Особливості структури уроків образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Уроки образотворчого мистецтва сприяють розвитку художніх здібностей дітей (здатності до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності, естетична позиція; здібності до зображувальної діяльності: здатність правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова чутливість, здатність відчувати виражальну функцію кольору, розвинута образна уява і пам'ять).

Художні здібності можуть формуватися тільки за наявності сприятливих умов. Це допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна і цілеспрямована програма виховання і навчання. Педагогу потрібно створити умови для гармонійного розвитку дитини: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів; надання права дитині на свободу і самостійність; формувати та розвивати у школярів естетичне ставлення до життя, сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб, розвитку спеціальних художніх здібностей та мислення, що забезпечують готовність до художньо-творчої самореалізації і безперервного духовного самовдосконалення протягом життя, формуванню естетичної культури, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі.

Отже, урок образотворчого мистецтва повинен: торкатися емоцій учнів; розвивати художнє сприймання, здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу; будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; залучати школярів до досягнень світової художньої культури, бо ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, а й емоції людини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне; проводитися з урахуванням вікових особливостей дітей.

Урок -- головна форма навчально-виховної роботи з дітьми на уроках образотворчого мистецтва. Для кожного уроку вчитель розробляє його структуру, підбирає відповідну наочність (так звані слухові та зорові ряди), продумує драматургію уроку. Наочність повинна чітко відповідати меті та завданням уроку, стимулювати творчість, розширювати чи давати уявлення дітям про те, що вивчається. Драматургія уроку передбачає своєрідне театральне дійство, яке забезпечить емоційний виклад матеріалу, сприятиме зацікавленню дітей образотворчості.

Розробленість теми:

Аналіз наукової літератури показує, що особливості уроків образотворчого мистецтва розкрито багатьма авторами.

Методику проведення і особливості структури уроків образотворчого мистецтва досліджують такі вчені - Н. Агальянов, А.В. Бакушинський, С.Л. Бучинський, І. Вікторенко, П.А. Гандзій, І.П. Глинська, В.П. Глушанська, А.А. Давайло, В.П. Котляр та багато інших.

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей структури уроків образотворчого мистецтва.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

- виявити та опрацювати літературу з теми курсової роботи;

- розкрити основні умови проведення сучасного уроку образотворчого мистецтва;

- розглянути різновиди уроків образотворчого мистецтва в початкових класах;

- охарактеризувати види роботи на уроках образотворчого мистецтва;

- вивчити основні етапи структури уроків образотворчого мистецтва;

- визначити залежність вибору структури від виду діяльності на уроці та типу уроків.

Об'єктом дослідження для даної курсової роботи є уроки образотворчого мистецтва.

Предметом є дослідження особливостей структури уроків образотворчого мистецтва в залежності від різних типів та виду діяльності на уроці.

Методи дослідження: обумовлені об'єктом і предметом курсової роботи. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.

У першому розділі розглядаються умови проведення сучасного уроку образотворчого мистецтва, розкриваються різновиди уроків образотворчого мистецтва та види роботи учнів на уроках. У другому розділі характеризуються основні етапи структури уроків образотворчого мистецтва, особливості структури уроків образотворчого мистецтва в залежності від різних типів та виду діяльності на уроці.

Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

РОЗДІЛ 1. УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКОЛІ

1.1 Умови проведення сучасного уроку образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво - один із важливих предметів у початкових класах. У процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок образотворчого мистецтва відіграє незамінну роль. Він здатний ввести маленьку людину у світ творчості, якоюсь мірою прилучити її до скарбів художньої культури. Урок може принести дитині перші творчі радощі, а радість творчості -- одна з найбільших радощів на землі.

Уроки образотворчого мистецтва у початковій школі - це ті заняття, які, перш за все формують творчість дитини, розвивають її емоційно-почуттєву сферу, нестандартне мислення, вміння бачити прекрасне у навколишньому, її естетичне ставлення до життя. Завдання, які на сьогодні стоять перед педагогікою мистецтва, вирішуються в основному на уроках образотворчого мистецтва, тому вимоги до цих уроків дуже високі. На думку В.П. Котляра "... заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кіно фрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприйняття, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація" [23, с. 5].

Мета вивчення образотворчого мистецтва в першому класі: опановування учнями елементарних основ кольорознавства і формотворення, а також ознайомлення з художніми матеріалами і початкове засвоєння засобів вираження при вирішенні художньо-творчих завдань; другого класу - ознайомлення (на пропедевтичному рівні) з різними видами візуальних мистецтв, їх синтезом та засобами художньої виразності, крім того, освоєння низки композиційних прийомів і просторових завдань на елементарному рівні; третього класу - актуалізація набутих у 1-2 класах знань з основ образотворчої грамоти («колір», «форма», «простір», «композиція»), їх поглиблення та розширення на ґрунті уявних подорожей до майстерень різних художників; четвертого класу - формування в свідомості учнів цілісного художнього бачення світу, тлумачення на пропедевтичному рівні поняття «художній образ» та отримання чіткого уявлення про специфіку вирішення його в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва; ознайомлення з деякими осередками народних художніх промислів України та з передаванням об`ємних якостей округлих предметів засобами світлотіні [22, с. 25].

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.

