Педагогічна анімація у Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

У Франції, де соціальна педагогіка виступає складовою частиною соціальної роботи, соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю є одним із провідних напрямів соціальної роботи, який концентрує найбільшу кількість асигнувань та залучає найчисленнішу групу спеціалістів соціальної сфери. Французька система захисту дітей і молоді складається з трьох великих секторів, у кожному з яких найактивнішим чином задіяні спеціалісти соціальної сфери:

1) медичний і соціальний захист дітей і молоді;

2) адміністративний захист дітей і молоді;

3) правовий захист дітей і молоді.

Молодь Франції як і в будь-якій іншій державі є найбільш уразливою її частиною. Постійно зростає кількість злочинів, учинених дітьми, все більше молодих людей потрапляють у залежність від наркотиків, алкоголю, стають жертвами насильства не лише на вулиці, а й у родині. Важливу роль у подоланні цих негативних явищ відводиться спеціалізованим вихователям. Зміст діяльності спеціалізованих вихователів включає різні види виховних впливів на дітей та підлітків із девіантною поведінкою, дорослих, які зазнали впливу негативного соціального середовища, осіб із фізичними та психічними вадами.

Діяльність спеціалізованого вихователя характеризується різноманітними методами й формами роботи залежно від контингенту клієнтів і середовища. Професійна активність спеціалізованого вихователя передбачає тісну співпрацю з тими, хто бере участь у процесі виховання: сім'єю, медичними працівниками, педагогами, іншими спеціалістами соціальної сфери.

У Франції діють численні організації соціальної підтримки та захисту дітей і молоді. Французький Союз порятунку дитинства (UFSE) - одна з перших асоціацій, які виділили проблему «дитина у складній ситуації». У країні функціонує телефонна служба прийому повідомлень про дітей, які зазнають жорстокого ставлення (SNATEM). Звіт Обсерваторії за децентралізованими Соціальними Акціями (ODAS) показав, що насильство стосовно дітей має різні форми: фізичне насильство, сексуальне зловживання, психологічне насильство і зневажливе ставлення в тому числі й з боку близьких людей. Не дивно, що в такій ситуації соціальний працівник іноді стає єдиною підтримкою для молодої людини, яка опинилася у складній ситуації.

Однак молодь не лише є об'єктом насильницьких дій, але й нерідко сама стає їх суб'єктом. Асоціальна поведінка підлітків - це соціальний протест і помста за місце в суспільстві, що їм відводиться, вірніше протест проти його відсутності в ньому. З метою вирішення існуючих проблем діють соціальні превентивні заклади, які ведуть пошук найбільш ефективних соціально-педагогічних методів включення молоді в соціальне життя та надають допомогу школярам у виконанні домашніх завдань, допомагають у пошуку роботи, сприяють інтеграції іммігрантів, біженців, здійснюють вуличну та соціокультурну анімацію.

Метою анімації є гуманітаризація вільного часу, заохочення до якоїсь діяльності. Аніматор завжди виступає як активний член групи, а не пасивний спостерігач, його діяльність повинна спонукати до позитивного наслідування, що особливо важливо при роботі з дітьми та підлітками. Соціокультурна анімація спрямована на формування загальної культури людини, пробудження в особистості віри в свої можливості, розвиток творчих здібностей, активізацію процесу спілкування, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення. Таким чином, анімація стає невід'ємною частиною виховання. Діяльність аніматора в певній мірі схожа на діяльність вихователя та тренера, однак анімація не копіює ці традиційні форми роботи. Аніматор не лише передає знання та вміння, а насамперед встановлює між членами групи атмосферу співробітництва, взаєморозуміння і взаємоповаги, активізує зв'язки між окремим індивідом і суспільством, групою та соціумом.

У Франції характерною ознакою процесу реалізації молодіжної політики та соціально-педагогічної роботи з молоддю є залучення самих молодих людей до роботи з ровесниками. Задоволення потреб молоді в інформації є невід'ємною частиною молодіжної політики в розвинутих країнах. Для цього створюються молодіжні інформаційні центри.

