Розвиток ціннісних орієнтацій дітей засобами позашкільної освіти

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процеси розвитку українського суспільства вимагають вдосконалення шляхів забезпечення духовного потенціалу особистості. Цьому сприяє низка державних документів: Концепція національного виховання, Концепція позашкільної освіти та виховання, Закон України “Про позашкільну освіту”. Перед позашкільними навчальними закладами постають складні завдання організації змістовного дозвілля учнівської молоді, прилучення її до цінностей культури. Тому сьогодення потребує активізації зусиль, спрямованих на формування ціннісних орієнтацій дітей та підлітків.

На жаль, сьогодні між реально існуючими соціокультурними умовами і тими ціннісними орієнтаціями, що формувалися у нашому суспільстві, виникла глибока суперечність, яка негативно впливає на ставлення сучасних школярів до культури і моралі, мистецтва, життя, творчості.

Ціннісні орієнтації - вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних цінностей.

Під терміном ціннісні орієнтації розкриваються ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші моралі суб'єктів оточуючої дійсності і орієнтації.

У період зміни ціннісних пріоритетів істотно зростає соціальна значущість позашкільних навчальних закладів, робота яких має будуватися насамперед з урахуванням інтересів, потреб і ціннісних орієнтацій дітей та молоді.

Однак простежується невідповідність умов забезпечення змістовних форм і методичної організації позашкільного музичного середовища рівню сформованості ціннісних орієнтацій учнів у галузі музичної культури, що посилюється протиріччями між сучасним станом сформованості ціннісних орієнтацій підлітків та вимогами до організації позашкільної роботи і тими видами соціокультурної активності, які стихійно склалися у молодіжному середовищі, а також стереотипами музично-естетичного виховання підлітків у позашкільних навчальних закладах і недостатньою підготовкою сучасного керівника-вихователя.

Ідеї гуманізації і демократизації є першочерговими завданнями перебудови виховної роботи у сучасних позашкільних навчальних закладах. Гуманізація позашкільної роботи з підлітками полягає у визнанні цінностей дитини як особистості, її права на свободу, щастя та соціальний захист, стимулювання та спрямування її внутрішніх сил на самовиховання і самовдосконалення.

Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в другу від створення умов сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу.

Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюється в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у відкритій системі соціалізації, і розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання і виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості.

Головна мета позашкільної освіти та виховання - створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм організація позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб шляхом залучених до науково-експериментальними, дослідницької, технічно-конструктивної, художньої, декоративно-прикладної, еколого-прикладничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості.

Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

· формування суспільно-громадського досвіду особистості;

· розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;

· створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;

· залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;

· задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

· забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організації їх дозвілля;

· розвиток психофізичних ресурсів зміцнення здоров'я підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

· виховання валових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури.

Одним з вирішальних факторів виховання учнів є праця і мораль. Підкреслюючи величезну моральну, виховну роль праці у становленні людини як особистості, К.Д.Ушинський писав: «...Животворний вплив має лише особиста праця на того, хто працює. Матеріальні плоди можна відібрати, успадкувати, купити, але внутрішньої, духовної, животворної сили праці не можна ні відібрати, ні купити за усе золото Каліфорнії: вона залишиться в того, хто працює».

У процесі праці формуються такі риси особистості, як відповідальність, організованість, наполегливість, ініціативність та інші морально-вольові якості учнів. Сутність праці як засобу виховання полягає не лише в тому, яке місце займає вона в житті дитини, але й в тому, яке відношення має праця до суспільного буття учня, у які взаємини вступає він у процесі праці з товаришами, дорослими, які за змістом мотиви спонукають учня до праці.

Лише в процесі праці на користь колективу, суспільства і на свою власну користь можливе цілеспрямоване виховання в учнів сумлінного, відповідального ставлення до праці, яке включає повагу до колективу, вміння підпорядковувати особисту поведінку інтересам колективу. Колективна праця - важливий засіб попередження та подолання егоїстичних, індивідуалістичних нахилів, звичок.

Відомо, що трудове виховання можливе лише у тісній єдності з моральним вихованням. Праця дає необмежені можливості для реалізації комплексного підходу у формуванні особистості, для поєднання всіх засобів і форм впливу на становлення в учнів рис громадянської зрілості.

Заняття в гуртках художньої самодіяльності, творчості є важливим і позитивно впливає на формування в учнів цілого комплексу соціально цінних якостей їх особистості.

