Методика інструментального музикування на уроках музики

3. Освоєння основних прийомів звуковидобування;

4. Розвиток виконавської майстерності - робота над художньо-виразним, емоційним, музично-грамотним і технічно досконалим виконанням музичного твору;

5. Робота над музичним твором.

Методика навчання гри на дитячих ударних інструментах

Ударні інструменти особливо привабливі для юних музикантів. Навчання грі на більшості ударних інструментів оркестру (кастан'єти, тріскачка, хлопавка та ін.) Не вимагає тривалого часу і спеціальної підготовки, в той час як вироблення відповідних ігрових навичок дозволяє надалі баз особливих зусиль освоювати більш складні ударні інструменти (дзвіниця та ін.), Прийоми гри (на трьох, чотирьох і більшій кількості ложок), а також музичні інструменти іншої групи оркестру.

У процесі знайомства з ударним інструментом діти:

® Дізнаються про історію його створення;

® Вивчають конструктивні особливості, виконавські (у тому числі й технічні) можливості;

® Виділяють характеристики, що визначають специфіку конкретного інструменту;

® Встановлюють приналежність до підгрупи по звукоутворюючим елементам:

• Корпус інструмента - шумові;

• Мембрана, перетинка - перетинчасті;

• Пластина - пластинчасті;

• Наявність декількох звукообразних елементів - комбінований тип;

® Пізнають, як утворюється звук:

• Від удару пальців рук, долонь, паличок, молоточків, калатал, інструментів (однойменних і різнойменних) або частин інструментів один про одного;

• В результаті струшування;

• Тертя (ковзання);

• Інших прийомів звукоутворення, в тому числі змішаних;

® Пізнають властивості звуку (невизначена або певна висота, Темброві характеристики, динамічні можливості і ін);

® Набувають знання про особливості застосування ударних інструментів (створення остинатно ритмічного фону, ефектів, звукоімітація; гра соло, в ансамблі, зусилля динамічних відтінків і т.д.)

Пропонована методика орієнтована на дітей молодшого шкільного віку, тому вона включає ігрові прийоми. Наприклад, при вивченні накри дитина може «поговорити» з чарівним горщиком, який відгукується на голос (вібрація мембрани інструмента). Ігрова ситуація дозволяє в даному випадку в образній формі познайомитися з особливостями звукоутворення цього інструменту, що відноситься до підгрупи перетинчастих ударних.

Вивчаючи дзвінницю, діти знаходять в її конфігурації знайомі образи: грибок, дзвіночок, їжачок та ін. Характеризуючи звук дзвіниці як довгий, дзвінкий і протяжний, вони приходять до висновку про залежність звучання інструменту від матеріалу, з якого він виготовлений, а також від наявності та величини резонатора, розміру інструменту, особливостей звуковидобування на ньому та ін.

При грі на ударному інструменті головна роль належить кисті руки, хоча в тій чи іншій мірі беруть участь також плече і передпліччя. Рухома, гнучка, пластична кисть творить чудеса, виконуючи хитромудрі ритмічні фігури, багаті тембровими фарбами. М'язи кисті руки не повинні бути напружені, що допоможе уникнути скутості і скутості рухів при грі на інструменті, а також швидкої стомлюваності.

Процес навчання гри слід починати зі спеціальної пропедевтичної розминки рук без інструменту. Це дозволить підготувати до гри виконавський апарат, сформувати та відрефлексувати необхідні для гри м'язові відчуття, розвинути координацію рук. Наприклад, перш ніж діти почнуть грати на тріскачки (прийом гри «Хвиля»), з ними проводиться гра-розминка «Шофер»: вони імітують рухи рук шофера, який крутить кермо автомобіля. Або перед тим як діти заграють на коробочці, їм пропонується, міняючи руки, «потарабанити» на своїх колінах.

На початковому етапі рекомендується вивчати інструменти без певної висоти звучання (з підгрупи шумових і перетинчастих).

На ряді інструментів (коробочці, пастушому барабані ) музикант грає двома предметами (паличками, ложками або молоточками). Порядок чергування рук у цьому випадку визначається метричною будовою такту (удари правої руки виробляються сильніше або відносно сильні частки, удари лівої руки - на слабкі частки) або зручністю аплікатури при виконанні конкретного твору.

