Реалізація правового виховання шляхом використання методу стимулювання та корекції поведінки учнів професійно-технічного навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра філософії та освітніх технологій

Реалізація правового виховання шляхом використання методу

стимулювання та корекції поведінки учнів ПТНЗ

Педагогічна частина комплексної курсової роботи

з дисципліни «Дидактичних основ професійної освіти»

ПЛАН

правовий виховання професійний навчальний

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Реалізація правового виховання шляхом використання методу стимулювання та корекції поведінки учнів ПТНЗ

1.1 Особливості правового виховання учнів ПТНЗ

1.2 Методи корекції поведінки

Висновок до теоретичного розділу

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Закон і ми»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Правове виховання є важливою складовою частиною ідейно-політичного та морального виховання громадян.

Виховання молоді, в дусі патріотизму, свідомого відношення до праці, високої культури, нетерпимості до явищ, що суперечать нормам моралі, передбачає формування у підростаючого покоління правової культури та правової свідомості. Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оціночного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави і суспільного життя; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; нетерпимість до будь-яких порушень законності; готовність до повсякденного співвідношення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.

Ігнорування закону, протиставлення прав і обов'язків, свідчить про відсутність належної правової культури, і тим самим про відсутність належного правового виховання сучасної молоді.

Необхідність правового виховання молоді зумовлюється рядом чинників. По-перше, неповнолітні і молоді члени суспільства перебувають на стадії переходу до соціальної зрілості, до самостійного життя, до здійснення соціальних функцій у повному об'ємі. По-друге, в їх поведінці з'являються вікові особливості інтелекту, волі, емоцій тощо. Саме ці особливості, і зумовлюють недостатнє вміння визначати істинне значення того чи іншого факту, дати правильну оцінку прикладу який спостерігається, протистояти негативному прикладу мікросередовища, і зумовлюють необхідність правового виховання молодого покоління у дусі поваги до Закону. Важлива роль у цьому відводиться педагогам, батькам та правознавцям.

Проблемою правового виховання займалися такі вчені як - Архіпов В.Д, Головченко В.В., Долгова А.И., Кваша А.А., Кригіна И.А, Маркова Г.Д., Миньковский Г.М., Нікітін А.Ф., Певцова Е.А., Почтарь Т.М., Рабінович П., Тарас А.Е., Татарінцева, Е. В., Тузов А.П.

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Реалізація правового виховання шляхом використання методу стимулювання та корекції

1.1 Особливості правового виховання

Якщо підходити до проблеми правового виховання з врахуванням сучасних досягнень суспільствознавчих наук, а особливо соціальної психології, то стає очевидним, що правове виховання - тривалий в просторі і часі процес, який не може не відбуватися без протиріч. В цьому процесі приймають участь всі громадяни протягом всього свого життя в якості вихованців та вихователів - в залежності від ролі яку вони виконують. Тому стан правової вихованості, досягнутий будь-яким суб'єктом, - тільки момент цього процесу, а діяльність по правовому вихованню - необхідна, важлива сторона цього процесу. Зрозуміло, що організована діяльність з правового виховання повинна бути такою, щоб нейтралізувати, витіснити, перемогти все темне і консервативне, що дуже актуально сьогодні. Сьогодні, коли правовий нігілізм і правове безкультур'я набули небаченого "розмаху". [Татаринцева Е.В. "Правовое воспитание" 37,212]

Відомо, що вибір засобів залежить головним чином від поставленої мети. Сама очевидна мета правового виховання - забезпечення правомірної поведінки. Нема необхідності доводити, що законослухняна поведінка може бути проявом небажання вступати у конфлікт з суспільством і переносити негативні наслідки такого конфлікту. Не є таємницею й інша можливість, коли законослухняний суб'єкт бажає вступити у конфлікт і здійснює правопорушення, коли виникає надія на безкарність.

Вияснення питання про мету правового виховання ведеться в юридичній літературі досить активно. Різними вченими висловлюються думки про те, що метою правового виховання є "забезпечення свідомої правомірної поведінки".

Теорія методики правового виховання досить молода сфера правової науки. Ще в процесі формування концепції в юридичній науці висловлювались думки про необхідність широкого розуміння правового виховання, оскільки інший підхід не дозволяє врахувати вплив на суб'єкта суспільно-політичного ладу, соціальних умов, економічного рівня розвитку країни, безпосереднього оточення - усієї об'єктивної основи правового виховання.

В теорії і методиці правового виховання виділяють троїсту ієрархію цілей: формування системи правових знань (найближча мета); формування правового переконання; формування мотивів і звичок, правомірного, соціально активної поведінки (кінцева мета) .

Виділяючи правове виховання в якості напрямку і форми виховної роботи в рамках вирішення єдиних комплексних завдань, деякі автори визначають такий об'єм, структуру та зміст правового виховання, які покликані сформувати такі якості у молодої людини:

1 знання місця права в суспільстві, його значення, напрямків правового регулювання, принципів цього регулювання;

2 знання норм та інститутів різних галузей права в межах, необхідних для побутової, учбової, трудової, суспільної діяльності;

3 навики застосування права в конкретних ситуаціях, комплексні характеристики варіантів вчинків не тільки як правильних чи неправильних, поганих чи хороших, але й законних і незаконних;

4 відношення до права як високої соціальної цінності, носію ідеї справедливості;

5 відношення до правозастосовної практики як до забезпечення життя закону;

6 внутрішня готовність до дотримання правових принципів і конкретних вимог правомірної поведінки;

7 готовність сприяти правомірній поведінці інших осіб.

При цьому важливо, щоб вище перераховані елементи правосвідомості були сформовані не тільки на інформаційному, а також на емоційному рівні, щоб особа була солідарна з принципами і вимогами права, була готова і вміла практично діяти для реалізації своєї правової позиції.

Правове виховання - автономна сфера організованої діяльності. Сама очевидна з них полягає в тому, що займалися правовим вихованням переважно юристи. Але не можна не звернути увагу на те, що юрист не отримує професійної підготовки в області виховання: в юридичних вузах не викладається курсу "Правове виховання". Таким чином юристи не отримують знань і навиків для виконання цієї важливої роботи.

Своєрідність правового виховання полягає в тому, що воно є ніби завершальним, але не в плані закінчення виховного процесу, який для кожного суб'єкту припиняється з його існуванням. Мова йде, про те, що правосвідомість накладається на певні, уже сформовані, потреби, схильності, звички, інтереси, цінності. В свою чергу, в правосвідомості виникають нові цінності, надбані у відповідності із законом зростання потреби. Зрозуміло, що розвиток особистості, як і будь-який розвиток може бути спрямований не тільки в напрямку прогресу. [Татаринцева Е.В. "Правовое воспитание" 14,184]

В процес правового виховання включені всі, хто наділений правосуб'єктністю в нашій державі. Таким чином, правове виховання покликане забезпечити поведінку, узгоджену з потребами, інтересами і цінностями гуманного суспільства, які повинні знаходити своє втілення в нашій правовій системі.

Виходячи з положення, що необхідно перш за все сформувати у кожної молодої людини розуміння того, яке значення має закон в житті всіх і кожного. Причому закон слід розуміти не як формальну заборону, а як керівництво до дій (правильного з точки зору суспільства, і з точки зору сучасного і майбутнього даного індивіда).

В подальшому необхідно, щоб правові знання не зависли в повітрі, а перетворились у тверді переконання, що правові норми необхідні, справедливі, і тому їх необхідно за любих умов і в любих ситуаціях дотримуватись.

До правового виховання слід підходити з врахуванням його соціальної сутності. Неможна правове виховання зводити до завдання профілактики правопорушень. Правда, профілактичний елемент в структурі правового виховання міститься, і в багатьох випадках він має важливе значення для формування активної життєвої позиції кожного члена суспільства, уміння і готовності боротися з будь-якими негативними відхиленнями від соціальних норм.

Як вже відзначалося завданням правового виховання є формування у громадян правового світогляду. Формування правосвідомості відбувається під впливом всіх аспектів суспільної діяльності і суспільних відносин. Поряд з цим існують і специфічні методи цілеспрямованого правового виховання. Вони включають різні форми вивчення права, інформування та пояснення права всіма засобами масової інформації, впливу на особу застосування правової практики яку вона спостерігає і особиста участь у правоохоронній діяльності.

Обов'язковий елемент правового виховання неповнолітніх та молоді - це демонстрація їм прикладів неухильного дотримання вимог законів у повсякденному житті, у тому числі у сім'ї, учбовому закладі, підприємстві, побутовій сфері. Не слід покладати всі надії тільки на виховну силу інформації про закон, оскільки на свідомість людини діє ціла система факторів, досить складних, а підчас суперечливих. Тому педагоги та інші вихователі повинні постійно пам'ятати про те, що несправедливість в оцінці знань, приховування правопорушень, бездіяльність стосовно джерел негативного впливу на підлітків та молодь - все це не тільки порушує елементарні правила педагогічної етики, але й є яскравими прикладами порушення законності, які негативно впливають на формування правосвідомості у підлітків.

Таким чином, забезпечення знань в необхідних межах закону - це не самоціль, а засіб, щоб досягни особою розуміння права і його принципів, його готовність слідувати закону, високій правовій активності у повсякденному житті, умінням зіставляти свою та оточуючих поведінку з принципами та конкретними вимогами закону. [Долгова А.И. "Эффективность правового воспитания и проблемы ее оценки". 14 ,56]

Юридична оцінка діянь і відносин поєднюється в принципах, інститутах і нормах права не тільки з загально політичною, але й з моральною. Не всі моральні норми опосередковані правом, але всі норми права мають моральний зміст. Іншими словами, оцінка дій, відношень як законних так і незаконних повинна поєднюватись з оцінкою їх як хороших і поганих, справедливих і несправедливих і т.п. За оцінками вчених більше 9/10 населення співвідносять вибір правомірної поведінки не з страхом перед покаранням, а з вимогами моралі, першою з яких є вимога дотримання законів. Відповідно і в правовому вихованні слід проводити ідею взаємозв'язку моралі і права, показувати правову захищеність важливих моральних норм, моральний зміст правових норм, інститутів і принципів. Норми моралі і права взаємодіють при розробці системи ціннісних орієнтацій, надаючи комплексний морально-правових характер цій системі. Не завжди можна визначити "вагу" правових і моральних вимог при вироблення лінії поведінки, але в кінцевому результаті проявиться вплив цих двох вимог.

Дуже важливо в процесі правового виховання показати, що сам соціальний зміст законодавчого регулювання пов'язаний з втіленням у життя ідеї справедливості. Вона реалізується, наприклад, в рівному підході закону до всіх членів суспільства, врахуванні особистісних характеристик особи і ситуації, які дозволяють максимально диференціювати акт правозастосування, співвіднести рішення слідчого, прокурора, суду з конкретною особистістю винуватого, умовами його виховання та життєдіяльності, мотивацією вибору злочинного варіанту поведінки. На основі аналізу тексту закону, змісту правових принципів, інститутів і норм необхідно показувати, що право захищає справедливість.

В ході правового виховання потрібно враховувати не тільки вікові соціально-психологічні особливості, але й специфічне становище молоді, становище підопічних до закінчення навчання, невизначеність майбутнього, невлаштованість сьогодення пов'язаних з економічною кризою яку переживає країна. Звикання до ролі підопічного, негативно впливає на здатність молодої людини самостійно приймати рішення у будь-якій більш-менш складній ситуації, достатньо швидко оцінювати її і вибирати правильний варіант поведінки. Становище "дорослих дітей" сприяє виникненню звички до несамостійності, безвідповідальності, посилює піддатливість негативним впливам. Правове виховання покликане нейтралізувати або усунути ці деформації в особистісному розвитку. Засвоєння правових вимог суттєво полегшує молодим людям регулювання своєї поведінки, формування громадянської позиції тощо.

Правове виховання повинно складатися так, щоб молоді люди члени суспільства переносили центр ваги не на заучування правових вимог, а на їх застосування у навчальній, трудовій, сімейно-побутовій, громадській діяльності. Права неповнолітніх та молодих людей повинні розглядатися в органічному поєднанні з їх обов'язками. Зловживання правом, розуміння деякими молодими людьми свого пільгового становища у суспільстві прямо протирічить закону.

Завдання правового виховання полягає в тому, щоб виробити у молодих людей переконання, що недоліки виховання, організації дозвілля, економічна безвихідь не виправдовують людину, яка обрала протиправний варіант діяльності, що за будь-яких умов правопорушник несе особисту відповідальність перед суспільством і зобов'язаний спокутувати свою вину.

Правове виховання неповнолітніх і молодих членів суспільства включає такі форми виховної діяльності: диспути, зустрічі з практичними працівниками правоохоронних органів, відвідування органів суду, прокуратури, міліції.

Типовим для молодих людей на початковому етапі організації правового виховання є відсутність уміння оцінити конкретний факт або акт поведінки з точки зору права не тільки як "хороший" чи "поганий", але як правомірний чи неправомірний.

У правовиховній діяльності з молодими людьми, схильними до вчинення злочинів, не можна виходити з того, що "вони не знали" тої чи іншої правової заборони. Тому справа не в тому, що винні не знали, що так не можна поступати, а в тому, що вони дозволили собі переступити через заборону. Ось чому звернення до самокритичності, усвідомлення того, що попередня поведінка веде у безвихідь, неминуче спричинює шкоду як суспільству, так і винуватцю, знаходяться в центрі правовиховної роботи з особами, схильними до вчинення правопорушень.

Подальший розвиток і вдосконалення правовиховної діяльності з молодими членами суспільства передбачає і фактичне вивчення стану їх правової свідомості, включаючи суспільну і групову думку окремих контингентів і об'єднань стосовно закону, практики його застосування, ефективності боротьби з правопорушеннями, діяльності правоохоронних органів. Все це буде сприяти підвищенню правового виховання молоді, протидії антисуспільним поглядам і звичкам серед даного вікового контингенту.

1.2 Методи корекції поведінки

Реформування загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до Закону «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня.

Діагностично-коригуюча, що допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності учнів, формує мотиви навчання;

виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Висновок до теоретичного розділу

Діалектичний підхід до правового виховання допомагає побачити правове життя нашого суспільства як безперервний процес різнопланово впливу на особистість суб'єкта права, який створює в його духовному світі особливу картину правового життя.

Основні завдання виховної роботи з молоддю: знання місця права в суспільстві, його значення, напрямків правового регулювання, принципів цього регулювання; знання норм та інститутів різних галузей права в межах, необхідних для побутової, учбової, трудової, суспільної діяльності; навики застосування права в конкретних ситуаціях, комплексні характеристики варіантів вчинків не тільки як правильних чи неправильних, поганих чи хороших, але й законних і незаконних; відношення до права як високої соціальної цінності, носію ідеї справедливості; відношення до правозастосовної практики як до забезпечення життя закону; внутрішня готовність до дотримання правових принципів і конкретних вимог правомірної поведінки; готовність сприяти правомірній поведінці інших осіб.

За допомогою знання методів корекції поведінки викладач може об'єктивно допомогти учню сформувати культурну особистість та зрости корисним членом суспільства

2 ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів за темою «Закон і ми»

ТЕМА: Закон і ми

МЕТА: Ознайомити учнів з основними питаннями законодавства щодо підлітків та молоді, з найбільш поширеними прикладами правопорушень серед молоді з метою їх попередження серед учнів.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: Діалог

МЕТОДИ, ПРИЙОМИ, які використовуються для проведення виховного заходу: Діалог, Диспут

ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ: Плакати, дошка.

ПЛАН

1.Вступне слово. Ознайомлення з метою бесіди.

2.Основна частина бесіди “Закон і ми” (Питання й відповіді на них. Обговорення ситуацій).

3.Підсумки бесіди. (Що дізналися учні, яку користь дала бесіда).

4.Заключна частина.

Хід бесіди.

Вступне слово.

З правовими питаннями ми зустрічаємося дуже часто. Помилковою є думка, ніби сфера застосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні правопорушення. Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав, треба знати закони. Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. А звідки ж черпати правові знання? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телебачення. Сьогодні ми проводимо з вами бесіду на тему “Закон і ми”.

Основна частина бесіди “Закон і ми”.

(Питання і відповіді на них, обговорення ситуацій).

Що таке правознавство і воно що вивчає? - Це суспільна наука про явища з життя співтовариства людей. Вивчає важливі явища суспільного життя - право, мораль, юридичні норми, закони, юридичні права і обов'язки, види юридичної відповідальності.

Яку відповідальність за свої аморальні вчинки несе людина віком до 14років? - Вона несе відповідальність перед школою, товаришами, організацією, у якій працює, сім'єю. При неодноразових порушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх.

Яку юридичну відповідальність несе людина в 14 років? - У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, пограбування, розбій, крадіжку, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.

Яка відповідальність настає в 15,16,18 років? - В 15 років настає майнова відповідальність за заподіяння майнової шкоди. 16 - кримінальна за всі види злочинів. 18 - відповідальність за всіма законами.

Які ви знаєте органи правопорядку? - Суд, арбітраж, органи внутрішніх справ.

Що таке хуліганство, як воно карається? - Це умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають неповагу до суспільства. Карається позбавленням волі або виправними роботами на строк до 1 року, або грошовим штрафом, а за злісне хуліганство - позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.

В якому законодавчому документі України закріплено право на освіту? - В Конституції.

А в яких документах у школі викладено обов'язки учнів? - В “Законі про освіту”, у Статуті школи, в Правилах для учнів.

Чи може учень працювати у вільний від навчання час (на канікулах), де саме? З якого віку? Що для цього потрібно? Чи знаєте ви, куди звернутись? - Так, може. З 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Звертатися можна у соціальний відділ для молоді або в інспекцію у справах неповнолітніх.

Що ви розумієте під терміном «громадське місце»? - Вулиці, вокзали, кінотеатри, магазини, бібліотеки, музеї, салони транспорту, житлові будинки, подвір'я житлових будинків, школи тощо.

Розглянемо кілька прикладів з шкільного життя.

Перший приклад. Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень правила поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному вчинку він не признався?

Відповідає кожен учасник, обґрунтовуючи свою думку.

Другий приклад. Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класному керівникові і однокласникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шибку потрібного розміру, наступного дня учень приніс іі в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку.

Як ви вважаєте, цей вчинок можна вважати порушенням поведінки в громадському місці? (Учні висловлюють свої думки).

Що таке власність неповнолітніх? - Деякі особисті речі - одяг, книги та ін.

Які ви знаєте основні обов'язки батьків і дітей? - Обов'язок батьків - виховувати дітей, піклуватися про їхніх фізичний та моральний розвиток, про підготовку їх до праці. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а в разі потреби - повнолітніх непрацездатних дітей. Обов'язок дітей - піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непрацездатні і потребують допомоги - повнолітні працездатні діти їх утримують.

Де, коли, у яких випадках кожній людині в її житті можуть стати в нагоді юридичні знання? - Коли людина сама порушила закон, або коли допущено порушення закону по відношенню до неї.

3. Підсумки бесіди.

Питання до учнів.

Що нового для себе ви дізналися з бесіди “Закон і ми”?

Що повчальне для себе ви почули?

Яку користь принесла для кожного з вас ця бесіда?

Заключна частина.

Не за горами час, коли ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадянські обов'язки - хорошого трудівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками в суспільстві, господаря багатств країни, сім'янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші позиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення готовності боротися зі злом, непримиренність до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України.

ВИСНОВКИ

Правове виховання є важливим регулятором поведінки. Для виховання повноцінного громадянина, треба наділити підлітків достатньою правовою культурою, щоб у певних ситуаціях вони могли намітити і реалізувати правильну лінію поведінки, незважаючи на недостатній життєвий досвід. Отже, вимога знати, поважати і виконувати закони належить до числа першочергових у вихованні молоді, для того щоб перетворити повагу до права, закону в особисте переконання кожного молодого члена суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания. Понятие, критерии, методика измерения. - К., 1985.

2. Долгова А.И. Эффективность правового воспитания и проблемы ее оценки // Вопр. Борьбы с преступностью. М., 1978. Вып. № 28.

3. Маркова Г.Д. Научные основи и организация правового воспитания молодежи. - К., 1979.

4. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних - К.: Политиздат Украины, 1987.

5. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. - К., 1994.

6. Татаринцева Е.В. Правовое воспитание. - М.: Высш. Шк., 1990.

7. Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. - Тернопіль, 1993.

8. Соціальна робота з дітьми та молоддю: Проблеми, пошуки, перспективи / За ред. Пінчук І.М., Толстоухової С.В. - К.: УДЦССМ, 2000.

9. Титаренко Т.М. Возрастные и индивидуальные особенности дисгармоничности развития личности учащихся

10. Немченко С.Г. Індивідуально-орієнтований напрямок психологічної корекції девіантної поведінки акцентуйованих підлітків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць - Київ-Запоріжжя. ? 2003. ? Вип.29. ? С.216-220;

11. Немченко С.Г. Асертивні права особистості. Психологічна корекція девіантної поведінки старшокласників загальноосвітньої школи: Методичні рекомендації для вчителів, психологів загальноосвітніх шкіл. ? Запоріжжя: ”Прем'єр", 2004. ? 86 с.;

12. Антонова-Турченко А.Г. и др. Психологическая диагностика и коррекция трудновоспитуемых детей и подростков: Учеб. пособие. - К., 1997. - 312 с.;

Размещено на http://www.allbest.ru/