Педагогічна занедбаність молодших школярів: дидактичний аспект

Вчитель, який стикається з небажанням у дітей вчитися, часто, в першу чергу думає про те, як заставити дитину вчитися. Проте, ми можемо виділити основні умови, при яких у таких учнів виникає і розвивається інтерес до навчання.

1. Розвитку пізнавального інтересу, позитивного ставлення до предмету, що вивчається і до самого процесу навчання сприяє така організація навчання, при якій учень вливається у процес самостійного пошуку та відкриття нових знань, вирішує завдання проблемного характеру.

2. Навчальна праця як і будь-який інший вид діяльності цікавою є тоді, коли вона різноманітна.

3. Щодо формування інтересу до предмету, що вивчається, необхідне розуміння значимості, важливості його матеріалу для вивчення інших предметів.

4. Чим більше новий матеріал пов'язаний із раніше засвоєним, тим цікавішим він є для учнів (логіка, систематичність, доступність засвоєного).

5. Навчання не повинно бути ні легким, ні важким, а доступним, а якщо важким, то посильним.

6. Чим частіше перевіряється і оцінюється робота школярів, тим цікавіше їм працювати.

7. Чіткість, емоційність навчального матеріалу поведінка самого вчителя позитивно впливає на школяра, на його відношення до навчання.

І саме тоді, коли дитина стикається із труднощами в навчанні і не може подолати їх самостійно чи з допомогою вчителя, то виникає втрата інтересу. Дитина може загубити віру в власні сили, її невпевненість вкорениться так, що надовго затримає успіхи в навчанні.

Що стосується виховання ставлення учнів до навчальної діяльності, то тут важливу роль відіграють виявлення естетичних аспектів предмету, що вивчається засобами, що формують таке позитивне ставлення, є:

підручник (текстова інформація, малюнки, оформлення підручника);

надбання усної народної творчості (приказки, прислів'я, загадки);

цікаві задачі (ребуси, кросворди тощо);

мова, емоційність викладу вчителя;

різноманітне поєднання форм і способів навчальної діяльності;

твори літератури;

твори мистецтва (картини, репродукції);

засоби наочності;

позитивна атмосфера на уроці тощо.

Як уже зазначалось, чимала роль у подоланні педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку покладено на самого вчителя. Якщо вчителеві самому цікаво добиватися того, щоб даний класний колектив, конкретний учень чи група учнів оволоділи знаннями, уміннями та навичками, сформувати інтерес до навчання, то це обов'язково передасться самим учням, адже діти - це наше обличчя, то якими будуть вони, залежить від нас самих.

В попередженні та подоланні педагогічної занедбаності чимала роль належить розвитку пізнавальних інтересів у молодших школярів. Пізнавальний інтерес сприяє розвитку психічних процесів (мислення, увага, уява, сприймання тощо), формуванню правильної навчальної діяльності, адже знання без інтересу - це формальні знання. Вчителеві не слід думати як заставити дитину вчитися, а як зацікавити, заінтригувати, заохотити її др. Навчання. Хто цікавиться предметом, у того відкриті очі та вуха: треба вміти слухати і вміти бачити [42].

Всі молодші школярі досить чутливі до того, як оцінюють їх знання, уміння. Негативна оцінка має здатність змінити ставлення учня до навчання, до вчителя. Тому вчителеві слід пам'ятати, що оцінка для дитини, перш за все, має емоційне значення. Набування негативних емоцій (негативні оцінки) не сприяє формуванню інтересу до навчання, а навпаки, робить дитину інертною і байдужою.

У стосунках учень-вчитель, учень-батьки важливу роль відіграє зацікавленість особистістю самого школяра.

У занедбаних дітей особливо загострено відчуття справедливості, тому почуття самореалізації і бути успішним не покидає їх, а цьому сприяє адекватна реалістична оцінка.

Здебільшого порівнюють досягнення одних дітей із досягненнями інших. Проте реалістична оцінка повинна ґрунтуватися на порівнянні особистості учня із самим собою. Наприклад: „Ти сьогодні краще підготувався, ніж вчора", „Ти підготуєшся на завтра обов'язково, щоб бути кращим, ніж сьогодні".

При такому порівнянні критерій оцінки відповідає об'єктивному ставленню до невстигаючих учнів, не принижує їх гідності, не вирізняє з-поміж інших однокласників.

Позитивно впливають на успішність учнів наступні слова вчителя: „Ви виконали це завдання, отже я можу на вас покластися і ви допоможете мені в будь-який час”, „Які ви в мене розумні, це завдання було одним з найважчих, і ви розв'язали його” тощо.

Тому основним є не лише виставлення оцінки (позитивна чи негативна), а особистісне ставлення вчителя. Тут мається на увазі підтримка, заохочення, похвала, попередження тощо.

Вчителеві слід зазначати як успіхи, так і невдачі учня. Як можна частіше наголошувати на тому, чого учень навчився і чого, внаслідок власних зусиль і старань може досягнути, а не акцентувати увагу на його труднощі, невміння, недосконалість.