Висновок

Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури потрібно починати саме в молодшому шкільному віці.

Музичний розвиток надає нічим не замінний вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, дитина робиться чуйною до краси в мистецтві і життя. Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити її до музичної культури, закласти її основи. Молодший шкільний вік є надзвичайно важливим для подальшого оволодіння музичної культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, її загального духовного становлення.

Музична діяльність включає в себе не тільки сприйняття музики, а й посильне дітям виконавство, засноване на досвіді сприйняття, - спів, гра на музичних інструментах, музично-ритмічні рухи. За допомогою співу, гри на музичних інструментах можна розвинути іншу музичну здатність - уміння уявити і відтворити висоту музичних звуків в мелодії. Розвиток цієї здатності припускає розумові операції: порівняння, аналіз, зіставлення, запам'ятовування - і, таким чином, впливає не тільки на музичний, а й на загальний розвиток дитини.

Музикування на елементарних музичних інструментах (трикутник, маракаси, бубон, металофони та ін.) є однією із форм виконавської діяльності учнів на уроці, яка сприяє розвитку музичного слуху, координації рухів, вмінню розрізняти ритмічні, темброві та динамічні особистості звучання. Крім того, музикування сприяє згуртуванню дитячого колективу, сприяє зацікавленості дітей, робить вивчення музичної грамоти не тільки уявним, але й практичним.

Включення в урок гри на музичних інструментах пов'язане з вирішенням наступних педагогічних завдань:

1) стимулювати виконавську діяльність дітей.

2) сприяти формуванню у них художнього смаку та інтерес

3) виховувати інтерес до гри в оркестрі: розрізняти тембр інструментів, відчувати гармонію їх звучання.

4) активізувати розвиток музичних здібностей (ладові відчуття, відчуття ритму, тембрових, гармонічний, мелодійний слух.)

5) сприяти формуванню уявлень про виразні елементів музичної мови і засоби музичної виразності.

Отже, музика повинна бути не тільки навчальним предметом, але й могутнім засобом виховання, тому що «те, що не вкладено в душу дитини не можна поповнити в роки юнацтва і тим більше в дорослому віці». Це стосується усіх сфер духовного життя дитини, та особливо естетичного виховання.

Важливо, щоб у творчому музикуванні (співі, грі на інструментах, диригуванні, пластичному й мовному інтонуванні, міркуванні тощо) дитина "вихлюпувала" свій стан, суб'єктивно "проживала" свій настрій в музиці, а не виконувала технічне завдання вчителя. Мудрість творчості полягає в тому, що не треба "квапити" почуття думкою, треба довіритися несвідомої області душі дитини.

Ініціатором навчання дітей грі на музичних інструментах був відомий музичний діяч і педагог К.Орф. Йому ж належить ідея організації дитячого оркестру. К.Орф провів велику роботу зі створення та удосконалення конструкції дитячих музичних інструментів, які мають звукоряд, - металофоні і ксилофона.

Підводячи підсумок всьому вищесказаному можна сказати, що кожне індивідуальне заняття навчання грі на інструменті є лише один закінчений елемент в складному ланцюжку інших занять.

Мистецтво професійної, виразної гри залежить від уміння вчителя і учня знайти на кожному етапі навчання необхідні методи, прийоми, засоби для гармонійного зростання .

Зміст і методи музично - виконавської і методичної роботи визначаються чітким розумінням того, що реалізація широких можливостей любого інструмента може бути здійснена тільки шляхом наполегливого подолання художніх і технічних труднощів. Тому у своїй практичній діяльності він повинен спрямовувати увагу на всебічний розвиток учня одночасно з розвитком його музичних здібностей.

Отже, ми з'ясували, що музичне виховання носить насамперед розвиваючий характер. У процесі музичного навчання створюються оптимальні умови для всебічного розвитку дітей та відбувається це тільки через діяльність.

Музичні заняття впливають на формування естетичного смаку, сприяють становленню характеру, норм поведінки. Збагачують внутрішній світ людини яскравими переживаннями. Музичні заняття не що інше, як пізнавальний багатогранний процес, який розвиває художній смак дітей, виховує любов до музичного мистецтва, формує моральні якості особистості та естетичне ставлення дооточуючого.

