Професійна освіта інвалідів

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна освіта інвалідів

З метою привернення уваги суспільства до проблем інвалідів кожного року, 3 грудня, під егідою Організації Об'єднаних Націй відзначається Міжнародний день інвалідів.

Актуальність цієї теми обумовлена зростанням кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями та підвищенням ролі держави в удосконаленні механізму професійної реабілітації та забезпеченні зайнятості таких осіб. За останні роки в Україні намітилася тенденція значного збільшення числа інвалідів. Питома вага осіб з обмеженими фізичними можливостями серед населення зросла за цей період відповідно з 4 до 5 відсотків. Проте, за оцінками Міжнародної організації праці, інваліди складають близько 10 % населення Землі. Це дає підстави для припущення, що ще величезна чисельність фактичних інвалідів через складність процедури одержання цього статусу не можуть знайти в Україні його юридичного підтвердження.

Створення умов для повноцінного суспільного життя інвалідів - один із пріоритетів соціальної політики Української держави. За останні роки для цього зроблено суттєві кроки: гармонізовано відповідно до міжнародних стандартів національну нормативно-правову базу, зокрема, Указом Президента затверджено першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями, прийнято Закон "Про реабілітацію інвалідів в Україні" тощо. Однак одним із слабких місць у вітчизняній системі соціального захисту інвалідів залишається процес професійної підготовки інвалідів та їх залучення до продуктивної праці.

Інтеграція України в європейські структури потребує нових підходів до вирішення проблем людей з інвалідністю. Досвід зарубіжних країн свідчить, що головним напрямом підтримки таких людей є створення доступного та сприятливого для інвалідів середовища для існування, можливостей навчання та професійної освіти, ефективна професійна реабілітація, створення спеціальних та облаштування наявних робочих місць, що є основою для реалізації прав інвалідів та сферою постійної турботи держави й суспільства.

Головними завданнями професійної реабілітації інвалідів є:

* надання рівних із здоровими людьми можливостей інвалідам у всіх сферах, в тому числі у сфері трудових відносин та освіти;

* підвищення рівня зайнятості та забезпечення раціонального працевлаштування через одержання належної професійної освіти або підвищення кваліфікації;

* підвищення соціального статусу, рівня конкурентоспроможності інвалідів на ринку праці;

* посилення мотивації до праці та стимулювання працюючих інвалідів;

* підвищення загальноосвітнього рівня інвалідів.

В Україні вже створено законодавчо-нормативне підґрунтя системи професійної реабілітації інвалідів, зокрема, прийнято закони “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, з 2001 по 2005 роки діяла Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Та незважаючи на це, до цього часу: не створено комплексної ефективної системи професійної реабілітації інвалідів; не забезпечуються належні стандарти рівня життя людей з інвалідністю через відсутність умов для ефективної реалізації їх права на трудову діяльність; у початковому стані перебуває формування безбар'єрного середовища для інвалідів як головного засобу прискорення їх інтеграції у суспільне життя.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” № 2961-IV від 6 жовтня 2005 року професійна реабілітація - це система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності, відновлення чи набуття професійної працездатності шляхом адаптації, реадаптації, навчання, перенавчання чи перекваліфікації з можливим подальшим працевлаштуванням та необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особистих схильностей та побажань особи.

Професійне навчання для інвалідів -- це підвищення їхнього соціального статусу та можливість підвищення рівня доходів, розвиток навичок та вміння працювати. Для суспільства професійне навчання інвалідів -- це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв'язання соціальних проблем інвалідів. Основна мета професійного навчання інвалідів -- інтеграція їх у суспільство.

В Україні фахову підготовку інвалідів здійснюють навчальні заклади, підпорядковані міністерствам праці та соціальної політики, освіти і науки, центри професійної реабілітації інвалідів, підприємства громадських організацій інвалідів, державна служба зайнятості (для тих інвалідів, які звернулись до неї за допомогою у працевлаштуванні).

В м. Києві працює Київський міський центр роботи з інвалідами, створений за ініціативою державної адміністрації. Основним завданням Центру є виконання комплексу освітніх програм у галузі професійного навчання інвалідів, розроблення та впровадження системи заходів для соціально-трудової та професійної реабілітації інвалідів. У Центрі діють курси секретарів-референтів, операторів комп'ютерного набору, соціальних працівників, бухгалтерів-обліковців, курси англійської мови, комп'ютерного дизайну та ін.