У цілісному процесі трудової діяльності важливу роль відіграють такі психічні процеси, як сприймання, увага, мислення та ін. Підготовка до праці, вивчення можливостей кожного учня залежить саме від того, наскільки сформовані ці процеси, наскільки вони розвиваються

Велику роль у здійсненні трудових процесів відіграє емоційно-вольова регуляція. Такі почуття, як радість, задоволення від успішного виконання роботи відіграють позитивну роль у реакції суб'єкта на трудовий процес, в подальшому ставленні до виконуваної роботи. Такий стимулюючий ефект мають і почуття трудового підйому, ентузіазму, впевненості. А ускладнення в роботі можуть викликати почуття напруженості, невпевненості, розгубленості, а то й паніки, що негативно позначаються на праці.

Одним з найважливіших, організуючих і визначальних факторів виховання є особистість вихователя. Йому належить вирішальна роль в організації і цілеспрямованому керуванні процесом виховання. Успішність останнього значною мірою визначається змістом і спрямованістю ідейно-політичних та моральних переконань вчителя, характерологічними якостями, педагогічною майстерністю, самовідданим служінням справі виховання підростаючого покоління.

Найпомітніше виступає роль особи вчителя у вихованні учнів молодшого шкільного віку. Для них вчитель є незаперечним авторитетом. Внаслідок яскраво вираженої у них тенденції до наслідування молодші школярі переймають від нього як зовнішні форми поведінки (інтонації мови, манери), так і те, що становить внутрішню сутність вихователя: ставлення до людей, до самих учнів, до роботи, до найрізноманітніших явищ, подій, риси характеру.

Для учнів підліткового віку особливого значення набирають переважно внутрішні, особистісні якості вчителя. При наявності близьких, довірливих стосунків між вчителем та учнями середніх і старших класів життєві погляди вчителя, його ціннісні орієнтації, моральні принципи, професійні якості стають дієвим фактором формування особистості учнів. Якості вихователя значною мірою зумовлюють якості вихованців. У серйозного, вимогливого і справедливого вчителя учні відповідально ставляться до своїх обов'язків, до суспільно корисної праці, успішно засвоюють моральні норми поведінки.

Однією з найскладніших і найбільш відповідальних функцій вчителя є керування спілкуванням учнів, в процесі якого і виникає певне ставлення дітей одне до одного. У спілкуванні, що належить до важливих виховних факторів, між учнями виникають психічні контакти, які розвиваються і реалізуються в процесі їх взаємного сприймання, обміну інформацією, взаємодії та взаємовпливу.

Поряд з навчанням спілкування являє собою специфічну діяльність, в процесі і результаті якої учні набувають різноманітні знання, оволодівають певними уміннями та навичками, засвоюють певні звички. Спілкуючись в процесі різних видів сумісної діяльності, учні пізнають характери один одного, вчаться сприймати і розуміти інших людей, усвідомлювати і оцінювати самих себе.

Як член колективу учень в процесі спілкування вступає з ровесниками, а також старшими чи молодшими учнями у різноманітні взаємини. Значення взаємин між учнями важко переоцінити, особливо, коли розглядати їх з позицій такого надзвичайно важливого фактора виховання, яким є дитячий колектив. Дитячий колектив виступає водночас як найважливіша умова і як засіб формування цілісної особистості дитини, як інструмент ідейно-морального, розумового, трудового та інших сторін виховання.

У відповідності з основними цілями виховання особистість формується в колективі, що являє собою суспільний організм, в якому формуються суспільні зв'язки дитини, відбувається її різнобічний психічний і соціальний розвиток.

Виховна ефективність дитячого колективу залежить від того, як співвідносяться між собою потреби самих дітей у спілкуванні, з одного боку, та завдання, що їх ставить дорослий - з іншого. Важливо, щоб задоволення потреб дітей у спілкуванні було підпорядковане формуванню у них соціально цінних якостей.

Найголовніше те, щоб колектив на всіх етапах свого розвитку жив багатогранним, змістовним життям, у процесі якого найповніше враховувались би вікові психологічні особливості дітей.

Вирішальне значення для формування особистості учнів мають їх міжособові відносини у колективі чи у групах, що входять до складу колективу. Тому ці взаємини повинні бути в центрі уваги вихователя. Відомо, що міжособові взаємини дітей можуть бути різними. В одних випадках вони характеризуються такими рисами, як вимогливість, справедливість, чесність, відвертість, взаємодопомога, доброзичливість, чуйність та ін. Як правило, такі стосунки притаманні колективам, що перебувають на досить високому рівні розвитку. Але в інших випадках у взаєминах дітей можуть виявлятися егоїзм, лицемірство, зневага, байдужість та інші риси, що суперечать моральним нормам суспільства і свідчать про несформованість колективу. Вихователь повинен мати на увазі можливість появи даних взаємин. Від цього може застерегти дитину добре виховання і дружні стосунки дітей між собою.

