Організація домашньої роботи школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

домашня робота школяр

Вступ

Розділ 1. Теоретичні питання організації домашньої роботи учнів системи пізнавальної діяльності школярів

1.1 Психолого-педагогічні вимоги до організації домашньої роботи школярів (сутність, завдання, вимоги)

1.2 Види і методи організації домашньої учбової роботи учнів

1.3 Умови успішності домашньої роботи учня і гігієнічної вимоги до неї

Розділ 2. З досвіду роботи вчителів-новаторів з організації домашньої роботи школярів

Висновки

Література

Вступ

Навчання і виховання учнів середньої загальноосвітньої школи здійснюється в процесі навчальної роботи, позакласних і позашкільних занять та суспільно корисної праці, що основною формою організації навчально-виховної роботи в школі є урок. Оскільки домашня навчальна робота являє собою позашкільну форму навчальних занять, то вона має служити здійсненню тих же цілей і завдань, які поставлені перед школою.

Передусім учням мають бути створені сприятливі умови для домашньої роботи, правильно визначено обсяг, міру складності домашніх завдань, час, необхідний для їх успішного виконання, забезпечено достатньо інструктування з боку вчителя.

Самостійно працюючи вдома, школяр неминуче зустрічається з труднощами, які не можуть бути передбачені учителем, стосовно кожного окремого учня. Це ставить школяра перед необхідністю розв'язувати найрізноманітніші пізнавальні і організаційні питання самостійно. І до цього він повинен бути підготовлений у процесі занять з учителем в школі.

Мета курсової роботи. Визначити психолого-педагогічні вимоги до організації домашньої роботи та обґрунтувати значення домашньої роботи як виду самостійного навчання.

Значення домашньої роботи в навчальному процесі багатогранне і дуже велике. З одного боку, вона тісно пов'язана з діяльністю учнів, а з другого - виконується в зовсім в інших умовах. Тут же відсутні безпосередні керівництво і допомога з боку вчителя, школяр має працювати, приймати рішення сам. Це потребує від нього прояву багатьох якостей, які не можуть бути сформовані ніяким іншим шляхом., крім як у процесі виконання самостійної роботи вдома.

Завдання.

Визначити організаційні форми домашньої роботи.

Визначити зміст та планування домашньої роботи.

Визначити зв'язок домашньої роботи з діяльністю учня.

Розділ 1. Теоретичні питання організації домашньої роботи учнів в системі пізнавальної діяльності школярів

1.1 Психолого-педагогічні вимоги до організації домашньої роботи школярів (сутність, завдання, вимоги)

У сфері навчально-виховного процесу кожне рішення повинне всебічно перевірятися, оскільки можливі несприятливі побічні результати.

Відбір змісту і методів домашньої навчальної роботи стає ефективним, якщо в загальному процесі навчання дотримуються такі вимоги: реалізуються в єдності навчально-виховні функції як на уроці, так і при виконанні домашніх завдань; здійснюється індивідуальний підхід до школярів; діяльність учнів на всіх етапах уроку спрямовується на підготовку до виконання домашніх завдань; виконання домашніх завдань не тільки служить закріпленню одержаних знань, але й підготовлює сприймання нового матеріалу; час виконання домашніх завдань відповідає нормам, передбаченим Статутом середньої загальноосвітньої школи [20, 8-9].

З метою підвищення ефективності виконання домашньої роботи учням і в цілому ефективності процесу навчання в останні роки учням читаються лекції по науковій організації навчальної праці, проводяться заняття, присвячені володінню прийомами розумової праці [5].

Навчання учнів загальним прийомам організації своєї діяльності відіграє велику роль у формуванні їх самостійності і активності, дає змогу полегшити їх самостійну роботу, сконцентрувати увагу на змісті знань, а не на подоланні неістотних труднощів, що виникають у роботі. До таких прийомів і вмінь належать уміння працювати з книгою, зошитом, додатковою літературою, складати план, аналізувати завдання.

Оскільки домашня робота являє собою одну з форм організації процесу навчання, то щодо неї застосовані всі принципи навчання. Принципи організації домашньої роботи - це вимоги, у відповідності з якими вчитель добирає зміст домашніх завдань, методи і засоби, якими повинні користуватися учні, виконує підготовчу роботу, що забезпечує успішне виконання завдань школярами [8].

Як відомо, можна назвати багато принципів навчання, кожен з яких може бути висунутий на передній план залежно від завдань, умов, етапів, форм навчання.

Для зручності, педагоги-новатори виділяють такі три групи вимог:

узгодженість планування, організації і управління процесом навчання;

розвиваючий характер навчання;

зв'язок навчання з життям.

Узгодженість планування, організації і управління процесом навчання передбачає дотримання таких вимог, яки характеризують побудову навчання, наприклад, спланованість, системність, систематичність, доступність, керівну роль учителя, індивідуальний підхід до школярів [17].

За В.І. Лозовою, домашня навчальна робота - це форма організації самостійного індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу в позаурочний час. Метою домашніх завдань може бути і закріплення знань, набутих на уроці, і узагальнення їх, систематизація; оформлення засвоєного (укладання таблиць, малюнків); самостійне засвоєння певних питань програми; застосування отриманих знань при розв'язуванні задач, виконанні вправ; виконанні творчих робіт; вилучення прогалин у знаннях, забезпечення наступного уроку. Реалізація зазначеної мети визначає значення домашньої роботи, яка сприяє розвитку самостійності, виховує відповідальність, розвиває навички навчальної праці, привчає до самоконтролю, виховує волю, дозволяє індивідуалізувати навчальну роботу учнів [11, 349].

Розвиваючий характер навчання ґрунтується на здійсненні вимог свідомості, активності, самостійності учня у виконанні завдань, міцного засвоєння знань, єдності розумової і практичної діяльності, зв'язку конкретного і абстрактного, різноманітності видів завдань і діяльності учнів.

Зв'язок навчання з життям передбачає виконання таких вимог, які характеризують підготовку школярів до практичної, громадсько-політичної діяльності.