Якщо дитина відчуває певні труднощі з одного чи декількох навчальних предметів, то завдання вчителя - вселити дитині надію, що успіх обов'язково буде. А критикувати учня слід на фоні усього класу. Неврахування цього аспекту може спричинити дію захисних механізмів психіки і ця критика буде відкинена, а якщо й враховується учнем, то позитивного впливу не принесе.

Повага, увага, турбота, підтримка сприяють утвердженню у будь-якої дитини почуття власної значущості, призводить до формування позитивної самооцінки.

„Я ще цього не знаю, але навчусь" або „Мені не вдається гарно та каліграфічно написати, я повинен повправлятися ще” - породжує бажання позитивно змінити ситуацію.

Тому є очевидним, що пізнавальний інтерес учнів до навчальної діяльності формується в тому випадку, коли навчальна діяльність є успішною, а їх можливості оцінюються позитивно.

Правильно організований процес - одна із важливих умов формування пізнавального мотиву у молодшого школяра, який відчуває певні труднощі в навчанні.

Розвиток цього мотиву безпосередньо впливає на успішність, а також на бажання вчитися, пізнавати нове, досягати кращих результатів тощо.

Необхідною умовою успішного навчання є найповніше використання потенційних можливостей кожного учня. Учитель, готуючись до уроку, повинен визначити не тільки його загальну навчально-пізнавальну мету, а й способи досягнення її кожним учнем у процесі індивідуального навчання. Кількість вправ вчитель підбирає відповідно до набутих учнем загально навчальних знань, умінь і навичок. Учитель надає різносторонню допомогу з метою підвищення якості засвоєння навчальної програми кожним учнем. Варто пам'ятати, що темп просування учня у навчально-пізнавальній діяльності є досить стійкою характеристикою його індивідуальних особливостей.

Глибоке знання учителем індивідуально-психологічних здібностей кожного школяра, його сильних і слабких сторін обумовлює правильність вибору методів і прийомів його навчання, ефективність і результативність індивідуального навчання. Безумовно, успіх залежить від учителя, його теоретичної і методичної підготовки. Індивідуальне навчання забезпечує усунення труднощів у навчанні школярів, допомагає виявити індивідуальні особливості, визначити та застосувати оптимальне навантаження для кожного з школярів. Воно забезпечує можливість розвитку всіх сил і здібностей учнів, але спрямовано перш за все на загальний розвиток, що є передумовою для здобуття знань, умінь і навичок. Слід зазначити, що оптимально розвиваючим можна вважати таке навчання, яке розвиває учня із уже досягнутого рівня.

Із вище зазначеного ми можемо узагальнити конкретні методичні рекомендації щодо подолання педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку. А саме:

1. Ефективність навчання визначається зрештою характером відношення учнів до навчання, характером їх навчальної діяльності. Це відношення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну та суспільну значущість навчальної діяльності, чи розуміють вони її крайню необхідність і важливість для самого учня і для суспільства активної, творчої, систематичної і наполегливої роботи.

Тому організація учбового процесу повинна бути такою, щоб кожному учню була зрозуміла особистісна і суспільна значущість його активної, творчої і наполегливої навчальної діяльності.

2. Для того, щоб інтенсифікувати навчальну діяльність кожного учня, недостатньо прямої дії вчителя на учня. Більш ефективним засобом є дія на нього через учнівський колектив. А для цього потрібно, щоб учнівська група була справжнім колективом, референтним по відношенню до кожного його члена.

Тому учбовий процес повинен проводитися в органічній єдності колективних, фронтальних і групових форм навчальних занять при навчальному характері загальної колективної діяльності учнів.

3. Для того, щоб своєчасно виявити будь-яке відставання у навчанні кожного учня і тут же його подолати, поточний контроль повинен мати всезагальний характер. Це значить, що контроль повинен проводитися на кожному елементі змісту навчальної програми, охоплювати одночасно всіх без виключення учнів. Для цього, очевидно, необхідне залучення самих учнів до проведення поточного контролю і оцінки в формі взаємо- і самоконтролю, взаємо- і самооцінки під керівництвом вчителя.

4. Найважливішим чинником підвищення ефективності навчання є суб'єктивний і усвідомлений характер діяльності учня в учбовому процесі. Учень повинен бути не тільки об'єктом педагогічних дій вчителів, але і активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів у організації і проведенні всього навчального процесу. Це означає, що в кожному класі організовується учнівське самоврядування, яке організовує не тільки суспільне життя класу, але й значну частину навчальної роботи (поточний контроль, оцінку та облік навчальної діяльності учнів, взаємодопомогу в заповненні пропусків в окремих учнів, підготовку до уроків і т.д.)

5. Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від розвитку у них здібності до навчання, здатності розумно та правильно вчитися. Для цього вони повинні оволодіти загальними навчальними уміннями і навичками. Тому оволодіння загальними навчальними уміннями і навичками повинно бути чітко зазначеним в організації навчальної діяльності в початкових класах.

6. Ефективність навчальної діяльності учнів зрештою визначається характером їх особливої вихованості, їх етичними та соціальними якостями. Тому навчання повинно проводитися так, щоб воно максимально сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо активної і соціально-зрілої особи.

