Значення гімнастики у вихованні молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Гімнастика з методикою викладання - це одна з основних дисциплін навчального плану факультетів фізичної культури. Важливе місце в цьому курсі відводиться методиці підготовки і проведення уроків з основної гімнастики в школі. основна гімнастика є базовою частиною комплексної програми фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл і державного стандарту.

Дана тема має важливе значення як для суспільства взагалі так і для кожної людини оремо. Щодо актуальності теми не може виникати жодних сумнівів, тому що саме засоби гімнастики, безумовно є найбільш ефективними у фізичному вихованні дітей і підлітків. Вони надають значний вплив на їх здоров'я, розвиток фізичних якостей. Тому в останні роки гімнастика збагатилась додатковими і новими нетрадиційними видами, такими як ритмічна гімнастика, атлетична гімнастика, стречах, шейпінг, ушу, хатка-йога і багато інших. Зросли вимоги до основ знань учнів до використання на уроках сучасних засобів і методів навчання.

Метою і основними завданнями є повне ознайомлення з особливостями викладання і впливу гімнастики на дітей молодшого шкільного віку, виокремлення вправ гімнастики, які здійснюють активний вплив на здоров'я молодших школярів, дослідити причини травматизму на заняттях гімнастикою.

Об'єктом дослідження даної теми є вплив гімнастики на виховання молодших школярів.

Гімнастика є не тільки народним засобом фізичного виховання яким щодня займаються мільйони людей, а і визначається як засіб лікування в медицині. Вона виступає як засіб оздоровлення в таборах відпочинку, будинках відпочинку, санаторіях. По радіо телебаченню пропагандується гігієнічна гімнастика. Тому немає сумніву щодо потреби існування, вивчення Данового виду спорту у повсякденному житті людей, а особливо молодших школярів.

1. Історія гімнастики

Гімнастичні вправи використовувались ще в давні часи. Ще за 4 тис. років до н.е. в Китаї, Індії і у інших народів гімнастичні вправи використовувались в лікарських цілях. Із китайських книжок тих часів було визначено, що в Китаї існувала гімнастика якою займалися вранці і ввечері. Саме в ті часи виникла система гімнастичних вправ індійських йогів. З різних історичних джерел відомо, що гімнастичні вправи існували у всіх древніх народів: у єгиптян, персів, асирійців, народів Закавказзя, римлян, євреїв та ін.. Цьому свідчить існування професійних канатохідців і акробатів, які виступали при дворах знаті.

Термін „гімнастика” вперше з'являється в древніх греків в період розквіту давньогрецької культури в VIII столітті до н.е. Саме слово „гімнастика” походить від грецького „гімнос” - оголений. Древні герки виконували фізичні вправи оголеними у них були розповсюджені різні фізичні вправи: біг, стрибки, кулачний бій, плавання, боротьба, метання; вправи з снарядами, вправи з палками, вправи з м'ячами, стрибки зі скакалкою; вправи на дерев'яній підлозі і багато інших.

Поступово боротьба, кулачний бій виокремились в самостійні види. Біг, стрибки, метання були поєднані і отримали назву легкої атлетики.

В середині століття домінуючі класи відступилися від античної культури. Заняття гімнастикою почали носити вузький характер: готувати лицарів, які прагнули лише розвити грубу фізичну силу.

Перші спроби гуманістів (Вікторино да Фельтре) відродити значення гімнастики, як засобу всебічного розвитку людини і ввести її в навчальні закади не мали успіху. Але в Х ст. завдяки вивченню античної культури, знову почали виникати ідеї, щодо утвердження фізичного виховання на ряду з розумовим.

Уеронім Меркуриоліс в своїй праці „Об искусстве гимнастики” охарактеризував усі види вправ того часу і поділив гімнастику на види: військову, лікувальну і атлетичну. Як лікар за фахом Меркуриоліс велике значення приділяв саме лікувальній гімнастиці тому, що вона зміцнює здоров'я людини.

В 1599 р. видатний французький акробат А. Тюкарро опублікував перше руководство з акробатики під назвою „Три діалоги про вправи в стрибках і вольтижировці в повітрі”. Акробатика мала велику популярність. Професійна акробатика широко розповсюджена в той час, зробила великий внесок в розвиток гімнастики.

