Становлення методики формування початкових математичних знань у дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Питання математичного, розвитку дітей дошкільного віку своїм корінням сягають у класичну педагогіку. Особливе місце серед джерел розвитку методики займає усна народна,творчість. Різні лічилки, прислів'я, приказки, загадки, потішки завжди були хорошим матеріалом у навчанні дітей лічби, допомагали сформувати у дитини поняття про число, форму, розмір, час і простір.

Питання змісту і методів навчання дітей дошкільного віку арифметики і формування уявлень про розміри виміри, про час і простір розглядали у своїх педагогічних працях Я.А. Коменський, М.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, Ф.Ф. Фребель, Л.М. Толстой та інші.

Так, Я.А. Коменський у книжці «Материнська школа» рекомендує до школи навчати дитину рахунку у межах двадцяти, вмінню розрізняти числа більші-менші, парні-непарні, порівнювати предмети за розмірами, впізнавати і називати деякі геометричні фігури, користуватися »

Практичній діяльності такими мірками, як дюйм, п'ядь, крок, фунт.

У класичних системах сенсорного навчання Ф. Фребеля і М. Монтессорі подана методика ознайомлення дітей з геометричними фігурами, розмірами, вимірами, лічбою. «Дари» Ф. Фребеля і в наш час використовуються як матеріал для ознайомлення дітей з числом, формою, розміром і просторовими відношеннями.

К.Д. Ушинський вважав важливим навчити дитину лічити окремі предмети та їхні групи, виконувати дії додавання і віднімання, формувати поняття десятка як одиниці рахунку.

Особливого значення питання методики навчання математики здобули в педагогічній літературі початкової школи на рубежі XIX--XX ст. У цей період методики навчання математики дітей дошкільного віку як науки ще не було. Досвід практичних працівників не завжди був науково обґрунтованим.

З часом він вдосконалювався, сильніше і повніше, у ньому виявлялась педагогічну думка. У кінці XIX -- на початку XX ст. у методистів виникла нагальна потреба розробки наукової методики арифметики.

Перші методичні посібники з методики навчання дошкільників математики, як правило, були адресовані одночасно батькам і вихователям. Так, на основі висновків практичної роботи з дітьми в сімейній обстановці був виданий методичний посібник «Математика в дитячому садку» В.А. Кемниць. Основними методами роботи з дітьми автор вважав бесіди, практичні вправи, ігри.

Пропонував ознайомити дітей з такими поняттями, як «один», «багато», «декілька», «пара», «більше», «менше», «стільки ж», «рівний», «такий самий». Основним завданням вважав вивчення чисел від 1 до 10 і дій над ними.

Питання про методи, зміст навчання дітей лічби і формування елементарних математичних уявлень, які могли б стати основою для успішного засвоєння математичних дисциплін у школі, надзвичайно гостро дебатувалися в той час у дошкільній педагогіці.

Найбільш крайня позиція зводилась до заперечення будь-якого цілеспрямованого навчання математики. У праці «Розвиток числових уявлень у ранньому дитинстві» (Київ, 1923) К.Ф. Лебединцев дійшов висновку, що перші уявлення про числа у межах п'яти виникають у дітей на основі розпізнавання групи предметів, сприйняття множин. А за межами цих невеликих сукупностей основна роль у формуванні поняття числа належить лічбі, яка витісняє сприймання множин.

Проте він вважав бажаним, щоб дитина здобувала знання в дитячому садку «непомітно». Такого висновку К- Ф. Лебединцев дійшов на підставі спостережень за засвоєнням дітьми перших числових уявлень та оволодіння лічбою. Діти справді дуже рано починають виділяти деякі невеликі групи однорідних предметів і, наслідуючи дорослого, називати це числом. Проте ці знання ще не глибокі, не усвідомлені. Вміння дітей називати числа не завжди є об'єктивним показником математичних знань. У двадцяті роки багато методистів прийняли точку зору К.Ф. Лебединцева. На їхню думку числові уявлення виникають у дитини головним чином завдяки сприйняттю невеликих груп однорідних предметів, що є у навколишньому середовищі (очі, руки, ноги, ніжки столу). На цій підставі вважалось необов'язковим навчати дітей лічби.