Згідно з законодавством професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється як за традиційними, так і альтернативними формами навчання.

Останнім часом в Україні збільшилась кількість дітей віком до 18 років, що навчаються у технікумах, училищах і коледжах і мають обмежені можливості розвитку та потребують особливої уваги суспільства щодо їх виховання й соціального захисту, державної підтримки в одержанні спеціальної освіти. Насамперед, це діти-інваліди, діти з фізичним вадами розвитку, хворі діти, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Такі діти в Україні навчаються у технікумах-інтернатах для інвалідів, для них створено відкритий Міжнародний університет розвитку людини, в якому застосовуються нові технології навчання, зокрема дистанційна, що дає можливість отримати повноцінну вищу освіту І-ІV рівнів акредитації за 27 спеціальностями усім бажаючим з урахуванням стану здоров'я й місця проживання. Представництва університету розташовані у всіх регіонах України, створені багатопрофільні навчально-науково-реабілітаційні комплекси від дитячого садочка до магістратури. Крім того в технікумах і коледжах України створюються окремі групи з дітей з вадами для одержання ними кваліфікації молодшого спеціаліста.

В Україні у 2009 р. в професійно-технічних навчальних закладах навчалися 5,8 тис. осіб. Для розв'язання проблеми соціальної адаптації та залучення учнів з числа осіб з особливими потребами до суспільного життя у професійно-технічних навчальних закладах організовуються спеціальні групи (з урахуванням захворювання). Таких груп налічується більше ста. Професійно-технічні заклади також організовують спеціальні групи професійно-технічного навчання при спеціалізованих школах-інтернатах.

3 1997 р. в професійно-технічних навчальних закладах м. Києва розпочалося навчання дітей-інвалідів з числа випускників спеціалізованих шкіл-інтернатів за такими професіями: оператор електронно-обчислювальних машин (ПТУ № 1, б, 11), кухар-кондитер (ПТУ № 33), штукатур, лицювальник-плиточник, столяр, будівельник, паркетник (ВПУ № 26), швачка, кравець (ПТУ № 39, 46, 49) -- для глухонімих дітей; оператор комп'ютерного набору (ВІТУ № 43) -- для дітей з вадами зору; складальник взуття, взуттьовик з індивідуального пошиття взуття, слюсар-ремонтник взуттєвого виробництва (ПТУ № 12) -- для дітей з вадами розумового розвитку та хворих на ДЦП.

Для підготовки фахівців з числа інвалідів у вищих навчальних закладах передбачено гарантії і пільги для інвалідів різних категорій і груп інвалідності. Під час навчання інвалідів у вищих навчальних закладах їм виплачується пенсія і стипендія у повному розмірі. Після закінчення навчального закладу їм надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або вільного працевлаштування (за бажанням). У 26 вищих навчальних закладах різних типів акредитації функціонують спеціальні групи для здобуття вищої освіти особами з вадами слуху і зору.

З метою максимального задоволення потреб інвалідів в освітніх послугах за рішенням Київської міської ради та за участю Київської міської державної адміністрації створено Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" недержавної форми власності, який має представництва та філії у 24 регіонах і здійснює підготовку з 34 спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра і спеціаліста. Нині в університеті та його територіально відокремлених структурних підрозділах навчається 1,1 тис. інвалідів, що становить 10 % загальної чисельності студентів університету. У Києві навчається 541 інвалід (23,2 % загальної чисельності студентів), оплату за навчання якого здійснює міська державна адміністрація.

У сфері управління Міністерства праці та соціальної політики функціонує 5 спеціалізованих навчально-виховних закладів інтернатного типу, призначених для професійної, фізичної та соціальної реабілітації, а також здобуття робітничих професій і спеціальностей найбільш незахищеною молоддю віком від 15 років, яка має I, II, III групу інвалідності.

Це Кам'янець-Подільський планово-економічний технікум-інтернат, Харківський обліково-економічний техніку м-інтернат ім. Ф.Г. Ананченка, Житомирське вище професійно-технічне училище-інтернат, Чернігівський юридичний коледж, а також Луганське професійно-технічне училище-інтернат. Щороку до них вступає понад 500 інвалідів. Навчання студентів здійснюється за спеціальностями: "Бухгалтерський облік", "Економіка підприємств", "Соціальна робота", "Право" -- та за робітничими професіями: кравець, закрійник, складальник верху взуття, оператор комп'ютерного набору та ін.

