Вплив творів дитячої літератури на формування світогляду дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Важливість дитячої літератури для розумового, морального та естетичного розвитку дитини

2. Наталя Забіла - дитяча письменниця

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У сучасних умовах трансформації суспільного устрою і розвитку національної системи освіти в Україні підвищуються вимоги до духовного зростання дітей і молоді: формування в них національної свідомості, планетарного світогляду, моральної самостійності та стійкості, соціальної активності. Методологічною основою реалізації означених завдань є головні державні документи про освіту, зокрема Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, де визначено пріоритетні напрями створення дієвої системи навчання й виховання, яка б забезпечувала «всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури».

Успішне досягнення означених пріоритетів у формуванні особистісних якостей підростаючих поколінь вимагає творчого вдосконалення існуючих форм, методів, способів і засобів виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку, бо, за справедливим висловом Я.Корчака, «реформи в житті дорослих слід починати в душах дітей».

У цьому зв'язку незаперечне значення має доцільне використання естетико-гуманістичної сутності художніх творів для дітей як суттєвого засобу розвитку особистості дитини: її інтелекту, загальнолюдських цінностей, збагачення її знань та уявлень про світ і людину, виховання духовно-естетичних потреб, засвоєння гуманістичних основ міжособистісного спілкування, формування устремлінь до пізнання здобутих народом національних цінностей тощо.

Реалізація вказаних завдань ініціює необхідність перегляду й вдумливого осмислення минулого та його об'єктивної оцінки, ґрунтовного вивчення історичного досвіду попередніх поколінь стосовно використання в навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи і в родині кращих зразків дитячої літератури відповідно до нинішніх соціально-економічних умов та державотворчих процесів.

1. Важливість дитячої літератури для розумового, морального та естетичного розвитку дитини

Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія дитячої літератури як вихователя дуже відповідальна. На дитячу літературу постійно спрямовані довірливі погляди дітей.

Історія людського суспільства поклала на літературу важливу відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя, коронувавши її як одну з найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Книги з давніх-давен були каталізатором суспільного руху, накопичувачем досвіду пращурів, сталевим стержнем цивілізацій. Всі цінували книги як джерело знань та засіб їх передачі. Видатні люди минулого знали, який вплив має книга на людську свідомість, як вона може скеровувати долі народів, держав, окремих особистостей. Цей вплив простягається на континентах, триває століттями.

Естетичне, розумове та моральне виховання засобами художньої літератури посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.

Через дитячу літературу кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

Основи національної культури та рис характеру закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого виховання, виключне значення має національне виховання через книгу учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, а нерідко - естетичні запити і уподобання дорослих людей. Але роль естетичного та національного виховання підлітків не менш важлива: фахівці стверджують, що стійкі літературні та мистецькі уподобання формуються у віці 12-14 років.

Талант - одна з природжених якостей духовного складу особистості, але щоб природні здібності стали справжнім талантом, наділеній здібностями людині доводиться багато вчитися і працювати над собою. Таку можливість дають бібліотеки, в арсеналі яких літературні клуби і вітальні, творчі зустрічі юних читачів з народними та професійними майстрами, конкурси та виставки дитячих творчих робіт.

У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:

· ознайомлення

· пізнання

· творчість

Через читання дитячої літератури відбувається формування первинного уявлення про прекрасне, про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового твору; на поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклору; на стимулювання власної творчості дитини, національних поглядів тощо.

Варто підкреслити: естетичне, розумове та моральне виховання ґрунтується перш за все на читанні дітей та підлітків.

Знайомство з численними книгами про історичне минуле України, про українське мистецтво, його кращими творами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки української історії, художньої творчості, знайомства з життям і діяльністю видатних українських особистостей, допомагає зрозуміти мову українських традиції, фольклору тощо. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалізації і розвитку творчого потенціалу особистості.

Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним.

Основним засобом у моральному та естетичному вихованні і культурному розвитку юних читачів, залишаються твори художньої літератури.

2. Наталя Забіла - дитяча письменниця

дитячий література письменниця забіла

Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі -- дуже важкій, іноді малопомітній, літературній роботі. Серед них, ніби айсберг, височить постать чудової поетеси Наталі Львівни Забіли, чиє життя покладено на олтар служіння Дитячій Музі.

