Позакласна робота з української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

КУРСОВА РОБОТА

«Позакласна робота з української літератури»

Київ-2011

Вступ

Позашкільна робота з української літератури - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому є продовженням тієї роботи, яка про водиться на уроці.

Під позашкільною роботою з літератури переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі них учнів.

Завданням позашкільної роботи є: збагачення й розширення знань учнів з літератури, створення інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках літератури знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму, дружби.

Уміло й цікаво проведені позашкільні заняття допомагають учням заглибитися в історію походження літературних творів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства нашої мови, її фразеології; учні усвідомлюють розвиток української літератури, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою, добирати потрібні матеріали рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочні посібники, редагувати матеріали до стінгазети, писати анотації, тези, реферати.

Позашкільна робота з літератури будується з урахуванням основних загальнодидактичних принципів: на кожному позаурочному занятті у нерозривній єдності реалізуються освітні й виховні завдання; усі відомості про літературу розглядаються і з'ясовуються відповідно до положень сучасного літературознавства, чим забезпечується принцип науковості; явища і факти, що аналізуються в процесі позашкільної роботи, мають відповідати віковим можливостям учнів, принцип доступності тісно пов'язаний з принципом усвідомлення знань; позашкільна робота враховує вимоги розвиваючого навчання: формуються навички спостереження й аналізу фактів, уміння самостійно працювати з доступною літературою, складати анотації, реферати. Особлива увага приділяється розвитку творчих здібностей учнів: на писання творів, випуск газет, журналів, оформлення альбомів тощо.

У позашкільній роботі важливим є принцип наступності й перспективності: плануючи позакласну роботу певного класу, вчитель враховує ті знання й навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у попередніх класах. Одночасно позашкільні заходи можуть готувати основу для кращого засвоєння матеріалу на уроках, до участі у факультативних заняттях. У позашкільній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, учні збагачують свої знання, розвивають навички правильного висловлення думки, глибше оволодівають мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти. У позашкільній роботі реалізується принцип індивідуального підходу до учнів, ураховуються їх здібності, нахили.

Проте одночасно позашкільна робота з літертури має і свої специфічні принципи, а саме: врахування віку й ступеня підготовленості учнів до занять, взаємозв'язок позашкільний роботи і класних занять, добровільність, наявність інтересу до вивчення літератури, вибірковість, що виявляється у відсутності єдиної програми для позашкільної роботи її дозволяє вчителю самому планувати її, виходячи з умов роботи школи, вікового складу учнів, їхньої зацікавленості, а також залежно від програмового матеріалу, що вивчається. Цей самий принцип діє й у виборі форм роботи. Принцип наукового підходу в проведенні позашкільної роботи дозволяє ширше розкривати програмові теми, вивчати теми, не передбачені обов'язковою програмою.

У старших класах позашкільна робота передбачає ознайомлення з питаннями історії розвитку літератури, стилістики, дослідження творчості письменників класиків і митців слова.

Сучасні завдання вивчення літератури спонукають учителя в позашкільній роботі спиратися на обов'язкову навчальну програму. Треба встановити, як та чи інша програмова тема може бути втілена в позашкільній роботі, як вона розширить знання учнів, допоможе збагатити їх словник, удосконалити літературні знання, як сприятиме розвитку усного мовлення. Обсяг такого матеріалу регулює сам учитель. Добираючи тематику позашкільної роботи, він враховує, по-перше, інтереси її запити самих учнів, по-друге. їх знання, вікові особливості, підготовленість до проведення відповідної роботи, по-третє, важливість теми для навчання, удосконалення культури мовлення, виховання учнів.