Головним завданням предмету "Образотворче мистецтво" є:

1. формування:

· особистісно-позитивного, художньо-естетичного ставлення до дійсності, здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки, потреби у спогляданні та милуванні з метою отримання естетичної насолоди від творів мистецтва та явищ навколишнього світу;

· потреб до самореалізації через продуктивну художню творчість, художньо-естетичне наповнення навколишнього середовища у відповідності до вікових можливостей;

· елементарних світоглядних орієнтацій та оцінних суджень, основ національної та громадянської свідомості;

· морально-естетичних та вольових якостей (працелюбності, художньо-естетичних смаків та інтересів, ініціативності, активності, самостійності, толерантності тощо);

2. розвиток:

· почуттєво-емоційної сфери, здатності емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у навколишньому світі та мистецтві;

· універсальних художньо-творчих якостей особистості (уяви, оригінального, нестереотипного, образного мислення, спостережливості, здорової пам'яті та ін.;

· сенсорних здібностей (відчуття кольору, форми, ритму, фактури та ін.);

3. забезпечення засвоєння учнями елементарних знань про:

· образотворче мистецтво як засіб комунікації та специфічну, художньо-образну форму пізнання й відображення навколишнього світу, історію його розвитку, роль у житті людей;

· основи художньо-образної мови різних видів образотворчого мистецтва і виражальні можливості художніх технік;

4. сприяння формуванню в учнів елементарних умінь та навичок:

· аналізувати та інтерпретувати відповідно до вікових можливостей твори різних видів вітчизняного та зарубіжного образотворчого мистецтва;

· висловлювати особистісне ставлення до виявів естетичного в житті та мистецтві, використовуючи термінологію, зумовлену змістом програми;

· самостійної художньо-творчої роботи з пам'яті, за уявою, на підставі вражень від побаченого, почутого та ін.;

· виражати власні почуття, емоції та думки мовою художнього образу, використовуючи на рівні, відповідному віку, засоби художньої виразності, художні техніки та матеріали [15, с. 15].

Образотворче мистецтво - це художній предмет. А викладання художнього предмета має свою специфіку.

Особливості уроку образотворчого мистецтва в школі: урок повинний торкатися емоції учнів; у процесі образотворчої діяльності необхідно будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; на уроках образотворчого мистецтва учні, крім власної творчості, повинні прилучатися до досягнень світової художньої культури [14, с. 21].

Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, а й емоції дитини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне. Усі уроки, у тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Відомо, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку охоче беруться за малювання, користуються фарбами, із задоволенням ліплять. Роботи їх сміливі, емоційні, але схематичні. Діти не передають об'ємність, реальні пропорції предметів, розташування їх у просторі. Однак їхні малюнки мають щирість, безпосередністю і переконливістю. Ці якості додають дитячій образотворчій творчості незвичайну принадність і дають підстави розцінювати роботи дітей, як своєрідні твори мистецтва.

Особливості дитячої образотворчої творчості необхідно враховувати в процесі викладання. Крім того, тією ж мірою, як і на інших уроках, учитель повинен враховувати особливості розумового й фізичного розвитку дітей даного віку. Саме знання психології молодших школярів, уміння знайти підхід до дитини і допомогти їй перебороти виниклі труднощі дають учителям початкових класів незаперечні переваги у справі навчання образотворчому мистецтву.

Захоплена робота дітей додає урокам образотворчого мистецтва свою специфіку. Діти почувають себе розкутими, впевненими. Не треба їх стримувати, коли, дивлячись на комічну ілюстрацію, вони дружно сміються.

Учитель повинен у подібних випадках пам'ятати -- найближча мета досягнута, витвір вразив учнів, і подальшою задачею буде більш повне ознайомлення з ним, формування усвідомленого відношення до нього, включення художнього твору в духовний світ дитини.

1.2 Різновиди уроків образотворчого мистецтва в початкових класах

Головною формою організації навчання при викладанні образотворчого мистецтва у дітей шестирічного віку є урок (як правило комбінований). Кожен урок має бути логічно завершеним, водночас він є частиною системи уроків, зв'язаних між собою загальною метою і завданням даного конкретного предмету. Структура уроку та ж, що і з інших дисциплін: організаційний момент, пояснення нового матеріалу, самостійна робота учнів, закріплення нового матеріалу, підведення підсумків. Кожен елемент структурного поділу характерний для усіх уроків, але час, відведений на будь-який із них, змінюється в залежності від мети та завдань уроку.

Уроки не повинні бути одноманітними. Ця умова на уроках образотворчого мистецтва легко виконується, оскільки вони різноманітні і за формою, і за змістом. Сприяє різноманітності створення емоційної канви уроку, оскільки на основі позитивної емоційності легше засвоюється навчальний матеріал, стимулюється творчість дітей, розвивається почуттєва сфера, вміння розглядати, сприймати, бачити, аналізувати.

Уроки малювання мають чітку градацію у початковій школі (відносно основного виду образотворчої діяльності): урок малювання з натури, уроки малювання на тему або тематичне малювання; уроки ліплення; уроки декоративно-прикладного мистецтва; уроки-бесіди, і кожен з них несе своє образотворче та емоційне навантаження.

Малювання - це уроки зображення на площині. Цим урокам у першому класі відводиться найбільша кількість годин, оскільки зображаючи, учні вивчають форму, пропорції, конструкцію, колір і фарби, просторове розміщення предметів, композицію, навчаються спостерігати та бачити. Одночасно вчитель навчає їх виявляти естетичні моменти: наскільки форма предмета є доцільною по своїй конструкції; чи гармонійна і пропорційна в окремих своїх частинах; наскільки плавні лінії; чи гармонійні і красиві форма і колір предмета, чи красиві яскраві полиски, рефлекси і переходи світлотіні; чи красиве поєднання предмету і фону [25, с. 38].

