Педагогічні особливості розуміння себе та інших людей дошкільниками

· недостатнє прагнення вихователів вивчати реальні дитячі взаємини і враховувати їх у своїй роботі, підтримувати і розвивати особисті симпатії і схильності дітей один до одного;

· у практиці не завжди повністю використовуються виховні можливості ігрової діяльності дітей. Розвиток дитячих взаємин потребує від педагога уважного ставлення до ігор дітей, особистої зацікавленості в них;

· вихователі молодших груп застосовують одноманітні методи керування іграми і дитячими взаєминами, недостатньо враховують вікові особливості;

· зрідка самі беруть участь в іграх та проводять бесіди з дітьми до і після гри тощо.

Результати спостережень показали, що одноманітні, незмістовні, короткочасні ігри не відповідали своїм виховним функціям.

Таблиця 1.

№	Рівні взаємин
	П.І.Б. дитини	І	ІІ	ІІІ
		Дотримання простих правил спілкування	Грають переважно в парі	Вміють об'єднуватись в ігрову групу (до 3-4) і трудову пару	Спілкуються один з одним привітно	Вміють організовувати гру в парі	Вміють організовувати гру в групі	Вибиать самостійно собі роль
		Не сваряться через іграшки	Вміють просити
1.	Білик Ярослав				+	+
2.	Брикса Ліна				+	+
3.	Єрьоменко Давід						+	+	+
4.	Захаренко Іван				+	+
5.	Кустова Настя				+	+
6.	Костецька Лєра				+	+
7.	Федів Костя						+	+	+
8.	Островерх Іван				+	+
9.	Пантя Кароліна				+	+
10.	Позднікова Поліна						+	+	+
11.	Гинайло Сергій						+	+	+
12.	Паливода Оксана						+	+	+
13.	Каплун Максим						+	+	+
14.	Осіпчук Марія						+	+	+
15.	Циганенко Лєра				+	+
16.	Шелест Поліна						+	+	+
17.	Тимчук Артем				+	+

2.2 Реалізація розвивальної методики вивчення педагогічних особливостей розуміння себе та інших людей дошкільниками засобами вправ, завдань, ігор у різних видах діяльності дітей

В останні роки значно зріс інтерес педагогів до проблеми дячих взаємин. Учені і практики визначають різні аспекти цієї складної проблеми. Зокрема, виявляються особливості взаємин дітей на різних вікових етапах, ведуться пошуки найефективніших засобів їх формування. І це цілком закономірно. Адже важко переоцінити значення позитивних взаємин у моральному вихованні людини нового суспільства.

Індивідуальний розвиток дитини не можна розглядати і вивчати поза її спілкуванням з дорослими і ровесниками. Саме в процесі набуття досвіду спілкування з іншими людьми закладаються основи моральних якостей особистості. Дитячі взаємини виявляються і формуються у спільній діяльності. Існує взаємозв'язок між рівнем взаємин і рівнем діяльності дітей.

Відомо, що ігрова діяльність, як одна з форм організації життя дітей, сприяє виникненню різних стосунків між ними. Саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки, підкорятися його вимогам.

Тут виховується гуманне ставлення дітей одне до одного, взаєморозуміння, усвідомлення вимог вихователів і товаришів, уміння зважати на думку інших та інтереси всіх дітей.

Завдяки соціометричному дослідженню «Похід», який складався з двох запитань: «Якщо б тобі самому дозволили обрати не більше трьох дітей, з якими підеш у похід, кого б ти обрав? Чому?» та «З ким би ти ніколи не пішов, навіть на звичайну прогулянку? Чому?». Метою дослідження «Похід» було визначити реальне розташування дітей у стосунках з однолітками, виявити групи, на які поділяється група, офіційних та неофіційних лідерів, відштовхнутих тощо, та потім отримані результати порівняти з анкетуванням вихователів. Тобто намагалися виявити реальне становище стосунків однолітків сучасних дітей дошкільного віку. Однак з результатами якісного аналізу результатів виявилось, що за допомогою якісного аналізу не тільки соціометричні дані. За характером відповідей, знову ж таки, дітей можна було умовно поділити на чотири групи:

Перша група дітей (10,1%) з легкістю та впевненістю визначилися з трьома дітьми, яких вони би обрали, та дали чіткі пояснення свого вибору: «Тому, що ми друзі», «З ними цікаво гратися», «Вони хороші» тощо. Декому було навіть замало трьох кандидатур. Окрім цього, багатьом дітям (34%) було важко визначитись з тим, кого вони б ніколи не взяли з собою.

