Дидактична гра - метод розвитку комунікативних умінь учнів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ігрова діяльність - один із найбільш перспективних методів навчання. Вона використовується для розвитку творчого мислення учнів, формування практичних умінь та навичок, дає змогу стимулювати увагу і підвищувати інтерес до завдань, активізувати сприймання навчального матеріалу. Вивчення дидактичного та розвивального значення гри у процесі пізнання переважно пов'язують із дошкільним віком. Разом з тим її потенціал є не менш вагомим для молодшого шкільного віку, оскільки саме у цей період відбувається активне становлення учбової діяльності на фоні провідної ігрової [1-3, 12-13].

Метою роботи є дослідження значення ігрової діяльності як фактора формування комунікативних умінь молодших школярів під час вивчення іноземної мови.

1. Поняття гри у педагогічній теорії

Особливості дидактичних ігор зумовлюють їх цінність як методу навчання: у грі діти краще засвоюють матеріал, особливо з іноземної мови, це ми обгрунтовали експериментальним дослідженням. Правильний підбір ігор активізує спостережливість дітей, розвиває пам'ять, вміння орієнтуватися в просторі та знаходити вихід із проблемних ситуацій. Експериментальне дослідження ми здійснювали на основі вивчення даних наукової літератури та проведення анкетування серед учнів початкових класів.

Опрацювавши певну кількість наукових джерел, ми дійшли висновку, що поняття "гра" досить багатогранне. "Це один із видів діяльності людини; один із засобів фізичного, розумового і морального виховання дітей: гра - це метод формування свідомості та досвіду дитини шляхом відтворення певних суспільних відносин" [5, с.8]. Одна з ролей, яку бере на себе дитина, - це роль особистості , що може відстояти власні переконання. Тому якщо однією з умов гри буде "Розмовляй лише англійською" дитині у будь-якому разі доведеться пригадати хоча б те, що вона вже знає. У ході виконання умов , поставлених грою, діти набувають необхідних знань та вмінь.

За визначенням професора Е.О. Грішина, "дидактична гра - це метод стимулювання інтересу до навчання, в основі якого лежить створення у навчальному процесі ігрової ситуації, яка передбачає здійснення певних дій, необхідних для виконання ігрового завдання" [5, с.11]. Засвоюючи в процесі гри новий програмний матеріал, діти вчаться спостерігати, порівнювати, класифікувати подану їм інформацію за певними ознаками, засвоюють термінологію, навчаються описувати предмети у їх логічній послідовності, називати їх дії та якості, проявляти винахідливість. Поєднання у дидактичній грі завдання навчального характеру з ігровою формою, наявність готового змісту і правил дає можливість вчителю більш планомірно використовувати ігри в процесі навчання. Вдало підібрана гра - один із способів передачі знань, у цьому випадку вона є досить цікавою та ефективною формою навчання. Використовуючи гру як засіб збагачення учнів новими знаннями, уміннями й навичками, ми наповнюємо її дидактичним змістом, таким чином гра-розвага перетворюється на дидактичну гру, яка використовується з метою навчання.

Зокрема лексичні ігри дають можливість формувати в учнів вміння виділяти головне з отриманої інформації, а також доводити правильність своєї думки. Наприклад, учитель пропонує учням розповідь, в якій використано незнайомі слова, про їх значення вони повинні здогадатися за контекстом. Як тільки хтось із школярів відгадав нове слово, то відразу піднімає сигнальну картку. Далі учні складають з цим словом речення.

Граматичні ігри дають можливість розвивати уміння аналізувати мовні явища, узагальнювати вивчений матеріал та граматично правильно висловлювати думки. Наприклад, учитель промовляє речення, в яких пропущені певні граматичні категорії, а учні повинні вказати, до якої частини мови належить пропущене слово (іменник, прикметник).

2. Різноманітність ігор

Досліджуючи наше питання за науковими джерелами, ми з'ясували багато нового про різноманітність ігор та варіативність способів їх проведення. Колективна гра з правилами має великий виховний вплив, оскільки вимагає підкорення особистих дій загальним вимогам до виконання завдання, формує вміння взаємодіяти, спілкуватися з партнерами тощо. Дидактичні, інтелектуальні (анаграми, загадки, кросворди, ребуси), ігри-подорожі, вікторини, рухливі ігри сприяють точному сприйманню окремих особливостей нової навчальної інформації, розвитку спостережливості, формуванню вмінь аналізу, порівняння, узагальнення.

