Система оцінювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Інтеграція України у міжнародне співтовариство передбачає перегляд питання якості усіх сфер життя в державі. Нагальною стала необхідність змін та реформування і в системі освіти.

Щоб задовольнити освітні потреби особи та потреби суспільства в отриманні «якісного продукту» освітнього процесу, держава повинна насамперед контролювати результати освітньої діяльності всіх її учасників на всіх рівнях і етапах. Тому сьогодні назріла потреба формувати національну систему контролю якості освіти, тобто відстежувати у кожного суб'єкта освітнього простору відповідність сформованих соціальне і професійно важливих знань, умінь і навичок вимогам ринку праці. Щоб впливати на освітній процес з метою підвищення його якості, необхідно мати якісну об'єктивну інформацію у галузі педагогічної та освітньої діяльності. Така інформація необхідна не лише представникам освітнього простору, а й усьому суспільству для прийняття тактичних і стратегічних рішень в політиці держави, адже саме в системі освіти закладається моральне здоров'я суспільства.



1. Критерії і норми оцінки знань

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання, пропонується розділити два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, -- критерії оцінки і норми оцінки.

1) критерії оцінки -- це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки;

2) норми оцінки -- це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкрити критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має ураховувати:

1) характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

2) якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

3) ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4) оволодіння досвідом творчої діяльності;

5) якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність і т. ін.).

Норми оцінок. Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв'язок основних понять дисципліни в їхньому значенні для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу. Оцінки «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Як правило, оцінка «задовільно» виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи. Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

З урахуванням викладених критеріїв і з особливою увагою до специфіки конкретних дисциплін встановлюються вимоги до оцінки знань на екзаменах і диференційованих заліках з іноземних мов, креслення, нарисної геометрії, фізичного виховання, виконавських дисциплін вузів культури і мистецтв та інших дисциплін, вивчення яких спрямовується переважно на формування практичних умінь, навичок і професійної майстерності.

На сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні, який представлений кредитно-модульною системою, норми оцінювання були введені відповідно до положень Болонського процесу і представляють собою систему ECTS -- це формальна процедура кількісної оцінки виконаного студентом обсягу роботи (трудомісткість) у процесі вивчення певного курсу. Вважається, що мінімальне число ETCS-кредитів, яке відповідає успішно завершеному навчальному року, дорівнює 60. Таким чином, у ECTS академічний рік як одиниця виміру в системі визнання документів про освіту і кваліфікацію асоціюється з визначеним обсягом роботи, що у свою чергу поділяється на визначені порції -- ECTS-кредити. У такий спосіб досягають гармонізації між періодом навчання й обсягом роботи, яку має виконати студент, з одного боку, й обсягом матеріалу, що він повинний засвоїти, з іншого. Вищевикладене дає можливість подати "успішність" навчання студентів у вигляді математичної нерівності

Таким чином, ETCS-кредит -- це одиниця виміру виконаної студентом роботи (від 1 до 60). Остання містить у собі прослуховування лекцій, семінарські заняття, практичну і самостійну роботу.

Слід зазначити, що у вітчизняній системі навчання навантаження вимірюється у годинах аудиторних занять з тієї чи іншої дисципліни, яку студент має вивчити. Але години -- це кількісний показник, він не пов'язаний з якістю, тоді як у системі ICTS розмірність навчання визначається кількістю кредитних балів, які потрібно набрати для отримання диплома. Наприклад, щоб стати бакалавром студент повинен набрати 240 кредитів. Це можна зробити протягом одного року, а можна набирати поступово протягом чотирьох років. Кредити -- це своєрідна "ціна" дисципліни, чим ближчий її зміст до суті спеціальності, якої має набути випускник, тим вища її "вартість". Кредити "збираються" до "кредитної сумки", 65 % якої мають становити кредити з нормативних, обов'язкових дисциплін, а інші можна набрати з елективних, або вибіркових, дисциплін. Таким чином, вітчизняна система навчання певною мірою наближається до стандартів ECTS.

Шкала оцінок ECTS враховується для перерахування оцінок локального університету при атестаціях ETCS-студента. Вона не порушує звичної системи оцінок локального університету, але дає змогу швидко перераховувати оцінки при переходах студента з одного університету в іншій. ECTS-оцінки наведено в таблиці. Як випливає з таблиці, можливі такі варіанти оцінки знань з використанням Шкали оцінок ETCS: А -- відмінно, В -- дуже добре, D -- добре і т. ін.