В.О. Сухомлинський, у своїх працях, неодноразово підкреслював важливість врахування індивідуальних особливостей кожного окремого вихованця, їх переживання, інтереси, можливості.

Даючи глибоку і всебічну характеристику “маленької людини”, В. Сухомлинський наголошував, що у кожному віці існують головні специфічні риси, на які треба зважати.

Дитина молодшого шкільного віку відрізняється своєю емоційністю; вона мислить конкретно. Наприклад, слухаючи розповідь дорослих, дитина відчуває себе учасником подій. Так, казки з яскравими сюжетами, виразними образами та реалістичним описом життєвих фактів глибоко закарбовуються у свідомість дитини. Казки, на цьому етапі, розкривають поняття добра і зла, вчать розуміти і оцінювати дійсність. Дитину переконує певний конкретний факт, а через нього - ідея. Дітей цього віку цікавлять дидактичні розповіді, що демонструють певний приклад для наслідування або почуття. Тому і створював Сухомлинський свої казки, оповідання та вірші про перемогу добра над злом. Але часом автор не робить ніяких висновків про те, що добре, а що погано в поведінці персонажів, закінчуючи дитячі питальними реченнями. Таким чином, він дає можливість дітям замислитись, поміркувати, самому зробити висновки. Вони збуджують фантазію - саме у цьому значимість таких нехитрих оповідань.

Книжка для дітей молодшого шкільного віку відзначається ширшою й складнішою тематикою. Особливістю літератури цієї вікової групи є органічне поєднання тексту і малюнка, де ілюстрації, як правило, кількісно переважають над словесним вираженням змісту. Коли вони органічно пов'язані з текстом, то ще більше посилюють образність викладу. Крім казок, діти цього віку охоче читають байки, вірші і оповідання, твори на історичні теми, пригодницькі книги.

Притаманне письменниці уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, не сюсюкаючи, не присідаючи навпопічки, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними й досьогодні. У творчому доробку письменниці майже двісті книжок - вірші, повісті, оповідання, п'єси і драматичні поеми, а також опубліковані у періодичних виданнях десятки вдумливих статей і рецензій. На таких творах, як "Хатинка на ялинці", "Про Тарасика й Марисю", "Ясоччина книжка", "Катруся вже велика", "Під дубом зеленим", "Веснянки", "Про дівчинку Маринку", "Перший крок", "Малим про велике", "Веселі друзі" та багатьох інших виховувалось декілька поколінь українських дітей. Скількох дівчаток в Україні батьки назвали Ясями! Можливо тому, що у дитинстві вони читали "Ясоччину книжку". Запам'яталися і Олівець-малювець, який багато десятиліть з екрана телевізора навчав малюків пізнавати різнокольоровий світ, дівчинка Катруся, котра "вже велика"... У наш складний і бурхливий час, коли стрімко зростає потік інформації, що його дістає дитина з усіх можливих джерел, твори письменниці з честю витримують випробування на подальше життя.

Народилася Наталя Львівна Забіла у Петербурзі, в сім'ї економіста. Родина мала давні культурно-мистецькі традиції. Дід Пармен Петрович Забіла був скульптором-академіком, автором відомих творів: бюстів Т.Шевченка й М.Салтикова-Щедріна, пам'ятника О.Герцену на його могилі в Ніцці, погруддя М.Гоголя для пам'ятника в Ніжині; троюрідний прадід - поет В.Забіла - приятелював з великим Шевченком. У цій родині любили й цінували художнє слово, музику, малярство, змалку привчали всіх дітей - а їх було семеро - малювати, складати вірші, вигадувати казки. Для однієї з дівчаток - Наталі - це стало справою всього життя.