У Франції інформація в центрах надається по дев'яти основних напрямах: освіта; професійна орієнтація й підготовка; зайнятість; безперервна освіта, підвищення кваліфікації; соціальні питання і практичні проблеми повсякденного життя; вільний час; канікули; зарубіжні контакти; спорт.

Ключовою фігурою персоналу, задіяного в роботі центру, є інформатор, який безпосередньо вступає в контакт із молодими людьми. Інформатор повинен знати проблеми, з якими стикається молодь, володіти емпатійною культурою та творчими здібностями. Саме тому інформатори повинні бути з молодіжного середовища, бути близькими йому, знайомими з його проблемами. У випадку, коли поставлена проблема вимагає більш глибоких знань, інформатори звертаються до спеціалістів, які володіють більш високим рівнем підготовки: радників, консультантів, працівників із документацією тощо. Характерним для роботи в центрі є те, що прийом відвідувачів ведуть ті ж працівники, які збирають і класифікують інформацію. Постійний контакт із споживачами інформації допомагає інформаторам вести пошук відомостей про найбільш актуальні для молоді в даний момент питання.

Соціокультурна анімація є однієї з відносно молодих галузей діяльності, яка тісно пов'язана з соціальною психологією і педагогікою, і яку всі частіше позначають як педагогіку соціально-культурної сфери. Як особливий і цілком самодостатній елемент соціально-культурної діяльності анімація входить у дозвіллєву інфраструктуру населення сучасної Франції, Італії, Іспанії, Німеччини та інших європейських країн. Проте, треба сказати, що соціокультурна анімація є не лише засобом проведення вільного часу, а має профілактичну, реабілітаційну, психотерапевтичну, організаційну функції.

Соціально-культурна анімація тісно пов'язана з розвитком соціальної активності громадян, їхньої соціальної творчості. Так як термін ,,анімація” вперше з'явився у Франції, варто навести думку Жофра Пиці Дюмазедьє, який є автором вчення про соціокультурну анімацію. Характеризуючи соціально-культурну анімацію, він наводив дані про значний ріст об'єднань громадян, що діють у соціально-культурній сфері. Наприклад, якщо з 1960 по 1980 роки число об'єднань й асоціацій виросло з 12633 до 30543, то за три роки, з 1981 по 1983 рік, це збільшення було значно більше різким: з 33977 до 46857. Ці дані виключають політичні партії, церкви. Розуміючи це, у суспільно-політичному житті сучасної Франції особлива увага від початку до сьогодні приділялася і приділяється формуванню ,,оптимістичної” спрямованості соціально-культурної анімації.

У 1997 році Міністерство культури Франції мало у своєму розпорядженні бюджет в 15 млрд. франків (2,5 млрд. доларів США), що склало 0,95% державного бюджету. В 1996 році французькі родини витратили на культурне дозвілля 178 млрд. франків (29,6 млрд. доларів США), що склало 4% їхніх витрат на споживання. Порівняння цифр державних витрат і витрат громадян на культуру показує, що структура культурного споживання у Франції характеризується високою активністю населення. У зв'язку із цим дозвіллєва сфера перетворюється в простір реалізації цивільних ініціатив, залучення населення до участі в значних культурно-виховних і соціально-педагогічних проектах.

В українському суспільстві тенденція посилення активності суспільних рухів у сфері дозвілля лише останнім часом стає актуальною. От чому важливо звернутися до світового досвіду організації доцільної, доступної й ненав'язливої соціально-культурної діяльності. Вивчення теоретичних ідей і технологій французької соціально-культурної анімації актуалізується цілим рядом типово українських причин, серед яких необхідно виділити наступні:

- зміна духовно-світоглядних причин в організації педагогічної роботи в українському суспільстві;

- зміна економічного статусу соціально-культурної діяльності, потреба в освоєнні ,,підприємницької ніші” у сфері вільного часу;

- переорієнтація соціально-культурної діяльності на різноманітний спектр реальних потреб населення, що виявилися в період соціальної дезінтеграції, роз'єднання, втрати ціннісних орієнтирів соціального й особистісного розвитку.