Важливим є застосування новітніх видів навчання (дистанційного та ін.). В університеті "Україна" започатковано програму "Перший комп'ютер для інваліда", метою якої є розширення можливостей молоді з обмеженими фізичними можливостями у набутті освіти, у соціальній реабілітації та спілкуванні з зовнішнім світом через встановлення в їхніх квартирах комп'ютерів, підключення їх до спеціалізованого сервера "ІНВАНЕТ" та інших зовнішніх інформаційних джерел.

Принципово новим в Україні є перехід від системи утримання реабілітаційних установ до системи закупівлі реабілітаційних послуг конкретному інваліду чи дитині-інваліду, що дасть змогу підвищити ефективність використання державних коштів та якість надання реабілітаційних послуг для наближення їх до європейського рівня.

Послуги з професійної реабілітації інвалідів - це комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права інваліда на професійну орієнтацію, підготовку, освіту, зайнятість. Їх перелік зафіксовано у Державній типовій програмі реабілітації інвалідів, блоці “Професійна реабілітація інвалідів” та має включати такі безоплатні для інваліда або надані на пільгових умовах послуги з професійної реабілітації:

1) експертиза професійних здібностей інвалідів;

2) послуги з професійної орієнтації;

3) послуги з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

4) послуги з професійної освіти.

Із всіх суб'єктів, що надають інвалідам послуги з професійної реабілітації, найбільш активно це роблять: навчальні заклади, в яких створюються відповідні умови для навчання інвалідів; Державна служба зайнятості України, центри професійної реабілітації інвалідів.

Метою експертизи професійних здібностей інвалідів та їх професійної орієнтації є оцінка можливостей, побажань, стану здоров'я інвалідів, потреб ринку праці з метою вибору оптимального виду та напряму професійної освіти інвалідів та пов'язаного з нею виду професійної діяльності.

Здобуття інвалідами професійної освіти безоплатно і пов'язане з цим обслуговування відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда держава гарантує статтею 38 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”.

План дій Ради Європи, затверджений Комітетом Міністрів Ради Європи 5 квітня 2006 року на 961-му засіданні постійних представників міністрів, визнає освіту як основний елемент, що гарантує соціальне включення та особисту незалежність для всіх людей, у тому числі для людей з інвалідністю. Стосовно освіти Рада Європи та держави-члени мають намір:

1. Гарантувати всім людям незалежно від групи інвалідності рівний доступ до освіти.

2. Гарантувати рівні можливості для дітей-інвалідів вчитися в школі разом із здоровими дітьми, якщо це в інтересах дитини.

3. Заохочувати безперервне навчання протягом усього життя осіб з інвалідністю.

4. Сприяти зміні соціальних установок і менталітету у дітей по відношенню до інвалідів.

У багатьох регіонах України створюються умови для підвищення рівня охоплення інвалідів вищою освітою.

Для осіб з вадами слуху і зору майже у тридцяти вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації функціонують спеціальні групи. Так, у Дніпропетровській області за ініціативою УТОГ розроблена експериментальна регіональна програма створення сприятливих умов для здобуття вищої освіти молоддю з вадами слуху “Нехай мене почує світ”.

У Кримському державному гуманітарному інституті відкрито факультет для інвалідів II-III груп, що здійснює підготовку майбутніх фахівців за спеціальностями: “Соціальна педагогіка”, “Українська мова та література”, “Англійська мова та зарубіжна література”, “Історія”.

У професійно-технічних навчальних закладах різних регіонів України створюються спеціальні групи для навчання дітей-інвалідів з урахуванням характеру захворювання дитини: з вадами слуху, з розладами зору, з наслідками ДЦП, з вадами психічного розвитку, олігофренією тощо.

Державна служба зайнятості здійснює професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації інвалідів у навчальних закладах різних типів.

