Особливості вивчення української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний університет імені Т.Г. Шевченка

Реферат:

«Особливості вивчення української літератури»

Виконала:

Студентка заочної форми навчання

Групи 5-Б

факультету української філології

Спеціальності українська мова та література

Покуліта Е.О.

2010р.



План

1. Особливості вивчення літератури рідного краю

2. Позакласна робота з української літератури

3. Формування у школярів інтересу до вивчення української літератури

4. Висновки

5. Література



1. Особливості вивчення літератури рідного краю

Сьогодні ми все частіше звертаємося до історії рідних місць, намагаємося глибше і всебічно її пізнати. Адже шлях до загальнолюдської культури пролягає через національне виховання.

Потреба людини у пізнанні своєї землі сформувала впродовж віків науку краєзнавство.

Краєзнавці провадять велику й різноманітну роботу в організації охорони пам'яток історії і культури, збирають відомості про природні резерви, шукають історичні документи й архівні матеріали, вивчають культуру і побут, народну творчість, видають географічні, історичні, етнографічні описи свого краю, довідники, путівники. Уже стало традицією проводити уроки літератури рідного краю, які міцно вписалися в систему літературної освіти наших школярів.

Літературне краєзнавство - це специфічна галузь науки про літературу, предметом вивчення якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, традиціями, звичаями, побутом і людьми певного краю.

Шкільне літературне краєзнавство багатогранне. Суттєве місце в ньому посідають уроки літератури рідного краю, що мають свої особливості.

По-перше, планувати їх треба, враховуючи специфіку літератури, як виду мистецтва;

по-друге, добирати літературні твори і мистецький матеріал високої художньо-естетичної вартісності;

по-третє, вміло поєднувати вивчення краєзнавчої літератури з використанням образотворчого мистецтва, музики, архітектури, історії, релігії, філософії свого краю тощо;

по-четверте, забезпечувати формування естетичних смаків, переконань, ідеалів школярів відповідно до людинознавчих і українознавчих традицій;

по-п'яте, виробляти особистісне ставлення до художньої літератури рідного краю, щоб допомогти учневі-читачеві усвідомити, що митці-земляки не тільки відображають своє сприйняття й розуміння світу, а й передають енергію власного бачення життя з його добром і злом, красою й потворністю і цим допомагають дитині творити своє Я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм.

Співпраця учитель -художній твір- читач- досягне органічної єдності, якщо, добираючи матеріал до уроків рідного краю, пам'ятати таку думку І.Франка:

"Кожен чільний письменник - чи він слов'янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, - є наче дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше в свій рідний, національний ґрунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань. Тільки той письменник може… мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі".

Тож мета уроків літературного краєзнавства - осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, реалій дійсності, сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян.

Інтерес школярів до літератури рідного краю з'явиться тоді, коли будуть витримані як специфічні особливості таких уроків (вони вже означені вище), так і їх методологічні принципи:

розуміння учнями літератури як художнього відображення духовного життя українського народу і тієї спільноти, яка оточує дитину;

урахування вікових, психологічних і пізнавальних можливостей школярів, їхнього загального розвитку;

дотримання вікової динаміки особистісного сприймання літератури;

формування вмінь кваліфікованого читача, який розуміє літературу як мистецтво, сприймає художні цінності та шліфує свою культуру почуттів;

добір літературно-краєзнавчого матеріалу з урахуванням принципу від простого до складного;

глибоке знання вчителем історії й літератури рідного краю та об'єктивне його потрактування в культурно-мистецькому просторі;

доцільність та різноманітність навчальних форм роботи і типів уроків, які посилювали б зацікавленість літературно-мистецькою спадщиною земляків;

наступність у розвитку зв'язного мовлення з вивченням творів літератури рідного краю й теоретичних розділів навчальної програми;

особистісно зорієнтований підхід у формуванні навчальних запитань і завдань, а також у побудові моделі уроку з чітко передбачуваними і контрольованими результатами.