Однак Є.І. Тихеєва, Л.К. Шлегер та інші зазначили, що процес формування числових уявлень у дітей складний і тому треба цілеспрямовано навчати їх лічби. Провідним засобом навчання дітей лічби визнавалася гра. Так, у книзі «Живые числа, живые мысли и руки за работой» (1920) Є. Горбунов-Посадов та І. Цунзер писали, що у своїй діяльності, грі дитина намагається втілити те, чим вона живе в цей момент. Тому ознайомлення з початками математики має ґрунтуватися на активній діяльності дитини. Вважалося, що, граючись, діти краще засвоять лічбу, швидше ознайомляться з числами та діями над ними.

Більшість педагогів двадцятих -- тридцятих років заперечували необхідність програми для дитячого садка, потребу цілеспрямованого навчання. Л.К. Шлегер вказувала, що діти мають вільно обирати собі заняття за власним бажанням. Кожен може робити те, що він задумав й обирати відповідний матеріал, ставити собі мету і досягати її. А ця програма має ґрунтуватися на природних схильностях і прагненнях, за спостереженням дітей. Роль вихователя власне полягала лише у створенні умов, які сприяють самовихованню та самонавчанню дітей. Л.К. Шлегер вважала, що лічбу слід пов'язувати з усіма видами діяльності дитини, а вихователь має лише використовувати момент для вправ дітей у лічбі.

У працях Є.І. Тихеєвої, М.Я. Морозової та інших підкреслювалось, що знання про перші десять чисел дитина має засвоїти ще до школи і при цьому засвоїти без будь-яких систематичних занять та спеціальних прийомів навчального характеру. Вони зазначали, що саме, життя дитячого садка, заняття дітей, гра висувають незліченну кількість моментів, які можна використати для засвоєння дітьми лічби у межах, доступних їхньому віку, і засвоєння це цілком не примусове і легко закладає в душі дитини той фундамент математичного мислення, який так потрібен як учителю, так і учню, коли школи вдаються до наукового й систематизованого навчання арифметики.

Є.І. Тихеєва чітко уявляла собі зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з числом і лічбою і щодо методики виражала свою позицію так: сучасна методика прагне того, щоб підвести дітей до засвоєння знань і уявлень самодіяльністю, заохоченням допитливості розуму, створенням дитині умов, які сприяють самостійному відшуканню пізнавального матеріалу та використанню його. Вона писала, що вчити дітей численню, не можна, але дитина має осягнути перший десяток, звичайно, до семи років. Всі числові уявлення, доступні для її віку, дитина має брати з життя, подій, якими вона живе і в яких бере участь. Її участь у житті за нормальних умов має виражатись лише в одному -- роботі-грі. Граючись, працюючи, живучи, вона обов'язково сама навчиться лічити, якщо ми, дорослі, будемо при цьому її непомітними помічниками та керівниками.

У праці «Лічба в житті маленьких дітей» (1920) Є.І. Тихеєва виступала проти «примушування і натиску» в математичному розвитку дитини. Точніше, вона висловлювалась проти Систематичного навчання лічби на заняттях, пропонуючи ознайомлення дітей з числом у процесі організації різноманітних ігор та режимних моментів. І водночас Є.I. Тихеєва заперечувала повне стихійне виховання. Цілком справедливо розглядала чуттєве сприйняття як головне джерело математичних знань. Число має входити в життя дитини тільки в нерозривній єдності з речами, які заповнюють коло її особистого досвіду. У зв'язку з цим автор звертає увагу на наявність потрібного матеріалу в дитячому садку і вдома. Після того як ті чи інші числові уявлення «вилучені з життя», можна використати ігри-заняття. Є.І. Тихеєва рекомендує спеціальні ігри-заняття з дидактичним матеріалом для з'ясування і закріплення цього уявлення, зміцнення потрібних навичок з лічби.

