Дидактичний проект підготовки молодшого фахівця зі спеціальності "Фінанси" для реалізації облікової функції професійної діяльності: "Кредитно-банківська система України"

7. Підбиття підсумків

Узагальнення засвоєного шляхом нагадування в узагальненому вигляді основних питань, розглянутих на занятті

Відновлення в пам'яті основних моментів матеріалу заняття

ВИСНОВОК

За умов сучасності фінансист є одним із самих значимих фахівців на підприємстві.

Як писав відомий вітчизняний вчений професор І.І. Янжул у 1890 р.«Финансовое хозяйство или хозяйство государства, его доходы и расходы составляют подавляющий интерес нашего времени, который5 чуть ли не господствует, иногда к положительному вреду, над всеми остальными вопросами государственной и народной жизни» («Основные начала финансовой науки»).

Сьогодні в Україні має бути створена нова система фінансової освіти, що як найкраще відповідає потребам реального життя.

Фінансові знання потрiбнi всiм - i тим, хто має власну справу, i тим, хто наймається на роботу, i тим, хто продає, i тим, хто купує. Фундаментальнi фінансові знання потрiбнi також державним службовцям i полiтичним дiячам.

Знання з фінансів потрiбнi кожнiй людинi не менше, нiж знання з хiмii, фiзики, географii чи бiологii. Людина живе у свiтi явищ, вона купує i продає, отримує доходи i сплачує податки, управляє i пiдкоряється управлiнським рiшенням, наймаеться на роботу, розпочинає свою справу. Зрозумiло, що краще, коли людина чинить цi дii свiдомо, рацiонально використовуючи власнi сили та рiзноманiтнi ресурси (землю, грошi, час, устаткування, тощо).

Результати курсової роботи підтвердили, що ефективність підготовки молодшого фахівця зі спеціальності «Фінанси» дуже необхідна, як і поглиблена розробка технологій навчання на «Кредитно-банківська система України». У ході рішення була спроектована програма професійно підготовки фахівця-фінансиста, а також спроектовані технології навчання за темою «Кредитно-банківська система Ураїни» з дисципліни «Фінанси». Внаслідок цього завдання і мета були досягнуті

Від якості підготовки фінансиста залежить не тільки успішність підприємства, але й часто можливість його подальшого існування.

В результаті дослідження був розроблений дидактичний проект підготовки фахівця для певної навчальної групи та розроблення викладу теми з профільної дисципліни, що дає можливість більш детального вивчення навчального матеріалу та зрозуміти правильність у виборі майбутньої професії. Цей дидактичний проєкт підготовки фахівця був реалізований в повному обсязі та може використовуватися у реальних умовах навчальних закладах.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Амбарцумов А.А. Экономика: учебное пособие для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2001-450 с.

2. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - 3-е изд. - М.: Институт новой экономики, 2002-270 с.

3. Валовой Д.В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 200- 560 с.

4. Дубиняк Р., Цибаняк П. Грошова система в Україні за княжих часів. // Київська старовина. - 2003. - № 4, с. 52-53.

5. Заблоцький Б.Ф. и др. Фінанси України. - Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 2002 - 377 с.

6. Камаев В.Д. Фінанси: Учебник - Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000 - 555 с.

7. Прусова Л.Г. Финансы в вопросах и ответах. - К.: АОЗТ «Експрес-об'ява», 2002 - 980 с.

8. Основи фінансів: поліекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища шк., 1994 - 654 с.

9. Современная экономика. Общедоступный учебный курс. Ростов н/Д.: изд-во «Феникс», 2002 - 665 с.

10. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов/ Под ред. Г.П. Журавлевой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003 - 360 с.

ДОДАТОК А

Контурний конспект викладу навчального матеріалу теми «Кредитно-банківська система України»

І. Кредитна система України

Головною ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв'язку становлять банківську систему - складову частину кредитної системи.

В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим - банки та банківські установи.

Національний Банк України - державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року. Враховуючи всі фактори впливу на складання плану, на його тип, складність і кількість пунктів, нижче наведений план викладу теми «Персонал і трудовий потенціал підприємства».

Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:

емісія грошей та організація їх обігу;

-кредитор останьої надії для комерційних банків;

-організація розрахунків між банками;

-обслуговування державного боргу країни;

-роведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

-видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

-контроль за діяльністю комерційних банків.