На підставі аналізу робіт відомих педагогів - музикантів (Д. Д. Кабалевського, В. М. Шацької, Н. Л. Гродзенской, Б. Асафьева та ін), можна зробити висновок про те, що музика прикрашає життя, робить його більш цікавим, а також відіграє важливу роль у спільній роботі по вихованню дітей.

Використані джерела

1. Алексеев А.Д. Робота над музыкальным произведением с учениками школ и училищ. - М.: «Музгиз», 1957.

2. Алексєєв І. Методика викладання гри на баяні. - М.: 1961. - 25, 27, 30 с.

3. Амонашвілі Ш.А. В школу - з шести років . - М.: Педагогіка, - 1986.

4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. - М. : Наука, 2000. -351 с.

5. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. - М.: Просвещение, 1983.

6. Басурманов А.П. Справочник баяниста - М.: «Сов. композитор».

7. Белобородова В. К. Развитие музыкального восприятия младших школьников // Музыкальное воспитание в школе. - 1976.- № 13. - С. 11-13.

8. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко,

9. Ветлугіна Н.О Музичний розвиток дитини. - М., 1968. - с. 90.

10. Верховинець В.М Теорія українського народного танцю. - К.: Музична Україна, 1990.--150 с.

11. Виготський Л.С. Уявлення і творчість в дитячому віці. М.,- 1967.

12. Гадалова І.М. “Музика та співи методика викладання”. Навчальний посібник 1ч. - К.: 1996р.

13. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

14. Давидов М. Основи формування виконавської майстерності баяніста. - К.: Муз. Україна, 1983. - 64 с.

15. Зав'ялов В. Баян і питання педагогіки. - М.: Музика, 1971. - 14, 15 с.

16. Іваницький А.І. Українська народна музична творчість: Посібник для вищ. та серед. учб. закладів. - К.: Музична Україна, 1990. - 336 с.

17. Кабалевський Д.Б. Воспитание ума и сердце: Книжка для учителя. - М.: Просвещение, 1984р.

18. Леонтьева О.Т. Карл Орф. - М.: Музыка, 1984. - 334 с.

19. Ліпс Ф. Мистецтво гри на баяні. - М.: Музика. 1985. - 3 с.

20. Люблинский А. Теория и практика аккомпанемента. -Л.: Музика, 1972. - 71 с.

21. Медушевский В. В., Очаковская О. О.Энциклопедический словарь юного музыканта. М.: Педагогика, 1985.

22. Нежданова А.В. Воспоминания о Рахманинове. - М.:Советский композитор, 1974. - 215 с.

23. Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. - К.: Либідь, 2001. - С.38-41

24. Проблемы традиции и новаторства в современной музыке. / Составитель А.М. Гольцман, общ. ред. М.Е.Тараканова. - М.: Сов. композитор, 1982. - 232 с.

25. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - М., 1946. - 680 с.

26. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл, 3-4 кл. - К.: “Початкова школа” 2003.

27. Ростовський О.Я. “Педагогіка музичного сприймання” - К.: 1997р.

28. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997.

29. Сисоєва С.В. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. - К.: Поліграф книга, 1996.

30. Сисоєва С.О. Педагогічна творчість : монографія / С.О. Сисоєва. - Харків ; Київ :Каравела, 1998. - 150 с.

31. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. - Кишинев: Лумина, 1979. - 624 с.

32. Сухомлинський В.О Народження громадянина //Вибрані твори: В5т. - К.: Радянська школа, 1997.-Т.

33. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. - М. : Педагогика, 1947. - 377 с.

34. Теплов Б.М. Проблема індивідуальних відмінностей. - М., 1961. - с. 10. 2. 2. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку: Підручник для педвузів. - М., 1993

35. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека : учеб. пособ. В.Д. Шадриков. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Логос, 1996. - 320 с.

36. Шадриков В.Д. Мнемические способности: Развитие и диагностика / В.Д. Шадриков,

37. Л.Ф. Черемошкина. - М. : Педагогика, 1987. - 155 с.

Размещено на Allbest.ru