Формування колективістичних взаємин між учнями і становлення самого дитячого колективу - дві сторони єдиного процесу. Запорукою успіху стосовно кожної із цих сторін є включення учнів у певні види сумісної, колективної діяльності. При цьому необхідно, щоб сама спільна діяльність та особливості її організації відповідали таким вимогам:

1. Цілі діяльності мають бути зрозумілими, посильними і привабливими для учнів конкретного віку; такі цілі стають мотивами діяльності дітей, оскільки при цьому порівняно легко відбувається так званий «зсув мотиву на мету».

2. Структура діяльності і способи її організації повинні забезпечувати можливість усвідомлення кожним учнем того, що від його особистого внеску залежить успішне досягнення мети всього колективу. Усвідомлення такої залежності сприяє виникненню в учнів у процесі діяльності взаємної вимогливості, потреби у взаємодопомозі, підтримці. Завдяки цьому взаємини учнів у процесі діяльності будуються на основі моральних норм.

3. Важливе значення має вибір такої діяльності, яка давала б можливість брати в ній участь декільком колективам учнів на різних етапах єдиного трудового процесу. Організація спільної міжколективної діяльності сприяє подоланню внутрішньо-колективної конкуренції і глибшому усвідомленню учнями суспільного значення результатів їх діяльності.

4. Діяльність учнів повинна будуватись на основі оптимальної самоактивності і самоорганізації як колективу в цілому, так і всіх його членів. Завдяки цьому удосконалюється структура і виховні функції самого колективу, зростає його вплив на виховання учнів. При цьому вихователеві необхідно тактовно регулювати взаємовпливи в учнівському колективі, попереджаючи появу жорстких вимог, тиску колективу на своїх членів. Слід заохочувати і підтримувати, передусім, вимоги, які стимулюють ініціативу кожного члена колективу, дають можливість розкритись його творчим можливостям. Схвалення або осуд колективу, справедлива і доброзичлива критика, ділові і серйозні вимоги колективу до кожного з своїх членів - дійовий фактор виховного впливу колективу на формування особистості учнів. При наявності таких стосунків у колективі усі його члени мають широкі можливості виступати у процесі спільної, соціальне значущої діяльності в якості суб'єкта виховання і самовиховання.

Програмою гуртка „Робота з соломкою” передбачені заняття з аплікації, декоративного оздоблення виробів, конструювання з природних і штучних матеріалів, а також самостійна художня діяльність. Під час проведення заняття я намагаюся створити умови, вибираю такі форми і методи, щоб діти засвоїли певні знання, оволоділи вміннями й навичками роботи з різними матеріалами, а потім удосконалювали і застосовували їх, втілюючи свої творчі задуми.

В роботі з дітьми я враховую програмну тематику та розробляю ескізи аплікацій та виробів, які можна запропонувати дітям на заняттях та під час самостійної художньої діяльності. Теми для занять і самостійної діяльності я підбираю з урахуванням вікових особливостей, сезонних явищ, суспільних подій і пов'язані з іншими розділами програми.

Участь дітей у виготовленні аплікацій, іграшок, сувенірів передбачає ряд педагогічних завдань: розвиває уяву і фантазію, мислення; розширює їхнє художнє сприймання; формує образне бачення; активізує їхню спостережливість, кмітливість, допитливість; виховує почуття колективізму, взаємодопомоги; розвиває творчість, естетичний смак; сприяє виробленню трудових умінь, навичок, виховує бережливе ставлення до природи. Використовуючи в роботі різні природні матеріали (солому, квіти, мох, просо, гілочки дерев, трави, яєчну шкарлупу), діти знайомляться з їх назвою, призначенням, формою, природним забарвленням. Вони стають більш спостережливими, вчаться правильно застосовувати ці ознаки предмета у своїх роботах.

Робота гуртка базує свою освітню діяльність на таких складових компонентах: гуманізація навчально-виховного процесу, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, співробітництво та співтворчість вихованців і керівника гуртка; використання інтерактивних методів навчання (дискусійних, ситуативного моделювання, колективно-групових тощо); використання проектних технологій творчої діяльності (колективних, групових, індивідуальних); організація пошукової та науково-дослідницької діяльності вихованців; психолого-педагогічний супровід творчо обдарованих і талановитих вихованців.