освіта критерій норма вимога оцінка знання студент

Шкала оцінок ECTS

А	Відмінно
В	Дуже добре
С	Добре
D	Задовільно
Е	Мінімально задовільно (відповідає вимогам курсу)
FY	Незадовільно: потрібна певна додаткова робота
F	Незадовільно, з обов'язковим повторним курсом

2. Колоквіуми, тести, заліки як форми обліку навчання студента

Важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів виступають колоквіуми (від лат. colloguium розмова, бесіда). Головне завдання колоквіуму мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Мета колоквіуму допомогти студентам глибше розібратися в теоретичних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку діяльність.

При вивченні педагогічних дисциплін колоквіуми здебільшого проводяться перед педагогічною практикою, а також в кінці навчального року або семестру.

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів з літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і допомагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найкраще підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи ЗІ студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів посідає рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний контроль (семестрові та державні іспити).

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів. Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр шести, у тому числі не більше двох диференційованих.

Заліки -- це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння ними матеріалу семінарських занять, практики. Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бесіди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проводитися індивідуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік «автоматично».

Іспити складаються за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння

У деяких ВНЗ нагромаджений певний досвід проведення іспитів без білетів (з урахуванням специфіки курсу). Іспит з «відкритим підручником» розрахований насамперед на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо. Очевидно, такий тип іспиту доцільно проводити зі складних і великих за обсягом дисциплін.

Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення студентами натуральних об'єктів, схем, макетів тощо. У студентів педагогічних університетів іспит може проходити у вигляді розв'язку підготовлених педагогічних ситуацій.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти).

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й пов'язаними між собою.

Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішності студентів є методи: усного контролю і самоконтролю, письмового контролю і самоконтролю, лабораторно-практичного, програмованого контролю (машинного, без машинного), тестового контролю.

Основними формами організації перевірки знань студентів сучасних ВНЗ є, насамперед: індивідуальна, групова, фронтальна перевірка, самоконтроль, рейтингова система.

Більшість викладачів усвідомлює, що в системі контролю ЗУН студентів є багато недосконалого, що не відповідає сучасним вимогам. Основних недоліків традиційно здійснюваного контролю можна вказати два: а) репродуктивний характер; б) суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльності.

Подолання проблем контролю якості знань, в певній мірі, сприятиме впровадження тестового контролю ЗУН студентів.

Слово «тест» в англійській мові означає «випробування проба, експеримент, перевірка». В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений, згідно з певними вимогами, комплекс стандартизованих завдань, що дозволяють виявити в учасників тестування компетенції, піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями».

У текстології теорії і практиці тестування виділяють різні види тестів, їх класифікують

1) за цільовими, функціональними і смисловими ознаками:

· тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), констатуючі, діагностуючі, прогностичні тести за меток застосування;

· підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального року),

· заключного контролю (в кінці курсу навчання) за видом контролю;

· тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного матеріалу, навички); тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості мовленнєвих умінь за об'єктом контролю;

· тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки за співвідношеннями з нормами чи критеріями;

· стандартизовані (тест, що пройшов апробацію на досить великій (6001000 чоловік) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань); не стандартизовані тести _ тести, складені самими викладачами для своїх студентів - за статусом контролюючої програми.

2) за формальними ознаками:

вибіркові тести _ тести з вільною конструйованою відповіддю за структурою та способом оформлення відповіді;

альтернативні тести _ тести множинного, тести перехресного вибору за характером вибіркових відповідей;

тести на швидкість, на складність за гомогенністю завдань;

тести з використанням технічних засобів навчання, тести без використання технічних засобів навчання за способом презентації мовленнєвого стимулу;

машинні, без машинні за використанням засобів оперативного машинного зв'язку.

Тест, як правило, складається з двох частин інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сформульовану інструкцію (що і як слід виконувати учаснику тестування). Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого.

Тестовий контроль дає можливість викладачеві упродовж досить обмеженого часу перевірити якість знань у значної кількості студентів; за його допомогою стає можливим контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні. На підготовчому етапі впровадження тестового контролю реальним є самоконтроль, знання оцінюються більш об'єктивно, варто відзначити, що у процесі тестування увага студентів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмислення її суті, у зв'язку з чим створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи: 1) недоліки, які лежать в основі сутності контролю (ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка про неї; можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно неправильно ), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкривається); 2) недоліки психологічного характеру (стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості); 3) недоліки, що ґрунтуються на організаційно-методичних показниках (велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу; необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що розробляють тестові завдання).

Існують реальні шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу (45) або ж застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3.Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, І навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача.

4.Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, підчас якого педагог пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

5.Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором як психологічним, так і виховним.