7. Ефективність навчання, характер ставлення учня до навчальної діяльності залежить і від того, яке життя учня в школі і вдома, чи задовольняє це життя його потреби, особливо потребу в емоційному насиченні, з яким відчуттям він йде в школу, які емоції викликає в нього навчально-виховний процес.

Життя в школі, учбовий процес, уроки і позакласні та позашкільні заняття й заходи повинні бути так організовані, щоб в них могли брати активну участь всі школярі, щоб вони викликали, формували та розвивали в кожного школяра його особисті інтереси та запити. Взаємовідносини між вчителями і учнями повинні бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: вчитель повинен вірити в можливості та сили учня. Він повинен виявляти кращі і сильніші сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем боротися з його слабкими якостями. Для того, щоб долати прогалини в знаннях, вчителеві слід шукати його позитивні якості, особисто створювати умови, щоб кожний учень добився успіху в будь-якій області. Учень, який в школі не досягає успіху, відчуває себе іншим, і тим самим він приречений на неуспіх у навчальній діяльності.

школяр дидактичний педагогічна занедбаність

Висновок

Дослідження проблеми педагогічної занедбаності все більше пов'язується з широким колом соціальних питань, вимагає використання даних всіх наук про людину, індивіда, особистість. Відчувається гостра необхідність систематизації знань про умови, що породжують явище педагогічної занедбаності молодших школярів та розробки шляхів подолання даної проблеми. Суттєвим завданням сучасної дидактики є розкриття сутності педагогічної занедбаності, виявлення її структури, зазначення ознаки, які свідчать про її прояви.

Проблема занедбаності учнів молодшого шкільного віку, яка досліджувалась нами в даній роботі, тісно взаємопов'язана з такими дидактичними категоріями як зміст та процес навчання.

Власне, теоретичне обґрунтування педагогічної занедбаності учнів початкових класів дало можливість сформулювати завдання наукового дослідження, визначити зміст роботи та обґрунтувати ефективність отриманих результатів під час проведення педагогічного експерименту.

Вивчення та аналіз проблеми занедбаності молодших школярів як наукової проблеми сприяє глибокому розкриттю особливостей, специфіки розвитку даної проблеми в психолого-педагогічній літературі, розкриття її сутності через погляди, дослідження, досвід роботи відомих педагогів та психологів.

Особливо ціннісним і ґрунтовним є досвід роботи педагогів-новаторів, який містить теоретичне і практичне обґрунтування явища неуспішності в початковій школі.

Важливу роль в організації процесу навчання в масовій школі початкової ланки освіти відіграє врахування психолого-педагогічних особливостей педагогічної занедбаності молодших школярів. Саме врахування цих вимог полегшуватиме навчання учням, а також сприятиме включенню у навчальну діяльність не лише встигаючих учнів, а й тих, які відчувають певні труднощі в навчанні. Так, як проблема педагогічної занедбаності школярів полягає у несформованості особистості учня як суб'єкта навчальної діяльності чимала роль педагогів і психологів зосереджена щодо визначення причин, що спричиняють явище неуспішності в сучасній школі, яке обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Розвиток особистості учня, вплив навколишнього середовища, вади розумового розвитку, непідготовленість до шкільного життя, навчання та виховання в сім'ї - все це так чи інакше впливає на рівень успішності дітей, на формування теоретичних знань з певних предметів, а також умінь і навичок практичної реалізації набутих знань.

Кожна з причин, що викликає занедбаність школяра в процесі навчання відображає певні підходи щодо її подолання. Тому й знання конкретних причин сприятиме ефективній організації навчання з врахуванням ступеня педагогічної занедбаності.

Теоретико-методичні засади подолання дидактичної занедбаності учня полягає в обґрунтуванні та аналізі конкретних шляхів її подолання, суть яких полягає у педагогічній профілактиці, педагогічній діагностиці, педагогічній терапії та виховній дії. Розробка конкретних шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу полягає у створені сприятливих умов для навчання, виховання невстигаючих учнів.

Чимало уваги в педагогічній літературі звернено щодо використання індивідуального та диференційованого підходів у подоланні педагогічної занедбаності, ефективність яких зазначалась нами в ході проведення експериментального дослідження.

Формулювання робочої гіпотези нашого дослідження вимагало визначення ефективності запропонованих дидактичних умов подолання педагогічної занедбаності шляхом формування пізнавального інтересу в невстигаючих учнів. Важливо сформувати цікавість вивчити хоча б один навчальний предмет. Знання без інтересу - це формальні знання, це знання, які безсистемні, які не будуть основою для "надбудови" нової системи знань в процесі вивчення певних навчальних предметів.

Наслідком навчально-виховного процесу повинен бути глибокий внутрішній пізнавальний інтерес. Тому в процесі навчання поряд із формуванням знань, умінь і навичок слід особливу увагу звертати на розвиток особистості. Немає пізнання - людина не формується як особистість. Навчання передує розвитку. Воно використовує дані розвитку. Як результат, потрібно створювати на уроках можливості для вияву різних якостей особистості школяра, заглиблюючись у внутрішній світ дитини із фіксацією змін її почуттів, емоцій і прагнень, а не лише успішності.