1.Поняття банку

Банк- (від італ. banco -- контора) -- кредитно-фінансова інституція, що акумулює кошти, здійснює залучення та нагромадження вільних грошових коштів (вкладів) юридичних і фізичних осіб (пасивні операції), а також здійснює платіжні грошові операції та операції з цінними паперами. Проводить кредитування організацій, підприємств і населення (надає кредити, позики). Банківські структури беруть свій початок з XIV ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний Б. засновано в Лондоні (1694 р.). Банківська система в Україні почала формуватись з середини XVIII ст. (Львів, Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Херсон). В Україні створено широку мережу Б. Банківська система тут дворівнева і складається з Національного Б. та комерційних Б. різних форм власності. Національний банк України -- центральний державний банк, що проводить єдину державну банківську фінансово-грошову політику щодо вартості (ціни, співрозмірності) грошової одиниці, грошового обігу, системи кредитів, координує банківську систему.

1.1. Емісійні банки

Емісійним правом держава наділяє, як правило, тільки один банк, оскільки надання права емісії грошей всім банкам розбудувало б грошовий обіг країни. Емісійний банк розташовує

такими великими коштами, якими не може розташовувати жоден з інших банків, тому що його пасиви - це коштів бюджету й готівка в обігу.

Емісійний банк ставати центром по організації банківської справи в країні, навколо якого групуються всі інші банки й інші кредитні установи.

Такі операції, як правило, покладають на Центральний банк. Зупинимося на ньому докладніше

"У країнах з ринковою економікою центральний банк - це банк, через який по всій території країни здійснюються розрахункові операції. Хоча платежі можуть проводитися й за допомогою прямих кореспондентських відносин між комерційними банками, основна частка всіх розрахунків здійснюється саме через національний банк України. НБУ установлює правила здійснення розрахунків між банками й клієнтами, і ці правила є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання: кредитних установ, підприємств, організацій і навіть населення.

Друга функція НБУ полягає в тому, щоб регулювати комерційні банки й здійснювати нагляд і регулювання їхньої діяльності. Комерційні банки у всіх країнах створювалися й створюються як на основі колишніх державних банків, так і за участю капіталів місцевих бюджетів, підприємств, організацій, приватних осіб.

Ми повинні чітко розуміти, що Національний Банк України проводить державну політику в області нагляду за діяльністю комерційних банків, проведення розрахунків, проведення єдиної грошово-кредитної політики, підтримки вартості національної валюти. Незалежність Національного банку повинна бути розумної в тім плані, що якщо на території країни діє один НБУ і його установи на місцях, вони повинні підкорятися єдиним правилам регулювання діяльності банків і проводити єдину грошово - кредитну політику.

Сформулюємо основні функції центрального банку:

- емісія й контроль грошового обігу,

- розрахунковий і резервний центр банків,

- керування державним догом і виконання державного бюджету;

- виконання ролі "кредитора останньої інстанції", "банку банків",

- установлення економічно обґрунтованих лімітів і нормативів діяльності банків, у тому числі офіційної ставки Центрального банку по кредитах;

- визначення пріоритетних цілей грошово - кредитної й валютної політики і їхня реалізація,

- проведення наукових досліджень,

- визначення правових основ і принципів функціонування кредитно-фінансових інститутів, ринків короткострокових і довгострокових кредитних операцій, а також видів платіжних документів, що звертаються в країні;

- формування ефективного механізму грошово-кредитного регулювання економіки." 4

Оргструктура Національного банку представлена його основними органами керування, а також службами й підрозділами, кожне з яких наділяється відповідними повноваженнями й виконує строго певні функції.

1.2.Регіональні банки

Для України ж діяльність регіональних банків розвитку тим важлива, що вона тісно співпрацює з деякими з них, будучи країною, у якій відбуваються трансформаційні процеси і структурні зрушення, відчувається гостра проблема дефіциту не тільки внутрішніх, а й зовнішніх джерел фінансування.

1.2.1. Неемісійні банки

Універсальні банки- кредитні установи, що здійснюють усі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові. Ін-вестиційні, довірчі, розрахункові) та нада-ють банківські послуги всім клієнтам, неза-лежно від галузевої належності. Сутність універсалізації банківської справи полягає у розширенні кола джерел мобілізації банківського капіталу і сфери його застосування. Відбувається структурне зближення різних видів банківських і фінансових установ, на основі якого виникають універсальні кредитно-фінансові комплекси, що займаються трастовими операціями, інвестиційною діяльністю, лізингом, факторингом, різноманітного роду консультаціями та іншими операціями.