До другої групи дітей (29,7%) ми віднесли тих дошкільнят, які визначили одного чи двох товаришів, з якими хотіли б залюбки піти у похід, але й дуже чітко перелічили тих, кого б ніколи не взяли (від трьох і більше дітей).

Третя група склалася з дітей, які дуже довго міркували над тим, кого б вони обрали, та потім називали одне ім'я, чи так і не змогли відповісти на перше запитання. Та зовсім не вагалися з визначенням тих дітей, яких би вони ніколи не взяли. Приблизно в половини таких дітей був довгий перелік небажаних дітей. З'ясувалось, що таких дітей дуже велика кількість - 57,8%.

Дітей, які не змогли чітко визначитись, тобто не змогли назвати жодного імені як на перше запитання, так і на друге, ми віднесли до четвертої групи. Також у цій групі опинились діти, які відмовились відповідати на запитання. Четверта група дітей виявилася дуже малою - 2,4%.

Другий напрямок дослідження соціалізованості дошкільнят у стосунках з однолітками здійснювався за нормативним критерієм. Метою даного напрямку дослідження було визначити рівень усвідомлення норм та правил спілкування та взаємодії, а також готовність дітей виконувати їх у реальному житті.

Звернемося до аналізу результатів однієї з використаних нами методик - обговорення літературного тексту «Кодекс стосунків». Після читання тексту дітям запропонували визначити, чи правильно повів себе герой оповідання. Після першої частини обговорення вихователь ставив наступне запитання: «Які ще правила спілкування ви знаєте», а потім вихователь намагався з'ясувати, чи спроможні діти пояснити зміст правила.

Виявилось, що тільки приблизно 50% норм та правил, перелічених дітьми в процесі обговорення, були чітко сформульовані: бути ввічливим, не ображати товариша, допомагати один одному, поважати товариша, але й були перелічені дуже специфічні - не плюватися, не битися, не кидатися іграшками, не кидати жувальну гумку у волосся, не обливатися водою. На нашу думку, діти перелічили та тим самим засудили дії своїх товаришів, тобто пригадали та вербалізували свій негативний досвід спілкування з іншими людьми.

Велика кількість дітей виявила непоганий рівень знання норм та правил спілкування на рівні спроможності пояснити зміст правила. 57% дітей були дуже активні, виявили інтерес до проблематики обговорення та демонструвати чітку готовність дотримуватись цих правил у реальному житті. Але завжди були групі такі діти, що дуже стримано поводили себе в процесі обговорення та у випадках необхідності змогли пояснити зміст правила (майже 5%). Та були такі діти, що поводили себе дуже пасивно, не змогли пояснити зміст правила чи навести будь-який приклад або взагалі відмовлятись відповідати. Загальна кількість таких дітей складала трохи більше 2%.

Програма колекційних занять для дітей 4-го року життя. Головна мета курсу: виховання стійкого позитивного ставлення до товаришів, вчити встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з дітьми та формувати вміння регулювати свою поведінку.

Критерії оцінювання, три рівні дитячих взаємин:

1. Діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, діляться іграшками, готові допомогти.

2. Діти позитивно виявляють себе у взаєминах з дорослими і ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил поведінки у спільній діяльності нестійке. Нерідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі.

3. Діти рідко беруть участь в іграх. Вони не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками. Нерідко у поведінці з ровесниками грубі.

Навчальний план роботи з дітьми подано в таблиці 2.

Таблиця 2.

№	Назва теми	Кількість занять
1.	Знаття напруження, створення позитивного емоційного настрою в групі	2
2.	Встановлення позитивного емоційного контакту дітей між собою	2
3.	Формування уміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки	2
4.	Прищеплення вміння радіти від загальної справи, успіху кожної людини	2

Заняття 1: мета: створення позитивного емоційного настрою в групі між дітьми.

Матеріал: клубок ниток.