В ході дослідження проблеми педагогічної занедбаності ми дійшли до наступного висновку: ця проблема є досить поширеним явищем початкової школи. Для її успішного вирішення слід враховувати дані дидактики, психології, практики шкільного навчання. Використання провідних методик, що направлені на подолання педагогічної занедбаності сприяють вирішенню даної проблеми в сучасній школі.

Список використаних джерел

Абасов З. Эта вечная проблема - неуспеваемость Директор школы - № 2 - С.22-28.

Агапова І. Подолати неуспішність // Завуч. - 2003. - Березень. - № 7. - С.4-5.

Актуальні питання дидактики. - К.: Вища школа, 1974.

Актуальные вопросы формирования интересов в обучении / Под ред.Г.И. Щукиной. - М.: Просвещение, 1984.

Амонашвили Ш.А. Единство цели. - М.: Просвещение, 1987. - 264с.

Амонашвили Ш.А. Личносно-гуманная основа педагогического процесса. М.: Просвещение, 1990. - 300с.

Андрющенко Т.Ю., Карабаева Н.В. Коррекция психологического развития младших школьников на начальном этапе обучения // Вопросы психологии. - 1993. - № 1. - С.44-53.

Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М.: Ось-89, 1998. - 224 с.

Бабанский Ю.К. Об изучении причин неуспеваемости школьников / Советская педагогика. - 1972. - № 1.

Бабанский Ю.К. О причинах неуспеваемости школьников и путях её предупреждения. - Ростов-на-Дону, 1972.

Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. - М.: Просвещение, 1982. - 320 с.

Бабанский Ю.К. проблемы повышения эффективности педагогических исследований: Дидактический аспект. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.

Бардин К.В. Если ваш ребёнок не хочет учиться. - М.: Знание, 1980. - 94 с

Бардин К.В. Как научить детей учиться. - М.: Знание, 1970. - 115 с.

Бастун Н. Причини невстигання першокласників // Психологія. - 2002. - № 33. - С.16-18.

Бессонова Т. Застосування методів практичної психокорекції у системі психологічно-педагогічного захисту соціально-занедбаних дітей і підлітків // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2002. - № 6. - С.310-316.

Блонский П.П. Школьная неуспеваемость. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение, 1961.

Боденко Б.Н. Выявление некоторых причин трудностей в учение. Научно-практические проблемы школьной психологической службы. - М.: Просвещение, 1987.

Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М., 1968.

Боднар В.І. Вчителю про дітей, які мають труднощі в навчанні // Початкова школа. - 1995. - № 10-11. - С.6-9.

Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении // Советская педагогика. - 1965. - № 7. - С.6-8.

Васьківська С.В. Навчати вчитися або як допомагати молодшому школяреві в навчанні // Початкова школа. - 1994. - № 6. - С.10-12.

Вахрушев С.В. Психодиагностика трудностей в обучении учителями начальных классов. - М.: Педагогика, 1995.

Венгер Л. Трудные дети // Дошкольное воспитание. - 1996. - № 1. - С.66 73.

Верцинская А.Н. Индивидуальная работа с учащимися. - М.: Народное образование, 1983. - 143 с.

Виноградова-Бондаренко. Організація індивідуального навчання сільських школярів із зниженими здібностями // Управління школою. - 2004. № 25-26. - С.25-26.

Вихрущ В.О. Методичні рекомендації до написання дипломних та випускних робіт. - Тернопіль, 2001. - 224 с.

Гельмонт А.М. О причинах неуспеваемости и путях её преодоления. - М., 1954.

Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання. - М., 1954.

Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання. - М., 1963.

Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся в общеобразовательной школе: Начальное и среднее звено. - К., 1994.

Гильбух Ю.З. Психолого-педагогические основы индвидуального подхода к слабоуспевающим ученикам: Пособие для учителей классов выравнивания. К., 1985.

Громицкая А.С. Научить думать и действовать. - М.: Просвещение, 1991.

Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под ред. Б.П. Есипова. - М.: АПН, 1957. - 519 с.

Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе. - М.: АПН, 1960. - 450 с.

Демиденко В.К. Виховання інтересу в учнів до навчання. - К.: Знання, 1978. - 342 с.

Дощицина З.В. Оценка степени готовности детей к обучению в школе в условиях разноуравневой дифференциации. - М., 1994.

Дубровина А.Г. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. - М.: Педагогика, 1991. - 230с.

Ефимова Н.В. Диагностика и коррекция мотивации учения у дошкольников и младших школьников. - М.: Педагогика, 1991.

Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. - М.: Педагогика, 1982. - 160 с.

Ілляшенко Т. Чому їм важко вчитися? Діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів. - К.: Початкова школа, 2003. - С.61-63.

Кириленко Г.А., Ілюхіна О.О. Психологічна характеристика причин неуспішності молодших школярів // Рідна школа. - 1992. - № 2-4. - С.11-13.