Свідомість - необхідна умова успішного засвоєння навчального матеріалу, виконання домашніх завдань. Наскільки завдання буде виконуватись свідомо, а не механічно, настільки можна вважати роботу учня успішною. Однак не можна обійтися і без заучування напам'ять формулювань, віршів, формул тощо. Але завжди в основі заучування має бути розуміння виконуваних дій.

Домашня робота повинна бути систематичною, постійно контролюватися з боку вчителя і батьків. Якщо ця вимога не виконується, виникають прогалини в засвоєнні матеріалів, утруднюється самостійне його використання учнем при виконанні завдань [13].

Активність учнів в домашній навчальній роботі може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня активність проявляється в організації свого робочого місця, підготовці необхідних до праці матеріалів, точному виконанні вказівок вчителя, що вимагають певних дій. Внутрішня ж активність знаходить свій вияв в інтелектуальній діяльності, у самостійному розв'язанні як навчальних, так і організаційних завдань.

Вчителі вважають, що кожна домашня робота повинна бути проаналізована і учень має знати, що вона не просто перевіряється, а аналізується, що в подальшому треба враховувати допущені помилки і не повторювати їх.

Аналіз повинен мати форму повторення, закріплення засвоєного, рекомендації на майбутнє. Перед поясненням нового варто сказати, що потрібно для виконання домашнього завдання, що вдома враховувати (знання тексту, виконання ілюстрацій, допоміжної літератури та інше). Завдання мають бути індивідуалізовані, чіткі, конкретні.

Наприклад, на уроках математики додаються завдання на конкретних матеріалах життя і розвитку школи, району, міста. Таких зв'язок предмета з життям дуже цінний. На уроках біології вчителі постійно пропонують нову літературу про тваринний і рослинний світ, використовують цікавий матеріал, дають учням завдання провести вдома експерименти, що посилює їх інтерес до навчання, розширює кругозір [15].

Однак успішність навчальної домашньої роботи неповністю залежить від учителя. Серед багатьох причин, що знижують ефективність домашньої роботи, слід виділити передусім недобросовісне ставлення до неї учня, недостатнє усвідомлення методичного аспекту поставленого вчителем завдання. Одна з основних умов підвищення ефективності роботи - подолання формалізму. Формалізм - це схильність до дотримання лише зовнішніх форм діяльності на шкоду суті справи. Слово „формальний” позначає зроблений для вигляду, несуттєвий.

Причини виникнення формалізму:

а) якщо кінцеві результати діяльності учня оцінюються за формальними критеріями. Наприклад, вчитель не враховує різниці між зусиллями, затраченими на виконання невеликого за обсягом завдання і того, для виконання якого потрібно багато часу і сил. Це підводить учня до думки, що не варто витрачати даремно час;

б) відсутність у школяра інтересу до предмету чи до завдань призводить до виконання роботи як неминучої необхідності, без прагнення до пізнання;

в) гонитва учня за хорошими оцінками іноді заважає глибоко вникнути в суть роботи;

г) недостатнє осмислення учнями цілей навчання позбавляє завдання методичної спрямованості, при цьому воно виконується як самоціль;

д) не досить зрозумілі, трудомісткі завдання потребують багато часу на виконання;

е) невміння школяра самостійно працювати, використовувати вже

одержані знання призводить до механічного повторення зразків роботи, виконаної в класі;

є) несприятлива обстановка для виконання домашньої роботи часто призводить до поверхневого виконання завдання;

ж) перевантаженість учнів домашніми завданнями робить іх виконання складними, а нерідко і неможливими.

Така перевантаженість являє собою істотну причину виникнення формалізму в домашній навчальній роботі [25].

Процес домашньої навчальної роботи учня багато складовий. Щоб успішно виконати домашні навчальні завдання, школяр повинен володіти цілим комплексом умінь. Так, він має визначити порядок своїх занять, правильно розподілити час, уміти працювати з книгою, контролювати свою діяльність та інше. Тому домашня самостійна робота учнів повинна розглядатися і як засіб розвитку культури розумової праці.

До кожної домашньої роботи учень повинен бути попередньо підготовлений учителем і чітко уявляти, що слід робити, як робити, на що звернути особливу увагу, який основний зв'язок завдання з матеріалом уроку.

Самостійна навчальна діяльність у процесі виконання домашніх завдань вимагає від учня самоуправління. Вона полягає в послідовному переході від одного етапу діяльності до іншого з метою одержання потрібного результату. Такі етапи утворюють функціональну структуру діяльності, яка включає:

складання плану дій для досягнення потрібного результату;

виконання дій за планом;

виділення одержаного результату;

перевірку відповідності одержаного результату тому, якого потрібно дослідити;

аналіз причин невідповідностей (якщо вони виявлені);

обґрунтування правильності плану виконуваних дій;

прогнозування можливих варіантів поліпшених планів дій;

вибір найбільш раціонального варіанту;

корекція вихідного плану дій з метою вдосконалення одержуваного результату.

Процес виконання домашньої роботи не повинен бути надто легким чи надто важким. Якщо вчитель дасть дуже легке завдання, то це не викличе необхідних розумових зусиль учня, а значить, і навчаючий ефект завдання буде низький. Якщо ж учитель дасть надміру важке завдання, то школяр витратить багато часу і розумових сил на спробу його виконати, не зможе цього зробити і, зрештою, облишить роботу, так і не набувши ні нових знань, ні досвіду. Тому необхідно давати учням достатньо важкі, але посильні завдання [19].

Учні відрізняються один від одного здібностями, розвитком, підготовленістю, цілеспрямованістю, інтересами, тому виконання одного і того завдання різними учнями може значно відрізнятися за характером процесів домашньої роботи. А це приведе до розбіжностей у рівні засвоєння учнями навчального матеріалу, у володінні різними прийомами розумової і практичної діяльності.

Щоб цього не трапилось, учитель повинен дати дуже чіткі і зрозумілі інструкції щодо виконання учнем домашнього завдання [7].