Діти малюють також по-пам'яті і за уявою. Добиваючись виконання таких завдань вчитель стимулює емоційний, розумовий і духовний розвиток особистості. Уроки тематичного малювання відіграють у цьому важливу роль. Малюючи за уявою чи по пам'яті, ілюструючи прочитане чи раніше побачене учні фантазують. Для уроків тематичного малювання основним є формування образу. При цьому необхідним є глибоке поєднання теми та власного естетичного досвіду. Уявити, продумати, відчути душею, передати на листку паперу - це творчий пошук дитини, її уміння за допомогою виразних засобів показати свій внутрішній світ, ставлення до навколишнього: до природи, мистецтва, добра і зла. Виконання тематичних завдань розвивають творчі здібності, спостережливість і художній смак учня. Накопичений зоровий досвід спостереження навколишнього життя відтворюються ним у творчих роботах.

Якщо говорити про конструювання та ліплення, ці уроки мають багато спільного, оскільки в процесі виконання навчальних завдань у дітей формується відчуття цілісності пропорцій та загальної форми, співвідношення цілого та частин, формуються уявлення про засоби передачі образу конструктивної чи пластичної форми [26, с. 11].

Значення уроків декоративно-прикладного мистецтва незаперечне, оскільки його вважають основним засобом засвоєння духовної культури народу. Крім того, саме декоративна образотворчість найбільш доступна дітям, оскільки стилістичність та спрощеність форм, яскрава колористика того, що передається графічними засобами легко засвоюється дітьми, штовхає їх до пошуку нових засобів реалізації навчальних завдань.

1.3 Види роботи на уроках образотворчого мистецтва

На сучасному етапі‚ в період розвитку і вдосконалення педагогічних проблем, перед педагогом відкриваються необмежені простори щодо вибору найрізноманітніших методів і засобів для поліпшення і вдосконалення навчання і виховання.

Одним із важливих аспектів є розвиток і формування творчої уяви‚ мислення, емоційної пам'яті, естетичних почуттів. Тому величезну роль відіграють уроки образотворчого мистецтва.

Йдеться не лише про вміння викладати свої думки графічно і в кольорі, розуміти образотворче мистецтво, а й про здатність спостерігати, гостро сприймати і аналізувати явища навколишньої дійсності. Процес малювання тісно пов'язаний з живою роботою мислення, з розвитком образного мислення і художнього смаку‚ спостережливістю і зоровою пам'яттю, руховими функціями руки та окоміру.

Одним із основних завдань викладання образотворчого мистецтва є навчання дітей основ реалістичного малюнка, формування в них навичок малювання з натури‚ з пам'яті і з уяви‚ розвинення творчого підходу до малювання. Це здійснюється на основі чергування чотирьох видів завдань:

§ малювання з натури‚

§ тематичне малювання,

§ декоративне малювання,

§ бесіди про мистецтво [9, с. 27].

Щоб учень відчув спроможність втілити в малюнку свій творчий задум‚ треба навчити його бачити навколишній світ. Це необхідно для малювання з натури‚ і з пам'яті, і з уяви. Слід також знайомити його з різноманітними прийомами роботи олівцем та фарбами. Володіння технікою надає знанням оперативності, вмінням -- гнучкості.

Щоб діти могли легко і вільно малювати на теми з реального життя‚ ілюструвати казки та літературні твори‚ потрібна спеціальна підготовча робота на початку і наприкінці уроку. Якщо ж викладач‚ як це часто буває‚ вимагає виконання тематичних робіт без відповідної попередньої підготовки і тренувань та власного прикладу, більшість дітей не справляється з завданням, і це може спричинити байдужість до предмета та зневіру щодо своїх сил.

Трапляється, що давши завдання за певною темою‚ вчитель пропонує учням малювати самостійно‚ згідно зі змістом казки або розповіді. Як правило‚ вони завзято беруться до роботи і за один урок (замість 2-3 годин за програмою) встигають виконати малюнок олівцем і в кольорі. Однак‚ не маючи достатніх знань і вмінь‚ починають повторюватись‚ внаслідок чого малюнки виходять нецікаві, примітивні.

За традиційною методикою на другому уроці той самий малюнок виконують у кольорі. Відомо‚ що це -- самостійне завдання, і учень від самого початку роботи має чітко уявляти, яке кольорове рішення він обере‚ щоб передбачувати результат, а для цього вміти цілісно, образно мислити і планувати послідовність виконання малюнка фарбами -- одним способом чи поєднанням декількох. А цього дітей треба вчити‚ виконуючи з ними невеличкі вправи в кольорі так‚ щоб поєднувати загальноосвітню роботу з творчою.

Вчитель повинен допомогти дітям зрозуміти вплив кольору на відчуття, показуючи, як той самий колір у поєднанні з іншими дає несподівані ефекти‚ і підкреслюючи, що не можна розраховувати на випадкове поєднання фарб [23, с. 25].

Учні мають знати‚ якими засобами можна передати радість або навпаки, сум.

