Використання наочності на уроках у початкових класах

Розрізна азбука згодиться як демонстраційний посібник і як роздавальний матеріал, що є в кожного учня (вкладка Букваря). Він особливо корисний у малокомплектних школах та для слабших учнів. Букви можна використати кожну окремо, на відміну від тексту. Літери розрізної азбуки великі, і діти на початку навчання грамоти легше читають їх. Вони використовуються і для підготовки першокласників до письма.

Прийоми роботи з розрізною азбукою різноманітні. Наприклад, при виконанні аналітичних і синтетичних вправ.

1. Для зіставлення звуків і букв. Вивчивши й закріпивши новий звук, вчитель показує відповідну літеру. Діти усвідомлено порівнюють їх, а також відповідний склад, вимовлене слово на слух і викладене з букв розрізної азбуки.

2. Для запам'ятовування нової літери (вчитель пояснює, з яких частин вона складається, показує місце букви в алфавіті чи касі).

3. У вправах на повторення та закріплення вивчених букв.

Наприклад, вчитель ставить на набірне полотно літеру, що позначає приголосний звук, по черзі додає інші, що позначають голосні, а школярі читають склади: ла, ло, лу, ле, лі. Інколи учні змішують графічне зображення (ш- щ, и - н, н - п, у - ч, п - т та ін.). Для кращого запам'ятовування букв учитель попарно показує їх, а діти читають хором. Можна називати слова чи показувати предметні малюнки, які починаються літерами для повторення (учні піднімають відповідні букви: Наталя - Петрик, широкий - щасливий, пенал - нитки тощо). Така робота з розрізною азбукою допоможе школярам правильно читати слова і тексти у Букварі.

4. Для добору вчителем матеріалу до Букваря, варіантів складів та слів з новою буквою, яких немає в книжці.

5. Для вироблення навичок поскладового читання.

Часто перед тим, як перейти до читання, окремі слова, важкі за будовою, учні складають з розрізної азбуки, читають їх по складах та суцільно. Одночасно привчаються асоціювати звук і букву.

6. Першокласники вчаться читати склади і слова зі зміною букв у них (коса- коза, шити - жити, ворона - ворота, слива - злива, дерево - дешево), з нарощуванням букв і складів (міст - місто - місток, рука - рукав, риби -гриби, липа - влила - вилила, рада - порада, лава - слава, пила - пилка, пара -парта, сон - слон).

7. Організовуються ігри, в які охоче включаються всі діти. Так, на набірному полотні виставляється слово, де пропущені голосні (це можуть виконувати сильніші учні). Слабші школярі повинні вставити відповідну букву: кл.с, р.к, п.рта, д.шка, ол.вець.

8. Виробляються навички правильного орфографічного письма без пропусків букв, перекручування складів. Запобігши можливій помилці (учні виклали це слово з розрізної азбуки), вчитель більше уваги звертає на правильність написання букв та їх поєднання у слова.

9. Для диференційованого навчання пропонувати дітям з різною підготовкою для складання слова більшої чи меншої трудності. Можна використати гру "Хто швидше?". Вчитель називає букву з, а учні складають свої слова: зірка, зошит, Зоряна, забудько, завдання, завірюха, завод, завтра, загадка, задача...

З картками розрізної азбуки проводиться гра "Жива азбука". За завданням вчителя учні виходять до дошки і одержують по 1 букві. Потім з цим букв "утворюють" названі вчителем слова, займаючи певне місце. Наприклад, слово директор. Далі з цих же букв складають нові: рот, кит, три, роки, ти. Із слова абрикос виходить цілий набір слів: коса, рак, сир, рис, роси, соки, кора, краб. отже, розрізна азбука виробляє у дітей навички буквоскладання, читання слів складами, сприяє плавному читанню.

На першому етапі навчання грамоти в букварний період, формуючи позиційне читання слів, використовується пересувна азбука. Це абак, що складається з планок із віконечками (від трьох до п'яти). Планка подвійна, розрізи наскрізні, поля між ними пошиті. Через віконечка просувається стрічка з буквами, порядок яких відповідає тому чи іншому прийому синтезування. Пересувна азбука має такий вигляд.