1.2 Види і методи організації домашньої учбової роботи учнями

Вид домашньої навчальної роботи, виконуваної учнем значною мірою залежить від характеру завдання. Виходячи з певних ознак, можна виділити багато видів домашніх завдань. Розглянемо деякі з них.

За способом виконання, які використовуються, розрізняють усні, письмові й предметно-практичні завдання.

Згідно з етапами процесу засвоєння можуть бути складені завдання на сприйняття нового матеріалу (ознайомлення з текстом, малюнками, таблицями), на осмислення засвоєного матеріалу (заучування, вправи на запам'ятовування матеріалу) і на застосування одержаних знань (розв'язання задач, виконання дослідів). Вид завдання вибирається залежно від методичної мети, поставленої вчителем.

Виходячи з характеру навчальних дій, які може виконувати учень, завдання поділяються на виконавські (повторення, відтворення матеріалу, вправи) і творчі (написання творів, підготовка доповідей).

Завдання можуть бути обов'язковими для всіх школярів чи обиратися ними за бажанням (з використанням додаткової літератури або інших джерел інформації).

За ступенем індивідуалізації завдання можуть поділятися на загальні, диференційовані (індивідуалізовані), індивідуальні.

За змістом і основною функцією, яку виконують завдання у процесі навчання, виділимо такі їх види:

ті, що підготовлюють учнів до роботи, яка проводитиметься на наступному уроці. Це може бути і осмислення повідомлення нових завдань учителем, і розв'язання задач, і проведення практичних робіт тощо. Завдання такого характеру даються у вигляді доручень:

підібрати прислів'я і приказки, крилаті слова, рисунки на певну тему;

відібрати факти, провести спостереження.

Такі завдання забезпечують зв'язок навчання з життям, викликають в учнів пізнавальний інтерес, а головне - готують їх не тільки до свідомого і активного сприйняття нового навчального матеріалу на уроці, а й до його обговорення, формують вміння давати відповіді на питання, які виникають і ставити їх самостійно.

Наприклад, М.Й. Дзендзелюк, директор Устимівської середньої школи Київської області, як і інші члени колективу, використовує під час викладу нового матеріалу невеликі повідомлення учнів, підготовлені ними заздалегідь по літературних джерелах, досліди з фізики [7, 18-20].

Домашні завдання, які сприяють систематизації й узагальненню набутих знань, їх поглибленому осмисленню. Такі завдання даються після вивчення матеріалу уроку чи після закінчення розгляду теми.

Цей вид завдань передбачає складання планів, підготовки відповідей на поставлені вчителем запитання, самостійну підготовку запитань, придумування задач. Допомагає осмисленню матеріалу рецензуванню книг, фільмів, написання творів, доповідей, виготовлення моделей, проведення дослідів.

Так, учитель Чернігівської міської заочної школи М.М. Горбань дає учням завдання на усвідомлення причинних зв'язків між температурою тіла і швидкістю руху молекул речовини, пропонуючи учням провести такий дослід: взяти дві однакові склянки з водою, одну потримати певний час у холодильнику [6, 7-9]. Опустити в кожну по однаковому кусочку марганцево-кислого калію і кожні півгодини відмічати, як змінилося забарвлення в них. Ще краще взяти три склянки, у третю налити гарячу воду, це дасть змогу побудувати три графіки. Далі в ході бесіди зіставляються різні думки учнів, в результаті чого вони доходять самостійного висновку, що чим нижчою є температура тіла, тим меншою є швидкість хаотичного руху молекул і навпаки. Дуже корисно давати учням завдання, складати різні схеми, алгоритми, що відображають хід роздумів, логіку відповідей, наприклад, опис розвитку історичних подій, алгоритм розв'язання задачі та інше.

Домашні завдання, що сприяють закріпленню знань і практичному оволодінню методами навчальної роботи. Це позиція вивчити напам'ять вірші, формування законів, частини текстів, які збагачують мову учня, формули, необхідні для розв'язання задач тощо. Однак основний вид - вправи виконуючи які учень одночасно і закріплює знання, і оволодіває методами навчальної роботи.

Під час виконання цього виду завдань школяр використовую різні прийоми запам'ятовування:

багаторазові повторення;

встановлення асоціативних зв'язків;

поділ навчального матеріалу, що завоюється;

виділення яких-небудь однак.

Домашні завдання на застосування одержаних знань на практиці. Завдання даються після вивчення навчального матеріалу на уроках. Це нескладні досліди, пов'язані з використанням одержаних знань у домашньому господарстві, у навчально-виробничих майстернях, під час роботи учнів у народному господарстві. Такі завдання пов'язують навчання з життям, підвищують пізнавальні інтереси учнів, формують практичну спрямованість їх мислення. Виконуючи цей вид завдання, учень „по-науковому” вибирає місце для електричного каміна в холодну погоду, нагріває щільно закручену кришку термоса, щоб відкрутити її, додає сіль у воду, щоб закип'ятити її з допомогою пластичного кип'ятильника.

Творчі завдання. Вони виконуються як окремими учнями, так і всім класом, і сприяють розвитку пізнавальних потреб і творчого мислення школярів. Творчі завдання можуть даватися як перед вивченням на уроці певного матеріалу, так і після його вивчення. Обговорення творчих робіт, пропозицій розробок завжди викликає інтелектуальне і емоційне піднесення і створює сприятливий грунт для вивчення навчального матеріалу, що відповідає інтересам учнів.

Домашні завдання, як правило, виконуються індивідуально. Іноді практикуються групові завдання, які виконуються кількома учнями по частинах.

