Виховання в учнів початкових класів бережливого ставлення до природи

Саме тому важливо, щоб учитель з перших днів виховання дітей у школі використовував фольклорний матеріал у бесідах про природні явища, навколишній рослинний і тваринний світ, працю людей, а також привчав збирати і записувати зразки місцевої народної творчості.

Найбільшу увагу доцільно приділяти маленьким за розміром фольклорним творам, які відзначаються великою глибиною і місткістю думки, яскравістю образів. Це передусім доступні дітям молодшого шкільного віку загадки, прислів'я і приказки, народні прикмети.

До неоцінених коштовностей українського фольклору перш за все належить загадки. У загадці тісно поєднуються елементи конкретного, доступного для дитячого розуміння, з елементами загального. Загадки дають не повний, але досить точний опис предметів або явищ природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослин, тварин, явищ природи. Таке поєднання набуває у свідомості дитини цілком реальних, конкретно відчутних рис, і тому загадки легко засвоюються. Враховуючи велику виховну роль загадок, досвідчені педагоги завжди звертаються до них на різних етапах уроку. На такому матеріалі діти глибше усвідомлюють навколишній світ. Загадок на природні теми дуже багато. В одних підкреслюються взаємозв'язок між неживою і живою природою, наприклад:

Що таке: живе і ллється, Часом на камінь дереться. Як немає - все всихає, Звір і птах помирає. (Вода)

Велику педагогічну цінність мають прислів'я і приказки. У них акумульовались мудрість народу, його багатовіковий досвід, думи і сподівання. Легко змінюючи довгі міркування, ці усталені афористичні вислови є ефективним засобом виховання найкращих людських рис.Прислів'я повчають або застерігають, схвалюють чи засуджують, рекомендують чи забороняють щось,

Нема такої людини, яка б у своєму житті не користувалася цими висловами, створеними народом і відшліфованими протягом віків. Художня довершеність прислів'їв робить їх зразком образної і прозорої поетичної мови, в якій немає нічого зайвого. Тому прислів'я блискавично доходять до слухача, впливають на його свідомість і емоції.

Подібно до загадок, прислів'я і приказки сприяють екологічному вихованню дитини, бо примушують її подумати над змістом висловленого, розгадати, про що йдеться. Часом вони поглиблюють елементарні знання про обпекти і явища природи, взаємозв'язки між природою і працею людей, виховують бережливе ставлення до природи.

Близькими до прислів'їв і приказок є народні прикмети про особливості пір року, зміни в погоді, однак у них, як правило, відсутня поетична образність. Народні прикмети пов'язані насамперед з атмосферними явищами, кольором неба, хмарністю, швидкістю і напрямом вітру та ін., а також зі станом рослин, поведінкою тварин.

З багатьма природними явищами діти зустрічаються кожного дня. Однак у них дуже часто не розвинена увага і спостережливість. Це призводить до неправильного розуміння багатьох явищ, а деякі об'єкти природи викликають у дітей навіть відразу. Виходячи з цього, з перших днів перебування дітей у школі вчитель повинен у доступній для них формі розкривати складну систему взаємозв'язків предметів і явищ природи, вчити розуміти красу навколишньої природи.

На уроках слід залучати дітей до збирання і записування народних прикмет (їх можна і водночас і перевіряти). Це також сприятиме активізації процесу пізнання дітьми об'єктів і явищ природи, вчитись розуміти і оберігати природу.

Під час виховання в учнів початкових класів бережливого ставлення до природи вчителеві можуть стати в пригоді й фольклорні твори - ліричні пісні, казки, легенди, перекази.

Краса рідного краю, чарівні картини природи - провідна тема, передусім, веснянок. У веснянках оспівується краса природи весною, коли вона ніби прокидається від сну, коли все оживає, оновлюється, розцвітає пишним цвітом. У них виражено почуття радості й захоплення цією красою. Веснянка привчає дітей спостерігати й розуміти явища навколишньої природи, помічати зміни в ній, відчувати її красу.

Поряд з веснянками поширені й не обрядові дитячі пісні про природу. Це життєво радісні твори, які розкривають різноманітність і багатство рослинного світу, його краси й цінність для людей. Ці пісні привчають дитину розуміти й любити народне життя, прищеплюють пошану до землеробства, привчають дітей до праці, виховують у дітей бажання бережливо ставитися до природи.

Аналогічним способом на заняттях можна використовувати народні казки. Народна казка посідає важливе місце в навчально-виховній роботі на уроках. Адже в ній знайшли відображення взаємини між людьми, мораль і етика народу, картини з життя природи. Казки відзначаються великою простотою й дохідливістю розповіді, майстерним розгортанням сюжету, емоційною силою, яскравою образністю і барвистою мовою. Тому вони користуються великою популярністю серед дітей.

У практиці нинішньої школи ще недостатня увага звертається на легенди, перекази, хоч вони як і весь фольклор, мають безмежні можливості. Вони простежують життя рослин чи тварин, дізнаються, як ставилися до природи наші предки, які свята вони організовували на честь живих істот, і самі теж переймаються любов'ю до світу природи.

Легенди - це народні оповіді про події чи явища, оповиті казковістю, фантастикою. Він народних казок легенди відрізняються тим, що в них обов'язково є вказівка на достовірність зображеної події, явища.

Легенди близькі до переказів, але останні характеризуються більшою реалістичністю, правдивістю фактів, у них майже відсутня фантастика. Із багатьох легенд і переказів діти можуть почерпнути цікавий матеріал про рослинний і тваринний світ. Відомі легенди про походження рослин, чому потрібно охороняти природу, чому лелеки живуть біля людей і т.д. Зрештою, учням цікаво почути щось таємниче і захоплююче, від чого віє духом давнини. Користуючись легендами, слід звертати увагу на тлумачення незрозумілих слів. Щоб перевірити, як учні зрозуміли текст легенди, вчитель ставить їм певні запитання.

Використовуючи елементи народознавства у вихованні екологічної культури дають учням:

* елементарні екологічні знання;

* дохідливо пояснюють взаємозв'язки компонентів системи "людини - суспільство - природа";

* можливість досить легко і усвідомлено використовувати знання про народні традиції у власному ставленні до природи.

Вивчаючи народознавство, ми формуємо в учнів почуття любові та поваги до природи, відповідальність за її майбутнє.

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА

2.1 Аналіз масового педагогічного досвіду щодо формування бережливого ставлення до природи

Під поняттям "педагогічний досвід" розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи. Опираючись на науковий фонд з проблеми екологічного виховання та на сутність поняття "педагогічний досвід" спробую проаналізувати у загальних рисах масовий педагогічний досвід формування екологічної культури молодших школярів.

В останні роки екологічне виховання та екологічна освіта стали предметом уважного дослідження видатних представників педагогічної науки. Сучасний етап розробки проблеми розширив і поглибив методичне підґрунтя її вирішення в освітній практиці. Психологічні аспекти взаємодії особистості та природи в контексті формування бережливого ставлення до навколишнього середовища розкриті в дослідженнях А. Ананьєва, І. Беха, Л. Божович, А. Виготського, С. Дерябо, О. Запорожця, О. Киричука, Г. Костюка, В. М'ясищева, В. роменця, С. Губенштейна, В. Яс віна та інші. Актуальними в контексті зазначеної проблеми є дослідження В. Анучина, Л. Архангельського, В. Вербицького, М. Вєрогіліна, А. Захлєбного, І. Звєрєва, О. Плахотника, З. Плохій, А. Степанюк, 1. Суравепіної, В. Червонецького та інші, в яких проблема екологічної освіти та виховання проаналізована з урахуванням нормальних ціннісних та діяльніших аспектів взаємодії учнів різних вікових груп з природою. Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А. Захлєбного, І Звєрєва, І. Суравєгіної, які визначили мету, принципи, завдання і зміст екологічної освіти та виховання.

Мабуть, найголовніший вклад у становлення та формування екологічного напрямку в педагогіці вніс А.Н. Захлєбний. Йому належить думка про існування освіти та виховання:

* взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів;

* принцип співпраці;

* принцип прогностичності;

* принцип міждисциплінарності;

* принцип єдності теорії і практики;

* принцип безперервності;

* єдності інтелектуального й емоційного сприйняття навколишньої дійсності у практичній діяльності по її збереженню, догляд за нею і поліпшення її якісного та кількісного складу.

Дещо по-іншому підходять до розв'язання цієї проблеми С.М. Глазачев і С.Е. Петров. Для них характерне ототожнення і "екологічне виховання", що спрямовує процес екологічного виховання переважно на охорону природного середовища існування людини. До того ж до принципів виховання вони відносять:

* принцип компліментарності екологічного виховання до всіх інших напрямків виховної роботи з людьми;

* принцип використання виховної (навчальної) функції природи, яка змінюється і охороняється;

* принцип сполучення розгляду проблеми охорони природи у світовому масштабі і певній місцевості.

Взагалі ж слід зазначити, що принципи організації екологічного виховання були колективно визначені представниками країн-учасників Ради Взаємодопомоги:

* в процесі екологічного виховання слід враховувати взаємозв'язок глобального, національного та краєзнавчого підходів до розкриття екологічних проблем сучасності;

* екологічна освіта та виховання розглядаються як складова частина цілісності процесу виховання;

* забезпечення єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності та практичної діяльності по її поліпшенню та захисту від різних впливів на неї;

* збереження принципів систематичності, безперервності, міждисциплінарності у змісті й організації екологічної освіти і виховання.

Ці принципи лежать в основі всієї організації природоохоронної освіти та екологічного виховання в недалекому минулому. Можна стверджувати, що вони належать до значних методичних надбань педагогічної науки і практики, і мали значний вплив на процес організації навчально-виховної роботи в школі. Немає, мабуть потреби обґрунтувати їх практичну цінність і в наші дні.

Розглянемо психолого-педагогічні методи екологічного виховання, запропоновані В.А. Ясвіним та С.Д. Дерябо.

Метод художньої репрезентації природних об'єктів (від франц. представництво) полягає в актуалізації художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва.

Метод екологічної лабілізації (від лат. нестійкий) полягає в цілеспрямованій корекційній дії на певні взаємозв'язки в образі світу особистості. Лабілізаційні прийоми можуть бути найрізноманітнішими. Один з таких прикладів наводить дослідник екологічної свідомості В.А. Ясвін. Зоолог М. Пупиньш, створюючи біотопні експозиції в природному музеї, цілеспрямовано "додавав" до природного ландшафту кілька недопалків, залишки молочних пакетів тощо. В.А. Ясвін стежив за психологічними реакціями відвідувачів музею, які, милуючись чудовими панорамами, несподівано помічали ці "прикраси". Люди були налаштовані на милування, а сміття в експозиції блокували цей процес: виникала внутрішня напруга. Саме в невеликому об'ємі панорами особливо гостро відчувалася неприродність, чужинність цих слідів індивідуальної людської діяльності, відвідувачі відчували дискомфорт, у них починалися лабілізаційні процеси.

Метод екологічної рефлексії (від лат. відображення) полягає в педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїх дій та вчинків щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як поведінка людини може "виглядати" з погляду тих природних об'єктів, яких вона стосується.

Метод екологічної емпатії (від грец. співпереживання) має на меті педагогічну актуалізацію співпережи вання людини за станом природного об'єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об'єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об'єктів (співчуття). Таким чином, формується сублєктивізація природних об'єктів.

Метод екологічної турботи полягає в педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об'єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об'єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності - до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об'єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити.

Метод екологічних експектацій (від англ. очукування) полягає в педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи.

Найефективніше реалізація цих методів, які були розроблені В.А. Ясвіним та С.Д. Дерябо відбувається в умовах еколого-психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної свідомості його учасників.

Аналіз масового педагогічного досвіду щодо формування бережливого ставлення до природи, дає змогу стверджувати, що вивчення ставлення до навколишнього середовища неможливе без урахування сучасних філософсько-культорологічних та природничо-гуманітарних ідей та концепцій. Різні аспекти заявленої проблеми розглянуто філософами, психологами, педагогами. У контексті аналізу особливого значення набувають праці, у яких розглянуто окремі підходи до розв'язання проблеми формування бережливого ставлення до природи.

2.2 Авторські пропозиції

Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування у підростаючого покоління нового, свідомого, відповідального, бережливого ставлення до природи, розвитку екологічної етики. Саме тому гармонізація взаємин людини з природою виступає сьогодні центральним завданням навчально-виховного процесу. Формування бережливого ставлення школярів до природи вивчається, як елемент складової системи формування екологічної культури особистості. Виходячи з того, що молодший шкільний вік, якому властиві високий пізнавальний інтерес, емоційна збудливість, бажання самостійно доглядати період у формуванні навичок дбайливого ставлення до природи. Формування екологічної культури дітей шкільного віку багато в чому заохочуються інтерес і привертається увага до об'єкта природи, розвивається прагнення глибше пізнати навколишній світ. Необхідно допомогти школярам оволодіти глибокими знаннями про зв'язки людини з природою, побачити екологічні проблеми в реальному житті, навчитися дієво, не тільки на словах, охороняти природу, У системі підготовки екологічно грамотної особливості важлива роль належить початковій школі, яку можна розглядати, як початкову ланку збагачення дитини знаннями про природне і соціальне середовище, ознайомлення її з цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого, гуманного ставлення до довкілля.

Потрібно підводити дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, тому необхідно знаходити способи злиття емоційних почуттів у бережливому ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

Педагогічні казки ніби опосередковано, непомітно ззовні, але ефективно виховують у дітей найкращі людські почуття щиросердність і любові до всього живого і прекрасного.

Усім відомо, як діти люблять слухати одну й ту ж саму розповідь по кілька разів. Тому варто використовувати на заняттях сюжети добре відомих дітям казок. Практично будь-яка відома казка може стати "екологічною", якщо змінити відповідним чином певні деталі, сюжетну лінію або й окремих персонажів. Пропоную розглянути добре знайому казку про трьох поросят.

Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису - вроджений потяг до гри. Ігри екологічного спрямування дозволяють дитині побачити неповторність не тільки окремого живого організму, а й екосистеми загалом, усвідомити неможливість порушення її цілісності, зрозуміти, що нерозумне втручання в цілісності, зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так за її межами. Під час ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії до довкілля. Застосування ігор екологічного спрямування сприяє розв'язанню низки завдань екологічного виховання.

Поради щодо проведення екологічних ігор

* Краще використовувати не окремі ігри, а зазделегіть складені організатором спеціальні ігрові блоки. При цьому має бути враховано: місце проведення ігор; час, який відводиться на них; вік і кількість учасників. Ігри в блоці повинні бути різноманітними щодо темпу, емоційного напруження, фізичної рухливості.

* Пояснення правил гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес до гри.

* Перед початком гри або після її закінчення організатор повинен провести коротку бесіду, метою якої є виклад матеріалу екологічного змісту.

Гра формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв'язку між навчанням і застосуванням знань на практиці. Пропоную розглянути інтелектуальну гру.

Чим цікавіше для дитини те, що вона вивчає, тим більше зосереджується її увага, тим глибше засвоюється знання. Тексти природного змісту мають багатогранні пізнавальні та виховні можливості: відомості про життя тварин, рослин та неживу природу - усе це стає ефективним засобом формування екологічної культури під час усного та письменного мовлення. Змістова лінія диктантів і в той же час насиченість орфографічного матеріалу роблять цю добірку корисною і цікавою для дітей. Пропоную добірку диктантів природного змісту. Найбільше задоволення школярам приносить творча робота, тому у дійсності школярів необхідно включити елементи дослідництва. Елементи дослідництва в процесі практичної роботи розвивають уміння застосовувати знання на практиці, викликають почуття відповідальності з результатами своєї праці, за збереження природного середовища. Це підвищує пізнавальну активність учнів і стимулювання їхню самостійність у роботі. Пропоную практичні рекомендації - завдання щодо організації спостереження та практичної роботи з молодшими школярами під час ознайомлення з будовою та життям дерев у різні пори року. Особлива увага дітей спрямовується на те, що дерево - це жива істота. Воно існує у зв'язку з грунтом, вологою, повітрям, а його життя залежить від багатьох інших організмів, таких як комахи, звірі, птахи, людина. Значно підвищують пізнавальну активність учнів свідоме ставлення до проблеми навколишнього середовища практичні завдання - дослідження, такі як "Подружись з деревом", "Посади дерево". Результатом екологічних завдань-досліджень має стати бажанням учнів активно включитися в роботу з охорони і захисту об'єктів природи, бажання чинити добро. Одним із дієвих напрямків екологічного виховання учнів є екологічні досліди. З допомогою досліду відчувається глибше пізнання відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед перед тим, що діти мають незначний чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. На відміну від інших методів вчителі рідко застосовують цю методику у своїй роботі. Такі досліди доводять високу ефективність екологічного виховання саме через екологічний експеримент. Екологічний експеримент здійснює сильний психоемоційний вплив на учнів і вони надовго запам'ятовують його результати. Ось кілька дослідів, які можна використовувати при проведенні уроків у молодших школярів.

Пропоную вашій увазі рекомендації щодо проведення заходів з екологічної освіти та виховання.

1. Дозвілля з екологією. Читання казок, легенд, відгадування загадок, кросвордів еколого-натуралістичного напрямку. Учні набувають екологічних знань та переконань самі того не помічаючи.

2. Екологічні ігри: сюжетні, інсценівка телеігор ("Найрозумніший", "Поле чудес", "Рейн-ринг", "Під 7-ма печатками").

3. Екскурсії в природу з метою збору природного матеріалу для виготовлення виробів.

4. Проведення еколого-трудових десантів "Чиста планета", "Сміття не в ліс, а з лісу" та інші.

5. Година спілкування "Збереження довкілля", "Сторінками Червоної книги України".

6. Екскурсії в природу "Заняття під відкритим небом".

7. Написання екологічних казок.

8. Екологічний вечір "Природа в музиці, творах письменників, поезії, в турботах художників".

9. Написання й оздоблення листівок-звернень до населення з екологічних проблем "Збережемо первоцвіти", "Весна без пострілу", "Скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу під час роботи двигуна", "Дотримання чистоти в природі, в душі", "Участь в оновленні чистого краю".

10. Конкурс на кращий міні-опис природи рідного краю.

11. Конкурс малюнків-екологічний вернісаж "Увійди в природу другом", "Вони потребують нашої любові", "Природа очима дітей".

12. Місячник екологічної освіти:

* екологічний вернісаж "Захист природи засобами малюнків", "Біль і Надія очима дітей";

* виготовлення фотоальбому "Краса Землі";

* екологічні суботники до Дня довкілля та Дня Землі "Прибери планету";

* посадка та догляд за деревами "Зелений паросток майбутнього";

* екологічний проект "Всинови дерево";

* екологічний пікнік "Збережи красу Землі";

* перегляд відеофільмів "Екологія XX та XXI століття".

13. Виготовлення годівниць і будиночків для птахів.

14. Заготівка кормів для птахів. Підгодівля птахів взимку.

15. Проект "Мій клас - моя природа", створення в класі живих куточків, посадка кімнатних рослин і догляд за ними.

16. Операція-рейд "Чистий клас", "Чисте подвір'я", "Чисте довкілля". Підсумовуючи вищесказане, скажу, що природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно всіх рівнях організацій навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності, індивідуального підходу. Для виховання у дітей бережливого ставлення до природи потрібно виконувати різні методичні прийоми різноманітні за тематикою.

Висновки

Виховання у дітей бережливого ставлення до природи - це складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями і уміннями, а й розвиток уміння і бажання активно захищати, поліпшувати природне середовище.

Виховання у дітей бережливого ставлення до природи має глибокі історичні корені. Тобто, екологічне виховання турбує людство протягом багатьох віків. І людство шукало і використовувало усі можливі способи, щоб розв'язати дану проблему.

Успішне здійснення екологічного виховання учнів великою мірою залежить від дотримання ряду педагогічних умов. Так одні науковці вважають, що головною умовою вироблення екологічної культури є вміле поєднання навчального матеріалу із практичною діяльністю школярів у природному середовищі. Інші наполягають на необхідності системного підходу до екологічного навчання та виховання, які передбачають поєднання знань - переконань готовності до діяльності - безпосередньої діяльності у природі.

Розуміти, любити і берегти природу діти вчаться змалечку переступивши поріг школи. На різних етапах свого життя школярі по-різному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Тому для досягнення позитивних результатів у вихованні учнів потрібно брати до уваги вікові та індивідуальні особливості, риси характеру і використовувати різноманітні методи та форми для формування у дітей бережливого ставлення до природи.

Використовуючи елементи народознавства, ми формуємо в учнів почуття любові до природи, відповідальність за її майбутнє. Народні загадки, прислів'я та приказки, прикмети щодо погоди, веснянки, дитячі пісні, казки, легенди, перекази збуджують уяві й думки дитини, сприяють розширенню і збагаченню її знань про природні явища, рослинний і тваринний світ, ці твори допомагають збагнути багатства і таємниці рідного краю, виховувати любов до нього, бережливе ставлення до його чарівної краси.

Здійснений аналіз підтвердив, що загальною тенденцією сучасного людства є пошуком нових механізмів подолання екологічної кризи. Одним з таких шляхів вважаються формування екологічної культури підростаючих поколінь через екологічну освіту і виховання, наслідком і результатом яких є бережливе ставлення до природи.

Таким чином, процес формування екологічної культури учнів початкових класів спрямований на розвиток і поглиблення системи наукових знань про взаємозв'язок і взаємодію суспільства та природи, розуміння багатогранної цінності природи для суспільства взагалі і кожної людини зокрема; вироблення активної природоохоронної позиції, розвиток потреби у спілкуванні з природою та її пізнання, прагнення до активної практичної діяльності, удосконалення умінь з вивчення, оцінки, покращення стану навколишнього середовища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдусенко Л. Виховання екологічної культури на уроках // Початкова освіта.-2008.-о № 14.

2. Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе. - М.: Просвещение, 1988.

3. Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. - Житомир: Льонок, 1995. - 165 с

4. Боднар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Початкова школа. - 2005. - №9. - С. 12-14.

5. Безпека життєдіяльності / Під ред. Я. Бедрія - Львів: Видавнича фірма “Афіша”, 1998

6. Василенко Г. Екологічна освіта та виховання // Початкова школа. - 2007. -№6.-С. 6-8.

7. Вишнівська П. Ігри екологічного спрямування // Початкова освіта. - 2009. -№14.-С. 5-6.

8. Васильченко І. Екологічне виховання у початковій школі // Початкова освіта. - 2005. - №11. - С. 36-48.

9. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І. Екологія: Опорний курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Вид-во Укр.-фін. Ін-ту менедж. і бізнесу, 1998.

10. Дужук С. Використання казки в екологічному вихованні учнів // Початкова школа. - 2007. - №6. - С. 38-39.

11. Дерябко С.Д., Ясвин В.А. Екологическая педагогика й психология. М.: Феникс, 1996.

12. Дудід Г., Шабликіна В. Формування екологічної свідомості дітей починається змалку // Початкова школа. - 2007, - №6. - С, 19-21.

13. Завіруха Н.М. Безпека життєдіяльності. - К., 1999

14. З перлин народної мудрості / Упоряд. М.В. Бриняк, З.М. Кочмар - Жидачів.-1997.-С. 5-52.

15. Ківшарьов В. Використання елементів народознавства // Початкова школа. -2007. - №6.-С. 45-47.

16. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1972. - 255 с.

17. Лисенко Н. Практична екологія для дітей. - Івано-Франківськ : "Сіверсія" - 1999.

18. 12. Маршицька В. Виховання ціннісного ставлення до природи // Початкова школа. - 2002. -№2. -С. 26-34.

19. Основи соціоекології: Навч. посібник / За ред. Г.О. Бачинського. - К.: Вища школа, 1995. - 238 с.

20. Стельмахович М. Теорія і практика українського національного виховання. -Івано-Франківськ. - 1996.

21. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К. : Радянська школа, - 1981.

22. Христофор А. Сутність і дидактичні можливості екологічного виховання // Початкова школа. - 2007. - №6. - С. 9-12.

23. Юрович В. Фольклор про природу // Початкова школа. - 2005. - №6. - С. 34-38.

Размещено на Allbest.ru