Розділ 1. Позакласна робота з літератури в школі

На сьогоднішній день особливо актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності школярів та потреби реорганізації позакласної роботи, оскільки саме сформованість навичок самостійної роботи з книжкою є передумова інтелектуального та духовного світу. Як відомо, духовне відображення українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самостійності, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання совісті, моралі, загальнолюдських цінностей інтелектуальності. Вивчення монографічної теми не припиняється вивченням життєпису письменника, аналізом його творів, проведенням підсумкового уроку. Для зацікавлених літературою учнів зміст монографічної теми поглиблюється на гуртку, для інших - у краєзнавчих походах, у процесі підготовки і відзначення ювілеїв письменників, у роботі по обладнанню літературного кабінету, в учнівському лекторії, на читацьких конференціях, масових заходах шкільної бібліотеки. Якщо не всі, то переважна більшість учнів у позакласній та позашкільній роботі збагачує свої знання з літератури, поглиблює вміння зміцнює навички. Однією з головних передумов успішного проведення позакласної роботи з української літератури є збудження і підтримування в учнів інтересу до неї. Виховання глибокого інтелектуального інтересу є важливим завданням позаурочних заходів. Зацікавленість позакласною роботою з мови розвивається різними шляхами. Серед них чи не на першому місці стоїть розуміння учнями значення рідної мови як навчальної дисципліни для освіти й загального розвитку людини.

Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з літератури. Дуже важливим для практики позакласної роботи з літератури взагалі і для збудження в учнів інтересу до неї зокрема є питання про використання в позакласних заходах матеріалів «цікавої літератури». Щоб оцінити роль і місце цікавого в позакласній роботі, треба насамперед не змішувати цікаве з розважальним. Матеріали «цікавої літератури» використовуються не для того, щоб розважати учнів, а з метою ознайомлення їх з певними фактами мови, повторення і закріплення знань з відповідної теми. Серед матеріалів «цікавої літератури», що використовуються в практиці проведення позакласної роботи, можна виділити цікаві за змістом і за формою проведення. І перші, і другі використовуються з навчальною метою і розвивають кмітливість учнів. Однак перші особливо цінні для активізації учнів і збудження їх допитливості, бо зацікавлюють фактами, явищами мови, тобто відомостями з літературознавства. Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках, та розширення мовної сфери. Якщо позакласна робота супроводжує увесь курс вивчення української літератури у школі, то воно успішно підтримує так названу близьку мотивацію, так як у кожному елементі навчального процесу створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок, що в свою чергу, забезпечує стійке позитивне відношення до навчання. Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: „Основной из истин моей педагогической веры является безграничная вера в воспитательную силу книги. Школа - это прежде всего книга… Книга - это могучее оружие, без нее я бы был немым или косноязычным; я не мог бы сказать юному и сердцу и сотой доли того, что ему надо сказать и что я говорю. Умная вдохновенная книга нередко решает судьбу человека.”17. Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, понурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому читання книжок в системі виховання сучасної української школи займає особливе місце. Понад 30 років видатні педагоги, вчені України країн колишнього радянського союзу працюють над проблемами поліпшення уроків позакласного читання та позакласної роботи з літератури - розробляють методичні рекомендації до підготовки і проведення уроків позакласного читання та їх проведення, розробляють тематику занять бо позакласне читання - це засіб керівництва самостійним читанням. Воно прислуговує чудовим засобом виховання, розвиває бажання учнів вчитись, багато знати та вміти, прищеплювати любов до своєї рідної країни, до Батьківщини, виховує патріотизм та гуманізм, формує соціальне та громадське самопізнання молодших школярів. Також в останні роки окремі аспекти проблеми формування школярі-читачів зайняли своє вирішення в наукових працях вітчизняних вчених-педагогів В. Скріпченка, О. Савченка, В. Острогорського, В. Неділька, Т. Бугайко та інших. Проте, треба зауважити, що виникають проблеми оновлення змісту й удосконалення структури позакласної роботи та її проведення, а деякі вчителі (з власних спостережень на практиці) зовсім не проводять подібну роботу. Також треба зауважити, що втрату зв'язків з книжкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому. Книжки прочитані в дитинстві, часто запам'ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки. Тому полягає актуальність розглядання теми нашої курсової роботи. Мета дослідження - проаналізувати процес організації позакласного читання та виявлення читацьких інтересів учнів на основі експерименту. Основні завдання дослідження: 1. Ознайомитись із науковою літературою, присвяченою проблемі. 2. Визначити зміст, форми і види позакласної роботи з літератури. 3. Навести приклади позакласної роботи з української літератури. 4. Оформити дослідження як курсову роботу. Об`єктом дослідження є позакласна робота з української літератури, а предметом - практична позакласна робота в загальноосвітніх школах. Практичне значення дослідження в тому, що його дані сприятимуть поглибленому вивченню творів українських письменників і послужить стимулом до літературознавчої роботи в школярів. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 2. Організація та проведення позакласної роботи в школі