6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

Отже, тест як система завдань специфічної форми і відповідного змісту є науково обґрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає здійснювати індивідуальний контроль результатів навчання коленого з них, мобільно керувати навчально-виховним процесом.

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання, треба розділити два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, критерії оцінки і норми оцінки. Критерії оцінки це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки. Норми оцінки це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має враховувати: характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань); якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення); ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці; оволодіння досвідом творчої діяльності; якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність і т. ін.).

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв'язок основних понять, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу. Оцінки «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Оцінка «задовільно» виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи. Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

Об'єктом оцінювання мають бути структурні компоненти навчальної діяльності (учіння), а саме:

1. Змістовий компонент знання про об'єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби його перетворення, вимоги до результату; складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності і т.д. Обсяг знань визначений навчальними програмами, державними стандартами.

При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота; правильність; логічність; усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного), вербалізація словесне оформлення у вигляді відтворення (переказ, пояснення); застосування знань (адекватність, самостійність в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

2. Операційно-організаційний компонент дії, способи дій (вміння, навички): предметні (відповідно до програм із навчальних предметів); розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо); загально навчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами інформації).

Підлягають аналізу й такі характеристики дій, способів дій, діяльності: правильність виконання; самостійність виконання в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); надання допомоги: практичної (спільне виконання дії викладачем і студентом, показ, надання зразка); вербальної (повторний інструктаж, пояснення, запитання, підказка, вказівка); в) загальної (стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги); усвідомленість способу виконання розуміння та словесне оформлення: відтворення (переказ), пояснення, застосування в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

3. Емоційно-мотиваційний компонент ставлення до навчання. Аналізуються такі його характеристики:

характер і сила( байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне);

дієвість( від споглядального ( пасивного) до дійового);

сталість( від епізодичного до сталого).

Саме ці характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів учіння студентів можуть бути покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень (І початковий, II середній, III достатній, IV високий), загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах).

Проводить науковий експеримент з проблеми переходу на 12бальну систему оцінювання у закладах вищої педагогічної освіти ІІІІV рівнів акредитації. Реалії такі, що загальноосвітня школа уже працює за цією системою, а от вступні іспити до вищих навчальних закладів ще минулого року оцінювалися за чотирибальною шкалою. Тобто вища школа, діяльність якої повинна мати випереджувальний характер, відстає від загальноосвітньої, що гальмує реформування останньої.



3. Модульна форма оцінювання знань

Модульна і рейтингова форми існують і використовуються для різноманітних оцінок дуже давно. Ще в минулих століттях у гімназіях та інших учбових закладах завжди визначався і був усім відомий перший учень. При візиті до учбового закладу іменитого гостя або високого начальства йому подавали для знайомства останній твір першого учня закладу. Після цього гостю представляли першого учня і вони мали бесіду наодинці. Ця бесіда визначала рівень підготовки і стан навчального процесу в учбовому закладі і навіть подальший службовий стан керівництва цього закладу. Можна тільки здогадуватись, як уважно і ретельно визначали першого учня.

Рейтингова оцінка досягнень достатньо кваліфіковано розроблена і опрацьована в спорті, особливо в шахах, тенісі, гімнастиці та інших видах. Вона дає можливість визначати положення (рейтингову сходинку) кожного відомого спортсмена відносно всіх інших. Визначається рейтинг окремих політичних і громадських діячів, журналістів, науковців.

Зважаючи на ефективність деяких призабутих форм навчання, нагадаємо про деякі з них, стоячи на позиціях сучасних досягнень технічних можливостей. Особливу увагу звернемо на комп'ютерні технології, техніку копіювання і друкування. Технології окремих процесів розглядати не будемо, вони достатньо відомі і відпрацьовані. Розглянемо весь навчальний процес в комплексі, підкреслюючи основні напрямки і залишаючи деталі для дискусії.

Модульна форма передбачає поділ навчального матеріалу на окремі тематичні блоки, або модулі. Ці синоніми означають певний об'єм учбового матеріалу, який можна вивчати окремо, і по якому можна проводити окремі випробовування. До них можуть входити програми курсу, конспекти лекцій, методичні розробки, довідковий матеріал, задачі, тести, контрольні запитання тощо.