Гра «Клубочок».

-- Діти, зараз зробимо гарне коло і сядемо на килимок.

-- Що у мене в руках? Клубок.

-- Наші слова будуть, як ниточки. Я про щось Оленку спитаю -- ниточка потягнеться до неї, вона відповість -- ниточка знову потягнеться до мене. (Обмотую нитку круг пальця ставлю запитання -- дитина намотує собі на палець нитку і відповідає. Якщо я вимушена допомогти дитині відповісти -- клубочок повертається до мене -- таким чином за кількістю ниток, що зв'язують мене з дитиною, визначають дітей, у яких є труднощі зі спілкуванням).

Запитання:

-- Як тебе звуть?

-- У тебе є братик чи сестричка, як їх звуть?

-- Що ти любиш?

-- Що тобі сподобалось у кімнаті?

-- Яка твоя улюблена іграшка?

Заняття 2: гра «Знайди друга».

Половина дітей сидить на стільцях, інша підходить до психолога.

-- Діти, ви зараз знайдете собі друга з тих дітей, які сидять на стільчиках, візьмете його за руку і пройдетесь по кімнаті.

Коли знайдено всіх друзів, діти міняються місцями.

Етюд «Посварились і помирились»

Мовні звертання:

-- Як тебе звати?

-- Як твоє ім'я?

-- Дуже приємно!

-- Я радий з тобою познайомитись!

Заняття 3: мета: формувати вміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки, робити іншим приємно.

-- Діти, у вас є друзі? Друг -- це той, з ким ти завжди граєш. Хто твій друг?

-- Як ви вважаєте, з чого починається дружба?

-- Я вам розкрию велику таємницю: дружба починається з усмішки (Пояснюється різниця слів: усміхатись і сміятись).

-- Усмішку можна дарувати, я вам усміхнулась -- подарувала усмішку, і вам стало приємно.

Гра «Дружба починається з усмішки» (тренінг).

-- Діти, сядьте в коло на килимку, поверніться один до одного, лагідно візьміться за руки і подаруйте один одному усмішку.

Етюд «Сонячні промінчики» Сядьте на килим. Уявіть, що ви граєтеся на сонячній галявині. Вам весело і приємно. Сонячні промінчики обгорнули ваше тіло. Ось сонячні промінчики сіли вам на брови. Струсіть їх! А ось промінчики доторкнулися до ваших очей. Покліпайте. Розплющте широко очі. Подивіться навкруги. Знайдіть, де сяє сонечко. Ой, яке воно яскраве! Як боляче очам! Швидко їх закрийте. Розплющить очі і подивіться на свої пальчики. Станьте на коліна, підніміть угору руки. Подивіться на кінчики пальців. Там угорі сяє сонечко. Воно зігріває нас. Ой, як приємно! Усміхніться.

Гра «Доторкнись до...».

-- А зараз ми пограємо в гру. Якщо я скажу «доторкніться до синього на светрику у Микити», ви шукаєте синій колір і лагідно торкаєтесь його на одязі вибраної дитини промовляючи: «Ми тебе любимо». Вибирають іншу дитину, з іншим кольором в одязі. Слідкувати, щоб доторкнулися до всіх дітей.

-- Діти, з чого починається дружба?

-- Ви мені усміхнулись, значить ми друзі.

-- Не забувайте усміхатися один одному.

Мовні звертання:

-- Дуже приємно!

-- Ми тебе любимо!

--Я так радий!

Заняття 4: мета: прищеплювати вміння радіти загальній справі, успіхові кожної дитини.

Матеріал: обруч (каструля), матеріал до дитячої гри «Знайди свою половину».

Етюд «Ласка».

Дитина з усмішкою гладить і притуляє до себе кошеня (іншу дитину). «Кошеня» закриває очі від задоволення, мурчить і треться головою об руки «господаря».

Бесіда. Як краще грати: самому чи разом? Чому?

Гра «Кухарята»

Діти в колі -- це каструля. Зараз будемо готувати (узвар, суп, борщ...). Кожен придумує, ким він буде, яким компонентом. Ведучий називає, що кластиме в каструлю, хто себе почув, стрибає в «каструлю» -- коло. Коли всі компоненти в колі -- діти обіймаються і повільно погойдуються.

