Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Структура фізичного виховання в початкових класах

2. Принципи фізичного виховання учнів початкових класів

3. Конспект свята «Козацькі забави»

Список використаної літератури



1. Структура фізичного виховання в початкових класах

Урок фізичної культури є основною і обов'язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами:

- яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їх вікова однорідність;

- зумовленість занять розкладом.

При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв'язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому).

2. Кожен урок повинен бути тісно пов'язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків.

3. Сучасний урок відрізняється організацією самостійної навчальної діяльності учнів.

4. Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів і прийомів, що використовуються вчителем.

5. Обов'язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку.

6. На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів.

7. Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні, естетичні і морально-психологічні).

Уроки фізичної культури у молодшій школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішує наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.

2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ.

4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час.

5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров'я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами.

Урок фізичного виховання складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, опрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза опрацьовування). Це досягається за допомогою загально-розвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.

Тривалість підготовчої частини - від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Розійдись!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва i права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона i шеренга; напередодні намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні i перешикуванні. Відомо, що стройові вправи молодші школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів - у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади чи допоміжне обладнання розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоб їм було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зиґзаґ, пересування по точках зали.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загально-розвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок. В арсеналі дій вчителя визначають наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб - вчитель називає й одночасно показує вправу повністю;

2. Розчленований спосіб - вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом;

3. Тільки розповідь - вчитель називає вправу i не показує її;

4. Тільки показ - вчитель показує вправу i не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загально-розвиваючих вправ можливе трьома способами:

- роздільний спосіб - паузи, пов'язані з показом i поясненням між окремими вправами комплексу;

- потоковий спосіб - виконання вправ комплексу без зупинки;

- роздільно-потоковий спосіб - поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ.

В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку - це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м'язів, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки фізичної культури.

Тривалість заключної частини уроку - 3-5 хв.

2. Принципи фізичного виховання учнів початкових класів

Досконало оволодіти великою кількістю різноманітних вправ, що входять в арсенал фізичного виховання, можливо лише при умові достатньо швидкого формування і закріплення рухових навичок. Тому успіх у оволодінні вправами багато в чому залежить від раціональної методики навчання та правильної реалізації дидактичних принципів, як необхідної умова успішного оволодіння навчання.

Принцип доступності та індивідуалізації передбачає облік індивідуальних особливостей учнів і відповідність рухових завдань, які пропонуються їм. Для здійснення цього слід враховувати вік, стать дитини, рівень її загальної і спеціальної фізичної підготовки, вольові якості, здатність до засвоєння готових рухів. Якщо вправи будуть надто складними, учні їх не виконають, крім того, може бути заподіяна шкода їх здоров'ю.

В основу принципу доступності покладені загальновідомі правила дидактики: “від легкого до важкого”, “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”.

При вирішенні окремого завдання велике значення має індивідуальний підхід до кожного учня. Це необхідно здійснювати як при формуванні знань, умінь і навиків, так і в вихованні фізичних і духовних якостей. Індивідуальний підхід виражається в диференціації навчальних завдань і шляхів їх виконання, норм навантаження і способів його регулювання, форм занять і прийомів педагогічного впливу у відповідності з індивідуальними особливостями дитини.

Принцип систематичності проявляється в неперервності і послідовності занять, завдяки чому забезпечується необхідний зв'язок між різними сторонами навчального процесу і його змістом. Відомо, що регулярні заняття дають значно більший ефект, ніж епізодичні, тому цей принцип і передбачає неперервність навчального процесу.

Функціональні і структурні зміни, які проходять в організмі під час і в результаті виконання вправ, зворотні, тобто їм властивий зворотний розвиток у випадку припинення їх. Досить відносно невеликої перерви, як розпочинається процес згасання попередньо виниклих умовно-рефлекторних зв'язків, знижується досягнутий рівень функціональних можливостей і навіть виникає регрес деяких морфологічних показників.

Принцип наочності передбачає широке застосування різноманітних засобів і прийомів, які в достатній мірі забезпечують глибоке розуміння суті вправи, яка вивчається, і сприяє створенню правильної уяви про техніку.

Принцип наочності реалізується шляхом показу рухів (безпосередня наочність), демонстрації різних засобів наочності й образного пояснення (опосередкована наочність - малюнки, кінограми і відеоматеріали, графіки, макети, додаткові зорові орієнтири і т.п.).

Завдяки застосуванню наочності учні набувають достовірних знань і поглиблюють своє мислення. Наочність сприяє виявленню істотних ознак вправ, які вивчаються, їх технічної основи, спорідненого зв'язку та ін., а також значно сприяє підвищенню активності учнів у засвоєнні матеріалу, мобілізує їх увагу, підвищує інтерес до занять.

Принцип свідомості й активності передбачає виховання свідомого ставлення до занять з фізичного виховання, розуміння загальної мети цих занять і конкретних завдань на шляху до досягнення цієї мети, розвиток стійкого інтересу до систематичного і цілеспрямованого фізичного вдосконалення.

Вже з перших кроків необхідно привчати учнів свідомо ставитись до занять, виховувати ініціативу і самостійність, стимулювати розвиток творчих проявів.

Необхідною умовою свідомого ставлення до занять є відповідна мотивація. Мотиви, які спонукають до занять фізичними вправами, різноманітні. В багатьох випадках, особливо у дітей молодшого шкільного віку, ці мотиви, з педагогічної точки зору, випадкові або мало суттєві (наприклад, прагнення придбати гарну фігуру, захоплення зовнішніми формами рухів, спортивні інтереси у вузькому розумінні і т.п.). Педагог зобов'язаний розкрити учням справжній зміст фізичного виховання і, спираючись на початкові мотиви, зі знанням справи підвести учнів до розуміння суспільного її значення як засобу гармонійного розвитку, укріплення здоров'я, підготовки до творчої праці і захисту Батьківщини.