Відзначимо деякі характерні риси модульної форми підготовки навчально-методичного матеріалу. По-перше, модульна форма дозволяє викладачам в умовах відсутності підручників готувати навчальний матеріал окремими тематичними модулями, не чекаючи повної готовності всього майбутнього підручника. Модулі у вигляді невеликих брошур можна попередньо розмножувати на комп'ютері, ксероксі, ризографі або будь-якій копіювальній техніці невеликими накладами, постійно вносячи поправки і доповнення. Через певний час із відкоригованих і відшліфованих таким чином модулів можна скласти відповідний підручник і друкувати його більш масовими накладами (якщо в цьому виникне потреба). По-друге, учбовий матеріал модулів у електронному варіанті слід ввести в учбові комп'ютери загального користування з розрахунку на те, щоб кожен студент за своїм власним бажанням міг користуватись цим матеріалом і навіть отримувати паперові чи електронні копії.

По-третє, матеріал цих модулів у електронному варіанті можна виставити на WEB-сторінці мережі Internet, зробивши таким чином крок у напрямку до Асоціації учбових закладів із дистанційною формою навчання. Кожен студент очної чи заочної форми навчання або ж будь хто за певних умов зможе мати вільний доступ до навчального матеріалу незалежно від часу і відстані. Паралельно з роботою по забезпеченню навчального процесу дидактичним матеріалом у вигляді модулів слід готувати систему контролю знань, умінь і навичок. Це можуть бути як традиційні контрольні, курсові, практичні, лабораторні роботи, семінари, колоквіуми тощо, так і різного об'єму, форми і ступеню складності тести. Не торкаючись технологій контролю, яких може бути безліч, зауважимо тільки, що кожна робота студента повинна оцінюватись якомога більш диференційовано. За роботу над кожним модулем студент, таким чином, отримає певну кількість балів. На протязі семестру кількість таких робіт буде, як мінімум, не менше кількості модулів.

Контрольні роботи (тести) можуть бути і дуже короткими (35 хв.), контролюючи при цьому не тільки знання, а й присутність студентів, особливо на початку і наприкінці занять. Цим способом може контролюватись, стимулюватись і навіть заохочуватись дисципліна навчального процесу.

Наприкінці навчального семестру повинен бути підсумковий контроль у вигляді такої письмової роботи, яка охоплювала б повністю всі модулі. Це дозволить зрозуміти зв'язки між окремими модулями, об'єднати їх в єдине ціле і створити цілісну картину прочитаного курсу. Кожний вид контролю може мати попередньо визначену питому вагу у загальному підсумку балів і орієнтувати відношення студентів до того чи іншого роду занять.

Третя і найбільш цікава складова цієї системи рейтинговий аналіз. Він починається з того, що після першої ж будь-якої форми контролю складається комп'ютерний список учасників контролю за рейтингом отриманих балів. На перше почесне місце виходить той, хто отримав найбільшу кількість балів. Усі інші йдуть за списком по низхідній відповідно до кількості отриманих балів. Після другої, третьої і так далі роботи рейтинг складається по підсумковій кількості балів за всі роботи по всіх формах контролю. Спочатку відбуваються дуже активні і дуже рухомі зміни позицій кожного студента в рейтинговому списку. Через деякий час наступає певна стабілізація і всі учасники займають свої рейтингові місця. Вони можуть бути несподіваними для викладача, але не для студентів.

Рейтинг дозволяє наочно оцінювати роботу студента не тільки після сесії, але і щоденно на протязі семестру. Не менш важливе і те, що студент сам тепер знає свою підсумкову поточну оцінку, може активно впливати на неї і сесія для нього вже не несе ніяких несподіванок.

Студент завжди має можливість підняти свій рейтинг, вийти на перші призові місця і отримати моральне задоволення від власного самоутвердження. Серед студентів поступово з'являється дух здорової конкуренції, який спочатку знімає проблему списування один у одного, а потім і користування шпаргалками, що стає непорядним.

Наступна дія аналізу це отриману кількість балів у підсумку віднести до максимально можливої кількості і визначити її у відсотках рівня проконтрольованих знань. Розрахунки виконуються на комп'ютері по спеціальній програмі. Існують відпрацьовані критерії переводу відсотків рівня знань у звичайні традиційні оцінки, які і виставляються, за згодою студента, у його залікову книжку. При сумнівних результатах або за бажанням студента іспит може бути проведений за традиційною формою.

Маючи рівень знань кожного студента у відсотках, тобто у загальній для всіх студентів розмірності, можна скласти рейтинг студентів як по окремому предмету, так і по всіх предметах семестру. Користуючись такою методикою, можна складати рейтинги рівня знань студентів не тільки окремої групи, а і всього курсу, факультету або всього учбового закладу. В якості застереження треба зазначити, що при надмірному захопленні тільки формальними (письмовими) методами контролю і нехтуванні вербальними (словесними) формами можна втратити з поля зору особистість студента і бачити тільки суб'єкт навчання.