Принципи позакласної роботи з літератури - вихідні положення, які визначають вимоги до її змісту, методів і форм організації. Вони відповідають цілям та завданням усієї позакласної роботи з української літератури в школі та ілюструють суть педагогічної діяльності вчителя - організатора позакласної роботи. Основними організаційними принципами позакласної роботи з літератури є принципи добровільності та масовості, принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів, принцип зв'язку позакласної роботи з уроками (В.І. Шепелєва).

Принцип добровільності полягає в тому, що учні включаються в позакласну роботу за власним бажанням. Цей принцип має свою особливість: учень, який сам визначив свою участь в тому чи іншому виді позакласної діяльності, бере на себе добровільне зобов'язання продовжувати вивчення іноземних мов, що вимагає від нього додаткових зусиль.

Принцип масовості передбачає активну участь в позакласних заходах якнайбільшої кількості учнів з різним рівнем знань з української літератури. Принцип урахування і розвитку індивідуальних особливостей та інтересів учнів передбачає врахування в контексті діяльності учнів їх власного досвіду, інтересів, бажань, нахилів, світогляду, емоційно-почуттєвої сфери та статусу особистості в колективі. Принцип зв'язку позакласної роботи з уроками перш за все полягає в тому, щоб забезпечити єдність практичних, розвиваючих та виховних цілей позакласних занять та уроків. Він також передбачає зв'язок навчальних матеріалів, які використовуються в позакласній роботі, з матеріалом діючих навчально-методичних комплексів з української літератури.

Позакласна робота базується на володінні учнями навичками та вміннями, набутими на літератури, тому дуже важливим є те, щоб учні якнайповніше використовували ці навички та вміння під час позакласного заходу. Водночас позакласна робота має позитивно впливати на навчальну діяльність учнів з української літератури. Г.І. Мокроусова і Н.Ю. Кузовлєва доповнюють вищесказані принципи принципами комплексності, захопленості та розвитку ініціативи і самодіяльності.

Принцип комплектності має забезпечити єдність і взаємозв'язок патріотичного, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання. Позакласна робота з літератури повинна виховувати щирого громадянина, який з повагою ставиться до своєї країни і країни, письменника якої він вивчає. Цей громадянин має бути чесним, порядним, розуміти людей, з якими спілкується, поважати і допомагати їм. На позакласних заходах необхідно прищеплювати любов до прекрасного, розвивати здібності виконувати пісні, слухати і розуміти музику, вчити учнів гарно оформляти альбоми, стінгазети, виготовляти костюми і різний реквізит до вистав. Принцип захопленості пов'язаний з вибором конкретних цікавих прийомів, які сприяють ефективному досягненню поставлених завдань, а таккож зі змістом навчальних матеріалів, який має бути новим, незвичайним, захоплюючим, здебільшого країнознавчого характеру. Принцип розвитку ініціативи та самодіяльності передбачає стимулювання й розвиток у школярів самодіяльності та ініціативи в роботі. Саме в позакласній роботі вчитель має надати учням можливість самостійно використати свої знання і вміння, залучити робити їх все, що стосується підготовки та проведення позакласного заходу, вміло і непомітно керуючи цим процесом. Самодіяльність - це основа творчості, а саме творче задоволення в роботі завжди сприяє необхідності працювати краще, знати іноземну мову досконаліше. Ініціатива має стати життєвою позицією кожного учня. Учителю слід спонукати своїх учнів до того, щоб вони самі пропонували тематику та форми позакласного спілкування. Всі вищеназвані принципи доповнюють один одного і в цілому забезпечують цілеспрямований, послідовний, систематичний і водночас різнобічний вплив на розвиток особистості.