В Україну родина переїхала вже після революції й осіла у Люботині, неподалік Харкова. Саме там Наталя розпочала свій трудовий шлях - вчителювала у Люботинському укрпрофсожі, в школі й одночасно вчилася. В 1924 р. вона закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Приблизно тоді ж відбулися її перші виступи на сторінках газет і часописів. 1924 р. Кам'янець-Подільська газета "Червоний кордон" надрукувала перший вірш Наталі Забіли "Війна війні". Незабаром молода поетеса увійшла до Спілки селянських письменників "Плуг". Одна за одною побачили світ поетичні книжки "Далекий край" (1927), "Сонячні релі" (1928), "Про сонце" (1930), "Тракторобуд" (1931-1933). Проте ці соціально наснажені твори нічим не вирізнялись серед поетичних розповідей інших письменників про "щасливе" життя колгоспників і робітників, про героїчних комуністів і мудрого Леніна. Тож особливого успіху вони не мали. Але поряд із "дорослими" творами Наталя Забіла писала віршики і оповідання для дітей: "За волю", "Про маленьку мавпочку", які одразу сподобались малятам. Вона швидко знайшла свою "нішу" в українському літературному процесі.

Хоча в перших творах для дітей Наталя Забіла дещо зазнала впливу вульгарно-соціологічного підходу, так, наприклад, вірші "Вугілля" та "Домни" - це заримовані інформаційні повідомлення про ту чи іншу галузь промисловості, а віршики на кшталт "Хатинки над озером" - про перебування Леніна у Фінляндії, проте велике поетичне чуття, глибока людська порядність, любов до дітей - саме таких, якими вони є, живих, допитливих, непосидючих, а не уявних манекенів, допомогли письменниці подарувати маленьким читачам справді чудові твори про їхнє життя й мрії, надії та сподівання, про все те, чим сповнена дійсність.

Першою збіркою, в якій виразно відбилися особливості творчої манери Наталі Забіли, стала "Про Тарасика й Марисю" (1930). Сюди увійшли приспівки, примовки, афористичні вірші й оповідання. Особливої популярності набула "Ясоччина книжка" (1934), яка потім неодноразово перевидавалася, її героїня дівчинка-дошкільниця Ясочка приваблива тим, що вона не схематична постать умовної дитини, а жива, конкретна особистість з притаманними їй смаками, звичками, навіть вже сформованими поглядами. Потому з'явились інші збірочки та окремі твори, які засвідчили, що Наталя Забіла не випадково ступила на нелегкий шлях дитячого письменника. Це, зокрема, "Олівець-малювець", "Хатинка на ялинці", "Зайчик", "Дерев'яний бичок". В них поетеса творчо використала народнопісенні здобутки, а також досвід митців старшого покоління - К.Чуковського, С.Маршака та ін. Проте в її творах виразно відчувається струмінь самобутності, вони рясно заквітчані власними знахідками, оригінальними темами, образами.

Цикл віршів "Про дівчинку Маринку" (1956) - одна з вершин української дитячої літератури. Н.Забіла любовно й уважно ліпить образ маленької людини, крок за кроком простежує процес її зростання. І чим старшою стає Маринка, тим більше збагачується образна система віршів, ускладнюється мова і навіть енергійний ритм лічилочки змінюється на уповільнений темп розповіді:

Річка, Мариночка, річка!

Швидше до неї - туп-туп...

(Річка)

Малював картину тато,

Квач у фарбу умочав...

(Мала малярка)

Усе, що бачить дитина у кімнаті, на прогулянці, за вікном, опоетизовується у зримих конкретних образах. Вірші густо заселені, насичені повідомленнями про оточуючий світ. І робить це авторка в такій довершеній формі, в такій безпосередній манері, що маленький читач не просто сприймає інформацію, а вбирає в себе те, про що розповідає книжка: найпростіші відомості про кізоньку, курочок, ляльку, про погоду за вікном. Прості, як на перший погляд, віршики мають і велику виховну силу. В них йдеться про повагу до людей, природну потребу навчатися і трудитися.

Тематика дитячих творів Наталі Забіли дуже різноманітна. Це тематичні цикли про природу ("Проліски", "Казки лісової кринички", "Навесні та влітку", "Восени та взимку", "Дванадцять місяців"), мініатюри про побут і пригоди дітей удома і в школі, у дитсадку і на прогулянці. Це справжня "материнська книга", яка весело й цікаво розповідає про світ речей і природу, вчить правил поведінки й подає певні моральні уявлення, образно, наочно й тактовно розповідаючи, "що таке добре й що таке погано".

