Педагогічний досвід учителя української мови та літератури Харківської гімназії №163

Величезні зміни, що відбуваються сьогодні в усьому світі, кидають виклик тим, чиє завдання - підготувати дітей до життя у XXI столітті. Щоб побудувати нове суспільство, потрібно виховати нову людину, яка буде піклуватися про своїх людей, дбати, щоб ці люди жили заради інших. Це завдання лягає на плечі вчителя мови і літератури.

Неможливо уявити ті види робіт, які будуть виконувати наші учні після закінчення школи. Для того, щоб працювати в майбутньому, будуть необхідні абсолютно нові знання.

Величезний обсяг доступної інформації спонукає до думки, що в школах уже не можна отримати достатню кількість знань. Конкретна інформація, яку ми здатні запропонувати нашим учням, складе тільки невеличку часточку будь-якої галузі знань та становитиме лише незначну частку того обсягу інформації, що знадобиться їм у житті.

Сьогодні учні повинні вміти самостійно аналізувати інформацію і діяти, орієнтуючись на ступінь її корисності. Вони повинні бути здатні досліджувати нові ідеї, розглядаючи їх із численних перспектив, і породжувати власні судження стосовно їх достовірності, а також оцінювати й визначати цінність цих ідей на основі власних потреб і цілей.

Ще у XIX ст. Томас Едісон зазначав: «Найважливіше завдання цивілізації - навчити людину мислити». Перефразовуючи його слова, скажімо: навчити дітей критично мислити - головне завдання освіти.

Критичне мислення - це складний процес пізнання, що розпочинається зі збору інформації, порівняння різних точок зору, піддання їх коректному скептицизму і вироблення власної думки і нових дій відповідно до поведінки.

Це активний процес, який надає учневі можливість контролювати інформацію, піддавати сумніву, об'єднувати, переробляти, адаптувати, навіть відкидати.

Робота над розвитком критичного мислення вимагає часу, уваги і мети, а викладання має бути чітким і зрозумілим. Необхідно виділяти достатньо часу для обміну думками і для розвитку творчих здібностей учнів.

Найбільший успіх мають ті вчителі, які в центрі уваги ставлять учня.

Виміром якості шкільної освіти має стати вміння школярів учитися.

Вміє учитися той учень, який сам визначає мету діяльності або приймає ту, яку ставить учитель; виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; самостійно опановує потрібні знання; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові чи практичні дії; прийоми, операції: усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити; володіє уміннями й навичками самоконтролю і самооцінки.

У цьому переліку знаходимо майже всі ключові компетентності: комунікативні, організаційні, саморозвитку, самоорганізації і інше. І можуть вони сформуватися лише на діяльнішій основі, яка передбачає вироблення в учнів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, самостійно вчитися.

Наприклад, на уроках літератури дуже важливо побудувати трикутник: автор - текст - читач, проникнути в художню структуру твору, сформувати власне ставлення до прочитаного й поділитися ним з іншими, за потреби відстояти свою думку. Без застосування активних технологій цього не досягнути. Такі вміння можна виробити тільки за активної позиції школяра стосовно виучуваного матеріалу й процесу навчання (він стає її суб'єктом), а найвищий відсоток засвоєння досягається саме в процесі взаємонавчання.

Активне навчання здійснює зворотний зв'язок між учителем та учнями (бесіда, фронтальне або самостійне опитування, опрацювання розділу підручника, укладання списку запитань до нього, написання письмової роботи за власною темою).

Інтерактивне (взаємне) навчання передбачає обмін інформацією між усіма учасниками навчального процесу (дебати, рольові ігри, «Мозковий штурм», «круглий стіл»).

Урок, спрямований на вироблення компетенцій. має свої ознаки: опора на суб'єктивний досвід школяра, суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального процесу, діяльнісна основа та структурованість, мотиваційний етап (з'ясування емоційного стану школяра, актуалізація його суб'єктного досвіду); цілевизначення та планування діяльності; етап рефлексів та оцінювання.

Основними методами організації навчання такого уроку є:

а) створення умов для активної участі школяра у процесі навчання;

б) забезпечення послідовності й системності в оновленні технологій:
від найпростіших (робота в парах) до складніших («Мозаїка», диспути);

в) спрямованість навчальної діяльності особистості на формування
життєвих компетентностей;

г) опора на суб'єктивний досвід учня;

д) створення на уроці проблемних ситуацій, наближених до реальних;

є) обов'язковість рефлексів діяльності: що ми робимо? з якою метою? і чому саме так ми це робимо? який результат ми хочемо отримати?

Учитель пропонує такий алгоритм роботи: за змістом матеріалу готує запитання для актуалізації суб'єктивного досвіду школярів (що ви знаєте про…? Які асоціації викликав у вас…? Що значить для вас…? Що нового ви дізналися з уроку?)

Рефлексія - обов'язковий етап. Сюди може входити написання 5-10-хвилинного есе, усні чи письмові відповіді на питання: чи сподобалося вам так працювати? що вам дало це есе для засвоєння вивченої теми?

Досвід доводить, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися із собою, автором, текстом, одне з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на них, дискутувати і інше).

Я працюю за такими технологіями: кероване читання, сенкан, ґронування, кубування, «мозковий штурм», турніри, есе, дискусії, інтерв'ю, але найбільш я працюю над розвитком творчих здібностей учнів. Вважаю, що кожна дитина може побачити «зорі у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Люблю постійно шукати, вимагати, вдосконалювати - вважаю, що це єдиний шлях учительської натхненної праці.

Упроваджую різноманітні форми і методи, які формують особистість, активізують її розумову і пізнавальну діяльність на уроках української мови і літератури.

На особистому прикладі вчу дітей любити мову, дотримуватися правильної вимови, поповнювати особистий словниковий запас. Часто використовую на уроках розвитку зв'язного мовлення глибоку криницю народознавства, що сприяє формуванню справжнього патріота, розвиненої особистості.

Література

1. Босак С. Методи особистісно орієнтованого навчання. // УМЛШ. - 2003. - №8. - С. 37-41.

2. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П. Критичне мислення: як цього навчати. - Харків, Видавнича група «Основа»: «Тріада+», 2007. - 112 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. - Київ: Академвидав, 2004.

4. Клустер Д. Что такое критическое мышление? // Перемена.2001. - №1.

5. Кроуфорд А., Саул В. та ін. Технології розвитку критичного мислення учнів. - Київ: Плеяди, 2006. - 217 с.

6. Макаренко В.М., Туманцова О.О. Як опанувати технологію формування критичного мислення. - Харків, Видавнича група «Основа»: «Тріада+», 2008. - 96

7. Пентилюк М.І. Методика вивчення української мови в загальноосвітній школі. К., 2001.

8. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний уроку. Інтерактивні технології навчання. К.: А.С.К., 2005.

9. Пометун О. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики/ Під заг. ред. О.В. Овчарук. К.:» К.І.С.». 2004. - С. 16-25

10. Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт. К.:Радянська школа, 1988. - 187 с.

11. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології. - Харків:ВГ «Основа», 2003.

12. Сучасні педагогічні технології: навчальний посібник. // А. Нісімчук, О. Падалка, О. Шпак. - К.:Просвіта, 2000.

13. Токмань Г. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. // Дивослово. - 2001. - №3.

14. Тягло О.В. Критичне мислення: Навчальний посібник. - Харків, Вид. група «Основа», 2008. - 183 с.

15. Шелехова Г.Т. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення на уроках рідної мови в середній школі. - К., 1996.

Размещено на Allbest.ru