2.1 Літературні вечори

У позашкільній роботі практикують проведення літературних вечорів. Такий вечір може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації його на лежить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер тематично об'єднаними і відповідно скомпонованими.

Найчастіше літературний вечір проводиться як самостійний вид позашкільної роботи, присвячується важливим літертурним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому залучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, виготовленої гуртківцями, демонструють кращі учнівські зошити з творчими роботами, альбоми тощо.

Літературні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх - популяризувати важливі матеріали з літератури перед широкою учнівською аудиторією. Тематика конференцій зумовлюється інтересами та запитами учнів.

Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом використання словників, розповідають про їх значення для піднесення культури мовлення.

Проведення літературних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності, пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває організаційні здібності.

Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і міжнародного політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні.

2.2 Читацькі конференції, диспути

Особливо корисним і необхідним буде систематичне проведення індивідуальних консультацій. Адже, щоб створити на занятті ситуацію дискусії, необхідно добре підготувати опонента, доповідача, допомогти відібрати аргументи і контраргументи. Учитель має змогу в індивідуальній бесіді з'ясувати можливості, інтереси кожного члена гуртка, щоб повніше реалізувати його творчі здібності. Щоб заняття пройшло на високому рівні, треба забезпечити учнів окремими книга ми, запропонувати фахові журнали, довідники.

Потребують урізноманітнення форми гурткової роботи. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про літературу, повідомлення учнів реферативного характеру, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими літературними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, лабораторні роботи, літературні ігри. Корисними будуть також переклади, твори на літературні, лінгвістичні теми, і складання, загадок, віршів, гумористичних творів, ігри для розвитку поетичних умінь, спостережливості, виголошення доповідей тощо.

З гуртківцями старших класів слід періодично проводити навчальні конференції, заняття-диспути. Диспут - цінна форма занять, тому що знання, здобуті в процесі зіткнення думок, відрізняються високою мірою стійкості, узагальнення. Тема диспуту має зацікавити учнів, а саме заняття потребує ретельної підготовки. Необхідно, щоб гуртківці були ознайомлені з фактичним матеріалом, різними точками зору, гіпотезами, інакше робота не дасть бажаного ефекту.

Життя вимагає також удосконалення, урізноманітнення видів гурткової, роботи, їх, профорієнтаційної спрямованості. Безперечно, корисними у цьому плані будуть екскурсії гуртківців, зустрічі з передовими письменниками, мовознавцями, педагогами-новаторами, і після цього практикувати написання різних видів робіт із наступним надсиланням їх до газет, журналів, на радіо, телебачення.

На заняттях з літератури і засіданнях гуртка до останнього часу учням майже не давали елементарних відомостей про жанри гумору та сатири.

Гурткові заняття мають ознайомити учнів з особливостями сатири, гумору, саме мовною їх специфікою. Доцільне самостійне складання учнями гумористичних віршів, афоризмів, фраз, пародій, дописування творів за даним початком, придумування підписів до карикатур тощо.

Прикладом методу стимулювання є зіставлення наукових і життєвих тлумачень мовних явищ.

Метод стимулюючого впливу змісту навчання це - створення ситуації новизни актуальності, наближення змісту навчання до найважливіших відкриттів у науці, до кращих надбань, культури, мистецтва, явищ суспільно-політичного життя. Необхідно ознайомлювати гуртківців з різними видами літературних творів, письменниками, їхньою роллю у культурному житті країни. З цією ж метою доцільно на гурткових заняттях звертатися до матеріалів преси, теле- і радіопередач.

До методів стимулювання, мотивації навчання зараховують метод створення ситуації дискусії, який особливо цінний на гурткових заняттях. Серед прийомів, що ставлять учнів у активну позицію на гурткових заняттях, можна назвати такі, як: рецензування відповідей (доповідей) товаришів, вільний вибір завдань, створення ситуації обміну інформацією, самоаналізу, ситуації, що стимулюють ставити запитання, захищати свою думку.