Завданнями уроків літератури рідного краю є:

поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості;

виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;

прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, уміння насолоджуватися художнім твором;

виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;

поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;

розвивати логічне та образне мислення, культуру мовлення та читання;

виробляти вміння вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати знання та робити висновки;

допомогти учням подолати принизливе почуття національної меншовартості, формувати в них історичну пам'ять, плекати природне почуття національної гордості;

виховувати шану до народних і православних релігійних традицій українців, за якими споконвіку жили наші предки;

прищеплювати повагу до видатних людей краю, їхнього внеску в національно-визвольну боротьбу, спонукати наслідувати їх у своєму житті;

плекати працелюбність, милосердя, гуманне ставлення до людини, природи тощо;

виробляти вміння бачити й цінувати красу й самобутність рідної землі;

викликати в учнів щире прагнення захищати світлі набутки матеріального й духовного життя нації, оберігати й примножувати їх, продовжуючи традиції роду, родини, краю;

розвивати вміння переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої враження від почутого, побаченого;

формувати в дітей самостійні судження, вчити їх давати об'єктивну характеристику героям, художнім образам і явищам;

розвивати комунікативно-мовленнєві вміння школярів на уроках літератури рідного краю, практикуючи твори малої форми в усному та писемному варіанті (переказ-мініатюра з творчими завданнями, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стилістичної манери письма тощо).

Підготовка до уроків літературного краєзнавства передбачає:

випереджаюче ознайомлення зі списком творів літератури рідного краю, які учні мають прочитати впродовж літа, навчального року;

підготовку системи завдань, розробку розумових операцій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм мисленнєвої діяльності школярів;

планування навчально-пізнавального дійства (сценарію), змістового наповнення уроку (заняття);

чітке визначення теми, мети та завдань уроку, проблемних питань за змістом твору (творчості), добір епіграфа, зорового та слухового рядів (музичне і мистецьке оформлення).

Основними методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях із літератури рідного краю для 5-8 класів є:

бесіда за змістом книжки, твору;

бесіда з елементами лекції;

бесіда з елементами диспуту;

розповідь;

художня розповідь;

заочна подорож; к

онкурс знавців літератури рідного краю;

інсценізація тощо.

У 9-11 класах:

лекція;

оглядова лекція тематичного характеру;

семінар за творчістю письменника;

диспут;

конференція;

зустріч і розмова з письменником;

екскурсія або заочна подорож;

обговорення проблем за круглим столом та ін.

Залежно від мети, завдань уроку, особливостей та жанру художнього твору, обраного вчителем методу проведення заняття можна використати різноманітні прийоми роботи:

повідомлення;

стислі, докладні та творчі перекази,

художню розповідь;

виразне читання та інсценізацію;

читання творів і уривків уголос;

«оживлення» подій та словесний опис картини;

підготовку й обговорення відгуків, анотацій, рецензій;

дослідно-пошукову роботу в місцевих бібліотеках, музеях, картинних галереях, архівах;

виписування образних висловлювань, афоризмів;

підготовку виставок літературних, мистецьких і художніх творів, публікацій, репродукцій;

інтерв'ю з автором, його рідними, друзями, знайомими;

складання словничків термінів, понять;

виставку учнівських ілюстрацій до твору;

сценічні замальовки, фрагменти діа- та відеофільмів тощо.

Методичною наукою ще не розроблена типологія уроків літератури рідного краю. Тут можуть бути представлені як вступні заняття

настановчо-мотиваційні, на яких учитель поведе учнів-читачів у мистецький світ регіону, з'ясує, що їм відомо, що вони читали, бачили, чули під час канікул чи опрацювали за рекомендаційним списком;

уроки-спілкування за прочитаним твором чи всією творчістю митця;

підсумково-рекомендаційні уроки, на яких учні мають представити творчу роботу: літературний портрет письменника-земляка, звуковий альбом «Пісні мого краю», відеокліп (сюжет) «Ох анекдот, анекдот» або «Народні байки з вуст мого дідуся (батька)» тощо.

На підсумковому уроці узагальнюється вивчене впродовж року, осмислюється ступінь оволодіння навчальним матеріалом, подається список творів для самостійного читання, відбувається презентація нових видань тощо.

Вчитель має право на свій розсуд змінити тему уроку, запропонувавши школярам інші твори. Але вони повинні бути рівноцінними вказаним як щодо доступності певному віку школярів, так і в плані навчально-виховних можливостей узятого для розгляду матеріалу.

Зацікавленість учителя (якщо вона існує) передається учням.

Ті моральні якості, які дитина здобула в дитинстві, залишаються в неї на все довге життя. Душі дітей вразливі, тому треба намагатись виховувати їх на позитивних прикладах із життя дідусів, бабусь, яскравих прикладах української літератури, щоб росли вони гідними нашої Батьківщини - України.