Освітня діяльність гуртка також передбачає певні складові, що є фундаментальною базою сучасної системи позашкільної освіти і виховання творчої особистості: особистісно зорієнтоване навчання і виховання, суб'єкт-суб'єктна взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу; психолого-педагогічну підтримку та емоційний комфорт творчої особистості у процесі індивідуальної, групової та колективної пізнавальної і творчої діяльності; створення ситуацій позитивних емоційних переживань суб'єкта у предметній, творчій, комунікативній діяльності, спрямованих на суспільно значуще особистісне самовизначення та інтелектуально-творчий розвиток; створення умов для прояву суб'єктом життєвої активності вищого порядку, тобто його смислотворчості, установку на позитивний суб'єктний досвід вихованця (досвід самовизначення, досвід творчості, досвід комунікації як кооперації, установка на іншого); раціональний відбір засобів, методів та способів організаційно-педагогічної діяльності з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців; розвиток дитячого самоврядування та самоуправління тощо.

Основним предметом виховних зусиль педагога-позашкільника як організатора пізнавальної і творчої діяльності дітей в умовах гуртка є переведення виховної мети освітньої діяльності гуртка в перспективу життя вихованців. Задана керівником гуртка виховна мета мусить бути прийнята колективом вихованців, в іншому випадку він не зможе реалізувати її. Коли діи сприймають спільну мету творчої діяльності, вона стає особистісно значущою, перспективною, включається в систему власних цілей. Умовами успішного переведення виховних цілей освітньої діяльності гуртка у перспективу творчої життєдіяльності вихованців є такі: послідовна орієнтація педагогів і вихованців позашкільних навчальних закладів на перспективу їхньої освітньої діяльності; програмно-цільовий педагогічний вплив на вихованців гуртка відповідно до їхніх нових особистісних утворень; творча самодіяльність вихованців гуртка; орієнтація керівника гуртка на виховання дітей успіхом тощо. ціннісна орієнтація гурток позашкільна освіта

Отже, основними виховними можливостями, що сприяють формуванню творчої активності та ціннісних орієнтацій дітей:

- гурток - соціальне середовище творчої самореалізації вихованців;

- гурток забезпечує мінімізацію внутрішнього опосередкування міжособистісного впливу в колективі однолітків: особливістю суб'єкт-суб'єктної взаємодії в колективі, об'єднаних спільним бажанням досягти результату в пізнавальній або творчій діяльності, є той факт, що виховні впливи здійснюються майже за повної відсутності внутрішнього опору, який їх блокує. У такій ситуації вихованець переважно позитивно налаштований щодо пропозиції, прикладу або вимоги свого товариша про включення у пізнавальну або творчу діяльність та є максимально зацікавленим у її кінцевому результаті. З часом це призводить до суттєвих особистісних змін, адже систематичне включення індивіда у творчу діяльність та мотивація її успішності гарантує розвиток творчих здібностей, творчої активності;

- гурток забезпечує позитивне наслідування як виховний механізм у колективі однолітків - взаємодіючи між собою у процесі неформального спілкування вихованці помічають один в одному значущі для себе та інших позитивні особистісні якості (активність у пізнавальній та творчій діяльності, оригінальність, прагнення до лідерства тощо), усвідомлюють їх необхідність для власного розвитку та творчого самовдосконалення і підсвідомо починають їх переймати шляхом наслідування;

- гурток дозволяє відчути емоційний захист та комфорт у творчому середовищі однолітків та однодумців. Для формування позитивної самооцінки та позитивної "Я-концепції" дітям необхідна ситуація успіху у відносинах між ними, яка сприяє особистісному розвитку та формуванню відчуття особистої значущості, що сприяє підвищенню рівня емоційної захищеності творчої особистості і є важливим фактором мотивації до нових творчих досягнень з метою подальшого розвитку відчуття "Я-значущий";

- творче середовище гуртка викристалізовує виховуючий вплив індивідуальності - міжособистісне спілкування вихованців в силу індивідуальності його учасників (що зумовлено нерівномірністю розвитку їхніх інтелектуальних і творчих здібностей) може збагачувати життєвий досвід кожного вихованця у процесі різнопланової взаємодії, сприяти пізнанню себе та інших, створювати додаткові сфери творчої самореалізації;

- у творчому середовищі гуртка відбувається блокування негативних та агресивних проявів вихованця.

Размещено на Allbest.ru