Для інвалідів Державна служба зайнятості проводить цільові ярмарки вакансій та семінари, постійно оновлює банк даних вакансій професій, на які можуть бути працевлаштовані інваліди. Також їм забезпечено безперешкодний доступ до джерел інформації (всі центри зайнятості обладнані пандусами): описів професій, відео- та аудіо-фільмів, листівок, буклетів, довідників, переліків рекомендованих професій і навчальних закладів, медичних протипоказань до засвоєння певних професій, паспортів підприємств та організацій тощо. Таким чином, основними проблемами системи професійної освіти інвалідів в Україні є:

1) Низький рівень охоплення інвалідів професійною освітою та нерівномірний розподіл навчальних закладів по регіонах України.

2) Недостатня організація та якість професійної освіти внаслідок невідповідності традиційних форм та методів навчання специфічним потребам інвалідів; обмеженого переліку професій та спеціальностей, по яких здійснюється професійна освіта; недостатнього оснащення навчальних закладів спеціальними пристроями та технікою для навчання інвалідів; відсутності належного кадрового забезпечення навчальних закладів сурдоперекладачами, психологами, реабілітологами.

3) Відсутність тісного взаємозв'язку професійної освіти інвалідів з подальшим їх працевлаштуванням. В той же час інтеграція інвалідів у сферу трудових відносин є результатом ефективної професійної освіти та професійної реабілітації інвалідів.

Професійне навчання у центрах професійної реабілітації інвалідів здійснюється за 28 професіями: у 13 центрах - за професією “оператор комп`ютерного набору”; у 6 центрах - за професією “перукар (перукар-модельєр)”.

Аналіз ринку праці у розрізі професій свідчить, що навантаження на одне вільне робоче місце становить: по професії “оператор комп'ютерного набору - 16 осіб, “перукар (перукар-модельєр)” - 19 осіб. Отже, працевлаштуватися за вказаними професіями для інвалідів проблематично. Водночас необхідно збільшувати кількість спеціалістів за професією “швачка” (навчання проводиться у 8 центрах професійної реабілітації інвалідів), навантаження на одне вільне робоче місце на ринку праці по якій - 1 особа.

Значним є й коливання терміну навчання по однакових професіях у різних центрах професійної реабілітації інвалідів, наприклад, по професії “оператор комп`ютерного набору” - від 3 до 10 місяців; швачки - від 3 до 9; перукаря - від 3 до 7 місяців.

Основними недоліками роботи центрів професійної реабілітації інвалідів в організації професійної реабілітації можна вважати такі:

* недостатнє охоплення інвалідів професійною реабілітацією у таких регіонах, як: Волинська, Донецька, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Тернопільська, Харківська Херсонська, Хмельницька, Чернігівська області, містах Києві та Севастополі; особливо це стосується Кіровоградської області;

* відсутність ліцензії на здійснення професійної освіти у деяких центрах;

* вікові обмеження для прийому на навчання (від 15 до 20 років та від 19 до 20 років) у двох центрах: Одеському центрі медичної, соціально-трудової та професійної реабілітації дітей-інвалідів та Черкаському центрі медико-соціальної та професійно-трудової реабілітації інвалідів, тобто інших громадян працездатного віку на професійну реабілітацію у вказаних центрах не приймають;

* невідповідність виду діяльності деяких центрів покладеним на них функціям з професійної реабілітації інвалідів;

* значна диференціація наявних центрів професійної реабілітації за чисельністю штатних працівників;

* великі розбіжності у фінансуванні центрів професійної реабілітації інвалідів;

* не забезпечують навчання інвалідів з їх проживанням у 8 центрах професійної реабілітації, 4 роблять це частково, що потребує змін, враховуючи специфічність контингенту слухачів;

* обмежений перелік професій для навчання у центрах професійної реабілітації інвалідів;

* значні розбіжності у термінах навчання по однакових професіях, що збільшує вартість навчання у центрах професійної реабілітації інвалідів;

* невисокий показник працевлаштування випускників центрів професійної реабілітації внаслідок невідповідності напрямів підготовки потребам ринку праці та недостатньої ефективності роботи працівників деяких центрів у цьому напрямі.