Розуміючи, що стихійне оволодіння числовими уявленнями не може мати необхідного продовження, упорядкування, Є.І. Тихеєва як засіб систематизації знань пропонувала спеціальний добір дидактичного матеріалу. Як лічильний рекомендувала використовувати природний матеріал: камінчики, листя, боби, шишки тощо. Вона створила дидактичний матеріал типу парних картинок і лото, розробила задачі на закріплення кількісних і просторових уявлень.

Зміст математичних знань Є.І. Тихеєва розуміла досить широко. Це й ознайомлення з розміром, вимірюванням, цифрами, навіть дробами. Значне місце у змісті навчання математики вона відводила формуванню у дітей уявлення про розмір та міри.

Вважала за можливе розкрити перед дітьми функціональну залежність між результатом вимірювання та мірою. Всі види вимірювання, з її погляду, мають бути доцільними, пов'язаними з практичними завданнями, наприклад з грою у «Лавочку». Є.І. Тихеєва робить спробу ознайомити дітей з числом як вираженням кількості і міри, а у зв'язку з цим і з дробами. Діти ділять аркуш паперу, яблуко навпіл, на чверті. Але Є.І. Тихеєва належно не оцінила ролі колективних занять. Вона вважала, що в дитячому садку пізнання дітей будуть різними, ступінь їхнього розвитку неоднаковим. Велику увагу Є.І. Тихеєва приділяла ознайомленню дітей з предметами різної величини, засвоєнню відношень між ними: більше -- менше, ширше --вужче, довше -- коротше та ін. Як чудовий майстер-практик, що глибоко знає дитину, вона відчувала потребу навчання, послідовного ускладнення навчального -матеріалу. При цьому визнавала тільки індивідуальне навчання, хоча ігри, посібники, підготовлені нею, призначались для колективного користування (лото, доміно).

Незважаючи на помилковість, деяких педагогічних поглядів Є.І. Тихеєвої, слід зазначити, що її погляди на значення математичної підготовки дітей до школи, необхідність використання спеціальних ігор та дидактичного матеріалу і досі високо оцінюються в сучасній дошкільній педагогіці, зокрема у методиці навчання математики.

Наприкінці 30-х років спостерігається позитивне ставлення до цілеспрямованого навчання у дитячому садку, і з цього часу виникають проблеми, пов'язані з визначенням змісту й методів навчання лічби дітей дошкільного віку.

Значним етапом у розробці методики розвитку початкових математичних уявлень були праці Ф.Н. Блехер. Вона пропонувала вихователям широку програму навчання дошкільників з математики. Так, у методичних вказівках керівникам нульових груп і дитячих садків (1932) вона розкрила методику організації вправ, спрямованих на формування понять про розмір, кількість, простір, час, вимірювання. Хоча в цілому книга «Научимся считать» розрахована на індивідуальне користування, проте в ній багато матеріалів, що сприяють об'єднанню дітей. Щоб вихователеві було легко розподіляти матеріал, весь зміст посібника поділено на уроки.

Ф.Н. Блехер вміщує до програми дитячого садка лічбу в межах десяти на спеціальних заняттях і лічбу до 20--30 у вільній діяльності. Вона вважає за потрібне ознайомити дітей із складом числа, порядковим числом, цифрами, навчити їх розв'язувати нескладні арифметичні приклади і задачі. Водночас Ф.Н. Блехер вперше в літературі з дошкільної педагогіки вказує на те, що дітям треба показати незалежність числа від розмірів елементів, які його утворюють, відстані між ними, форми, розміщення, показати їм співвідношення між числами в числовому ряду. На основі матеріалів особистих спостережень вона намагається розподілити матеріал відповідно до вікових можливостей дітей. Так, у молодшій групі діти вчаться лічити в межах чотирьох, у середній--у межах десяти, у старшій -- діти мають уміти виконувати додавання й віднімання в межах десяти і перейти до другого десятка.