Узвар в каструлі повільно, а потім все швидше і швидше закипає. Закипів і зупинився.

Прийшла дитина і попросила налити їй узвару. Мама взяла чашку і черпаком налила узвар, куди потрапили: (називає по черзі всі компоненти компоту).

Діти, почувши свою назву, вистрибують з каструлі, повертаючись на своє місце.

Гра «Знайди свою половину».

Дітям роздають частини цілої невеличкої картинки, де намальовані кульки. Завдання: необхідно знайти свою половину, взявшись за руки, підійти до столу і скласти цілу картинку, по черзі порахувати кількість намальованих на ній кульок.

Мовні звертання:

-- Будь ласка.

-- Оксанко, давай разом...

-- Прошу тебе...

2.3 Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження

Мета контрольного експерименту: визначити рівень дитячих взаємин після проведеної з ними роботи, спрямованої на формування взаємин між дітьми дошкільного віку.

Завдання контрольного експерименту:

1. Виявити здатність до позитивного спілкування з однолітками.

2. Визначити рівні дитячих взаємин, після проведеної з ними роботи.

3. Скласти таблицю 3, з результатами контрольного експерименту.

Наприкінці цілеспрямованої роботи з дітьми вже можна було спостерігати зрушення в характері ігрової діяльності і дитячих взаємин. Піднесення рівня гри істотно позначилося і на рівні дитячих взаємин. Зміни у рівнях дитячих взаємин відображає таблиця 3.

Таблиця 3.

Показники рівнів	І	ІІ	ІІІ	Всього дітей
Кількість дітей на початку спостереження		9		17
Кількість дітей після проведеної роботи	5	9		17

Завдяки досвіду, набутому в іграх, для більшості дітей стали властивими товариськість, взаємодопомога, прагнення старанного виконання правил поведінки.

Звичайно, це не викликає дитячих конфліктів, але важливим є те, що більшість дітей прагне нормалізувати свої стосунки самостійно.

Отже, з таблиці 3 ми бачимо зміни в стосунках дітей, їх рівень взаємин змінився в кращий бік. Так до І рівня (найвищого) відносяться 5 дітей, до ІІ рівня - 9, як і до проведення дослідження, але змінився склад цих дітей: діти ІІІ рівня перейшли до ІІ. Так у ІІІ рівні залишилось 3 дитини.

Таблиця 4.

Висновки

Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружним співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

Якість життя кожної людини та суспільства в цілому залежить не лише від соціально-економічних умов, а й від наявності та використання накопиченого людством духовного багатства, ціннісних норм та ідеалів. Просте накопичення духовної спадщини, декларація ціннісних норм поведінки, а не дієве їх упровадження в життя індивіда, суспільства та людства в цілому призводить до руйнування ціннісної основи існування людей на Землі.

Глибока криза морального духу людини, знищення її гідності прирікає нас на життя, для якого стає характерним простий спосіб виживання. Саме тому на сьогодні виокремлюється важлива проблема впровадження у життя ціннісних орієнтирів, що виконують роль інструментарію забезпечення гідного людського існування, самореалізації кожної особистості. Цивілізаційні зрушення, що є базовим підґрунтям сучасного соціуму, набувають гуманістичного спрямування, для якого притаманним стає людський вимір. Ставлення до людини як найвищої суспільної цінності, створення найдоцільніших передумов для формування її особистісної сутності, реалізації її потенційних можливостей виокремлюються у прерогативні важелі існування людської спільноти.

Духовне багатство особистості вимірюється ступенем усвідомлення, прийняття та впровадження у власне життя системи цінностей, до яких належать особистісні, сімейні, громадянські, національні та загальнолюдські. Джерелом ціннісних орієнтацій для кожної особистості є насамперед родина та сім'я, яка уособлює в собі основу пізнання нею всіх сфер земного буття людини. Саме тут плекається духовний світ дитини, її моральні переконання, що втілюються у конкретні вчинки, її сила, життєтворчий стиль життя. Тобто, дитина інтеріоризує загальноприйняті у сімейному оточенні норми поведінки, ставлення до навколишньої дійсності і через них інтегрується в соціум.

