На першому етапі роботи над картиною слід розвивати у дітей уміння самостійно аналізувати зміст картини, виділяти виражальні засоби, формувати уміння "читати", мотивувати емоційно-особистісне ставлення до твору. Дітей слід навчати аналізувати зображене на полотні. На основі аналізу формувати уміння сприймати цілісний, узагальнений образ картини.

Навчити дітей цілісно сприймати картину -- процес більш складний, тому вимагаються різні методи і прийоми, залучення їх до образотворчого мистецтва. При цьому головне завдання вчителя полягає в тому, щоб розвивати активне сприймання дітьми творів реалістичного мистецтва, зацікавлювати виразністю і красою творів, дати загальні поняття про художні засоби. Тобто, провести з дітьми на другому етапі роботи бесіду за картиною, її краще проводити на уроках образотворчої діяльності, на початку або під кінець уроку по 10-15 хвилин.

Демонструючи репродукцію, пояснюючи її зміст; вчитель залучає дітей до посильного аналізу картини шляхом навідних питань, які мають допомогти дітям розібратися не лише в тому, що зображено на картині, але і як зображено. Пропонуючи дітям картину, вчитель повідомляє: "Сьогодні, діти, ми з вами розглянемо картину художника (називає ім'я, по батькові, прізвище художника). Розглянемо її уважно (дається 1-2 хвилини для самостійного розгляду картини)". Після цього дітям ставляться питання, які допомагають розкрити зміст картини:

-- Що намальовано на цій картині, або кого ви бачите на ній?

-- Що або кого ви бачите на передньому плані картини? На задньому плані?

-- Що ви бачите на картині зліва, а справа?

-- Яка пора року зображена на картині?

-- Який час доби?

-- Яке небо на картині?

-- Як показав на картині художник природу (дерева, воду, поле, річку)?

-- Що на картині показано близько і що далеко? Чому?

-- Якими фарбами користувався художник, щоб намалювати свою картину?

-- Яка вона -- весела чи сумна?

-- Чи подобається вам ця картина, чим і чому?

-- Як би ви назвали цю картину (опитати 3-4 дітей)?

-- Художник її назвав (дати назву картини, як її назвав художник).

В кінці такої роботи слід зробити художній, короткий опис картини і коротко розповісти дітям про художника.

Можна починати розгляд картини з постановки питань більш узагальнюючого характеру. Вони будуються із врахуванням більш високого рівня сприймання картини дітьми і їх уміння аналізувати твір.

Наприклад, «Про що картина? Чому так думаєте? Розкажіть, як би ви назвали картину, чому саме так? Порівняйте з авторською назвою (вчитель відзначає, хто із дітей найточніше назвав картину і уважно розглядав твір). Що красивого і дивного передавав художник в образах людей, пейзажі, предметах? Який настрій викликає картина? Чому вона викликає такий настрій? Що хотів сказати художник своєю картиною?».

Вказані вище питання спрямовують увагу дітей не на перелічення зображуваного, а на встановлення зв'язку між змістом і засобами виразності. Вони сприяють розвитку уміння міркувати, доводити, аналізувати, робити висновки і узагальнення, Ці питання вчитель ставить в тому випадку, коли діти навчились уважно, детально розглядати картину і набули уміння аналізувати. Процес розуміння дітьми мистецтва неможливо будувати на навчанні сприйманню змісту картини чи її виражальних засобів, умінню бачити, що зображено на картині, розуміти, про що картина. Важливо, щоб твір мистецтва набув для дитини особистого смислу, щоб дитина мала своє ставлення до твору.

Як тільки діти навчаться виділяти те, що їм сподобалось у картині, можна ставити питання, чим вона сподобалась. Це дозволяє вчити дітей умінню встановлювати елементарний зв'язок між зображуваними предметами і явищами. Слід підводити дітей і до розуміння узагальнюючого запитання: "Чому сподобалась картина?".

ВИСНОВКИ

Принцип (від латинського principium - основа, першооснова) - керівна ідея, основне правило, основна вимога до діяльності, яка витікає із встановлених наукою закономірностей.

