне, розкуте виконання рухів.

1.4. Результативний або творчий:

- виразність рухів;

- узгодження рухів із засобами музичної виразності;

- здібність розрізняти і самостійно створювати ритм;

- відображення в русі характеру музичного твору;

- комбінування, варіативність рухів і їх частин;

- здібність самостійно вибрати атрибути, елементи костюмів для виконання рухів під музику.

Він характерний для учнів з достатньо повним і чітким уявленням про знання доступним дітям норм, вмінь, активним слуханням та відображення прослуханого рухами. Для учнів цього рівня характерним є самостійність у ході засвоєння знань з почуття музичного ритму та їх застосування, спроможність робити висновки, аналізувати, творча самостійність та оригінальність у виконанні відтворення почуття музичного ритму у музично - ритмічних рухів, під час гри на музичних інструментах. Учні мають досить розвинену музичну здібність як почуття музичного ритму.

Діти легко встановлюють контакти з колективом, дітьми, вчителем, дорослими. Вони практично не відчувають труднощів при відтворені ритмічних рухів з однієї вправи в іншу.

Другий рівень - середній. Він притаманний учням з виявлення більшої частини нормативних показників з виявлення почуття музичного ритму, що потребує в деяких випадках зовнішнього підкріплення з боку дорослих.

Учні цього рівня відзначаються загальною сформованістю ритмічного розвитку, достатнім рівнем розвитку навичок, вмінь з почуття музичного ритму. Разом з тим у школярів даного рівня спостерігається:

здатність та прагнення до вираження власного ставлення до почуття музичного ритму з відповідним обґрунтуванням. Більшість школярів цього рівня прагнуть до самоактуалізації у творчій роботі, намагаються отримати задоволення від виконання завдань творчого характеру, нерідко проявляють ініціативність.

Третій рівень - низький.

До цієї групи належать діти, які відзначаються низьким рівнем засвоєння норм та правил успішного прояву музичного ритму, в засвоєнні знання слабко реалізуються в процесі їх реалізації у вправах. Для них характерний слабкий розвиток мотиваційно-ціннісної, раціонально - когнітивної сфер, потребово-мотиваційної, позитивно - емоційної, результативний або творчої сфер. Розвиток такої музичної здібності як почуття ритму розвинені досить слабко.

ІІ етап Формуючий експеримент

На другому етапі дослідження проводився формуючий експеримент, метою якого було виявлення ефект ивності розроблення системи завдань засобами музично - дидактичних ігор, сприяючий розвитку почуття ритму, нами були сформовані завдання:

формування потреби та інтересу до почуття музичного ритму, розвиток оригінального підходу до самостійності при виконанні завдань, а також активного відношення до них учнів, що позитивно відображається на формуванні гармонійно розвиненої особистості.

Формуючий експеримент будувався за принципом забезпечення всіх умов формування почуття музичного ритму. Вона здійснювалася на підставі дотриманні низки умов: поєднання методів. прийомів та форм повинно викликати в учнів певні позитивні емоції.

Почала роботу зі складання плану роботи. Визначила два основних напрямки діяльності:

розвиток емоційної сфери дітей і прилучення їх до азів розвитку почуття музичного ритму. Пропонувала дітям придумати і відобразити у рухах, тобто у ритмічному відношенні завдання. В процесі роботи у вправи приходилось вносити корективи згідно з індивідуальними особливостями кожної дитини.

Виявлення результативності формуючого експерименту проводилося за комплексними методиками, що включали вправи. ігри, спостереження.

Контрольний та заключний експеримент здійснюється на основі опитування.

2.3 Аналіз результатів

У ході експериментальної роботи нами доведено, що рівень сформованості здійснювався за таких педагогічних умов:

1) Вироблення у молодших школярів емоційно - позитивного спрямування на спілкування: шляхом створення сприятливої психологічно комфортної ситуації; підвищення інтересу до музично - ритмічних рухів.

2) Урахування вікових особливостей під час організації сприйняття музичного ритму молодшими школярами.

Аналіз наведених даних свідчить. що вході експерименту відбулося підвищення рівня сформованості почуття музичного ритму молодших школярів.

Найбільший приріст спостерігався в експериментальній групі, причому значно збільшилася кількість учнів з середнім рівнем за рахунок зменшення кількості дітей із низьким рівнем. Але збереження більшості учнів на середньому рівні не свідчить про відсутність змін у сформованості почуття музичного ритму. Воно є результатом переходу учнів з низьким рівнем на середній рівень. Таким чином, приріст середнього рівня відбувався за рахунок низького.

Аналізуючи результати спостережень, числових даних можна засвідчити, що в контрольній групі, де застосовувався традиційний підхід до прояву почуття музичного ритму, яскраво виражених змін не відбулося.

Проведена робота підтвердила доцільність вибраного напряму:

- діти освоїли невербальні засоби;

- рухи дітей стали більш змістовними, виразними, розширився їх музично - ритмічний, тобто руховий запас;

Музично - дидактичні ігри в практиці роботи у школі може використовуватись як засіб розвитку почуття музичного ритму.

Висновки

Необхідність використання засобів музичних здібностей, а саме, почуття музичного ритму на уроках музики відіграє велику роль ще й тому, що саме музика передає почуття людини, передає рухи.

В результаті теоретичної та експериментальної роботи нами були сформульовані такі висновки:

Почуття ритму це складне особистісне утворення, в основі якого лежать музично - ритмічні знання, уміння. навички, задатки загального і специфічного характеру, а також комплекс показників, які виражаються в інтелектуальній, потребово-мотиваційній, позитивно - емоційній, результативній спрямованості особистості та визначаються специфічними проявами в галузі музики і рухів.

Урахування особливостей підготовки музичної здібності такої як почуття музичного ритму дітей молодшого шкільного віку надасть можливість правильно побудувати навчальний процес.

У навчально-дослідній роботі були використані констатуючий та формуючий види педагогічного експерименту, підібраний матеріал до кожного заняття музичний та дидактичний.

У процесі проведення формуючого експерименту діти мали можливість виявити свої здібності у видах діяльності творчого напряму на уроках з музики, завдяки чому відбувався їх творчий музичний розвиток.

Размещено на Allbest.ru