Прищеплення любові до рідної землі, формування національно свідомого громадянина через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині письменників-земляків -- важливе завдання уроків літератури рідного краю як складової частини основного курсу літератури. Саме уроки літератури рідного краю допомагають збагатити духовний світ школяра, сформувати національну свідомість, викликати повагу до його щедрих, чесних і працьовитих людей, до славного минулого, до безцінних скарбів культурного надбання.

На цих уроках учні повинні осягнути глибинну сутність спадщини митців рідного краю, сприймати і цінувати їх мистецький набуток, почувати гордість за творчих людей, славних краян.

Таким чином, уроки літератури рідного краю є невід'ємною частиною курсу української літератури: вони наближають учнів до їхньої малої батьківщини, дають можливість пишатися тими, хто живе зовсім поруч, спонукають до самостійної творчої діяльності.

вивчення українська література краєзнавство

2. Позакласна робота з літератури

Естетичне і художнє виховання учнів засобами художньої літератури здійснюється у процесі найрізноманітніших позакласних заходів з літератури.

Мета їх:

розширити літературну освіту учнів,

поглибити читацьку культуру школярів,

розвинути літературні творчі здібності учнів,

виховати естетичні смаки юних літераторів,

закріпити громадянські та моральні світоглядні позиції школярів на матеріалі творів художньої літератури тощо.

Головний їх принцип Ї це добровільність в організації проведення.

В. О. Сухомлинський називав позакласні заходи “другою програмою розумової праці” учнів. Далі він зазначав, що “кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не втомлена хода знесиленого мандрівника, що знемагає від непосильного тягаря за спиною”.

Система позакласної роботи з літератури:

повсякденна (керівництво позакласним читанням),

епізодична (читацькі конференції, літературні ранки і вечори, культпоходи і літературні екскурсії),

циклічна (робота літературних гуртків, факультативів, літературних об'єднань і клубів).

Форма проведення таких занять:

індивідуальна,

групова,

масова.

Значний інтерес стосовно проблеми дитячої літератури становить творча спадщина Т. Шевченка, П. Куліша, Б. Грінченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, С. Васильченка.

Українські педагоги доби УНР Ї С. Русова, О. Дорошкевич, М. Дем'янівський, І. Огієнко, П. Холодний, О. Музиченко, І. Невеселий та ін. Ї розглядали літературу як скарбницю національної гордості, важливий засіб у формуванні духовного світу молодої людини, пропонували для дитячого читання досконалі в ідейно-художньому відношенні твори письменників. Розробку проблеми організації позакласного читання також здійснювали Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Б. Тимохіна, І. Ладоня, Й. Злотник, Є. Ломонос, Н. Волошина, М, Пушкарьова та ін.

Тісний зв'язок класних і позакласних занять спрямовує учнів на самостійну роботу з твором, виробляє потребу в читанні. Програма з української літератури дає багатий матеріал для зв'язку класних занять із самостійним позакласним читанням. Цей зв'язок може здійснюватись на оглядових лекціях, під час вивчення біографії письменника, в процесі вивчення окремих творів письменника, під час різноманітних літературних позакласних заходів.

Вчителі-словесники практикують такі типи уроків з позакласного читання в 5 - 11 класах:

Урок-анонс - “Позакласне читання в ... класі”.

Урок-композиція - “20-й вік непросто пережить” (за творами В. Стуса, Г. Чубач, Г. Косинки).

Урок-дослідження - “Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього” (за романом М. Вінграновського “Северин Наливайко”).

Урок з елементами інсценізації - “Скорботна молитва” (за романом У. Самчука “Марія”).

Урок-конференція - “Поезія розстріляного відродження”.

Урок-бесіда - “Чорнобильське лихо над краєм Поліським” (чорнобильська тема у творчості житомирських поетів).

Урок-диспут - “Щоб була родина, треба...” (за п'єсою В. Винниченка “Закон”).

Урок-роздум - “Куди ведуть наші дороги” (за оповіданням Вол. Шевчука “Дорога”),

Урок-заочна літературна екскурсія - “Нашого цвіту по білому світу” (творчість письменників української діаспори, життя і діяльність яких пов'язані з Житомирщиною - О. Ольжич, Б. Олександрів).

Урок-брейн-ринг - “Позакласне читання в 9 класі”.