Принципи навчання - система вихідних, основних вимог до навчання, виконання яких забезпечує ефективне вирішення завдань учіння і розвитку особистості. Принципи визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей. Основне в принципах - це вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів. Результативне навчання є наслідком творчої реалізації вчителем вимог, які органічно витікають із самої сутності дидактичних принципів.

Всі принципи навчання тісно взаємозв'язані, взаємопроникають і взаємоконтролюють один одного, і чим більше їх реалізовано під час уроку, тим вища його результативність та ефективність. Як зазначає професор В. Бондар, одні принципи чітко проявляють свою дію, інші - є загальним дидактичним фоном, а деякі неможливо реалізувати в конкретній навчальній ситуації.

На уроках образотворчого мистецтва засоби наочності завжди поєднуються зі словом учителя. Форми поєднання слова і наочності визначаються конкретними дидактичними задачами, підзадачами та пізнавальними можливостями дітей.

Якщо засоби наочності виступають джерелом знань і діти самостійно здобувають знання, працюючи з об'єктом чи його матеріалізованою формою, то слово учителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями результатів своїх дій. Коли інформація надходить від учителя, засоби наочності застосовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді, їх пояснення.

Форми поєднання слова і наочності у навчанні:

- через слово вчитель керує спостереженнями учнів;

- через слово вчитель на основі здійсненого школярами спостереження наочних об'єктів веде учнів до осмислення і формування таких зв'язків у явищах, які не можуть бути побаченими в процесі сприймання;

- дані про об'єкт учні одержують із вербальних повідомлень педагога, а мовні засоби служать підтвердженням чи конкретизацією словесних свідчень;

- відштовхуючись від здійснюваного школярами спостереження, педагог повідомляє про такі зв'язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями.

Таким чином, існують різноманітні форми зв'язку слова і наочності. Віддати перевагу одній з них було б помилковим, оскільки в залежності від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних засобів, а також рівня підготовленості учнів необхідно в кожному конкретному випадку обирати їх найбільш раціональне поєднання.

Використовуючи на уроці засоби унаочнення, проводячи бесіду за малюнком тощо, учитель організовує процес первинного сприймання учнями навчального матеріалу, допомагає їм виділяти в ньому основне. Якщо матеріал складний, учитель відповідно готує учнів до його сприймання.

На уроках образотворчого мистецтва бесіда та розповідь повинні проводитись в тісному зв'язку з практичними заняттями. Цей зв'язок сприяє успішному вирішенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом.

Потреба в демонструванні наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, які дістають діти тільки з розповіді вчителя і які не закріплені зоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища.

«Слово, - зазначав визначний фізіолог І. П. Павлов, - яке загубило зв'язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються, перестає бути сигналом для суб'єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агальянова Н. Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення// Рідна школа. - 2001. - №1. - С. 53-55.

2. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 2004. - 254 с.

3. Антонович Є.А. Художні техніки в школі. - К.: ІЗМН, 2001. - 312 с.

4. Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. - М.: Наука, 2005. - 240 с.

5. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 2001. - 178 с.

6. Вікторенко І. Особливості образотворчої діяльності молодших школярів// Рідна школа. - 2003. - №4. - С. 61-63.

7. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. - Харків, 2005. - 110 с.

8. Гандзій П.А. Уроки малювання: Посіб. для вчителя. - К.: Знання, 2005. - 224 с.

9. Герман М.М. Основные принципи классификации видов искусств. - М.: Наука, 2002. - 224 с.

10. Гіптерс З. Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання// Рідна школа. - 2001. - № 9. - С. 60-63.

11. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-4 классах. - К.: Педагогика, 2004. - 186 с.

12. Глушанская В.П. Рисование с методикой преподавания. - М.: Наука, 2001. - 127 с.

13. Давайло А.А. Сприймання та розуміння видів і жанрів образотворчого мистецтва учнями 1-4 класів. - Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. - 243 с.

14. Дворак І.О. Педагогічні умови сприймання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва. - Слов'янськ: ІЗМН - СДПІ, 2002. - 249 с.

15. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образотворчого мистецтва// Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.

16. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок// Искусство в школе. - 2003. - №2. - С. 39-43.