В ХVІІІ ст. значний вплив на розвиток гімнастики зробили ідеї представників буржуазії. Педагог і філософ Ян Амок Коменський (1529 - 1670) в своїй праці „Велика дидактика” показав систему навчання, яка стосувалась зв'язку фізичного виховання з розумовим.

Велике значення для розвитку гімнастики мають погляди Іогана Генріха Пестолоцци (1746 - 1827). він вважав, що фізичне виховання повинно починатися в родині з раннього дитинства, де батьки, допомагали немовляті спочатку стояти, робити перші кроки, робити в той же час „естественную домашнюю гимнастику”. На цій основі Пестолоцци пропонував ввести в школу „Елементарну гімнастику”, яку дитина може виконувати в побутовій обстановці і в процесі її трудової діяльності.

Фіт в своїй праці вважав, що метою гімнастики є:

- охорона і зміцнення здоров'я;

- збільшення сили в об'ємі і міцності, в скороченні з більшою силою і більшою швидкістю;

- розвито гарної форми тіла, чіткості і впевненості в діях, надання бадьорості і навіженості духу;

- взаємодія розумового розвитку і психічної діяльності.

Саме Фіт запропонував щорічні екзамени у вигляді змагань в сфері науки, мистецтва, гімнастики.

Француз Ф. Аморас (1770 - 1848) запропонував класифікацію фізичних вправ:

1) елементарні вільні вправи, які виконуються під музику чи співи;

2) ходьба, біг по місцевості з перешкодами на швидкість і виносливість;

3) різні прості стрибки з допомогою шеста, палки, рушниці і такого іншого, зі зброєю або без зброї;

4) вправи з рівновагою;

5) подолання перешкод;

6) плавання в одязі, з грузом і без нього, з вогнепальною зброєю в руках, піднімання і таке інше;

7) перевіз важкостей і людей;

8) стрільба, метання, фехтування, верхова їзда;

9) танці.

Аморас вважав гімнастику наукою про рух в відношенні з свідомістю, почуттями і норов ним станом. Аморас перший ввів письмовий звіт про результати навчання, контрольні картки на кожного учня. В ці картки періодично заносились данні фізичного розвитку того, хто займається. В системі Амораса було чимало цінних методичних вказань щодо проведення занять з гімнастики. Ознайомившись з історією виникнення гімнастики перейдемо до сучасності.

2. Гімнастична термінологія

Як і термінологія інших галузей знання, гімнастична термінологія набувала розвитку і продовжує розвиватися разом з розвитком гімнастики.

Більшість гімнастичних вправ мають абстрактний і штучний характер, внаслідок чого пояснити їх дуже важко. Термінологія гімнастичних вправ дає можливість використати слово у процесі заняття гімнастикою. Кожен термін включає в себе ціле поняття. Спеціальними дослідженнями було встановлено, що термінологія сприяє кращому запам'ятовуванню вправ. До основних вимог гімнастичної термінології відносять доступність, чіткість і кратність. Треба знати основні поняття гімнастики.

Хват - спосіб за допомогою якого учень тримається за гімнастичний снаряд, утримує предмети або партнера.

Хват зверху - хват за якого великі пальці направлені в середину один до одного.

Хват знизу - хват за якого великі пальці направлені назовні.

Різний хват - одна рука хватом зверху, друга - знизу.

Вузький хват - хват за якого руки розміщені вужче плеча.

Широкий хват - хват за якого руки розміщені вужче плеч.

Глибокий хват - хват при якому кисті рук зігнуті лежать на снаряді зверху.

Назви основних положень і рухів.

Початкове положення - положення гімнаста з якого починається виконання вправи.

Кінцеве положення - положення яким закінчується вправа.

Вис - положення гімнаста на снаряді за якого його плечі розміщені нижче осі снаряду.

Змішений вис - різновид виса, за якого гімнаст має додаткову опору будь-якою частиною тіла.

Упор - таке положення гімнаста на снаряді за якого його плечі розміщені вище осі снаряда. Його плечі розміщені вище осі снаряду.

Змішаний упор - різновид упора за якого гімнаст має додаткову опору об снаряд або підлогу будь-якою частиною тіла, частіше ногами.

Сід - таке положення гімнаста, коли опори руками об підлогу немає.

Підйом - перехід в упор з виса або з більш низької пори.

Спад - перехід у пора в вис або в більш низький упор.