Суттєву роль в розвитку активності учнів відіграють оцінка і заохочення досягнутих ними успіхів.

Принцип міцності і прогресування передбачає постійне підвищення вимог до учня, як зі сторони глибини засвоєння вправи, так і до постійного вдосконалення через її ускладнення. Цього слід домагатись при виконанні як простих, так і складних вправ.

Міцність засвоєння фізичних вправ перш за все забезпечується достатньою кількістю повторень. При цьому треба пам'ятати, що велика кількість повторень в однакових умовах може привести до утворення стереотипу. У зв'язку з цим вчитель, особливо під час занять з учнями молодшого шкільного віку, повинен забезпечити варіативність виконання вправ. При підвищенні вимог до виконання вправи особливу увагу потрібно звернути на встигаючих учнів. Вони повинні виконувати необхідну кількість повторень, інакше не можна розраховувати на міцне засвоєння матеріалу.



3. Конспект свята «Козацькі забави»

урок фізична культура школа

Мета. Закріпити знання дітей про Запорозьку Січ, козаків, їх побут, звичаї, традиції. Вчити дітей розуміти зміст поставленого запитання, правильно і чітко давати відповіді на кожне з них. У ході ігор розвивати швидку реакцію на сигнал, спритність, швидкість, сміливість.

Обладнання. Канат, гімнастичні драбини, мішечки з піском.

Хід заняття

Вихователь. Чи любите, діти, ви подорожувати? (Відповіді дітей).

Ми з вами подорожували по історії нашої України -- були ми і в Київській Русі, першій самостійній державі із центром в м. Київ. Завітали ми з вами і на славну Запорозьку Січ, де козаки розповідали нам про свої подвиги, своє життя, своїх гетьманів. -- Хто такі козаки?

Діти.

Козаки -- це вільні люди!

Козаки -- безстрашні люди!

Козаки -- борці за волю!

За народу кращу долю.

Козак -- це людина чесна і смілива,

Найдорожча йому -- Батьківщина!

Козак -- слабому захисник,

Цінити побратимство звик.

Вихователь. Що ви знаєте про Січ?

Діти.

Знаєм, що славна Січ

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала

І народ наш прославляла!

Мужньо наш народ боровсь...

Сам Хмельницький в нас знайшовсь,

І Сірко, і Дорошенко,

Й Полуботок, й Морозенко.

Вихователь.

Правда, діти, рабства каламутну ніч

Переборювала Січ.

Козаків боялись зайди, Бо була в них сила правди.

-- На якому острові була збудована Запорозька Січ?

(о. Хортиця)

Сьогодні ми з вами знову здійснимо подорож на славну Запорозьку Січ, але вже як справжні козаки.

-- В що одягалися козаки? (Відповіді дітей).

Пора і нам вдягатися як козаки. (Одягаємо дітей в козацький одяг).

(Під марш «Запорозьких козаків» діти заходять до залу).

Кошовий.

Ось і знов ми удома,

На Січі славній своїй.

Треба добре відпочити

І обід собі зварити.

-- Що ж, козаченьки, ми будемо сьогодні їсти варити -- юшку з риби, чи куліш? Давайте зваримо куліш. (Ставиться варити куліш).

А тепер порозважаймось, В різних іграх позмагаймось. Два гурти козаків гожих нам покажуть, хто що може. (Діти грають в ігри).

ІГРИ

1. «Хто влучніший».

Завдання. Набрати якомога більше очків для своєї команди влучним метанням мішечків з піском у вертикальну ціль.

Обладнання. Два круги, які прикріплені на стояки. В центрі кожного круга три менших: чорний круг -- п'ять балів; зелений круг -- три бали; червоний круг -- один бал.

2. «Перетягування каната».

3. «Хто швидше дістане бублики?»

Завдання. Чітко виконувати лазіння по гімнастичній стінці, якомога більше дістати бубликів з підвішеного до драбини кошика.

Кошовий.

Наші славні козаки

Позмагались залюбки.

Всі здолали перешкоди,

Пройшли крізь вогонь і воду.

Пора і відпочити, і щось перекусити. (Діти їдять куліш).

Кошовий.

Пам'ятайте:

У сьому світі кожен зна

Є Батьківщина лиш одна,

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти -- дитина

Землі, що зветься Україна!

Про Україну, рідний край

Ти завжди пам'ятай.



З минулим ми прощаємось і з піснею веселою в сьогодення повертаємо. (Із піснею «Ой там на горі» діти виходять із залу).



Список використаної літератури

1. Андрощук Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - 112 с.

2. Борисенко А.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. - К.: Освіта, 1999. - 190 с.

3. Вільчковський Е.С. Система фізичного виховання молодших школярів. - К.: ІЗМН, 1998. - 232 с.

4. Кругляк О.Я. Від гри до здоров'я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. - 80 с.

5. Леськів А.Д. Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку. - Тернопіль: Астон, 2000. - 132 с.

6. Леськів А.Д. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. - Тернопіль: Астон, 1997. - 108 с.

7. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. - Л.: Штабар, 1997. - 207 с.

8. Огнистий А.В. Теоретико-методичні основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (опорні конспекти лекцій). - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - 60 с.

9. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація. - Тернопіль: Збруч, 2000. - 248 с.

10. Цвек С.Ф. Фізичне виховання молодших школярів. - К: Либідь, 20001. - 123 с.

11. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. - Л.: Світ, 2003. - 184 с.

Размещено на Allbest.ru