Для того, щоб успішно справитися вдома з навчальним завдання, учень повинен знати, як його виконати. І не просто виконати, а раціонально, з найменшою затратою сил та часу і з найбільшим ефектом. Для цього він повинен освоїти необхідні методи домашньої роботи. Вибір методів і сам стиль підготовки домашнього завдання пов'язані з особистістю учня, особливостями його характеру. Тому потрібно турбуватися не стільки про засвоєння учнем окремих методів самостійної роботи, стільки про формування у нього взагалі вміння самостійно працювати. Ознайомитися з методами самостійної роботи і навчитися їх використовувати учень повинен на уроці під керівництвом учителя. У цьому відношенні домашня робота повинна значною мірою повторювати діяльність учнів на уроці, на якому він повинен і сприймати знання, і осмислювати, і закріплювати, і застосовувати. Щодо змісту навчальної роботи учнів вдома, то дидактика вимірює. Як відомо, кілька видів завдань - залежно від того, яку навчально-виховну мету ставить учитель. Є домашня робота, спрямована на засвоєння нового матеріалу, чи на розвиток умінь і навичок і є завдання, мета яких - підготувати до сприймання нових знань. Але під час дослідження, більшість учителів не дає завдань, що мають на меті підготовку учнів до нового уроку [13, 95]. Домашня робота має повторювати урок не тільки за змістом знань, а й за структурою дій, які вимагаються від учня.

Методи, якими має оволодіти учень, різноманітні і залежать від етапу роботи (підготовчий, виконавчий, підсумковий), від характеру завдань та інше. Тому кожного учня потрібно навчити аналізувати вид завдання, визначити, які знання, вміння необхідні для його виконання. Фіксувати етапи виконуваної роботи.

Основні методи домашньої роботи учня і відповідні їм уміння можна виділити в такі групи:

Методи загальної організації роботи, які використовуються в основному на підготовчому етапі виконання завдань: зберігання і розміщення навчальних і допоміжних матеріалів, ведення зошитів, підготовка робочого місця.

Методи роботи учня з навчальними посібниками: підручниками, словником, схемою, картою, таблицями, малюнками. Ці методи повинні відповідати такій примірній схемі: усвідомлення назви, загальної структури розділів та інших частин посібника, їх логічного зв'язку, визначення місця тієї частини, яка має бути пророблена, виділення в ній головного, його осмислення, виписування визначень і термінів.

Методи виконання певного виду завдань: написання рефератів, творів, конспектів, розв'язання задач, підготовка доповідей, рецензії на роботи чи виступи своїх товаришів, підготовка до відповідей на запитання, наведення прикладів та ілюстрацій на підтвердження закону, правила, теоретичного положення тощо.

Метод здійснення певного виду завдань залежить від характеру виконуваної роботи. Наприклад, написання конспектів вимагає з'ясування загальної структури викладу матеріалу, виділення основних положень, їх стислого викладу своїми словами. Найбільш важливі і коротко сформульовані в тексті думки учні цитують.

Методи здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

повторення зразка дій, показаного вчителем, але без пояснення;

повторення зразка дій, з їх поясненням;

пошук способу дій на основі даного вчителем пояснення (принципу) дій і способу їх здійснення (за завданнями учителя).

Методи самоорганізації и самокерівництва виконанням домашніх завдань: планування домашньої роботи, її здійснення, самоконтроль, аналіз причин виявлених недоліків, обґрунтування правильності обраного шляху роботи, передбачення інших можливих варіантів її здійснення, вибір оптимального варіанта, внесення корективів у планування.

Необхідно обов'язково привчити учня планувати домашню роботу. Планування полягає в усвідомленні ним навчальних и методичних задач, мисленому передбаченні послідовності і тривалості здійснення роботи. А для цього учень повинен обрати принцип своєї роботи [10].

Потім він повинен прийняти рішення - виконувати роботі заздалегідь чи перед наступним уроком.

1.3 Умови успішності домашньої роботи учня і гігієнічні вимоги до неї

Успішність самостійної роботи учнів залежить не тільки від них самих, а й від обстановки, в якій вони виконують завдання.

Умови для домашньої роботи створюються і підтримуються як самим школярем, так і батьками.

Допомога учневі батьків полягає в організації його робочого місця; створенні умов для успішної роботи; забезпечені сприятливого психологічного клімату; поданні допомоги у виконанні завдання; контроль домашньої роботи.

Важливою умовою успішного виконання учнем домашніх завдань є обладнання постійного робочого місця, зручного.

Є що відповідає гігієнічним вимогам. Це повинен бути письмовий стіл, настільна лампа, певне місце для підручників, зошитів, вивішений розклад уроків, режим дня, пам'ятка, як потрібно працювати.

Створення зовнішніх умов полягає в тому, щоб усунути фактори, що відвертають увагу учнів, - різні сторонні розмови, включений гучно телевізор, радіоприймач, дуже яскраве світло та інше.

Сприятливий психологічний клімат створюється всім ставленням членів сім'ї до самостійної роботи школяра вдома. Необхідно показати учню, що вони вважають її важливою і відповідальною. Все в сім'ї повинно спонукати учня до навчання, стимулювати систематичну, сумлінну роботу.

Найбільш ефективним засобом допомоги учню збоку батьків та інших членів сім'ї є контроль його домашньої роботи.

Контроль дає змогу виконати багато завдань опосередкованої допомоги школяреві.

В центрі уваги батьків постійно повинно перебувати:

- ставлення учня до виконання домашніх завдань як головного його обов'язку, такого ж, як у батьків робота: „сьогодні ми на виробництві справилися з дуже складним завданням, а як пройшов твій шкільний день?”;

- дотримання учнем режиму дня;

- акуратність утримання робочого місця, користування підручниками і зошитами, наявність розкладу, пам'ятки учня, дотримання режиму дня та інше;

- готовність учня до виконання завдання: чи записано у нього, що задано, чи знає, як виконувати завдання, в чому суть, чого він повинен навчитися;

- чи правильно організована домашня робота; чи виконуються завдання, задані в цей же день, чи тільки ті, що потрібні на завтра; з чого починається виконання, із складних робіт, чи легких, практичних чи теоретичних;

- з'ясування змісту виконаного завдання: „поясни мені суть твоєї роботи”;

- спостереження за характером поведінки учня в процесі роботи.