Безперечно, за обмежену кількість годин‚ які відводяться на тематичні завдання за програмою, неможливо виробити підхід до образного відображення навколишнього світу‚ заснований на просторових уявленнях і фантазії. Отже‚ розвиненню творчої уяви треба приділяти час на кожному уроці образотворчого мистецтва. Навчання має бути систематичним і цілеспрямованим. Для цього корисно проводити невеликі (на 5-10 хв.) навчально-тренувальні (лінійні) та кольорові вправи. Їхній зміст і час проведення має залежати від обсягу завдання‚ теми та структури уроку. Розвиненню зорової пам'яті, збагаченню уяви та естетичних почуттів сприяють спеціальні спостереження за природою -- навіть з вікна під час уроку. Окрім природних явищ‚ як-то зміна погоди‚ доби‚ пір року‚ слід також привертати увагу до характерних колірних особливостей і зовнішніх ознак дерев‚ тварин‚ птахів‚ людини‚ які викликають в уяві образ‚ що відповідає внутрішньому світосприйняттю.

Зміст вправ необхідно пов'язувати з темою уроку. Учні мають знати‚ для чого роблять ту чи іншу вправу.

Вправи з образотворчого мистецтва -- це:

-- вправи малювання з натури‚ з пам'яті і з уяви;

-- вправи перед тематичним малюванням;

— вправи перед декоративним малюванням;

— графічні вправи;

— вправи для розвитку сприйняття та відтворення кольору [11, с. 23].

Завданням учителя є коригувати зорове сприйняття учнів і формувати їхні уміння і навики реалістичного малювання олівцем та фарбами.

Вправи малювання окремих предметів слід проводити в певному порядку, з поступовим ускладненням: від простих прямих і кривих ліній‚ кіл‚ овалів‚ плоских фігур -- до складних предметів. Звичайне повторювання елементів по декілька разів (для закріплення навику) нецікаве, тому треба урізноманітнювати завдання. Тільки-но сформований під час виконання вправи навик необхідно закріплювати і розвивати у більш складні види роботи -- малювання з натури‚ з пам'яті, з уяви‚ -- які включати у кожний урок‚ тим самим закріплюючи елементарні навички малювання. Педагог повинен знов і знов підкреслювати значення і необхідність цих навичок, повертаючись, якщо потрібно‚ до повторення простіших прийомів. Навчати відтворювати геометричні елементи треба не відокремлено, а в тісному зв'язку із вивченням реальних об'єктів -- це зумовлено дитячою психологією: діти ще не можуть мислити абстрактно.

Вправи можна виконувати на будь-якому папері. Олівці мають бути м'які. Користуватися гумкою не дозволяється -- щоб привчати дітей більш відповідально ставитись до виконання завдання.

Основою для вправ є, як правило, споглядання моделі. Начерк виконується з натури. Потім модель забирають, і діти малюють з пам'яті, потім -- з уяви (у будь-якому іншому положенні). Буває‚ що підшукати модель складно (наприклад, птах у польоті‚ тварина у русі або у складному повороті), тоді вчитель повинен пояснити завдання і зробити декілька начерків на класній дошці; але і в цьому разі треба прагнути, щоб діти спиралися на свої спостереження, а не лише на малюнок вчителя.

РОЗДІЛ 2. ДИДАКТИЧНА СТРУКТУРА УРОКІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

2.1 Основні етапи структури уроків образотворчого мистецтва

Урок -- головна форма навчально-виховної роботи з дітьми в загальноосвітній школі. Для кожного уроку вчитель розробляє його структуру, підбирає відповідну наочність (так звані слухові та зорові ряди), продумує драматургію уроку. Наочність повинна чітко відповідати меті та завданням уроку, стимулювати творчість, розширювати чи давати уявлення дітям про те, що вивчається. Драматургія уроку передбачає своєрідне театральне дійство, яке забезпечить емоційний виклад матеріалу, сприятиме зацікавленню дітей образотворчості.

Серед загально-дидактичних етапів уроку визначаються такі:

1. Організаційний етап, на якому відбувається підготовка учнів до роботи, організація робочого місця. Цей етап може бути як на початку, так і в середині уроку, при зміні видів навчально-пізнавальної діяльності.

2. Етап перевірки домашнього завдання. При викладанні образотворчого мистецтва графічне домашнє завдання відсутнє. Замість практичної роботи може бути задано спостереження за явищами природи та предметним середовищем.

3. Етап всебічної перевірки ступеня засвоєння навчального матеріалу. Засобом репродуктивної бесіди, або іншими, на цьому етапі визначається засвоєння навчального матеріалу теми, яка вивчається чи повторюється, виявляються слабкі сторони, і для подальшого просування вносяться роз'яснення, стимулюється застосування раціональних прийомів.

4. Етап підготовки учнів до активного і свідомого засвоєння навчального матеріалу. На цьому етапі відбувається мотивація учнів до активного сприйняття нового навчального матеріалу, актуалізація раніше засвоєних знань та умінь, активізація навчально-пізнавальної діяльності.

5. Етап засвоєння нового навчального матеріалу, формування або закріплення, удосконалення, узагальнення, систематизація нових знань і умінь інтелектуального та практичного характеру. Планування навчального матеріалу за темами дає можливість на перших уроках вивчення теми розкрити всі її складові, і надати уявлення про цілісний фрагмент змісту освіти, що вивчається; послідовно здійснити розкриття головних понять, алгоритмів дій, відпрацювання умінь та навичок, провести узагальнення та систематизацію навчального матеріалу.

6. Етап перевірки розуміння і корекції засвоєння учнями нового матеріалу, на якому перевіряється розуміння учнями сутності елементів змісту освіти, що вивчаються, взаємозв'язок між ними, надається індивідуальна допомога.

7. Підведення підсумків уроку. Узагальнюються елементи знань та умінь, що вивчалися, і представляються цілісно.

8. Інформація про домашнє завдання (якщо є) [19, с. 102].