Урок-вікторина - “Чи знаєш ти твори О. Довженка?”

Урок-літературна гра (літературна криптограма, літературна задача, загадковий запис, прочитайте чайнворд, кросворд, головоломку, східці, ходом шахового коня та ін.).

Робота по пропаганді художньої книги в школі повинна проводитись у тісній співдружності вчителя літератури і бібліотекаря.

Види спільної роботи:

наочна пропаганда

книжкові виставки,

бібліотечні плакати,

бесіди про книги,

літературні огляди,

усні літературні журнали,

читацькі конференції,

літературні конкурси,

літературне краєзнавство,

бібліографічна робота тощо.

До масових позакласних заходів з літератури відносимо:

проведення Тижня літератури,

відзначення ювілею письменника,

вечори поезії в школі,

літературні ранки та вечори,

літературні конкурси та олімпіади, ін.

У школі можна провести «Тиждень літератури». Передбачається на кожен день тижня певний захід, підказаний його темою.

Ось, наприклад, примірне планування тижня “Ганна Гайворонська - наша славна землячка”:

понеділок -- конкурс на виразне читання поезій та віршів поетеси, українських поетів про неї;

вівторок -- виставка на кращий малюнок, вишивку, письмовий твір, присвячені письменниці;

середа - читацька конференція на матеріалі прозових творів, що відтворюють образ нашої славної землячки;

четвер -- екскурсія в музей ;

п'ятниця -- підсумковий літературний вечір у школі .

Сприяють літературній освіті школярів літературні ранки для 5-8 класів і літературні вечори для 9-11 класів.

З метою стимулювання учнів до читання художніх творів вчителі літератури в позаурочний час проводять читацькі конференції та диспути на матеріалі художніх творів сучасних письменників. Якщо питання на обговорення викликають суперечливі думки в старшокласників, то бажано проводити літературні диспути морально-етичного змісту на матеріалі художніх творів.

Важливу роль у розширенні літературної освіти школярів відіграють літературні олімпіади і конкурси на кращу учнівську письмову роботу з літератури. Ось приклад питань літературної олімпіади для 10 класу:

1. Розкрийте ідею суспільного призначення літератури на прикладі творчості українських письменників-класиків 19 ст.

2. Дайте відповідь на одне із запропонованих запитань:

Які твори українських поетів 19 ст. стали ліричними піснями?

Який зміст назви роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.

У яких творах українських письменників другої половини 19 ст. порушується проблема влади землі?

3. Написати невеликий твір на одну із тем:

“Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко).

“Життя таке коротке. Поспішайте творити добро ”(О. Довженко).

“Великі дороги в широкий світ починаються від стежки біля рідної оселі ”

(В. Скуратівський),

Шкільні літературні гуртки покликані задовольняти зростаючі інтереси учнівської молоді до літератури.

Різновиди гуртків у школі:

виразного читання,

фольклорний гурток,

літературно-творчий,

літературно-музичний,

літературно-драматичний,

літературно-краєзнавчий,

синтетичний (комбінований) літературний гурток.

Останній вид гуртка найбільш поширений у сучасних школах.

Форми й методи занять його такі:

голосне читання твору,

художня розповідь і читання уривків,

обговорення прочитаних книжок,

складання заміток для газет, анотації та рецензії на прочитані книжки,

доповіді та реферати учнів,

бесіди вчителя,

обговорення власних учнівських творів,

літературні монтажі,

конкурси,

українські вечорниці,

виготовлення різного роду наочних посібників тощо.

З метою активізації проведення різноманітних позакласних заходів, велику роль відіграють шкільні літературні музеї.

Найголовніша мета факультативних курсів для учнів 7-11 класів - сприяти розвиткові здібностей і нахилів учнів, поглибити знання з окремих літературних розділів або тем, збагатити усне і писемне мовлення учнів, продовжити виховання навичок аналізу літературних творів.

Шкільні програми з факультативів надають широкий простір для творчої праці словесника. Учитель має право доповнювати їх іншими художніми творами, дещо упускати, дещо змінювати. Важливо, щоб на кожному занятті на повен голос звучало художнє слово, була показана національна своєрідність української літератури.