Якщо школяр неуважний, незібраний, не знає з чого почати виконання домашнього завдання чи, виконуючи його, не досягає мети, то потрібно нагадати йому про раціональний порядок здійснення завдань. Цьому повинна допомогти пам'ятка, яку доцільно вивчити не тільки учням, а й батькам.

Розглянемо один із варіантів пам'ятки.

Правила виконання завдань.

Чітко уяви і перевір по записах у зошиті, які необхідно виконати дії і якого потрібно досягти результату.

Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, поради, що до виконання завдання, знайти в підручнику правила, які потрібно застосувати, подивись у зошиті зразки роботи, виконаної у класі на уроці.

Уяви, як виконуватимеш завдання:

а). якщо це задача чи вправа, то знайди в них спільне з виконаним на уроці, проаналізуй умови, склади план розв'язання, здійсни його.

б). якщо задано текст (для вивчення чи заучування), то читай його уважно, намагайся у всьому розібратися, зіставляй з малюнками, схемами, кресленням, користуйся словником, наводь свої приклади.

в). читаючи текст, намагайся спочатку запам'ятати головне. Для цього виділи основні думки, поділи текст на частини і склади план.

г). те, що важко запам'ятовується, - дати визначення, імена, формули назв - випиши на поля зошита чи в окремий зошит, заучуй, згадуючи їх місце в тексті.

4. Обов'язково перевір, чи досягнув потрібного результату.

а). якщо це була задача або вправа, то перевір результат розв'язання.

б). якщо засвоював текст, то зарий книгу, уяви основні думки і частини прочитаного, перекажи іх, перевір результат запам'ятовування.

5. Коли контроль показав, що завдання виконати не вдалося, то потрібно повторити роботу, вишукуючи недоліки.

а). якщо не вдалося розв'язати задачу, знову проаналізуй умови, уточни зв'язок між ними, що дано, і тим, що вимагається, склади план розв'язання і знову виконай його.

б). якщо не запам'ятав текст, то читай його ще раз, звертаючи особливу увагу на основні думки, їх зв'язок, їх місце в тексті. Повторюй текст по частинах потім повністю.

Виконання домашніх завдань, вміло підготовлених учителем, може вплинути на розвиток ініціативи у школярів, активізувати і тим самим розвивати їх мислення. Дуже важливе місце повинні займати завдання творчого характеру. Вони не тільки формують стійкий інтерес до знань, але й розвивають інтерес до самого процесу придбання знань, тобто до пізнавальної діяльності [3, 29-38].

Таким чином, домашня навчальна робота школярів є дуже важливою частиною навчального процесу [17, 57-62].

Розділ 2. З досвіду роботи вчителів-новаторів з організації домашньої роботи школярів

У системі організаційних форм навчання особливе місце посідає домашня навчальна робота. Саме вона найбільше готує школярів до самостійної праці. Та далеко не всі домашні завдання, які вони виконують, допомагають у їхньому розумовому розвитку, зміцненні та вдосконаленні умінь і навичок самостійного здобування знань.

Проблема оптимізації навчально-виховного процесу досить широко і ґрунтовно висвітлена у науково-педагогічній літературі.

Паламарчук пропонує два способи оптимізації навчальної праці школярів. Першим (цільовим) способом оптимізації навчальної праці школярів є комплексне планування і конкретизація завдань їх освіти, виховання і розвитку. Спрямування дій учня на кінцевий результат значно підвищує ефективність виконання ним як класної, так і домашньої роботи.

Виховні завдання передбачаються відповідно до загальної програми комуністичного виховання учнів і конкретних завдань уроку.

У практиці передових учителів цілі виховання і розвитку часто доводяться до відома учнів у вигляді певних девізів, епіграфів до заняття тощо. Як показує практика, таке спрямування навчальної діяльності на уроці позитивно впливає і на якість виконання школярами домашньої роботи.

Визначення таким чином мети навчального заняття доцільне за умов інформаційно-репродуктивного навчання. Якщо ж учитель обирає проблемні методи роботи, то на початку уроку повідомляє тільки його тему, а мету заняття і мету домашнього завдання формулює у висновках наприкінці евристичної бесіди („Таким чином, розв'язавши проблему..., ми досягли головної мети уроку...дома вам залишається...”).

Серед прийомів постановки мети і завдань уроку можуть бути окреслення проблеми, план, ключові поняття тощо.

Другий (змістовий) спосіб оптимізації домашньої роботи учнів пов'язаний з відбором і обґрунтуванням у змісті завдання головного, істотного. Без цього навряд чи можна запобігти перевантаженню [14, 60-116, 162-178].

Якщо учитель застосовує „блочне” пояснення матеріалу, супроводжуючи його планом, опорним конспектом, виділяє ключові поняття, вимагає фіксувати основні положення в зошитах, учні і в домашній роботі прагнуть використовувати ці прийоми.

Велику увагу виділенню головного приділяють майстри педагогічної справи. У С.М. Лисенкової і В.Ф. Шаталова це - „опорні сигнали”, у Б.І. Дегтярьова - „сценарії смислового навантаження”, у М.П. Гузика - девізи уроку. Учитель фізики СШ №45 м.Донецька Б.І. Дегтярьов, наприклад, по всіх темах курсу має відеозаписи основного змісту пояснення вчителя, які зберігаються у навчальному кабінеті. Переглянути їх учні можуть у будь-який час. Практикує вчитель і фіксування на магнітну плівку розповідей учнів, їхніх міркувань при аналізі задач, що виконувалися вдома. Такі прийоми роботи допомагають оптимізувати найбільш складну і відповідальну ланку навчання - його зміст. В анкетах більшість учнів на запитання: „Що допомагає виконувати домашні завдання?” називали ґрунтовне, чітке пояснення вчителя [10,25].

Чабанський Ю.К. виділяє третій спосіб.