Наталя Забіла - вроджена казкарка. З багатющої скарбниці української народної творчості беруть свої витоки її казки, де вона без голої дидактики вчить дітей бути добрими, справедливими, мужніми, любити все суще на Землі. Відомі фольклорні сюжети набувають в її інтерпретації нових акцентів, що якнайбільше відповідають світосприйманню дітей. Письменниця твердо обстоює право на "щасливий кінець", виходячи з несхитного переконання, що дитячу психіку дуже легко поранити. Смуток, безвихідь, загибель героя можуть завдати дитині глибокої моральної травми. Тому її казки, як й інші твори для найменших, мають мажорне звучання: Плескачик (Колобок), зазнавши небезпечних пригод, все ж залишається живим, звірі з казки "Рукавичка" повертають загублену річ дівчинці, щоб не мерзли в неї руки, навіть Снігуронька в її обробці іде з життя, не викликаючи смутку:

Не плачте матінко та батечку:

Хоча недовго я жила,

Та звеселяла вашу хаточку

Й сама щасливою була...

А ви любіть життя і сонечко,

Радійте квітам і теплу,

І споминайте вдячно донечку,

Свою Снігуроньку малу!

І справді, аналіз творів Наталі Забіли свідчить про те, що письменниця у своїй творчості керується саме такими поглядами, враховуючи радісне сприйняття життя дитиною, її бажання, щоб добро завжди перемагало зло, щоб кожна, навіть найдраматичніша, історія мала щасливий фінал.

Талант Н.Забіли як дитячого письменника з найбільшою силою розкрився в її поетичній творчості. Однак знайшов він вияв і в прозі. Серед її повістей та оповідань найбільшою любов'ю читачів користується повість "Катруся вже велика" (1955). За побудовою й навіть за манерою викладу вона нагадує цикл віршів "Ясоччина книжка" та "Про дівчинку Маринку". На початку повісті Катрусі лише п'ять років. Так само, як інших своїх маленьких героїнь, Н.Забіла проводить її через роки життя, показує перші радощі, перші невдачі, перші помилки в житті та їх виправлення. Зростаючи, дівчинка дізнається, чим живуть її батьки, знайомі, як "дихає" місто. Повість має своєрідне продовження: оповідання "Телефон", "Катрусина стрибайка" і "Подорож до казкового лісу", де діє та сама Катруся та її рідні. Запам'ятовується читачам і повість "Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда" (1964) - твір фантастично-пригодницького жанру з добре відчутною суто "забілинською" мудрістю і ліричністю, м'яким гумором.

Допитливому хлопчикові Юрчику його вчений дідусь дозволяє випробувати свої винаходи: чарівні таблетки, які зменшують або збільшують тварин та людей, чарівний апарат, який допомагає читати чужі думки, тощо. Втім, всі ці дива в руках дитини призводять до різних непорозумінь, пригод, смішних ситуацій.

Значну сторінку вписала Н.Забіла в українську драматургію для дітей. У фантастичній п'єсі "Перший крок" (1968), що розповідає про сиву давнину, діють первісні люди, Велика Мати - мудра, досвідчена жінка, яка править родом, підлітки Юю й Оо. В основі драматичного конфлікту - події, пов'язані з прирученням Червоного Звіра-вогню. Одна з головних ідей твору, яку можна назвати перекиданням мосту між часовим простором, особливо наочно розкривається в образі Великої Матері, яка розумом осягає майбутнє, коли люди одомашнять тварин, навчаться освітлювати та обігрівати свої помешкання.

Драматична поема "Троянові діти" (1971) також веде читача у минуле. В ній авторка, використавши історичні матеріали - літописи, наукові праці про Київську Русь, народні легенди і перекази, написала поетичну історію заснування Києва трьома братами та сестрою, відтворила сиве минуле наших предків. Звісно, не слід сподіватися від художнього твору наукової точності, адже Н.Забіла створила твір-гіпотезу, твір-легенду, що чарує художньою правдою, поетичністю, високим почуттям патріотизму. Замість напівлегендарних постатей Кия, Щека, Хорива та Либіді зі сторінок постають образи живих людей, доля яких хвилює, викликає співпереживання. Розповідь про них романтично піднесена, свідомо стилізована під старовину.

В 1972 р. за драматичну поему "Троянові діти" та фантастичну п'єсу "Перший крок" Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.