Під час уроку потрібно як найвдумливіше реалізувати принцип індивідуального підходу до учнів. Адже це передбачає розвиток індивідуальних здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до філології. Здібності, нахили та інтереси школярів учитель виявляє, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень; як уловлюють зв'язки між різними мовними явищами і фактами; чи багатий лексичний запас у них; як складають речення, наводять приклади тощо. Ці спостереження використовуються при розподілі між учнями обов'язків на уроці : для кожного визначаються відповідні його розвитку і нахилам завдання, тема, вид роботи. Учням, які цікавляться дослідницькою роботою, пропонуються завдання на аналіз тексту, збір матеріалу з топоніміки рідного краю, з діалектології, про культуру мовлення учнів школи і т.д.

Великої індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного уроку. Учитель -- консультує , надає допомогу, контролює стан і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення, волі. Всебічне вивчення особистості учня дає можливість правильно керувати розвитком його здібностей, інтересів, тренувати волю, витримку, учити володіти собою, триматись перед аудиторією тощо. Особливо велика увага приділяється розвитку творчих здібностей. На багатьох позаурочних заходах пропонуються завдання на складання розповідей, речень, загадок шарад і т. ін. Для учнів, що виявляють творчі здібності, організовуються спеціальні гуртки, товариства, клуби; планується випуск газет, журналів, альманахів, де вміщуються кращі твори.

Слід пам'ятати, що учні беруть участь у позакласних заходах, керуючись не тільки цікавістю до питань з літератури, а й з інших мотивів: бажання додатково працювати над українською літературою і підвищити свою успішність з цієї навчальної дисципліни; бути на заняттях улюбленого вчителя, який цікаво проводить уроки і будь-яку іншу роботу; не розлучатися з товаришами, які люблять літературу, цікавляться нею тощо.

Учитель -- організатор уроку , залучаючи до нього школярів, використовує різні фактори, мотиви. Організовуючи урок , учителі домагаються, щоб недостатньо підготовлені учні не були пасивними слухачами, а брали посильну участь у всіх етапах уроку, виконуючи доручення, в яких ураховуються їх можливості. Зацікавившись літературою, такі учні з бажанням працюють над нею не тільки під час позакласних заходів, а й на уроках та дома. Участь у позакласній роботі з української літератири сприяє, таким чином, загальному розвиткові їх, збагаченню знань, позитивно позначається на успішності.

3. Формування у школярів інтересу до вивчення української літератури

Українська література як навчальний шкільний предмет в комплексі здійснює пізнавальні, виховні та естетичні функції у формуванні підростаючого покоління, поєднуючи в собі історичний, культурологічний, літературознавчий, морально-етичний та естетичний аспекти.

Основними методичними принципами вивчення української літератури є: утвердження особистісно зорієнтованого навчання і виховання, спрямованого на всебічний розвиток школяра; культурологічний підхід під час вивчення літератури у зв'язках із суміжними видами мистецтва; добір художніх текстів, в яких виражені національні та загальнолюдські цінності, що сприяють ідейно-естетичному розвитку учнів; забезпечення естетичного сприймання художніх творів з позицій сучасного літературознавства; створення сприятливих умов учителеві для власної ініціативи та пошуку найефективніших методів і форм вивчення літератури в школі.

Основними завданнями вивчення літератури в школі визначаємо:

1. Формування в учнів інтересу до літератури, до української книжки, формування читацьких умінь.

2. Виховання засобами художнього слова сучасного естетично розвиненого читача зі сформованими почуттями національної самосвідомості та власної людської гідності.

3. Формування самостійного, критичного, творчого мислення учнів на основі засвоєння ними необхідної системи знань з історії та теорії літератури у процесі аналізу художнього твору через самостійну його оцінку, дискусійне обговорення, висловлення власного ставлення до прочитаного.

4. Розвиток літературно-творчих здібностей школярів, їхнього загальнокультурного рівня через ознайомлення учнів із світом прекрасного, розкриття краси мистецтва слова, високих моральних цінностей людини, втілених у художніх творах.

Головною фігурою на уроці літератури стає учень: забезпечується суб'єктність (учень отримує можливість впливати на власну діяльність: обирає рівень домагань, завдання, способи опрацювання навчального матеріалу, бере участь у складанні й обговоренні плану роботи та ін.); створюються умови для діяльнісного навчання (знання, уміння й навички здобуваються самостійно, перевага надається індивідуальній чи груповій роботі, пошуково-дослідній діяльності); створюються умови для налагодження діалогу "автор - твір - читач".