Його можна використовувати для колективної та індивідуальної роботи. Наприклад, за цим набором можна скласти такі слова: жар, жир, жук, жах, жом, шар, мир, м 'яз, м 'яч, міх, мак, лис, лід, лев, лин, ліс, ніс, ніж; сом, сік, сад, сум, сук, біб, бук, бак, рід, ріж; рік, ріс, він, віз, вік, в 'юк, в 'яз, вид, гул, гак, газ, гас, гук, ген, дар, дим, дім, дощ, дуб, дід, душ, кіт, кит, кущ, зуб, зал, зір, віл.

У процесі навчання грамоти проводяться вправи з різними складами. На кожну вивчену букву вчитель виготовляє певну їх кількість. Працюючи з картками, учні добирають склади за подібністю: ни - ні, су - сю, та - тя, ло -льо...

А можна запропонувати до певної частини додати інші і прочитати утворені слова; за поданим складом відгадати слова. Наприклад, -ра (рама, ранок, радий, радист, ранець, рана, разом).

Робота над складами поєднується з використанням малюнків. Учитель вивішує на дошці кілька їх. Учні називають зображені предмети і з певних складів викладають слова, або ж закінчують слово за даним складом. Так можна вчити дітей читати склади і слова злито.

Для вироблення навичок свідомого читання вчитель широко використовує картки зі словами, яких немає в Букварі. Наприклад, до с. 48-49 можна викласти такі слова і речення: сини, окуні, Антон, сани, вікно, Микита, ноти, місто, Тарас, кіно, кіоск, Лариса. Тут високі липи й осики. Там сосни. Ніна та Іра - санітари.

Застосування карток зі складами полегшує процес опанування і закріплення звуків та букв, допомагає швидше засвоїти виучуване, дає можливість урізноманітнити форми роботи з навчання грамоти, підвищує активність учнів.

У практиці роботи вчителів перших класів потрібно широко використовувати порівняльні таблиці складів, як-от:

Для ефективних вправ у позиційному читанні прямих складів рекомендується така схема:

На цупкому аркуші паперу друкують букви для позначення голосних звуків. Зліва наклеюють кишеньку з віконечком, через яке добре буде видно вкладену літеру. Учні знають, що вимова приголосного залежить від того, який наступний голосний. У міру вивчення їх буква замінюється.

Працюючи з такою таблицею, дітям пропонується доповнити складами слова. Засвоївши прямі склади, учні читають з наростанням букв у словах. Для цього зліва від першої кишеньки роблять ще одну, куди вставляють відповідну букву.

Підсумком вивчення букв на позначення голосних звуків може бути колективне складання таблиці, яка відображає взаємозв'язок між звуками і буквами у системі голосних:

Велике значення має використання на уроках навчання грамоти демонстраційних карток, на яких написані окремі слова. З них монтується рухома таблиця. Наприклад, вчитель виставляє ряд карток зі словами, а учні повинні дібрати тільки ті, що відрізняються однією буквою. Скажімо, з карток коза, грип, рис, рак, мак, коса, ріс, гриб учні складають таблицю:

Рак - мак

Рис - ріс

Коза -- коса

Грип - гриб

Можна запропонувати скласти з цими словами речення. Наочність необхідна і тоді, коли учні оволодівають такими абстрактними поняттями, як "речення", "слово", "склад", "звук". Щоб уявити їх конкретно, треба використати блок з фішками. У вчителя - великий демонстраційний блок, в учнів - індивідуальні. За допомогою фішок вони моделюють слова, позначаючи голосні звуки крапкою (.), приголосні тверді - однією лінією (-), м'які - двома ( = ). Зображення звукової структури слова - це безпосередньо мовно-зорова наочність. Корисними стануть таблиці типу:

Учні повинні провести лінію від слова до схеми. Потім вимовляють його, послідовно називають звуки, порівнюють зміст схеми зі звуковим складом слова.