Як основні засоби математичного розвитку дітей Ф.Н. Блехер рекомендує використовувати різні життєві ситуації. Знання, здобуті дітьми у повсякденному житті, можуть закріплюватись в індивідуальних іграх-заняттях з дидактичним матеріалом. У роботі з дітьми вона рекомендує використовувати картки з числовими фігурами і цифрами для закріплення порядкової лічби, вправ на склад числа, на додавання та віднімання, для закріплення знань про час і форму. Пізніше Ф.Н. Блехер розробила і систематизувала, цей дидактичний матеріал.

Проте через багато об'єктивних причин методика Ф.Н. Блехер містила ряд протиріч. Так, вона недооцінювала значення поелементного перелічування сукупностей, в цілому лічильної діяльності у математичному розвитку дитини, вважаючи найвищим рівнем у математичному розвитку цілісне сприймання групи і визначення її кількості; не бачила відмінностей між конкретною множиною і числом як абстрактним поняттям.

Ф.Н. Блехер вважала, що рівень математичного розвитку дитини пов'язаний з рівнем її самостійно здобутих знань. Проте з цього не було зроблено висновку про необхідність цілеспрямованого навчання дитини лічби. На її думку, вихователь має, сприяти саморозвиткові дитини, а не втручатись активно у її розвиток.

У цілому ж праці Ф.Н. Блехер, незважаючи на ряд помилкових поглядів, мали позитивний вплив на розвиток методики навчання лічби дітей. Багато методичних вказівок щодо організації дидактичних ігор та вправ не втратили свого значення й тепер.

У 40--50-х роках почалося експериментальне вивчення особливостей формування у дітей умінь та навичок в лічильній діяльності. Було проведено психологічні дослідження з цієї проблеми І.А. Френкелем Л.А. Яблоковим, Є.І. Корзаковою, Г.С Костюком. Ними обґрунтовано положення про те, що необхідно формувати у дітей уміння розпізнавати окремі елементи множин, а потім переходити до узагальнення про залежність сприйняття множин від засобу просторового розміщення елементів, про засвоєння дітьми числівників і ступенів оволодіння лічильними операціями.

Особливе значення мали дослідження Г.С. Костюка. Його цікавило, за яких умов і як виникає в дітей перше усвідомлення ними кількісних відношень речей, як здійснюється перехід від сприймання групи предметів до поняття про їх число.

Об'єктом дослідження були діти віком від двох до чотирьох з половиною років. Вони виконували ігрові завдання, що потребувало усвідомлення кількості реальних і зображуваних об'єктів (у межах від одного до п'яти).

- Вчений зробив висновок про те, що поняття числа виникає в дитини через пізнання нею кількісних відношень речей. Дитина абстрагує число від цих речей, проте абстрагування є для неї активним процесом. Воно передбачає вироблення в умовах мовного спілкування з дорослими нових засобів дій (спочатку практичних, потім розумових) з об'єктами.

Поняття числа за засобом походження -- продукт аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення дій дитини з об'єктами (звідси його операторний характер), а за своїм змістом -- знання їх кількісних відношень.

У працях Н.А. Менчинської «Очерки психологии обучения арифметике» (М., 1947), «Психология обучения арифметике» (М., 1955) найповніше розглянуті питання формування поняття про число у дітей. Розглянуто співвідношення сприйняття множин і рахунку на різних етапах оволодіння числом.

Одночасно з експериментальним вивченням відбувається орієнтування на узагальнення педагогічного досвіду роботи дитячих садків. Так, мета книги М.Л. Янпольської «Математичні ігри та приладдя в дитячому садку» (Київ, 1938) допомогти молодим педагогам організувати роботу з розвитку початкових математичних уявлень у дітей дошкільного віку. В ній вміщено різноманітні дидактичні ігри Та вправи з математичним-змістом на закріплення лічби і знань про число, розміри, масу, форму, простір та вимірювання. Ігри систематизовано відповідно до віку дітей. До багатьох ігор подано креслення та малюнки дидактичного матеріалу. Пропонуються ігри рухливі, настільні, головоломні та інші.