Калмикова З.И. Проблема преодоления неуспеваемости глазами психолога. - М.: Знание, 1982. - 95 с.

Кравець Н. Засвоєння знань дітьми, які мають труднощі у навчанні // Психолого-педагогічний практикум. - 2003. - №12. - С.7-10.

Костромина С.М. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М.: Ось-89, 1998. - 224с.

Кузьма М.І., Талапканин М.І. Основи психодіагностики розвитку молодшого школяра // Психолого-педагогічний практикум. - 2003. - №110. - С.8-12.

Кучерява Г. Важкі діти // Шкільний світ. - 2001. - № 39. - С.5-6.

Лисенкова С.М. Когда легко учиться. - М.: Просвещение, 1989. - 154с.

Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность в учебной деятельности. - М.: Просвещение. - 1968. - 456с.

Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / За ред. Савченко О.Я. - К.: Радянська школа, 1990. - 100 с.

Локалова Н.П. Как помочь слабоуспеваемому ребёнку. - М.: Ось-89, 2005. 96 с.

Лукоенов К.Е. Если вашему ребёнку трудно учиться. - М.: Знание, 1980. - 84 с.

Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М.: Педагогика, 1990. - 128 с.

Менчинская Н.А. Краткий обзор состояния проблемы неуспеваемости школьников / Под ред. Н.А. Менчиской. - М.: Педагогика, 1971. - С.8-31.

Морозова Н.Г. О позитивном интересе. - М.: Педагогика, 1979.

Мурачковский Н.И. Як попередити неуспішність школярів. - Мінськ: Народна освіта, 1977. - 425с.

Мурачковский Н.И. Типы неуспевающих школьников. - М: Просвещение, 1971. - 168с.

Обучение и развитие. / Под ред. Л.В. Занкова. - М.: Педагогика, 1994.

Овчаров Р.В. Взаимодействие семьи, детского сада и школы в предупреждении педагогической запущенности детей. - М.: Педагогика, 1994.

Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. - М.: ТЦ Сфера, 1996. - 240 с.

Овчарова Р.В. Социально-педагогическая запущенность в детском возрасте. - М.: Педагогика, 1995. - 283 с.

Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 480 с.

Овчарова Р.В. Технология практического психолога образования - М.: ТЦ Сфера, 2000. - 448 с.

Оконь В. Введение в общую дидактику. - М.: Высшая школа. - 1990. - 382с.

Педагогічний експеримент: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів / Під ред. Євдокимова В.І., Агапова Т.П. - К.: Знання, 2001. - 148 с.

Психологические проблемы неуспеваемости школьников / Под ред. Н.А. Менчинской. - М.: Педагогика, 1971. - 272 с.

Психологическое развитие младших школьников / Под ред.В. В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1990.

Психолого-педагогічна діагностика та корекція у класах вирівнювання Початкова школа. - 1991. - № 8. - С.9-10.

Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогика, 1987.

Раттер М. Помощь трудным детям / Под ред. Спиваковской А.С. - М.: Прогресс, 1987.

Рева Ю. "Важкі" діти: досвід психологічної корекції // Завуч. - 2001. - № 13. - С.8-9.

Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной, М.К. Акимова. - М.: Просвещение, 1991. - 303 с.

Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. - М.: Владос, 1996.

Роттенберг В.С., Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 239 с.

Савченко К. Психологічні чинники і фактори неуспішності молодших школярів // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість. - К.: Знання, 1999. - С.115-118.

Семиченко П. М.399 задач для развития ребёнка. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. - 231 с.

Скаткин Л.М. Как помогать детям хорошо учиться в начальных классах. - М.: АПНРСФСР, 1953. - 80с.

Славина Л.С. Индивидуальный подход к неуспевающим и недисциплинированным ученикам. - М.: АПНРСФСР, 1958. - 115с.

Спионек Х. Нарушение развития детей начальных школ и испытываемое ими затруднение в учебной деятельности // Дефектология. - 1972. -№ 2. - С.8-9.

Спицын Н.П. Откуда берутся "трудновоспитуемые" дети // Начальная школа. - 1998. - № 2. - С.92-97.

Степанов В.Г. Психология трудных школьников: Учебное пособие. - М.: Академия. - 2001. - 336с.

Стороженко Н.П. Как помогать детям хорошо учиться? - М.: Учпедиздат, 1951. - 225с.

Стрюк К. „Важкі” діти чи „важкі” вихователі? // Дошкільне виховання. 2000. - № 12. - С.10-12.

Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - В 5 т. - Т.5. - К.: Радянська школа, 1977. - 612с.

Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников. - М.: Просвещение, 1988. - 174с.

Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.: Педагогика, 1990. - 452с.

Учимся общаться с ребёнком / Под общ. ред.В.А. Петровского. - М.: Педагогика, 1993. - 360с.

Цетлин В.С. Доступность и трудность в обучении. - М.: Знание, 1984. - 79с.

Цетлин В.С. Неуспеваемость школьников и её предупреждение. - М.: Педагогика, 1977. - 119с.

Цукерман Г.А. Как младшие школьники учатся учиться? - М.: Рига-Эксперимент, 2000. - 224с.