До наочних посібників належать і складові моделі слів. Першокласники використовують їх 6:

За допомогою таких карток-моделей можна проводити усні словникові диктанти із завданнями: дібрати слова за певною моделлю; дібрати відповідну модель до предметного малюнка.

Корисними є схеми, за допомогою яких передається структура речень, їх інтонаційна характеристика і деякі елементи орфографії (велика буква на

початку речення, в іменах, прізвищах людей, кличках тварин, назвах географічних пунктів):

Світить яскраве сонечко. Котик Васько п 'є молоко. Всі на урок!

Цікавою є "Азбука у загадках" - це добірка із відгадками, в яких закладені букви, що позначають виучувані звуки. Наприклад:

Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід.

(Лисиця)

Використовуючи їх, вчитель готує учнів до роботи з текстом. Можна використовувати різні види роботи із загадками: пояснити зміст загадки; записати чи викласти з розрізної азбуки слово-відгадку; скласти звукову модель слова-відгадки; зробити звуковий, звуко-буквений чи складовий її аналіз; поставити запитання до певного слова; скласти речення зі словом-відгадкою.

Цікавими є таблиці для проведення мовних ігор.

Проте для вчителя важливо дотримуватися доцільних норм і не перетворювати урок у надмірне нагромадження додаткового матеріалу.

Не можна не погодитись з Ю. К. Бабанським, що "надмірне захоплення наочністю веде до загальмування розвитку абстрактного мислення, без якого неможливе ефективне пізнання дійсності. Часте використання наочності розсіює увагу учнів, відволікає їх від пізнання головної ідеї теми, особливо, коли мова йде про учнів не з наочно-образною, а з словесно-логічною пам'яттю" [1, С. 177]. Слово вчителя зможе виконати роль "знаряддя пізнання", якщо воно пов'язане з чуттєвим досвідом дітей шляхом застосування різних видів наочності.

2.2 Використання наочності на уроках математики

Найважливіше у роботі вчителя на уроках математики - активізувати пізнавальну діяльність учнів. Засобів для цього є чимало. Це дидактичні ігри, і проблемні ситуації, і цікаві задачі. Ми ж спинимося на наочних посібниках, які на наш погляд варто застосовувати на різних етапах навчання і з різною метою. Посібники дають змогу урізноманітнити навчальний процес, зробити його більш плідним, цікавим, ефективно організувати як колективну, так і індивідуальну роботу. Так, під час вивчення нумерації в межах першого десятка можна застосовувати картки з числами, що мають вигляд кругів з держаками (рис. 1).

Роздавши ці 10 карток учням - учасникам гри, вчитель пропонує позмагатися у швидкісній лічбі як у прямому, так і в зворотному порядку, можна запропонувати й інші вправи - на порівняння чисел, їх склад. Потім гру повторюють з іншою групою учнів.

Робота продовжується за настінною таблицею натурального ряду чисел 1-10, але завдання пропонуються інші. Наприклад:

1. Назвіть числа, які слідують за числом 5;

2. Назвіть числа, менші ніж 8;

3. Між якими числами знаходиться число 3?

Вправи з лічби змінюються геометричними. Тут теж застосовуються наочні посібники. Вони мають вигляд поділеного на 4 частини круга з геометричними фігурами (рис. 2), поверх якого шарнірно припасовано інший, чистий круг, що обертається з вирізом у вигляді Ул його (рис. 3).

Дітям пропонується для огляду протягом 2-3 с одна з чотирьох сукупностей геометричних фігур (рис. 4). Потім ця сукупність перекривається, а учні по пам'яті називають, скільки всього фігур вони бачили, яких саме, якого кольору, коментують положення кожної (угорі, внизу, посередині, ліворуч чи праворуч).

Зацікавлює дітей гра "Живі числа". Учитель показує картку на якій зображено знаки >, < чи =. В учнів у цей час в раках картки з числами від 1 до 10 - по одній у кожного. У відповідь на запитання: "Які числа мають стати ліворуч і праворуч від мене?" - вибігають тільки ті, хто має картку з потрібним числом, стають поруч з вчителем й ілюструють приклади. Наприклад, 5>4, 6>5 (або 3<4, 7<8, 5=5 - залежно від того, який показано знак). Решта дітей перевіряє правильність "запису" цих прикладів, хором читає їх.