2.2 Особливості структури уроків образотворчого мистецтва різних типів

За діючою програмою передбачено чотири головні види занять з образотворчого мистецтва: малювання з натури, декоративно-графічні роботи, бесіди про образотворче мистецтво та малювання на теми з навколишнього життя. Кожному з них властивий певний тип уроку. Але найпоширенішим у викладанні цієї дисципліни є тип змішаного уроку, структуру якого становлять, як правило, одні і ті ж елементи (крім бесід про образотворче мистецтво).

Організація уроку. До початку малювання учні готують і перевіряють наявність необхідного приладдя, чергові збирають підписані домашні роботи (всі класні та домашні роботи учні виконують на окремих аркушах), учитель у класному журналі відмічає відсутніх, записує тему.

Встановлення натурної постановки, підготовка унаочнення (таблиці, моделі, зразки аналогічних робіт тощо) повинні проводитись до уроку. Оцінки за виконані учнівські роботи обов'язково вмотивовуються, як правило, на початку уроку, заносяться в журнал у позаурочний час. Учитель заздалегідь має підготуватися до об'єктивної характеристики робіт за якістю їх виконання, залучаючи до цього весь колектив класу. Виховне значення оцінки надзвичайно велике. А тому, оцінюючи роботи, вчитель насамперед повинен звертати увагу на старанність учня, образну виразність малюнка, самостійність у вирішенні поставленого завдання і, звичайно, художню грамотність.

Звичайно, вони не є остаточними нормативами, і тому кожен учитель повинен виявляти максимум тактовності і здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня і в кожному конкретному випадку, щоб не розчаровувати дітей у наслідках своєї праці, а якомога більше стимулювати їх до оволодіння навичками роботи та образотворчою грамотою. Кращі роботи обов'язково відзначаються похвалою вчителя з метою активізації творчої ініціативи учнів, а демонструючи для порівняння окремі гірші роботи, вчитель у тактовній формі робить докір авторам за несумлінність, неохайність, зобов'язуючи тих, хто одержав незадовільну оцінку, переробити чи удосконалити малюнок.

Пояснення нового завдання. Перед тим, як розпочати практичну роботу над новою темою, учні повинні чітко усвідомити завдання, мету і вимоги, які ставляться перед ними. Дуже корисно продемонструвати із відповідними коментарями кращі зразки виконання подібного завдання учнями попередніх років. При такій організації роботи процес удосконалення умінь і художніх навичок вихованців буде більш цілеспрямованим, свідомим, творчим, діти чітко уявлятимуть кінцеву мету своєї праці [13, с. 64].

Учитель повинен знайти шляхи, щоб викликати в учнів живий інтерес до даної теми, бажання оволодіти секретами зображальної грамоти, тобто створити в класі атмосферу творчого пошуку і натхненної праці, від якої б учні одержували максимум естетичної й моральної насолоди. Сухість, формалізм, монотонність при викладанні образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі неприпустимі. Потрібно пам'ятати, що без людських емоцій ніколи не бувало, немає і бути не може людського шукання істини. Учитель повинен не лише давати учням певну суму знань, але й уміти «запалювати» дітей до самоудосконалення, щоб природній потяг до художньої творчості став їх духовною потребою. Для цього можна використати і цікаві повчальні факти із життя видатних людей, влучні афоризми і репродукції з картин тощо. Під час організаційного моменту уроку, якщо темою, скажімо, є малювання з натури, учитель коротко, доступною мовою аналізує предмети натурної постановки, їх конструктивну будову, положення у просторі, перспективні скорочення колір, визначає найбільш освітлені та затінені місця, рефлекси і т. д.

Дуже цінним є швидкий показ послідовності компоновці та лінійної побудови зображення крейдою на дошці чи вуглем на аркуші паперу (враховуючи різні точки зору учнів). Після цього зображення стирається чи знімається, щоб учні не копіювали готовий рисунок. Якщо темою уроку є малювання з пам'яті, за уявою чи ілюстрування літературних творів, учитель також проводить вступну бесіду, демонструє подібні малюнки чи репродукції характеризує їх художні якості, виконує на дошці кілька педагогічних рисунків-схем, підказуючи учням можливі варіанти композиційних вирішень.

Самостійна робота учнів. Головною метою уроку образотворчого мистецтва є набуття учнями навичок практичної роботи. Саме тому більша частина уроку (30-40 хвилин) відводиться на практичні вправи. Учитель повинен дбати про те, щоб навчально-виховний процес проходив в основному не у формі теоретизування, а шляхом безпосередньої образотворчої діяльності учнів, у ході якої набуваються, поглиблюються і закріплюються графічні і живописні навички та знання школярів [27, с. 105].

Під час самостійної роботи учитель веде фронтальне спостереження за виконанням завдання, попереджує і допомагає учням виправити допущені помилки, в окремих випадках особисто на полях аркуша пояснює, як грамотно передати характер певної моделі, її конструктивну будову, перспективні скорочення тощо. В разі, коли учитель у багатьох помічає типову помилку, він може на деякий час припинити роботу, пояснивши дітям суть даної помилки (пропонує, наприклад, перевірити усім співвідношення окремих величин, правильність зображення певної площини, порівняти свої роботи з натурою на віддалі витягнутої руки, виявити найсвітліші чи найтемніші місця, рефлекси тощо).

Коли вчитель помітить, що діти втомились, він дає їм змогу перепочити, демонструючи найбільш вдало виконану (чи розпочату) роботу якогось учня, даючи відповідні поради. Після цього робота відновлюється.

