Структура професійно-педагогічної компетентності викладача вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захарова М.А.

м. Харків, Україна

СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ

професійний педагогічний компетентність викладач

Постановка проблеми. Нині держава потребує не стільки великої чисельності фахівців, скільки фахівців нової генерації, з гуманістичним способом мислення та універсальністю знань. Тому головною метою модернізації освіти є посилення професійної підготовки фахівців, які були б здатні вирішувати виробничі, наукові завдання у тісному зв'язку із завданнями збереження та збагачення людських цінностей. Мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень [1, с. 9]. У зв'язку з цим серед завдань, які потребують першочергового розв'язання - ефективна підготовка та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників [1, с. 9].

Існують ґрунтовні напрацювання, присвячені вивченню проблеми загальної підготовки викладача (О. А. Абдуліна, А. М. Алексюк, С. У. Гончаренко), формування і становлення його особистості (Г. О. Балл, Н. В. Кузьміна, В. В. Радул, В. А. Семиченко, С. О. Сисоєва, С. О. Сухомлинська), підвищення кваліфікації в системі педагогічної освіти (С. В. Крисюк, А. І. Кузьмінський). Проте нагального розв'язання потребує проблема вдосконалення професійно-педагогічної компетентності (ППК) викладачів вищих навчальних закладів з урахуванням сучасних вимог та специфіки навчання. З огляду на це зазначена нами проблема є актуальною.

Мета цієї статті полягає в тому, щоб обґрунтувати структуру ППК і встановити прийнятність цього поняття як сутнісної характеристики викладача - і стосовно особистості, і стосовно професіонала.

Виклад основного матеріалу. Виходимо з того, що кожній професії (або групі споріднених професій) можна поставити у відповідність провідну для неї цілісну особистісну якість, і саме її розвиткові слід приділяти найбільшу увагу в освітньому процесі. Ядром такої якості, духовним стрижнем професіонала є певна ціннісно-мотиваційна домінанта [2, с. 15]. Навколо цієї домінанти концентруються інструментальні властивості, необхідні для реалізації відповідної спрямованості особистості, - вони теж є складовими зазначеної цілісної якості. Ціннісно-мотиваційна домінанта особистості викладача полягає у прагненні до передавання іншим людям свого досвіду, своїх почуттів, переконань тощо - взагалі, свого „внутрішнього буття”, тобто у здійсненні педагогічної комунікації [3, с. 47].

Успішність здійснення цієї функції визначається професійно-педагогічною компетентністю викладача, яка і постає як цілісна особистісна якість, домінантна для викладача. Запропоноване Демченком С.О. розуміння сутності професійно-педагогічної компетентності викладача як системи, що має своє призначення (забезпечити ефективність навчального процесу), володіє ресурсами (знання, уміння, навички, досвід, професійно значущі якості особистості), здатна ці ресурси доцільно використати або розподілити (гнучкі педагогічні технології), дає змогу встановити її структуру [4, с. 4] . Передовсім зазначимо, що життєдіяльність кожної людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії.

Діяльність викладача - це постійне пізнання: ситуацій, студентів, себе, соціального оточення, умов взаємодії. У зв'язку з цим є підстави виділити у структурі професійно-педагогічної компетентності викладача вищої школи інтелектуальний блок.

Інтелект як пізнавальна діяльність викладача поєднує в собі як уже набутий досвід (знання, розумові навички і вміння), так і здатність подальшого самостійного його набуття і творчого застосування на практиці. Пізнавальна діяльність включає цілий ряд інтелектуальних умінь: розуміти виникнення проблемної ситуації; формулювати проблему; розв'язувати проблему відомим способом; знаходити нові способи вирішення проблеми шляхом висунення гіпотез; обґрунтувати, довести гіпотезу; перевірити знайдене рішення. Інтелектуальні уміння передбачають: потребу в раціоналізації мисленнєвої діяльності; знання загальних правил, за якими потрібно діяти; практичну перевірку цих правил; самоконтроль.

Успіх педагогічної діяльності викладача залежить не тільки від умінь, навичок і знань, але й від здібностей. Успішність набуття знань, умінь і навичок в свою чергу залежить від здібностей. Тому однією із найважливіших ознак здібностей вважається научуваність (Н. А. Менчинська). Але успіх визначається не тільки і не стільки інтелектом, а й настійливістю, рішучістю, здоровим глуздом та іншими властивостями особистості, які впливають на дії, вчинки, поведінку в процесі діяльності [5, с. 74].

Ефективність педагогічної діяльності викладача залежить від його індивідуальних рис, які задовольняють суттєвим вимогам педагогічної професії, від соціально-психологічної і професійної адаптації, й від рівня сформованості та організації функціональної системи діяльності (В. Д. Шадриков). Для реалізації навчально-виховного процесу у ВНЗ потрібні специфічні педагогічні уміння викладача: проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні, діагностичні. Проектувальні уміння дозволяють викладачеві співвідносити план вивчення матеріалу на даному занятті з перспективним планом вивчення матеріалу, здійснювати психолого-педагогічний аналіз теми заняття до її вивчення студентами, чітко планувати матеріал; знати, для чого і в який момент необхідно звертатися до даного матеріалу. На основі конструктивних умінь викладач обирає раціональну структуру заняття і визначає його композиційну побудову, адаптує матеріал до рівня розуміння студентів, планує свою роботу і роботу студентів на заняттях. Організаторські уміння дозволяють викладачеві організовувати власну діяльність і поведінку та діяльність і поведінку студента; впевнено і вільно оперувати навчальним матеріалом; володіти методикою навчання даного матеріалу; демонструвати знання індивідуальних особливостей студентів; демонструвати знання психології засвоєння даного предмета студентами; ефективно використовувати традиційну техніку навчання, використовувати нові технології навчання. Використовуючи комунікативні уміння, викладач швидко встановлює педагогічно правильні стосунки з студентами.

Отже, відповідно до цього ми виділяємо у структурі професійно-педагогічної компетентності викладача функціонально-предметний блок. До цього блоку відносяться здібності викладача, що забезпечують орієнтаційну основу педагогічної дії та прийоми її безпосереднього виконання. Виділення функціонально-предметного блоку у структурі ППК узгоджується з розумінням сутності ППК викладача як предметно-функціонального аспекту його інтелекту.

Список літератури

1. Національна доктрина розвитку освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002. - №2. С. 9-22.

2. Балл Г. О. Про психологічний зміст і духовну сутність педагогічної складової вищої освіти // Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства: Матер. міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. І. - К.: КНЕУ, 1999. - 292 с.

3. Муcатов С. О. Психологічний зміст педагогічної комунікації // Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: Наук.-метод. збірник. - К., 1998.

4. Демченко С. О. Розвиток професійно-педагогічної компетентності викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Кіровоград, 2005. - 22 с.

5. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Ч. І. - К., 1999. - 243 с.

Размещено на Allbest.ru