Особливо цінна книга 3.В. Пігулевської «Счет в детском саду» (М., 1953), адресована вихователям дитячих садків, дитячих будинків та батькам. У ній пропонується серія конспектів занять з лічби, дається опис деяких наочних посібників та дидактичних ігор, викладено педагогічні висновки автора, що ґрунтуються на спостереженнях за великою кількістю дітей. Розглядаються особливості дітей дошкільного віку, умови свідомого і надійного засвоєння, деякі принципи навчання лічби дошкільників (наочність та активність), основні шляхи цієї роботи, орієнтувальні показники в засвоєнні знань.

Розкриваючи методику занять .у кожній групі, З.В. Пігулевська виділяє загальну кількість їх у навчальному році, тривалість кожного заняття та зміст. Аналіз змісту занять дає змогу уявити загальні позиції автора як представника монографічного методу. Так, чітко визначалось: у старшій групі формуванню, поняттяпро число 6 відводиться п'ять занять; формуванню, поняття про число 7 -- також п'ять занять; про число 8 -- п'ять занять і т. д. Множини сприймались як зорово, так і на слух.

Проводилась робота над складом числа на предметах і дрібному лічильному матеріалі. Навчання, пов'язаного з обчислювальною діяльністю, не було. Такий підхід до навчання дошкільників,математики, звичайно, не міг задовольнити ні теорію, ні практику дошкільного виховання. Проте це була перша спроба створити систему в навчанні початків математики.

Друга спроба створити систему навчання дошкільників лічби була зроблена Ф.А. Михайловою і Н.Г. Бакст. У посібнику «Занятия по счету в детском саду» (М., 1958) узагальнено досвід роботи дитячих садків з вивчення лічби. Автори розкривають зміст і прийоми роботи, з дітьми у різних вікових трупах. Рекомендується до вивчення лічби сформувати у дітей уявлення про множини (тут враховано дослідження Г.М. Леушиної). Надалі велика увага приділяється складу чисел з одиниць і двох менших чисел, відношення між складними числами, що розглядається як передумова засвоєння дій складання і віднімання.

Характеризуючи рівень методики формування математичних уявлень у ці роки, слід зазначити, що недостатність фундаментальних досліджень у цій галузі приводила до відмови від активного втручання у розвиток дітей. Розробляючи" методику, педагоги вказували лише на необхідність створення сприятливих умов, які забезпечують саморозвиток дітей. У роботі з дітьми надавалась перевага дидактичним іграм та індивідуальним заняттям. Практика показала, що таке навчання не досить ефективне для дітей і не забезпечує їхнього розвитку.

Г.М. Леушина провела глибоке дослідження на підставі вивчення математичних уявлень та лічильних операцій у дітей дошкільного віку, проаналізувала різні
точки зору, підходи і концепції формування математичних уявлень у вітчизняній та світовій науці і практиці виховання дошкільників, критично оцінила попередні напрями і розробила новий підхід до навчання лічби в дитячому садку.

На основі принципів і методів, запропонованих Г.М. Леушиною, розвиток елементарних математичних уявлень у дошкільників проводиться й зараз.

Спочатку діти починають порівнювати множини, ще не знаючи чисел. Таке порівняння дає змогу дитині зробити висновок, наприклад, про те, що їй дали менше цукерок, ніж її братові. Малюк не може сам розповісти, як він про це дізнався, але спостереження за його поведінкою показують, що таке порівняння він робить, зіставляючи один предмет з іншим, немовби порівнюючи їх попарно. Наочне зіставлення елементів однієї множини з елементами іншої дає змогу дитині зробити висновок про рівність або нерівність множин.

Г.М. Леушина розробила принципово новий, теоретико-множинний підхід у методиці навчання лічби. а вихідне поняття методики формування математичних уявлень у дошкільників було взято не число, як раніше, а конкретну множину. Практичні дії дітей з множиною розглядалися як початкові етапи лічильної діяльності.