З метою підвищення ефективності роботи центрів професійної реабілітації інвалідів необхідно:

* збільшити обсяг набору інвалідів до центрів для проходження професійної реабілітації, особливо кількість місць для одночасного навчання та проживання в центрі;

* привести у відповідність найближчим часом назви виду діяльності центрів професійної реабілітації інвалідів з їхньою функцією “проведення професійної реабілітації інвалідів (професійного навчання інвалідів) працездатного віку”;

* розробити норматив чисельності штатних працівників центрів професійної реабілітації інвалідів в розрахунку на одного слухача з метою досягнення оптимального їх співвідношення;

* оптимізувати витрати центрів професійної реабілітації інвалідів на професійну реабілітацію шляхом розробки узагальнених нормативів в цілому по Україні;

* розширити перелік професій для професійного навчання інвалідів у центрах професійної реабілітації інвалідів відповідно до попиту ринків праці, для чого ввести спеціальну посаду в центрі для людини, яка б займалася аналізом ринку праці на основі показника “навантаження на одне вільне робоче місце в розрізі професій”, аналізом створеного банку даних бажаючих пройти професійну реабілітацію в розрізі професій та аналізом банку даних роботодавців, які створюють робочі місця для інвалідів;

* при прийомі інвалідів на професійну реабілітацію вимагати медичну довідку за формою 086-У з обов'язковим висновком Медико-соціальної експертної комісії про професійну придатність в такій редакції: “навчатися та працювати за обраною робітничою професією (назва професії) може” та подібного запису до індивідуальної програми реабілітації;

* змінити акценти у діяльності Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів - з безпосереднього проведення професійного навчання на статус головного центру всієї системи професійної реабілітації інвалідів із організаційними, навчально-методичними, соціально-психологічними, педагогічними функціями, науковим забезпеченням, який об'єднує, координує роботу всіх інших центрів, визначає стратегічні напрями та обсяги професійного навчання інвалідів згідно з їхніми бажаннями, фізичними можливостями та попитом ринку праці в професійно-кваліфікаційному розрізі, залучаючи до цієї роботи інші зацікавлені сторони.

Накопичений міжнародний досвід у сфері реабілітації та зайнятості осіб з інвалідністю, в тому числі молодих інвалідів свідчить про те, що інтеграція таких осіб у суспільство можлива лише в рамках моделі, в якій органічно поєднана координація зусиль державних та місцевих органів влади, громадських організацій інвалідів для створення умов для гідної праці.

Сучасною світовою тенденцією є повна інтеграція в суспільство осіб із обмеженими можливостями. Починає формуватися нова культурна й освітня норма -- шанобливе ставлення до осіб з обмеженими можливостями, яка зафіксована в міжнародному законодавстві на рівні ООН. Значна кількість міжнародних документів спонукує кожну державу до погодження національного законодавства з основними положеннями міжнародного законодавства.

У Великобританії Закон «Про інвалідність і особливі потреби в освіті» від 2001 р. набув чинності у січні 2002 року. Частина 2 Закону містить ключові рекомендації Комісії з прав інвалідів і покладає нові обов'язки на всіх постачальників освітніх послуг.

Перший «Процесуальний Кодекс із визначення й оцінювання особливих потреб в освіті» набув чинності в Англії і Уельсі 1 вересня 1994 р. і ним керувалися місцеві органи освіти й адміністративні органи всіх субсидійованих університетів щодо своїх обов'язків стосовно студентів з особливими потребами в освіті.

За Законом «Про дискримінацію інвалідів», адміністративні органи установ вищої і подальшої освіти зобов'язані публікувати протоколи про інвалідність, які містять інформацію про заходи, що здійснюються окремим університетом стосовно освіти студентів інвалідів.

В Італійській системі освіти Закон 104/92 визначає загальні цілі інтеграції інвалідів: «Інтеграція ставить за мету розвиток потенціалу інваліда в навчанні, спілкуванні, взаємостосунках. Труднощі, пов'язані з фізичними відхиленнями, не повинні перешкоджати використовуванню права на навчання».

Згідно з Законом № 104 від 5 лютого 1992 р. в інтеграції інвалідів є скоординоване планування соціальних і допоміжних послуг, а також послуг з охорони здоров'я та розвитку спорту за допомогою застосування технічного обладнання, надання освітньої допомоги через угоди зі спеціалізованими центрами, робота з перекладачами, що допомагають сліпим студентам відвідувати університет. Студентам цієї категорії гарантується право на безкоштовний проїзд, а також на супровід, послуги читання і користування освітніми технологічними лабораторіями тощо.