Третім (операційним) способом оптимізації навчальної праці учнів є добір і поєднання оптимальних методів їхньої діяльності у школі і вдома. Всі ланки уроку: сприймання нового матеріалу, його осмислення, узагальнення і застосування на практиці - готують учня до виконання домашньої роботи. Якщо методи і прийоми навчання на уроці були оптимальними. Матеріал в основному засвоєний у класі, учні добре підготовлені до виконання домашніх завдань. Правильно дібрати методи і прийоми навчання допомагає знання - можливостей вчителем вихованців[1,25-26]. Як показали результати нашого дослідження, значний ефект у засвоєнні нових знань, отже, і у виконанні домашніх завдань дає застосування на уроці евристичних методів навчання, а в старших класах - проблемного викладу, дослідницького методу. Адже вони за своєю природою близькі до самостійної роботи учнів у домашніх умовах.

За ступенем пізнавальної самостійності розрізняємо репродуктивні, конструктивні і творчі роботи. Репродуктивні потребують відтворення матеріалу підручника або виконання завдань за зразком чи аналогічних. З ними діти впораються легко, хоча при цьому самостійність помітно і не зростає. Тому подібну роботу доцільно давати слабшим учням, скажімо, четвертому класу, а середнім і сильним пропонувати завдання більшої складності.

Важчими є реконструктивні або конструктивні завдання, які потребують різних перетворень, мислительної обробки матеріалу: порівняння, складання плану, узагальнення і систематизації матеріалу (пере формулювання задач, виконання нескладних малюнків, креслень, графіків та інших), наведення власних прикладів. Пропонувати учням такі завдання додому можна лише за умови сформованості у них основних прийомів мислительної діяльності. Не варто давати громіздкі завдання або завдання на копіювання малюнків, креслень, схем, карт. Конструктивні завдання повинні вимагати зусиль думки, сприяти здійсненню певного кроку в розумовому розвитку, зокрема, в розвитку продуктивного мислення.

Найскладніший вид самостійної роботи - творчі завдання, що передбачають істотну перебудову навчального матеріалу, виконання невеличких самостійних досліджень. Вони можливі, якщо школярі володіють достатніми знаннями і мислительними прийомами, набули у класі досвід творчої діяльності.

Різні форми проведення творчих робіт учнів широко висвітлені у педагогічній літературі. Це - доповіді, твори, самостійні досліди, складання задач і завдань, пошук нових способів їх розв'язання, експерименти, сценарії та інше.

Методи роботи, застосовані на уроці, помітно впливають на результати виконання учнями домашніх завдань. Які ж з цих методів є найбільш прийнятими? За стратегією оптимізації процесу навчання, вибір і поєднанні його методів у цілому залежить від основних дидактичних умов: характеру предмета і програмового матеріалу; мети і завдань домашньої роботи; реальних навчальних можливостей школярів.

Працюючи над домашніми завданнями, учень не замислюється над тим, у який спосіб їх найкраще виконати, бо цього в школі поки ще не вчать. Але йому доводиться застосовувати ті чи інші прийоми праці, які залежать від мети і характеру завдань. Останні відповідно до основних функцій процесу навчання поділяємо на такі види: засвоєння нових знань (теоретичні); формування вмінь і навичок (емпіричний); застосування знань, умінь і навичок на практиці (практичний); узагальнення і систематизація знань (узагальнюючий); комбіновані завдання; підготовка до засвоєння нових знань. Окремим видом домашньої роботи вважаємо роботи за інтересами [16].

Способи домашньої роботи у структурі кожного її виду висвітлено у згадуваній книжці „Школа учит мыслить” (розділ 7).

Шаталов передбачає наступний спосіб, який є четвертим (мотиваційним) способом оптимізації навчальної праці школярів удома є диференційований та індивідуальний підхід до них. Вважаємо, що пояснення значущості її, формування позитивних мотивів учіння полегшують учителю індивідуалізацію навчання.

У педагогіці (М.М. Поспєлов та інші) називаються такі шляхи індивідуалізації домашньої роботи: додаткові заняття; розробка спеціальних завдань для різних учнів; пояснення змісту і способів виконання, інструктаж.

Відомо, що учні з розвиненим образним мисленням легше виконують завдання з гуманітарних предметів і важче - з предметів фізико-математичного циклу. Та стануть у пригоді допоміжні засоби - картки з інструкціями, схеми, моделі. Школярі з добре розвиненим логічним мисленням вправно розв'язують задачі, доводять теореми. Для виконання завдань з гуманітарних предметів їм потрібна допомога у вигляді карток з прийомами логічної обробки матеріалу, графи подій, логіка розгортання образів.

Диференціація та індивідуалізація не повинні перетворюватися на гласний розподіл класу на „сильних”, „слабких” та „середнячків”: групи існують тільки для вчителя! Диференціація завдань за обсягом і характером допомоги учню, як правило, необхідна лише на початку роботи. Поступово ті, хто спочатку потребував більшої допомоги, переходять до груп, з якими проводиться звичайний інструктаж. Диференційовані завдання потрібні і добре підготовленим учням, щоб вони швидше просувались у розумовому розвитку. Вчителям фізики і математики може стати у пригоді випробуваний методичний прийом В.Ф.Шаталова. Він заздалегідь дає учням на рік максимум задач і кожний виконує, скільки зможе [24,80-81].

У педагогіці добре відомі завдання-мінімум і завдання-максимум. Перші розраховані на всіх, другі - лише на учнів з підвищеним інтересом до предмета. Завдання різного характеру і обсягу усувають перевантаження школярів. Уміле дозування має і великий виховний смисл: крокуй уперед, досягай більшого!

Паламарчук також виділяє п'ятий і шостий способи.

П'ятим (часовим) способом оптимізації домашньої роботи є економія часу учнів. Це досягається, по-перше, додержанням норм домашніх завдань (у проекті нового статуту середньої загальноосвітньої школи їх значно зменшено) і, по-друге, впровадженням НОП. Анкетування свідчить, що небагато вчителів обізнані з принципами наукової організації праці, навчають цього своїх вихованців.

Шостий (рефлексивний) спосіб оптимізації домашньої роботи полягає в аналізі вчителем результатів своєї праці і праці учнів, витрат часу на неї та внесені в роботу на цій основі коректив.