Плануючи й організовуючи читацьку діяльність, слід пам'ятати, що в умовах сьогодення зовнішня мотивація (страх поганої оцінки чи прагнення здобути гарну, почуття обов'язку тощо) втрачає вагу. Вирішального значення набуває внутрішня зацікавленість учня. Це вимагає підвищення уваги до забезпечення мотиваційної готовності учнів: звернення до суб'єктного досвіду юного читача, з'ясування емоційно-ціннісного ставлення до матеріалу, що вивчається. Один з можливих шляхів - через вироблення загальнонавчальних діяльнісних умінь. До них відносимо здатність аналізувати ситуацію, ставити цілі, планувати, проектувати й організовувати власну й колективну діяльність, рефлексувати й оцінювати її щодо виучуваного літературного матеріалу.

Важливою складовою цього процесу є розвиток критичного мислення учнів - здатності у процесі обговорення художнього твору міркувати логічно й неупереджено. Неупередженість мислення передбачає наявність умінь слухати й чути співбесідника, зіставляти його думку (інформацію) зі своєю, визнавати переваги чужих міркувань і доказів. Все це, безумовно, активізує роботу над літературним твором.

Вчителеві важливо викликати інтерес до змісту навчального матеріалу, пробуджувати цікавість до різних видів діяльності, забезпечувати зв'язок навчального матеріалу із життям, спиратись на життєвий досвід дитини, використовувати елементи гри, , уважно ставитись до успіхів кожної дитини, бачити в ній неповторну особистість.



4. Висновки

Мудрість влади педагога - це творчість і праця над собою. Справа навчання та виховання - це мистецтво, тому завершеність і досконалість недосяжні, а розвиток і вдосконалення є нескінченні. Щоб привести в рух внутрішні сили дитини, потрібен не лише вчитель, а й відповідне середовище. Це таке середовище, яке дає змогу активізувати свою життєву енергію та духовне збагачення для реалізації самовизначення, самовдосконалення.

Навчання має будуватися на ідеях розвивальної функції. Розвиток дитини, її пам'яті, мислення, волі та інших психічних процесів залежить від того, якою є дидактична мета уроку, які відібрано навчальні завдання, як методи навчання забезпечують активність, самостійність та творчість учня в діяльності навчання. Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо.

Враховуючи вищезазначене, вчитель має дотримуватися таких вимог:

* чітко формулювати пізнавальні завдання, які можуть бути проблемними, спонукальними до активності, творчого мислення, пошуку нових знань і нових способів дій;

* зосередити увагу на діяльності слабких, невстигаючих учнів;

* не створювати змагань на швидкість виконання завдань;

* навчати учнів здійснювати самоконтроль, самоаналіз і само оцінювання.

Отже, функція вчителя на уроці полягає у забезпеченні учнями позиції справжнього суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності.



Література:

1. Неживий О., Нежива Л. Література рідного краю Луганщина.-Л.:Знання, 2006.

2. Неживий О. Від слова до пісні. - Л.: Преса, 1996.

3. Неживий О.І. Луганщина літературна .-Л.: Знання,1993.

4. НеживийО.І. Люби і знай свій край / Дивослово .-1996.№ 9.

5. Енциклопедія Українознавства. Т. 10. Л.: НТШ. - 2000. - С. 37- 88.

6. Оліфіренко В.В. Вивчення літератури рідного краю у школі. Посібник для вчителів і студентів. - Д.: Український культурологічний центр, 1996. - 95 с.

7. Романько В.І. Література рідного краю. Навчальний посібник. - Д., 1995.

8. Покальчук Є. Системний підхід до організації уроків позакласного читання у старших класах загальноосвітніх шкіл . Ї К.: 1998.

9. Волошина Н. Й. Уроки позакласного читання в старших класах. Ї К.: Рад. школа, 1988.

10. Глухова П. А. Позакласна робота як засіб підвищення ефективності уроку. Ї К.: Рад. школа, 1983.

11. Жулинський М./ Українське народознавство: навч. Посібник/ за ред. С.П.Павлюка.- Л.,1994, - с.3.

12. "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" (2007. - № 5, 9 - 10),

13. Ушинський К. Д. Про народність у громадському вихованні. Виховання і характер// Історія педагогіки: хрестоматія/ З. Н. Борисова. - К., 1990, - с. 169.

Размещено на Allbest.ru