Компетентнісний підхід до навчання молодших школярів

У процесі перевірки й оцінювання необхідно досягати систематичності, об'єктивності визначення рівня навчальних досягнень учнів за основними вимогами відповідно до конкретних цілей та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних здібностей, мовлення, темпу роботи тощо.

Систематичність зумовлена, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання, по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, у зв'язку з психологічними особливостями розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учбово-пізнавальною діяльністю, як провідним видом діяльності у молодшому шкільному віці.

Психологами доведено, що сам факт контролю як особливого виду діяльності, яка вимагає самостійності учнів та оцінювання їхніх досягнень, порушує “психічну рівновагу” дітей, збуджуючи або пригнічуючи їх. За таких обставин виявити справжній рівень навчальних досягнень досить важко. Індивідуальний підхід в процесі перевірки упереджує психологічне напруження дітей, створює умови для повного виявлення їх індивідуальних можливостей і об'єктивного оцінювання вчителем з урахуванням загальних вимог, що зазначені у програмі.

Об'єктивність контролю полягає у запобіганні вчителем суб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальних досягнень учнів у навчанні. Об'єктивність контролю залежить від багатьох умов, найсуттєвішими серед яких є: а) чітке визначення загальних і конкретних цілей оволодіння учнями всіма компонентами змісту навчального предмета; б) наявність вимог до навчальних досягнень учнів з кожного предмета; в) обґрунтоване виділення об'єктів контролю (перевірки й оцінювання); г) адекватність цілей, змісту і способів перевірки вимогам програм і методик; ґ) застосування науково обґрунтованих критеріїв оцінювання навчальних досягнень [15, с. 41].

У початкових класах вчителем застосовуються такі види контролю: поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний; державна підсумкова атестація.

Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання), їх зміст, послідовність, взаємозалежність, час проведення визначаються специфікою навчальних предметів.

Поточний контроль здійснюється в процесі поурочного вивчення теми. Особливість цього виду контролю в тому, що він є компонентом процесу оволодіння навчальним матеріалом уроку. Це визначає його основні цілі: встановлення стану розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем уроків, закріплення знань, умінь і навичок, їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу.

Результати поточної перевірки на самостійному етапі в структурі уроку оцінюються в оцінних судженнях або в балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час його засвоєння, систематизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах виставляється тільки за достатньо повні і правильні відповіді.

Інформація, отримана в процесі поточного контролю, є основою для коригування методики роботи вчителя на уроці, запобігання відставання окремих учнів, коригування учіння, необхідною умовою досягнення поурочних цілей, враховується у планування наступних уроків.

Періодичний контроль має на меті визначення й оцінювання сформованості загальнопредметних умінь і навичок (аудіювання, читання, усне мовлення тощо), якими оволодівають учні в процесі вивчення окремих предметів. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється періодично, шляхом організації фронтальної та індивідуальної діяльності школярів. Періодичність перевірки та вимоги до її змісту, оцінювання й обліку результатів конкретизуються в рекомендаціях з окремих предметів.

Тематичний контроль (перевірка й оцінювання) як правило здійснюється після опанування програмової теми чи розділу. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, її розподіляють на логічно завершені частини - підтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то об'єднують з однією або кількома наступними темами. Отже, одиницями тематичного контролю з різних предметів можуть бути: програмова підтема, тема, кілька тем, розділ. Об'єднання програмових тем здійснюється не механічно, а з урахуванням логічної структури їх змісту, взаємозв'язку між темами. Тематичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння певною, достатньо завершеною частиною навчального матеріалу відповідно до структурних елементів предметної компетентності.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням усіх видів оцінювання за цей період (за результатами різних видів усних, письмових та практичних робіт учнів).

Семестрова оцінка виставляється за результатами періодичного і тематичного оцінювання.

Річна оцінка виставляється на основі семестрових оцінок.

Облік (фіксація) результатів контролю ведеться учителем в класних журналах і табелях навчальних досягнень та відвідування школи.

Державна підсумкова атестація у початковій школі проводиться з метою визначення відповідності освітнього рівня учнів 4-х класів вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти та готовності школярів навчатися в основній школі.

Усі види перевірки реалізуються за допомогою різних, але відповідних методів. Їх вибір зумовлюється насамперед особливостями змісту навчального предмета, його обсягом, рівнем узагальнення, віковими можливостями школярів.

Методи перевірки - це способи взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та вимірювання змісту і рівня навчальних досягнень кожним учнем і класом в цілому.