Цукерман Г.А. Школьные трудности благополучных детей. - М.: Знание , 1989. - 190с.

Шклярська С.М. Індивідуальна робота з слабовстигаючими. - Початкова школа, 1988. - № 2. - С.29-30.

Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М.: Педагогика, 1996. - 242с.

Додаток А

Анкета для учнів

Школа____________________________________________ Клас_______

Які з навчальних предметів подобаються вам?

Які навчальні предмети викликають у вас труднощі?

З яких уроків ти встигаєш?

На вашу думку, що заважає учням вчитися?

Хто допомагає вам у навчанні?

а) батьки

б) вчитель

в) однокласники

г) завжди самостійно виконую будь-які навчальні завдання.

Що б ви порадили учням, яким важко вчитися?

а) слухати вчителя

б) бути уважним

в) виконувати домашні завдання

г) більше читати, цікавитись новим матеріалом.

Що, на вашу думку, допомагає учням вчитися?

а) старанність

б) бажання вчитися

в) бажання пізнавати те, що невідоме

г) сам вчитель

ґ) “хочу все знати!"

Анкета для вчителів

Проблема педагогічної занедбаності молодших школярів

Школа____________________________________________ Клас_______

1. Чи є у вашому класі педагогічно занедбані діти?

так

ні

2. Чи вважаєте ви проблему педагогічної занедбаності актуальною на сьогодні?

Чому?_______________________________________________________

3. Що є причиною педагогічної занедбаності молодших школярів?

недосконалість навчально-виховного процесу

педагогічна некомпетентність вчителя

навчання і виховання в сім'ї

вади в загальному розвитку дитини

вплив навколишнього середовища

жодна з наведених причин

Інше________________________________________________________

4. Чи є на вашу думку ефективною умова співпраці школи і сім'ї у попередженні педагогічної запущеності?

Чому?____________________________

5. Чи співпрацюєте ви з сім'єю педагогічно занедбаного учня?

взагалі не співпрацюю

співпрацюю “для галочки"

залежно від успіхів і неуспіхів самого учня

вважаю це неефективним

інколи

6. Чи є у вашій школі окремі класи, де навчаються лише учні, що не встигають у навчанні?

так

ні

7. Чи вважаєте обов'язковим впровадження таких класів у кожній школі?

Чому?______________________________________________________

8. Які види робіт з педагогічно занедбаними учнями використовуєте в навчально-виховній роботі?

диференційований підхід

індивідуальний підхід

підбір ефективних методів, форм, прийомів роботи

співпраця школи і сім'ї

формування в групі позитивної, доброї атмосфери в міжособистісних стосунках

9. Які прийоми впливу на педагогічно занедбаного учня слід використовувати вчителю?

Чому?_______________________________________________________

10. Якими методичними матеріалами користуєтесь у роботі з педагогічно занедбаними школярами?

журнальні публікації

газетні матеріали

соціальна педагогічна література з даного питання (вкажіть яка)

психологічна література

11. Які проблеми у роботі з педагогічно занедбаними учнями залишились для вас невирішені (що викликає труднощі)?______________________________

Дякуємо за співпрацю

Додаток Б

І. Завдання і вправи репродуктивного характеру

Вправа № 1.

Школярам пропонують без помилок переписати наступні рядки

а) АММАДАМА РЕБЕРГЕ АССАМАСА

ГЕКСКЛАЛЛА ЕССАНЕССАС ДЕТАЛЛАТА

б) ЕНАЛССТАДЕ ЕНАДСЛАТ ЕТАЛЬТАРРС

УСОКГАТА ЛИММОДОРА КЛАТИМОР

в) РЕТЕБРЕРТА НОРАСОТАННА ДЕБАРУГА

КАЛЛИХАРРА ФИЛЛИТАДЕРРА

г) ГРУММОПД

ґ) ВАТЕРПРООФЕТТА

СЕРЕФИННЕТАСТОЛЕ ЕММАСЕДАТОНОВ

д) ГРАСЕМБЛАДОВУНТ

е) ГРОДЕРАСТВЕРАТОНА

ХЛОРОФОНИМАТА ДАРРИСВАТЕНОРРА

є) ЛАЙОНОСАНДЕРА

ж) МИНОСЕПРИТАМАТОРЕНТАЛИ

ТЕЛИГРАНТОЛЛИАДЗЕ

з) МАЗОВРАТОНИЛОТОЗАКОН

и) МУСЕРЛОНГРИНАВУПТИМОНАТОЛИГР

АФУНИТАРЕ

і) АДСЕЛАНОГРИВАНТЕБЮДАРОЧАН

ї) БЕРМОТИНАВУЧИГТОДЕБШОЖАНУЙМ

СТЕНАТУРЕПВАДИОЛЮЗГЛНИЧЕВЯН

й) ОСТИМАРЕ

Вправа № 2.