Для сумлінного студента традиційні іспити в кінці семестру, які створюють значне навантаження на психіку і негативно впливають на стан його здоров'я, виявляються зайвими. Крім того, знімається думка деяких студентів про те, що на об'єктивність оцінок великий вплив мають особисті риси та упередженість і суб'єктивізм викладачів.

В умовах ринкових відносин значно підвищуються вимоги до рівня підготовки спеціалістів. Вони повинні володіти запасом теоретичних знань, практичних навичок, уміти орієнтуватись у виробничій ситуації, бути готовими приймати нестандартні рішення залежно від умов діяльності підприємства.

4. Рейтингова система оцінювання знань

Рейтингова система оцінювання успішності навчання (РСО) та визначення академічного рейтингу студентів забезпечує реалізацію дидактичного принципу свідомості студентів у навчанні, активізує навчальну роботу протягом семестру, спонукає студентів працювати систематично та самостійно, розширює можливості для всебічного розкриття та розвитку творчих здібностей студентів, індивідуалізує навчання та істотно змінює взаємовідносини у ланцюжку «викладач -- студент», створює атмосферу співпраці.

Навчальний процес з дисципліни стає повністю відкритим для студентів та має демократичний характер, що дозволяє постійно контролювати свій рівень підготовки, вносити своєчасні корективи в навчальну роботу, обирати рівень навчання та спосіб одержання підсумкової оцінки з кожного кредитного модуля. Індивідуалізується процес навчання, а вимоги, що висуваються, відповідають здібностям студентів, що скасовує порівняльний підхід у навчанні та оцінці їх роботи. РСО робить систему оцінювання більш гнучкою та об'єктивною, забезпечує змагальність навчання та здорову конкуренцію між студентами у навчанні.

Успішність засвоєння окремих кредитних модулів оцінюється сумою набраних балів -- рейтинговою оцінкою (RD), а успішність студента в цілому -- за академічними рейтингами (семестровим та інтегральним рейтингами, академічним рангом). Система бальної оцінки є основним методом оцінювання роботи студента в процесі вивчення дисципліни і рівня її засвоєння на виході; академічний рейтинг є інструментом комплексного оцінювання якості навчальної роботи студента з усіх засвоєних кредитних модулів та результативності його творчої діяльності на окремих етапах навчання.

В основу РСО покладено поопераційний контроль і накопичення рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність студентів у процесі навчання.

Метою рейтингової системи оцінювання є:

-- інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

-- підвищення мотивації студентів до активного, свідомого навчання, систематичної самостійної роботи протягом семестру та відповідальності за результати навчальної діяльності;

-- встановлення постійного зворотного зв'язку з кожним студентом та своєчасне коригування його навчальної діяльності;

-- забезпечення змагальності та здорової конкуренції в навчанні;

-- підвищення об'єктивності оцінювання рівня підготовки студентів;

-- зменшення психологічних, емоційних і фізичних перевантажень у період екзаменаційних сесій.

Положення про РСО з дисциплін кафедри, які встановлюють особливості рейтингу з кредитних модулів, методику його розрахунку та принципи використання, обговорюється й ухвалюється на засіданні кафедри, надається в деканати відповідних інститутів і факультетів, на початку навчального року доводиться до студентів і протягом навчального року залишається незмінним.

Положення про РСО є додатком до робочої навчальної програми дисципліни.

Підґрунтям для розробки РСО з кредитних модулів є розподіл аудиторного часу на певні види навчальних занять, які заплановані в робочих навчальних планах, модульні контрольні роботи (МКР), індивідуальні завдання (РГР, РР, ДКР та реферати). Якщо навчальний матеріал кредитного модуля містить окремі навчальні (змістовні) модулі, це необхідно врахувати при розробці РСО.

Для побудови РСО передусім має бути визначено систему контрольних заходів з кожного кредитного модуля (за наявності навчальних модулів -- окремо з кожного з них): певне індивідуальне семестрове завдання, модульні контрольні роботи, що передбачені в робочому навчальному плані, колоквіуми, звіти та захист лабораторних робіт, а також поточний контроль на практичних і семінарських заняттях тощо. При плануванні контрольних заходів двогодинні МКР можуть бути поділені на дві одногодинні або три 30хвилинні контрольні роботи тощо.

Після побудови системи контрольних заходів визначаються максимальні бали з кожного контрольного заходу ( вагові бали) з урахуванням важливості, трудомісткості та обсягу певної навчальної діяльності студента.