Широко побутує думка про те, що анімація є однією із форм соціально-культурної діяльності. Ми будемо розглядати соціально-культурну діяльність як сукупність педагогічних технологій, які забезпечують інтеріоризацію культурних цінностей особистістю, які роблять можливим зробити культурні цінності справжньою основою соціальної взаємодії. Проте зважаючи на наукові теоретичні і практичні дослідження в галузі анімаційної роботи, можна сказати, що анімація є навіть ширшим поняттям, ніж соціокультурна діяльність.

Принципова новизна анімаційної діяльності може бути охарактеризована новими цілями, завданнями і прикладними технологіями, які визначають процес оптимізації міжособистісних і міжгрупових взаємин. Разом з цим треба відмітити, що анімаційний підхід є новим лише для вітчизняної педагогіки і соціально-культурної сфери. Гуманістична традиція соціального виховання, характерна для західної педагогіки, мала постійний і варіативний вихід в педагогічну практику протягом всього ХХ століття, відображаючись в діяльності аніматорів, організаторів дитячих громадських рухів, художнього виховання тощо. Більш того, анімація як особливий спосіб інституалізації громадянського суспільства знайшла собі унікальне місце, яке не співпадає з соціальними ,,нішами” політичних партій, релігійних та інших організацій.

Так, у Франції виникнення анімації як соціально культурного феномена соціологи умовно пов'язують з 1901 роком, коли було введено новий закон про створення різноманітних асоціацій. Право на створення асоціацій було надзвичайно регламентовано, контролювалося владою. Асоціація розглядалася в якості підозрілого посередника між індивідом і державою, що прагнув всіляко принизити владу останнього, що представляв ,,загальний інтерес”. Це було спадком Французької революції. Після 1901 року ситуація різко змінилася. В зв'язку зі збільшенням об'єму вільного часу (за рахунок поступового скорочення робочого часу) широкого розвитку набули любительські асоціації. І якщо на початку ХХ століття вони були тісно пов'язані з політичними і релігійними інститутами, то потім набули розвитку процеси ,,звільнення” асоціацій від політико-релігійних впливів, їх значного кількісного зростання.

До кінця ХХ століття соціально-культурна анімація перетворилася в самосійний напрямок психолого-педагогічної діяльності в сфері дозвілля. Але не можна говорити про те, що це стало єдиним напрямком її застосування.

Таким чином, узагальнення теоретичного підходу до соціокультурної анімації в практиці Європейських країн дозволило здійснити певні теоретичні узагальнення і запропонувати таке визначення соціокультурної анімації. Соціокультурна анімація - особливий вид соціально-культурної діяльності груп людей і окремих індивідів, заснованої на сучасних технологіях (соціальних, педагогічних, психологічних, культуротворчих), що забезпечують подолання соціального і культурного відчуження. До основних напрямків анімаційної діяльності в країнах Західної Європи можна віднести шкільну анімацію, театральну анімацію, соціальну (муніципальну) анімацію, арт-терапію, комунікативну реабілітацію тощо.

Основним завданням соціально-культурної анімації є не лише вивчення умов, які ведуть до того чи іншого розвитку людини, а також прояв соціально-культурних технологій та методів, за допомогою яких можна сприяти особистісному розвитку і подоланню негативних тенденцій в соціумі.

Нами здійснено спробу аналізу традиційних організацій, створених з метою проведення культурно-дозвіллєвої роботи. З цією метою нами було вивчено досвід анімаційної роботи у Франції. Сотні театрів і кінозалів, розгалужена мережа спортивних площадок, чудові парки - все це є доступним для кожного ,,середнього” городянина. Однак все більше і більше жителів міст країн Західної Європи воліють проводити своє дозвілля, вдавшись до допомоги Асоціації культурного розвитку (АДАК).