Основні закони Угорщини, які визначають особливості освіти осіб із спеціальними освітніми потребами, такі:

-- Закон LXXIX 1993 р. «Про суспільну освіту», що спрямований на роботу з дітьми-інвалідами, студентами-інвалідами;

-- Закон XXVI 1998 р. «Про права людей із відхиленнями і про гарантію рівних можливостей», який визначає права людей із відхиленнями в оточуючому середовищі, комунікаціях, транспорті, послугах підтримки. Він також визначає завдання розвитку за цільовими галузями, що гарантують рівні можливості в галузі здоров'я, освіти, працевлаштування, місця проживання, культури і спорту;

-- Закон «Про суспільну освіту», який визначає національну обов'язкову освітню програму, розроблену на основі національної освітньої програми, затвердженої Указом 28/2000 міністра освіти.

Аналіз законодавчого забезпечення освітніх послуг в європейських державах свідчить про поступове вдосконалення нормативної бази у сфері навчання інвалідів. Крім того, в кожній державі розробляються підзаконні акти з урахуванням специфіки регіону, класифікації категорій інвалідів.

Враховуючи міжнародний досвід, на сьогодні в Україні необхідно вдосконалити деякі позиції у сфері професійної реабілітації та зайнятості інвалідів і вжити наступних заходів:

1. З метою впровадження європейської направленості щодо антидискримінаційної політики по відношенню до людей з інвалідністю необхідно на регіональному рівні активізувати роботу з ефективної реабілітації та зайнятості інвалідів.

2. Здійснити аналіз та оцінку законодавчої бази України з питань зайнятості та працевлаштування інвалідів, в тому числі молоді відповідно до міжнародних документів, зокрема Плану дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільство та Конвенції ООН про права інвалідів.

3. Розробити пропозиції щодо впровадження антидискримінаційних норм в національному законодавстві України у сфері праці осіб з інвалідністю відповідно до положень директиви Ради ЄС 2000/78/ЕС від 27 листопада 2000 року.

4. Розвивати нові форми та моделі працевлаштування інвалідів, зокрема випускників реабілітаційних установ, в тому числі шляхом створення нових та розвитку існуючих інтегрованих філій (соціально-економічних підприємств) при центрах професійної реабілітації інвалідів.

5. Запровадити моніторинг щодо загальної чисельності інвалідів, які належать до категорії молодих (від 18 до 35 років), а також рівня їх працевлаштування.

6. Посилити роботу щодо контролю за заповненням індивідуальних програм реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, з метою удосконалення процесів інтеграції осіб з інвалідністю у сферу зайнятості та адаптації їх на відкритому ринку праці.

7. Опрацювати питання щодо акредитації центрів професійної реабілітації інвалідів для підвищення рівня кваліфікації слухачів таких установ.

8. Налагодити співпрацю між центрами професійної реабілітації інвалідів України та міжнародними центрами професійного навчання та реабілітації, а також запровадити підготовку осіб з інвалідністю за методиками кваліфікації країн.

9. Активізувати роботу щодо зацікавлення випускників центрів професійної реабілітації інвалідів до подальшого їх професійного навчання у професійно-технічних навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України, в яких в свою чергу передбачити створення окремих груп для інвалідів та спеціальних умов для учбового процесу цієї категорії громадян.

10. Опрацювати питання щодо введення курсу навчання підприємницької діяльності в центрах професійної реабілітації інвалідів.

11. Розглянути можливість утворення в кожному регіоні центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів зі статусом «обласного» з наданням йому відповідних доходних джерел (шляхом включення до переліку установ, па які розраховуються міжбюджетні трансферти або у вигляді цільових субвенцій з державного бюджету), повноважень щодо координації реабілітаційного процесу у відповідних адміністративно-територіальних одиницях для забезпечення наступності реабілітаційного процесу, покращення якості надання реабілітаційних послуг та з метою економічної оптимізації регіональних структур.

12. Здійснити аналіз існуючих методик, що використовуються у реабілітаційному процесі реабілітаційними установами, підготувати відповідні рекомендації для затвердження їх на Методичній раді з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів при Мінпраці.

13. Розробити та впровадити дієвий механізм держаного замовлення (соціального контрактування) для надання громадськими організаціями інвалідів соціальних послуг, у тому числі послуг щодо професійної реабілітації інвалідів.

14. Включати до державних (основних напрямів проведення державної політики зайнятості) та регіональних програм зайнятості населення питання розвитку нестандартних форм зайнятості (тимчасової праці, роботи із неповним робочим днем/тижнем, гнучких форм організації праці, надомної праці).