Досить ефективною є робота з індивідуальними набірними полотнами. Вона дає можливість диференційованого підходу до учнів залежно від пізнавальних можливостей кожного. Наприклад, пропонуються приклади з пропущеними знаками: для сильніших - між числами, для слабших - між предметними малюнками (рис. 5-6). До дошки запрошуються по 3 учні. Решта в цей час працює з "годинником". Будується він аналогічно до посібника з геометричними фігурами (див. рис. 2-3). Тільки складається не з 1, а з 3 пар кругів: на крайніх записано числа від 1 до 12, на середньому - усі математичні знаки (+, -, *, :, >, <, =). Ця трійка кругів закріплюється на прямокутній основі шарнірно, зверху на них накладаються і теж кріпляться шарнірно "чисті" круги, в яких вирізано у відповідному місці "віконечка". Обертаючи їх один відносно одного та відносно основи, складатимуться різні приклади, в тому числі й "деформовані". На рис. 7, наприклад, у "віконечках" крайніх кругів спершу було показано тільки числа 5 і 10. Обертаючи середній, учні дібрали потрібний знак. Треба лише прагнути дидактично повністю "вичерпати" кожну таку вправу.

Наприклад, після розв'язання прикладу 5<10 вчитель запитує: "Які ще числа можна поставити замість 10?" Він не задовольняється 2-3 випадково знайденими розв'язками, а вчить дітей пошуку в певній послідовності, що гарантує вичерпність відповіді. У даному випадку пошук всіх можливих розв'язків спирається на знання послідовності чисел натурального ряду: 5<10, 5<9, 5<8, 5<7, 5<6.

Працюючи з першим стовпчиком, вчитель показує дітям картку з певним числом, наприклад, 24. Розв'язавши всі приклади або ж скориставшись способом прикидки, діти мають знайти в стовпчику приклад з такою відповіддю і, подивившись на фігуру, навпроти якої він записаний, швидко знайти її у своєму блокноті і показати вчителеві. В цим треба впоратись за кілька секунд, поки вчитель полічить до трьох. Робота з блок-сигналами зручна для вчителя, оскільки він одразу бачить всі результати, а відтак і помилки. Таким чином, за допомогою блок-сигналу ефективно здійснюється зворотний зв'язок "учень-вчитель", що сприяє диференційованому підходу під час закріплення й удосконалення обчислювальних умінь школярів.

Узагальнюючу роботу щодо усної нумерації чисел 21-1000 варто проводити за таблицею (рис. 8). Вчитель пояснює будову таблиці, а потім ставить завдання: "Назвіть числа, позначені трикутниками (чотири-, п'ятикутниками)"; "Назвіть всі числа третього десятка (п'ятого і восьмого десятків)"; "Назвіть всі двоцифрові числа, в яких число одиниць 6" та інші.

При роботі над темою "Додавання і відніманні з переходом через 10" можна використовувати таблицю (рис. 9). Принцип її роботи наступний: при додаванні (відніманні) чисел з переходом через 10 ми додаємо (віднімаємо) стільки одиниць, щоб утворився десяток, а потім додаємо (віднімаємо) одиниці, які залишилися. Кожній дитині видається настільна схема-опора. Учні відразу розуміють принцип додавання і віднімання з переходом через 10 і помилок не допускають.

Важливе значення для закріплення письмової нумерації чисел 21-100 має робота за таблицею чисел першої сотні (рис. 10). За вказівкою вчителя учні читають окремі числа та підряд всі числа того чи іншого десятка, називають попереднє і наступне числа до кількох чисел, аналізують десятковий склад чисел.