Гра "Число-контролер"

Учні отримують картки з завданнями:

12 + 8 · 2 = 20 + 5 · 1= 18 - 2 - 9 =

14 - 5 · 2 = 4 · 2 - 7 = 35 + 5 + 3 =

Розв'язавши дані приклади, вони можуть проконтролювати себе - якщо суму всіх результатів поділити на 2, то отримаємо число 54.

Вправа № 3.

Завдання у вигляді гри "Сходинки"

Кожній парі дітей дають одну картку з завданням:

45

40+562-17

52-252+10

44+860-8

Старт 49-551+9Старт

Приклади складені так, що відповідь одного є початком другого. Відповідь кожного прикладу записують на верхній сходинці.

Вправа № 4.

Вчитель говорить слова, а учень повинен давати відповідь, що більше чи менше; що коротше, що довше.

Змія чи черв'як? Хто довший? Чому?

Хвіст чи хвостик? Що коротше? Чому?

Кіт чи кит? Хто більший? Чому?

Яблуко чи слива? Що менше? Чому?

ІІ. Завдання на розвиток психічних процесів

Вправа № 1. (Розвиток уваги, спостережливості)

Серед літерного тексту вміщені слова. Дитина повинна знайти і підкреслити ці слова.

Наприклад:

бсонцеітанустілрюквікновокеіттущмашина

прстиросумкавднукіттпартасоттчеврбайручка

Вправа № 2. (Розвиток логіки, мислення, уваги)

Необхідно розмістити в вільних клітинках квадрату № 2, в порядку зростання числа, які зазначені в квадраті під № 1.

5	12	1	7
10	3	9	16
14	6	11	2

Вправа № 3. (Розвиток уваги, спостережливості)

Запропоновано ряд букв, які записано одна біля одної. Спочатку потрібно викреслити всі голосні букви, крім голосної о. Далі викреслити з ряду ті букви, які є в слові сто (діти викреслюють букви с, т, о).

краомтмлвиубдивчщстуопдлмвгосьтуппзьожозвуктьщчф

Вправа № 4. (Розвиток пам'яті)

Вчитель записує на дошці слова. Учні впродовж декількох секунд дивляться на дошку, запам'ятовують їх, вчитель витирає їх з дошки, а учні записують ці слова на картках. Далі вчитель зачитує вірш, в якому є ці слова, а учні повинні показати їх на картці (кожне слово пишуть на окремому листку). Спочатку давати не менше 5-6 слів, а далі - збільшувати їх кількість.

Вправа № 5. (Стимулювання пам'яті, розвиток мислення)

Перед учнем розкладають 15-20 картинок з зображенням окремих предметів (наприклад, яблуко, тролейбус, чайник, літак, ручка, автомобіль, собака, прапорець, сумка і т.д.).

Учневі кажуть: "Я зараз назву тобі декілька слів. Подивись уважно на ці картинки, вибери з них ту, яка допоможе тобі запам'ятати це слово і відклади її в сторону".

Вчитель зачитує перше слово. Після цього, як учень відкладе потрібну картинку, продовжує читати наступне слово і т.д. Далі учень повинен відтворити ці слова. Для цього бере по черзі відкладені картинки і з їх допомогою пригадує слова, які були названі.

Вправа № 6. (Розвиток уваги, спостереження, уяви)

Учневі пропонують запам'ятати 5-6 слів. Після цього з 10-15 зображень-картинок вибрати ті, які відповідають запам'ятованим словам. Поступово кількість картинок можна збільшувати.

Вправа № 7. (Розвиток спостережливості, мислення, пам'яті)

Знайти відмінності у малюнках.

Можна запропонувати це завдання по парах або в групі, де кожний по черзі називає відмінну ознаку; або для окремого учня.

"Знайди відмінності"

"Знайди відмінності"

Вправа № 8. (Розвиток спостережливості, уваги, пам'яті, мислення)

Учневі пропонують малюнок із зображенням фігурок, в кожному рядку по 8 малюнків (Див. Малюнок 1).

Зразки завдань:

а) підкресли (підрахуй) дівчаток з чорними (білими) бантиками;

б) підкресли (підрахуй) дівчаток з чорним волоссям і чорними бантиками;

в) підкресли (підрахуй) дівчаток з білим волоссям і білими бантиками;

г) підкресли (підрахуй) дівчаток з білим волоссям і чорними бантиками;

ґ) підкресли (підрахуй) дівчаток з чорним волоссям і білими бантиками.

Аналогічно можна провести завдання з зображеннями свинок (Див. Малюнок 2). Такі варіанти завдання:

а) підкресли, підрахуй веселих свинок;

б) підкресли, підрахуй (невеселих, сумних) свинок (з одним вушком);

в) підкресли, підрахуй свинок (сумних) з двома (одним) ушками з гривкою.

Завдання ускладнюються поступово: а), б), в).

Малюнок 1.



Малюнок 2.

Вправа № 8. (Розвиток логіки, мислення, уяви)

Подана фігура із 6-ти квадратів. Потрібно забрати 2 палички так, щоб залишилось 4 квадрати".

Подана фігура схожа на стрілу. Потрібно перекласти 4 палички так, щоб утворилось 4 трикутнички".

"Утвори два однакових квадрати із 7 паличок".