В творчому доробку письменниці є чимало перекладів: зроблений у 30-ті роки переспів "Слова о полку Ігоревім", казки О.Пушкіна, вірші М.Некрасова, М.Лермонтова, К.Чуковського, С.Маршака, С.Михалкова та інших поетів.

Своє вагоме слово сказала Н.Забіла і в поетичній публіцистиці для дітей, і в теоретичних розвідках з проблем дитячої літератури. Довгий час вона очолювала Харківську письменницьку організацію, редагувала популярний дитячий журнал "Барвінок", багато років була членом правління СПУ.

За майже півстолітній життєвий шлях Наталя Забіла подарувала дітям більш як півтораста книг. І впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть ще краще. Наталя Львівна ніколи не загравала з юним читачем, а вела розмову з ним серйозно й шанобливо, і часто - про речі дуже важливі, вселюдські моральні цінності та пріоритети, що залишаються незмінними у всі часи. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають, люблять.

Висновок

В останні десятиліття світ дитинства як складний психосоціокультурний феномен перебуває в центрі уваги соціологів, психологів, етнографів, фольклористів. Сучасні діти можуть бути визнані носіями і творцями субкультури, яка виростає з надр національної традиції і становить певну стадію її розвитку.

Дитяча література є художньою педагогікою дитини. “Дитинство - світ складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період, початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для дорослих”.

Дитяча література - відкриття в малому космосі космосу великого життя. Вона не розвивається відірвано від літературного процесу. Основні тенденції, напрямки знаходять реалізацію як в літературі для дорослих, так і в дитячій літературі.

Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій, що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції, запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного, інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об'єктивованим дорослим сприйняттям життя.

Небагато з доробку українських літераторів пройшло перевірку часом й зміною суспільного устрою. Лише чесні, талановиті твори, а не кон'юнктурна писанина, що була створена колись на потребу владі, цікавлять сьогоднішнього читача. Саме такою є творчість дитячої письменниці Наталі Забіли.

Творчий доробок Наталі Забіли характеризується різноманітністю тем і жанрів. Не випадково український поет Валентин Бичко назвав її творчість «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою». Не забувала письменниця і про набутий в інституті фах історика. Просто і дохідливо розповіла письменниця малюкам про життя наших далеких предків у п'єсі-фантазії «Перший крок» (1968) та у драматичній поемі «Троянові діти», яка є поетичним переказом «Слова про Ігорів похід», присвятивши її 1500-річчю заснування Києва. У 1972 році ці твори були відзначені літературною премією імені Лесі Українки.

Поетеса широко відома як перекладач та популяризатор в Україні дитячої літератури інших народів. їй належать переклади творів О. Пушкіна, М. Некрасова, С. Михалкова, А. Варто, С. Маршака, К. Чуковського. Плідно вона працювала і в галузі перекладу з французької, польської та інших мов. Твори самої письменниці перекладалися багатьма мовами. а Крім того, Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для 2 класу (1933) і «Читанка» для 3 класу (1939), які перевидавалися кілька разів.

Наталя Львівна вела велику громадську роботу. Протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву, виступала на письменницьких з'їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Список використаної літератури

1. Балагура Т. Самостійний крок до дитини// Книжковий клуб. - 2003. - №1. - С. 48-49.

2. Долбенко Т. Розвиток художнього смаку та кола читання для розширення пізнавальної діяльності дітей// Вісник книжкової палати. - 2004. - №1. - С. 32-35.

3. Камишанова Н. Як зацікавити учня книгою// Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - №2. - С. 64.

4. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література. - К.: Знання, 2004. - 267 с.

5. Лещенко П. Українська дитяча література. - К.: Вища школа, 1999. - С. 17.

6. Лещенко П. Забіла Наталя Львівна// Українська літературна енциклопедія. -- Т. 2. -- К., 1990. -- С. 222.

7. Новальська Т. Читання в Україні в новому столітті// Вісник книжкової палати. - 2002. - №12. - С. 21-24.

8. Пархоменко В. Друг дітей// Кам'янець-Подільський вісник. -- 1993. -- 6 березня. -- С. 2.

Размещено на Allbest.ru