На сучасному етапі розвитку суспільства часто спостерігається безвідповідальне ставлення молоді до питань створення і збереження духовного осередку суспільства -- власної сім'ї, про що свідчить велика кількість розлучень, наявність неповних сімей, а як результат -- соціальне сирітство. Нині можна констатувати той факт, що на державному рівні відбулися смислотворні зрушення у розумінні значущості сім'ї та сімейного виховного потенціалу для еволюційного розвитку суспільства. Наразі актуальною стає необхідність усвідомлення цінності сім'ї кожним громадянином нашої країни, що є передумовою формування свідомого батьківства. Свідоме батьківство передбачає глибоке розуміння своїх можливостей та обов'язків у формуванні цілісної особистості дитини як власної відповідальності перед людством.

Духовне здоров'я особистості, складовою якого є моральний розвиток, слугує тим стрижнем, тим золотим перетином буття, що консолідує всіх членів родини, нації, держави і світу. Серед найдієвіших засобів слід виокремити ознайомлення з історією та традиціями свого народу -- його мовою, побутом, мистецтвом тощо; залучення до загальнолюдських цінностей через освіту, літературу, театр, живопис, музику, релігію.

Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.

Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об'єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив'язаності. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання// Актуальні проблеми психологій : -К.,2001

2. Т.О. Піроженко Психологічний супровід іноваційно-освітніх технологій в дитячому садку: Навчальний по посібник - Богдан, 2006

3. Марцинковська Т.Д. Диагностика психического развития детей. -М., 1997

4. Детская практическая психология / Под ред.. Т.Д. Марценковской.-М.2000

5. Азаров Ю.М. Семейная педагогика: Педагогика любви и свободы. - М., 1983

6. Алексєєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. - К., 1997

7. Арнеутова Е.П., Иванова В.М. Общение с родителями: Зачем? Как? - М., 1993

8. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998

9. Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка. - М.: АСТ - Пресс, 2001

10. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання. - К.: «Світич» - 2006

11. Богуш А.М. Дефініції «Дитинство», «Духовність» і «Довкілля» у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Педагогічні напрямки та роздуми, - Запоріжжя: ТОВ «ЛПС», 2001

12. Богуш А.М., Варениця Л.О. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Луганськ «Альма-матер» - 2006

13. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968

14. Борисова З.Н., Кузьменко В.У. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки. - К.: Вища школа, 2004. - 511с.

15. Воспитателю о работе с семьей / под ред. Н.Ф. Виноградовой. - М., 1989

16. Дошкольная педагогика: В 2ч. / Под ред. В.И. Логиновой, Н.Г. Саморуковой. Ч. 2. - М., 1988

17. Ельконін Д.Б. Психологія гри. М., 1978

18. Злочевський С.Є., Котирло В.К. Сімейна педагогіка. - К.: Знання, 1986

19. Компоненти дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О.Л. Кононко. - К., 2003.

20. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). - К., 1998

21. Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. - 2001. - №9. - с.11

22. Кузьмінський А.І., Омелянко В.Л. Педагогіка родинного виховання. - К.: «Знання», 2006

23. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К., 1969

24. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1991

25. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. З.Н. Борисової. - К., 1985

26. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А.В. Запорожца, Т.А. Марковой. - М., 1980.

27. Поніманська Т.І. Дитина і соціум // Дошк. виховання. - 2004. - №8. - с.4-6

28. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. - Київ, Академвидав, 2006

29. Поніманська Т.І. Моральне виховання дошкільників. - К., 1993

30. Поніманська Т.І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. - 1998. - № 2. - С.91-95

31. Постовий В.Г. Сучасна сім'я і її педагогіка. - К., 1994

32. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Львів - Краків - Париж, 1993

33. Русова С.Ф. Дошкільне виховання // Вибрані педагогічні твори / Упорядник О.В.Проскура. - К., 1996. - С.34-185

34. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996

35. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978

36. Українське довкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. - Львів, 1991

37. Урантаєва Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум по дошкольной психологи . - М.: Академия, 1998

38. Р.В. Павелків , О.П. Цигипало Дитяча психологія: Навч. Посіб.-К.: Академ - видав, 2008. - 423с. (Альма-матер)

39. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К., 1974

Размещено на Allbest.ru