Навчання передбачає взаємозв'язок способів оптимізації викладання із способами оптимізації учіння. Під керівництвом педагога школярі повинні осмислити їх усі як життєво важливі [14].

Досвід творчо працюючих колективів (наприклад, СШ №51 і 57 м.Києва) переконує: усвідомлення основних завдань, принципів, правил виконання домашньої роботи підвищує результати навчання, сприяє розвитку учнів у цілому.

Ми не прагнемо розглянути всі способи оптимізації навчального процесу, але ті з них, що досліджувалися у зв'язку з проблемою домашньої роботи учнів, конкретизували у формах домашніх занять.

Спостереження за уроками і власна практика свідчать, що домашнє завдання найчастіше пропонується наприкінці заняття як його підсумок, перехід до наступної ланки процесу пізнання - самостійної роботи вдома.

Підсумкове домашнє завдання, на наш погляд, доцільне, коли за характером і структурою матеріал домашньої роботи тісно пов'язаний з класною, є її продовженням, спрямовується на закріплення або застосування набутих на уроці знань, умінь та навичок. Таке завдання варто давати за 5-6 хв. до кінця уроку з відповідними інструкціями, зразками виконання тощо.

Наприклад, учителька історії СШ №3 м. Чернігова А.В. Матвійчук наприкінці уроку підсумкового узагальнення матеріалу про життя і звичаї феодалів ( історія СРСР, 5клас) уважно розглянула з учнями малюнки підручника, пояснила, що це - наочні „опорні сигнали” для засвоєння навчального матеріалу, звернула увагу на назви частин параграфа і запропонувала вдома скласти план, за яким висвітлювати опрацьовані питання, текст підручника, вміщені у ньому малюнки. Зазначила, що кожен може складати простий чи складний план у називних чи питальних реченнях, супроводити його малюнками або умовними позначками. А крім того, подумати, яку поведінку ми вважаємо лицарською сьогодні.

У даному разі підсумкове домашнє завдання є доцільним, тому що матеріал класної і домашньої роботи тісно пов'язаний, структурно єдиний. Така форма завдання додому відповідала й іншим дидактичним умовам: меті уроку, віковим та реальним можливостям учнів, майстерності вчителя.

Пропедевтичне домашнє завдання дається напередодні уроку в тих випадках, коли увагу учнів треба спрямувати на розв'язання проблеми, з'ясування провідної ідеї. Наприклад, учні 9 класу перед вивченням теми „Л.М. Толстой” мали прочитати біографію письменника, охарактеризувати його творчий шлях. Пропедевтичне завдання було запропоновано і до вивчення „Севастопольських оповідань”. Девятикласники мали дати відповіді на запитання: 1. Що таке патріотизм? 2. Хто головний герой оповідань? 3. Що говорить Л.М. Толстой про хоробрість на війні? 4. У чому переконує читача життя і смерть братів Козельцових?

Учитель проінструктував девятикласників, як працювати з текстом. Урок, присвячений „Севастопольським оповіданням”, був здвоєним. Другу половину заняття перетворили на семінар, у ході якого розв'язали зазначені пропедевтичні завдання. У пропедевтичній формі учням пропонують і теми майбутніх творів.

Поступово, в міру опрацювання художньої спадщини письменника учні перечитують формулювання тем творів і визначають „свою”. Добір матеріалу для роботи над нею починається за кілька днів, а іноді і тижнів до написання твору в класі. Таким чином, пропедевтичне завдання дає учням змогу бачити мету, до якої вони поступово рухаються, активно досягати її.

Інший варіант пропедевтичного завдання полягає в орієнтуванні школярів на якомога ширше розуміння проблематики.

Тематичне домашнє завдання не розподіляється на окремі порції, а пропонується в цілому до теми, щоб учні відповідно до своїх можливостей виконували роботу в зручний для них час. Воно включає ряд вправ і практичних робіт. Завдання, як правило, вміщуються у навчальному кабінеті у куточку „Ми вивчаємо”.

На перших етапах застосування нової форми домашніх завдань учитель інструктує учнів, у якій послідовності, в якому обсязі і в який час краще виконувати роботу, щоб не відставати від вивчення матеріалу у класі. При виконанні тематичних завдань рекомендується, крім індивідуальної, робота в групах під керівництвом учня-консультанта.

Перевірка виконання тематичного завдання здійснюється залежно від мети і форми наступного заняття: на узагальнюючому уроці або семінарі, колоквіумі, заліку, у формі дискусії тощо.

Особливості тематичних домашніх завдань передбачають значний досвід самостійної роботи у школярів, тому їх доцільно практикувати у старших класах.

Прикладом тематичного домашнього завдання можуть бути запитання до теми „А.П. Чехов”. на уроці, присвяченому біографії письменника, учитель пропонує три узагальнюючих завдання: 1. „Футлярне” життя і його особливості в оповіданнях А.П. Чехова. 2. Викриття міщанства у творах А.П. Чехова. 3.Хто герой п'єси А.П. Чехова „Вишневий сад”? Він називає сторінки підручника, додаткову літературу, що їх потрібно опрацювати.

Нами розроблено ряд методичних вказівок як для вчителя, так і для учнів:

Тематичне домашнє завдання давати один раз на першому уроці з певної теми навчальної програми.

Тематичне домашнє завдання пропонувати учням готувати індивідуально, парами або групами у навчальному кабінеті чи в шкільній бібліотеці.

Підсумки роботи підбивати на узагальнюючому уроці в класі, під час семінару, дискусії тощо.

Наприкінці вивчення теми доцільно порадитися з учнями, в якій формі їм зручніше виконувати домашню роботу.

Для старшокласників ефективною виявилась так звана акордна форма домашньої роботи з літератури. Адже простежити, осмислити, скажімо, тему „Кутузов і Наполеон” за 1 годину неможливо. Тому учні виконують це завдання протягом тижня.