Мах - рухи окремих частин тіла відносно інших або всього тіла відносно снаряду в одному напрямку.

Розмахування - рухи окремих частин тіла або всього тіла відносно снаряду.

Розгойдування - рухи тіла разом зі снарядом.

Перемах - переміщення однієї або двох ніг через снаряд.

Схрещення - два перемаха, виконані назустріч один одному.

Коло - рухи по замкнутій кривій.

Поворот - обертальні рухи тіла навколо вертикальної осі від положення гімнаста.

Оберт - обертальний рух навколо осі снаряду.

Стрибок - політ після відштовхування ногами або руками від опори.

Перекат - рух вперед або назад з послідовним торканням частин тіла або опору без перевертання через голову.

Сальто - повний круговий рух з переворотом тіла через голову.

Стійка - вертикальне положення тіла.

Переворот - круговий рух тіла через голову з проміжною опорою.

Кувирок - рух тіла з послідовним торканням опори і перевертанням через голову.

3. Урок гімнастики в школі

Урок є основною формою організації занять з гімнастики в школі. Переваги урочної форми проведення занять є в тому, що керівна роль тут належить вчителю, який якісно забезпечує навчально-виховний процес шляхом планової роботи з стабільним розкладом, з розподілом мети і завдань кожного заняття, підбору засобів для вирішення поставлених задач, надання необхідної допомоги учням.

Урок повинен мати загальні задачі, які забезпечуються всім процесом навчання і складається з задач: освітніх, оздоровчих і виховних.

Освітні задачі. Їх суть полягає в навчанні дітей виконувати гімнастичні вправи передбачені програмою, отримання учнями знань: гімнастичної термінології, навчання самоконтролю при виконанні вправ, додержання правил безпеки страхування і допомоги при виконанні вправ на гімнастичних снарядах. Для деяких освітніх задач потрібен тривалий час, а для вирішення інших достатньо одного уроку. При поставленні задач на уроках необхідно використовувати такі дієслова: навчити, учити, продовжити учити, закріпити або удосконалити, ознайомити, оцінити.

Паралельно з освітніми задачами вчитель ставить і оздоровчі задачі. Вирішення оздоровчих задач, в останні роки є головною метою в фізичному вихованні дітей. Однією з таких оздоровчих задач на заняттях гімнастикою є задача формування у дітей правильної осанки, одержання гігієнічних умов проведення занять і попередження травматизму. Значну допомогу вчителя надають занесені до уроку елементи нетрадиційних видів гімнастики - дихальна гімнастика, ушу, хатха-йога та інші.

Виховні задачі. Такий вид задач надає учням такі риси: дисциплінованість, увагу, акуратність, колективізм, наполегливість в подоланні труднощів естетика рухів.

Оздоровчі і виховні задачі повинні вирішуватися у непереривному зв'язку з освітніми.

Урок гімнастики має як і ніші уроки свою структуру. Спочатку іде підготовча частина, за нею іде основна і в кінці - заключна.

Підготовча частина повинна тривати 8-12 хв і має свої завдання: 1) задачі біологічного аспекту - підготовка організму учнів до роботи; 2) задачі педагогічного аспекту - формування в учнів вмінь виконувати рухливі дії в різному темпі, з різною амплітудою і ступенем м'язових напружень, володіння шкалою рухів.

Для вирішення цих задач в підготовчій частині використовуються різні засоби: стройові вправи, рухливі ігри, танцювальні вправи, загально-розвиваючі і вільні вправи з елементами координації рухів.

Основна частина. Займає 5 хв. і містить в собі наступні задачі: 1) формування життєво необхідних і спеціальних рухових навиків; 2) розвиток вольових і фізичних якостей учнів.

Заключна частина. Триває 3-5 хв. Її основні задачі: підготовка організму учнів до наступної діяльності, підведення підсумків даного уроку, завдання додому. В цій частині застосовують заспокійливі вправи - ходьба, помірний біг, вправи на розслаблення і масаж, відволікаючі на увагу, на координацію, спокійні ігри, завдання з музичним супроводом, вправи, які сприяють підвищенню емоційного стану - танцювальні, марширування з піснею та інші.