Основна мета дидактичної гри - колективна взаємодія між учнями, створення можливості для вчителя вдало реалізувати власні ідеї, передати учням знання, закріпити їх, стимулювати діяльність дітей. Загальна схема проведення гри передбачає: розробку конкретного завдання, яке будуть вирішувати учасники; організацію процесу гри; підсумковий аналіз.

3. Проведення дослідження

На констатуючому етапі нашого дослідження були використані методи анкетування вчителів та учнів і тестування вчителів. Для опитування дітей були обрані загальноосвітні школи, а також спеціалізована початкова школа з поглибленим вивченням англійської мови. В анкетуванні взяли участь 250 учнів початкової школи.

Анкетування проводилося з метою з'ясувати чи спрямоване навчання англійської мови у початкових класах на розвиток саме комунікативних умінь молодших школярів. При опитуванні нас також цікавило, які саме види мовленнєвої діяльності домінують на уроках англійської мови. Ми хотіли довідатися, чи не виникає постійної зосередженості лише на одному чи кількох видах діяльності та як вдається вчителям зацікавити учнів у вивченні другої мови. Проте основне завдання, яке стояло перед нами, - дізнатися чи виникає у дітей бажання вільно спілкуватися іноземною мовою на базі вже засвоєного матеріалу.

З погляду фізіологів і психологів гра є основною формою активної діяльності дитини, що має задовольняти її потребу у спілкуванні. Аналіз наукової літератури свідчить, що дидактичні ігри можна активно використовувати у навчанні іноземної мови, особливо в роботі з молодшими школярами. Насамперед це зумовлено такими основними чинниками:

- комунікативний підхід до навчання іноземної мови;

- інтерес молодших школярів;

- природна потреба учнів початкової школи у ігровій діяльності.

Метою нашого експерименту було визначити ставлення вчителів іноземної мови до використання методу дидактичної гри та використання різних видів мовленнєвої діяльності у навчанні англійської мови в початковій школі.

Ми переконалися, що дидактична гра має свою специфіку проведення. Важливим є забезпечення ігрової діяльності наочністю. Неприпустимим є примусове залучення учнів до гри. Обов'язковим є підведення її підсумків. Об'єм та зміст її навчальних завдань повинен відповідати навчальній програмі та віку дітей. При введенні у звичайну вправу ігрового елементу її можна перетворювати у гру і, навпаки, при виключені ігрового елементу із гри, вона набуває особливостей вправи.

4. Підходи до класифікації ігор

навчання комунікативне уміння школяр

Необхідним у процесі дослідження був розгляд принципу класифікації ігор. З'ясувалося, що класифікації не є універсальними і їх можна розрізняти за такими показниками:

1) за змістом (ігри з розвитку мовлення, фонетичного слуху тощо);

2) за рівнем активності дітей (ігри-вправи, ігри-заняття, дидактичні ігри);

3) за використанням ігрових матеріалів (ігри з іграшками, словесні настільні тощо).

З урахуванням використання навчального часу та ступеню складності гри розрізняють: ігри-мініатюри (3-5 хв.), ігри-епізоди (5-10 хв.) та гру-урок.

Ігри-мініатюри, зазвичай, потребують напруження уваги, кмітливості ("Яка літера на початку слова?", "Підбери слова!"). Такі ігри можуть проводитися на початку, посередині та в кінці уроку. Вони можуть бути застосовані у формі фізкультхвилинок. На початку уроку проводяться тільки ті з них, які допомагають закріпити здобуті знання та вміння, а також для зосередження уваги дітей на певній темі.

Ігри-епізоди навчають дітей порівнювати предмети та їх зображення, поєднувати предмети за однією чи кількома ознаками ("Що у нас в портфелі?", "Двійники монстри", "День народження"). Їх краще проводити в кінці уроку, коли діти втомилися від серйозних видів роботи. Крім того, більшість ігор-епізодів передбачає виконання ролі або входження в певну ситуацію, а оскільки дітям часто важко вийти із ролі, яку вони виконували, то це може порушити подальший хід заняття. Ігри-мініатюри підходять при повторенні вивченого матеріалу, а ігри-епізоди можна також використати при вивчені нової теми. Також вони є тим засобом, за допомогою якого визначається рівень знань школярів.