На гурткових заняттях необхідне широке застосування проблемного викладу матеріалу, частково-пошукового, дослідницького методів навчання.

Цінність проблемного викладу полягає в тому, що гуртківці усвідомлюють способи розв'язання проблеми, ознайомлюються з основами літератури, евристичного мислення, способами творчої, пошукової роботи.

Частково-пошуковий метод, який вимагає від школярів більшої пізнавальної активності, доцільно використовувати на заняттях з учнями 7-8-х класів. Керівник гуртка сам створює ситуацію дискусії, формулює суперечність. Потім шляхом евристичної бесіди скеровує пошук учнів визначає його етапи. Проте він не показує самого розв'язання проблеми, учні повинні колективно знайти правильне рішення, зробити висновки, перевірити їх.

Дослідницький метод (8-9-м класи) готує учнів до виконання завдань на найвищому рівні самостійності. Учні самі відшукують суперечність у літературних явищах, формулюють гіпотезу, шукають шляхи розв'язання проблеми.

Важливе значення для вдосконалення змісту і методики гурткових занять має систематичне застосування логічних методів (прийомів) навчання: аналізу, виділення головного, порівняння, узагальнення, конкретизації, доведення, визначення і пояснення понять.

позакласний робота література школа

2.3 Літературна творчість учнів

За останні роки інтерес до проблеми творчості значно зріс, а в умовах закладів нового типу він є особливо актуальним.

Метою роботи шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей гімназистів є мета домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Учитель - творець гармонійно поєднує ремесло і творчість: нестандартність роботи, артистизм, поетичність мови, талант у спілкуванні з дітьми.

Урок літератури повинен викликати колективне художнє переживання і обмін естетичними емоціями, дати імпульс внутрішній роботі думки учнів, підготувати до діалогу з письменником.

Формування творчої людини засобами художньої літератури насамперед передбачає:

систематичне розв'язання на уроці та в позаурочний час різноманітних творчих завдань;

урахування вікових особливостей учнів;

залучення до роботи на уроці всіх учнів;

відштовхування в постановці творчих проблем від тексту;

використання різних засобів, підходів до учня;

проблемний підхід до вивчення творів.

Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна лише в дії. Урок літератури є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на взаємодії й діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:

створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);

збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;

забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;

спонукання до генерування оригінальних ідей;

залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;

повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;

надання права самостійно приймати рішення;

практична спрямованість навчання;

моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.

Виходячи з цього твердження, моделлю такої роботи має стати: «Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх».

Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття і практичне перетворення діяльності. Тому все більшого значення набуває розвиток таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.

Організовуючи позакласні заняття, вчитель може дати змогу самовиразитись учям за допомогою своїх власних робіт (віршів, оповідань), спонукаючи інших учнів залучитись до сумісних читань літературних творів, їх оцінювань, а також проведення конкурсів на рівні школи. Головною умовою є власне бажання учнів ділитися своїми власними творами, у той час як учитель має спонукати інших учнів до самовираження через літературну творчість.

2.4 Збирання фольклору

Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови, сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.

Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим займаються насамперед члени літературного гуртка, відповідно підготовлені й проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед гуртківцями завдання записати характерні для місцевої говірки слова й укласти словник.

Збирання діалектного матеріалу треба починати із запису лексики, найбільш доступної для гуртківців (діалектизми на означення виробничої діяльності людей, слова, що характеризують суспільні відносини тощо). Учні, записуючи слова, повинні стежити за тим, щоб бук ви відповідали звукам вимови інформаторів. Крім того. всі діалектизми слід подавати в реченнях і обов'язком'. ставити наголоси в них.

На одне заняття виділяється не більше двох-трьох тем, за кожною темою закріплюються три-п'ять гуртківців, то дозволяє уникнути помилок, неточностей у записі.