Сума вагових балів визначає розмір (R) шкали РСО з певного кредитного модуля, семестрова атестація з якого передбачена у вигляді заліку.

Розмір (R) шкали РСО з кредитного модуля, семестрова атестація з якого передбачена у вигляді екзамену, формується як сума вагових балів контрольних заходів протягом семестру та вагового балу з екзамену RE.

R = RC + RE .

Складова екзаменаційного контролю має бути не менше 4030%.

Враховуючи обсяг кожного кредитного модуля та його особливості, розмір R-шкали може бути різним, стандартною має бути система переведення рейтингової оцінки в ECTS та традиційні оцінки.

Система оцінювання якості навчання студента (зарахування залікових кредитів) має бути стандартизованою та формалізованою. Для цього, виходячи зі значення вагових балів, розробляються критерії оцінювання в системі "якість -- рейтингові бали " для кожного контрольного заходу з визначенням певних рівнів засвоєння навчального матеріалу та сформованості вмінь. Так само, виходячи з розміру шкали RE, розробляються критерії екзаменаційного оцінювання («якість -- бали rE»).

Результат контрольного заходу в семестрі для студента, який не з'явився на нього, оцінюється нульовим (або штрафним, зі знаком "мінус") балом. Штрафні бали можуть бути передбачені за несвоєчасне виконання індивідуального семестрового завдання або захист лабораторних робіт, за відсутність без поважних причин на практичних і семінарських заняттях тощо.

За виконання творчих робіт з дисципліни (наприклад, участь у факультетських та інститутських олімпіадах з дисципліни, участь у конкурсах робіт, підготовка рефератів та оглядів наукових праць, виконання завдань із удосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни тощо) студентам можуть нараховуватися додаткові, заохочувальні бали. Сума як штрафних, так і заохочувальних балів не має перевищувати 0,1 RC.

Рейтингова оцінка (RD) з кредитного модуля, семестрова атестація з якого передбачена у вигляді заліку (диференційованого заліку), формується як сума всіх рейтингових балів , а також заохочувальних/штрафних балів .

Типи РСО:

а) жорстка РСО -- попередній рейтинг студента з дисципліни скасовується і він отримує оцінку тільки за результатами залікової контрольної роботи. Цей варіант формує відповідальне ставлення студента до прийняття рішення про виконання залікової контрольної роботи, змушує його критично оцінити рівень своєї підготовки та ретельно готуватися до заліку;

б) м'яка РСО -- за студентом зберігається оцінка, отримана "автоматом«. Слід врахувати, що м'який варіант може спровокувати масовий вихід студентів на залікову контрольну роботу без належної підготовки.

Рейтингова оцінка (RD) з кредитного модуля, семестрова атестація з якого передбачена у вигляді екзамену, формується як сума балів поточної успішності навчання -- стартового рейтингу та екзаменаційних балів rЕ.

Умови допуску студента до екзамену з певного кредитного модуля такі самі, як у РСО -- 1, за винятком того, що попередня рейтингова оцінка з кредитного модуля має бути не менше 0,4 RC.

У разі, коли стартовий рейтинг студента не менш ніж 0,9 від максимально можливого (RC), екзаменатор має право без додаткового опитування виставити (за згодою студента) оцінку «добре» («В» або «С» у системі ECTS).

Переведення значення рейтингових оцінок з кредитного модуля в ECTS та традиційні оцінки для виставлення їх до екзаменаційної (залікової) відомості та залікової книжки здійснюється відповідно до таблиці:Значення рейтингу

Значення рейтингу з кредитного модуля	Оцінка ECTS та визначення	Традиційна екзаменаційна (диф. зал.) оцінка	Традиційна залікова оцінка
0,95 R ? RD	A -- Відмінно	Відмінно	Зараховано
0,85 R ? RD < 0,95 R	B -- Дуже добре	Добре
0,75 R ? RD < 0,85 R	C -- Добре
0,65 R ? RD < 0,75 R	D -- Задовільно	Задовільно
0,6 R ? RD < 0,65 R	E -- Достатньо (задовольняє мінімальні критерії)
RD < 0,6 R	Fx -- Незадовільно	Незадовільно	Незараховано
RD < 0,4 R (залік) rC < 0,4 RС (екзамен)	F -- Незадовільно (потрібна додаткова робота)	Не допущено

Курсові проекти (роботи) є окремими кредитними модулями, тому для оцінювання роботи студентів розробляються окремі РСО. Рейтингова оцінка з курсового проектування матиме дві складові. Перша характеризує якість пояснювальної записки та графічного матеріалу (сучасність прийнятих рішень, глибину обґрунтування та розрахунків, якість оформлення, виконання вимог нормативних документів тощо), а також якість виконання графіку роботи над проектом. Друга складова характеризує якість захисту (ступінь володіння матеріалом, аргументованість рішень, вміння захищати свою думку тощо).