Концепція формування елементарних математичних уявлень у дітей, розроблена Г.М. Леушиною, служить джерелом для багатьох сучасних досліджень, а дидактична система пройшла випробування часом, показала свою ефективність в умовах громадського дошкільного виховання, успішно функціонує вже декілька десятків років.

У 60--70-ті роки в Україні та інших республіках тодішнього Союзу було проведено ряд досліджень з різних проблем методики формування елементарних

математичних уявлень (М.М. Макляк, О.К. Грибанова, В.К. Ко-тирло, К.В. Назаренко, 3.Є. Лебедева), що значно доповнили методику навчання дошкільників елементарної математики. Під час досліджень виявлено, що основою математичного розвитку дітей є порівняння різних конкретних (перервних і неперервних)' величин. Поняття «перервна величина» відповідає потужності множини, елементи якої легко полічити. У дослідженнях Г.М. Леушиної в основному увага приділялась формуванню поняття про число на підставі перервних (дискретних) величин -- множин предметів, іграшок, картинок, звуків тощо.

Однак ознайомлення дітей з числом тільки на основі порівняння конкретних множин дає неповне уявлення про число. Дослідження П.Я. Гальперіна та Л.С Георгієва показали, що число дітьми має сприйматися насамперед як результат вимірювання, як відношення вимірюваної величини до обраної міри. Внаслідок такого навчання Діти раніше, ніж при традиційній системі, ознайомлюються з числом» яке дістають не тільки при перелічуванні, а й при вимірюванні; з числом не тільки як характеристикою кількості окремих предметів,; що становлять перелічувану групу, а й як показником відношення. З самого початку навчання до свідомості дітей доводиться той факт, що число залежить від обраної міри, що міра -- складова частина вимірюваної величини, але зовсім не тотожна поняттю одиниці як окремості". Сучасні дослідження дали змогу включити до програми виховання у дитячому садку навчання дітей вимірювання.

Дослідження П.М. Ерднієва було спрямоване на вивчення складної методики навчання обчислювальної діяльності в дитячому садку і школі. У прийнятій дитячим садком і школою методиці розв'язування арифметичних задач спочатку пропонувались задачі на додавання, а потім -- віднімання. П.М. Ерднієв запропонував новий метод -- одночасного вивчення цих дій, тобто на одному занятті дітей ознайомлювали із задачами на додавання й віднімання. Крім того, дослідження показали, що з найперших кроків дітей доцільно ознайомлювати з необхідністю інколи робити об'єднання або перестановку доданків, підкреслюючи при цьому, що від зміни місць "доданків результат (сума) не змінюється. Така підготовча робота до вивчення переставного та сполучного законів додавання у дитячому садку дає змогу формувати в дітей усвідомлене ставлення до арифметичних дій, озброювати їх узагальненими способами виконання різних, видів математичної діяльності. Особливе значення П.М. Ерднієв надає використанню дидактичного матеріалу. Справедливе його зауваження про те, що однакове використання в старшій, і в молодшій групах сюжетного наочного матеріалу (іграшки, картинки) негативно позначається надалі на результатах навчання дітей у школі. Рекомендується переглянути наочний матеріал, приділивши значну увагу безсюжетному, абстрактному.

У 60--70-ті роки були проведені дослідження з багатьох інших проблем математичного розвитку дошкільників. Це дало змогу визначити обсяг і зміст навчання-математики в дитячому садку. До,програми з математики було введено ознайомлення дітей з розмірами та формою предметів, просторовими і часовими відношеннями, способами вимірювання неперервних величин (лінійне та об'ємне вимірювання), відношення частинного і цілого тощо.

Психолого-педагогічні дослідження М.М. Поддьякова, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Л.А. Венгера свідчать про значно більші, ніж вважалося досі, розумові

можливості дітей у процесі: навчання, в тому числі в процесі навчання математики. Так, дослідження, проведені Л.А. Венгером та Т.В. Тарунтаєвою, були спрямовані на з'ясування рівня математичних знань, здобутих в результаті навчання на заняттях і поза ними. Дослідження,показали, що у дітей у віці два -- три роки починають формуватися перші уявлення про кількість, вони вже вміють виділити одиниці з множини, порівнювати предмети за кількістю навіть без будь-якого цілеспрямованого навчання. До чотирьох-п'яти років вони спонтанно оволодіють деякими лічильними операціями лише наочно.