Дослідження показало, що у 4 чверті зростають втомлюваність учнів, їх перевантаження у зв'язку з підготовкою до екзаменів. Чи не доцільно тимчасово взагалі відмовитися від домашніх завдань? Ми перевірили, що принаймі з російської мови і літератури у 4-7 класах це не знижує якості знань і умінь. Звичайно, за умови, якщо матеріал добре засвоєно протягом навчального року. Вчителі-новатори (Ш.О.Амонашвілі, С.М.Лисенкова) у своїй практиці довели можливість працювати без домашніх завдань у початкових класах залежно від ряду дидактичних умов.

Таким чином, проблема вдосконалення домашньої навчальної роботи учнів тісно пов'язана з докорінною перебудовою школи, модернізацією усіх її ланок [15,57-60].

Висновки

Проаналізувавши та пропрацювавши літературу з питання організації домашньої роботи школярів, я зробила такі висновки.

Перший розділ є теоретичним. В цьому розділі я розкрила зміст організації домашньої роботи учнів в системі пізнавальної діяльності школярів, а саме: висвітила вимоги, сутність, завдання, види і методи, а також умови успішності домашньої роботи учнів і гігієнічні вимоги до неї.

При написанні цього розділу, я спиралася на роботу М.М. Ржецького, який показав зміст роботи з учнями щодо організації домашньої роботи школярів. Не менш цікавою інформацією є у Н.П. Волкової, Л.В. Жарової. я дізналася багато нового, а саме, які вимоги ставляться, причини виникнення формалізму та інше. А для мене, як для майбутнього педагога, необхідно знати. Для організації домашньої роботи застосовуються різні методи самостійного набуття знань, які яскраво розкриті Ю.К. Бабанським.

Слід підкреслити, що домашня робота потребує не тільки розумової, але й організаційної самостійності школяра. Він повинен без нагадування і допомоги дорослих підготувати своє робоче місце, необхідні засоби навчальної праці, розпочати її у визначений час. Розподілити його відповідним чином і інше. У цьому відношенні самостійна домашня навчальна робота школяра є важливим засобом формування у нього здатності до самоуправління, до самоконтролю, постановки перед собою цілей діяльності, раціоналізації своєї праці.

Другий розділ розкриває зміст з досвіду роботи вчителів-новаторів.

Вчителі вважають, що домашня робота школяра в системі організації навчання відіграє важливу роль не тільки тому, що доповнює процеси осмислення і закріплення знань, які здійснювалися на уроці. Головне полягає в тому, що учень привчається працювати самостійно: проводити самоспостереження, самоконтроль, знаходити оптимальні рішення й інше. Специфіка домашньої роботи учня не в тому, що застосовуються нові методи і зміст діяльності, а в самокерівництва.

Водночас завдання, виконані вдома. Частково чи повністю можуть служити основою для продовження роботи на уроці. Чим тісніший взаємозв'язок форм навчання, тим більша його ефективність.

Таким чином, домашня робота учнів вимагає чіткої організації, планування, системи і певного керування (обсяг домашніх завдань, аналіз передбачених труднощів, види знань, їх перевірка), що повинно сприяти підвищенню якості навчального процесу в школі.

Література:

1. Бабанський Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса.- М., 1982

2. Бовина Н. Самопроверка при выполнении домашних заданий. Народное образование, 1970. - №11. - 144с.

3. Бояркина В. Особенности организации домашней учебной работы учащихся пятых классов// Сов. Педагогика, 1961. - №5.- 120с.

4. Вивюрский В.Я. Один из путей нормализации учебной нагрузки школьников. - Сов. Педагогика, 1980. - №10.

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 576с.

6. Горбань М.М. Розкриття причинно-наслідкових явищ на уроках фізики. - Радянська школа, 1982. - №1.

7. Дзендзелюк М.Й. Активизации. Учебно-познавательной деятельности учащихся. - Рад. школа, 1980. - №2.

8. Жарова Л.В. Підготовка до домашньої навчальної роботи і керівництво нею. - Рад. школа, 1971. - №6.

9. Кузнецова А.Ф. Проблемно-поисковые домашние задания: Методические рекомендации в помощь учителям русской литературы. - Х., 1982.

10. Лисенко Г.Т. Зміст, характер, обсяг домашніх завдань. - Рад. школа, 1979. - №8. - с.62.

11. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - 2-е вид., випр. І доп. - Харків: „ОВС”, 2002. - 400с.

12. Лозовая В.И., Евдокимов В.Н., Троцко А.В. Основные вопросы дидактики: Учебное пособие для студентов заочных факультетов педагогических институтов /ХГПИ им. Г.С.Сковороды. - Харьков, 1992. - с.102.

13. О домашних заданиях. - «Народное образование», 1979. - №7.

14. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. - 2-е изд., доп. и перераб. - М., 1987.

15. Паламарчук В.Ф., Роік Є.М. Готувати до самостійної праці. - Рад. школа, 1988. - №11.

16. Педагогіка. Теорія та історія: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1995. - 237с.

17. Попова Г.Н. Организация домашнего учебного труда школьников - «Сов. Педагогика», 1977. - №4. - 160с.

18. Поспелов Н. О домашней работе учащихся //Народное образование, 1971. - №4. - с.39

19. Поспелов Н.Н. Как готовить учащихся к выполнению домашних заданий, 1979.

20. Жрецький М.М. Домашня навчальна робота учня. - К.: т-во „Знання” УРСР, 1982.

21. Руновский С.Н. О характере и объеме домашних заданий // Сов. педагогика, 1962. - №7. - с.11-20

22. Сухомлинский В.А. Устранение перегрузки учащихся домашними заданиями. - Сов. педагогика, 1952. - №10. - с.36-42.

23. Харламов Н.Ф. педагогика: Уч. Пособие. - 4-е изд. М.: Гардарши, 1999. - 519с.

24. Шаталов В.Ф. Куда и как исчезли тройки: Из опыта работы школ г. Донецка / Предисл. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1979. - 136с., 16л., ил. - (Передовой педагогический опыт)

25. Шаталов В.Ф. Точка опоры: Научно-популярные издания. - М.: Педагогика, 1987.

Размещено на Allbest.ru