15. Здійснювати систематичне проведення громадськими організаціями інвалідів широкомасштабної інформаційно-роз'яснювальної роботи у суспільстві в цілому та серед роботодавців, зокрема щодо толерантного ставлення до проблем інвалідів, рівності їх прав у всіх сферах суспільного життя, у тому числі у сфері праці та зайнятості.

16. Розглянуті питання щодо надання підприємствам громадських організації інвалідів необхідної фінансової допомоги для перепрофілювання виробництва, оновлення обладнання та впровадження новітніх технологій на їхніх підприємствах з метою виготовлення цими підприємствами конкурентоспроможної продукції.

17. Забезпечити співпрацю реабілітаційних установ та підприємств громадських організацій інвалідів з використанням виробничої бази підприємств громадських організацій інвалідів для проведення професійної, орієнтації професійної підготовки та професійної адаптації молодих інвалідів.

18. Рекомендувати органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям висвітлювати роботу в даному напрямі в журналі «Соціальний захист» та здійснювати його передплату.

19. Розвивати подальше міжнародне співробітництво з метою впровадження в Україні успішних моделей, пов'язаних із реабілітацією та зайнятістю людей з інвалідністю та їх інтеграції у суспільство.

Висновок

професійна освіта інвалід

Створенню в Україні єдиної комплексної системи професійної реабілітації інвалідів сприятиме розробка Концепції Державної програми розвитку системи реабілітації інвалідів, метою якої є створення умов для реалізації активної державної політики стосовно інвалідів, спрямованої на інтеграцію інвалідів у суспільство через ефективну медичну, психологічну, фізичну, професійну, трудову, фізкультурно-спортивну, соціальну реабілітацію.

Серед різних видів реабілітації професійній реабілітації належить провідна роль у забезпеченні раціонального працевлаштування інвалідів. Удосконалення системи професійної реабілітації інвалідів в Україні має включати:

* активізацію роботи з професійної орієнтації інвалідів усіх вікових категорій та нозологій з метою підвищення їх мотивації до трудової діяльності та конкурентоспроможності на регіональних ринках праці;

* вдосконалення системи професійної освіти, яке передбачає: підвищення рівня охоплення інвалідів професійною освітою в навчальних закладах різного типу; оптимізацію мережі навчальних закладів у регіональному розрізі; розширення переліку професій для навчання інвалідів з обов'язковою орієнтацією на потреби ринку праці; оснащення навчальних закладів сучасною технікою та спеціальними пристроями для задоволення специфічних потреб інвалідів; удосконалення кадрового забезпечення навчальних закладів; забезпечення навчальних закладів сучасними освітніми та новітніми формами організації навчання (дистанційне навчання, модульна система навчання, особистісно-орієнтовані навчальні технології);

* підвищення відповідальності медико-соціальних експертних комісій щодо розробки та дієвості індивідуальних програм реабілітації інвалідів, які є основним документом для реалізації реабілітаційних заходів, в тому числі професійної реабілітації;

* забезпечення ефективної співпраці центрів професійної реабілітації інвалідів, Державного центру зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів, роботодавців у вирішенні питання професійної реабілітації інвалідів та їх подальшого раціонального працевлаштування;

* створення Державною службою зайнятості постійно діючої інформаційної бази даних інвалідів, бажаючих працювати, і вакантних робочих місць для інвалідів з урахуванням їх індивідуальних можливостей та професійних здібностей;

* підвищення ефективності використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць, враховуючи регіональні пріоритети та рівень безробіття у регіонах серед інвалідів;

* підвищення зацікавлення роботодавців у створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом розробки відповідного механізму, створення більш сприятливих умов підприємствам, де працюють інваліди;

* здійснення заходів з підтримки підприємств громадських організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Показниками ефективності реалізації заходів, передбачених в рамках цього напряму, є: кількість створених робочих місць та чисельність працюючих інвалідів.

Реалізація вказаних заходів сприятиме створенню в Україні комплексної ефективної системи професійної реабілітації інвалідів, яка дасть змогу підвищити рівень зайнятості та конкурентоспроможності осіб з інвалідністю на ринку праці та прискорити інтеграцію цієї категорії населення у суспільство.

Размещено на Allbest.ru