Під час самостійної роботи у класі повинна панувати абсолютна тиша -- ознака зосередженості, діловитості, творчої уваги.

Підведення підсумків уроку, домашнє завдання. Самостійна практична робота учнів, як правило, продовжується до кінця уроку, а тому часу на ґрунтовний аналіз робіт в учителя не вистачає. Проте кожний урок повинен завершуватись хоча б короткими узагальнюючими висновками. Якщо в цьому є потреба, дається домашнє завдання. Порівняно з класною роботою воно повинно мати полегшений варіант. Наприклад, коли темою кількох уроків є виконання натюрморту акварельними фарбами, після першого уроку, на якому учні закінчили лінійний рисунок, дається домашнє завдання: промити рисунок чистою водою і дати просохнути; щоб краще підготуватися до малювання аквареллю, виконати вдома аналогічну постановку, швидкий начерк олівцем і прописати аквареллю способом лесування чи по сирому; взяти на наступний урок фарби, пензлі та інше необхідне для роботи аквареллю приладдя. Завдання учні записують у щоденники.

Коли урок у класі закінчився, чергові учні збирають малюнки, слідкуючи, щоб усі були підписані, і здають учителеві. Педагог, якщо дозволяє час, дає загальну оцінку окремим роботам. У разі потреби деяким учням можна дати нескладні учитель вивішує їх у кабінеті образотворчого мистецтва, що дає можливість учням уважно їх розглянути, визначити, до якого виду та жанру вони належать, яка провідна ідея твору, висловити своє враження. На початку уроку чи в процесі роботи учитель відводить кілька хвилин, щоб з'ясувати, чи правильно діти зрозуміли або «прочитали» ті чи інші твори живопису. В окремих випадках за добрі теоретичні знання, уміння аналізувати твори мистецтва, ініціативність учитель виставляє оцінку в окремо відведеній графі в журналі.

В кінці уроку вчитель роздає малюнки дітям, залишивши кращі для виставки. Пізніше при заміні експозиції цими малюнками поповнюється методичний фонд кабінету образотворчого мистецтва.

У дидактиці існують різноманітні класифікації уроків, проте єдиної та універсальної класифікаційної схеми створити неможливо з огляду на багатоманітність цілей, завдань, методів тощо. Утвердилися такі основні типи уроків, які належать і до уроків мистецтва: урок уведення в тему, урок розширення і поглиблення теми, урок узагальнення. Більш деталізований варіант типології передбачає урок вивчення нового матеріалу, урок повторення і закріплення матеріалу, урок комплексного застосування отриманих знань і вмінь учнів, урок систематизації та узагальнення знань і вмінь учнів, урок перевірки і контролю освітніх результатів, а також комбінований урок, який одночасно вирішує декілька перелічених вище завдань.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку.

* Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший. Йому належить 75-80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться.

* Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

* Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

* Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

* Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

* Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання [17, с. 66].

2.3 Залежність вибору структури від виду діяльності на уроці

Структура уроку образотворчого мистецтва складається з трьох частин:

-- підготовча частина -- 1-3 хв., включає організаційний момент, актуалізацію знань і способів діяльності учнів, лаконічне повторення попередньо вивченого матеріалу (пригадати проаналізовані на попередніх уроках художні образи, зміст елементарних термінів або відомості про митців, творчість, яких уже вивчалася, заспівати вивчену пісню тощо);

-- основна частина -- формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо (бесіда, організація сприйняття творів мистецтва та художньо-практичної діяльності учнів) -- 35-40 хв.;

-- підведення підсумку уроку і повідомлення домашнього завдання --лаконічне оцінювання, зокрема «акордна» форма оцінки за різні види діяльності, за загальний внесок у спільну роботу -- 2-3 хв [41, с. 73].

Класна робота складається з практичних занять: малювання з натури, на тему з навколишнього життя та літературних творів, декоративне малювання. Ці види занять, відрізняючись за змістом і методикою, тісно взаємопов'язані й доповнюють один одного у вирішенні поставлених програмою завдань.

До класної роботи належать і бесіди про образотворче мистецтво. У процесі вивчення образотворчого мистецтва учні повинні засвоїти відомості про найвидатніші твори художників, художньо-виражальні засоби образотворчого мистецтва (композиція, рисунок, коло, світлотінь), вивчити основні принципи образотворчого мистецтва, особливості видів образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура), особливості жанрів (пейзаж, натюрморт, портрет). Крім того, учні мають оволодіти теоретичними основами малювання.

Учні повинні навчитися малювати з натури і з пам'яті окремі предмети, натюрморти, тварин і птахів, фігуру людини з передачею пропорцій, конструктивної будови, перспективи, кольору, тональних відношень.

Не менш важливо навчити учнів самостійно вибирати сюжет тематичного малювання. Вести попередні спостереження, робити начерки і зарисовки, використовувати відповідно до задуму різні прийоми роботи олівцем, вуглиною, пером, аквареллю, гуашшю, техніки гравюри тощо.

На уроках у школярів формується вміння стилізації природних форм, їх декоративного перероблення з дальшим використанням у візерунках, декоративних композиціях, а також навички використання у роботах симетрії, ритму, кольору.

Тематичне малювання проводиться після ряду підготовчих уроків, без яких не можна давати завдання на тему. При цьому уроки малювання з натури збагачують запас знань і дають навички графічно грамотного зображення. Проте, як би добре учень не малював з натури, без вміння малювати за пам'яттю йому буде важко виконувати тематичні завдання.