Гра-урок надає ігрової форми цілому урокові.

На сьогодні вчені схильні віднести методику проведення ігор до одного з найдієвіших способів реалізації процесу навчання в початковій школі.

5. Анкетування вчителів

Нами було опитано 25 вчителів іноземної мови загальноосвітніх шкіл. Анкета для опитуваних складалася з 10 запитань, які потребували більш розгорнутої відповіді. Із відповідей на запитання було з'ясовано таке:

· дидактична гра має виховну і навчальну ціль;

· гра допомагає засвоїти навчальний матеріал з іноземної мови з меншими зусиллями, а також сприяє розвитку логічного мислення школярів;

· найефективнішими вчителі обрали ігри-змагання;

· обираючи зміст та обсяг дидактичних ігор, вчителі орієнтуються в передусім на вікові особливості дітей;

· при виборі етапу уроку для проведення гри зосередженість спрямована на етапи засвоєння нової лексики та повторення раніше вивченого матеріалу.

Щоб зацікавити учнів, підвищити рівень певних знань з іноземної мови, вчителі пропонують гру як найефективніший метод у досягненні мети - розвитку комунікативних навичок і вмінь для спілкування в ситуаціях, що наближені до реальних. Гра вимагає від учасників напруження зусиль для досягнення мети. Успіх її проведення полягає в точності та доцільності виконання ігрових завдань, у відповідальності кожного перед колективом чи групою учасників.

Педагогічне керівництво навчальною діяльністю дітей через дидактичну гру здійснюється:

1) шляхом підбору ігор з постійним ускладненням змісту ;

2) навчання дітей дидактичних ігор (пояснення змісту і правил, способів дій);

3) контролем за виконанням правил (привчання дітей до самоконтролю і взаємоконтролю у ході гри).

6. Результати дослідження

На основі отриманих даних було виведено алгоритм організації та проведення дидактичних ігор:

- чітко сформувати мету;

- розробити сценарій проведення;

- визначити та розподілити ролі;

- провести інструктаж серед учасників;

- спрямувати і керувати процесом гри;

- організувати оцінювання результатів;

- підвести підсумки ( з аналізом і висновками).

Причини одержаних під час анкетування вчителів даних пояснюються результатами їх тестування на виявлення психологічної готовності до організації спілкування на уроці за методикою К.Н. Томаса [11, с.100-104]. Підсумки тестового опитування свідчать, що 28% вчителів спрямовані на співробітництво у взаємодії з учнями; 32% - у конфліктних ситуаціях прагнуть досягти компромісу з дітьми; 15% респондентів налаштовані на протистояння і 25% - на пристосування до умов спілкування, тобто до пасивної ролі на уроці. Таким чином, лише 28% з опитаних здатні забезпечити продуктивне спілкування іноземною мовою з учнями на уроці, готові до використання комунікативної методики; а 32% можуть бути до неї підготовлені.

У доповнення до отриманих результатів опитування вчителів були використані дані з анкетування учнів щодо їх мовленнєвої діяльності на уроці іноземної мови.

Анкета складалася з 12 запитань, які потребувала більш розгорнутої відповіді кожного з учнів. Запитання поставлені з метою довідатися, який вид мовленнєвої діяльності переважає у навчанні. Нас цікавить, чи можливе їх використання в однаковій кількості на кожному уроці. За допомогою питань ми хотіли дізнатися, яка мова спілкування домінує на уроці. На запитання обов'язково передбачалися відповіді стосовно методу дидактичної гри і його ефективності на уроці англійської мови. За результатами проведеного анкетування вдалося зробити певні висновки.

Серед опитаних шляхом анкетування 250 учнів початкових класів 80% дітей погодилися, що уроки англійської мови проходять жваво і досить цікаво, 15% сказали, що уроки цікаві, але повільні. Лише 5% опитаних зійшлися на думці, що їм не цікаво і уроки проводяться повільно. Це дає підстави зробити висновок про рівень ритмічності викладу та оптимальність опрацювання матеріалу вчителем та молодшими школярами на уроці англійської мови.