4. Зміст, форма, методичні особливості організації занять з гімнастики у молодших класах

Методичні особливості викладання уроків з гімнастики і школі:

1) різнобічний вплив на учнів;

2) широке використання засобів;

3) можливість вибіркового впливу на окремі системи організму, частини тіла і навіть окремі м'язові групи та суглоби;

4) сувора регламентація і точне регулювання навантаження фізичних вправ, виходячи з завдань педагогічного процесу;

5) можливість ускладнення і комбінування вправ, використання одних і тих же вправ в різних цілях.

Традиційно гімнастичні вправи об'єднують у групи, які називаються засобами гімнастики. Основним з цих засобів гімнастики в молодших класах є: стройові вправи; загально-розвиваючі вправи; акробатичні вправи; виси, упори, стрибки, лазіння і пер лазіння, танцювальні вправи.

Всі стройові вправи складаються з їх невід'ємних елементів, а саме: стройові прийоми, шикування і перешикування, розмикання і змикання, пересування, виконання стройових прийомів і команд, перебудова строю та елементи фігурного марширування.

Особливе значення полягає в тому:

- в підготовці та організації учнів до рішення задач основної частини уроку;

- в швидкому і раціональному розміщенні учнів в залі чи на площадці;

- у формуванні навички колективних дій;

- в вихованні правильної постави, формуванні відчуття ритму і темпу.

При проведенні стройових вправ на уроках гімнастики у спортивному залі визначають точки - центр, середини, вугли.

Основним правилом для визначення таких точок є те, як клас був вишикуваний перед початком уроку. Зазвичай це одна із самих довгих сторін взагалі. Якщо вікна в залі розташовані тільки з однієї сторони, то клас шикується спиною до них. При чому сторона залу, де вишикуваний клас, буде називатися правою, а протилежна - лівою. Сторона де знаходиться направляючий буде верхньою, а та де замикаючий - нижньою. Стройові вправи в сукупності з системою команд, які поділяються на попередні і виконавчі частини. Наприклад: „Шагом-марш”, „Кру-гом!”. Але існують команди, які мають в собі лише виконавчу частину (!Прямо!”, „Рівняйсь”, „Вільно”).

Попередня частина команди виконується чітко і гучно і протяжно, для того, щоб учнів могли приготуватися до виконання. Виконавча команда дається після невеличкої пайзи, більш відривно і енергійно.

Для успішного проведення стройових вправ учителю необхідно:

- знати методику навчання.

- знати команди і вміти правильно їх подавати;

- правильно вибирати своє місце перед строєм;

- слідкувати за осанкою і точністю виконання стройових вправ;

- вміти підводити підрахунки і стройові вправи з музичним оформленням.

Іншим видом вправ є загально розвивальні впрви (вправи без предметів і з предметами):

- вони сприяють загальному розвитку школярів;

- мають велике загальноосвітнє значення;

- незамінні при навчанні правильному диханню і при формуванні правильної постави;

- сприяють розвитку фізичних якостей;

- розвивають вміння правильно розподіляти м'язовий тонус;

- використовується як профілактичний і корегуючий засіб у лікувальній фізкультурі.

В комплексній програмі фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл велику увагу приділяють втіленню порівняно неважких акробатичних вправ. Вони призначені з першого по дев'ятий клас як для хлопчиків (юнаків) так і для дівчаток (дівчат). При виконанні таких вправ (акробатичних) виховується сміливість, вміння керувати своїм тілом у часі і просторі, удосконалюється функція вестибулярного апарату. Тут велике значення ці вправи мають як засіб розвитку фізичних якостей: швидкісна сила, гнучкість, спритність, пригучість. Проведення акробатичних вправ не вимагає використання різноманітних снарядів, тому організація занять гімнастикою можлива в будь-якій школі.

Акробатичні вправи складаються з елементів групування, перекатів, кувирків (вперед, вбік). Стійка на лопатках зігнув ноги, із стійки на лопатках зігнувши ноги перекатом в перед упор присів, мости, кувирок вперед в стійку на лопатках, стійка на голові зігнувши ноги, кувиром назад в напівшпагат та інші. Акробатичні вправи - сприяють розвитку сили, сприткості, координації рухів, сміливості та рішучості є незамінними при удосконаленні просторової орієнтації та покращенні вестибулярного апарату, а також сприяють більш швидкому збільшенню вправ в інших видах рухової діяльності.

Комплексною програмою передбачено вивчення стрибків з першого класу. При виконанні стрибкових вправ виховуються швидкісно-силові якості, формуються навики в подоланні перепон, вирішуються задачі виховання сміливості, рішучості, сприткості. Виконання стрибків з розбігу підвищує функціональний стан органів коровообігу та дихання.

Стрибкові вправи виконуються за рахунок швидких і короткочасних м'язових скорочень, які потребують гарної координації рухового апарату.

Стрибкові вправи на уроках гімнастики поділяють на прості та опорні стрибки.

До першої групи відносять: стрибки на місці на двох і одній з різними рухами рук плесканням у долоні з обертом; стрибки в висоту і довжину з місця і з розбігу; стрибки в глибину, стрибки у „вікно”; стрибки з короткою і довгою скакалкою та інші.

До другої групи відносять стрибки з опорою на снаряд руками (через козла, коня, плінт).

Учбовий матеріал рекомендується викладати окремими частинами і в суворій послідовності, починаючи з самих простих і легких вправ.

Під час проведення стрибкових вправ застосовуються фронтальний, поточний (особливо при проведенні простих стрибків), груповій і ігровій (в більшому ступені під час проведення опорних стрибків) способи організації учнів під час проведення уроку.

Вправи у висах і упорах представляють собою різноманітні положення (вертикальні, горизонтальні і наклонні) і переміщення займаючихся на гімнастичних снарядах в цих положеннях. Вправи в висах і упорах можуть виконуватися дітьми з 7-8-ми років. В учбову програму з фізичного виховання вони включаються з 1-го класу.

В 1-му класі учні оволодівають лазінням по гімнастичній стінці, лаві, різними видами лазіння, пере лазінь і під лазінь, а з другого класу приступають до вивчення і освоєння висів і упорів.

Прийняття різних положень в висах і упорах, урівноваження тіла в окремих позах пов'язані з тонічними скороченнями усієї мускулатури. Тонічні скорочення при невеликих статичних навантаженнях потребують менших енергетичних затрат, ніж м'язові скорочення фазного характеру.

Різноманітні положення тіла: наклонні, вертикальні (головою вниз) - позитивно впливають на роботу серцево-судинної і дихальної систем, а також на діяльність органів рівноваги (вестибулярного апарату). Виконання вправ у висах і упорах пов'язано з утриманням поз, які потребують від тих хто займається вміння добре координувати роботу багатьох м'язових груп. Роль м'язового почуття має значення в виконанні ряду функцій організму, починаючи з збереження рівноваги тіла і закінчуючи появою уявлень про час і простір. Вміння виконувати вправи в висах і упорах з гарною осанкою, легко і гарно має значення для підготовки дітей до занять спортивною гімнастикою.

Для виконання вправ в висах і упорах в залежності від координаційної важкості і належності відповідного обладнання можуть бути виконані фронтальний, груповий і поточний способи організації учнів.

Виси і упори в 1-му класі включають в себе лазіння по наклонно стоячим лавам, лазіння по гімнастичній стінці, перелазіння через гімнастичну лаву і гору матів.

2-й клас - виси стоячи, виси лежачи, виси (прості), підтягування із виса на перекладині (хлопчики), підтягування із вису лежачи (дівчата), вправи в змішаних і простих упорах (на гімнастичній лаві, колоді, коні).

Третій клас - лазіння по канату з зігнутими руками з захватом ногами схресно. Пере лазіння через колоду висотою 90 см, перелазіння через коня в ширину (висота 90 см), вправи в змішаних висах, упорах, вправи в висах і упорах.

Четвертий клас - лазіння по канату в 3-ри прийоми, перелазіння через колоду висотою 1 м. Подолання перешкод, виси і упори на брусах, гімнастичній стінці, гімнастичній лаві.

Виси, упори, стрибки, лазіння і перелазіння - в основному базується на природних рухах і мають прикладне значення, крім того є засобом розвитку фізичних якостей.

Будь-який рух людини викликає зміщення загального центру тяжіння тіла, тому стає необхідною негайна координаційна робота ряду м'язових груп для отримання рівноваги. Вправи з рівноваги спрямовані на формування вміння зберігати стійке положення тіла, пересуватися різними способами, виконувати різні рухові дії на підлозі, снарядах, предметах з невеликою площею опорної поверхні тобто на розвиток швидких координаційних рухів, необхідних для урівноваження тіла.