17. Задорожний В.І. Уроки образотворчого мистецтва. - К.: Знання, 2002. - 151 с.

18. Кашуба Л.І. Образотворче мистецтво в початковій школі. - Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. - 311 с.

19. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. - К.: Вища школа, 2002. - 258 с.

20. Коновець С.В. Образотворче мистецтво в початковій школі. - К.: Знання, 2000 - 79 с.

21. Коновець С.В. Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої творчості// Мистецтво та освіта. - 2001. - № 3. - С. 15-18.

22. Конопко О. Перші кроки до мистецтва// Початкова школа. - 2000. - №3. - С.25-28.

23. Краснов М.В. Беседы по искусству в начальной школе. - М.: Искусство, 2005. - 259 с.

24. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 2003. - 96 с.

25. Лесняк Н. Мовленнєва робота на заняттях з образотворчого мистецтва// Наукові записки ТДПУ: Педагогіка і психологія - 1999. - №1. - С. 142-144.

26. Литвиненко С.А. Малювання як засіб розвитку творчості молодших школярів. - Запоріжжя, 2005. - 183 с.

27. Любарська Л. Уроки образотворчого мистецтва// Початкова школа. - 2002. - №9. - С. 50-55.

28. Мандзій П.О. Вплив образотворчого мистецтва на інтелектуальний розвиток учнів. - К.: Наук. світ, 2001. - 245 с.

29. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. - М.: Наука, 2001. - 318 с.

30. Муштаев В.П. Уроки искусства. - М.: Педагогика, 2000. - 140 с.

31. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. - М.: Педагогика, 2005. - 136 с.

32. Парнах М. Уроки изобразительного искусства// Искусство в школе. - 2001. - №3. - С. 57-60.

33. Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 2001. - 35 с.

34. Полуянов Ю. Общее и индивидуальное на заняттях изобразительным искусством// Искусство в школе. - 2002. - №1. - С. 8-14.

35. Романченко Р.В. Особливості виконання творів образотворчого мистецтва молодшими школярами// Образотворче мистецтво. - 2002. - №2. - С. 40-41.

36. Ростовцев Н.Н. Методика викладання зображувального мистецтва в школі. - М.: Просвещение, 2000. - 214 с.

37. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 2002. - 368 с.

38. Халатян К.С. Как я использую наглядность// Начальная школа. - 1999. - № 7. - С. 27-28.

39. Щербакова К.В. Образотворче мистецтво. - К.: Рідна школа, 2002. - 158 с.

40. Яковенко Н.П. Использование средств наглядности и занимательного материала на уроках// Начальная школа. - 1999. - № 3. - С. 32-34.

Додаток 1

Тема: „Зображення з натури”

1. Організація навчального процесу

2. Актуалізація досвіду учнів

3. Теоретична частина

Учитель: З матеріалів минулих уроків ви вже знаєте, що пейзаж, портрет передають стан, настрій. Виконайте самостійно завдання: намалюйте з пам'яті та уяви склянку з водою. Після закінчення роботи визначте: чи може намальована склянка з водою передати певний настрій? Спробуйте пояснити відповідь.

(Учні виконують завдання, на яке відводиться 7 хвилин. Потім вони розглядають свої малюнки та готують відповідь на запитання вчителя.)

Учні: Склянка не може передати стану тому, це не пейзаж і не портрет людини. Вона нецікава, бо нічого не виражає: ні радості, ні печалі. Вона просто предмет.

Учитель: Таким чином, пейзаж та портрет можуть передати настрій, а предмет - ні? А якщо він дуже потрібний, гарний, наприклад, квіти чи кришталева ваза?

Учні: Дуже гарний предмет може, особливо якщо гарний за кольором чи формою.

Учитель: Отже, вам здається ваза гарною, а склянка з водою ні. А спробуйте но уявити себе на місці художника. Як би він побачив цю склянку? Які її властивості він побачив би?

Учні: Мабуть те, що склянка кругла, прозора.

Учитель: Зараз ви подивитеся постановку натюрморту. Які властивості предметів художник намагається передати в зображенні? У чому він вбачає красу кожної речі?