Асоціації культурного розвитку (АДАК) зародилася у 1990-х роках в Парижі. Вона підпорядковується управлінню культури міської мерії. Основною метою діяльності асоціації є надання людям можливості вибрати собі хобі до смаку, спробувати відкрити в самому собі якісь незвідані здібності. У 25 міста у Франції зараз працюють приблизно по 400 майстерень, що охоплюють у цілому 175 найрізноманітніших напрямків. Так, скажемо, у культурному центрі в Парижі, що об'єднав кілька майстерень, працюють секції ікебани і китайського живопису, тут також можна спробувати свої сили у заняттях музикою за допомогою комп'ютера. Є майстерні, які називаються ательє: палітурної і столярної справи, класичного танцю і скульптури, ритмічної гімнастики тощо.

Ці ательє виступають свого роду культурними центрами міських кварталів, місцем, де можуть зібратися ентузіасти, щиро захоплені тією чи іншою справою. Більшість людей, що постійно відвідує майстерні, живуть неподалік від них, є сусідами. Подібні центри допомагають пізнати одне одного, а іноді пізнати і самих себе, свої нерозкриті можливості і здібності. Не випадково дослівний переклад із французької офіційної назви цих центрів звучить приблизно так - ,,ательє культурного самовираження і добросусідства”.

Дослідження фахівців управління культури столичного муніципалітету Парижа показують, що діяльність АДАК користується великою популярністю серед парижан та жителів інших міст. І це не випадково - адже не щодня парижани йдуть у театр, кіно, кафе, щоб провести вечір чи вихідні, а домашні умови не усім дозволяють здійснити свої мрії. Річна плата за членство в асоціації символічна, членство надає право відвідувати за бажанням будь-які майстерні.

Ще однією з дуже авторитетних французьких організацій, що спеціалізуються в галузі соціально-культурної анімації є Семеа (Centre d'еntrаіnемеnt aux Меthоdеs d'еduсаtіоn Active). Семеа ставить перед собою мету поширення ідей так званого нового виховання як особливої практики гуманістичної педагогіки. Назва організації Семеа перекладається як Центр залучення до методів активного виховання. Семеа - це національна асоціація, яка визнана суспільно корисною і юридично правомірною різними державними відомствами і громадськими організаціями. Діяльність Семеа схвалена Міністерством молоді і спорту. Семеа активно взаємодіє з міністерствами Народної освіти, досліджень і технологій, Міністерством праці і зайнятості, культури і комунікацій. Крім того, партнерські відносини підтримуються з регіональними організаціями, організаціями збройних сил, міжнародними, федеральними і місцевими асоціаціями.

Семеа - це національна асоціація, що містить у собі цілу мережу територіальних асоціацій, що пропагують ідеї активного соціального виховання. Ж.-М. Мішель у книзі, присвяченій діяльності Семеа, підкреслює виняткове суспільне значення подібних соціальних асоціацій і об'єднань, що орієнтовані на суспільне виховання, поширення цінностей культури. Засновниця Семеа Жизель де Фєллі підкреслювала, що асоціація була створена в 1937 році під впливом таких педагогічних течій початку XX століття, як рух С. Френе, скаутизм тощо. Саме ідеї гуманізму, свободи, творчості визначили вид анімаційної діяльності у Франції.

В асоціації працюють професійні аніматори, безліч педагогів на умовах постійного і непостійного членства, а також волонтери. Центральний національний комітет визначає напрямки розвитку національної Асоціації, а саме: розширення й узагальнення педагогічного досвіду, виробництво і поширення засобів освіти, публікація теоретичних і методичних матеріалів, підвищення кваліфікації аніматорів, розробка інноваційних акцій, залучення освітніх установ і вчителів до міжнародного партнерства [5, c. 312].