Розвиваючи в дітей вміння будувати композицію, можна принести на урок репродукції з картин, пояснити, як по-різному розв'язують художники одну і ту саму тему. Спинятись треба не лише на змісті картини, але й на засобах художнього вираження теми: як розв'язує художник питання про простір, чому береться високий або низький горизонт, як заповнюється аркуш, як виділене головне і передано другорядне, як передана повітряна перспектива, як використовується колір для виявлення теми [39, с. 132].

Перед малюванням на теми вчитель проводить бесіду, пояснює учням: для того щоб намалювати за пам'яттю будь-що, не досить просто бачити, треба особливо пильно і уважно дивитись, свідомо запам'ятовувати і вивчати бачене, але навіть і таке спостереження дає дише приблизну подібність [38, с. 40].

Фактично всі види малювання (з натури, за пам'яттю, за спостереженням, за уявленням) тісно пов'язані між собою і ніби підлягають одне одному. Зробивши ескіз за пам'яттю, перевіряємо правильність зображення на натурі і навпаки: спочатку малюємо зображення з натури, а потім за пам'яттю.

Враховуючи, що учні малюватимуть на ту чи іншу тему, вчитель будує всю підготовчу роботу так, щоб урок тематичного малювання був завершальним моментом цих попередніх уроків. Наприклад, в молодших класах вивчають зображення дерев (послідовним методом):

з чого складається дерево (стовбур, гілки);

яка форма стовбура вгорі, внизу;

як малюють стовбур дерева і гілки [38, с. 40].

На наступному уроці дається тема "Сад восени". В попередній бесіді на цьому уроці потрібно пояснити, як малюють дерева близькі і далекі. Для порівняння показати два великі малюнки: на одному зображені поруч два однакові за розміром дерева; на другому - одне дерево більше, а друге і вдалині - менше; пояснити різницю в передаванні і звернути увагу на те, що на першому малюнку дерева знаходяться на однаковій відстані, на другому - одне дерево далі.

Опрацювання структури дерева дає той мінімум знань, без яких неможливо передати зображення осіннього саду або будь-якої іншої теми, де зображуються дерева.

Малюючи, учні передають характер структури дерев, але індивідуальне трактування у них завжди зберігається, особливо якщо уроку передувало спостереження дерев у природі.

Перед уроком корисно провести екскурсію в сад. Якщо з вікон школи добре видно дерева, можна підвести учнів до вікна і спостерігати їх в натурі. Після спостереження показати на дошці послідовність побудови малюнка дерева [20, с. 42].

Найважчим в малюванні є зображення постаті людини. Не можна навчатись правильно малювати людину без начерків з натури, без вивчення основних пропорцій тіла людини, без знання скелета, який є основою постаті і допомагає уникнути помилок під час побудови. Найчастіше помилки в малюнках учнів полягають в неправильному передаванні пропорцій тіла: ноги короткі, а руки надто довгі, майже завжди дуже велика голова [30, с. 145].

У вступній бесіді, використовуючи таблицю, учитель розповідає учням про будову постаті людини, про пропорції тіла. Розглядають, з яких частин складається постать людини, як вони називаються. Спочатку малюють з натури людину, що вільно стоїть. Пояснюють, що зображення повинно бути великого розміру і добре скомпоноване на аркуші. Взявши аркуш меншою стороною вниз, проводять посередині лінію і обмежують її з обох кінців, відступивши на деяку відстань від країв аркуша. Так визначають загальну висоту постаті. Далі намічають розташування голови, плечей, торса, ніг, рук.

Перевіряють пропорції тіла методом візування [15, с. 51]. Пояснюють, що довжина голови береться за одиницю виміру. Висота постаті людини становить приблизно 7-8 довжин голови, довжина тулуба дорівнює довжині ніг, у людей високого росту ноги довші (перевіряємо на натурі). Ширина плечей приблизно дорівнює двом довжинам голови. Опущені руки разом з пальцями досягають середини стегна. Довжина рук на 1/3 більша за довжину тулуба. Плече до ліктя довше передпліччя, кисть з пальцями найкоротша в руці. Стегно довше за гомілку, гомілка довша за ступню.

Намітивши пропорції і розташування всіх частин тіла, пропонують ще раз порівняти малюнок з натурою і даємо такі запитання: чи не надто висока, чи не широка постать на малюнку? Чи на своєму місці намальовані плечі, стегна, руки" ноги, коліна, ступні. Чи не падає постать?

Під час виконання тематичних малюнків в кольорі треба ознайомити учнів з явищами повітряної перспективи, оскільки погане виконання малюнка в кольорі псує хороше композиційне втілення. Пояснюють, що спочатку треба добре продумати кольорове вирішення: як передати кольором головне, що повинно бути світлим і що темним, як добитись глибини. Глибина простору передається не тільки лінійним малюнком (зменшенням величини предметів), але й кольором. Колір предметів на передньому плані завжди повинен бути більш насиченим, ніж на далекому. Це не означає, що на першому плані треба давати найяскравіші кольори, можна і світлою гамою передати простір, досягти враження близькості і далекості від нас предметів.

Починають роботу кольором з легкого прокладання основних тонів, потім поступово посилюють передній план. Закінчують малюнок детальним пророблянням кольору предметів на передньому плані, передаванням об'єму. Якщо тематичне завдання виконується графічно, можна рекомендувати дітям обвести кінчиком пензля контур малюнка і деталі предметів. Можна дозволити обвести пером - тушшю. Це легше, цікавіше і захоплює учнів, але треба їх попередити, що після роботи тушшю не можна виправляти колір аквареллю, бо туш розпливається [10, с. 60].