(Натюрморт: драпірування, склянка з підфарбованою водою, хліб)

Учні: Натюрморт гарний, бо красиве поєднання прозорого скла і м'якої тканини. Крізь скло просвічується вода і фон - тканина. Гармонійне поєднання тканини, відблиск на склянці, хліб у тіні.

Учитель: Ось ми й упевнилися у тому, що і склянка може бути дуже гарним предметом, якщо на неї подивитися очима художника. Важливо побачити привабливість предмета, зуміти втілити це в зображенні. У вас якраз є нагода зобразити натюрморт, який „говорить” про свою красу.

(Діти виконують завдання самостійно. Результати очевидно будуть невдалі, бо склянка прозорою не виходить, малюнки контурні. Деякі малюнки матимуть грубі помилки в побудові, визначенні пропорцій, не враховано місця спостереження.)

Учитель: Більшість із вас не задоволені своїм малюнком. Чому?

Учні: Бо не виходить прозорою склянка. Важко передати прозорість води і прозору склянку.

Учитель: Спробуйте визначити найважче для вас у завданні.

Учні: Це відтворення у малюнку прозорості скла. Зображення скла і тканини, їх різницю.

Учитель: Художники називають це матеріальністю предметів, тобто з якого матеріалу зроблено предмет, яку він має фактуру поверхні. У нашій постановці, як ви помітили, -- то склянка, тканина і хліб. Спробуйте дати такі визначення даним предметам, щоб, навіть не бачачи їх, можна було б установити їх назву, характер.

Учні: Склянка прозора, гарненька. Вона холодна порівняно з тканиною й особливо з хлібом. Тканина м'яка, тонка, лежить складками. Колір її „теплий” порівняно з склянкою, але „холодний” порівняно з кольором хліба.

Учитель: Щоб передати в малюнку матеріальність предмета, потрібно знати певні прийоми. Художники їх добре знають і використовують у роботі. Це головне завдання нашого уроку. Ви його самі визначили, а для того, щоб його вирішити, спробуємо знову стати художниками. Які завдання поставив би він перед собою? З чого почав би зображення? Складіть в уяві план дій. Згадайте свій досвід роботи з натурою.

(Разом з учителем учні визначають послідовність дій)

1. Компонувати зображення.

2. Передавати конструкції, пропорції, тональні відношення.

3. Відтворювати матеріальність предметів.

Учитель: Виділіть з плану те, що допоможе вам передати „характер” натюрморту: легкість, прозорість, крихкість. Над третім, найважчим етапом будемо працювати разом.

(Після того, як воно буде виконане - всі разом аналізують виконані роботи)

Учитель: Третє завдання нове для вас. Подивимося твори художників, у яких це завдання вирішене блискуче, але по-різному.

(Демонстрація творів М. Врубеля, І. Хруцького. Спочатку повністю, а потім фрагмент, в якому дається зображення окремих предметів. Учні аналізують твори. У Врубеля акварелі більш вишукані, прозорі. Тут добре видно мазки, конструювання об'єму. У Хруцького - більш подібні, матеріальні, як у житті. Він пише олією і дуже гладко.)

Учитель: Спробуйте скласти план дій художників опісля того, як завдання з передачі матеріальності предметів завершено. Запишіть їх послідовність.

(В результаті обговорення, учні повинні дійти думки, що треба писати водночас і драпірування, і склянку, і хліб. Учитель показує деякі технічні прийоми, якими користуються художники для передачі прозорості скла, води.)

Учитель: Техніку виконання можете обирати самі, але сьогодні краще працювати графічними матеріалами: гуашшю, чорною аквареллю. Проблему кольору будемо вирішувати на іншому уроці.

(Діти завершують роботу.)

Учитель: Порівняйте ваші натюрморти з першими малюнками зображення склянки з пам'яті та уяви. Поміркуйте чи може предмет „розмовляти”, передавати стан, настрій. Обґрунтуйте відповіді.

Додаток 2

Тема: „Виконання натюрморту в кольорі”

1. Організація навчального процесу.

2. Формування навичок визначення і відбору, способів для передачі матеріальності предметів у зображенні натюрморту за допомогою кольору та освітлення.