Більш ніж тридцять регіональних структур цієї організації покликані розвивати стосунки між педагогами, батьками, учнями усієї Франції. Вони розробляють спеціальні регіональні програми, що відповідають потребам і пропозиціям населення в сфері освіти. Наприклад, у 2006 році в звіті цієї організації фігурували наступні цифри 4 500 учителів щорічно залучаються до 25 000 днів перепідготовки і 70 000 стажерів із усієї Франції беруть участь у більш ніж 720 000 днях закордонних освітніх програм.

У свою чергу, Семеа за час свого існування заснувала наступні асоціації: міжнародну федерацію Ceмea, асоціацію дитячого і юнацького телебачення, притулки для молодих людей в Авіньоні, асоціацію молоді Європи, Французьку федерацію розумового здоров'я, асоціацію європейської молоді, європейську мережа установ по дослідженню способу життя і споживання молодих людей тощо.

Діяльність цієї впливової організації соціально-культурного виховання поєднує освіту дорослих і поширення, впровадження ідей активного виховання. Основними напрямками діяльності Семеа є: добровільна, волонтерська анімація (керівництво діяльністю центрів відпочинку); професійна анімація; діяльність щодо суспільної і професійної інтеграції населення; діяльність з пропаганди здорового способу життя, здоров'я; робота з інвалідами і психологічна допомога населенню; підготовка і перепідготовка педагогів, аніматорів, а також допоміжного персоналу (доглядальниць, вихователів тощо). Активна освітня і виховна діяльність аніматорів у соціальному середовищі є, на думку теоретиків Семеа, важливим засобом соціалізації особистості, сприяння її духовному росту. Діяльність асоціації ґрунтується на принципах нового виховання Жуель Руж:

1. Ритм - кожна людина розвивається і змінюється протягом усього свого життя відповідно до своїх індивідуальних можливостей. Треба дотримуватись ритму у розвитку кожного індивіда і давати йому можливість впливати на свій розвиток.

2. Бажання - дитячий розвиток і еволюція дорослої людини залежать, великою мірою, від власного бажання індивіда. Важливо підтримувати людину в задоволенні його бажань, а також стимулювати особистість, особливо в тому випадку, якщо це бажання нестабільне.

3. Самостійність - кожна людина з раннього віку має потребу самостверджуватися, розвиватися, відчувати повноту життя. Треба залишити дитині волю починати, вибирати добровільно свою діяльність відповідно до свого інтересу і своїх особистих потреб. Педагог-аніматор надає необхідну допомогу, щоб людина самостійно будувала свій розвиток. Він повинен допомогти діяти самостійно.

4. Обмеження - не обмежувати дитину в її самостійних діях. Не обмежувати її свободу дій, інакше це буде формувати у неї відчуття фізичної й емоційної незахищеності.

5. Дотримання поваги - рівність - усі люди рівні в гідності, незважаючи на різницю у віці, статі, походженні, переконаннях, культурі, суспільному становищі. Нове Виховання вибудовується з рівною повагою до кожної особистості, з огляду на всі її особливості й індивідуальність.

З 1997 року асоціація розпочала розвивати свою діяльність щодо видання книг, журналів, газет, створення відеофільмів, мультимедійних освітніх програм тощо. Зараз Семеа видає три спеціалізовані журнали: ,,Vers l'еduсаtіоn nouvelle”, ,,Les cahiers de l'аnімаtіоn vacances-loisirs”, ,,Vie sociale et traitements”, які широко розповсюджуються у Франції (школи, дитячі будинки, позашкільні установи, ВНЗ, спортивні школи тощо).

Усі громадські організації, що об'єднують французьких соціально-культурних аніматорів, розгортають свою роботу не тільки на всій території Франції, але і поширюють свій вплив в інших країнах. Географія Семеа, показує, що відділення цієї організації є в таких країнах, як Нова Каледонія, Гваделупа, Полінезія тощо. Це в основному франкомовні країни.