Як правило, рейтинг з дисципліни ведеться під керівництвом лектора викладачем, який проводить практичні заняття в навчальній групі з певної дисципліни. Якщо в РСО з дисципліни передбачено проведення експрес контролів на лекційних заняттях, то їх результати йому передає лектор.

Студенти своєчасно інформуються про всі отримані рейтингові бали.

Значення поточних рейтингів студентів з дисципліни періодично доводяться до студентів і деканатів та використовуються для коригування навчального процесу й управління навчальною діяльністю кожного студента.

Бажано забезпечити гласність результатів РСО шляхом систематичного роздрукування та розміщення рейтинг-листів на інформаційних дошках тощо.

Календарна атестація студентів (на 8 та 14 тижнях семестрів) з дисциплін проводиться викладачами за значенням поточного рейтингу студента на час атестації. Якщо значення цього рейтингу не менше 50% від максимально можливого на час атестації, студент вважається задовільно атестованим. В іншому випадку в атестаційній відомості виставляється «незадовільно».

Підсумкова рейтингова оцінка з кредитного модуля (RD), семестрова атестація з якого передбачена у вигляді заліку (диференційованого заліку), доводиться до студентів на передостанньому занятті. Студенти, які виконали всі умови допуску до семестрової атестації з дисципліни та мають рейтингову оцінку RD ? 0,6R, отримують відповідну позитивну оцінку. Студенти, які були не допущеними до семестрової атестації з дисципліни, мають усунути причини, що призвели до цього. Необхідно забезпечити студентові можливість усунути ці причини та підвищити свій рейтинг з кредитного (навчального) модуля.

На останньому за розкладом занятті викладач проводить семестрову атестацію у вигляді залікової контрольної роботи зі студентами, які не змогли отримати за рейтингом позитивну оцінку (але мають бути допущеними до семестрової атестації з дисципліни), а також з тими, хто бажає підвищити свою позитивну оцінку. Після цього викладач виставляє оцінки в залікову відомість.

Попередня рейтингова оцінка з кредитного модуля, семестрова атестація з якого передбачена у вигляді екзамену, доводиться до студентів на останньому занятті. Напередодні екзамену викладач виставляє її в екзаменаційну відомість.

Після оцінювання відповіді студента на екзамені викладач записує цей результат (rE) до екзаменаційної відомості, підраховує загальний результат (RD), переводить його в ECTS та традиційну оцінку та вносить їх в екзаменаційну відомість.

За результатами семестрової атестації деканати складають академічні рейтинги студентів. Академічні рейтинги є інструментом інтегрованого оцінювання студентів з усіх вивчених дисциплін на окремих етапах -- це комплексний показник якості навчання студента, його розвитку на певному етапі. Такий показник визначає не тільки якість отриманих знань і вмінь з окремих дисциплін, а й активність, творчість та самостійність студента. Академічний рейтинг відтворює якісні, динамічні зміни в підготовці студента, передбачає періодичне ранжування студентів (за семестр та навчальний рік, за декілька років та, у підсумку, випускників певної програми навчання).

Академічний рейтинг використовується для:

-- забезпечення об'єктивних критеріїв та умов конкурсного відбору студентів на навчання за магістерською програмою;

-- ранжування студентів університету, факультету, базової бакалаврської програми (професійного спрямування), окремої навчальної групи за рівнем підготовки та обґрунтоване надання різних пільг (направлення на навчання або на практику за кордон тощо);

-- призначення іменних стипендій: державних, університету, факультету (інституту);

-- пріоритетного надання путівок для оздоровлення в канікулярний період;

-- надання інших пільг.

Семестровий рейтинг R(t) -- відображає успішність навчання студента з усіх кредитних модулів, вивчення яких відповідно до навчального робочого плану та індивідуального плану студента закінчується в певному семестрі атестацією, а також активність та результативність його творчої роботи.