Привчаючи дітей знаходити і виправляти помилки в своїй роботі, під час аналізу малюнків дають їм запитання:

Чи видно на малюнку основне і чи правильно воно виділено кольором і тоном?

Що роблять, чим зайняті люди?

Чи видно, що одні предмети розташовані близько до нас, інші далі від нас - у глибині?

Чисті вийшли тони чи глухі і через що? Чи можна визначити, якого вони кольору?

Чи видно, з якого боку падає світло?

Чи правильно передано об'єм предметів, чи не здаються вони пласкими?

Основним методом навчання графічної грамоти є малювання з натури, яке ставить перед дитиною завдання малювати предмет таким, яким вона його бачить, так, щоб і інші могли встановити схожість намальованого з моделлю. Виконувати цю вимогу дітям на першому етапі не просто, тому що в дошкільному віці вони як правило, малювали за уявою.

З цією метою вчитель проводить пояснювальну бесіду (найефективнішою є форма запитань і відповідей). Перші запитання повинні спрямувати учнів на вивчення форми предмета, наступні - переключити увагу на вивчення пропозицій предмета, окремих його деталей, їх характеру і розміщення. Учитель звертає увагу учнів на те, як освітлений предмет, у який колір він забарвлений.

Учні виконують спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Так, організовуючи колективне обговорення предмета, вчитель пояснює дітям, що малювати модель потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предмета. При цьому доцільно показати предмет у різних положеннях.

Учням з малим досвідом роботи з натури важко одночасно вивчати модель і компонувати малюнок. Ось чому, перш ніж почати малювати, вчитель повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу.

На перших порах виявляється невміння учнів використовувати натуру як вихідний момент для розв'язання композиційного завдання. Учителі рекомендують учням спочатку визначити, що більше - ширина чи висота предмета. Якщо, наприклад, висота його у півтора раза більше від ширини, то аркуш для малювання кладуть коротким краєм до себе, тобто так, щоб його найбільша довжина використовувалася для нанесення пропорцій висоти предмета, а найменша - ширини.

Слід підкреслити, що питання композиції учні початкової школи вивчають в елементарній формі. Вони повинні навчитися розміщувати зображення приблизно в центрі аркуша і не робити його занадто маленьким або занадто великим. Але ці принципи композиції учні засвоюють з деякими труднощами. І якщо на кожному уроці не нагадувати їх, то і в середніх класах ми зустрінемося з тими самим помилками.

Після аналізу форми натури, бесіди про те, як класти аркуш паперу і компонувати малюнок на ньому, вчитель повинне на дошці, намалювавши рамку, яка буде ніби аркушем паперу, що лежить перед кожним учнем, показати послідовність роботи над малюнком. Звичайно, вчитель підкреслює, що рамок учням малювати не потрібно, а закінчивши пояснювати й показувати послідовність роботи над малюнком з натури, він обов'язково повинен витерти з дошки малюнок. Інакше деякі учні просто перемалюють його.

Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад аналізуючи форму кавника, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму - форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей.

Починаючи вчити дітей малювати з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно робити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи:

1. композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він стона витиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легкими лініями з виправленням без застосування гумки.

2. вияв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі створення малюнка - навчити учнів бачити загальне без деталей. Наприклад, малюючи з натури метелика, другокласники повинні насамперед побачити і виявити його основну форму - вид трапеції, а потім її деталі: малюнок крил, візерунок на крилах, кольорові відношення.

3. уточнення форми, пропорцій, введення допоміжних ліній, які полегшують знаходження пропорційних відношень частині цілого;

4. перехід від загального до окремого. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх зв'язок з цілим, промальовуються дрібні деталі;

5. детальна характеристика натури: передача матеріальності, фактури. Не обмежуватися лише контурним малюнком, необхідно привчати дітей до реалістичного малюнка;

6. підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, у уточнення малюнка у тоні (пом'якшення занадто темних місць, виявлення різниці між світлом і тінню тощо) [37, с. 8].

Велику увагу вчитель повинне приділяти питанням техніки малюнка: правильному штрихуванню (в формі, косо), роботі пензлем (по сухому, по мокрому) і т.д. З цією метою учні систематично виконують різноманітні графічні й живописні вправи.

Успіх робот залежить і від організації робочого місця. Якщо малювання з натури проводиться не в кабінеті, а в класі, все одно вчитель повинен мати 2-3 переносні підставки, на яку при потребі накладається драпіровка. Підставки з натурою розставляються так, щоб кожний учень із свого місця добре бачив ту чи іншу постановку.

Крім того, вчитель повинен мати достатню кількість роздавального матеріалу - натуру малих форм.

Малювання з натури поділяється на тематичне, ілюстративне та декоративне.

Малювання на теми - це зображення явищ навколишнього життя та ілюстрування. На тематичних малюнках учні зображають життя дітей і дорослих та явища природи на уроках ілюстративного малювання учні виконують малюнки до відомих їм дитячих творів (казки, байки, оповідання) [39, с. 98].

Тематичне малювання дає учням можливість примножити вміння передавати свої думки і уявлення засобами образотворчого мистецтва.

Малювання на тему розвиває творчі здібності, привчає дітей до самостійності в роботі, дає можливість відобразити свої думки і чуття, В малюнках-композиціях учні відображають свої враження свій спосіб сприйняття навколишнього світу. Але і цей вид роботи учня повинен проходити під керівництвом вчителя.