У 68% випадків основною мовою спілкування є англійська, але 32% дітей відвідують уроки іноземної мови, де домінує українська мова. Проте вже 55% дітей отримують поради вчителя щодо виконання вправ англійською мовою, а 44% - українською, і лише 1% учнів зовсім не отримує інформації від вчителя стосовно виконання поставленого завдання.

Лише 38% дітей відповіли, що намагаються передавати свої думки іноземною мовою, інші ж дали негативну відповідь. Це можна пояснити специфікою віку та ще недостатньою сформованістю мовленнєвої бази дітей.

89% учнів дали відповідь, що на уроці іноземної мови вони читають, переказують та дають відповіді на запитання англійською мовою, 10% опитуваних лише читають та дають відповіді на запитання і 1% - тільки читають. Отже, отримані дані на основі відповідей свідчать про стихійність застосування видів мовленнєвої діяльності в процесі роботи вчителя та учнів на уроці іноземної мови. Одержані результати свідчать про систему методів, які використовуються на уроці англійської мови в початковій школі.

На формуючому етапі експерименту з метою формування мовленнєвих умінь молодших школярів на уроках англійської мови, які проводилися за комунікативною методикою ми використали систему мовленнєвих ігор різних видів.

Результати повторного анкетування учнів експериментального класу на підсумковому етапі та їх порівняльний аналіз із результатами отриманими на початку дослідження дає підстави зробити попередній висновок, що підтверджує сформульовану гіпотезу: система педагогічних умов щодо формування комунікативних навичок молодших школярів (а саме, доцільне використання системи ігор на розвиток різних видів мовленнєвої діяльності) забезпечує ефективне засвоєння іноземної мови.

Висновки

Ігрова діяльність може бути ефективною лише дидактично доцільного її використання та методично виправданої організації. Окрім того, кожний вид ігрової діяльності, що проводиться на уроці, повинен відповідати певним дидактичним і методичним принципам доступності, новизни, поступового зростання складності, урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів, зв'язку ігрової діяльності з іншими формами роботи на уроці. Ці принципи, безумовно, можуть слугувати ефективному використанню ігрової діяльності у навчанні молодших школярів. Проте засвоєння іноземної мови має свої особливості, які обов'язково необхідно враховувати у процесі організації роботи з учнями цієї вікової категорії.

Список літератури:

1. Бігич О.Б. Ігрові вправи для навчання техніки читання та письма першокласників із використанням ілюстрованої наочності // Іноземна мова в школі.- 1999.- № 5.- С. 48-49.

2. Блехер Ф.Н. Дидактические игры и занимательные упражнения в первом классе.- М.: Просвещение, 1964.- 184с.

3. Василенко М.А., Щеголь В.О. Граючись - виграємо // Іноземні мови в навчальних закладах.- 2003.- №2 (3).- С. 104-108.

4. Выготский Л.С. Мышление и речь.- М.: Просвещение, 1968.- 15 с.

5. Грішин Е.О., Рудакевич М.І. Термінологічний словник з педагогіки.- Тернопіль, 1995.- 79 с.

6. Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку.- М.: Русский язык, 1989.- 221 с.

7. Леонтьев А.А. Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия.- М.: Русский язык, 1991.- 360 с.

8. Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения.- М.: Знание,1976.- С.29-48.

9. Мильруд Р.П., Максимова И.Р. Современные концептуальные принципы коммуникативного обучения иностранным языкам // Иностранные языки в школе.- 2002.- №5.- С. 18-22.

10. Рогова Г.В., Верещагина В.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе.- М.: Просвещение, 1988.- 223 с.

11. Сборник методик для диагностики педагогических способностей, умений, качеств, интересов личности, психических состояний/ Под ред. И.М. Богданова, Н.И.Дидусь, Ф.И.Казанжи - Одесса, 1991.-С.100-104.

12. Седж Н.В. Дидактические игры в воспитании шестилеток.- Минск: Народная асвета, 1985.- С.43-46.

13. Федусенко Ю.К. Пізнавати світ у грі // Іноземні мови в навчальних закладах.- 2003.- №1(4).- С.78-80.

14. Эльконин Д.Б. Психология игры.- М.: Знание, 1980.- 304 с.

Размещено на Allbest.ru