Вправи з рівноваги - спритні рухи. Під час їх виконання помітні прояви діяльності багатьох аналізаторів: зорового, рухового, тактильного. Особливе значення в збереженні рівноваги відіграє тактильна чутливість підошовної частини стопи.

Виконання вправ з рівноваги покращує просторове орієнтування учнів, надає позитивний вплив на розвиток м'язів тулуба і нижніх кінцівок, сприяє правильному формуванню осанки.

Найбільш інтенсивно функція рівноваги розвивається в період з 7 до 10 років і завершується до 12-ти років.

Під час вивчення вправ з рівноваги цілеспрямовано використовувати фронтальний спосіб організації учнів, під час закріплення - поточний спосіб.

При вивченні вправ з рівноваги необхідно враховувати певні умови:

1) величина площі опори;

2) висоту розміщення центра маси тіла від площі опори;

3) ступінь коливань центру маси тіла над площею опри;

4) стійкість площі опори;

5) участь комплексу аналізаторів (зоровою, тактильного, вестибулярного);

6) висоту снаряду.

Причини травматизму на заняттях гімнастикою:

1. Порушення методики принципів навчання:

а) виконання непосильних вправ або швидкий перехід від простих і легких вправ до силових;

б) відсутність достатнього автоматизму рухів;

в) недооцінка базової фізичної підготовки;

г) недооцінка значення розминки і як наслідок - травми, сумково-зв'язкового та м'язово-сухожильного апарату;

д) відсутність індивідуального підходу в тренувальні.

2. Недоліки в організації занять та змагань:

а) відсутність спокійної і зосередженої розминки;

б) спрямування уваги учня на другорядні речі;

в) розподіл учнів на групи без урахування степеня їх підготовки;

г) неорганізоване відвідання занять, запізнення.

3. Недостатня виховна робота з учнями:

а) відсутність відповідальності та свідомого ставлення до занять;

б) нетовариське ставлення один до одного;

в) недодержання особистої гігієни;

г) сторонні розмови, які відвертають увагу від необхідної зосередженості перед підходом до снаряду;

д) недоречливі репліки, кепкування, що дратують учнів.

4. Несвоєчасна перевірка обладнання:

а) неперевірені перед заняттям та змаганнями місця та снаряди;

б) невідповідність спортивного одягу.

5. Порушення санітарно-гігієнічних умов.

6. Відсутність систематичного медичного контролю:

а) ігнорування систематичного лікарсько-педагогічного нагляду;

б) участь гімнастів в учто-тренувальних заняттях, змагання у хворобливому стані; з недолікованими ранами;

в) участь у змаганнях у стані перевтоми або перетренування та після порушення режиму.

7. Недооцінка або невірне використання прийомів страховки.

5. Причини травматизму на заняттях гімнастикою

Специфіка гімнастичних вправ, особливо в спортивних видах гімнастики потребує суворого дотримання відповідних організаційних і методичних вимог. Виконання координацію важких вправ на гімнастичних снарядах, вправ з акробатики під час порушення їх вимог завжди створює загрозу зриву, падіння, невдалого приземлення, що може призвести до нещасного випадку.

Боротьба з спортивним травматизмом це боротьба за створення належних умов для зміцнення здоров'я, за всебічний розвиток учнів і забезпечення високого рівня спортивної майстерності.

Отримавши травму, учень на деякий час виходить із строю, внаслідок чого порушується основний дидактичний принцип - систематичність, знижується фізична і технічна підготовленість; учень втрачає спортивну форму і працездатність. Тому заходи попередження травматизму є не тільки дуже важливою умовою зміцнення здоров'я, а і забезпечують послідовний ріст фізичної підготовленості і спортивно-технічної майстерності учнів.

Особливо уважно треба відноситись до травм, пов'язаних з ушибами і розтягненням м'язів і сухожилля.

Аналіз травм, що зустрічаються на заняттях і змаганнях з гімнастики, свідчать, що головними причинами травматизму є:

1) недотримання правил організації занять і змагань з гімнастики;

2) порушення методики і принципів навчання і тренування;

3) недостатній рівень виховної роботи серед учнів;

4) недооцінка або неправильне застосування прийомів страхування і допомоги під час виконання вправ;

5) відсутність систематичного медичного контролю і самоконтролю за станом здоров'я учнів;

6) порушення відповідних вимог до підготовки місця занять або змагань і відсутність регулярної перевірки стану спортивного інвентарю і обладнання;

7) невідповідність одягу та взуття.

Частіше за все травматичні пошкодження відбуваються внаслідок недотримання правил організації і методики проведення занять. Неправильна організація навчально-тренувального процесу, несвоєчасний початок і кінець занять, неправильна їх побудова, низький рівень дисциплінованості учнів (запізнення на заняття, неуважність і несерйозність, невиконання вимог вчителя і правил техніки безпеки), а також порушення принципів методики навчання і тренування умов для травматизму і нещасних випадків.

Несвоєчасний і неорганізований початок занять не дає можливості як потрібно провести підготовчу частину, якісно підготувати опорно-руховий апарат та інші системи організму до виконання важких вправ.

Порушення принципів послідовності, систематичності і доступності часто призводять до того, що перед учнями ставлять занадто важкі і неможливі до виконання задачі.

Вчитель повинен застерегти учнів від такого роду дій. Інколи учень хоче приховано від вчителя продемонструвати перед своїми товаришами якусь важку вправу. Як правило, він це робить до занять або після них, коли вчителя немає. Дійовим способом застереження таких порушень є систематична робота серед учнів, виховання серед них дисципліни і відповідального відношення до занять.

Уникнути спортивного травматизму можна цілим комплексом заходів обережності, які складають зміст техніки безпеки під час організації і проведення занять.

Суворе дотримання головних дидактичних принципів (усвідомлення, системність, оглядність, доступність та інше) створює сприятливі умови для всебічного розвитку займаючихся і досягнення високого рівня спортивної майстерності.

Дотримання педагогічного правила - від простого до важкого - забезпечує створення належного рухового фундаменту, на базі якого успішно формуються нові важкі рухові навики, забезпечується руховий досвід, розвивається координація.

Для запобігання спортивного травматизму треба правильно регулювати фізичне навантаження на заняттях: воно повинно постійно збільшуватись, а в кінці заняття знову зменшуватися. Внаслідок надмірного навантаження може виникати перевтома, що частіше є причиною травмування. Тому розподіляючи навантаження, цілеспрямовано чередувати роботу різних м'язових груп і снаряди.

Дуже великий вплив на попередження травматизму є дотримання дисципліни. Статистика свідчить, що випадки травматизму частіше за все зустрічаються там, де виховна робота ведеться не на належному рівні. Виховання усвідомленої дисципліни - важка і клопітлива робота. Усвідомлена дисципліна - це дуже широке поняття, яке включає поведінку учня не тільки на заняттях, але і не під час їх викладання, в побуті, на виробництві, в громадських місцях.

Також не менш важливе значення для запобігання травматизму має підготовка місць занять, стан спортивного обладнання і інвентарю. Це є важливим фактором, від якого залежить безпека учнів під час занять і змагань зі спортивної гімнастки. Розміри спортивного залу, його освітлення і тепло забезпечення, стан гімнастичних снарядів і їх установка повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. Ще однією із умов безпеки під час занять і змагань з гімнастики - легкі і зручні костюми і взуття.

Висновки

Отже, після повного розгляду, опрацювання і вивчення даної теми можна сміливо сказати, що вона є дійсно важливою, корисною і актуальною в теперішній час. Тому що саме на ранніх етапах розвитку дитячого організму важливо сприяти його збереженню та подальшому розвитку в чому велику роль відіграють гімнастичні вправи. Саме завдяки гімнастичним вправам в дитині розвиваються такі якості як сміливість, рішучість, спритність, швидкість, гнучкість та багато інших якостей, які зберігаються з ранніх років і протягом всього життя. Окремі вправи не матимуть потрібного результату навіть при їх довготривалому інтенсивному виконання, тому гімнастичні вправи потрібно виконувати систематично і в певній послідовності. Деякі вправи при неправильному їх виконанні є навпаки не корисними, а не безпечними і шкідливими для організму дитини, що тягне за собою травмування. тут велику роль відіграє пильний нагляд вчителя і допомога, правильне роз'яснення менш успішним і відстаючим учням.

Саме в цьому і є важлива роль і значення гімнастики у вихованні дітей, саме дітей молодшого шкільного віку.

гімнастика фізична вправа

Размещено на Allbest.ru