Досвід французьких аніматорів знаходить підтримку в інших європейських державах. Це добре ілюструють результати дослідження Л.В.Тарасова, який узагальнив основні напрямки і методи роботи Європейської асоціації аніматорів (ENOA). У 2000 році була створена Європейська асоціація аніматорів, що об'єднує аніматорів багатьох європейських країн, таких, як Франція, Італія, Фінляндія, Португалія тощо. Мета Європейської асоціації аніматорів полягає в тому, щоб: показати, що в кожного є можливість щось робити для поліпшення свого життя; повернути людям бажання працювати для себе і суспільства; задіяти потенціал конкретних учасників проекту і місцевих організацій; закріпити зв'язки конкретних людей, з числа біженців, з місцевими організаціями для здійснення спільних проектів надалі; використовувати навички конкретного індивіда для того, щоб забезпечити його участь у тій сфері діяльності, що могла б забезпечити його подальший розвиток у плані самоорганізації [6, c. 60].

На сьогоднішній день проводиться активна робота з підготовки фахових аніматорів різного напрямку, так, школи аніматорів діють у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Швеції, Мексиці, Бразилії, США, Англії, Нідерландах, Німеччині, Австралії, Польщі, Угорщині, Фінляндії, Данії, Бельгії тощо. Більшість з них взяли свій початок з діяльності і досвіду роботи Асоціації Семеа.

У 2004 році в Росії, в Москві в Університеті культури було відкрито кафедру соціальної анімації, але є суттєва відмінність від перерахованих вище шкіл аніматорів, тут готують аніматорів для роботи в сфері готельного бізнесу, тобто спеціалізація відбувається на рівні вміння проводити і організовувати дозвілля.

Наразі в Україні відсутня спеціальна система з підготовки соціокультурних аніматорів будь-якого профілю. Проте зважаючи на тривалий досвід інших країн Європи і Америки, який має позитивні результати, ми можемо говорити про можливість і потрібність запозичення досвіду анімаційної діяльності для нашої країни. Якщо досліджувати організацію дозвілля дітей та молоді в Україні з часів СРСР до тепер, можна говорити, що зародки анімаційної роботи в нашому суспільстві існують давно, і мають шанси для втілення в різних сферах життєдіяльності суспільства. Можна говорити про те, що соціокультурна анімація для України є інноваційною технологією соціальної роботи, а влучне застосування методів анімаційної діяльності сприяло б покращенню результатів роботи з соціально-незахищеними верствами населення.

Список використаної літератури:

1. Багатова З.Б. Педагогические основы социальной работы во Франции: Дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. - Махачкала, 2002. - 156 с.

2. Вдовенко Т.В. Социальная работа в сфере досуга в странах Западной Европы. - СПб.: СПбГУП, 1999. - 164 с.

3. Дуликов В.З. Социально-культурная работа за рубежом: Учебное пособие. - М.: МГУКИ, 2003. - 97 с.

4. Мамбетов Е.Б. Организация досуга во Франции: Анимационная модель: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. - СПб., 1992. - 16 с.

5. Никитский М.В. Теоретические и исторические аспекты современной социокультурной анимационной деятельности// Вестник ПСТГУ. Серия IV. Педагогика. Психология. - 2008. - Вып.3. - С. 28-36.

6. Петрова И.В. Концепція досуга в современном мире [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www. culturalstudies.in.ua/knigi_7_13.php.

7. Современные технологии социально-культурной деяльности: Учеб. пособ./ Под ред. Е.И. Григорьевой. - Тамбов, 2004. - 512 с.

8. Тарасов Л.В. Социокультурная анимация: истоки, традиции, современность. - М.: ЦСА «Одухотворение», 2008. - 129 с.

9. Тарасов Л.В. Соціально-культурна анімація: принципи, завдання, зміст// Вісник психосоціальної і корекційно-реабілітаційної роботи. - 2003. - №2. - С. 59-66.

педагогічна анімація франція

Размещено на Allbest.ru