Проте дітям молодшого віку завдання, що потребували застосування міри, без спеціального навчання виявились недоступними. Діти навіть старшого дошкільного віку стихійно вимірюванням не оволодівали. Процес оволодіння мірою як засобом зіставлення величин можна і слід організувати у дошкільному віці і він ефективний для загального розвитку. .

У сучасних дослідженнях психологів і педагогів . (І.С Костюка, М.М. Поддьякова, О.Я. Савченко, М.В. Богдановича, Л.П. Крчіної, Н.І. Непомнящої) дедалі більше підкреслюється необхідність навчання дітей узагальнених прийомів і способів діяльності.

Таким чином, протягом останніх років методика поповнилась теоретичними дослідженнями і різними конкретними-рекомендаціями, що значно підвищило ефект навчання.

Однією з актуальних проблем методики формування елементарних математичних уявлень є наступність у роботі дитячого садка і школи, а у зв'язку з цим--дальша розробка найефективніших методів та методичних прийомів навчання. Вивчення математики у початковій шкоді передбачає досить широку і глибоку орієнтацію дітей у кількісних і просторових відношеннях навколишньої дійсності Сучасне ж навчання математики у дитячому садку не завжди повною мірою розв'язує це завдання, Нерідко математичні знання діти засвоюють формально, без належного розуміння їх. Однією з причин такого рівня знань є недостатня розробленість окремих методичних питань. Так, сучасне навчання математики у дитячому садку багато в чому спирається на вербальні (словесні) методи, що дають змогу формувати у дітей конкретні знання, уміння й навички, і недостатньо орієнтується на методи, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів і здібностей, логічності викладу.Досі в методиці навчання математики в дитячому садку немає чітких показників математичного розвитку дошкільного віку. Часто рівень математичного розвитку дитини визначають, виходячи, передусім, з обсягу, суми окремих знань, тоді як розвиток забезпечується системою та якістю цих знань. У зв'язку з цим дуже гостро стоїть проблема розробки принципів відбору та систематизації математичних знань на підставі індивідуалізації та диференціації навчання. Розв'язання цих проблем дасть змогу досягти вищого рівня математичного розвитку.

Поряд з цим здійснюється дальша наукова розробка, проблеми навчання дітей дошкільного віку узагальнених способів пізнавальної діяльності, широкого

використання матеріалізованих форм наочності (схеми, моделі, графіки). Застосування схем, моделей, графіків у педагогічному процесі дитячого садка сприятиме розвитку в дітей пізнавальної активності, здатності творчо використовувати раніше здобуті знання.

Досвід роботи у дошкільних закладах показує, що більше уваги слід приділяти розвитку мови в процесі формування елементарних математичних уявлень. У зв'язку з цим треба вивчити особливості оволодіння дошкільниками математичною термінологією; елементарною математичною логікою.

Значні труднощі спостерігаються в організації процесу навчання, зокрема навчання математики у малокомплектному дитячому садку. Позитивне розв'язання цих проблем поліпшить математичну підготовку дітей до школи.

математичний дошкільний арифметика лічильний

Список використаних джерел

1. Щербакова К.Й. Методика формування елементарних математичних уявлень у дошкільників: Навч. Посібник. - К.: Вища школа, 1996. - 240 с.

2. Формирование элементарных математических представлений у дошкольников/ Под ред. А.А. Столяра. - М.: Просвещение. - 1988. - 304 с.

3. Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1974. - 368 с.

4. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей. - К.: Вища школа. Головне видавництво, 1987. - 136 с.

5. Конфорович А.Г., Лебедєва З.Є. Формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку. - К.:Вища школа. Головне видавництво, 1976. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru