Розвиток елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні питання розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників засобами дидактичної гри

1.1 Поняття, історія, проблеми математичного розвитку молодших дошкільнят

1.2 Дидактичні умови та шляхи розвитку елементраних математичних уявлень у дітей молодшого дошкільного віку

1.3 Використання дидактичних ігор для формування елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

Розділ II. Експериментальна перевірка впливу дидактичних ігор на процес розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості елементарних математичних уявлень в експериментальній і контрольній групі

2.2 Методика розвитку елементарних математичних уявлень засобами дидактичної гри

2.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

Висновки

Список використаних джерел

вступ

математичний уявлення дошкільник

Актуальність теми обумовлена тим, що діти дошкільного віку проявляють спонтанний інтерес до математичних категорій: кількість, форма, час, простір, які допомагають їм краще орієнтуватися в речах і ситуаціях, упорядковувати і пов'язувати їх один з одним, сприяють формуванню понять.

Дитячі садки та підготовчі класи враховують цей інтерес і намагаються розширити знання дітей у цій області. Однак знайомство зі змістом цих понять і формуванням елементарних математичних уявлень не завжди є систематичним, і найчастіше, хочеться бажати кращого. Концепція з дошкільної освіти, орієнтири і вимоги до оновлення змісту дошкільної освіти окреслюють низку досить серйозних вимог до пізнавального розвитку молодших дошкільнят, частиною якого є математичний розвиток. У зв'язку з цим мене зацікавила проблема: як забезпечити математичний розвиток дітей 4-5 років, що відповідає сучасним вимогам.

Об'єкт дослідження - розвиток елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників.

Предмет дослідження - дидактичні ігри як засіб розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільнят.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання дидактичних ігор при розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників.

Завдання дослідження:

1. Вивчити історію розвитку питання.

2. Виявити рівень математичного розвитку дітей 4-5 років.

3. Провести порівняльний аналіз рівня математичного розвитку дітей до експерименту і після.

Гіпотеза дослідження - організована робота з використанням дидактичних ігор сприятиме підвищенню рівня математичного розвитку дітей молодшого дошкільного віку.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення передового педагогічного досвіду, спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Розділ I. Теоретичні питання розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників засобами дидактичної гри

1.1 Поняття, історія, проблеми математичного розвитку молодших дошкільнят

Основоположники системи дошкільної освіти, математичної освіти дошкільнят Я.А. Каменський та І.Г. Песталоцці вважають, що основи арифметики можна закласти тільки на третьому році, коли діти почнуть рахувати до п'яти, а згодом до десятої чи, принаймні, почнуть ясно вимовляти ці числа. Якщо на четвертому, на п'ятому, на шостому році вони навчаться рахувати по порядку до двадцяти і швидко розрізняти що 7 більше 5, 15 менше 30, то цього буде достатньо. Основи геометрії вони будуть в змозі засвоїти на другому році, розрізняючи, що ми називаємо великим і малим що, згодом вони легко зрозуміють, що таке коротке, довге, широке, вузьке. На четвертому році вони зрозуміють відмінності деяких фігур. Якщо що-небудь стане їм більш відомим, само собою вони самі спробують виміряти, зважувати й зіставляти одне з іншим (23).

І.Г. Песталоцці у книзі "Як Гертруда вчить своїх дітей" (35), говорить про те, що арифметика-це мистецтво, цілком виникає з простого з'єднання і роз'єднання кількох одиниць. Його первинна форма, по суті, наступна: один та один-два, від двох відняти один - залишається один. Таким чином, первісна форма всякого рахунку глибоко закарбовується дітьми, і для них стають звичними з повною свідомістю їх внутрішньої правди засоби, що служать для збереження рахунку, тобто числа. Було б гірше, писав Песталоцці, якщо б діти зробили успіхи в застосуванні їх, не маючи перед очима підстав для спостереження. Незалежно від того переваги, що завдяки цьому обчислення можна зробити підставою для чітких понять, неймовірно, до чого полегшується це мистецтво навіть для дітей, завдяки такому вірному застосуванню наочності: досвід показує, що початок буває важким тому, що це психологічно необхідне правило використовується не в повному обсязі, як мало би бути.

У педагогічних творах батька дидактики К.Д. Ушинського говориться, що перш за все слід вивчити дітей рахувати до десяти на наочних предметах: на пальцях, горіхах, і т.д., які не шкода було б і розламати, якщо доведеться показати наочно половину, третину, і т.д. Рахувати слід вчити назад і вперед так, щоб діти з однаковою легкістю рахували від одиниці до десяти і від десяти до одиниці. Потім слід навчити рахувати їх парами, трійками, п'ятірками, щоб діти зрозуміли, що половина десяти дорівнює п'яти і т.д. Ушинський говорив, що треба просто "привчити дитя розпоряджатися з десятком цілком вільно - і ділити, і множити, і дробити ..." (39).

В історії педагогіки досить широке застосування отримала система математичного розвитку дітей М. Монтессорі. Суть її в тому, що коли трирічні діти приходять до школи, вони вже вміють рахувати до двох або трьох. Потім вони легко вчаться нумерації. Одним зі способів навчання нумерації М. Монтессорі використовувала монети. "... Розмін грошей представляє першу форму нумерації, досить цікаву для порушення живої уваги дитини ..."( 26). Далі вона навчає за допомогою методичних вправ, застосовуючи, як дидактичний матеріал одну із систем, вже використану у вихованні почуттів, тобто серію з десяти брусків різної довжини. Коли діти порозкладають бруски один за одним по їх довжині, їм пропонують порахувати червоні і сині позначки. Тепер до вправ почуттів для розпізнавання більш довгих і більш коротких брусків приєднуються вправи з рахування. Так відбувалося навчання математичним уявленням в "Будинку дитини" М. Монтессорі.

З безлічі різних поглядів на виникнення у дітей поняття про число можна позначити три найбільш характерних.

Німецький педагог В.А. Лай стверджує, що поняття числа виникає у дітей шляхом безпосереднього сприйняття, тобто, якщо дитині дати кілька предметів (від 10 до 12), розташованих правильними фігурами, то він може дізнатися число цих предметів одразу, не рахуючи їх. І згідно з цим, прихильники безпосереднього сприйняття чисел початкове навчання арифметиці обгрунтовують на так званих числових фігурах, тобто на групі однакових значків або тіл, розташованих у певному порядку.

Інший погляд про те, що числове поняття виникає тільки за допомогою рахунку. Третій, що "поняття числа психологічно виходить, як результат вимірювань. І згідно з цим на початку навчання на перше місце висувається вивчення кількісної змінності величин і їх функціональної залежності" (5).

Л.А. Венгер, О.М. Дяченко (7) пропонують здійснювати математичне розвиток на заняттях і закріплювати в різних видах дитячої діяльності, в тому числі, в грі.

У процесі ігор закріплюються кількісні відносини (багато, мало, більше, стільки ж), уміння розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися у просторі та часі.

Особлива увага приділяється формуванню вміння групувати предмети за ознаками (властивостям), спочатку по одному, а потім за двома (форма та розмір).

Ігри повинні бути спрямовані на розвиток логічного мислення, а саме на вміння встановлювати найпростіші закономірності: порядок чергування фігур за кольором, формою, розміром. Цьому сприяють і ігрові вправи на знаходження пропущеної у ряді фігури.

Необхідною умовою, що забезпечує успіх у роботі, є творче ставлення вихователя до математичних ігор: варіювання ігрових дій і питань, індивідуалізація вимог до дітей, повторення ігор в тому ж вигляді або з ускладненням. Необхідність сучасних вимог викликана високим рівнем сучасної школи до математичної підготовки дітей в дитячому садку у зв'язку з переходом на навчання в школі з шести років.

Математична підготовка дітей до школи передбачає не тільки засвоєння дітьми певних знань, формування у них кількісних просторових і часових уявлень. Найбільш важливим є розвиток у дошкільнят розумових здібностей, уміння вирішувати різні завдання.

Вихователь повинен знати не тільки як навчати дошкільнят, але й те, чому він їх навчає, тобто йому повинна бути ясна математична суть тих уявлень, які він формує у дітей. Широке використання спеціальних навчальних ігор так само важливо для пробудження у дошкільників інтересу до математичних знань, вдосконалення пізнавальної діяльності, загального розумового розвитку.

Методика формування елементарних математичних уявлень в системі педагогічних наук покликана надати допомогу в математиці-одного з найважливіших навчальних предметів у школі, сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості.

Навчання веде за собою розвиток. В умовах раціонально побудованого навчання, враховуючи вікові можливості дошкільнят, можна сформувати у них повноцінні уявлення про окремі математичні поняття. Навчання при цьому розглядається як неодмінна умова розвитку, яке у свою чергу стає керованим процесом, пов'язаним з активним формуванням математичних уявлень і логічних операцій. При такому підході не ігнорується стихійний досвід та його вплив на розвиток дитини, але провідна роль відводиться цілеспрямованому навчанню.

Під математичним розвитком слід розуміти зрушення і зміни у пізнавальній діяльності особистості, які відбуваються в результаті формування математичних уявлень і пов'язаних з ними логічних операцій. Формування математичних уявлень-це цілеспрямований та організований процес передачі і засвоєння знань, прийомів і способів розумової діяльності, передбачених програмними вимогами. Основна його мета-не лише підготовка до успішного оволодіння математикою в школі, а й всебічний розвиток дітей.

1.2 Дидактичні умови та шляхи розвитку елементарних математичних уявлень у дітей молодшого дошкільного віку

Питання змісту й способів формування елементарних математичних уявлень були предметом дискусій у 30_50 роках, що пов'язувалось з розробкою психологічних засад методики формування математичних уявлень дошкільнят (Л.С. Виготський, Є.І. Корзакова, Г.С. Костюк, К. Лебединцев, Г.М. Леушина, М.М. Макляк, Н.Ю. Менчинська).

Основна мета формування математичних знань у дітей полягає в подачі початкових математичних уявлень, навчанні найпростішим способам виконання дій, формуванні відповідних умінь та навичок (В.В. Давидов, Г.С. Костюк, Л.П. Кочина, Г.М. Леушина, А.А. Столяр).

Аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо проблеми формування елементарних математичних уявлень дошкільників свідчить про схильність науковців виокремлювати ефективність будь-якого одного дидактичного засобу навчання (Л.А. Венгер, Г.М. Леушина, Т.Д. Ріхтерман, О.О. Фунтікова та ін.). Водночас, перевага поєднання різних засобів навчання експериментально доведена в дослідженнях Т.М. Дударенко, О.М. Корніяки, О.П. Усової.

Найбільш ефективною умовою формування математичних знань та умінь є створення системи навчання з урахуванням рівнів індивідуального розвитку дітей, що дозволяє поліпшити розумовий розвиток малюків (Г.С. Диковольська, Т.М. Степанова, К.Й. Щербакова). Впродовж останніх років проблема формування елементарних математичних уявлень дошкільників усе частіше розглядається через призму індивідуальних особливостей.

Темпи формування елементарних математичних уявлень, якість знань і вмінь зумовлюється змістовим компонентом навчання, відповідністю програмового матеріалу рівню психічного й індивідуального розвитку дітей, доцільним поєднанням колективних та індивідуальних форм навчання.

Рівень сформованості математичних уявлень дошкільників можна оцінити за наявністю знань та вмінь, їх якісною характеристикою і діяльністю дитини під час виконання завдань. Основними критеріями оцінки є правильність і повнота, усвідомленість та осмисленість, міцність та дієвість математичних уявлень, характер діяльності дитини та критичність мислення в процесі виконання завдань (Н.І. Баглаєва).

Весь процес формування елементів математики безпосередньо пов'язаний із засвоєнням спеціальної термінології, яка робить поняття осмисленим, підводить до узагальнень, до абстрагування.

Одним із суттєвих компонентів процесу навчання є форми його організації. У дидактиці "форма" (від латинського - система організації, внутрішня структура) розглядається як засіб побудови навчальної діяльності. Різноманітність форм навчання визначається кількістю дітей, місцем і часом проведення занять, способами діяльності дітей, а також способами керівництва з боку педагога. Виходячи з особливостей організації навчання, що визначається кількістю дітей, розрізняють індивідуальну, колективну й групову (диференційовану) форму навчання.

Одна з найдієвіших форм навчання - індивідуальне навчання. Ця форма навчання полягає в тому, що дитина набуває знання, виконує різні завдання, маючи можливість отримання при цьому безпосередньої або опосередкованої допомоги з боку дорослого. Особливе місце індивідуальна форма навчання набула в системі М. Монтессорі, поширеній і в системі вітчизняного дошкільного виховання в 20-30 роках. Однак об'єктивні умови (головним чином, економічні) на перший план поставили колективні й групові заняття з дітьми (О.П. Усова, Г.М. Леушина та ін.).

При колективній формі навчання один педагог працює одночасно із цілою групою, наявні взаємна допомога, взаємне навчання. Але значним недоліком колективної форми навчання є те, що недостатньо враховуються індивідуальні відмінності. Слід відзначити, на жаль, що колективна форма навчання в дитячому садку від початку 50-х років і до сьогоднішнього часу займає провідне місце у формі занять зі всією групою дітей. Традиційно навчання дітей здійснюється за єдиними програмами і єдиними навчальними посібниками [9].

Коли сьогодні обговорюється проблема перебудови дошкільного виховання, то, перш за все, йдеться про оновлення форм організації навчання і виховання дітей, про раціональне поєднання індивідуального й колективного навчання.

Навчально-виховний процес, для якого характерне врахування типових індивідуальних відмінностей дітей, рівнів розвитку, прийнято називати диференційованим.

У сучасній практиці дошкільних закладів спостерігаються дві тенденції в організації навчання. Частина педагогів пропонує зовсім відмовитись від колективних занять з математики, замінивши їх іграми, індивідуальними бесідами та іншими формами роботи. Причому, іноді спостерігається взагалі спонтанна форма, виходячи з інтересів і потреб дітей, вирішення дидактичних завдань. Інші педагоги віддають перевагу колективній формі, індивідуальне й диференційоване навчання використовують як додаток до основної - колективної.

При виборі методів враховується мета, завдання навчання, зміст знань. що формуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей, необхідні дидактичні засоби, а також особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів і конкретні умови, в яких відбувається процес навчання.

Експериментальні дослідження й педагогічна практика навчання дошкільників елементам математики переконують у перевазі такої організації навчального процесу, при якій органічно поєднуються різні форми та методи навчання [29].

У дидактиці особливе місце відводиться засобам і методам навчання, під якими розуміються: сукупності предметів, явищ (Ф.Є. Гмурман, Ф.Ф. Корольов), знаки (моделі), дії (П.Р. Атутов, І.С. Якіманська), а також слово (Г.С. Костюк, О.Р. Лурія, М.М. Скаткін та ін.), яке бере участь у навчально-виховному процесі й забезпечує засвоєння нових знань і розвиток розумових здібностей. Можна сказати, що засоби навчання - це джерела отримання інформації, як правило, це сукупність моделей різного походження. Розрізняють матеріально-предметні (ілюстративні) моделі та ідеальні (мислительні) моделі. У свою чергу, матеріально-предметні моделі поділяються на фізичні, предметно-математичні (прямої та непрямої аналогії) і просторово-часові. Серед ідеальних розрізняють образні і логіко-математичні моделі (опис, інтерпретація, аналогія). Матеріально-предметні моделі: пристрої, таблиці, діапозитиви, діафільми та ін. Ідеальні: дидактичні. навчальні, методичні посібники.

Основними функціями засобів навчання є:

1. реалізація принципу наочності;

2. сприяння накопиченню чуттєвого досвіду;

3. ведення до оволодіння способами дій;

4. репрезентація складних абстрактних математичних понять у доступній формі;

5. надання можливості вихователю керувати пізнавальною діяльністю дітей;

6. збільшення обсягу самостійної пізнавальної діяльності дітей;

7. раціоналізація, інтенсифікація процесу навчання [30].

Слід зазначити, що ці функції постійно змінюються у зв'язку з удосконаленням теорії й практики навчання дітей.

1.3 Використання дидактичних ігор для формування елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам?ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можливості для вияву уяви, нестандартного мислення, ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.

Дидактична гра -- гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати об?єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1. власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2. гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам?ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов?язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об?єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.).

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих математичних знань.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь повинен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вихователь ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, колір та ін.) предметів.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток Дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток дошкільників. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вихователя майстерного педагогічного керівництва ними.

Розділ II. Експериментальна перевірка впливу дидактичних ігор на процес розвитку елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

2.1 Визначення показників первинного рівня сформованості елементарних математичних уявлень в експериментальній і контрольній групі

Для експерименту були обрані дві групи дітей (по десять чоловік) молодшого дошкільного віку: контрольна група, що працює за звичайною програмою, експериментальна група, що працює за запропонованою мною методикою.

Констатуючий експеримент проводився з метою виявлення рівня розвитку кожної дитини. В якості основного методу дослідження використовувалася діагностика математичного розвитку. Дітям було запропоновано чотири тести, до складу яких входили дидактичні ігри.

I. Методи дослідження кількісних уявлень

1. Порахуй себе.

2. Назвати частини свого тіла, яких по одній (голова, ніс, рот, мова, груди, живіт, спина).

3. Назвати парні органи тіла (2 вуха, 2 скроні, 2 брови, 2 ока, 2 щоки, 2 губи: верхня і нижня, 2 руки, 2 ноги).

4. Показати ті органи тіла, які можна рахувати до п'яти (пальці рук і ніг).

Запали зірки.

Ігровий матеріал: аркуш паперу темно-синього кольору - модель нічного неба; кисть, жовта фарба, числові картки (до п'яти).

1. "Запалити" (кінцем кисті) стільки "зірок на небі", скільки зображено фігур на числовий картці.

2. Теж саме. Виконувати, орієнтуючись по слуху на кількість ударів у бубон або під кришкою столу, зроблених дорослим.

Допоможи Буратіно.

Ігровий матеріал: іграшка Буратіно, монети (в межах 7-10 штук). Завдання: допомогти Буратіно відібрати таку кількість монет, яке йому подарував Карабаса Барабаса.

II. Величина

Стрічки.

Ігровий матеріал: смужки паперу різної довжини-моделі стрічок. Набір олівців.

1. Саму довгу "стрічку" закрити синім олівцем, "стрічку" коротшу закрити червоним олівцем і т.д.

2. Зрівняти всі "стрічки" по довжині.

Розклади олівці.

На дотик розкласти олівці різної довжини в порядку зростання або убування.

Розклади килимки.

Розкласти "килимки" у зростаючому і зворотньому порядку по ширині.

III. Методи дослідження уявлень про геометричні фігури.

Якої форми?

Ігровий матеріал: набір карток з зображенням геометричних форм.

1. Дорослий називає який-небудь предмет навколишнього оточення, а дитина картку з геометричною формою, відповідною формою названого предмета.

2. Дорослий називає предмет, а дитина словесно визначає його форму. Наприклад, косинка-трикутник, яйце-овал і т.д.

Мозаїка.

Ігровий матеріал: набір геометричних форм. За допомогою геометричних форм викласти складні малюнки.

Полагодь килимок.

Ігровий матеріал: ілюстрація з геометричним зображенням первинних килимків.

Знайти підходящу (за формою і кольором) латочку і "полагодити" (накласти) її на дірку.

IV. Методи дослідження просторових уявлень.

Виправ помилки.

Ігровий матеріал: 4 великі квадрата білого, жовтого, сірого і чорного кольорів-моделі частин доби. Сюжетні картинки, що зображують діяльність дітей в плині доби. Вони покладені зверху квадратів без урахування відповідності сюжету моделі. Виправити помилки, допущені Незнайко, пояснити свої дії.

Візерунок.

Визначити напрямки руху від себе (праворуч, ліворуч, вперед, назад, вгору, вниз).

Ігровий матеріал: картка з візерунком, складеним з геометричних форм.

Описати візерунок від себе.

Знайди відмінності.

Ігровий матеріал: набір ілюстрацій з протилежним зображенням предметів.

Знайти відмінності.

В якості критеріїв оцінки рівня математичного розвитку використовувалася десятибальна система.

8-10 балів - дитина оперує властивостями об'єктів, виявляє залежності та зміни у групах об'єктів у процесі угрупування, порівняння; рахує предмети в межах 10. Встановлює зв'язки збільшення (зменшення) кількості, чисел, розмірів предметів по довжині, товщині, висоті, і т.д. Виявляє творчу самостійність в практичній, ігрової діяльності, застосовує відомі йому способи дії в іншій обстановці.

4-7 балів - дитина розрізняє, називає, узагальнює предмети по виділених властивостях. Виконує дії по угрупованню, відтворенню фігур. Узагальнює групи предметів за кількістю (числа), розміром. Рахує в межі 4-7. Самостійно здійснює дії, що ведуть до зміни кількості, числа, величини. Ускладнюється в висловлюваннях, поясненнях.

1-3 бали - дитина розрізняє предмети за окремими властивостями, називає їх, групує у спільній з дорослим діяльності. Користується числами в межах 3-5, допускає помилки. Виконує ігрові практичні дії в певній послідовності; зв'язку між діями (що спочатку, що потім) не встановлює.

Визначення середнього арифметичного розміру показників обчислювалося за формулою:

- знак суми

- варіанти або значення ознаки (данні одної дитини)

n - кількість дітей

Середня арифметична величина дозволяє порівнювати і оцінювати групи явищ, які вивчаються в цілому.

Потім визначалося середньоквадратичне відхилення:

Хмакс - найбільше значення варіанту

Хмин - найменше значення варіанту

R - табличний коэффіцієнт

Помилка середньоарифметичної величини визначалася за формулою:

n- число варіантів

- середньоквадратичне відхилення

Рівень вірогідності відмінностей обчислюється за формулою:

t =

Х1 - середньоарефметичне значення експериментальної групи

Х2 - середньоарефметичне значення контрольної групи

Відсоток приросту вийшов, коли ми відняли середнє арифметичне до експерименту від середнього арифметичного після експерименту.

Середні значення показників констатуючого експерименту наведено в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Показник	Контрольна група Х± m	Еспериментальна група Х ± m	t	Р
Кількість і лічба	3,6 ± 0,2	3,5 ± 0,2	0,3	>0,05
Величина	3,1±0,2	3,5 ± 0,3	1	>0,05
Геометричні фігури	3,6±0,3	3,5 ± 0,2	0,7	>0,05
Орієнтування в просторі	3,1 ±0,3	3,0 ± 0,2	0,25	>0,05

У результаті педагогічного експерименту було виявлено, що спочатку показники розумового розвитку дітей експериментальної та контрольної груп мали приблизно рівний потенціал, рівні можливості.

2.2 Методика розвитку елементарних математичних уявлень засобами дидактичної гри

Етапи формуючого експерименту

1. Етап - були запропоновані наступні ігри на розвиток математичних уявлень:

«Переполох» мета - формування уміння розрізняти контрастні і суміжні частини доби.

«Що змінилося?» Мета-розвиток розуміння схематичного зображення пози людини.

«День народження ляльки» мета - уміння розрізняти кольори і форми.

«Запам'ятай картинки» мета - розвиток уваги і пам'яті, розрізнення геометричних фігур за характерними ознаками.

«Повторюйте один за одним» мета - розвиток розуміння схематичного зображення пози людини.

«Чим схожі, чим розрізняються», «Будемо рахувати» мета - навчати дитину кількісному та порядковому рахунку.

«Знайди яких іграшок порівну», «Підбери пару» мета - навчати дитину кількісному та порядковому рахунку.

«Тваринки на доріжках» мета - уміння виділяти дві властивості фігури (форма і розмір; розмір і колір).

«Майстерня форм» мета - розвиток уявлень про геометричні фігури, виділення їх за характерними ознаками.

«Намалюй зображення паличками» мета - розвиток мислення, порядковий і кількісний рахунок.

«Вчимося порівнювати» мета-вміння порівнювати предмети за довжиною і шириною.

«Розфарбуй предмети різних геометричних форм» мета - розвиток уявлень про геометричні фігури.

«Що далі?» Мета - розвиток кількісного і порядкового рахунку. «Ігри з блоками Дьенеша» мета - розвиток кількісного і порядкового рахунку, величина, довжина, ширина, висота, колір. Уміння порівнювати дві властивості одночасно: форма-розмір, розмір-колір, форма-колір.

«Коли це буває?» Мета - розвиток уявлень про час і частинах доби.

«Кольорові дому» мета - виділення одночасно двох властивостей фігур: форма і колір.

«Кольорове лото» мета - виділення розміру і кольору.

2. Етап - наступні ігри:

«Що змінилося?», «Хто тут ховається?» Мета - орієнтування в груповий кімнаті, уміння рухатися у заданому напрямку.

«Що дісталося тобі?» Мета - маніпулювання з рідинами і сипучими матеріалами.

«Увага - вгадай-ка» мета - маніпулювання з рідинами.

«Визнач відмінності на-віч» мета - розвиток пам'яті, вміння узагальнювати різноманітні геометричні фігури.

«Вчимося знаходити видимі відмінності» мета - орієнтування на плані в групі і на ділянці за планом.

«На що схоже?» Мета - розвиток уваги, узагальнення геометричних форм за розміром.

«Половина до половинці», «крапочки» мета - кількісний та порядковий рахунок.

«Чарівна мозаїка» мета - узагальнення геометричних фігур за кольором.

Ігри з блоками Дьенеша - з ускладненням.

«Гноми з мішечками» мета - розвиток вміння виділяти просторові відносини (вгору-вниз, праворуч-ліворуч, збоку-зверху, ззаду-спереду).

«Вчимося порівнювати» мета - уміння порівнювати предмети за довжиною, ширині, висоті.

«Хто пішов і де він сховався?» Мета - уміння рухатися у заданому напрямку за усною команді.

«Передай пакет» мета - кількісний та порядковий рахунок.

«Куди залетіла бджола?» Мета - уміння порівнювати (однаково, більше, на один більше, на один менше).

Лото «Колір і форма» мета - розвиток уявлень про колір і форму, збагачення мислення.

«Логічне лото» мета - рахунок та геометричні фігури.

3. Етап - наступні ігри:

«Увага» мета - уміння орієнтуватися за планом дитячого саду.

«Що змінилося?» Мета - орієнтування з ускладненням.

«Чим схожі, чим розрізняються?» Мета - уміння виділяти одночасно дві властивості фігури (форма-колір, розмір-колір, форма-розмір). «Продовж ряд. Крапочки »мета - кількісний та порядковий рахунок. «Виправ помилку» мета - уміння порівнювати предмети по товщині, висоті і масі.

Лото «Порахуй», «Назви сусідів» мета - розвиток порядкового рахунку. «Хто знає, хай далі вважає!» Мета - рахунки зворотному напрямку. «Чудовий мішечок» мета - розвиток відчуття і сприйняття.

«Розрізні картинки», «Склади візерунок» мета - геометричні фігури і розвиток мислення.

«Копіювання і замальовка геометричних фігур» мета - геометричні фігури і рахунок.

«Коли це було?» Мета - розвиток уміння розрізняти контрастні частини доби, визначення їх послідовність вчора-сьогодні-завтра).

«Швидко - повільно» мета - геометричні фігури, рахунок, колір, форма, розмір.

«Кубики для всіх» мета - орієнтування на аркуші паперу, вміння виконувати певний орнамент за зразком (схемі).

2.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

Після проведення формуючого експерименту був проведений контрольний експеримент.

Середні значення показників контрольного експерименту показані в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1

Показник	Еспериментальна група Х± m	Контрольна група Х± m	t	Р
Кількість і лічба	6,42 ± 0,2	3,9 ± 0,2	8,4	<0,05
Величина	5,82 ± 0,2	4,3 ± 0,2	5,0	<0,05
Геометричні фігури	6,29 ± 0,2	4,4 ± 0,2	6,3	<0,05
Орієнтування в просторі	6,13±0,2	4,0 ± 0,2	7,1	<0,05

Таким чином, виконана робота з формування у дітей математичних уявлень дала свої позитивні результати. Отримані дані дають можливість припустити, що у дітей в досліджуваних групах стався приріст у середніх показниках математичного розвитку. В експериментальній групі відбувся приріст за розділами:

кількість і рахунок -28,2%

величина-27, 2%

геометричні фігури - 26,9%

орієнтування в просторі-30,3%

У контрольній групі відповідно: кількість і рахунок-4%

величина-12%

геометричні фігури -9%

орієнтування в просторі-10% (Додаток А)

Поліпшення показників в експериментальній групі обумовлено використанням запропонованої системи дидактичних ігор. Стабільна, систематична робота в даному напрямку дозволила підвищити рівень математичних знань у дітей експериментальної групи, у них був сформований відповідний рівень вмінь та навичок.

Висновки

Початковий курс математики - курс інтегрований, в нім об'єднані арифметичний, алгебра і геометричний матеріали. При проведенні занять по формуванню елементарних математичних уявлень у дошкільників мова йде не про освоєння шкільної програми, а про закладку фундаменту, який забезпечить подальшу учбову діяльність. Необхідно направляти знайомство дошкільника з елементарною математикою в русло загального розвитку дитини.

Важливість навчання дошкільників початкам математики обумовлена цілим рядом причин: початком шкільного навчання з шести років; великою кількістю інформації, що утримується дитиною; підвищенням уваги до комп'ютеризації; бажанням зробити процес навчання інтенсивнішим; прагненням батьків у зв'язку з цим якомога раніше навчити дитину дізнаватися цифри, вважати, вирішувати завдання. Переслідується головна мета виростити дітей людьми, що уміють думати, добре орієнтуватися у всьому, що їх оточує, правильно оцінювати різні ситуації, з якими вони стикаються в житті, ухвалювати самостійні рішення.

Основне зусилля і педагогів і батьків повинно бути напрямлено на те, щоб виховати у дошкільника потребу випробовувати інтерес до самого процесу пізнання, до подолання труднощів, що стоять на цьому шляху, до самостійного пошуку рішень і досягнення поставлених цілей.

Центральне місце відводиться збагаченню сенсорного досвіду у дітей шляхом ознайомлення з величиною, формою, простором і навчання будується за принципом поступового руху від конкретного до абстрактного, від плотського пізнання до логічного, від емпіричного до наукового.

Уміння правильно визначати і співвідносити величину предметів, розбиратися в параметрах протяжності предметів - необхідна умова і фундамент математичного розвитку дошкільника. Від практичного порівняння величин предметів дитина піде далі, до пізнання кількісних співвідношень більше - менше, рівність - нерівність. Формування уявлень про величину предметів і розуміння відносин "довші - коротше, вище - нижче, ширше - вже, більше - менше" дозволяють наочно показати дітям приховані математичні залежності, заглиблювати пізнання про число.

Уявлення про кількість і рахунок починаються з формування до числових кількісних відносин: рівність - нерівність предметів по величині, рівність - нерівність груп по кількості вхідних в них предметів. Дитина починає розуміти математичні відносини "більше", "менше", "порівну". Тільки після цього починається навчання його рахунку, дається уявлення про числа в межах десяти, про відносини між послідовними числами, про кількісний склад числа з окремих одиниць і двох менших чисел.

Доброзичлива оцінка педагога, тактовний аналіз причин, що привели до помилки, спільна зацікавлена діяльність дозволяють дітям правильно реагувати на невдачу, не боятися висловлювати свою думку.

Форма заняття повинна бути рухомою і мінятися залежно від поставлених завдань. Необхідний відхід від застиглих шкільно-урочних форм навчання і пошук різноманітних варіантів проведення заняття. Кількість занять, яка відводиться на вивчення кожної нової теми, визначається її змістом і ступенем трудності для дітей. При появі у дітей перших ознак стомлення проводиться фізкультхвилинка.

Велике пожвавлення до роботи вносять цікаві завдання, "хитромудрі питання, головоломки, загадки, вірші, лічилки, веселі картинки математичної спрямованості.

Дослідження показало, що запропонована система роботи з математичного розвитку дітей з урахуванням сучасних вимог сприяла підвищенню рівня математичного розвитку дітей, що підтвердило нашу гіпотезу.

Елементарні знання з математики, відповідно до сучасних вимог, в основному засвоюються дітьми, але необхідне поглиблення і диференціація індивідуальної роботи з кожною дитиною.

Оновлення та якісне поліпшення системи математичного розвитку дошкільників дозволяє педагогам шукати найбільш цікаві форми роботи, що сприяє розвитку елементарних математичних уявлень.

Дидактичні ігри дають великий заряд позитивних емоцій, допомагають дітям закріпити і розширити знання з математики.

В кінці заняття необхідно періодично спонукати дітей давати звіт в тому, що дізналися, чому навчилися, що вдалося, кому і над чим треба попрацювати. Це сприяє розвитку у дітей самоконтролю, уміння правильно оцінювати свої знання і дії.

Список використаних джерел:

1. Абрамов І.А. Особливості дитячого віку. - М., 1953

2. Аванесова Н. Навчання найменших в дитячому саду. - М., 1968

3. Альтхауз Д., Дум Е. "Колір, форма, кількість". - М.: Просвещение 1984 стор. 11 -16, 40.

4. Асмолов А.Г. "Психологія особистості" .- М.: Просвещение 1990р.

5. Безруких М. Чому і як вивчати до школи // Дошкільне виховання. - 2002. - №3. - С.62 - 65

6. Белошистая А. Дошкольний вік: формування первинних уявлень про натуральні числа // Дошкільне виховання. - 2002. - №8. - С.30-39

7. Блехер Ф.Н. "Рахунок і число в дитячому саду". Методичне лист. - М.: 1945 стор 6-8.

8. Блехер Н. Математика в дитячому саду і нульовій групі. - М., 1934

9. Блехер ф.Н. Навчимося рахувати. - М., 1932

10. Блехер ф.Н. Як працювати з посібником з математики. - М., 1932

11. Менчинська Н.А. "Психологія навчання арифметики". АПН РРФСР 1955р. -М. стор 164-182.

12. Метліна Л.С. "Математика в дитячому садку". - М.: Просвещение 1984р. стор 11-22, 52-57, 97-110, 165-168.

13. Монтессорі М. "Будинок дитини". Вид. 4-тобто-М. : Вид. "Задруга" 1920р. стор 182-183.

14. Морозова М., Тіхеева Є. "Рахунок у життя маленьких дітей". Вид. 2-е. -М.-Л. : Держвидаву 1927р. стор.6-13, 66.

15. Непомняща М.М. "Психологічний аналіз навчання дітей 3-7 років (на матеріалі математики)" .- М. : Педагогіка 1983р. стор.7-15.

16. Носова Е.А. "Предлогіческая підготовка дітей дошкільного віку. Використання ігрових методів при формуванні у дошкільників математичних уявлень". -Л. : 1990р. стор.47-62.

17. Смоленцева А.А. "Сюжетно-дидактичні ігри з математичним змістом" .- М.: Просвещение 1987р. стор 9-19.

18. Тарунтаева Т.В. "Розвиток елементарних математичних уявлень дошкільнят",-М.6 Просвіта 1980р. стор.37-40.

19. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні сочіненія.Т-2.-М.: Учпедіз, 1954р. стр.651 -652.

20. Федлер М. "Математика вже у дитячому садку". -М.: Радянська школа 1981р. стор 28-32,97-99.

21. Фребеля Ф. "Виховання людини" .- М. Вид. К. І. Тихомирова 1964р. стор.57-60.

Размещено на Allbest.ru