Учитель: На попередньому уроці ми з вами склали натюрморт, дали йому назву. Кожний з вас має визначити свій особистий задум і втілити його в зображення. Дозволяється домислити композицію потрібними деталями. Сьогодні ми працюємо творчо, як художники. Спочатку уважно роздивіться постановку натюрморту і продумайте процес роботи. Виділіть найважчі для вас завдання. Згадайте як виконували їх на попередніх уроках.

(Учні обговорюють план дій, виходячи із власного задуму, обдумують шляхи вирішення найважчих завдань на основі актуалізації досвіду. Визначають труднощі в передачі матеріальності. Учитель використовує проблемну ситуацію, що виникла на уроці і пропонує спільними зусиллями знайти прийоми передачі відблисків прозорості скла. Учні згадують прийоми роботи з передачі прозорості скла технікою „гризайль”. )

Учитель:

· Фон за склом буде тьмянішим, сірішим, неяскравим. Треба до кольору фону додати трохи чорної або іншої фарби, дещо замутити колір.

· З тіньового боку склянки варто додати кольору драпіруванню, аби передати її відбиток на склі.

· Відблиски слід залишити найсвітлішими. Якщо вони замальовані, можна „прописати” їх білою гуашшю по сухому шару фарби.

· Краще написати склянку „по-сирому”, а потім швидко витерти сухим пензлем світлі місця: відблиски на воді, на склі тощо.

(Учитель спрямовує дії на підпорядкування усіх виразних засобів, прийомів особистістному баченню, ставленню до зображуваного.)

Учитель: Один і той же натюрморт виконує багато людей. Чи означає це, що в усіх мають бути однакові зображення? Добре це чи погано, що кожен втілює свій задум? Після закінчення роботи будемо разом оцінювати малюнки.

3. Аналіз і художньо-естетична оцінка результатів діяльності учнів.

Учитель: продумайте і визначте вимоги до оцінки. Обґрунтуйте їх.

(Учні на основі актуалізації минулого досвіду пропонують критерії оцінки:

Ш Чи відповідає назва малюнка його зображенню?

Ш Як передана матеріальність предметів?

Ш Як виконано композиційну побудову?

Ш Як виглядає малюнок у кольорі?

Учитель узагальнює пропозиції учнів:

- Перший критерій можна визначити як виразність малюнка, тобто вираження особистого задуму, теми зображення. Другий критерій - як грамотність, в який ввійдуть усі завдання, вимоги, які ви самі визначили. )

(Учні самі аналізують свої малюнки і виставляють дві оцінки: за виразність і за грамотність зображення.)

Учитель: Наступного уроку після перевірки ваших робіт ми побачимо, чи збігаються ваші оцінки з моїми. Оцінюватися малюнки будуть за наступними критеріями:

Грамотність - включає виконання трьох основних завдань, поставлених на уроці: відображення матеріальності зображувальних предметів; передача форми, пропорцій та конструкції просторового розташування предметів.

Виразність - розуміється як здатність, уміння передати власне ставлення до об'єкта зображення через задум; уміння підпорядкувати засоби зображення власного задуму і поставленому художньо-творчому завданню.

Додаток 3

Бесіда "Види образотворчого мистецтва". Малювання композиції "Серед поля мак розцвів"

Мета: Провести бесіду про види образотворчого мистецтва; поглиблювати набуті знання з основ народознавства, розвивати в дітей уміння правильно підбирати для роботи кольори, заповнювати зображенням усю площину аркуша паперу (виконання великого зображення), розміщувати предмети на аркуші з урахуванням взаєморозташування за принципом ближче-нижче, далі-вище, далі-менше; формувати естетичне почуття, виховувати акуратність під час роботи з фарбами, активізувати творчу ініціативу учнів.

Обладнання: Таблиці, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукції картин (за вибором учителя), ілюстрації із зображенням маку.

Хід уроку

I. Організаційна, частина.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Повторення вивченого матеріалу.

-- Назвіть основні і похідні кольори.

(Основні -- червоний, жовтий, синій; похідні -- зелений, фіолетовий, оранжевий.)

-- Як одержати похідні кольори з основних?

(Шляхом змішування основних кольорів.)

-- Назвіть кольори райдуги.

(Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

-- Як ще можна назвати кольори райдуги? (Хроматичні)

-- Назвіть ахроматичні кольори. Що означає префікс "а" у цьому слові?

(Білий, чорний, сірий; префікс "а" означає заперечення, тобто ці кольори не мають кольору.)

-- Як одержати сірий колір? Як зробити його світлішим або темнішим?

(Білий + чорний = сірий; сірий колір робиться світлішим або темнішим шляхом додавання до нього білого або чорного кольорів.)

2. Бесіда про види образотворчого мистецтва.

Образотворче мистецтво поділяється на окремі види, кожен з яких має свою специфічну мову.

Графіка -- мистецтво зображення предметів лініями та штрихами.

Живопис -- зображення предметів і явищ за допомогою фарб.

Скульптура -- твори мистецтва, що мають об'ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів.

Архітектура -- це мистецтво створювати будівлі. До неї належать житлові будинки, господарські й промислові будівлі, меморіальні споруди.

Декоративно-прикладним мистецтвом називають предмети побуту (одяг, посуд, меблі, килими тощо), які мають не тільки практичне, а й естетичне значення.

Кожен вид образотворчого мистецтва по-своєму використовує такі художні засоби як малюнок (рисунок), колір, пластика, світлотінь. У різних видах мистецтва ці засоби відіграють неоднакову роль. Якщо для живопису найважливішим є колір, то графіка звертає особливу увагу на рисунок -- на лінію, а також на світлотінь, яка допомагає створити відчуття об'ємності у площинному зображенні. Основним засобом скульптури є передача форм, пластика виробу.

3. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

1. Відгадування загадок.

Стебельце -- шорстка драбинка.

У серединці -- чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний ... (мак).

Запалали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний ... (мак).

В житечку зеленім

Факели вогненні.

Цілий день собі горять,

З сонечком лягають спать. (Маки).

2. Перегляд демонстраційного матеріалу.

3. Вступна бесіда.

Нам радісно, коли дивимося на такі картини. Вони створюють красу і затишок у наших оселях; у кожної людини, яка дивиться на них, з'являється хороший настрій. Я вважаю, що такі картини принесуть більше радості, ніж зірвані маки, які за декілька годин зів'януть. Думаю, що й ви теж такої думки.

4. Декламування вірша А. Костецького "Добрий мак".

Добрий мак

Ну й мак же красивий

зацвів серед поля!

Такий, що повз нього

не пройдеш ніколи.

Мурахи спинялись, і коники клякли

од тої краси

незвичайного маку.

І навіть завжди заклопотані бджоли

літають повільно

над маком по колу.

А макові -- що?

Ну вродився такий.

Красою пишатись йому --

не з руки.

Та він не пишався,

а всім усміхався

і з кожним

привітно і чемно вітався.

І кожний лиш кращого

макові зичив, і всім

веселіше ставало утричі!

І все, що літало, --

за мить заспівало!

І все, що стрибало й повзло, --

заспівало!

Бо добрій красі

не заздрять,

а тільки радіють усі.

5. Продовження бесіди.

-- Діти, чи доводилось вам бачити, як цвіте у полі мак? (Учні діляться своїми враженнями).

Усім подобаються прекрасні червоні квіти маку. Його торочкуваті пелюстки у два або декілька кіл часто дають прихисток жукам і мухам, які ховаються у квітці від холоду. Дрібних жучків, джмелів і особливо мух приваблює величезна кількість пилку, який висипається просто на пелюстки.

Дрібне насіння маку дозріває у коробочках. (Демонструється коробочка маку.)

Восени при сильному вітрі достиглі коробочки розкриваються і торохтять, як брязкальця. Чорні насінинки висипаються на землю. Червоний мак, як символ, має таке ж давнє походження, що й калина. Квіти маку символізують і дівочу красу, і здоров'я, але часто є символом трауру.

Збереглись перекази, що, дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею. З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік -- на Маковія і на Спаса. Такий мак -- найкращий оберіг від нечистої сили. Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.

6. Декламування вірша "Мак".

Як без вишні -- не садок,

Так без маку -- не вінок.

А його ось, як на те,

Стільки в полі тут росте!

І червоний, і стрункий,

І свіженький все який!

Цілу купу нарвемо --

Всім віночки сплетемо.

7. Поетапне виконання композиції вчителем.

8. Практична діяльність учнів.

IV. Підсумок уроку.

-- Сподіваюся, що сьогодні на уроці ви здобулися на часточку добра, тепла і знань. А відтак завжди будете мудрим другом для природи. Ми з нею -- єдине ціле, і розділити нас неможливо, тому бережімо свою зелену планету.

1. Перегляд і демонстрування дитячих малюнків.

Додаток 4

Ліплення на тему: "Дивовижні баранці, коники і птахи"

Мета: Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво; поглибити поняття про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; удосконалювати навички роботи з пластиліном, уміння передавати форму та пластику тварин і птахів на основі перегляду творів декоративно-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного мистецтва.

Обладнання: Таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки тощо.

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Бесіда про декоративно-прикладне мистецтво.

-- Людина за своєю природою -- художник. З давніх-давен нею керувало бажання збагатити красою усе, що її оточували і до чого торкалися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візерунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тільки за користь, але й за майстерність виконання. Стародавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри декоративно-прикладного мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні у музеях, картинних галереях і на виставках.

Художньо виконані предмети побуту -- одяг, посуд, меблі, килими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо -- називаються предметами декоративно-прикладного (ужиткового) мистецтва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доцільність.

Мистецтво прикрашування предметів називається "декоративніш" (від французького слова "декор" -- "прикраса").

Це -- найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.

Пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця створювали справжні шедеври мистецтва.

Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інкрустацією металом, бісером, а ще -- випалюванням. Високої майстерності у декоративному різьбленні досягали майстри Прикарпаття та Буковини. (Демонструються зразки виробів із дерева.) Художнє ткацтво та килимарство здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Декоровані тканини (скатертини, рушники, покривала) виготовлялися на ткацьких верстатах. Найпоширенішим способом художнього оздоблення тканин стала вишивка.

Віками складався і національний стиль вишивки на Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. На Київщині, наприклад, поширений рослинний візерунок: гроно ягід, великі квітки, техніка вишивання --хрестиком; на Чернігівщині - побутувала вишивка нитками. (Демонструються вишивки.)

Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досягненням у кераміці стало відкриття фарфору -- техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.

На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київської; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської.

Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості переважали геометричні орнаменти, в іншій -- на посуді розквітали пишні рослинні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписувалися також глиняні іграшки -- свищики у формі півників, баранчиків, вершників, козликів, коників тощо.

2. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

3. Продовження бесіди.

-- Дитяча іграшка -- зображення півника чи баранчика, створене нестримною фантазією народного майстра, -- неповторна перлина, що визначає обличчя народу.

У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі.

Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий урожай, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися перші іграшки.

Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподібних іграшок дуже давня, і пов'язують її зі скотарством та виробництвом молока і сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чимало скульптурних зображень бика, барана, свині, птаха, коника тощо.

Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. Є вони дерев'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природних матеріалів, щоправда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і технікою виготовлення.

4. Послідовність ліплення баранчика вчителем:

а) поділіть пластилін на дві непропорційні частини;

б) з першої зробіть тулуб; для цього розкачайте пластилін прямими

рухами рук і утворіть товстий валик; кінці валика зігніть дугою, стекою зробіть розріз; пальцями рук сформуйте передні та задні ноги;

в) від загальної форми відтягніть пластилін для шиї та голови, потім зробіть мордочку, а на ній -- маленький носик;

г) із протилежного кінця форми зробіть хвіст;

ґ) з другої частини пластиліну зліпіть ріжки і з'єднайте їх з толовою; стекою виділіть очі, ніс; зарівняйте нерівності та надайте фігурі характерних ознак; готову фігуру розфарбуйте.

У такий спосіб можна виліпити і коника.

5. Практична діяльність учнів.

III. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

-- Що таке декор? (Прикраса.)

-- Які вироби належать до декоративно-прикладного мистецтва? (Посуд, меблі, килими, ювелірні вироби тощо.)

-- Що таке кераміка? (Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах.)

2. Перегляд та оцінювання виробів.

3. Виставка дитячих робіт.

Размещено на Allbest.ru