ІІІ. Завдання на розвиток творчої та самостійної діяльності.

Завдання № 1.

"Плямографія"

Дитині пропонують поставити різноманітні плямки з допомогою будь-якого виду фарб і дати можливість фарбі розтектись по аркуші паперу. Побачивши образ, домалювати його елементи (вуха, носик), придумати йому назву.

Вправа-гра № 2.

"Художник"

На індивідуальному аркуші паперу, розграфленому на 10 клітинок, дитина малює в кожній клітинці (значок чи символ) предмет, названий вчителем. Інтервал - до 1 хв.

Завдання № 3.

Вчитель повільно, без повторів, зачитує невеликий текст (проза, вірші), а діти на індивідуальних аркушах паперу замальовують почуте.

Завдання № 4.

"Домалюй"

Педагог малює фігуру, а учень повинен домалювати образ.



Завдання № 5.

"На що воно схоже?"

Завдання № 6.

"Доповни до …"



Завдання № 7.

"Прикрий очі і уяви собі такі картинки"

Ліс весною

Лісова галявина

Лісові дерева

Лісові жителі

"А тепер візьми аркуш і склади декілька речень, які допоможуть тобі потрапити туди і побачити це".

Додаток В

Використання пізнавальних завдань на різних етапах уроку для педагогічно занедбаних учнів (уроки зв'язного мовлення).

Ці завдання можна давати виконувати учням у таких формах:

індивідуально

колективно

Урок 1. Твір-опис на основі власних спостережень “Калина під моїм вікном”

Готуючись до цього уроку, вчитель може запропонувати учням виконати такі завдання:

1. Знайти вірші, твори, прислів'я, приказки, загадки про калину.

2. Підготувати розповідь: “Калина - рослина-символ України".

3. Знайти опис калини (з твору, з легенд).

4. Знайти цікавий матеріал про цілющі властивості калини.

5. Підібрати декілька прикметників (до 10), які характеризують красу калини.

6. Підготувати розповідь на тему: “Калина - що це за рослина?".

7. Віднайти ілюстрації, на яких зображений кущ калини.

8. Підготувати виставку малюнків на тему: “Калина під моїм вікном".

Кожне з цих завдань можна використати на певному етапі уроку:

І. Актуалізація опорних знань учнів - завдання під номером 1, 7.

ІІ. Вивчення нового матеріалу - такі завдання, як - 2, 3, 4, 5, 6.

ІІІ. Підсумок уроку - 1, 8.

Перед написання твору-опису на задану тему, варто запропонувати слабшим учням - картки з деформованими реченнями:

Невисокий, калина, але, кущ, пишний.

Символ, кущ, України, калина.

Не, любить, вологих, у, рости, місцях.

Червоніють, восени, грона, важкі, соком, калини, налиті.

Шанують, здавна, і, красу, її, лікувальні, властивості, за, люди.

Урок 2. Текст-розповідь. Складання розповіді за планом і опорними словами на тему: “Моє місто (село)”

Види пізнавальних і творчих завдань:

Розпитати батьків (дідусів, бабусь) про своє місто (село).

Знайти легенди, чому так називається твоє місто (село).

Підібрати до 10 прикметників і більше, якими можна описати твоє місто (село).

Знайти ілюстрації, на яких зображене твоє рідне місце.

Знайти цікавий матеріал, чим багата і славиться твоя рідна земля.

Підготувати розповідь на тему: “Моя Батьківщина".

Підготувати виставку малюнків на тему: “Моє рідне місто (село)”.

Знайти прислів'я, приказки про рідне місто (село), Батьківщину.

Завдання по групам: учні-“екскурсоводи", які готують матеріал про найцікавіші куточки свого міста (села).

І. Актуалізація опорних знань учнів - завдання - 8.

ІІ. Вивчення нового матеріалу - такі завдання, як - 2, 3, 4, 5, 6, 9.

ІІІ. Підсумок уроку - 5, 7.

Таким чином, використання таких завдань сприятиме розвитку пізнавального інтересу в учнів, їх пошукової і самостійної діяльності. Робота на уроці організовується таким чином, що вчитель з допомогою учнів разом повідомляють один одному про те цікаве, з чим вони стикнулися при підготовці і як справжні дослідники діляться власними успіхами і результатами. Це стимулює потребу у дітей не лише готуватися до заняття, але потребу віднайти те, що цікаво їх і про що вони хотіли б почути.

Додаток Г

Види індивідуальної роботи	Позитивний вплив, що здійснюється на учня за допомогою цих видів
Бесіда	Активізує до роботи. Розкриваються позитивні індивідуальні психологічні риси характеру учня. Бере на себе роль мотиваційного складника.
Індивідуальні завдання	Допомагають розкрити внутрішній потенціал учня, всі його можливості щодо вивчення того чи іншого предмету
Робота з батьками	Налагоджує зв'язок з сім'єю. Дає можливість всебічного нагляду та впливу на дитину.
Диференційований підхід	Дає можливість учневі не випадати з колективу, бути в центрі його розвитку та розвиватись разом з ним.

Размещено на Allbest.ru