1.2.2.Універсальні банки

"Діяльність спеціалізованих банків орієнтована на надання в основному одного-двох видів послуг для більшості своїх клієнтів (наприклад, біржові, кооперативні або комунальні банки) або галузева спеціалізація. Найбільше яскраво виражена функціональна спеціалізація банків, тому що вона принциповим образом впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, побудови балансів банку, а також специфіку роботи із клієнтурою.

Інвестиційні й інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції коштів на тривалі строки, у тому числі за допомогою випуску облігаційних позик і надання довгострокових позичок. Особливістю діяльності інвестиційних банків є їхня орієнтація на обслуговування й участь в емісійно-засновницькій діяльності промислових компаній.

Облікові й депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових кредитних операцій (у середньому 3-6 міс.) по залученню й розміщенню тимчасово вільних коштів, а в загальній сумі активних операцій істотну питому вагу займають кредитні й облікові операції з короткостроковими комерційними векселями.

2. Небанківські організації

Небанківські кредитні організації (НКО) можна розділити на дві групи:

Розрахункові, які вправі здійснювати такі банківські операції: відкриття і ведення банківських рахунків юридичних осіб; здійснення розрахунків за дорученням юридичних осіб, в тому числі банків-кореспондентів, по їхньому банківському рахунку.

У залежності від функціонального призначення НКО можуть здійснювати обслуговування юридичних осіб, в тому числі кредитних організацій на міжбанківському, валютному ринках і ринку цінних паперів, здійснювати розрахунки з пластикових карт, інкасацію грошових коштів, векселів, Платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування юридичних осіб, операції але купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі. НКО не вправі залучати грошові кошти юридичних і фізичних осіб у вклади з метою їх розміщення від свого імені і за свій рахунок. Розрахункові НКО вправі надавати кредити клієнтам - учасникам розрахунків на завершення розрахунків по зроблених операціях. Небанківські організації вправі здійснювати інкасацію грошових коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів.

Прикладом небанківської кредитної організації є Московська розрахункова палата. В даний час на підставі ліцензії проводить відкриття рахунків, прийом і видачу готівкових коштів, установку електронної системи керування рахунком «банк-клієнт», зустрічні платежі для всіх клієнтів, зарахування грошових коштів клієнта «день у день», незалежно від сум надходження, Інкасацію грошових коштів і цінних паперів, здійснення платежів фізичних осіб без відкриття рахунку.

2.1. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути

Предмет угод на іпотечному ринку - іпотечні облігації. Джерело ресурсів - грошові накопичення корпорацій, населення і держави, що акумулюються на рахунках кредитно-фінансових інститутів, що займаються іпотечними операціями (іпотечні, комунальні та ощадні банки, страхові компанії, ощадно-позичкові асоціації та ін).

Процентні ставки на іпотечному ринку коливаються в залежності від попиту і пропозиції і в середньому склали у повоєнні роки 6-8%, а в 70-і рр., перевищили 10%. У сучасних умовах ресурси іпотечного ринку активно використовуються для оновлення та розширення виробничих фондів торгово-промислових корпорацій, фінансування сільського господарства та житлового будівництва. За останній час в умовах посилення інфляції, що почастішали спаду виробництва, дефіциту паливно-сировинних ресурсів, а також у зв'язку з високими процентними ставками і браком довгострокового капіталу на інвестиційному ринку посилюється напруженість.

Іпотечний кредит піддається державному регулювання, що випливає із загальної спрямованості зростанняролі грошово-кредитного регулювання »кономікі розвинених капіталістичних країн після другої світової війни. Це регулювання включає забезпечення ліквідності іпотечних банків, обов'язкове зберігання певної частини притягнутий них ними коштів у центральних банках, контроль за об'ємом кредитних операцій і емісією цінних паперів та інші заходу.

ІІ.Банківська система України

Декларація про державний суверенітет України та Закон “Про економічну самостійність Української ”, які законодавче закріпили за нашою державою право на самостійне формування власної банківської системи, стали фундаментом для появи українських комерційних банків. Упродовж 1989--1991 років.У цей період “міністерський” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних державних установ, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються під тиском головних менеджерів та основних клієнтів. На цьому етапі за станом на 1 січня 1992 року” На засадах різних бюджетних та позабюджетних фондів, диверсифікації пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих кредитів) виникає ціла низка нових комерційних банків. Протягом 1992 року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено з реєстру. За станом на 1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки. На цьому етапі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України” у комерційних банках дедалі зменшувалася частка “міністерського” капіталу. Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем дивідендів за акціями, що належать іншим міністерствам, братиме участь в управлінні банків. Зрозуміло, це не влаштовувало колишніх власників акцій, і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших акціонерних товариств. На цьому ж етапі спостерігалося масове утворення дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який часто не перевищував вартості трикімнатної квартири. Ці банки непогано зростали на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей зовнішній, незалежний.

3. Неемісійні банки

Активна побудова Національним банком України чіткої системи регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі із призупиненням інфляційних процесів, що стали, як уже зазначалося, основним джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон'юнктури фінансового ринку, до управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися на межі банкрутства. Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву: 1994 року ліквідовано 11 збанкрутілих банків; 1995 року -- 20, серед яких і найбільші (“Інко”, “Відродження”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами стали 45 банків та 60 опинилися у стані прихованого банкрутства і ще протягом багатьох років виборюватимуть право на існування. Зрозуміло, це не могло не внести певних додаткових ускладнень у функціонування всієї банківської системи.

3.1.Спеціалізовані банки

Спеціалізований банк - видача іпотечного кредиту під заставу (перезастава) нерухомості.

Мета організації й діяльності кооперативного банку - сприяння розвитку й кредитно-фінансове обслуговування кооперації. Учасниками кооперативного банку відповідно виступають кооперативи. Особливість здійснення пасивних операцій - наявність, поряд із традиційними, також резервних фондів особливого призначення. Серед активних операцій виділяються короткострокові й середньострокові позички, у тому числі й за рахунок спецфондів; облікові й факторингові операції;

довірчі операції, зберігання цінностей, лізингові й фондові операції. Причому характерної для кооперативних банків є практика видачі позичок переважно під заставу фінансових і матеріальних цінностей.

Створення й діяльність комунальних банків або банків, що обслуговують місцеве господарство, одержали поширення в деяких країнах. Ціль створення комунальних (муніципальних) банків - сприяння розвитку й кредитно-фінансове обслуговування місцевого господарства. Засновниками й учасниками даних банків можуть виступати місцеві органи влади, відомства, громадські організації, страхові суспільства й банки, тобто ті організації, які найбільшою мірою зацікавлені в розвитку місцевої інфраструктури й чий бізнес в істотному ступені залежить від цього.

Не менш важлива особливість діяльності комунальних банків - досить істотна питома вага в пасиві державних асигнувань і спецфондів."

3.2. Інноваційні та інвестиційні банки

Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляціїгрошових коштів на тривалі терміни, в тому числі за допомогою випускуоблігаційних позик та надання довгострокових позик. Особливістюдіяльності інвестиційних банків є їхня орієнтація на обслуговування таучасть в емісійно-засновницької діяльності промислових компаній. Удеяких країнах інвестиційним банкам забороняється приймати внески, їхняпасиви формуються за рахунок власної емісійної діяльності і міжбанківського кредиту. Вони виступають в якостіорганізаторів первинного та вторинного обігу цінних паперів третіх осіб,гарантами емісії, посередниками і кредиторами при здійсненні фондових операцій.

3.3.Комерційні банки

Комерційні банки- основна ланка кредитної системи країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

Основною метою комерційних банків, що стали створювати в Україні у 1989 році, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів?, Вирішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових чи індивідуальних проблем, Отримання максимального прибутку для своїх акціонерів чи пайовиків, а також для власного розвитку.

4.Емісійні банки

Центральний банк є визначальною ланкою всієї банківської системи країни (банк банків), а за своєю головною функціональною роллю - це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.

Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами.

Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

4.1. Іпотечний банк

Іпотечні (земельні) банки здійснюють кредитні операції по залученню й розміщенню коштів на довгостроковій основі під заставу нерухомого майна. Особливість формування пасиву іпотечних банків - істотна питома вага власних і притягнутих шляхом випуску іпотечних облігацій коштів.

Іпотечні (земельні) банки здійснюють кредитні операції ззалучення та розміщення коштів на довгостроковій основі під заставунерухомого майна. Особливість формування пасиву іпотечних банків

-суттєву питому вагу власних і залучених шляхом випускуіпотечних облігацій коштів. Спеціалізація іпотечних банків - видачаіпотечного кредиту під заставу (перезалог) нерухомості. [13, c.103-115].

Размещено на Allbest.ru