Коли матеріалу збереться багато, гуртківці приступають до написання словникових статей. У них слова записують у початковій формі за нормами українського правопису, в дужках діалектизм подають так, як він звучній у говірці (добре було б подавати фонетичною транскрипцією); обов'язковим є наголос, коли слово має два або більше складів; далі йде літературний відповідник чи пояснення значення слова, нарешті, приклад - речення, в якому виступає слово-діалектизм. Якщо слово має кілька значень, вони всі фіксуються з відповідним роз'ясненням, коли з діалектним словом виступає фразеологізм, фіксується також і він.

Робота над діалектним матеріалом вносить багато цікавого й цінного в заняття літературного гуртка, розвиває в гуртківців дослідницькі навички, поглиблює їхні знання з літератури та мови.

Один-два рази на рік керівник організовує для гуртківців екскурсію пізнавального характеру з метою збагатити їхній словник термінологічною чи професійно-виробничою лексикою. Екскурсію організовують у бібліотеки, друкарні, радіовузла або телебачення.

Екскурсії як вид позашкільної роботи недуже поширені, хоч вони потрібні для збагачення життєвих вражень гуртківців, розвитку вміння спостерігати, вивчати і точно називати побачене.

2.5 Шкільний літературний музей

На екскурсіях в літературні музеї вивчаються й поглиблюються окремі програмові теми. Це своєрідні уроки, що винесені за межі класу. Можна практикувати поїздки або походи по літературних місцях, пов'язаних з творчістю якогось одного або кількох письменників. Найчастіше їх бажано проводити у канікулярний час. Можна виготовити спеціальний стенд - “Наша область у художній літературі", або «Наше місто у художній літературі». З метою активізації проведення різноманітних позакласних заходів, велику роль відіграють шкільні літературні музеї. Для їх створення не треба великих матеріальних затрат. Такі музеї можна організувати в школах, місцезнаходження яких пов'язане з перебуванням митців слова і є отчою землею для них (м. Новоград-Волинський - Леся Українка, с. Романівка Попільнянського району - Максим Рильський, с. Верхівня Ружинського району - Оноре де Бальзак, м. Житомир - В.Г. Короленко, Василь Земляк, Борис Тен, Ю. Крашевський та ін.). Учнівський колектив повинен створювати музей своїми руками. У таких музеях проводяться літературні читання, учнівські літературно-творчі конкурси, книжкові виставки, зустрічі з письменниками і діячами мистецтва, випускаються шкільні літературні газети і журнали тощо.

2.6 Літературні екскурсії і походи

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.

Екскурсія збагачує учнів знаннями про матеріальне виробництво, людей праці, сучасні технології та техніку виробництва. Екскурсії розрізняють: а) за змістом - виробничі, біологічні, історичні, краєзнавчі, мистецтвознавчі та інші; б) за витратою часу - короткочасні та тривалі; в) за місцем у навчально-виховному процесі - вступні (на початку вивчення теми або розділу програмного матеріалу), проміжні (у процесі вивчення теми або розділу програмного матеріалу), підсумкові (у кінці вивчення теми, розділу). Екскурсії бувають тематичні та комплексні. Тематичні екскурсії проводяться у зв'язку з вивченням однієї або кількох взаємопов'язаних тем одного навчального предмета. Комплексні екскурсії проводяться на основі взаємопов'язаних тем кількох навчальних предметів.

Незалежно від типу та структури навчальних екскурсій, їх метою є спостереження реальних процесів виробництва та виробничих відношень, використання теоретичних знань на практиці. Разом із тим цілі екскурсії часто зумовлюються її типом. Наприклад, метою вступної екскурсії буде засвоєння опорних понять, формування образних уявлень про практичний досвід, ознайомлення з фактами, суть яких буде розкрита, розширена та поглиблена на наступних уроках.

Проведення екскурсії вимагає серйозної підготовки до неї як учителів, так і учнів. Процес підготовки до екскурсії охоплює організаційні, дидактичні, психологічні та виховні аспекти. Учителю необхідно уважно вивчити об'єкт екскурсії; вичленити проблемні питання, дати завдання учням; указати основні та додаткові джерела інформації; намітити маршрут екскурсії; указати приблизний перелік обладнання, необхідного для екскурсії, дату та місце її проведення; нагадати правила безпеки, яких потрібно дотримуватись під час екскурсії; розподілити учнів класу (класів) на підгрупи та дати їм конкретні доручення (вести записи, фотографувати, вимірювати). Підготовка учнів до екскурсії передбачає: оволодіння знаннями з відповідного навчального предмета, з'ясування завдання з набуття нових знань і поглиблення раніше набутих.

Невід'ємною складовою організації навчальної екскурсії є інструктаж з ознайомлення учнів з об'єктом спостереження, розробка технологічних карток спостереження, підготовка необхідних матеріалів для екскурсії, техніки безпеки.

Навчання у процесі екскурсії будується, в основному, на сприйнятті об'єктів, що спостерігаються; поясненні їх теоретичної та практичної значущості. Велику роль тут відіграють конкретне й образне мислення, уява учнів. Під час екскурсії найбільш повно реалізуються дидактичні принципи єдності конкретного та абстрактного зв'язку теорії із практикою, навчання з життям, свідомості та активності. Екскурсія має великі можливості для реалізації міжпредметних зв'язків (біологія, фізика, хімія, географія, література, історія), що сприяє формуванню системних знань учнів, умінь і навичок їх розумової та практичної діяльності.

Обов'язковим компонентом навчальної екскурсії є перевірка досягнень її мети та результатів. Оформлення результатів екскурсії може бути індивідуальним і груповим. З метою актуалізації знань і життєвого досвіду учнів, створення емоційного тла подальших уроків доцільно використовувати зібраний ними на екскурсії матеріал.

У процесі спостереження та аналізу навчальної екскурсії необхідно зосередити увагу на таких параметрах:

педагогічна доцільність теми екскурсії;

раціональна постановка цілей та завдань екскурсії;

тип екскурсії (літературна, краєзнавча, виробнича) й урахування її специфіки при організації та проведенні;

теоретична та практична підготовка учнів до екскурсії;

ознайомлення з екскурсійним об'єктом і складання плану екскурсії (інколи це маршрут, пункти спостереження; формулювання запитань для учнів, на які вони повинні отримати відповіді під час екскурсії);

інструктаж учителя із проведення екскурсії (психологічна, змістова та етична підготовка), уточнення й розподіл завдань серед учнів;

процес проведення екскурсії (організація спостереження, консультація в ході екскурсії, завдання та їх виконання учнями - малюнки, фото-, кінозйомки, записи на магнітну плівку);

поведінка учнів на об'єкті, їх зацікавленість тим, що спостерігають;

оформлення матеріалів екскурсії (альбом, вікторина, рукописні фільми, графіки, діаграми, доповіді, аматорські кінофільми);

результативність навчальної екскурсії (поповнення науковими та спеціальними знаннями, уміннями та навичками учнів; розширення світогляду, ерудиції, поля активного навчання та зіткнення з реальними речами, людьми, процесами, явищами; дисципліна, відчуття задоволення від побаченого, почутого під час екскурсії; якість оформлення матеріалів екскурсії, доцільність і можливість їх використання в навчально-виховному процесі).

Висновки

http://7000.kiev.ua/?s=office/3934

Однією з головних передумов успішного проведення позакласної роботи з української літератури є збудження і підтримування в учнів інтересу до неї. Виховання глибокого інтелектуального інтересу є важливим завданням позаурочних заходів. Зацікавленість позакласною роботою з мови розвивається різними шляхами. Серед них чи не на першому місці стоїть розуміння учнями значення української літератури як навчальної дисципліни для освіти й загального розвитку людини. Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови та літератури, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з літератури. Часто використовуються в позакласній роботі цікаві за формою проведення види роботи. Це різного типу змагання, загадки, шаради, казки, ігри тощо. Всі вони ефективні лише тоді, коли змістовні, вимагають застосування знань з мови та літератури, приурочені певній темі - темі позакласного заходу, на якому практикуються. Серед цікавих за формою проведення вправ на особливу увагу заслуговують ігри. Вони здебільшого бувають частиною позакласного заняття, але можуть використовуватись також як окремо спланований вид роботи. Такими є настільні та інші літературні ігри, що проводяться учнями в кабінеті мови на перерві й після уроків. Під час написання курсової роботи було виконано основні завдання дослідження :

- ознайомлення із науковою літературою, присвяченою проблемі;

- визначено зміст, форми і види позакласної роботи з літератури;

- наведено приклади позакласної роботи з української літератури;

Спостереження над особливостями позакласної роботи з літератури дають підстави твердити, що позакласна робота з української літератури - цікавий матеріал для літературного дослідження. у розгортанні позакласної роботи з літератури велика роль належить різним видам пропаганди та інформації. Випуск спеціальних бюлетенів, оформлення кутків, листки-інформації про деякі нові питання літературознавства, виставки цікавих книг, радіопередачі про життя слів, фразеологізмів і т. ін. викличуть у дітей інтерес до позакласної роботи. Збудивши інтерес учнів до позакласної роботи, учителі легко підтримують його, планово організовуючи позаурочну літературознавчу роботу в усіх її різновидах. У позакласній роботі використовуються цікаві за формою проведення види роботи. Це різного типу змагання, загадки, шаради, казки, ігри тощо. Зібраний нами матеріал може стати в пригоді вчителеві-словеснику на уроках української мови та літератури, засіданнях мовних та літературних гуртків, під час проведення свят та літературних конференцій. Позакласна робота має плануватись і проводитись так, щоб відомості, явища опрацьовувались учнями в певній системі, послідовності, у взаємозв'язку; найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з літератури є гурток. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими і важливими для практики, освіти і загального розвитку літературних явищами.

Список використаної літератури

1. Аркушин Г.Л. На заняттях мовно-літературного гуртка // УМЛШ. - 1986. - №4. - с. 62-65.

2.Базиль Л. Позакласна робота в сучасній школі //УЛЗШ.-2000.-№ 6.-С. 60-62.

3.Білецький Д.М. Позакласна і позашкільна робота з літератури. - К.: Рад. школа, 1962.-127с.

4. Волошина Н.Й. Уроки позакласного читання у старших класах: Пос. для вчителя. - К.: Рад. школа, 1988.

5. Волошина Н.Й. Вивчення української літератури в 5 кл. - К.: Пед. думка, 1997, - с. 107-133.

6. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. - К., 2001.

7. Гальорка О.А. Виховна спрямованість позаклакласна роботи // УМЛШ. - 1982. - №3. - С.60-65.

8. Гуляев Н.А. Теория литературы. - М.: Высш. шк., 1977. - 278 с.

9. Єрмакова Н.С. Позакласна робота з української літератури. - Донецьк, 2000.

10. Запорожець О.В. Психологія. Підручник для дошкільних педагогічних училищ. - К.: Рад. шк., 1967 -99 с.

11. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. - Дрогобич: Відродження, 1994. - 220с.

12. Кузьменко В. Словник літературознавчих термінів. Навчальний посібник з літературознавства. - К., 1997.

13. Лесин В.М. Літературознавчі терміни.- К.: Рад. шк., 1985.

14. Ломонос Є.О. Позакласне читання у 4 - 8 класах. - К., 1983.

15. Пасічник Є. Вікові особливості учнів і проблеми аналізу твору // Українська мова і література в школі. - 1993. - 4. - С. 30.

16. Пасічник Є. Українська література в школі. - К., 1983. - с. 97-100, 290-304.

17. Степанишин Б. Викладання української літератури в школі. - К., 1995. - 221-230, с. 237-244.

18. Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту. - Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1997. - 172 с.

19. Ткаченко А. Мистецтво слова / Вступ до літературознавства. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - С. 146-149.

Размещено на Allbest.ru