У початкових класах застосовуються методи: усної перевірки (бесіда, розповідь учня); письмової перевірки (самостійні і контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, графічні завдання тощо); практичної перевірки (дослід, практична робота, спостереження, заповнення таблиць, побудова схем, моделей, перфокарт тощо). Відносно новим є використання тестових завдань, які є стандартизованим засобом перевірки, який цілеспрямовано і економно у часі може кількісно виявити, що учень знає і вміє. Порівняльний аналіз результатів виконання науково обґрунтованих тестових завдань учнями одного класу, школи, району і т. ін. дозволяє об'єктивно виявити стан їх підготовленості, якість змісту, методик. Для перевірки у початкових класах можуть використовуватися тести і окремі тестові завдання різної складності, які змістовно охоплюють один предмет або кілька. Залежно від мети контролю тестові завдання можуть передбачати вибір однієї правильної відповіді (чи двох), конструювання відповіді, з'ясування правильності зв'язків між поняттями, встановлення послідовності тощо.

Виявлені під час перевірки результати учбово-пізнавальної діяльності учнів оцінюються.

Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Оцінювання є особливою складовою контролю, а педагогічна оцінка - його результатом. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя, які є її якісними (словесними) показниками, або в балах, тобто кількісними показниками. Оцінні судження мають супроводжувати і виставлення балів. Рекомендується використовувати для розвитку самооцінної діяльності портфоліо учнівських досягнень, в якому накопичуються протягом певного часу результати виконання різних завдань, які переконливо ілюструють індивідуальний рух розвитку дитини. Це дозволяє учням аналізувати і порівнювати результати своєї праці, ставити особистісно значущі завдання, що зміцнює інтерес до навчання, виховує волю і старанність.

Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учнів, а не ступеня їх невдач.

Вчитель початкових класів повинен враховувати, що оцінка впливає на емоційний стан дитини, викликаючи як позитивні, так і негативні емоції, створюючи емоційний комфорт чи дискомфорт. Негативні емоції, як правило, зумовлені неаргументованою оцінкою.

У процесі навчання, зокрема, під час оцінювання, вчителю необхідно виявляти доброзичливість, терпіння, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання - із особистісним, порівнюючи виявлені досягнення дитини не тільки з нормою, але й з її попередніми успіхами.

ВИСНОВКИ

Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти, впровадження компетентнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.

Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися у процесі навчання і містити знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.

Компетентісний підхід в сфері освіті активно увійшов у країнах Європи та США на початку 80-х років. Безперечно, серед науковців немає єдиного підходу у визначенні цього поняття і є певні розбіжності у підходах та розумінні зазначеного терміну.

Складність, комбінаційність цього педагогічного явища зумовлює виокремлення певних структурних елементів поняття “компетентність”. Європейські експерти пропонують таку внутрішню структуру компетентності: знання; пізнавальні навички; практичні навички; відношення; емоції; цінності та етика; мотивація.

У процесі модернізації початкової освіти, запровадження в ній компетентнісного підходу відбувається методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спрямування його на особистісний розвиток молодших школярів, формування в них основних компетентностей.

Організація повноцінної розумової навчально-пізнавальної діяльності учнів, для максимального забезпечення їхньої активності, стає можливою завдяки доцільному використанню різних навчальних технологій. Серед них:

· технологія організації навчального співробітництва (побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасників навчального процесу, де вчитель і учні виступають партнерами);

· технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів (формування умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності);

· технологія диференційованого навчання (включення молодших школярів у навчальну діяльність відповідно до актуального рівня готовності і зони найближчого розвитку);

· технологія організації навчальної проектної діяльності (самостійна пошуково-творча діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою, у процесі якої дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці);

· ігрова навчальна технологія (побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до навчання через участь у грі);

· технологія досягнення обов'язкових навчальних результатів (продуктивна організація навчання молодших школярів з метою досягнення цілей, що зазначені в Державному стандарті початкової загальної освіти).

Компетентнісно-орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром сучасних шкіл України.

Важливим нині є не тільки об'єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання - сформувати у школяра вміння вчитися. Це вміння формується шляхом компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання. Саме розвиток в особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев А.Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыты философско-методического анализа/ А.Л. Андреев// Педагогика. - 2005. - №4. - С. 19-27.

2. Бермус А.Г. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании/ А.Г. Бермус Электронный ресурс Интернет ? журнал "Эйдос". - 2005. - 10 сентября. - Режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2005/0910-12.htm. - Загол. з екрана.

3. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування/ Н.М. Бібік// Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - К.: К.І.С., 2004. - С. 47-52.

4. Білова К. Компетентнісна педагогіка/ К. Білова// Директор школи (Шкільний світ). - 2005. - №37. - С. 11-12.

5. Бондар С. Компетентність особистості - інтегрований компонент навчальних досягнень учнів/ С.Бондар// Біологія і хімія в школі. - 2003. - № 2. - С. 8-9.

6. Бондар С. Термінологічний аналіз понять "компетенція" і "компетентність" у педагогіці: сутність та структура/ С. Бондар// Освіта і управління. - 2007. - № 2. - С. 93-99.

7. Вакуленко О. Формуємо ключові компетенції учнів/ О.Вакуленко// Школа (Шкільний світ). - 2007. - № 11. - С. 11-15.

8. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці/ І.Гушлевська// Шлях освіти. - 2004. - №3. - С. 22-24.

9. Єрмаков І. Компетентнісний потенціал освіти: проектні засади/ І.Єрмаков// Рідна школа. - 2006. - № 12. - С. 49-51.

10. Єрмаков І. Освіта і життєва компетентність для ХХI століття/ І. Єрмаков// Завуч (Шкільний світ). - 2005. - №19. - С. 13-16.

11. Зимняя И. Ключевые компетентности - новая парадигма результата образования/ И.Зимняя// Дайджест пед. ідей та технологій. - 2004. - №1-2. - С. 11-14.

12. Зінов'єва Т. Формування ключових компетентностей учнів/ Т. Зінов'єва// Директор школи (Шкільний світ). - 2005. - №42. - С. 19-21.

13. Клепко С. Різні структури ключових компетенцій/ С. Клепко// Управління освітою. - 2005. - №12. - С. 2-3.

14. Компетентнісно зорієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи: Міжнародна науково-практична конференція// Директор школи. - 2009. - № 1. - С. 3-8.

15. Кондакова А.М. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи/ А.М. Кондакова. - К.: Початкова школа, 2002. - 127 с.

16. Лебедев О.Е. Компетентностный поход в образовании/ О.Е. Лебедев// Школьные технологии. - 2004. - №5. - С. 3-12.

17. Мисюра Л. Формування жттєвих компетентностей учнів початкових класів шляхом організації пошукової діяльності/ Л. Мисюра// Початкова освіта. - 2009. - № 5. - С. 70-73.

18. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів/ Т. Новікова// Початкова освіта. - 2008. - № 41. - С. 9-11.

19. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. Освіта в контексті стратегічних завдань розвитку України/ О. Овчарук// Директор школи Україна. - 2005. - № 5. - С. 4-33.

20. Овчарук О.В. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики/ О.В. Овчарук. - К.: К.І.С., 2004. - 112 с.

21. Онопрієнко О. Концептуальні засади компетентісного підходу в сучасній освіті/ О. Онопрієнко// Шлях освіти. - 2007. - № 4. - С. 32-37.

22. Осмоловская И. Ключевые компетенции в образовании: их смысл, значение и способы формирования/ И.Осмоловская// Директор школы. - 2006. - № 8. - С. 64-69.

23. Пастухова Н. Рівень сформованості компетентностей як новий освітній результат/ Н. Пастухова// Управління освітою (Шкільний світ). - 2008. - № 14. - С. 7-8.

24. Паук Л. Компетентнісний підхід до організації навчальної та ігрової діяльності молодших школярів в умовах модернізації освіти/ Л. Паук// Початкова освіта. (Шкільний світ). - 2009. - № 6. - С. 49-51.

25. Пометун О. Компетентнісний підхід - найважливіший орієнтир розвитку сучасної освіти /О.Пометун// Рідна школа. - 2005. - №1. - С. 65-69.

26. Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання - генезис проблеми критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів/ І. Родигіна// Управління освітою (Шкільний світ). - 2009. - № 4. - С. 18-20.

27. Родигіна І. Формування основних груп компетентностей учнів: продуктивне навчання/ І.Родигіна Директор школи, ліцею, гімназії. - 2006. - №1. - С. 27-28.

28. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - Х.: Основа, 2005. - 96 с.

29. Рудь М. Компетентнісний підхід в освіті [Електроний ресурс]. - Режим доступа: http://www.franko.lviv.ua/Pedagogika/visnyk/21_1/10_rud.pdf. - Загол. з екрана.

30. Савенко А. Аспекты компетентности/ А. Савенко// Директор школы. - 2004. - №6. - С. 40-48.

31. Савченко О. Уміння вчитися - ключова компетентність шкільної освіти/ О. Савченко// Освіта України. - 2006. - №62-63. - С. 4.

32. Сиротенко Г.О. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект/ Г.О. Сиротенко - Х.: Основа, 2003. - 96 с.

33. Трофименко С. Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності/ С. Трофименко// Управління школою. - 2007. - № 19. - С. 50-51.

34. Фишман И.С. Подходы к оценке уровня сформированности ключевых компетентностей учащихся/ И.С. Фишман// Методист: Научно-методический журнал. - 2007. - № 2. - С. 13-16.

35. Цунікова І. Компетентнісний підхід до навчання/ І. Цунікова// Шкільний світ. - 2008. - № 38. - С. 1-3.

36. Чернишова Р. Мета сучасної школи - компетентність Р.Чернишова Директор школи. - 2001. - № 8. - С. 91-96.

37. Шишов С. Компетентностный подход в образовании: международный аспект С. Шишов Відкритий урок. - 2004. - №17-18. - С. 20-21.

Размещено на Allbest.ru