Семестровий рейтинг студентів обчислюється в деканатах після закінчення кожної сесії на підставі екзаменаційних відомостей та відомостей про результати творчої роботи студентів у семестрі. Результати творчої роботи студентів у кожному семестрі обговорюються на відповідних кафедрах. У відомостях за підписом завідувача кафедри вказується сутність творчої роботи, прізвище, ім'я та по батькові студентів, які її виконали, шифри навчальних груп. Семестровий рейтинг розраховується за формулою: де -- рейтинг n-студента за t-семестр (t -- порядковий номер семестру); -- ваговий коефіцієнт i-кредитного модуля, який дорівнює його обсягу в кредитних одиницях;-- семестрова оцінка, що переведена у відповідні цифри (A -- 5, B -- 4, C -- 3, D -- 2, E -- 1), n-студента по i-кредитному модулю у t-семестрі;-- ваговий коефіцієнт j-рівня результативності творчої роботи;-- кількість творчих досягнень j-рівня n-студентом у t-семестрі.

Рейтингові бали за творчу роботу студентів нараховуються з урахуванням рівнів результативності цієї роботи

Результати творчої роботи студента	Рівень результативності та вагові коефіцієнти
Стаття у факультетському збірнику, призове місце на конкурсі наукових робіт студентів факультету, приз за експонат на виставці студентських робіт, доповідь на факультетській науковій конференції, рацпропозиція та ін.	І рівень, факультетський
Ті ж досягнення на заходах університетського рівня, прийняття до розгляду заявки на патент та ін.	ІІ рівень, університетський
Ті ж досягнення на заходах міжвузівського рівня чи МОН, декілька досягнень ІІ рівня, участь у республіканських виставках, отримання державного патенту (враховується r = 4, тобто 4+4=8), заявка на закордонне патентування.	III рівень, міністерський, міжвузівський
Статті в міжнародних збірниках та журналах, доповіді на міжнародних конференціях і семінарах, участь у міжнародних олімпіадах, конкурсах та виставках, отримання закордонного патенту (враховується r = 2, тобто 8+2=10).	IV рівень, міжнародний



Висновки

Облік успішності оцінювання знань студентів, нерозривно поєднуються з вимогами майбутньої професії. Вся робота в університетах спрямована на всебічний розвиток професійних здібностей кожного студента. Головною засадою педагогічного контролю та оцінювання знань студентів є підготовка майбутніх спеціалістів до корисної праці за обраною спеціальністю.

Розвиток науково-технічного прогресу постійно диктує оновлення та зміни в системі вищої освіти, як в Україні, так і в світі. Однак, в світі широко використовуються експерименти та наукові дослідження, що дають відчутні результати у підготовці майбутніх спеціалістів. Організація педагогічного контролю та оцінювання знань студентів в світі зорієнтована на всебічне узгодження знань, умінь і навичок тільки з майбутньою професією.

Досвід переконує, що з сучасної системи освіти варто взяти все краще, але й не слід забувати про попередні надбання талановитих педагогів, здобутків нашої педагогіки в загальнокультурному, почуттєво-естетичному розвиткові студентської молоді. Для кращої підготовки спеціалістів пропонуємо на державному рівні організовувати процес педагогічного контролю та оцінювання знань студентів, а саме:

· збільшити кількість міжнародних обмінів молоді;

· ширше впроваджувати навчальні технології та дистанційну освіту;

· створити умови для обміну з іншими країнами інформацією про досягнення у сфері освіти;

· прагнути більшої гнучкості та підвищення відповідальності у використанні національних ресурсів для досягнення навчальних цілей шляхом законодавчих змін у реформуванні освіти;--

· збагачувати зміст освіти навчальних закладів України, стежити за її відповідністю міжнародним стандартам та сучасним вимогам науково-технічного прогресу.



Список використаних джерел

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України: Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 558 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. Київ: Центр навчальної літератури. 2003. 316 с.

3. Зварич І. Реалізація системи контролю і оцінки знань студентів // Рідна школа. №12. С.2729.

4. Контроль і оцінка знань студентів // Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України. К., 1998. 563 с.

5. Критерії оцінювання знань студентів // Домбровський В. Звітність підприємств. К., 2001. - 241 с.

6. Ніколаєнко С. Міністерство визначило п'ять критеріїв своєї діяльності. Із колегії МОН: освіта України. №5758, 2 серпня 2005 р.

7. Кудин В.А. Средства массовой информации и профессиональное образование. К.: АПНУ ИЛИППО, 2002. 206 с.

8. Оцінювання знань студентів методом тестування // Рідна школа. 2000. №4.С. 6971.

9. Пікашова Т. Чи стане рейтингова система помічником в оновленні освіти? // Освіта. 1992. №5. С.2730.

10. Питишкін-Потанич В.А. Чи потрібні екзамени у вузі? // Радянська школа. 1990. №3. С. 9092.

11. Освітньо-кваліфікаційне тестування як засіб діагностування якості освіти // Управління освітою. 2005. №11. С.8.

Размещено на Allbest.ru