Робота на уроці математики з наочними посібниками викликає значне зацікавлення в учнів під час відтворення знань, активізує пізнавальну їх діяльність, сприяє повноцінному формуванню передбачених програмою умінь. Реалізуючи навчальний процес в різноманітній формі й різноманітними засобами, учитель підтримуватиме інтерес до навчання протягом усього року, запобігатиме перевтомі дітей і водночас розвиватиме такі важливі якості, як швидка реакція, кмітливість, увага.

При використанні наочних матеріалів учні зберігають протягом всього уроку хорошу працездатність. Замість того, щоб багато і довго писати (що вони роблять ще дуже помалу), учням дається можливість думати, розмірковувати, порівнювати, а вчитель має можливість активно спілкуватися з ними, заохочувати сильних і більше уваги приділяти слабким.

Висновки

Засоби наочності в навчанні використовуються широко. В шкільній практиці уміле їх застосування розглядається як показник педагогічної майстерності вчителя. Разом із тим багато вчителів при використанні засобів наочності опираються, в основному, на свій досвід. Наукове обґрунтування ефективного використання наочності відсутнє.

В педагогіці було багато спроб здійснити систематизацію засобів наочності. Проте засобами наочності будемо вважати спеціально підібрані з навчальною метою предмети чи конструкції; які дають можливість уянпги різноманітні явища і процеси. Такий підхід орієнтує на створення і підбір неї наочності, яка б демонструвала учням в найбільш виразній і переконливій формі те, що вивчається, підкреслювала найбільш суттєві сторони цих явищ і насамперед ті, які мають бути сприйняті учнями.

Аналіз особливостей типів і видів наочних посібників показав, що їх головне призначення - це відображення в свідомості об'єктивно існуючої дійсності. Основою для класифікації наочності взято спосіб відображення дійсності. На цій основі всі засоби наочності поділяються на чотири групи: натуральні, образотворчі, умовно-схематичні, аудіовізуальні. Врахування особливостей різних типів і видів наочності у виборі шляхів ефективного їх застосування показав, що запропонована класифікація відкриває нові можливості для виявлення більш глибоких закономірностей навчання і більш обґрунтованої методики використання засобів наочності.

Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального час). Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації.

Засоби наочності служать для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Правильне застосування різних видів наочних посібників сприяє подоланню формалізму в знаннях учнів, формуванню наукових понять. Наочність дає змогу якнайкраще поєднати конкретне з абстрактним, чуттєве з логічним у навчанні, допомагає розкривати зв'язок знань з життям, сприяє розвиткові пізнавальних інтересів учнів, мобілізації їх уваги і активності. Наочність безумовно потрібна на всіх ступенях навчання.

Список використаної літератури

1. Бабанський Ю.К. Оптимизация процесса обучения. - Ростов-на-Дону, 1972.

2. Великохатська Л.Ф., Кочіна Л.П. Наочність на уроках математики в 1-3 класах. - К.: Радянська школа, 1979. - 80 с.

3. Дятлова С.І. Наочні засоби для уроків математики // Початкова школа. -1990. - №5.-С. 45-47.

4. Евдокимов В.И. Наглядность и зффективность обучения: Учебное пособие. - Харьков: ХГПИ, 1988. - 86 с.

5. Коменський Я.А. Велика дидактика // Вибрані педагогічні твори. - К., 1940. -Т. 1.

6. Коменский Я.А. Избраньїе педагогические сочинения: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1982.

7. Мельникова Т.С. Таблицьі по математике // Начальная школа. - 1990. -№1.-С. 33-37.

8. Педагогіка / за ред. Алексюка. - К.: Вища школа, 1985. - С. 156 - 158.

9. Педагогіка / під ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - С. 152 -155, 173-174.

10.Проїдь М.М. Особливості використання наочності і ТЗН у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1987. - №9. - С. 27 - 33.

П.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Генеза, 1999. - С. 183 -186.

12. Смолеусова Т.В. Наглядньїе пособия на уроках математики // Начальная школа.-2001. - №4. - С. 79-81.

13. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. тв. - Т. 3.

14. Ушинський К.Д. Рідне слово (Книга для навчаючих). - Твори: В 6-ти т., Т. 2.

Размещено на Allbest.ru